«Завдяки „Кропиві“ в нас одна з найточніших артилерій у світі». «Армія SOS» створила ПЗ для армії, що допомагає бити в цілі ворога

«Армія SOS» розробила програмне забезпечення, що допомагає ЗСУ нищити цілі ворога. Називається ПЗ «Кропива» — застосунок для артилеристів, що прискорив роботу «богів війни» — безпілотників «Валькірія».

Forbes розповів, як працює розроблення.

«Армія SOS» розробила програмне забезпечення, що допомагає ЗСУ нищити цілі ворога. Називається ПЗ «Кропива» — застосунок для артилеристів, що прискорив роботу «богів війни» — безпілотників «Валькірія».

Forbes розповів, як працює розроблення.

Як працює софт

«Кропиву» використовують 90–95% артилеристів, говорить волонтер і співзасновник «Армії SOS» Олексій Савченко. Завдяки розробленню час розгортання артилерійської батареї скоротився вп’ятеро, час на ураження незапланованої цілі — майже втричі, а час на відкриття контрбатарейного вогню — у 10 разів, як порівняти з радянськими обчислювальними машинами.

Розвідка й інші бійці вносять в Android-застосунок координати ворожої цілі, їх отримує найближча артбатарея, яка й завдає удару. «Завдяки „Кропиві“ в нас одна з найточніших артилерій у світі, американці захоплюються», — розповідає лейтенант, командир підрозділу 15-ї бригади артрозвідки Олег Берестовий.

Раніше координати цілі передавали через рацію. Артилеристи сідали за стіл, брали лінійку, планшетку, калькулятор і рахували 15–20 хвилин. «Тепер обчислення робити вручну не потрібно, і це значно прискорило виконання бойового завдання», — говорить Сергій Згурець, директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express.

З часом застосунок обріс функціями не тільки для артилеристів. У ньому щодня оновлюється лінія фронту. Військовий бачить, де стоїть ворог, а де свої, обмінюється позиціями, розвідданими, комунікує з командним пунктом. У функціональності є також навігатор, карта з точними висотами та низинами, відстань від одного обʼєкта до іншого, обчислення далекобійності гармати до обʼєкта.

Дані з «Кропиви» не зберігаються централізовано на серверах, щоби потім транслюватися на всі пристрої. На кожному планшеті є інформація тільки щодо необхідних йому позицій та озброєнь. «Якщо наш солдат потрапить до полону з планшетом, ворог не зможе отримати інформацію про всі підрозділи», — розповідає Савченко.

«Кропивою» користуються Сухопутні війська ЗСУ — бронетехніка, піхотні або розвідувальні підрозділи тощо. «Її простота, автономність і поширеність стали основою того, що вона найбільш потужно представлена у Збройних силах», — вважає Згурець.

«Армія SOS» не стала друкувати свіжі мапи. Натомість закупила планшети з Google-картами. На їхню закупівлю й обладнання картами пам’яті у 2014 році волонтери витратили менш ніж десяту частину донатів — 780 000 грн. Загалом того року фонд зібрав 11,9 млн грн.

Однак дуже швидко функціональності цивільних карт на планшетах військовим стало замало. Вони попросили додати вимірювання відстаней, автоматичні розрахунки тощо. Так «Кропива» стала одним із трьох фокусів фонду разом із безпілотниками «Валькірія» й обладнанням для радіоелектронної розвідки.

У 2017-му фонд передав «Кропиву» державі безоплатно. Проте на озброєння її офіційно не взяли й досі.

«Після 24 лютого планшети з „Кропивою“ почали виїжджати на фронт тисячами», — говорить Савченко. Потік запитів розподілили на три черги. Спершу на передову, потім — у зону бойових дій, а тоді вже на полігони. Черги на планшети з артилерійським софтом стоять по кілька днів.

«Армія SOS» закупила понад 6000 планшетів із початку повномасштабного вторгнення. Цифра не показує всі обсяги. Лише БФ Сергія Притули з 24 лютого закупив понад 2500 гаджетів, які пройшли «учєбку» в «Армії SOS».

