Лохина: посадка й догляд, вирощування

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 09 серпня 2023 Опубліковано: 02 лютого 2019 Перша редакція: 02 липня 2015 🕒 18 хвилин 👀 345034 рази 💬 13 коментарів

• Прослухати статтю
• Посадка й догляд за лохиною
• Лохина садова – опис
• Посадка лохини садової
  • Коли саджати лохину
  • Ґрунт для лохини
  • Посадка лохини навесні
  • Посадка лохини восени
  • Вирощування лохини садової
  • Полив лохини
  • Підживлення лохини
  • Розмноження лохини
  • Обрізування лохини
  • Лохина восени
  • Шкідники лохини
  • Захворювання лохини

  Рослина лохина звичайна (лат. Vaccinium uliginosum), або лохина болотна, або низькоросла – типовий вид роду Вакцініум родини Вересові. Цей листопадний чагарник зустрічається в помірних і холодних регіонах усієї Північної півкулі – в Євразії ареал виду починається в Ісландії і доходить до Середземномор’я і Монголії, в Північній Америці простягається від Аляски до Каліфорнії.

  У народі лохина має багато назв – лохиня (лохачі), піяки (п’яна ягода, п’яничка, п’яниця), голубець (голубиця), дурниця, синій виноград. Усі назви з негативним підтекстом лохина отримала помилково: люди скаржилися, що від неї болить голова (жене в голову біль, як на похмілля – звідси дурниця, піяки та ін.), а винуватцем головного болю є насправді багно, що незмінно росте у сусідстві з лохиною. Сама ж ягода лохина є найціннішим природним продуктом, який дедалі частіше привертає увагу садівників.

  Крім лохини звичайної, що зростає всюди в регіонах із прохолодним і помірним кліматом, існує такий вид, як високоросла садова лохина (Vaccinium corymbosum) – американська родичка лохини звичайної, яка давно стала повноправною садовою культурою на своїй батьківщині. У Канаді та США ця смачна і корисна ягода набагато популярніша за чорну смородину. Сорти і гібриди лохини садової, виведені американськими та канадськими селекціонерами, поступово завойовують популярність і серед наших любителів садівництва, і тепер канадська лохина в саду середньої смуги або гібридна американська лохина на дачі десь у південних районах Росії і України не така вже й велика рідкість.

  Прослухати статтю

  Посадка й догляд за лохиною

  • Посадка: можна навесні, до набубнявіння бруньок, але краще восени, під час падолисту.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: який відпочив і відновився за кілька років під паром, добре дренований торф’яно-піщаний або торф’яно-суглинний, із водневим показником 3,5-4,5 pH.
  • Полив: уранці та ввечері двічі на тиждень при витраті на кожен дорослий кущ не менше відра води. Тобто під кожен кущ ви маєте вилити двічі на тиждень уранці й увечері по відру води. У найспекотніші дні лохину не тільки поливають, а й обприскують рано-вранці або після 17.00.
  • Обрізування: навесні, до набубнявіння бруньок.
  • Підживлення: тільки мінеральними добривами на самому початку вегетаційного періоду.
  • Розмноження: насінням, живцями та поділом куща.
  • Шкідники: хрущі, гусінь шовкопряда, щитівки, попелиці, листовійки.
  • Хвороби: сіра гниль, моніліоз плодів, фізалспороз, септоріоз, фомопсис, подвійна плямистість, рак стебла, карликовість, червона кільцева й некротична плямистості, нитчастість гілок, вірусна мозаїка.

  Лохина садова – опис

  До роду Вакциніум науковці зараховують брусницю, журавлину, лохину і чорницю, з якою деякі ботаніки ототожнюють лохину, хоча далеко не всім фахівцям це видається справедливим. Коренева система в лохини мичкувата, без кореневих волосинок, гілки прямостоячі, циліндричні, вкриті темно-сірою або бурою корою, пагони – зелені. Кущ лохини звичайної досягає у висоту лише одного метра, вид лохина високоросла росте у висоту до двох і більше метрів. Дрібне, жорстке, цілісне гладке листя лохини до трьох сантиметрів завдовжки і до двох із половиною завширшки росте в черговому порядку на коротких ніжках. У нього оберненояйцеподібна або ланцетна форма з тупою верхівкою і злегка загнутими донизу краями, верхня сторона листової пластини блакитно-зеленого відтінку через восковий наліт, нижня сторона з сильно виступаючими жилками більш світлого відтінку. Невеликі пониклі п’ятизубчасті квітки з рожевим або білим глечиковим віночком до 6 см завдовжки і 8-10 тичинками сидять по кілька штук на верхівках тогорічних гілок. Ягоди лохини звичайної довгасті, завдовжки до 12 мм і вагою до одного грама, синього кольору із сизим нальотом, тонкошкірі, із зеленуватою м’якоттю. Ягоди американської високорослої лохини важать від 10 до 25 г, з одного куща в Америці збирають до 10 кг, у наших умовах у теплих районах і за сприятливої погоди можна отримати до 7 кг ягід з одного куща високорослої лохини. Річ у тім, що не всі зарубіжні сорти годяться для вирощування в наших кліматичних умовах, оскільки ті з них, що починають плодоносити пізно, встигають дозріти тільки на 30 %. Тому охочим вирощувати в себе на ділянці цю чудову ягоду краще культивувати лохину звичайну або купувати ранньо- і середньостиглі сорти лохини садової.

