Авторadmin

Як визначити фурункул на ранній стадії

Зміст:

1 Фурункул
2 Фурункули: класифікація, причини та стадії розвитку, лікування та можливі ускладнення

Фурункул

У народі фурункул прийнято називати чиряк або гнійник. Більшість людей думає, що впоратися з ним дуже просто, якщо витягти його вміст і продезінфікувати. Цього категорично не можна робити в домашніх умовах, тому що можна отримати зараження крові. Що ж приховує в собі фурункул? Як боротися з цим дерматологічним захворюванням?

Фурункул – це гостре запалення волосяного фолікула внаслідок його інфікування з наступним вираженим гнійно-некротичним проявом. У розвитку процесу беруть участь стафілококові мікроорганізми, які і є збудниками гнійничкових захворювань шкіри. Запалення захоплює не тільки сам волосяний фолікул, але і навколишні тканини, включаючи сальну залозу. Якщо вогнища інфікування стафілококами множинні, вони можуть об’єднуватися. У даному випадку мова йде вже про більш складному вигляді захворювання – фурункульозі. З таким діагнозом лікування проходять в стаціонарі.

Причини розвитку захворювання

Наявність стафілококової інфекції – основна причина появи фурункула. Це відбувається через порушення в кількісному еквіваленті нормальних стафілококових мікроорганізмів щодо патогенних. Якщо другий на поверхні шкіри починають переважати, то виникають локальні запальні реакції. Причини цього явища можуть бути різні:

недолік гігієни шкірного покриву;
зниження імунітету;
інфекційні або хронічні захворювання;
підвищена робота потових і сальних залоз;
переохолодження;
мікротравми епідермісу (садна, расчеси, тріщини);
дисбаланс вітамінів в організмі;
генетична обумовленість.

Фурункули можуть розвиватися на будь-якій ділянці тіла і в будь-якому віці. Найбільш часто їх діагностують у чоловіків. Риніт, гайморит, аденоїди, отит можуть бути прямою причиною появи запальних реакцій особливо в області вух і носа.

Клінічна картина і симптоматика

Від моменту інфікування до розтину фурункула проходить близько 10 днів. Починається все з появи хворобливого вузлика червоного кольору. Поступово вогнище збільшується до 1-3 см в діаметрі. Інфільтрат щільний на дотик, відчувається почуття поколювання і відзначається наявність набряклості прилеглих тканин. На цій стадії запалюється саме волосяний фолікул, де стафілококи активно розмножуються.

Друга стадія характеризується розвитком прогресуючого гнійного процесу з утворенням некрозу. До цього моменту проходить, як правило, 3-4 дні. Можна бачити, що формується некротичний стрижень, який закінчується виступаючої над поверхнею пустулой. На цьому етапі може бути сильне нездужання з яскравими симптомами інтоксикації:

загальне нездужання;
підвищення температури тіла до 38 °С;
сильно виражена болючість в області фурункула;
головні болі;
втрата апетиту.

На цій стадії потрібно дочекатися, коли плівка над пустулой прорветься, щоб некротичні маси почали виходити. Після них вийде і сам стрижень з кров’ю. Зазвичай, він зеленуватого кольору. Цей момент можна вважати переломним, тому що після нього настає загальне полегшення. Яскраві симптоми відходять на задній план.

Третя стадія – це остаточне зарубцювання ранки. Після загоєння може залишитися рубець. Якщо поглиблення маленькі, то шраму не залишиться. При обширних фурункулах слід залишається видимим.

Щоб його зменшити, можна користуватися спеціальними противоколоїдними мазями.

Діагностичні процедури

Для постановки діагнозу необхідно звертатися до дерматолога. Він проведе огляд, призначить аналізи і пропише правильне лікування. Щоб не було ускладнень, рекомендації краще беззаперечно виконувати. Знадобиться зробити наступне:

пройти дерматоскопію;
зробити бакпосів некротичного вмісту фурункула;
здати кров на аналіз.

Це основні три етапи, які потрібні для постановки діагнозу при одиничному фурункулі. Якщо ж наявність локальних запалень множинне, тоді мова йде про фурункульоз. У цьому випадку знадобиться пройти ряд додаткових досліджень:

• клінічний аналіз крові, включаючи рівень цукру;
• аналіз крові на стерильність;
• аналіз сечі і бакпосів;
• дослідження імунітету.

