Як розмножити тую живцями та виростити з насіння

Туя легко розмножується за допомогою живців та посівом насіння, проте, варто зауважити, що при насіннєвому способі немає гарантії, що саджанець зможе повністю зберегти сортові характеристики батьківської рослини.

Туя з гілочки – опис методу

Виростити тую з гілочки дуже просто та для отримання нової рослини існують два способи вкорінення – розмноження туї живцями в домашніх умовах або відразу у відкритому ґрунті.

Кращий час живцювання туї – період з серпня по вересень. Молоді пагоні відривають від рослини, потягнувши вниз таким чином, щоб на живці залишився шматочок кори, так звана, «п’ята», яка сприяє кращому укоріненню. Але, якщо йде масова заготівля живців, то краще зрізати гілочки, щоб не пошкодити кору дорослої туї.

Довжина живців від 6 до 15 см, а п’яти – 1 см. Більші живці коротшають зверху на довжину до 10 см, гілочки трохи вкорочують з боків, а з нижньої частини їх видаляють.

Невелике обрізування листя

Ця процедура дозволить зменшити інтенсивність транспірації, що компенсує початкову відсутність кореневої системи. З тієї ж причини живці не повинні бути занадто довгі. Час від моменту відділення від материнського зразка до посадки в землю має бути якомога коротшим.

Живцювання туї в домашніх умовах крок за кроком

Горщики з ґрунтом для вкорінення повинні бути підготовлені заздалегідь. Хорошим субстратом є торф, що змішаний з піском та шматочками моху сфагнуму в співвідношенні 4: 2: 1: 1. На дні контейнера або горщика насипають дренажний шар з дрібного щебеню або керамзиту.

Перед посадкою п’яту живця опускають в засіб, що стимулює утворення коренів.

Обробка «п’яти» препаратом, що стимулює утворення коренів

Олівцем роблять отвір в ґрунті та заглиблюють туди живець так, щоб порошок – біостимулятор залишився на деревині. Після посадки майбутні саджанці добре поливають.

Накривають прозорим пакетом або пластиковою пляшкою, щоб створити умови теплиці, та ставлять в тепле місце з розсіяним світлом.

Накриття для живців

Субстрат повинен бути постійно вологим. Але для запобігання утворенню конденсату, який викликає розвиток цвілі, пакет раз в день прибирають на 10-15 хвилин.

Укорінення зазвичай займає два місяці і його ознакою є поява нового зростання, після чого тепличку можна прибрати. Якщо вкорінення відбувалося навесні, то на літо та початок осені горщики виносять на відкрите повітря в півтінь.

Зимують саджанці в прохолодному та світлому місці при регулярному поливі, який проводять після підсихання верхнього шару на 1-1,5 см вглиб.

У квітні – травні саджанці пересаджують на дорощування у відкритий ґрунт в родючий субстрат з універсальної землі, торфу та компосту (3:1:1). Місце має бути захищене від прямих сонячних променів.

Посадка саджанця у сад

На зиму молоді саджанці слід добре утеплювати опалим листям або ялиновим гіллям, а коли температура впаде до 5-7 ̊С морозу, накрити зверху плівкою.

Укорінення в відкритому ґрунті

Укорінення туї живцями в саду є більш простим способом, але не дуже підходить для районів з суворими зимами. Розмножувати краще в травні, щоб живці встигли вкорениться та зміцніти.

• «П’яточки» обробляють гормоном, що стимулює розвиток коренів та висаджують на підготовлене місце і добре поливають.

• Зверху накривають пластиковою пляшкою для підтримки вологості.
• Ґрунт підтримують вологим.
• На зиму живці добре утеплюють.

Відео розмноження туї з живців

Як виростити тую з насіння

Кращий час для збору насіння – осінь, коли шишки починають відкриватися. Їх зривають та кладуть на папір в місце з розсіяним світлом до дозрівання.

Перед посівом насіння повинне пройти стратифікацію холодом протягом 3-4 місяців в природних умовах під снігом при осінньому посіві в ґрунт або в домашніх умовах в холодильнику при температурі 1-3 ̊С для весняного посіву.

Деякі садівники впевнені, що осінній посів у відкритий ґрунт відразу після збору насіння підвищує життєстійкість та витривалість сіянців. Однак погодні умови непередбачувані, тому поширеним методом є домашня стратифікація та посів.

Умови домашньої стратифікації: насіння залишають в теплій воді на 12-24 години, потім змішують з вологим піском, вермикулітом або рубаним мохом сфагнумом, поміщають в прозорий пакет або пластиковий контейнер та ставлять в холодильник.

Висівають в кінці лютого або в квітні, в залежності від того, коли була розпочата стратифікація, і де буде посіяне насіння. Висівати відразу в сад можна, за умови, що ґрунт прогрівся до 10 ̊С, а в ящики для домашнього пророщування можна висівати раніше. Однак в цьому випадку важлива додаткова підсвітка сходів.