Скільки сил кинув фонд, щоб упоратися з таким фронтом роботи, не розголошується. Загалом у штаті — понад 30 волонтерів. Раніше ж в офісі перебували одна-дві людини. Нарощувати команду складно з міркувань безпеки. «Брати людей із вулиці не можемо. Винятково тих, кого знаємо», — пояснює Савченко.

Не тільки «Кропива»

Застосунок, яким опікується «Армія SOS», — не єдиний у своєму роді. «Подібних продуктів є до десятка, — говорить директор фонду «Повернись живим» Тарас Чмут. — Багато військових сидять на «Кропиві». Хтось сидить на Delta, хтось — на GIS Arta. ПВОшники — на «Віраж-планшет».

«Кропива» та GIS Arta — розробки волонтерів, які почали допомагати армії у 2014 році. Delta, яка супроводжує бійців на полі бою, сповіщаючи про розташування сил супротивника та супутні небезпеки, розвиває держава. Нещодавно Центр інновацій Міноборони відкрив 11 вакансій розробників і тестувальників, щоби працювати над системою. «Поки що жодна з них не працює на системному, послідовному рівні», — каже Чмут.

Ще одна проблема — системи покривають потреби лише тактичного рівня: допомагають військовим швидше виконувати завдання безпосередньо на полі бою.

Міноборони тестувало у 2021 році «Дзвін», який мав закрити цю проблему, однак проєкт заморожено. «Дослідні зразки розроблені, протестовані, але наразилися на бюрократичні перешкоди, повʼязані з вартістю часу на розроблення, на підтвердження власності продукту тощо», — розповідає Згурець.

Однак прагнути до уніфікації софту й озброєння армії потрібно вже зараз, а не «після перемоги», вважає Чмут.

ІТ-хаос на службі ЗСУ. Сотні тисяч військових користуються різним софтом, який розробили волонтери. Чи небезпечна така децентралізація

Волонтерський софт – фронту. «Армія SOS» розробила систему «Кропива», якою користується близько 90% артилеристів. Подарувала її державі і продовжує постачати військовим тисячі планшетів із софтом. Фото з особистого архіву

Сотні тисяч українських військових користуються ІТ-продуктами, які розробили волонтери. Чи потрібна на цьому полі українська держава?

Новий номер журналу Forbes Україна

Цей матеріал із останнього номеру Forbes. Придбати його можна за цим посиланням. У номері: Олександр Конотопський і його Ajax Systems, 30 стійких компаній України під час війни, список українських підприємців, які пішли воювати та інше.

Наприкінці лютого в Маріуполі командир однієї з бригад наказав бійцям встановити месенджер MilChat. У додатку військові транслювали свою геопозицію, яку командир бачив у реальному часі. «Це дозволило прикрити бійців мінометним вогнем, щоб вони пройшли повз ворога», – розповідає розробник MilChat Ярослав Шерстюк, 36.

Він почав розробку MilChat у 2018 році за підтримки компанії Noosphere. Тепер месенджером користуються близько 60 000 захисників. Шерстюк – професійний артилерист, розробляти «воєнний» софт навчився самостійно. Він не єдиний програміст‑волонтер, який допомагає ЗСУ.

Айтішники розробили системи «Кропива», GisArta, «Броня». Всього більше десятка. Ними користуються сотні тисяч військових, від рядових до генералів.

У різноманіття і децентралізації військового софту є як плюси, так і небезпечні мінуси. Чим користуються ЗСУ зараз та як держава робить перші кроки назустріч розробникам‑волонтерам?

Війна з планшетами

Крім MilChat Шерстюк зробив ще два застосунки, які «стоять на озброєнні» ЗСУ. Випускник Сумського інституту ракетних військ і артилерії, потрапив в армію у 2003‑му і прослужив 14 років. Він ще застав «прилад управління вогнем» – залізну планшетку з лінійкою. «Малюєте на карті своє місцеперебування і ціль, рухаєте лінійку і визначаєте дальність»,– пояснює Шерстюк. Потім вираховуються метеорологічні поправки. На все про все – 15 хвилин.

