Нові правила спадкування в Україні: що змінюється у 2024 році

В Україні змінюються правила оформлення спадщини під час воєнного стану. Delo.ua з’ясувало останні зміни в законодавстві.

30 січня 2024 року в Україні набудуть чинності одразу два закони – №3449-IX та №3450-IX, що змінюють процедуру отримання спадщини в Україні.

Новації спадкування, ухвалені Верховною Радою 8 листопада 2023-го, вносять зміни в Цивільний кодекс у частині оформлення спадщини і в Закон про нотаріат, і пов’язані з унормуванням правовідносин під час воєнного стану.

Місце і час. Ключові зміни в законі у оформленні спадщини у 2024 році

Спадщина — це перехід прав та обов’язків від людини, яка померла — спадкодавця, до іншої особи — спадкоємця.

Зміни в процедурі оформлення спадщини, що вводяться з 30 січня, стосуються у першу чергу статті 221 Цивільного кодексу – визначення місця відкриття спадщини.

До повномасштабного вторгнення місце відкриття спадщини визначалось як місце проживання спадкодавця на момент смерті. А якщо ця інформація була невідома, тоді визначалось як місце перебування основної спадщини – нерухомого майна.

Юридична логіка виходила з того, що за законом спадкова справа має бути одна, незалежно де розміщене спадкове майно. І місце відкриття спадщини є місцем проведення усієї спадкової процедури.

Проте з початком війни мільйони людей мігрували в інші регіони, з’явилися тимчасово окуповані регіони. У перші місяці війни законодавці намагались врегулювати питання місця відкриття спадщини. Один з перехідних варіантів було, наприклад, рішення про те, що це буде місце, де подасть заяву на спадкування перший спадкоємець.

Скажімо, спадкодавець проживав у Харкові, а спадкоємець відкрив справу про спадщину у Трускавці, куди він переїхав під час війни. Тоді й інші спадкоємці змушені були підтягуватись на Львівщину до остаточного нотаріального рішення.

Фактично людям дозволили відкривати справу про спадщину у будь-якого нотаріуса на території України, незалежно від того, де спадкодавець помер.

Утім, виникало багато незручностей в учасників спадкування. Адже навіть кредитор міг у будь-якому куточку країни відкрити справу про майнові права і тоді усі процедурні моменти мали бути ухвалені саме у цього нотаріуса.

Як пояснив в коментарі Delo.ua адвокат, керівник судової практики ЮК “RIYAKO&PARTNERS” Микола Максимов, сьогодні закон повертає стару норму, до вторгнення РФ в Україну.

Читайте також

Спадщина, заповіти, шлюбні договори: які нотаріальні послуги найпопулярніші серед українців

“Повертається процедура спадкування, яка була до війни: особа може подавати заяву до нотаріуса, який знаходиться у тому ж регіоні, де було останнє місце проживання померлого. Проте у випадку, якщо смерть настала на окупованій території, або в районах, де ведуться бойові дії, у такому разі спадкоємець може подати заяву і обрати будь-якого нотаріуса на території України”, – пояснив адвокат.

Таким чином закон упорядкували діяльність нотаріусів, яким було ускладнено дотримання правових процедур. “Нотаріус у іншому регіоні змушений довго чекати на нотаріальні запити, також за таких умов непросто проводити технічну інвентаризацію спадкового майна”, – пояснив Максимов.

Водночас майно, що підлягає спадкуванню, може мати прописку в інших регіонах, і навіть закордоном. Тоді його майбутнє має вирішуватись за законом тієї країни, де воно зареєстроване, зазначив адвокат.

З 30 січня, якщо людина помирає у Харкові, але у неї є майно у Києві, Одесі, майнова справа оформляється у нотаріуса в Харкові, просто спадкоємці збирають документи, а нотаріус оформляє остаточно право на спадщину.

Інша зміна, також пов’язана із введенням воєнного стану, стосується строків здійснення права на спадкування.

“Раніше після смерті людини у спадкоємця було визначено 6 місяців для прийняття спадщини. На початку війни цей строк збільшили до 10 місяців. З 30 січня його знов повернули до 6 місяців. Але з уточненням: у разі якщо особа померла під час воєнного стану і державна реєстрація смерті проведена пізніше, ніж через один місяць після її смерті, строки для прийняття спадщини обчислюються не з моменту фактичної смерті, а з моменту реєстрації смерті державними органами”, – пояснив фахівець.

