було тривалим і затратним заняттям – вони дослідили зразки 162-х особин вовків із 27-ми локалітетів з території їх ареалу й порівняли їх зі 140-ами собаками, приналежними до 67-ми порід. Вони вперше, молекулярними методами, довели, що Вовк є предком Собаки.
При аналізі мітохондріальної ДНК було виявлено, що всі породи собак пішли від вовчиць підвиду азійського вовка (за деякими даними, це окремий вид вовків), які мешкають від Леванту до Індії.
Одомашнення було довгим процесом і відбувалося майже одночасно в Європі, Азії та Північній Америці 10-15 тис. років тому. Спочатку були приручені ті підвиди вовків, які водилися в околицях поселень людей, а коли вони переміщалися на нове місце, відбувалося природне схрещування приручених тварин з місцевими різновидами.
Повсюди основу харчування вовків складають копитні тварини: в тундрі — дикі та свійські північні олені; в лісовій зоні — лосі, сарни, дикі свині, свійські вівці, корови, коні; в степу та пустелі — антилопи різних видів та вівці; в горах — дикі та свійські кози.
Активні переважно в нічні години, але іноді їх можна зустріти і вдень. Вовки сильно прив'язані до свого лігва, і полюють в межах чітко визначеного, хоча й досить великого району. Ділянки окремих родин ізольовані одна від одної, ніколи не пересікаються, і суворо охороняються своїми господарями.
Пауні, будучи одночасно землеробським і мисливським народом, асоціювали вовка як з кукурудзою, так і з бізоном; «народження» і «смерть» Вовчої зірки (Сіріуса) були для них відображенням …
Про автора