Уреаплазмоз може розвиватися у вигляді гострої та хронічної інфекції або носія. При гострому перебігу він проявляється максимально та виявляється протягом 2 місяців. Носійство не супроводжується будь-якими симптомами, та уреаплазми виявляються лише під час проведення лабораторних досліджень.
Джерелом інфекції може бути людина з уреаплазмозом або безсимптомний носій уреаплазм. Передається, в основному, статевим шляхом, але не виключена передача контактно-побутовим способом, нерідкі випадки інфікування дітей від матері під час виношування або в процесі пологів.
Уреаплазмоз – це інфекційне захворювання сечостатевої системи, яке зустрічається у жінок і чоловіків. Його збудниками є умовно-патогенні мікроорганізми роду Ureaplasma.
Незахищений секс – найчастіша причина виникнення уреаплазмозу. Збудника виявляють на зовнішніх статевих органах приблизно у третини новонароджених дівчаток, хлопчики заражаються значно рідше. Діти, заражені від матерів під час пологів, нерідко позбуваються збудника шляхом самовилікування.
Тому для успішної діагностики урогенітального мікоплазмозу проводять лабораторні дослідження, які дозволяють виявити та визначити кількість ДНК Ureaplasma spp. Уреаплазми є умовно патогенними мікроорганізмами, вони можуть перебувати в організмі людини роками, не викликаючи жодних симптомів і ускладнень.
Уреаплазмоз належить до захворювань, що передаються переважно статевим шляхом.
Як лікувати пацієнта з уреаплазмозом? Необхідно одночасно лікувати обох статевих партнерів. При уреаплазмозі призначають антибіотики. Для системної антибактеріальної терапії показані: 1. доксициклін — перорально по 0,1 г 2 рази на добу протягом 7–10 днів; 2. кларитроміцин — перорально …
Про автора