За його словами, є велика кількість людей, які померли в Маріуполі чи інших містах на тимчасово окупованих територіях, проте їхні спадкоємці звертаються до нотаріуса і не можуть обгрунтувати дату смерті: людина, наприклад, ще рік тому померла, але формально родичі не встигли завести спадкову справу.

“Таким людям закон йде назустріч: термін вираховується з моменту внесення факту смерті в в записах ДРАЦС. Це дуже важливо, оскільки у разі пропуску 6-місячного строку особа не може оформити спадщину. Їй доводиться добиватись цих прав через суд”, – наголосив Максимов.

Читайте також

Податок на нерухомість: як платимо у 2024 році

Процедура оформлення спадщини, якщо спадкоємці за кордоном

Спадкоємець, що проживає за кордоном і бажає прийняти спадщину, має особисто подати відповідну заяву на спадщину. Згідно з Цивільним кодексом України, цей документ має бути нотаріально засвідчений підписом нотаріуса країни перебування. Залежно від наявності міжнародних договорів між країною перебування та Україною, спадкожмцю може знадобитися проставлення апостилю – спеціального штампу, що засвідчує дійсність підписів.

Як пояснили в Офісі омбудсмена, також необхідно зробити нотаріально завірений переклад заяви українською мовою.

Українці, які проживають за кордоном, можуть подавати таку заяву поштою на адресу нотаріуса, зареєстрованого на території України.

Заяву слід надіслати поштовим відправленням до закінчення 6-місячного строку після смерті спадкодавця. Якщо немає можливості надіслати листа до України, слід звернутися до консульських установ України в країні перебування.

“Спадкоємець подає до консульської установи заяву про прийняття спадщини – особисто чи листом. У першому випадку засвідчувати нотаріально підпис спадкоємця не потрібно – консульство встановить особу спадкоємця та перевірить його підпис на підставі документів, що підтверджують особу”, – зазначили в Офісі омбудсмена.

Працівники дипломатичних/консульських установ можуть видавати свідоцтва про право на спадщину, засвідчувати правильність копій документів і виписок з них, справжність підпису, перекладу документів з однієї мови на іншу тощо.

У випадку місця проживання спадкодавця в іншій країні, ситуація регулюється законом про міжнародне приватне право.

Чи підлягає успадкуванню майно, знищене під час війни

Під час війни виникло таке питання, як оформити спадкування об’єктів нерухомості на непідконтрольних територіях.

Читайте також

Кабмін дозволив громадам самостійно подавати проєкти на відновлення до Міністерств

Проте у цьому випадку можна лише відкрити спадкову справу, а отримати свідоцтво на спадщину неможливо, зазначає адвокат.

“Навіть якщо майно вціліле, можна лише відкрити спадкову справа. А оформляти майно на окупованій території не можна. Тим більше – якщо майно було знищене – навіть якщо буде деокупована територія, майно фактично відсутнє, то у нотаріуса нема підстав для видачі свідоцтва про право на спадщину на це майно”, – пояснив Максимов.

Які документи необхідні для оформлення спадщини

Для оформлення спадщини спадкоємцю необхідно надати нотаріусу такі документи:

• паспорт;
• ідентифікаційний код;
• заява про прийняття спадщини;
• свідоцтво про смерть спадкодавця;
• довідка, де зафіксовано місце реєстрації померлого, де він і з ким був зареєстрований на момент смерті;
• довідка про місце проживання спадкодавця;
• заповіт — якщо оформлення успадкування за заповітом,
• документи, що підтверджують родинні зв’язки, — якщо спадщина оформляється за законом.

Хто може претендувати на спадок

Відповідно до ст. 1222 Цивільного кодексу, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Юрособи та інші учасники цивільних відносин за законом можуть бути спадкоємцями лише за заповітом. Це стосується як держави України, так і територіальних громад, іноземних держав, іншіх суб’єктів публічного права.