  Посадка лохини садової

  Коли саджати лохину

  Посадка лохини здійснюється і навесні, і восени, але весняна посадка надійніша за осінню, бо за літній сезон саджанці лохини встигають прижитися на ділянці й зміцніти настільки, що ризик їхнього підмерзання взимку мінімальний. У цій статті ми познайомимо вас з агротехнікою рослини і докладно розповімо про те, як правильно посадити лохину, як вирощувати лохину і як доглядати за лохиною, а саме – чим підживити лохину, як поливати лохину і як розмножувати лохину. Вирощування лохини – процес нескладний, складніше буде зібрати і зберегти врожай, але і про це ми вам теж розповімо.

  Ґрунт для лохини

  Якщо ви вирішили вирощувати лохину у своєму саду, виділіть для неї сонячне, але захищене від вітру місце, і не намагайтеся заховати її в затінку – ягід буде мало, і їхній смак вам не сподобається. Поставтеся серйозно до вибору ґрунту для лохини, оскільки рости вона може тільки на кислих ґрунтах – оптимальний водневий показник для неї pH 3,5-4,5. Крім того, дуже бажано, щоб ділянка, на якій ви посадите лохину, кілька років побула під паром: лохина не терпить попередників. Отже, на сонячному тихому місці з добре дренованим торф’яно-піщаним або торф’яно-суглинистим ґрунтом лохина продемонструє вам свої найкращі якості. Якщо у вашому саду немає ділянки з ґрунтом, який буде до смаку лохині, не турбуйтеся, його можна створити рукотворно.

  Посадка лохини навесні

  Лохина навесні висаджується в ґрунт до набрякання бруньок. Перед тим, як посадити лохину, необхідно вирішити, який саме вид або сорт ростиме на вашій ділянці найкраще. У районах із прохолодним кліматом краще вирощувати низькорослу канадську лохину, а у більш теплих районах, де літо спекотне і довге, можна культивувати сорти садової лохини. Роблячи вибір, найважливіше зіставити терміни дозрівання з кліматичними особливостями вашої місцевості, інакше лохина може не встигнути дозріти, і тоді ваш самовідданий догляд за садовою лохиною виявиться марним.

  Краще купувати саджанці із закритою кореневою системою – в горщиках або в контейнерах, але не можна просто перевалити їх із посудини в яму, бо тендітне коріння лохини саме по собі не розвернеться в ґрунті, і рослина не зможе розвиватися повноцінно. Перед тим, як садити лохину, опустіть контейнер із саджанцем на чверть години у воду, потім дістаньте саджанець із контейнера та постарайтеся обережно розім’яти земляну грудку і розправити коріння лохини.

  Посадка садової лохини, як і лохини звичайної, розпочинається з риття ям розміром 60х60 і завглибшки в півметра на відстані 0,5 м одна від одної для низькорослих сортів, одного метра для середньорослих сортів і 120 см для високорослих сортів. Між рядами дистанція повинна бути від трьох до трьох із половиною метрів. Стінки і дно ями бажано розпушити, щоб вони могли пропускати повітря до коріння. Потім необхідно створити в ямі кислий субстрат, аби лохина розвивалася нормально – укладіть на дно верховий торф, змішаний із тирсою, хвоєю і піском, додайте туди для окислення ґрунту 50 г сірки, ретельно все перемішайте й ущільніть. Не додавайте в субстрат ніяких добрив, особливо органічних, які залужують ґрунт – всьому свій час. Тепер можна опустити саджанець в яму, розправити його коріння в різні боки і присипати його землею таким чином, щоб коренева шийка була заглиблена у ґрунт на 3 см. Після посадки саджанці поливають, а ґрунт навколо них мульчують дванадцятисантиметровим шаром хвойної тирси, кори, соломи або торфу.

  Посадка лохини восени

  Порядок посадки лохини не залежить від пори року, і він описаний у попередньому розділі, однак після осінньої посадки потрібно видалити секатором у саджанця першого року життя всі слабкі гілки, а розвинені бажано вкоротити наполовину. Якщо саджанцю більше двох років, обрізування після посадки не проводиться.

  Догляд за лохиною

  Вирощування лохини садової

  Кілька разів за сезон вам доведеться розпушувати ґрунт на ділянці з лохиною на глибину приблизно восьми сантиметрів, проте намагайтеся не перестаратися, оскільки занадто часте розпушування може вашу лохину пересушити, а надто глибоке – пошкодити горизонтально розташовану кореневу систему, яка розташована всього сантиметрів за п’ятнадцять від поверхні. І саме тому особливої важливості набуває мульчування ґрунту на ділянці. Розпушувати ґрунт можна, не прибираючи мульчу, яку потрібно раз на два-три роки обов’язково поповнювати. Не дозволяйте на ділянці з лохиною рости бур’янам, видаляйте їх відразу після виявлення.

  Крім розпушування і прополювання бур’янів, догляд за лохиною передбачає своєчасний полив, обрізання і підживлення лохини.