Субстрат для весняного пророщування готують з поживного садового ґрунту з додаванням торф’яного моху та висівають в невеликі ящики на глибину 1 см.

Занадто глибока посадка погіршує проростання насіння. Потім добре поливають за допомогою лійки. Ящики з майбутньою розсадою встановлюють в теплому місці в розсіяному світлі та накривають прозорою плівкою.

Підтримують вологість, зрошуючи ґрунт після підсихання верхнього шару. Щоб не утворювалася зайва волога від конденсату, тепличку раз в день відкривають на 15 хвилин.

Зазвичай сходи з’являються через 2-3 тижні, а коли паростки трохи підростуть, плівку прибирають. Через деякий час на сіянцях почнуть формуватися голчасте листя.

З настанням тепла ящик переносять в сад в півтінь. Догляд за сіянцями домашніми та відкритого ґрунту практично однаковий. За літо молоді саджанці два рази на місяць підгодовують половиною дози комплексного мінерального добрива. Рекомендується також провести профілактичну обробку фунгіцидним препаратом.

Перший рік вирощують без пересадки. Сіянці витримують температуру взимку мінус 15 ̊С. Ящики ставлять на південній стороні, закриваючи щитами з півночі та з заходу від вітру.

Перед настанням морозів роблять укриття з опалого листя, яке накривають зверху плівкою. Але в регіонах з сильними морозами їх краще занести в будинок в прохолодне світле місце.

З приходом весни укриття прибирають, ящики переносять в півтінь. Рослини, які зимували в будинку, виносять в квітні. Догляд полягає в прополюванні та підгодівлі. На зиму процедуру утеплення повторюють.

На постійне місце молоду тую пересаджують тільки на 3 рік життя в середині квітня з грудкою землі, щоб не пошкодити коріння. Ґрунт навколо мульчують торфом.

Автор: Юлія Закревська Створено: 30 квітня 2020

Як розмножити тую?

Чарівно текстурна, яскрава, універсальна туя недарма вважається одним з найпопулярніших хвойних родів. Вона підходить для різних композицій та різного ґрунту, дозволяє підібрати форму та сорт під будь-які декоративні задачі. І не вимагає складного догляду. Безсумнівно, одна з причин популярності туї — простота її розмноження. Як розмножити тую? Це може зробити самотужки практично кожен. І обійтися при цьому без особливого досвіду і без надмірних зусиль. А ось терпіння все ж знадобиться: навіть з живця рослини на постійне місце можна буде висаджувати не раніше 3-4 року.

Як розмножити тую?

Методи розмноження туй

Серед хвойних не так багато видів, які просто розмножити самому. І туя — якраз з таких. Її можна розмножити навіть не одним методом:

• виростити з насіння;
• вкорінити живці;
• вкорінити відводки;
• розділити кореневища.

При вегетативних методах розмноження зберігаються сортові ознаки, а декоративності рослини досягають значно швидше, приблизно за 3-4 роки. Та є і свої недоліки: туї з живця чи відводка значно чутливіші до несприятливих температур і хвороб.

Насіннєвий метод не дозволяє зберегти характеристики декоративних форм і сортів, займає більше часу — як мінімум 6 років. Зате туї, отримані з насіння місцевих дерев, гарантовано зимостійкі й рідше хворіють. Зібрати насіння не завжди просто: мало того, що деякі туї «збоять» у плодоношенні, так ще й далеко не щоразу формують життєздатне насіння.

Найпопулярніша, витривала та універсальна туя західна (Thuia occidentalis) розмножується і генеративно, з насіння, і вегетативно. Для туї західної характерні показники в 97% вкорінення зимових живців. Зазвичай при посіві свіжого насіння схожість складає близько 50%.

Для туй інших видів характерна деяка відмінність у розмноженні. Так, туя японська, чи Стендиша (Thuja standishii) рідко дає насіння, розмножується лише живцями, та й вони приживаються не більш як у 33%. Для туї величезної, чи складчастої (Thuja plicata) характерні показники у 100% вкорінення живців і 55% схожості насіння, а у решти туй вкорінення не перевищує 50%.

Найпростіше розмножити тую — живцями

Як розмножити тую живцями?

Які живці туї можна використовувати для розмноження?

На відміну від багатьох хвойних рослин, тую може живцювати в будь-яку пору року. Для вкорінення можна використовувати:

• весняні живці — нездерев’янілі зелені пагони, зняті з верхньої частини крони, зазвичай — залишки від весняної обрізки;
• літні живці — напівздерев’янілі, що нарізані у другій половині червня чи липні під час умовної другої хвилі росту або більш надійні — здерев’янілі, з числа приросту минулого року;
• осінні живці, нарізані вже після зупинки росту рослини і настання холодів, двох- або трирічні прирости;
• зимові живці, нарізані на початку сокоруху, в лютому.