Лікувальні заходи

Після проведення всіх аналізів дерматолог підбирає індивідуальне лікування. Фурункули без вторинних симптомів і ускладнень лікують без хірургічного втручання. Консервативні методики дають дійсно гарні результати. Чим раніше застосовані терапевтичні заходи, тим краще. З цієї причини на початковому етапі інфільтрації, коли фурункул ще дозріває, рекомендується прикладати іхтіолову мазь або Вишневського. Вони ефективно витягують гній. Можна протирати шкіру в області запалення антисептичними засобами.

Слід дотримуватися гігієни рук. Обробляти фурункули потрібно тільки чистими руками, щоб уникнути приєднання вторинної інфекції. Щоб підсилити ефект, що загоює, можна запалену поверхню змащувати йодом. Головне – не перестаратися, адже він сильно сушить шкіру.

Корисні прогрівання фурункула, але тут є підвищений ступінь небезпеки. Якщо неправильно це робити, може відбутися розпушення вмісту, що призведе до поширення запального процесу по довколишніх тканинах. Правило перше – можна застосовувати виключно сухе тепло. Друге правило – ніяких компресів. Найкраще для якісного і правильного прогрівання сходити в лікарню на УВЧ. Це безпечно і надійно.

Після розтину фурункула його продовжують активно лікувати. Рекомендується капнути в нього перекис для більш ретельної дезінфекції після закінчення виділення некротичних мас. Додатково знадобиться мазь «Левомеколь», «Тетрациклін», «Левоміцетин» або мазь на основі календули. Вони допомагають відкритій рані швидше зажити. Це найбільш поширені мазі, хоча доктор може порадити та інші.

При фурункульозі проводиться обов’язкова антибіотикотерапія. Вона ефективна в тому випадку, якщо препарат буде правильно підібраний. Рекомендується пройти повний курс лікування для запобігання рецидивам. У комплексі призначаються препарати для підтримки і зміцнення імунітету. Корисно також пропити курс вітамінів. Особливо це стосується вітамінів групи B. Їх брак призводить до більш швидкому проникненню в організм стафілококових мікроорганізмів патогенного характеру.

Особливо це стосується спроб видавити їх перед дзеркалом, як звичайні прищі. Такі дії можуть привезти до розвитку важкого ускладнення – сепсису. Під наглядом лікаря звичайний інфікований волосяний фолікул може зажити навіть без шраму, а при активних самостійних діях можна стати володарем хронічної форми захворювання.

У плані профілактичних заходів рекомендується зміцнювати імунітет, раціонально харчуватися з достатньою кількістю вітамінів і стежити за чистотою шкіри. Ці прості поради допоможуть уникнути появи фурункулів, але при їх появі обов’язково слід звертатися до дерматолога. Будь-яке захворювання легше попередити, ніж лікувати.

Фурункули: класифікація, причини та стадії розвитку, лікування та можливі ускладнення

Фурункул — це гостре, гнійно-некротичне інфекційне ураження волосяного фолікула (мішечка), викликане золотистим стафілококом (лат. Staphylococcus aureus) (Мишинькин П.Н. и соавт., 2009).

Також можлива поява стерильних бактеріальних фурункулів, наприклад після введення за допомогою ін’єкції лікарських засобів, найчастіше у формі розчинів на маслянистій основі.

Класифікація

Фурункули поділяються на:

поодинокі, коли уражені поодинокі волосяні фолікули;
множинні, коли уражені множинні волосяні фолікули. Інша назва ураження множинних фолікулів — фурункульоз.

У свою чергу, фурункульоз поділяється на:

локалізований, коли уражаються волосяні фолікули однієї ділянки тіла;
множинний, коли уражаються волосяні фолікули або кількох ділянок, або всього тіла.

Чому з’являються фурункули

Основним мікроорганізмом, що викликає фурункульоз, є золотистий стафілокок, включаючи як метицилінчутливі (MSSA), так і метицилінрезистентні (MRSA) штами.

Аліментарна недостатність (недоїдання), цукровий діабет та ВІЛ-інфекція є важливими факторами розвитку фурункульозу.

Разом з тим слід зазначити, що у значній кількості випадків у здорових молодих людей явного фактора розвитку фурункульозу встановити не вдається.

Виділення із фурункула інфікуючих штамів стафілококів, що зазвичай містяться, наприклад, у порожнині носа, можна розглядати як тяжку та повторну інокуляцію (проникнення мікроорганізму у шкіру та м’які тканини), яка досить часто відзначається у хронічного носія стафілококової інфекції.