  Полив лохини

  Правильний полив дуже важливий для лохини. Завдання в тому, щоб виробити таку схему зволоження ґрунту, при якій корінню буде достатньо вологи, і водночас вона не застоюватиметься довше, ніж на дві доби, інакше кущ може загинути. Поливати лохину потрібно двічі на тиждень, виливаючи по одному відру води під кожен дорослий кущ рано-вранці і після заходу сонця – саме так: по відру води під кожен кущ двічі на день два рази на тиждень. Особливо потребує поливу лохина в липні і серпні, під час плодоношення, коли на кущах закладаються квіткові бруньки майбутнього врожаю, і якщо рослина відчує нестачу вологи, це негативно позначиться на кількості і якості ягід не тільки поточного, а й наступного врожаю. У найспекотніші дні кущі лохини потрібно не тільки поливати, а й обприскувати, щоб вони не перегрівалися. Робити це слід рано-вранці і після четвертої години дня.

  Підживлення лохини

  Лохина не особливо вимоглива до родючості ґрунту, проте добре відгукується на мінеральні добрива, які найкраще вносити на самому початку весни, в період сокоруху і набухання бруньок. Органічні добрива лохині категорично протипоказані! Найкращі добрива для лохини – сульфат амонію, сульфат калію, сірчанокислий магній, суперфосфат і сульфат цинку. Саме ці форми засвоюються лохиною найкраще. Азотні добрива (сульфат амонію) вносять у три етапи: під час початку сокоруху вносять 40 % необхідних лохині на рік азотних добрив, на початку травня – 35 %, а на початку червня – 25 %. У середньому це по 70-90 г добрива на один кущ. З літа до наступної весни лохина азотних добрив не потребуватиме. Фосфорні добрива (суперфосфат) вносять улітку і восени з розрахунку 100 г на один кущ. Сульфат магнію вноситься один раз за сезон з розрахунку 15 г на один кущ, а сульфат калію і сульфат цинку – один раз по 2 г на кущ.

  Розмноження лохини

  Розмножується лохина як насіннєвим, так і вегетативним способами. Із зібраних зі здорових кущів повноцінних ягід добувають насіння, злегка його підсушують і восени висівають на навчальні грядки, перекопані з кислим торфом. Якщо ви вирішите посіяти насіння навесні, його потрібно попередньо стратифікувати протягом трьох місяців у холодильнику, а потім посіяти в борозенки на глибину одного сантиметра, засипавши зверху сумішшю торфу з піском у пропорції 1:3. Насінню для проростання необхідно створити умови: температуру повітря 23-25 ºC, вологість близько 40 %, а також забезпечити регулярні поливання, розпушування ґрунту і прополювання бур’янів. Підживлення сіянців азотним добривом здійснюють навесні тільки на другий рік росту. За два роки розсаду висаджують на постійне місце. Розмноження лохини живцями дає швидші та надійніші результати, ніж генеративне розмноження. Для цього використовують кореневищні живці лохини, які нарізають пізньої осені після листопаду або ранньою весною до початку сокоруху. Оптимальна довжина живця 8-15 см, і краще брати пагін товстенький, щоб коріння утворилося швидше і якомога раніше почався приріст. Для активізації приживлюваності живці протягом місяця зберігають при температурі 1-5 ºC, після чого висаджують під кутом у суміш піску з торфом у пропорції 3:1, а зверху насипають шар цього ж субстрату завтовшки 5 см. Якщо правильно доглядати за живцями, за два роки можна отримати добре розвинені саджанці і висадити їх на постійне місце.

  Розмножують лохину і поділом куща. Частину викопаного куща ділять таким чином, щоб у кожній частині було кореневище завдовжки 5-7 см, частини відразу висаджують на постійне місце. Отримані насіннєвим способом кущі вступають у плодоношення на сьомий чи восьмий рік, а ті, що вийшли при вегетативному способі розмноження, можуть почати плодоносити вже на четвертий рік.

  Обрізування лохини

  Для регулярного плодоношення лохина потребує обрізування, яке краще проводити навесні, до набрякання бруньок, але якщо ви виявили хворі гілки влітку або восени, чекати весни необов’язково – видаліть підозрілі пагони негайно і спаліть їх. У кущів першого року видаліть усі квітки – це добре вплине на правильний розвиток рослини. У молодих кущів віком 2-4 роки потрібно шляхом обрізування сформувати міцний скелет, який дозволить рослині витримати вагу гарного врожаю, тому у них вирізують слабкі, хворі, обморожені після зими і лежачі на землі гілки, а також видаляють прикореневу поросль. У кущів чотирирічного віку і старших, крім слабких і хворих гілок, вирізують пагони старші п’яти років, а з однорічних залишають 3-5 найміцніших. Кущі пряморослих сортів проріджують у середині куща, у розлогих кущів вирізають нижні пониклі гілки. Важливо, щоб не відбувалося змикання гілок між сусідніми кущами, тому що це може погано позначитися на смаку ягід і терміні дозрівання.

  Лохина восени

  Збір ягід лохини після початку плодоношення проводять раз на тиждень, і робити це краще вранці після випаровування роси. З моменту набуття ягодами потрібного кольору вони повинні зріти на кущі ще кілька днів доти, доки з тугих не стануть м’якими. За цей час збільшується маса ягід і в них підвищується вміст цукру. Зібрані плоди негайно поміщають у холодильник і зберігають при температурі від 0 до +2 ºC до двох тижнів, ізолювавши від інших продуктів, щоб уникнути поглинання ягодами сторонніх запахів. Для більш тривалого зберігання вимиті і просушені ягоди лохини розкладають в один шар і поміщають у морозилку, після промерзання наскрізь їх зсипають в посудину і знову поміщають на зберігання в морозильну камеру. Можна також висушити ягоди лохини і взимку варити з них компот, робити лікувальні відвари і настої.