Чим раніше нарізані живці, тим гірше вони вкорінюються, тим вірогідніше їх висихання (весною зрідка досягається позначка у 30% проживання, тоді як здерев’янілі живці дають до 90% вкорінення). Але швидкість укорінення у весняних живців в декілька разів вища, ніж в осінніх.

Як правильно нарізати живці туї?

Для туї якраз нарізка живців — метод не зовсім оптимальний. Живці у рослини частіше відривають, відламують різким рухом вниз, відділяючи гілочку з п’яткою.

Живцювати можна лише здорові, сильні рослини, старші за 4 роки. Зазвичай для зняття живців обирають найбільш міцні і сильні скелетні гілочки у верхній частині крони, повністю відмовляючись від нижніх гілок і бічних відгалужень. З останніх туї ростуть викривлено, горизонтально, стеляться, підходять лише для приземистих чи сферичних форм.

На обраних скелетних гілках навесні та початку літа шукають найсильніші молоді прирости, а з кінця літа, восени та зимою — двох- або трирічні прирости. Стандартна довжина живців — 10-25 см. З відокремленого живця потрібно підчистити трішки кори знизу, обов’язково знімаючи всі відшаровані ділянки. При достатньому досвіді можна спробувати прискорити вкорінення:

• повністю зачистити 3-4 см гілочки, які планують занурювати в субстрат (але оскільки ризик пошкодити кадмій великий, справа це ризикована);
• зробити кілька неглибоких поздовжніх надрізів кори на 3 см від низу.

На живцях обов’язково знімають нижню хвою — так, щоб не було ризику контакту з землею.

У туї бажано відразу працювати з живцями, висаджувати їх після нарізки. Якщо щось заважає, на певний час живці можна залишити ненадовго у вологій тканині в прохолодному, темному місці.

Живці туї треба не нарізати, а виривати — разом з “п’яточкою”

Підготовка до вкорінення живців

Живці туї потребують тривалої обробки — добової витримки у розчині укорінювачів (бажано вибирати препарати на основі індоліл масляної кислоти, наприклад, «Корневін»). Зазвичай розчин готують з концентрацією 0,01% в очищеній воді кімнатної температури.

Вкорінення туї у відкритому ґрунті

Перед тим, як розмножити тую живцями, потрібно приготувати окрему грядку чи міні-ділянку з пухкою, родючою землею, з якої ретельно вибрали коріння бур’янів, каміння, грудочки. За потреби вносять пісок, торф, зрілу органіку, корегуючи текстуру землі. Обов’язково продумати варто і спосіб накриття живців для створення умов підвищеної вологості — тепличкою, парником, натягнутою на каркас плівкою, скляним ковпаком чи звичайними обрізаними пластиковими пляшками. Звичайно, місце для живців туї можна виділити і у великій теплиці чи парнику.

Живці встановлюють у зволожений ґрунт під кутом близько 45 градусів, обережно роблять отвір паличкою і занурюють зрізи на 3-4 см в землю, обтискують її для закріплення. Якщо хвоя контактує з землею, її потрібно прибрати. Доглядати за живцями туї в ґрунті дуже просто. Достатньо приблизно раз в тиждень їх поливати та періодично провітрювати укриття.

На зиму ковпак з живців знімають, дозволяючи їм вільно вкриватися снігом, а якщо його не вистачає — захищають живці лапником. Живці туї часто приваблюють гризунів, тому лапник вирішує і цю проблему.

Читайте також наші статті:

Як розмножити тую з живця в горщику чи ящику?

На підвіконні чи в переносному контейнері туї вкорінювати важче, адже живцям потрібно більше уваги. Висаджують живці туї у спеціальну грунтосуміш для хвойних — легкий, повітропроникний субстрат на основі торфу та піску з pH нижче 5,5. Субстрат для туї потрібно обов’язково продезінфікувати.

Живці туї частіше вкорінюють в просторих ящиках, великих контейнерах, ніж в індивідуальних місткостях. Обов’язкова умова — наявність дренажних отворів. На дно ємностей потрібно закласти товстий шар дренажу.

Наповнивши субстратом контейнер, паличкою роблять отвори глибиною близько 3 см під кутом близько 30-45%. Підготовлені живці обережно опускають у лунку, обтискуючи землю навколо. Висаджування живців завершують обережним обприскуванням субстрату. Під час зволоження потрібно не допускати попадання води на надземну частину живців.

Живці туї вкорінюються лише під ковпаком чи плівкою, у тепличних умовах. Оптимальні параметри:

• вологість від 70 до 90%;
• температура від +17 до +23°C;
• яскраве, але розсіяне освітлення з захистом від прямого сонця.

Грунт потрібно обприскувати щоденно, при підвищенні температури — двічі в день, не допускаючи намокання живців.

Скільки вкорінюються живці туї?

Залежно від термінів живцювання, виду і навіть сорту терміни вкорінення відрізняються. Зазвичай туї вкорінюються від 2 до 3 місяців.