Читайте також

Нотаріусам дозволили засвідчувати угоди з нерухомістю під час війни за довіреністю: які ще нововведення

Спадщина за законом оформляється, коли спадкодавець не залишив заповіту. У такому разі на спадок можуть претендувати родичі за ступенем спорідненості.

Спадкоємець має право прийняти спадщину або відмовитись від неї – у визначений 6-місячний строк.

Перша черга спадкування – це діти померлого, чоловік чи дружина, а також батьки. Другий ступінь споріднення – брати, сестри, дід, баба та онуки. Третій ступінь споріднення стосується дядьків, тіток, племінників.

Четверта черга – особи, що проживали з померлим однією сім’єю не менш ніж п’ять років до моменту відкриття спадку. П’ята черга визначає право на спадкування інших родичів до шостого ступеня споріднення включно.

Оформлення спадщини: яка вартість і строки

Час і вартість оформлення спадщини залежить від кількості об’єктів, які спадкуються, та їхнього майнового статусу.

Середні строки оформлення спадщини – 2-2,5 місяці після 6-місячного строку, якщо майно не має проблем з документами. Якщо справа потребує проведення додаткової технічної інвентаризації або втрачені документи, необхідне судове втручання, орієнтовний строк – 6 місяців.

Найбільш типові проблеми з майном:

• необхідно отримати інформацію з архіву про власність;
• отримати довідку з БТІ, за ким було зареєстровано право власності до 2012 року;
• є арешт на майно;
• є борги і спадкодавець був внесений до реєстру боржників.

У середньому, за словами адвоката, вартість оформлення спадщини коштує сьогодні від 6 до 16 тис гривень. У цей діапазон потрапляє 70% спадщин.

“Ось реальний приклад сьогоднішніх днів. Родичі спадкують чотири об’єкти: будинок і три земельні ділянки на Закарпатті. І нотаріус просить 6 тисяч гривень за кожний об’єкт, тобто 24 тис. грн. Інший нещодавній приклад – на території Харківської області спадкується будинок, земельна ділянка і автомобіль. Нотаріус оцінив процедуру оформлення спадку в 12 тис. грн”, – пояснив Микола Максимов.

Якщо житловий будинок площею 90-120 кв. м, дві машини і земельна ділянка, і оформлення проводиться день в обласному центрі, тоді вартість оформлення спадщини коштуватиме в середньому 15-20 тис. грн. У Києві така ж процедура обійдеться дорожче на 10-20%.

Спадкування за новим Цивільним кодексом України

Директор Департаменту
у справах цивільного стану
громадян та нотаріату
Міністерства юстиції України
Людмила Миколаївна Павлова
%d% Спадкування за новим Цивільним кодексом України. %/d% Спадкове право являє собою сукупність правових норм, що встановлюють порядок переходу прав та обов’язків померлої особи (спадкодавця) за правом спадкування до однієї або кількох осіб (спадкоємців). Зі смертю людина перестає існувати фізично, але значна кількість цивільних відносин, у яких вона була носієм прав та обов’язків, переживає її. Вони мовби відкриваються, готові перейти під вольовий диктат іншої особи.

Спадкове право являє собою сукупність правових норм, що встановлюють порядок переходу прав та обов’язків померлої особи (спадкодавця) за правом спадкування до однієї або кількох осіб (спадкоємців). Зі смертю людина перестає існувати фізично, але значна кількість цивільних відносин, у яких вона була носієм прав та обов’язків, переживає її. Вони мовби відкриваються, готові перейти під вольовий диктат іншої особи.

Спадкування – це перехід майнових і окремих особистих немайнових прав та обов’язків спадкодавця до його спадкоємців. Сукупність цих прав та обов’язків і є спадщиною. До складу спадщини не входять деякі особисті немайнові права спадкодавця, зокрема, право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами. Якщо особі було завдано каліцтво або інше ушкодження здоров’я і вона після цього через деякий час померла, право на надання відшкодування шкоди припиняється, оскільки нікому іншому воно належати не може. В той же час, якщо за життя потерпілого шкода, викликана ушкодженням його здоров’я, не була відшкодована, право вимоги виплати невиплачених спадкодавцю сум входить до складу спадщини.

Не входить до складу спадщини також право на аліменти, пенсію, допомогу та інші соціальні виплати, а також права та обов’язки спадкодавця як боржника та кредитора, якщо вони нерозривно пов’язані з його особою і відповідно до статті 608 Цивільного кодексу України припиняються у зв’язку з його смертю.