  Якщо у вашій місцевості бувають сильні морози, доведеться лохину вкривати, адже за температури -25 ºC вона має всі шанси замерзнути, особливо якщо під час морозів не буде снігу. Підготовка кущів лохини до зими починається після збору врожаю – гілки лохини потрібно повільно притягнути до землі, накинувши на них петлю зі шпагату або дроту, потім закріпити кущ на поверхні ділянки, накрити його мішковиною (поліетилен краще не використовувати, тому що лохина не зможе під ним дихати) і закидати зверху ялиновим гіллям. Коли або якщо випаде сніг, непогано присипати лохину на ялинове гілля снігом. Зняти всі шари захисту від холодів можна буде тільки навесні. Якщо ж у вашому районі таких холодних зим не буває, можна на зиму кущі не вкривати, тим більше, якщо ви вирощуєте на ділянці зимостійкі сорти.

  Шкідники і хвороби лохини

  Шкідники лохини

  Посадка і догляд за садовою лохиною повинні виконуватися відповідно до агротехнічних правил, і тоді ваші рослини будуть здоровими і несприйнятливими до хвороб, але іноді і здорові рослини доводиться захищати. Найчастіше потерпають ягоди лохини від птахів, які скльовують дозріваючі плоди. Аби зберегти врожай лохини, обережно натягніть на кущі сітку з дрібними осередками. Що ж до комах, то вони не завдають помітної шкоди лохині, хоча рік на рік не випадає, й іноді навесні кущі лохини може бути атаковано хрущами, які обгризають листя і виїдають квітки рослини, від чого врожайність лохини знижується. Крім того, личинки жуків під’їдають коріння кущів. Може потерпіти лохина і від гусениць соснового шовкопряда, листовійки, щитівок і попелиці. Жуків та їхні личинки потрібно збирати вручну і топити у відрі з солоною водою, а у боротьбі з іншими шкідниками найкращий засіб – обприскування посадок лохини актеліком або карбофосом, як профілактичний (ранньою весною і після збору врожаю), так і лікувальний, коли ви виявили на лохині шкідника.

  Захворювання лохини

  Найбільше потерпає лохина від грибкових хвороб, таких як рак стебла, засихання гілок (фомопсис), сіра гниль (ботритіс), моноліоз плодів, фізалспороз, біла плямистість (септоріоз) і подвійна плямистість. Слід знати, що майже всі грибкові хвороби садової лохини провокуються застоєм вологи в корінні рослини, котрий виникає через неправильний полив або недостатню водопроникність ґрунту. Розберіться з цим питанням, доки грибкові захворювання не знищили всі кущі лохини на ділянці. Як профілактику рекомендуємо щорічно на початку весни і після збору врожаю проводити обробку рослин бордоською сумішшю, а в якості лікування від хвороб – подвійну-потрійну обробку посадки препаратом топаз з інтервалом у тиждень. Замість топазу можна використовувати ту ж бордоську суміш, а також топсин або фундазол.

  Крім грибкових хвороб, іноді вражають лохину вірусні або мікроплазмові захворювання – мозаїка, карликовість, червона кільцева і некротична плямистості, нитчастість гілок, від яких вилікувати рослину не можна, доведеться видаляти і спалювати хворі екземпляри.

  Виникають проблеми в лохини при порушенні правил агротехніки. Наприклад, іноді можна почути скарги, що лохина жовтіє – листя спочатку стає світло-зеленим, а потім жовтим. Найпевніше, проблема в тому, що ґрунт на ділянці недостатньо кислий – внесіть у нього торф, і поступово зовнішній вигляд листя стане колишнім. Точніше, нове листя буде рости зеленим. Жовтіє листя в лохини і в результаті нестачі азоту, крім того, з цієї причини ягоди стають дрібними, а пагони перестають рости. Вносити азотні добрива в ґрунт на ділянці лохини потрібно щорічно навесні в три етапи, пам’ятайте про це. А ось якщо у лохини червоніє листя, то це перші ознаки раку стебла або засихання гілок.

  Сорти лохини

  Наразі сорти лохини поділяються на чотири групи:

  • низькорослі – в їхню основу покладено вид лохина вузьколиста, схрещений із генетичним матеріалом лохини миртолистої і північної;
  • північні високорослі сорти вирізняються високою зимостійкістю і пізнім терміном плодоношення, їх було виведено на основі північноамериканських видів – лохини високорослої з використанням генетичного матеріалу лохини звичайної;
  • південні високорослі сорти – це комплексні гібриди північної високорослої лохини і деяких видів лохини, котрі зустрічаються на півдні, що допомогло зробити нові сорти посухостійкими. Крім того, південні високорослі сорти лохини менше залежать від водневого показника ґрунту;
  • напіввисокорослі сорти утворилися шляхом подальшого насичення високорослих сортів лохини генами лохини звичайної, що підвищило їхню зимостійкість – ці сорти можуть витримувати температуру до -40 ºC;
  • Кроляче око – основою сортів цієї групи є вид лохина прутоподібна, що дозволяє гібридам проявляти підвищену адаптацію до спекотних умов і низького вмісту органічних речовин у ґрунті. Вегетативний період цих сортів дуже довгий, тому немає сенсу вирощувати їх у районах із прохолодним і помірним кліматом – не всі ягоди встигнуть дозріти до зими.