На дорощування у відкритий ґрунт цього ж року переносять лише рослинки, отримані з весняних живців. Для літніх, осінніх і зимових живців перша зимівля повинна пройти в приміщенні, за температури від +10 до +15°C.

Вкорінення живців туї у сфагнумі, з яким буде закручений “равлик”

Альтернативні методи укорінення живців туї:

• укорінення в воді (занурюють лише нижню частину живців, зачищену від кори та хвої; вдається лише при тривалості світлового дня від 10 годин);
• вкорінення у сфагнумі: оброблені стимулятором росту живці обкладають вологим мохом, закріплюючи його навколо вологою тканиною (якщо живців багато, їх можна розкласти в довгі стрічки з тканини й згорнути у «равлик» чи рулон).

Інші види вегетативного розмноження туї

Майже в будь-якої туї можна вкоротити відводки, навесні пригнувши до землі нижні гілки, закріпити їх і окучити місце контакту субстратом. Якщо забезпечити стабільну вологість, вже наступної весни можна буде спостерігати ознаки вкорінення. Та поспішати відділяти нову тую від материнського куща не варто: відводок відділяють, коли він сформує потужну власну кореневу систему. Цей метод простий, але багато садівників від нього відмовляються через викривлений ріст, що вимагає багаторічної корекції формуванням.

Молоді, компактні, низькорослі чи карликові туї можна розділяти на декілька рослин. Весь сезон багаторазовим окучуванням і підтримкою стабільної вологості ґрунту стимулюють наростання кореневої системи та вкорінення гілочок. На початку вересня рослини викопують, оглядають на точки росту і розділяють на 2-3 частини, висаджуючи ділянки на постійне місце як самостійні екземпляри.

Сходи насіння туї

Як розмножити туї з насіння?

При придбанні насіння туї в спеціалізованих магазинах потрібно переконатися, що воно дуже свіже. У деяких різновидів туї насіння старше 6 місяців не зійде, та й загальні терміни схожості в 2-3 роки швидше умовні, адже вже через рік схожість падає нижче 30%. Найчастіше насіння збирають самостійно, з кінця серпня до грудня зривають ще закриті, але вже зрілі шишки, які після декількох днів в теплі поступово розкриються і почнуть «висипати» насінини.

Оскільки туя вимагає обов’язкової стратифікації, оптимальний варіант — посів насіння під зиму. Звичайно, за бажання можна натомість прикопати мішечок з насінням в снігу або витримати в холодильнику на протязі 3-4 місяців, сіючи навесні.

Принцип посіву і у відкритий грунт, і в контейнери доволі схожий. Для туї потрібна пухка, родюча земля, яку підбирають за тим же принципом, що і для живцювання.

Насіння висівають на глибину від 5 до 8 мм. На грядках і в ящики посів проводять рядками, з інтервалом як мінімум в 10 см між насінинами (розвиватися без пікірування туям доведеться декілька років, тому економити на місці не можна). Контейнери з посівами потрібно накрити плівкою або склом, а грядки — мульчувати торфом або тирсою з хвойних порід.

В середньому насіння туї сходить через 20-25 днів. Відразу після появи сходів необхідно забезпечити рівномірне розсіяне освітлення, захищаючи рослини від прямого сонця.

Протягом всього вирощування туї з насіння важливо відстежувати, щоб рослини не страждали від перезволоження. Навіть невеликий перелив може згубити сіянці. Грунт бажано періодично обережно розпушувати.

Молоді сходи в контейнерах і ящиках повинні зимувати в приміщенні при температурі від +5 до +10°С, а посіяні на грядки і в теплиці туї просто захищають лапником.

Пікірування сходів туї проводять аж на третій рік, обережно, зберігаючи земляну грудку навколо коренів. На постійне місце сіянці туї переносять лише на 4-5 рік. Темпи розвитку рослинок збільшуються з кожним роком — від 4-5 см в перший рік до 20-25 на третій та четвертий.

ЗЕЛЕНА САДИБА.

Туя західна: вирощування в саду, опис сортів

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 15 серпня 2023 Опубліковано: 23 лютого 2019 Перша редакція: 23 серпня 2017 🕒 13 хвилин 👀 29922 рази 💬 0 коментарів

• Посадка й догляд за туєю західною
• Туя західна – опис
• Посадка туї західної
• Догляд за туєю західною
  • Як виростити тую західну
  • Пересадка туї західної
  • Хвороби і шкідники туї західної
  • Насіннєве розмноження туї західної
  • Розмноження туї західної здеревілими живцями

  Туя західна (лат. Thuja occidentalis), або життєве дерево – вічнозелена хвойна рослина роду Туя родини Кипарисові. У природі цей вид зустрічається на сході Північної Америки по низинних берегах річок, болотах, на вапняних ґрунтах і вологих родючих суглинках. Описано рослину було Карлом Ліннеєм у 1753 році, тоді ж вона й отримала від нього свою назву, що перекладається з грецької як «жертвування, обкурювання»: ароматичні породи туї спалювали під час давніх релігійних обрядів.