«Я був лінивий, не хотів рахувати по лінійках», – говорить Шерстюк. Тож розробив балістичний калькулятор для артилеристів, який працював ще на кнопкових телефонах. З роками калькулятор «допокращували» до додатка, яким зараз користуються 18 000 військових – на Android це УКРОП, а на iOS – MyGun. Оновлювати їх допомагали програмісти з EPAM та інших ІТ‑компаній. На піку команда складалася із семи розробників, зараз – два‑три, каже Шерстюк.

На питання про інвестиції Шерстюк відповідає, що інвестував свій час. «Сидів до четвертої-пʼятої ранку»,– каже він. Історія розробок Ярослава Шерстюка – типова для українського військового софту.

Поштовх індустрії дала війна у 2014‑му. Українським військовим не вистачало не лише бронежилетів чи шоломів. «Їм видавали карти, надруковані у 80‑х роках. Там, де позначалося поле чи посадка, давно стояла якась забудова»,– розповідав Олексій Савченко, 37, співзасновник фонду «Армія SOS».

З проблеми застарілих мап виросло дві популярні автоматизовані системи управління. «Армія SOS» розробила «Кропиву».

Як у цивільному житті люди обирають програму на свій смак і під свої потреби, так і військові використовують програми, які більше підходять для їхніх завдань.

Ганна Денисова одна з розробниць «Кропиви»

А шестеро ентузіастів з компаній «Гео‑Софт», Breeze Software та Primeway Ukraine – GisArta. Перші версії обох додатків з’явились незалежно один від одного на першому році війни. За наступні роки фокуси сервісів розійшлися.

У 2022‑му «Кропиву» використовують 90–95% артилеристів, говорить Савченко. Розвідка передає на Android‑додаток координати ворожої цілі. Їх отримує найближча артбатарея і швидко завдає удару. «Завдяки «Кропиві» в нас одна з найточніших артилерій у світі, американці захоплюються», – розповідає командир підрозділу 15‑ї бригади артрозвідки, лейтенант Олег Берестовий.

«Кропива» зайняла нішу на тактичному рівні – вона допомагає військовим швидше виконувати завдання безпосередньо на полі бою. GisArta ж з офлайн‑мапи виросла у систему ситуаційної обізнаності для штабів. Вона допомагає командирам батальйону, дивізії бачити ситуацію на фронті та краще планувати операції.

Шлях до держави

Обидва проєкти намагалися оформити офіційні відносини з державою, щоб масштабувати розробки та отримати більше ресурсів на розвиток. «Визначальні випробування пройдені у 2015 році. Документація – у 2016 році. Систему кодифікували у 2017–2018 роках», – перераховує засновник GisArta Володимир . Однак на озброєння так і не взяли.

«Армія SOS» у 2017 році державі «Кропиву» просто подарувала. Попри поширеність, офіційно на озброєння її не взяли. Фонд продовжує займатися розробкою та оновленням. Інвестиції не рахують – «час волонтерів».

Сфокусуватися на допомозі ЗСУ, а не бігати по кабінетах вирішили розробники системи ураження цілей із закритих позицій «Броня», яка дозволяє стріляти без прямої видимості ворога. «Дає можливість швидко відпрацьовувати і відійти, що зберігає життя наших воїнів і техніку», – говорить Олексій Гавриш, 41, координатор «Броні».

Підтримку розробникам «Броні» надає найбільший військовий фонд «Повернись живим». Вони закупили майже 4000 планшетів для «Броні». В «Армії SOS» цифри ще масштабніші, тільки в цьому році закупили 6000 девайсів.

Бюрократична оборона

Велика кількість некоординованих IT‑волонтерів прискорила оборонні інновації. «Як у цивільному житті люди обирають програму на свій смак і під свої потреби, так і військові використовують програми, які більше підходять для їхніх завдань», – каже Ганна Денисова, 25, одна з розробниць «Кропиви».

Усі волонтерські рішення розроблялись за принципом «знизу вгору», швидко реагуючи на запити військових.