  Із цих п’яти груп для вирощування в нашому регіоні придатні тільки північні високорослі сорти, і ми пропонуємо вам опис сортів лохини, які найлегше вирощувати в місцевості з помірним і прохолодним кліматом.

  • Блугольд – середньостиглий середньорослий сорт із напіврозлогим кущем і ягодами середнього розміру, солодко-кислими на смак. Сорт із високою зимостійкістю, однак вимагає проріджування і посиленого обрізування.
  • Патріот – високорослий середньостиглий сорт із розлогим кущем 1,5 м у висоту, великими світло-синіми ягодами зі щільною шкіркою, що дозрівають в липні-серпні. Дає стабільно високі врожаї – до 7 кг ягід із куща. Сорт стійкий до холодів і типових для лохини захворювань.
  • Чиппева – середньорослий ранньостиглий сорт заввишки до 1 м із середніми та великими дуже солодкими ягодами світло-синього кольору. Сорт вирізняється високою зимостійкістю – витримує морози до -30 ºC. Цей сорт добре вирощувати на дачній ділянці і навіть у контейнерах.
  • Дюк – пізньоквітучий, але ранньостиглий високорослий сорт, що досягає у висоту двох метрів. Пізнє цвітіння настає після весняних заморозків, а раннє дозрівання дозволяє отримувати високі стабільні врожаї середніх і великих за розміром ягід, що не дрібнішають з роками. Сорт надзвичайно зимостійкий, але вимагає посиленого обрізування.
  • Санрайз – середньовисокий розлогий кущ зі слабким паросткоутворенням, що дозволяє проводити обрізування не так часто, як в інших сортів. Великі, злегка сплющені щільні ягоди, чудові на смак, дозрівають у середині липня, з одного куща можна зняти до 4 кг плодів. На жаль, сорт може потерпіти від весняних заморозків.
  • Шантеклер – середньорослий кущ із висхідними гілками, зацвітає після весняних заморозків. Середньої величини світло-блакитні кислувато-солодкі ягоди достигають наприкінці червня. З одного куща можна зняти до 4 кг плодів. Сорт вирізняється високою зимостійкістю.
  • Нортленд – невисокий, всього метрової висоти розлогий кущ, здатний давати регулярні врожаї по 5-8 кг середньої величини блакитних тугих ягід із чудовим смаком. Сорт вирізняється високою морозостійкістю і коротким періодом вегетації – всі ягоди встигають дозріти до зими. Цінується цей сорт і в декоративному квітникарстві за компактність і невисокий зріст.
  • Елізабет – високорослий розлогий кущ із прямостоячими стеблами і пагонами червонуватого відтінку, що є ознакою особливо високої зимостійкості сорту. Врожайність складає від чотирьох до шести кілограмів ягід з одного куща. Сорт пізній, але один із найкращих за смаковими якостями: дуже солодкі й запашні великі ягоди до 22 мм у діаметрі починають дозрівати з початку серпня. На жаль, встигають дозріти не всі ягоди.

  Властивості лохини

  Шкода і користь лохини давно цікавили вчених, і в результаті наукових досліджень було виявлено, що ця ягода має цілу низку унікальних якостей. Лохина захищає організм від радіоактивного випромінювання, покращує роботу кишечника та підшлункової залози, уповільнює старіння нервових клітин, зміцнює стінки кровоносних судин. Лохина має жовчогінну, протицинготну, антисклеротичну, протизапальну, кардіотонічну і гіпотензивну дію. Плоди лохини містять провітамін A, вітаміни B1, B2, C, PP, відповідальний за еластичність капілярів шкіри і зменшуючий ризик варикозного розширення вен, шість незамінних амінокислот, кальцій, фосфор і залізо, яке в тому вигляді, в якому воно міститься в лохині, майже повністю засвоюється організмом людини. Лохина ефективно використовується при лікуванні ревматизму, атеросклерозу, гіпертонії, капіляротоксикозу, ангіни та інших захворювань.

  Сік з ягід лохини призначають при цукровому діабеті, хворобах шлунково-кишкового тракту, лихоманці. Ягоди лохини знімають спазм очей і сприяють відновленню зору, пектини, що містяться в них, допомагають зв’язувати і виводити з організму радіоактивні метали. А за рахунок вмісту в ягодах високоактивних антиоксидантів лохина перешкоджає утворенню ракових клітин в організмі.

  У народній медицині ягоди лохини їдять сирими, а також вживають у вигляді відварів, настоїв і настоянок. Користь лохини очевидна як для хворих, так і для здорових людей, які, вживаючи в їжу свіжу ягоду, зміцнюють свій імунітет і насичують організм вітамінами. Однак в якості сировини для ліків використовують не лише ягоди, а також листя і пагони лохини.

  Відвар лохини показаний при хворобах серця. Готують його так: дві столові ложки подрібнених молодих гілок і листя лохини кладуть в емальовану каструлю, заливають однією склянкою окропу, накривають кришкою і ставлять каструлю на півгодини на водяну лазню, потім знімають, охолоджують, проціджують, віджимаючи залишки. Отриману кількість доливають кип’яченою водою, щоб вийшла склянка відвару, яку сердечникам треба приймати по одній столовій ложці чотири рази на день.

  При дизентерії або проносі залийте столову ложку сухих ягід склянкою окропу, прогрійте п’ять хвилин на вогні, зніміть і настоюйте під кришкою чверть години. Приймати цей настій потрібно теж по одній столовій ложці чотири рази на день.

