Як раніше називався Бердянськ, Запоріжжя, Одеса: маловідома історія назв

Особливе місце серед українських міст посідає південний регіон, який славиться неймовірною красою природи.

Як раніше називався Бердянськ, Запоріжжя, Одеса? / Колаж: Главред, фото: ua.depositphotos.com

Україна – країна, яка має широку історію та культуру. Особливе місце серед українських міст посідає південний регіон, який славиться неймовірною красою природи. Один із невід’ємних аспектів історії цього регіону – це назви його міст. Від давніх часів ці назви віддзеркалюють багатий культурний спадок та важливі історичні події. Главред розповідає, як раніше називався Бердянськ, Запоріжжя, Одеса.

Як раніше називався Бердянськ?

Раніше місто, яке ми зараз знаємо як Бердянськ, мало кілька інших назв. Спочатку воно було відоме як Кутур-Огли і Новонагайськ. Однак у 1842 році його перейменували в Бердянськ. Таку назву місто отримало на честь річки Берда, яка розташована в цьому регіоні. Назва річки Берда походить з тюркського слова “берди”, що має значення “дана Богом”, або, за іншою версією, “річка, що тече поміж скелястими берегами”.

В період з 1939 по 1968 роки місто носило назву Осипенко – на честь загиблої льотчиці Поліни Осипенко, яка народилася в Бердянському районі.

Як раніше називався Івано-Франківськ, Тернопіль та Львів: невідома історія назв

Як раніше називався Маріуполь, Хмельницький, Бахмут та Кропивницький: історія назв

Як раніше називалося Запоріжжя?

Раніше місто Запоріжжя носило назву Олександрівськ. Таку назву місто отримало на честь полковника Олександрова, який у 1770 році заснував тут фортецю.

У 1921 році, після об’єднання різних територій у єдине місто, воно отримало назву Січеслав – на честь видатної козацької спільноти. Проте пройшло всього півроку, і місто назвали Запоріжжям. Ні для кого не секрет, що ця назва пов’язана з епохою героїчного козацтва.

Як раніше називалася Одеса?

Раніше Одеса називалася Хаджибей. Ця назва походить від турецького імені Hacıbey, яке вказує на ім’я основного засновника міста – торговця і моряка Хаджибея. Ця назва використовувалася в період Османської імперії, коли місто перебувало під її владою.

Після приєднання міста до Російської імперії у 18 столітті Хаджибей було перейменовано на Одесу, і ця назва залишилася незмінною до наших днів.

Вас може зацікавити:

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакції.

Як раніше називався Луганськ, Донецьк і Соледар: приголомшлива історія назв

Схід України – земля, що дихає історією, де в кожній назві міста відображена палітра подій, які розгорталися протягом багатьох років. Не можна забути і про той вплив, який на ці землі мала сусідня країна-агресорка. Історичні перипетії залишили відчутний слід у назвах міст на Сході нашої країни. Главред розповідає, як раніше називався Луганськ, Донецьк і Соледар.

Якщо вам цікаві статті про назви українських міст, то пропонуємо прочитати наш матеріал: Як раніше називався Маріуполь, Хмельницький, Бахмут та Кропивницький: історія назв.

Як раніше називався Луганськ?

Раніше місто, відоме як Луганськ, називалося Ворошиловградом. Цю назву місто отримало на честь радянського політика та військового діяча Климентія Ворошилова. Ця назва існувала з 1935 року аж до 1990-х, коли після розпаду Радянського Союзу і в рамках декомунізаційних процесів була повернута історична назва міста – Луганськ.

Варто зауважити, що назва міста Луганськ походить від річки Лугань, яка протікає через цей регіон. Етимологія слова “Лугань” пов’язана зі слов’янськими коріннями. Термін “лугань” означає велику, розкішну луку, яка могла бути використана для пасовища худоби. Таким чином, назва “Луганськ” може бути інтерпретована як “місто біля річки Лугань” або “місто біля великої луки”.

Чому не можна говорити “на здоров’я”: прихований сенс фрази усіх приголомшить

Як раніше називався Донецьк?

До 1924 року Донецьк називався Юзівкою. Цю назву місто отримало на честь англійського підприємця та благодійника Джона Г’юза, який активно розвивав промисловість в цьому регіоні.

У 1924 році радянська влада перейменувала місто Юзівку на Сталіно. Не важко здогадатися, що цю назву місто отримало на честь Йосифа Сталіна, генерального секретаря Центрального комітету Комуністичної партії Радянського Союзу. Назва Сталіно існувала аж до 1961 року.