  Нині туя західна, завдяки своїй зимостійкості, довговічності, стійкості до токсичних міських умов і великій кількості штучно виведених декоративних форм, набула великого поширення у всіх кліматичних зонах.

  Посадка й догляд за туєю західною

  • Посадка: навесні, до початку сокоруху.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло або притінок.
  • Ґрунт: помірно вологі, водопроникні ґрунти.
  • Полив: перший місяць після посадки саджанці потрібно поливати щотижня, витрачаючи на кожну рослинку до 10 л води, а в посуху – до 15-20 л. Окрім того, один раз на тиждень, увечері, крони саджанців слід обприскувати або зрошувати з лійки з душовою насадкою літеплою водою при витраті по 15-20 л на кожен саджанець, а в суху й жарку погоду дощування проводиться двічі на тиждень.
  • Підживлення: навесні комплексним мінеральним добривом.
  • Обрізування: формувального обрізування туя не потребує, оскільки в процесі росту її крона сама собою набуває відповідної сорту геометричної форми. Санітарне прочищення проводять напровесні, улітку й восени, вибираючи для цього похмурий день.
  • Розмноження: насінням і здеревілими живцями.
  • Шкідники: туєва попелиця, туєві несправжньощитівки та молі-пістрянки.
  • Хвороби: трахеомікоз, фузаріоз, побуріння пагонів.

  Туя західна – опис

  Висота туї західної, цього повільнозростаючого дерева, може сягати 20 м, хоча зустрічаються екземпляри і під 40 м заввишки. Коренева система у рослини компактна, крона яйцеподібна або пірамідальна. У молодих дерев кора червоно-бура, гладка, з часом набуває сіро-коричневого забарвлення і починає відділятися від стовбура поздовжніми вузькими смугами. Верхня сторона пагонів блискуча, темно-зелена, нижня – матова й світліша. Хвоя зелена, взимку бура або коричнева, лускоподібна, дрібна, щільно притиснута до пагона. Живе хвоя 2-3 роки, після чого разом із дрібними гілками опадає. Плоди туї західної – дрібні яйцеподібні шишки, що складаються з тонких лусок і містять пару сплюснених насінин із вузькими солом’яно-жовтими крильцями. Деревина у туї запашна, червона, відносно м’яка, але міцна і без смоляних ходів. Перевага її в тому, що вона не піддається гниттю.

  Туя західна тіньовитривала й зимостійка, її пагони повністю дерев’яніють. Рослина довговічна, стійка до газу й диму та має понад 120 декоративних форм.

  Посадка туї західної

  Туя західна абсолютно невибаглива і може рости як на сонці, так і в притінку. Невимоглива рослина й до складу ґрунту, вона зносить навіть близьке розташування ґрунтових вод, але на сухих ґрунтах хвоя туї західної блякне, крона рідшає, і рослина утворює дуже багато шишок.

  Посадка туї західної та догляд за нею не здадуться вам складними. При розміщенні саджанців на ділянці дотримуйтесь між ними інтервалу не менше 3 м, насамперед це стосується високорослих форм. У живоплоті при дворядній посадці відстань між туями має бути 50-70 см, а при однорядній – 40-50.

  Посадка туї здійснюється навесні. Ями для цієї рослини не обов’язково готувати заздалегідь. Глибина котловану має бути від 60 до 100 см. На його дно укладають шар дренажу з битої цегли завтовшки 20 см, а потім яму на половину глибини заповнюють заздалегідь приготовленою ґрунтовою сумішшю, що складається з перегною (3 частини), листової землі (2 частини), торфу (1 частина) і піску (2 частини) з додаванням 100-120 г Нітроамофоски.

  Кореневу систему саджанця перед посадкою потрібно потримати в посудині з водою, щоб коріння наситилося вологою. Потім саджанець встановлюють по центру ями і заповнюють простір, що залишився, все тим же живильним ґрунтом. Поверхню навколо рослини притоптують і рясно поливають. Коренева шийка саджанця має опинитися на одному рівні з поверхнею. Тільки-но вбереться вода, пристовбурні кола мульчують торфом, перегноєм або іншим органічним матеріалом.

  Догляд за туєю західною

  Як виростити тую західну

  Як виростити тую західну. Перший місяць після посадки тую поливають щотижня, витрачаючи за один раз 10 л води. Молодій рослині необхідне й щотижневе зрошення крони з лійки з душовою насадкою, яке здійснюють після заходу сонця. Витрата води на душову процедуру – 15-20 л. У посушливий період кількість води при поливанні збільшується до 15-20 л на одну рослину, а дощування проводять двічі на тиждень. Після поливання ґрунт навколо туї розпушують на глибину 10 см.