  При цукровому діабеті вживають такий відвар: одну столову ложку подрібнених сухих гілок і листя лохини залийте двома склянками окропу (400 мл) і прогрійте на невеликому вогні протягом п’яти хвилин, потім зніміть з вогню, накрийте, дайте годину настоятися, процідіть і приймайте до їжі по 100 мл тричі на день.

  Що ж до протипоказань, то лохина їх не має, однак це не означає, що можна їсти її кілограмами. Навіть корисні для організму продукти можуть завдати шкоди, якщо забути про почуття міри. При переїданні лохина може викликати нудоту, блювоту і навіть алергічну реакцію. А надлишок антиоксидантів може призвести до зменшення надходження до м’язів кисню і, як наслідок, до порушення м’язових функцій організму. Якщо ж вживати в помірних кількостях свіжу лохину в сезон, а взимку і навесні варити з неї компоти, відвари і настої, то, можливо, ви не тільки поліпшите своє здоров’я, а й зумієте перейти в розряд довгожителів, як лохина, кущ якої при гарному догляді здатний рости і плодоносити сто років.

  Лохина — кращі сорти для України і особливості вирощування

  Лохина — це ягода, що за останні роки спричинила справжню маленьку революцію в садівництві. З виду, що вважався рідкісним делікатесом, ця дивовижна красуня з родини Вересових стала ледве не найзатребуванішим ягідним чагарником. Як і більшість родичів, садова лохина вимагає специфічних умов. Та не настільки, щоб її вирощування здавалося занадто складним. Її врожайність і довговічність вже давно оцінили у всьому світі. В Україні лохину зробили популярною активний імпорт і виведення нових, чудово адаптованих до нашого клімату сортів. Достатньо правильно обрати сорт і місце, забезпечити ретельний догляд за не такими вже й складними правилами, щоб десятиліттями ласувати своєю власною лохиною.

  Лохина — кращі сорти для України і особливості вирощування

  • Лохина — опис рослини
  • Де купити і як вибрати надійний сорт лохини?
  • Кращі сорти лохини для України
  • Де посадити лохину?
  • Посадка лохини
  • Як доглядати за лохиною?
  • Як зимує лохина в Україні?

  Лохина — опис рослини

  Про жодне видове розмаїття серед лохин не йдеться. Лохина звичайна, низька, чи дика (Vaccínium uliginósum) давно витіснена лохиною високорослою (Vaccinium corymbosum), яку і вирощують заради великих, смачних, ніжних ягід. І всі садові лохини — представники саме цього виду.

  Лохину як тільки не називають — чорницею садовою, чорницею американською, чорничним деревом, чагарниковою чорницею, лохиною садовою, американською, високою, кущовою, культурною… Навіть садові центри часто називають сорти просто «чорниця».

  Це багаторічний, здатний вирости до 2 м і вшир, і в висоту чагарник з потужними, поверхневими мичкуватими коренями та сильно розгалуженими, міцними, до 4 см в діаметрі, прямими пагонами, що регулярно заміщаються за рахунок порослі. Листя у лохини велике, овальне, темне, до 8 см в довжину. Травневе цвітіння дивує красою верхівкових китиць суцвіть. Ягідки-плоди у супліддях лохини пласкуваті, досягають 2-2,5 см в діаметрі. Блакитний і сизо-блакитний відтінок ягід, восковий сизий наліт легко впізнається. Всередині ягоди приховують дрібне насіння та світлу, солодку, щільну, м’якоть.

  Де купити і як вибрати надійний сорт лохини?

  На жаль, популярність лохини та щорічне збільшення насаджень (Україна — світовий лідер за нарощуванням площ) жодним чином не позначаються на вартості ні ягід, ні саджанців. Лохина залишається одним з найдорожчих ягідників. Ціна куща лохини часто вища, ніж на шовковицю чи фундук. І її варто вважати показником якості — дешево лохину не купиш.

  Якісний посадковий матеріал краще шукати в межах своєї області, у фермерів, в розплідниках, садових центрах. По-перше, через гарантовану зимостійкість, адаптованість до місцевого клімату. По-друге, через можливість отримати точну консультацію, завжди звернутися за порадою і допомогою. Замовлення імпортованих чи завезених з інших регіонів саджанців (чи покупка на виставках і ярмарках) допустиме, якщо вам дають гарантію повного повернення коштів та 100% приживання. Адже саджанці лохини з Закарпаття чи півдня будуть страждати навіть на Поділлі, що вже й говорити про північні області.

  Де б ви не купували лохину, звертайте увагу на повноту інформації щодо сорту, його характеристик, нюансів агротехніки, особливо — на рекомендації щодо догляду. І ще один важливий момент: в Україні кращі сорти приносять по 5-7 кг ягід в рік при ідеальному догляді та умовах. До реклами, що обіцяє вам до 12 кг врожаю, варто ставитися як до потенційного шахрайства.