Поверхневий захисний механізм шкіри та нормальний баланс мікрофлори можуть бути порушені на користь стафілококів, розмноження та ріст яких відбуваються протягом декількох місяців біля ділянок із пошкодженнями шкіри, що загоїлися нещодавно.

З місць свого росту та розмноження стафілококи із брудом через шкіру рук та одяг можуть поширюватися та уражати волосяні фолікули шкіри на інших ділянках тіла.

Просте механічне тертя комірців та ременів, а також необережне гоління можуть визначати напрямок поширення стафілококової інфекції (Hay R.J., Morris‐Jones R., 2016).

Стадії розвитку фурункула

Відповідаючи на запитання, що часто ставлять: «Як розпізнати стадії розвитку фурункула?», слід зазначити, що у процесі розвитку фурункула виділяють 3 стадії:

інфільтративна;
гнійно-некротична;
загоєння.

Для інфільтративної стадії фурункула характерною є поява на поверхні шкіри інфільтрату — щільної, болісної на дотик, гіперемованої (почервонілої) ділянки шкіри зазвичай розміром 1–3 см у діаметрі. Шкірні покриви навколо інфільтрату набрякають та стають болючими. Іноді пацієнт відчуває поколювання. Характерною особливістю фурункула є утворення інфільтрату навколо волосся.

Через 3–4 доби від моменту появи перших симптомів виникає гнійно-некротична стадія. У центрі інфільтрату з’являється стрижень із гною та некротизованих (відмерлих) тканин. Верхівка стрижня трохи виступає над інфільтратом. Через деякий час витончена шкіра, що покриває фурункул, проривається, та гній із некротизованими тканинами виходять назовні. При цьому відмічається значне поліпшення стану пацієнта. Гіперемія та болючість ураженої фурункулом ділянки шкіри поступово зникають.

Після відторгнення гною та некротизованих тканин відбувається стадія загоєння фурункула. Якщо фурункул був невеликий, на шкірі слідів не залишиться. Якщо фурункул був великим, на місці загоєння відбувається рубцювання та залишаються рубці.

Чим небезпечний фурункул?

При локалізації фурункула у ділянці носогубного трикутника або, як його ще називають, «трикутника смерті», його перебіг стає особливо небезпечним, оскільки відтік венозної крові та лімфи від даної ділянки відбувається до кутової вени, що має важливе клінічне значення.

Тромбофлебіт (тромбоз вени та її запалення), що є ускладненням фурункула верхньої губи або носа, подолавши очну вену, може переміститися в печеристий синус (один із відділів твердої оболонки головного мозку) та стати причиною його тромбозу.

Окрім цього, при фурункулі у ділянці носогубного трикутника можливе одне із перелічених нижче ускладнень:

менінгіт (запалення твердої мозкової оболонки);
менінгоенцефаліт (запалення твердої мозкової оболонки та речовини головного мозку);
сепсис (генералізоване запалення).

Особливості фурункула у дітей

Фурункули досить рідко виявляють у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку за умов помірного клімату, окрім дітей із атопічним дерматитом. Разом із тим слід зазначити, що частота виникнення фурункулів та фурункульозу швидко підвищується із наближенням періоду статевого дозрівання. У підлітків та молодих дорослих фурункульоз є досить поширеним інфекційним ураженням шкіри. У період статевого дозрівання фурункули та фурункульоз частіше відмічаються у юнаків, ніж у дівчат. Пік захворюваності на фурункульоз досить часто збігається із піком появи вугревого висипу (acne vulgaris) (Hay R.J., Morris‐Jones R., 2016).

Можливі ускладнення

Частими ускладненнями фурункулів та фурункульозу є такі нозології:

лімфангіт — запалення регіонарних лімфатичних судин, за допомогою яких відбувається відтік лімфи від уражених ділянок тіла;
лімфаденіт — запалення регіонарних лімфатичних вузлів, до яких відбувається відтік лімфи по лімфатичних судинах від уражених ділянок тіла;
флегмони та абсцеси — гнійні ураження підшкірно-жирової клітковини та інших м’яких тканин. Також можливий розвиток флегмон та абсцесів у інших органах;
сепсис (зараження крові) — системна запальна реакція організму у відповідь на проникнення стафілококів у кров.