У Міноборони ще донедавна був класичний державницький підхід. Планування проєкту, закладення бюджетних коштів, чіткі вимоги до продукту, системи захисту інформації, сертифікація, а тоді вже – на передову. «Така робота зазвичай триває декілька років», – говорить Олег Гайдук, 57, заступник міністра оборони з питань цифровізації. Якщо потрібно щось суттєво змінити, додати модулі – весь шлях спочатку.

Питання безпеки

Волонтерське походження програм не означає відкритий код. Розробники всіх додатків запевняють, що отримати доступ до софту нелегко. «Навіть якщо хтось скачає файл, розгорне його на планшеті, усе, що зможе зробити, це скинути нам запит, – розповідає Гавриш. – Там навіть не двофакторна, а багатофакторна авторизація». Планшет закріплюють за військовим підрозділом і тоді надають дані. Майже у всіх програм децентралізоване зберігання інформації. «Немає такого, що вся лінія фронту в одному планшеті», – говорить Гавриш. Кожен підрозділ бачить дані своєї ділянки. Тому навіть захоплення ворогом девайсу – некритично.

Централізований підхід у Росії. Там низка автоматизованих систем розроблялась за держзамовленням ще з нульових. У 2018 році російське Міноборони витратило 20 млрд руб. ($318 млн) на закупку 32 комплектів мобільної системи управління військами «Акація‑М». Вона має збирати інформацію з інших систем для різних родів військ і пришвидшити прийняття рішень на оперативно‑тактичному рівні. Комплекти, принаймні на папері, мали поставити до 2020 року. Чи використовується вона у цій війні, невідомо.

В Україні не підконтрольний державі волонтерський IT‑рух несе свої ризики. «Одні бригади можуть сидіти на одній системі, інші – на іншій. І вони не дуже взаємосумісні», – каже очільник «Повернись живим» Тарас Чмут, 30. Рішення волонтерів потрібно уніфікувати в середньостроковій перспективі, вважає він.

«Гравцям» на ринку волонтерського софту потрібні єдині правила: протокол шифрування даних, обміну ними, стандарти щодо збереження даних, вважає Гавриш з «Броні». «Кожна система має бути ідентифікована і має працювати з державним ядром за його правилами», – говорить він.

«Висновок простий – технології пішли вперед, а наша нормативна база і підходи до захисту інформації потребують реформування», – каже відповідальний за цифровізацію в Міноборони. Проте бюрократична система поступово розгортається у бік прийняття та легалізації таких продуктів, додає він.

Індустрія – початок

Станом на 24 лютого мілітарних стартапів мало б бути в десятки разів більше, каже Георгій Дубинський, заступник Мінцифри напряму MilTech. «Дуже складні регуляції», – називає він причину. Потенційно це перспективний напрям для українського IT: світові витрати на інновації в обороні у 2020 році оцінювалися в $80 млрд, за підрахунками Allied Market Research.

Курс на цифровізацію Міноборони взяли тільки у листопаді 2021 року разом із призначенням міністром Олексія Резнікова. «Першим кроком був аналіз того «зоопарку» ПО, які були в орбіті оборонного відомства і ЗСУ», – каже Гайдук.

Міноборони планує впровадити у 2022 році декілька систем, що прийшли уже в «готовому вигляді». Про які саме рішення йдеться, у відомстві не уточнюють. Війна допомогла міністерству підсилити експертизу. «Маємо унікальний момент – велика кількість ІТ‑спеціалістів мобілізована і з задоволенням приєднується до ІТ‑команд в оборонному секторі», – говорить Гайдук.

У липні Центр інновацій МО відкрив 11 вакансій розробників, щоб працювати над системою ситуаційної обізнаності Delta. Вона супроводжує бійців на полі бою, сповіщаючи про розташування сил супротивника та супутні небезпеки. В Міноборони відмовились розкривати деталі проєкту з міркувань безпеки.

В українських розробників є потужні конкуренти. Мінцифри залучило розробника Palantir. Американська компанія із капіталізацією $16,6 млрд має контракти з ЦРУ, оборонними відомствами США, Британії.