Спадкодавцем може бути лише фізична особа (громадянин України, іноземний громадянин або особа без громадянства). Перехід прав та обов’язків юридичної особи у разі припинення її діяльності регулюється іншими нормами законодавства, які не є нормами спадкового права.

Спадкоємцями можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, а також держава та інші суб’єкти публічного права. У фізичних осіб є перевага перед іншими суб’єктами: вони можуть спадкувати як за законом, так і за заповітом. Юридичні особи, держава, інші суб’єкти публічного права можуть спадкувати тільки за наявності прямої вказівки про це у заповіті.

Можливість бути закликаним до спадкування не залежить від громадянства фізичної особи і від стану її дієздатності: право спадкування мають також особи, визнані судом недієздатними внаслідок душевної хвороби або слабоумства, особи з обмеженою цивільною дієздатністю, а також особи, що перебувають у місцях позбавлення волі. Однак необхідною умовою спадкування для фізичної особи є те, що вона повинна бути живою на момент відкриття спадщини. Закон захищає права дітей, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після його смерті (тобто після відкриття спадщини), включаючи їх до кола спадкоємців.

Не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя, особи, які умисно перешкоджали спадкодавцю скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині. Не мають права на спадкування за законом батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківства і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини, а також батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), інші особи, які ухилялися від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Чинне цивільне законодавство передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Якщо фізична особа склала заповіт, таким чином розпорядившись своєю власністю на випадок смерті, і не скасувала його, то у разі її смерті спадкування здійснюється за заповітом, який є останньою волею спадкодавця. Спадкування за заповітом поставлене, серед видів спадкування, на перше місце відповідно до домінанти пріоритетності волі особи. Це підтверджується статтею 1223 ЦК України, яка залишає право на спадкування спадкоємцям за законом лише за відсутності заповіту або повного чи часткового визнання заповіту недійсним, неприйняття (відмови) спадщини спадкоємцем за заповітом, усунення від права на спадкування спадкоємця за заповітом, неохоплення заповітом усієї спадщини. Таким чином, спадкування за законом має місце, коли й оскільки воно не змінене заповітом.

Підстава спадкування як за законом, так і за заповітом не може бути предметом угоди. При спадкуванні за законом порядок і умови переходу прав і обов’язків спадкодавця зазначені у Цивільному кодексі України: майно спадкодавця поділяється у рівних частках між особами, перерахованими у законі і закликаними до спадкування, у відповідності із установленою черговістю. У випадках, коли підставою до спадкування є заповіт, призначення спадкоємців, розподіл прав і обов’язків між спадкоємцями, залежать виключно від волі заповідача згідно з діючим в українському спадковому праві принципом свободи заповіту.

Право на спадкування виникає в день відкриття спадщини, тобто в день смерті особи або в день, з якого вона оголошується померлою. Змістом права на спадкування є певні можливості, якими може скористатися особа, у якої виникло це право. Серед них – право прийняти спадщину, відмовитися від неї взагалі чи на користь іншої особи, не проявляти щодо неї жодного інтересу, тобто не вчиняти ніяких юридично значимих дій щодо прийняття чи відмови від спадщини.

Як зазначалося вище, право на спадкування виникає насамперед у спадкоємців за заповітом. В окремих випадках воно може одночасно виникнути й у спадкоємців за законом. Це може мати місце у разі складення заповіту лише щодо частини спадщини або у разі, коли хтось із спадкоємців за заповітом усунений від права на спадкування або відмовився від спадщини чи не прийняв її, якщо йому була визначена заповітом певна частина спадщини. Право на спадкування у спадкоємців за законом може виникнути тільки у разі відсутності цього права у спадкоємців за заповітом.

При спадкуванні за законом майно переходить до зазначених у законі спадкоємців відповідно до встановленої черговості. Підставами закликання до спадкування за законом можуть бути шлюбні відносини, родинні чи сімейні стосунки, усиновлення, знаходження на утриманні спадкодавця не менше п’яти років до його смерті. Розширення кола осіб, що закликаються до спадкування за законом, неможливе.