  Доросліші рослини майже не потребують догляду.

  Тую західну потрібно оберігати від весняних опіків. Для цього пізньої осені її стовбур вкривають лутрасилом або мішковиною, а щоб рясний снігопад не пошкодив гілки дерева, їх пов’язують синтетичною мотузкою або шпагатом. Молоді деревця повністю вкривають на зиму спанбондом або лутрасилом.

  Пересадка туї західної

  Завдяки тому, що коренева система у туї поверхнева, пересадку вона зносить досить легко. На ділянках, де ґрунтові води залягають неглибоко, тую західну краще пересаджувати в вересні, в інших випадках цим можна займатись і навесні. Виконується пересадка в тій же послідовності, що і первинна посадка: готують яму з урахуванням розміру кореневої системи пересаджуваної рослини, закладають у неї дренаж, готують ґрунтову суміш. Після цього тую викопують по периметру, відступивши від стовбура 40-50 см, перетягують її на щільному поліетилені до нового місця, обробляють кореневу систему розчином коренеутворювача (Корневіну) і здійснюють посадку.

  Попервах після пересадки туя західна потребує частого поливу й обов’язково захисту від сонця.

  Хвороби і шкідники туї західної

  Найчастіше у туї західної буріють або всихають пагони та гілки. Ці захворювання викликають грибкові інфекції.

  Бурі пагони: напровесні на рослині жовтіють окремі лусочки або голки, а пізніше весь пагін буріє і відмирає. Такі пагони потрібно негайно видаляти, а тую кожні два тижні з липня по жовтень обробляти двовідсотковим розчином Фундазолу.

  Всихання пагонів: у цього явища може бути дві причини: замокання коренів і фузаріоз, або трахеомікоз, що викликається ґрунтовими грибками. Спочатку на рослині жовтіє й опадає листя, буріє молодий приріст, а слідом за ним і верхівки дорослих пагонів, і це свідчить про те, що поживні речовини перестали надходити від коренів до крони. Якщо природа явища грибкова, тую західну і ґрунт навколо неї слід обробляти двовідсотковим Фундазолом або препаратом подібної дії: Картоцідом, Абіга-Піком, ХОМом. Одночасно слід підвищувати опірність рослини грибковим інфекціям обробками препаратом Циркон. У якості профілактичного заходу використовують регулярні обробки туї з весни до осені Цинебом або мідьвмісними препаратами.

  Зі шкідників небезпеку для туї західної становлять туєва попелиця, туєві несправжньощитівки та міль-пістрянка.

  Міль-пістрянка розміром усього близько 4 мм, але від її шкідливої діяльності лусочки туї буріють, а верхівки пагонів відмирають. Личинки молі прогризають у хвої крихітні ходи, від чого рослина починає хирніти. Щоб не допустити розселення метеликів, потрібно двічі в кінці червня з тижневим проміжком обробити рослину піретроїдами – Циперметрином або його ізомерами.

  Туєва попелиця харчується соком хвої, чому луска жовтіє й опадає, а декоративність рослини різко знижується. Знищують попелицю обробкою туї Карбофосом, причому, найімовірніше, одного обприскування буде недостатньо.

  Несправжньощитівка також завдає туї великої шкоди, з’являючись на рослині в травні-червні. В одній кладці цієї комахи може бути понад тисячу яєць. Личинки починають знищувати хвою туї вже в липні: на місці їхнього проживання хвоя набуває хлоротичного вигляду. Щоб захистити тую західну від несправжньощитівок, її обробляють препаратами Актеллік, Рогор, Антіо або Карбофос до розпускання бруньок і влітку – в кінці червня або на початку липня.

  Обрізування туї західної

  Туя західна зовсім не боїться обрізування, однак слід знати кілька простих правил, які допоможуть вам утримувати рослину в її найкращій формі. Крона кожного декоративного різновиду туї в процесі росту набуває певної геометричної форми: є туя західна куляста, є пірамідальна, яйцеподібна й колоноподібна. Виходячи з цього, особливої необхідності в формуванні дерева немає, якщо тільки ви не вирішили надати туї невластиву для різновиду форму. Однак санітарне прочищення крони робити необхідно в будь-якому разі. Які існують правила обрізування туї західної?

  Обрізати рослину можна напровесні, улітку й восени в похмуру погоду, оскільки сонячні промені висушують пошкоджену при стрижці хвою.

  Будь-яке обрізування, у тому числі й формуюче, обов’язково починають із видалення хворих і засохлих гілок, після чого рослину необхідно обробити фунгіцидом.

  Зрізи на гілках туї західної немає необхідності обробляти садовим варом.

  Розмноження туї західної

  Туя західна розмножується насінням і вегетативно. Насіннєве розмноження можливе тільки для видових рослин, а форми й сорти при цьому способі не зберігають властивостей батьківських рослин. Окрім того, це складний і тривалий процес, розрахований на 3-5 років, але якщо серед читачів є ентузіасти-селекціонери, ми готові поділитися технологією генеративного вирощування туї західної.