В Україні Palantir працюватиме з підрозділами Міноборони та Генштабу і надає системи ситуаційної обізнаності різного рівня. Вони допомагають обробляти та об’єднувати інформацію із супутників, дронів та інших джерел і приймати більш швидкі рішення, каже Дубинський.

«Маємо сподівання, що Palantir не конкуруватиме з українськими розробками, а зможе забезпечити їх інтероперабельність», – говорить він. Про свою діяльність в Україні представники Palantir розповідають неохоче, посилаючись на питання безпеки. Після червневої зустрічі президента Зеленського із CEO Palantir Алексом Карпом компанія зайнялася софтом, який аналізує інформацію про воєнні злочини росіян.

«Яка система чи системи стануть на «офіційне озброєння», – рішення за Міноборони та Генштабом, каже Дубинський з Мінцифри. Проте українських розробників потрібно підтримувати. «Маємо воювати розумніше і це монетизувати, щоб розвивати економіку», – додає він.

Жалюча «Кропива». Як українське програмне забезпечення для артилеристів впливає на перебіг війни

З 24 лютого «Армія SOS» стала місцем, куди щодня стікаються сотні планшетів для армії. На них волонтери встановлюють додаток для артилеристів «Кропива». Як цей софт прискорив роботу «богів війни».

Понтонну переправу росіян через Сіверський Донець поблизу селища Білогорівка на Луганщині ЗСУ нищили щонайменше шість разів. Виявляти переправу, наводити та корегувати вогонь допомагав безпілотник «Валькірія». Робити відповідні балістичні розрахунки для завдання влучного вогневого удару українським артилеристам допомагала «Кропива». Це програмне забезпечення (ПЗ) розробили волонтери «Армії SOS». Вони закуповують планшети, встановлюють туди ПЗ і передають на фронт.

Знищена понтонна переправа росіян через Сіверський Донець

Як працює софт

«Кропиву» використовують 90–95% артилеристів, говорить волонтер і співзасновник «Армії SOS» Олексій Савченко, 37. Завдяки розробці час розгортання артилерійської батареї скоротився вп’ятеро, час на ураження незапланованої цілі – майже втричі, а час на відкриття контрбатарейного вогню – у 10 разів як порівняти з радянськими обчислювальними машинами, пише «АрміяІнформ».

Як працює «Кропива»? Розвідка й інші бійці вносять в Android-додаток координати ворожої цілі, їх отримує найближча артбатарея, яка і завдає удару. «Завдяки «Кропиві» в нас одна з найточніших артилерій у світі, американці захоплюються», – розповідає лейтенант, командир підрозділу 15-ї бригади артрозвідки Олег Берестовий.

Раніше координати цілі передавали по рації. Артилеристи сідали за стіл, брали лінійку, планшетку, калькулятор і рахували 15–20 хвилин. «Тепер обчислення робити вручну не потрібно, і це значно прискорило виконання бойового завдання», – говорить Сергій Згурець, директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express.

З часом додаток обріс функціями не тільки для артилеристів. У ньому щодня оновлюється лінія фронту. Військовий бачить, де стоїть ворог, а де свої, обмінюється позиціями, розвідданими, комунікує з командним пунктом. У функціональності є також навігатор, карта з точними висотами й низинами, відстань від одного обʼєкта до іншого, обчислення далекобійності гармати до обʼєкта.

Польовий склад боєприпасів росіян на лисичанському напрямку. Його виявила «Валькірія». Розрахунки зробила «Кропива»

Польовий склад боєприпасів росіян на лисичанському напрямку. Його виявила «Валькірія». Розрахунки зробила «Кропива»

Дані з «Кропиви» не зберігаються централізовано на серверах, аби потім транслюватися на всі пристрої. На кожному планшеті є інформація тільки щодо необхідних йому позицій та озброєнь. «Якщо наш солдат потрапить у полон з планшетом, ворог не зможе отримати інформацію про всі підрозділи», – розповідає Савченко.