Слід зазначити, що цивільне законодавство встановлює п’ять черг спадкоємців за законом. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі і народжені після його смерті, батьки померлого, той з подружжя, який його пережив. До другої черги спадкоємців за законом законодавець відносить рідних братів та сестер спадкодавця, його бабу та діда як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. Особи, які проживали із спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до відкриття спадщини, віднесені до спадкоємців, які мають право на спадкування у четверту чергу. У п’яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї, а також інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно. Онуки (правнуки), прабаба, прадід, племінники спадкодавця не включаються до складу жодної з черг спадкоємців за законом. Але з цього не можна зробити висновок, що вони не закликаються до спадкування ні за яких обставин. Вищезазначені особи є спадкоємцями за законом, якщо на момент відкриття спадщини немає в живих того родича, який був би спадкоємцем. Вони спадкують ту частку, яка б йому належала, якби він був живий. Таке спадкування є спадкуванням по праву представлення.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у випадку відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення таких спадкоємців від спадкування, неприйняття усіма спадкоємцями попередньої черги спадщини або відмови від її прийняття шляхом подачі відповідної заяви про відмову нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Однак законодавець надає можливість зміни черговості одержання права на спадкування шляхом укладення та нотаріального посвідчення договору між заінтересованими спадкоємцями. Такий договір має бути укладений після відкриття спадщини і не повинен порушувати прав спадкоємця, який не бере в ньому участі, та спадкоємців, які мають право на обов’язкову частку спадщини. До таких спадкоємців належать: малолітні, неповнолітні або повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні батьки спадкодавця, непрацездатний чоловік (дружина), що пережив померлого.

Реалізація права на спадкування спадкоємцем, закликаним до спадкування, здійснюється шляхом прийняття ним спадщини з подачею до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття в шестимісячний строк, який починається з часу відкриття спадщини. Вчинення таких дій не вимагається, якщо спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і протягом шестимісячного терміну, встановленого для прийняття спадщини, не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо ними не подана заява про відмову від прийняття спадщини, яка до того ж не була відкликана ними протягом строку, встановленого для її прийняття.

Прийняття спадщини повинно бути безумовним і беззастережним. Спадкоємець не може прийняти лише частину спадщини і відмовитись від іншої або висунути інші умови, на яких він приймає спадщину.

Як зазначалось вище, спадкоємець за законом чи за заповітом має право не тільки прийняти спадщину чи не прийняти її, але має також і право на відмову від прийняття спадщини. При цьому така відмова може бути як на користь іншого спадкоємця, так і безадресною. Але в обох випадках відмова від прийняття спадщини має бути безумовною й беззастережною, поданою за місцем відкриття спадщини в строки, встановлені для прийняття спадщини. Протягом цих строків за спадкоємцем, який подав заяву про відмову від спадщини, зберігається право на відкликання такої відмови.

Слід мати на увазі, що відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини можлива лише на користь іншого спадкоємця за заповітом. При безадресній відмові такого спадкоємця частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.

Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь одного або кількох спадкоємців за законом незалежно від черги. У разі безадресної відмови від прийняття спадщини одним із спадкоємців за законом із черги, яка закликана до спадкування, частка у спадщині, яку він мав прийняти, переходить до інших спадкоємців тієї ж черги порівну.

Законодавець визначає, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцям із часу її відкриття. Юридичним оформленням права на спадщину є видача нотаріусом за місцем відкриття спадщини спадкоємцям, які прийняли спадщину, свідоцтва про права на спадщину.

При видачі такого свідоцтва нотаріус зобов’язаний встановити факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за заповітом або за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається це свідоцтво, та перевірити факт належності такого майна спадкодавцю, наявність претензій кредиторів. На підтвердження цих обставин спадкоємцями повинні бути подані нотаріусу відповідні документи.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному спадкоємцю окремо з визначенням його частки в спадковому майні. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, як і прийняли спадщину, строком не обмежена. Отримання такого свідоцтва є правом спадкоємця, яке він може реалізувати у будь-який час по закінченні строку, встановленого для прийняття спадщини.

Директор Департаменту
у справах цивільного стану
громадян та нотаріату
Міністерства юстиції України Людмила Миколаївна Павлова