  Насіннєве розмноження туї західної

  Витягнуте зі свіжозібраних і висушених шишок насіння туї сіють у ґрунт під зиму, щоб воно в холодній землі пройшло природну стратифікацію. Для цього дерев’яний ящик наповнюють вологою сумішшю садової або дернової землі (1 частина), торфу (2 частини) і піску (півчастини), розрівнюють поверхню, роблять у ній з інтервалом 5-6 см борозенки, в які і здійснюють посів насіння. Глибина загортання – 1 см. Після посіву поверхню ущільнюють і обприскують із пульверизатора. Ящик встановлюють у затінку дерев і вкривають від тварин лутрасилом, але необхідно стежити за тим, щоб укриття не торкалося ґрунту в ящику.

  Перші сходи туї західної з’являться навесні, через 2-3 тижні після того, як земля прогріється до 10-15 ºC. Зверніть увагу, що хвоя у сіянців голчаста, а не луската, як у дорослих рослин. Двічі на місяць підживлюйте сходи розчином повного мінерального добрива, а коли їм стане затісний ящик, висадіть сіянці на шкільну грядку, розташовану в притінку. У ґрунт на грядці потрібно попередньо внести відро перегною, 250 г деревної золи і 40 г Нітроамофоски в розрахунку на 1 м². Пересадку сіянців здійснюють за схемою 30х30 см. Коренева шийка має опинитися на рівні поверхні. Після посадки полийте грядку й замульчуйте поверхню органічним матеріалом. Продовжуйте поливати й підживлювати сіянці з тією ж регулярністю, розпушуйте навколо них ґрунт, а на третій рік, коли молоді туї сягнуть у висоту 50 см, їх можна висаджувати на постійне місце.

  Розмноження туї західної здеревілими живцями

  Форми та сорти туї західної розмножують живцюванням. Як живці використовують здеревілі відрізки дво-трирічних пагонів завдовжки 25-40 см або напівздеревілі відрізки приростів поточного року завдовжки 10-20 см, які зрізають у червні. Живці заготовляють із п’ятою, тобто зі шматочком гілки, від якої відріс пагін. Нижню частину живців звільняють від гілочок і хвої, а нижні зрізи обробляють розчином Гетероауксину, після чого живці під кутом 60º висаджують у тепличку в суміш річкового піску, торфу та дернової землі в рівних співвідношеннях таким чином, щоби хвоя, що залишилася на живцях, не стикалася з субстратом. Глибина посадки від 1,5 до 2,5 см. Після посадки присипте поверхню субстрату піском і злегка його притисніть. Дуже важливо підтримувати в теплиці температуру 23 ºC і високу вологість повітря (в межах 70 %), а для цього полив живців замінюють регулярним обприскуванням. Коли живці вкорінені, догляд за ними полягатиме в провітрюванні, поливаннях і підживленні, а коли ви будете впевнені в тому, що вони досить загартовані, можете висаджувати їх на постійне місце. У листопаді живці утеплюють тирсою, листям або ялиновим гіллям, а з настанням морозів -5-7 ºС додатково накривають плівкою.

  Сорти туї західної

  Численні декоративні форми туї західної поділяються на п’ять груп:

  • група А: туї звичайної для виду висоти із зеленою хвоєю, яка взимку іноді набуває коричневого забарвлення. До цієї групи належать туї колоноподібної форми (Колумна, Філіформіс, Пендула, Фастігіата, вона ж Стрикта, і Малоньяна), туї розпущено-сукуваті (Бодмера, Дугласа, Спіраліс і Пірамідаліс) і туї особливих форм, наприклад, вузько- або ширококеглевидні (Грациліс, Індомітбл, Смарагд, Гетц Вінтергрін);
  • група Б: туї карликові із зеленою лусковидною хвоєю. До цієї групи, зокрема, належать туї з яйцеподібною і круглою кроною (Даніка, Глобоза, Гетц, Літтл Чемпіон, Рекурва нана, Літтл Джем, Міджет, Думоза), туї, крона яких стає кеглеподібною тільки з віком (Тайні Тім, туя Вудварда, Умбракуліфера) і туї з первісно кеглеподібною формою крони (Холмструп, туя Розенталя);
  • група В: туї зі строкатою лусковидною хвоєю. Наприклад, туї з жовтою хвоєю (Клоз оф Голд, Голден Глоуб, Люті, Люті нана, Санкіст, Вареана лютесценс, Семперауреа, Юереп Голд) і туї зі строкато-білою хвоєю (Мейнекес Цверг);
  • група Г: форми з одночасно лускатою і голчастою хвоєю (Еллван геріана, Еллван Ауреа, Рейнголд);
  • група Д: туї з голчастою хвоєю (Ерікоїдес, туя Олендорфа).