  Кращі сорти лохини для України

  Лохина високоросла (Vaccinium corymbosum)

  Обирати лохину краще з найпоширеніших сортів, що встигли довести свої переваги і не даремно вважаються і найнадійнішими. До середньорослої чи напіввисокої лохини з числа гібридів, зимостійких до -34°С, належать:

  • “Блюкроп” (Bluecrop) — загальний улюбленець і фаворит, середньостиглий сорт з плодоношенням з кінця липня, стійкий до посухи, високий, до 2 м, не дуже розлогий. Ягоди дуже солодкі, до 2 см, розмір залежить від інтенсивності обрізки.
  • “Блюголд” (Blue Gold) — середній сорт з низькими для лохини кущами (ледь більше 1 м), серпневими ягодами середнього розміру, що вимагає постійного проріджування.
  • “Блюджей” (Bluejay) — швидкозростаюча лохина до 1,8 м висотою з світлими середніми терпкуватими ягідками, що приваблює одночасним дозріванням.
  • “Чандлер” (Chandler) — середній сорт з надвеликими, до 3 см в діаметрі, солодкими щільними ягодами, що з’являються на кущах на межі липня та серпня. Плодоносить більше місяця, компактний, швидкорослий, до 1,5 м.
  • “Еліот” (Eliot) — пізньостиглий, швидкозростаючий, розлогий двометровий сорт. Кількість середніх щільних ягід, що з’являються з середини серпня до середини вересня, залежить від якості обробки та поливу.
  • “Патріот” (Patriot) — мінливий за висотою сорт, що може як обмежитися 120 см, так і перевищити 1,5 м, з дуже щільними супліддями великих якід з червонуватим забарвленням. Залежний від освітлення і тепла влітку.
  • “Спартан” (Spartan) — надійний ранній сорт з потужними двометровими розлогими кущами і товстими пагонами, перші ніжно-блакитні ягоди приносить на початку липня. Врожай неоднорідний за розміром та дозріванням.
  • “Дюк” (Duke) — надійний ранній сорт з числа середньорослих, до 1,5 м, з прозорою прямою кроною та повільним ростом. Радує першими твердуватими ягодами на початку липня, але дуже вимогливий до вологості й освітлення.
  • “Елізабет” (Elizabeth) — пізній серпневий сорт, що плодоносить всього близько двох тижнів, та зате дарує щільні, великі ягоди більше 2 см в діаметрі, що чудово транспортуються.
  • “Торо” (Toro) — двометровий, дуже акуратний за формою куща сорт з насичено-пурпуровими, щільними серпневими ягодами. Вимагає опилювачів та дуже залежний від якості обрізки.
  • “Ріка” (Река, Reka) — прямий, двометровий, декоративний сорт, що радує в середині липня світло-блакитними плодами, що добре зберігаються. Вимагає сильної обрізки.
  • “Гурон”, чи “Хурон” (Huron) – цікавий гібрид висотою до 1,5 м з вузькою кроною і прямими пагонами, з пізнім цвітінням та терпкими ягодами, шо з’являються в середині літа.
  • “Ліберті” (Liberty) — півтораметровий самозапильний гібрид з пурпуровими ягодами близько 1,5 см в діаметрі. Кущі дуже розлогі, плоди дозрівають навдивовиж рівномірно, ідеальні для десертів.
  • “Санрайз” (Sunrise) — середньорослий, негустий, прозорий кущ, що з середини липня хвилями приносить солодкі, великі, світло-блакитні ягоди.
  • “Деніз Блю” (Denise Blue) — потужний сорт до 1,8 м з красивою, пишною формою кущів і великими ягодами.

  Якщо трапляються інші зимостійкі сорти — ранній “Сьерра”, середньостиглий «Нельсон», «Дерроу», “Легасі», “Бонус», “Джей” — вони нічим не поступляться фаворитам.

  Де посадити лохину?

  Лохина цвіте в травні

  Деякі продавці стверджують, що лохина — безпроблемний кущ, здатний рости будь-де, абсолютно невибагливий. І це відверта брехня. Дати хоч який-небудь врожай лохина може лише на гарно освітлених ділянках зі специфічним грубим кислим грунтом.

  Для лохини варто обрати відкриті, теплі, сонячні ділянки, на яких вільно циркулює повітря та немає застою повітряних мас.

  Грунт для лохини має бути обов’язково кислим (рН від 3,8 до максимум 5,5). Вона дещо поступається у вибагливості родичам-вересам, та все ж не терпить інших умов. Не менш важливі й інші характеристики:

  • легка, а точніше, груба текстура, здатність добре пропускати воду та повітря. Для лохини ідеальними вважаються торфяники, супіщані та легкі суглинисті варіанти з додавання торфу;
  • родючість, достатній вміст гумусу (від 3,5%);
  • постійна помірна вологість, в ідеалі, з заляганням грунтових вод на глибині біля 0,6-0,7 м, але без затоплення, застою води, сирості.

  Грунт на ділянці заздалегідь (з осені) покращують, додаючи торф, хвою, кору, зрілий перегній чи компост, пісок, солому, тирсу для розрихлення чи готують посадкові ями, замінюючи землю сумішшю з кислого торфу, перепрівшої хвої, 50 г сірки, піску, кори чи тирси сосни. На важких грунтах і при високому рівні грунтових вод доречний дренаж.

  Посадка лохини
  

  Купуйте тільки контейнерні саджанці лохини

  Для висаджуванння на своїй ділянці потрібно обирати здорові, потужні кущі віком від 2 до 3 років. Єдиний варіант — закрита коренева система. Лохина з оголеними коренями не приживеться, і зовсім не тому, що не витримує пересихання. Лохина залежна від симбіозу з мікоризою на коренях, і втрата грибних ниток для неї смертельна. При покупці варто перевірити, чи справді рослина зростала в контейнері, в якому її продають (потягнувши за пагони, оцінити цільність земляної грудки). Недопустимі ознаки всихання пагонів, плям, сухого чи зів’ялого листя і бруньок.