«Кропивою» користуються Сухопутні війська ЗСУ – бронетехніка, піхотні або розвідувальні підрозділи тощо. «Її простота, автономність і поширеність стали основою того, що вона найбільш потужно представлена у Збройних силах», – вважає Згурець.

Як на фронті зійшла «Кропива»

У 2014-му військові просили у волонтерів звичайні паперові карти. Основна вимога – щоб вони були сучасними. «Їм видавали карти, надруковані у 80-х роках. Там, де позначалося поле чи посадка, давно стояло село чи якась забудова», – розповідає Савченко.

«Армія SOS» не стала друкувати свіжі мапи. Натомість закупила планшети із Google-картами. На їхню закупівлю й обладнання картами пам’яті у 2014 році волонтери витратили менш ніж десяту частину донатів – 780 000 грн. Загалом того року фонд зібрав 11,9 млн грн.

Однак дуже швидко функціональності цивільних карт на планшетах військовим стало замало. Вони попросили додати вимірювання відстаней, автоматичні розрахунки тощо. Так «Кропива» стала одним із трьох фокусів фонду разом із безпілотниками «Валькірія» та обладнанням для радіоелектронної розвідки.

«Ми бачили, що цей продукт просто змінює перебіг війни та якість ведення бойових дій, тому ми відмовлялися від одягу й бронежилетів, – каже Савченко. – Зараз ні на що не відволікаємося». У 2017-му фонд передав «Кропиву» державі безкоштовно. Проте на озброєння її офіційно не взяли й досі.

«Після 24 лютого планшети з «Кропивою» почали виїжджати на фронт тисячами, – говорить Савченко. – Ми робили, спали, прокидалися й знову робили». Коли росіян вибили з-під Києва, фонд зайнявся плануванням. Потік запитів розподілили на три черги. Спершу на передову, потім у зону бойових дій, а тоді вже на полігони. Черги на планшети з артилерійським софтом стоять по кілька днів.

«Армія SOS» закупила понад 6000 планшетів з початку повномасштабного вторгнення. Цифра не показує всі обсяги. Лише БФ Сергія Притули з 24 лютого закупив понад 2500 гаджетів, які пройшли «учєбку» в «Армії SOS».

Скільки сил кинув фонд, щоб упоратися з таким фронтом роботи, не розголошується. Загалом у штаті – понад 30 волонтерів. Раніше ж в офісі перебували одна-дві людини. Нарощувати команду складно з міркувань безпеки. «Брати людей з вулиці не можемо. Винятково тих, кого знаємо», – пояснює Савченко.

Більше координації

Додаток, яким опікується «Армія SOS», не єдиний у своєму роді. «Подібних продуктів є до десятка, – говорить директор фонду «Повернись живим» Тарас Чмут. – Багато військових сидять на «Кропиві». Хтось сидить на Delta, хтось на GIS Arta. ПВОшники – на «Віраж-планшет».

«Кропива» та GIS Arta – розробки волонтерів, які почали допомагати армії у 2014 році. Delta, яка супроводжує бійців на полі бою, сповіщаючи про розташування сил супротивника та супутні небезпеки, розвиває держава. Нещодавно Центр інновацій Міноборони відкрив 11 вакансій розробників та тестувальників, щоб працювати над системою. «Поки що жодна з них не працює на системному, послідовному рівні», – каже Чмут.

Ще одна проблема – системи покривають потреби лише тактичного рівня: допомагають військовим швидше виконувати завдання безпосередньо на полі бою. Однак українській армії треба загальна автоматизована система оперативного рівня для командного штабу, говорить Згурець. «Усі війська мають бути охоплені командуванням», – пояснює він.

Міноборони тестувало у 2021 році «Дзвін», який мав закрити цю проблему, однак проєкт заморожено. «Дослідні зразки розроблені, протестовані, але наразилися на бюрократичні перешкоди, повʼязані з вартістю часу на розробку, на підтвердження власності продукту тощо», – розповідає Згурець.

Однак прагнути до уніфікації софту та озброєння армії потрібно вже зараз, а не «після перемоги», вважає Чмут.