  Пропонуємо вам сорти туї західної, найбільш часто вирощувані в культурі:

  • туя західна Смарагд – приосадкувата рослина данської селекції заввишки до 2 м із конусоподібною формою і слабким розгалуженням. Пагони у рослини розташовані вертикально, а глянцеві, зелені і взимку, і влітку гілочки ростуть далеко одна від одної. Декоративність у рослини висока;
  • туя західна Брабант – дерево заввишки від 15 до 21 м із конічною кроною діаметром 3-4 м. Кора у рослини сірувато-коричнева або червонувата, відшаровується від стовбура. Шишки довгасто-яйцеподібні, коричневі. Хвоя луската, зелена, зберігає забарвлення навіть узимку;
  • туя західна Боулінг Болл – карликова рослина з практично кулястою кроною. Хвоя у цієї форми м’яка, луската, ниткоподібна, улітку темно-зелена, узимку з легким бронзовим вилиском;
  • туя західна Даніка – теж карликовий сорт, виведений у 1948 році в Данії. У висоту рослина сягає 60 см, а діаметр кулястої крони становить 1 м. Кора у Даніки відшаровується, сіро-коричнева або червонувата, хвоя луската, м’яка, густа, блискуча, зелена, а взимку з коричневим відтінком;
  • туя західна Ауреа – невеликих або середніх розмірів рослина з золотисто-зеленою хвоєю, іноді кущоподібної форми. Крона у цього сорту в формі широкого конуса;
  • туя західна Вудварда – рослина заввишки від 1,5 до 2,5 м із кулястою кроною діаметром до 5 м, яка до старості стає широкоокруглою, і темно-зеленою в будь-яку пору року хвоєю. У культурі сорт із 1923 року;
  • туя західна Глобоза (або Кулевидна) – висота рослини 120 см, округла крона сягає в діаметрі 1 м. Густо розташовані пагони підняті вгору, лусковидна хвоя з блискучими залозками влітку зелена або сіро-зелена, а в зимовий час коричнева;
  • туя західна Голден Глоуб – це мутація туї Вудварда з округлою кроною і жовтою хвоєю;
  • туя західна Міріам – різновид сорту Даніка, повільнозростаючий карликовий чагарник із кулястою щільною кроною діаметром близько 80 см. Хвоя лускоподібна, жовто-зелена, узимку бронзова, а навесні знову набуває жовтуватого відтінку;
  • туя західна Колумна – повільнозростаюче дерево, що сягає у висоту 10 м. Крона у нього колоноподібна, кора шорстка, червоно-коричнева, хвоя густа, лускоподібна, блискуча, цілий рік темно-зелена;
  • туя західна Тайні Тім – дуже красива, але повільнозростаюча карликова рослина, виведена в 1955 році. У висоту вона сягає від 50 до 100 см, і діаметр кулястої крони від 1 до 1,5 м. Кора у рослини відшаровується, сірувато-коричнева або червонувата, хвоя луската, темно-зеленого кольору;
  • туя західна Холмструп – сорт, отриманий данськими селекціонерами в 1951 році. Це чагарник заввишки 3-4 м із конічною кроною діаметром до 1 м, червонуватою або сірувато-коричневою корою, і густою лускатою зеленою хвоєю, що відшаровується;
  • туя західна Тедді – новий сорт, що швидко став популярним. Це повільнозростаючий карликовий чагарник із подушкоподібною формою крони й неколючою голчастою хвоєю темно-зеленого кольору, яка взимку стає бурою;
  • туя західна Еллоу Ріббон – невисоке деревце з конічною формою крони. Хвоя на пагонах поточного року яскраво-жовта, майже помаранчева, але поступово стає світло-зеленою, а до зими набуває бронзового відтінку.

  Туя західна в ландшафтному дизайні

  Хвойні рослини мають особливу цінність для ландшафтного дизайну. Їх широко використовують для благоустрою скверів, парків, садів і, звичайно, присадибних ділянок. Причому гарні вони як в одиночних посадках, так і в групових композиціях. Незаперечною перевагою хвойних рослин є їхня здатність зберігати зелень навіть у зимову пору року.

  Серед безлічі хвойних рослин туя західна користується у дизайнерів і садівників найбільшою популярністю передусім завдяки великій кількості належних їй садових форм, сортів і різновидів. Високорослі стрункі туї використовують для живоплоту (Брабант, Смарагд, Холмструп), форми з кулястою кроною частіше садять на газонах як сольні рослини (Даніка, Тайні Тім, Тедді), а карликові сорти вирощують в альпінаріях і рокаріях.

  Однаково органічна туя західна в кам’янистих садах, традиційному палісаднику, в якості бордюру і живоплоту, тим більше що ця рослина є вдячним матеріалом для формування і стрижки. З неї створюють не тільки прямокутні, трапецеїдальні форми, а й складніші фігури – людей, тварин, замки з бійницями й інші витвори садового мистецтва.