  Висаджувати лохину можна і навесні, бажано до або на самому початку вегетації, і восени, при крапельному поливі — навіть влітку. Восени ризики поганого укорінення вище, лохина часто на стрес реагує “ривками” у розвитку не тільки пагонів, але й коренів, не встигаючи підготуватися до зими.

  Вимога забезпечити вільне циркулювання повітря навколо кущів не повинна ігноруватися за жодних обставин. Між кущами лохини варто залишати близько 1,5 м дистанції. Якщо ви плануєте великі насадження, то між рядами кущів доцільно збільшити відстань до 2,5-3 м.

  Для саджанців потрібно викопати великі посадкові ями (глибина і ширина близько 50 см).

  Встановлюють кущі на тому ж рівні, на якому вони росли і в контейнерах, акуратно обтискаючи землю навколо. Рясний полив — близько 2 відер на кущ — зручніше проводити, створивши лунку для поливу. Землю потрібно замульчувати відразу ж, вкривши товстим шаром мульчі з торфу, кори чи хвої (10 см).

  Як доглядати за лохиною?

  Жодного бур’яну біля лохини — одне з найважливіших правил для цього ягідника. Та ще важливіше пам’ятати, що на протягом всього періоду вегетації земля повинна залишатися злегка вологою, без повного висихання. Полив для лохини — обов’язковий, адже поверхнева коренева система, що залягає на рівні до 20 см, чутлива до будь-якої нестачі вологи. Їй чудово підходить крапельний полив. Звичайні поливи вручну повинні бути не стільки глибокими, скільки частими — вранці та ввечері, по піввідра води, до 3-4 разів на тиждень влітку. Надмірна вологість теж губить рослини, тому доречно перевіряти стан грунту, давати просихати верхньому прошарку землі.

  Без мульчування виростити лохину не вийде, підновлювати мульчу доречно навесні та восени. Розрихлювати землю навколо чагарника можна лише поверхнево, без захисного шару зберігати вологу і характеристики грунту фактично неможливо. Альтернатива для міжрядь — задерніння сидератами, наприклад, білою конюшиною.

  Для підживлення лохини не можна використовувати органіку, здатну залужнити землю, тому органічний врожай виростити досить непросто. Попіл, свіжі курячий послід чи гній, перегній — не для цього ягідника. Але є варіанти, які не нашкодять лохині. Наприклад, мульчування та внесення в грунт ранньою весною:

  • хвойного опаду, бажано, перепрілого чи ферментованого;
  • верхового торфу і витримок з нього;
  • ставкового мулу;
  • зрілого листяного компосту, особливо з додаванням торфу, дубового листя, щепи хвойних дерев чи хвої.

  Добре використовувати літні підживлення лохини після цвітіння та в липні:

  • рідкими професійними добривами на основі біогумусу, торфу, чи вермикомпосту;
  • біодобривами з корисними мікроорганізмами («Biirost», «Байкал», «Rost-концентрат» та ін.).

  У якості додаткового калійного і фосфорного підживлення на початку та в кінці літа бажано використовувати зелені добрива — з окопнику, кульбабок, соломи вівса чи жита, білої гірчиці, бананових шкірок, кислого компосту, особливо з застосуванням біопрепаратів для ефективної ферментації. Допустимо зароблювати зелену масу сидератів, солому просто у грунт.

  Мінеральними добривами підживлювати простіше. Оптимальний варіант — придбати спеціальні професійні добрива «Для лохини», «Для чорниці» й інших вересових, в усьому дотримуючись рекомендацій виробника. Звичайні міндобрива зазвичай вносять лише з третього року, на бідній землі — з другого:

  • комплексні мінеральні добрива, по 30-40 г на кущ — ранньою весною;
  • калійні добрива та магній (20-30 г каліймагнезії чи стандартна доза будь-якого мікродобрива з магнієм і 15-20 г калійного добрива) — після цвітіння;
  • калійно-фосфорні добрива (20-30 г) — після плодоношення.

  Регулярна обрізка для лохини починається з трьохрічного віку (або після першої зимівлі). Обрізати лохину можна після листопаду або напровесні, як вам зручніше. Крім хворих, пошкоджених, тонких, спрямованих в центр кущів, лежачих на землі гілок, у лохини вирізають найстаріші пагони, залишаючи 3-5 молодих сильних гілочок та вкорочуючи їх приблизно на третину. Радикально, до коротких пеньків для повного омолодження обрізають лише запущені чи дуже старі кущі (в середньому омолодження доречне кожні 15-20 років).

  Перший врожай лохини — всього декілька ягід. Та з кожним роком він зростатиме до кількох кілограмів довгоочікуваних смаколиків.

  Як зимує лохина в Україні?

  Звичайного поновлення мульчі і вологозарядки для зимостійких сортів достатньо навіть в першу зиму. Якщо ви сумніваєтеся в адаптованості сорту, варто перші роки пригинати кущі й вкривати їх повітряно-сухим методом, наприклад, агроволокном та лапником. Якщо при покупці отримані інші рекомендації і ви їм довіряєте, їх потрібно дотримуватися.

  ЗЕЛЕНА САДИБА.