У разі локалізації фурункула на обличчі, особливо у ділянці носогубного трикутника, можливі такі ускладнення:

тромбоз печеристого синуса;
менінгіт — запалення твердої мозкової оболонки головного мозку;
менінгоенцефаліт — запалення твердої мозкової оболонки та речовини головного мозку.

Також ускладненнями фурункулів можуть бути такі нозології:

з боку серця — ендокардит (запалення внутрішньої оболонки серця);
з боку суглобів — артрити (запалення суглобів);
з боку нирок — пієлонефрит (запалення чашково-мискового апарату нирок).

Лікування фурункула та фурункульозу

У разі виникнення проблеми, як лікувати фурункули та чим лікувати фурункульоз, лікарі-фахівці зазначають, що самостійно не слід займатися фурункулом та його лікуванням, зокрема шляхом видавлювання, оскільки це є небезпечним.

У разі наявності фурункула або фурункульозу за медичною допомогою слід звертатися до кваліфікованого сімейного лікаря чи хірурга.

Лікування інфільтративної стадії одиничного фурункула без його рецидивування — консервативне, за допомогою фармакотерапевтичних засобів формі для місцевого застосування, наприклад, у формі розчинів для зовнішнього застосування. Волосся на шкірі навколо інфільтрату обережно зістригають (шкіру не голити!), далі шкіру над інфільтратом обробляють розчином антисептика (перманганату калію, 70% розчином етилового спирту, спиртовим розчином борної або саліцилової кислоти). 2 рази на добу, через рівні інтервали часу, на інфільтрат накладають серветку або тампон із іхтіолової маззю або лініментом бальзамічним за Вишневським. Серветку закріплюють на шкірі за допомогою лейкопластиру, оскільки накладання циркулярної пов’язки у цьому випадку є небажаним.

У разі зміни серветки залишки мазі або лініменту змивають теплою водою, потім обробляють шкіру над інфільтратом спиртовим розчином борної або саліцилової кислоти від периферії інфільтрату до його центру.

Далі на інфільтрат знову накладають серветку із іхтіоловою маззю або лініментом бальзамічним за Вишневським, закріплюючи її лейкопластирем.

Прискорити процес дозрівання гнійно-некротичного стрижня та розкриття фурункула можна шляхом нанесення на верхівку фурункула спиртового розчину саліцилової кислоти.

Після розкриття фурункула використовують примочки зі стерильним гіпертонічним розчином або розчином фурациліну. Порожнину після розкриття фурункула промивають розчином хлоргексидину біглюконату та накладають серветку або тампон із маззю, що містить комбінацію хлорамфеніколу та метилурацилу. Заміну серветки або тампона із цією маззю виконують 1–2 рази на добу, закріплюючи її краї на шкірі за допомогою лейкопластиру.

При локалізації фурункула на обличчі хворому слід дотримуватися постільного режиму, у деяких випадках його госпіталізують.

У разі фурункульозу (множинних фурункулів) або хронічного перебігу одиничного фурункула із його рецидивуванням лікар може призначити антибіотикотерапію із урахуванням даних про чутливість золотистого стафілококу до певних антибіотиків у регіоні, якщо такі є.

Найчастіше лікар призначає антибіотики широкого спектру дії (пеніциліни, цефалоспорини, макроліди, лінкозаміди) як у формі для прийому всередину, наприклад у формі таблеток, так і формі ін’єкцій.

Тривалість антибіотикотерапії часто становить 8–10 діб. Самостійне, без консультації із лікарем, дострокове припинення призначеної пацієнту антибіотикотерапії призводить до збільшення резистентних до дії антибіотиків штамів золотистого стафілококу, а також до рецидивів фурункульозу.

При фурункульозі рекомендується приймати полівітамінно-мінеральні комплекси, особливо багаті на вітаміни А, С, Е, PP.

Іноді при хронічному перебігу фурункульозу з метою посилення імунітету пацієнту призначають людський імуноглобулін (антитіла класу IgG) та опромінення крові за допомогою ультрафіолетового випромінювання.

Особливо часто під час гнійно-некротичної стадії застосовують хірургічне лікування об’ємних фурункулів, зокрема при товстій шкірі над їх верхівкою, коли лікар за допомогою скальпелю робить розтин, покращуючи відтік гною та некротизованих тканин. Також хірургічне лікування проводиться при ускладненнях фурункульозу.

Консервативна терапія після хірургічного розтину порожнини фурункула та відтоку гною із некротизованими тканинами подібна до терапії після самостійного розтину фурункула, що була описана вище.