Складні випадки аналізу присудка

Синтаксис української мови – найвідкритіша мовна система, у якій є багато суперечностей. Речення – це основна одиниця не лише мови як системи, а й комунікаціїї, адже за допомогою саме речень ми передаємо інформацію один одному. Кожне речення має свій “кістяк”, який становить граматична основа – підмет і присудок, або один із цих членів. Розглянемо складні випадки аналізу присудка. Присудок – це головний член речення, який позначає дію чи стан предмета або особи, названих підметом. Найчастіше він виражається дієсловом у одній із 5 його форм. За своєю будовою присудок поділяється на ПРОСТИЙ І СКЛАДЕНИЙ.

Які є нюнанси у визначенні простого присудка?

• Часто у реченнях типу – “Буду я навчатись мови золотої. ” присудок визначають як складений дієслівний – буду навчатись. АЛЕ це груба помилка! Для того, щоб визначити правильно присудок, треба знати не лише загальну формулу простого і складеного присудка, а ще включати і логічне мислення. Беремо для аналізу названий вище присудок – “БУДУ НАВЧАТИСЬ”. Що виражає поєднання цих слів – два поняття чи одне? Дана конструкція Являє собою СКЛАДЕНУ ФОРМУ МАЙБУТНЬОГО ЧАСУ ДІЄСЛОВА. Ми можемо трансформувати її у складну – НАВЧАТИМУСЬ , – і значення незміниться. Тому, треба запам”ятати, що СКЛАДЕНА ФОРМА МАЙБУТНЬОГО ЧАСУ ДІЄСЛОВА становить собою ПРОСТИЙ ДІЄСЛІВНИЙ ПРИСУДОК.

Наведемо ще приклади речень, у яких є такий простий присудок: “Так! Я буду крізь сльози сміятись. (Леся Українка), “Буде, квітами повите, по землі ходити літо” (В. Сосюра), “Білі акації будуть цвісти в місячні ночі пахучі” (В. Сосюра), “Все буде розкошувати в світлій зелені і в цвіті, в запаху і красі, в новості утісі” (О. Кобилянська).

• Інша складність вираження простого присудка фразеологізмами. звернімося до таких речень: “Я його давно маю на оці” ( І. Франко), “Це ви вже передали куті меду” ( Марко Вовчок). Який у цих реченнях присудок – “маю” і “предали” чи “маю на оці” і “передали куті меду”? У даних реченнях використано фразеологічні звороти, які є образними вираженнями дії, яку називає присудок. Фразеологізми можна легко замінити словом, яке є його тлумаченням, тому присудок, який представлений фразеологічною сполукою – це ПРОСТИЙ ДІЄСЛІВНИЙ ПРИСУДОК.

Я його давно маю на оці – я давно за ним спостерігаю;

Це ви вже передали куті меду – це ви вже переборщили.

У реченнях ми легко зробили трансформацію, яка доводить що фразеологічні сполучення найчастіше виконують роль простого присудка.

• Не меншу складність викликає визначення виду присудка, який виражений дієсловом “БУТИ”.

Дане дієслово може бути і ПРОСТИМ ПРИСУДКОМ , і ЧАСТИНОЮ СКЛАДЕНОГО ІМЕННОГО ПРИСУДКА. Як розібратися? Усе дуже просто. Необхідно проаналізувати речення, у якому є слово “БУТИ” за двома пунктами:

• Дієслово бути в українській мові існує як повнозначна лексема. Воно виражає значення існування. До нього можна дібрати синоніми – розташовуватись, знаходитись, існувати тощо. Тому, якщо “бути” у реченні використано саме як повнозначна лексема – це простий присудок: “Був чудовий липневий ранок” (М. Коцюбинський), ” Я завтра буду в школі”.
• Якщо біля дієслова “бути” знаходиться іменний компонент, який несе основне смислове навантаження, а саме слово “бути” втрачає своє значення “існування”, то це – СКЛАДЕНИЙ ІМЕННИЙ ПРИСУДОК, у якому “бути” – дієслово- зв’язка: “Ранок був чудовий, весняний”.

Отже, визначити простий дієслівний присудок, дійсно, ПРОСТО! Успішного і корисного вам збирання урожаю на ниві української мови!

Слава Україні!

Літературне Місто – Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.