Після розпаду Радянського Союзу та в рамках декомунізаційних процесів у 1961 році місто було перейменовано на Донецьк – на честь річки Донець, яка протікає через цей регіон.

Як раніше називався Соледар?

Місто Соледар, історія якого пов’язана із видобутком солі, вперше згадується ще у 17 столітті. Саме у цей час там формувалися перші початки промислового видобутку цієї цінної кристалічної речовини. Тоді це було невеличке село Брянцівка.

Наприкінці 19 століття у Брянцівці розпочали будівництво першої соляної шахти, яку назвали Брянцівською копальнею. У наступні роки тут з’явилися ще п’ять соляних шахт, і видобуток солі став вже масштабною промисловістю.

У 1926 році Брянцівку перейменували на Карло-Лібкнехтівськ. Таку назву місто отримало на честь діяча німецького робітничого руху та одного із засновників Комуністичної партії Німеччини, Карла Лібкнехта. Місто так називалося аж до1991 року.

Вас може зацікавити:

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакції.

Брянськ

місто в Росії / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia

Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:

Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Брянськ?

Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини

Брянськ (рос. Брянск) — місто обласного підпорядкування в Російській Федерації, адміністративний центр Брянської області та Брянського району. Населення міста становить 402 675 осіб (2020).

Історія

Брянськ — одне з найстаріших міст Росії. Засноване 985 року як укріплення на річці Десні. Назва міста Брянськ походить від колишньої давньоруської назви Дъбряньск, утвореного від слова «дъбрь». (Старослов’янське слово «дъбрь» означає «обрив, рів, гірський схил, порослий густим лісом»). Уперше згадується в Іпатіївському літописі 1146 року. Згодом також згадується у Воскресенському, Лаврентіївському і Троїцькому літописах. У місті був похований князь Святослав Олегович . На той час місто входило до складу Чернігівського князівства. Після того, як старе місто на Чашівському кургані згоріло, було збудовано нове — на Покровській горі. Територія колишнього городища (урочище Покровська Гора) знаходиться нині в центрі м. Брянськ, на високому (до 45 м) мисі, утвореному правим берегом р. Десна та лівим берегом її притоки р. Судок, і складається з двох майданчиків — дитинця (100 х 68 м) та «окольного граду» (280 х 170 м) на північний схід від нього, за яким був відкритий посад.

З 1252 року Брянськ набув статусу стольного удільного міста Брянського князівства, коли князь Роман Чернігівський переніс свою столицю з Чернігова до Брянська. За його правління місто стало політичним і культурним центром Чернігівських земель. Його син, князь Олег, успадкував владу, але згодом постригся в ченці, тому владу захопили смоленські князі.

Герб 1781 року Герб 1980 року

1356 року Брянське князівство увійшло до складу Великого князівства Литовського. Брянськ згадується у переліку руських міст далеких і близьких кінця XIV століття як «київське» місто [1] . 1500 року містом заволоділи московські війська. Після закінчення війни з Литвою 1503 року місто разом з усіма прилеглими територіями відійшло до Московського царства. З цього часу Брянськ стає основним оплотом на південному заході Московії. Тоді ж, на початку XVI століття, утворюється Брянський повіт . За часів Петра І було видано ряд указів, які підняли рівень промисловості та торгівлі в місті. Великої ролі набув Свенський ярмарок, один із найбільших у Росії. Крім того, було збудовано корабельну верф, яка забезпечувала будівництво кораблів для захисту кордонів Російської Імперії від турків.

1778 року Брянськ стає повітовим містом Орловської губернії зі своїм гербом. 1783 року за наказом Катерини ІІ в місті починають будівництво Брянського арсеналу. Гармати, виготовлені тут, зіграли пізніше велику роль у Наполеонівських війнах. Крім того, у місті розвивалися канатопрядильна, цегельна, тютюнова та лісопильна промисловості. На той час у місті проживало близько 13 тис. жителів. З будівництвом залізниці 1868 року місто включається до транспортної мережі Росії.

Після революції 1917 року Брянськ ненадовго стає центром Брянської губернії (1920–1929). Пізніше входив до складу Західної, а потім Орловської області. У радянський період місто стає важливим промисловим центром країни. 1927 року почалося будівництво Брянської ДРЕС у селищі Білі Береги. Бойові дії й німецька окупація (1941–1943) призвели до жахливих руйнувань міста. Після війни відбудову почали з машинобудівного заводу, який 1946 року вже випустив свій перший паровоз. 1944 року Брянськ стає обласним центром, і за спеціальною державною постановою був віднесений до 15 найстаріших міст Росії. 1956 року до складу Брянська як район включено місто Бежиця.

Населення міста