Складений іменний присудок

Складений іменний присудок складається з дієслова-зв’язки та іменної частини.
Цей присудок різноманітний за морфологічним вираженням. Компонентами його є
предикативне ім’я, виражене іменем будь-якої форми, в поєднанні з особовими фор­
мами дієслова-зв’язки. Різні форми іменників, прикметників, займенників, чис­
лівників, дієприкметників виступають у ролі іменної частини складеного іменного
присудка. Дієслово-зв’язка, виражаючи граматичне оформлення складеного іменного
присудка, є показником синтаксичних категорій часу і способу, а також узгодження
присудка і підмета в числі й особі.
Іменний складений присудок становить єдність, репрезентовану службовим сло­
вом (зв’язкою) і повнозначним словом – іменем у формі певного відмінка. Ім’я
(повнозначне слово) – основний компонент складеного іменного присудка, дієсло­
во-зв’язка вказує на час і спосіб. При цьому дієслівні зв’язки або є лише спеціалізо­
ваними граматичними засобами, позбавленими лексичного значення, або ж, зберіга-
354 Синтаксис як розділ граматики
ючи певною мірою лексичне значення, вносять до присудка додаткові лексичні
відтінки.
Власне граматичними зв’язками є три зв’язки: бути, являти собою, становити.
Найчастіше вживаною є зв’язка бути; в іменному складеному присудку вона пере­
важно вживається з іменним компонентом у називному та орудному відмінках, у
знахідному відмінку з прийменником за, наприклад: Вранці на палубі я був першим
(М. Ірчан); Один з останніх його рейсів був винятковим (О. Гончар); Двері в десятий
клас були напіввідчинені (О. Копиленко).
Дієслово-зв’язка бути в теперішньому часі здебільшого мас нульову форму,
наприклад: Зелений Київ наш (М. Рильський); Дуби поважні, а ясен клен і явір
гордовиті (Леся Українка). Регулярно використовується така зв’язка в науковому
стилі, однак функціонує і в інших стилях, наприклад: Цю групу можна вирізьбити на
піраміді, бо вона є синтез і натхнення (Ю. Яновський). Роль іменної частини може
виконувати інфінітив, наприклад: Збагнуть її-ц е сонце погасить (М. Рильський).
У минулому і майбутньому часі, умовному і наказовому способі зв’язка бути вжи­
вається регулярно, наприклад: Хвилину тому був я чародій (М. Вінграновський);
Безмовний був світ (О. Гончар); Там, на землі, щось падало, цвіло, було рожеве, сине і
зелене (Л. Костенко). Зі зв’язкою бути нерідко в ролі іменної частини виступає
прийменниково-іменникова сполука у знахідному відмінку, наприклад: Він був у мене
за головного помічника (Ю.Збанацький); Згадайте – був я вам за тата
(Д. Павличко).
Часто трапляються складені іменні присудки з нульовою зв’язкою бути в теперіш­
ньому часі. Виділяють такі моделі складеного присудка з нульовою зв’язною:
1) нуль-зв’язка + іменник у називному відмінку; 2) нуль-зв’язка + іменник у родовому
відмінку; 3) нуль-зв’язка + іменник у знахідному відмінку; 4) нуль-зв’язка + іменник в
орудному відмінку; 5) нуль-зв’язка + іменник у місцевому відмінку; б) нуль-зв’язка +
прикметник; 7) нуль-зв’язка+числівник; 8) нуль-зв’язка+прислівник; 9) нуль-зв’язка
+ фразеологізм.
1. Присудок типу «нуль-зв’язка + іменник у називному відмінку» виражає по­
стійну ознаку чи властиву підметові якісну характеристику, наприклад: Я не співець
чудовної природи з холодною байдужістю її (П. Грабовський); Наш народ – океан
(П. Тичина); Хліб – багатство і могутність Батьківщини, її гордість і слава
(І. Цюпа). Постійна ознака підмета виявляється найвиразніше, коли підмет і присудок
виражені тим самим словом, наприклад: Чумацький шлях – шлях твоїх пращурів, що
проходили тут чумаками в чорних дьогтярних сорочках (О. Гончар). Часто при
нульовій зв’язці до складу присудка входять частки це, то, ось, наприклад: Світлі
вчинки – то наші мечі (П. Грабовський); Лукія – ось його щедра молодість
(О. Гончар); Бути мудрішим за себе – от завдання (О. Гончар). При іменному
складеному присудку в називному відмінку часто вживаються слова як, мов, немов,
наче, неначе, наприклад: Він для них як сподвижник Магеллана (О. Гончар); Дід
Горобець мовби кремінь (М. Чабанівський).
2. Іменний складений присудок моделі «нуль-зв’язка + іменник у родовому від­
мінку» використовується порівняно рідко. Переважно це безприйменниковий родо­
вий у значенні якісної характеристики, що часто супроводжується прикметником –
355 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
компонентом складеного іменного присудка, який несе основне інформативне Ча
вантаження, наприклад: Комбат про тебе хорошої думки (О. Гончар).
3. Порівняно нечасто з нульовою зв’язкою вживається іменна частина в зн
хідяому відмінку з прийменником. Таким присудком виражається непостійна ознака
підмета, наприклад: Вже й баба йому за космонавта (О. Гончар).
4. Орудний відмінок у ролі іменної частини при нульовій зв’язці, на відміну від
матеріально вираженої, функціонує рідко, наприклад: Критика критикою, а тон
тоном (Ю. Збанацький).
5. Присудок з нульовою зв’язкою та іменною частиною, вираженою іменником у
місцевому відмінку, створює труднощі При аналізі, ОСКІЛЬКИ місцевий відмінок
частіше виступає обставиною і є присудком, коли виражає внутрішній стан людини
рід діяльності, заняття, наприклад: Зал в огнях, кружляють пари, хвилі музики
пливуть (В. Сосюра); Село в снігах, і стежка ані руш (Л. Костенко).
6. Прикметники, виступаючи в ролі іменної частини складеного присудка за
відсутності дієслівної зв’язки, передають якісну характеристику підмета і вжива­
ються переважно в формі називного відмінка, наприклад: Ще сміх наш вогкий, сльози
не солоні (М. Вінграновський); Цей ліс ж ивий. У нього добрі очі (Л. Костенко). При
прикметниках часто використовуються займенники, частки, що входять до іменної
частини, наприклад: Сьогодні я такий щасливий, мов вийшов хлопчиком на шлях
(В. Сосюра); Ти дивись, який він непош т ивий! – звернувся Січкар до Варчука
(М. Стельмах).
Регулярно використовуються при нульовій зв’язці іменні частини, виражені за­
йменниковими прикметниками в називному відмінку, наприклад: Тут кожний камінь
-м ій , і кожний подих-м ій (Л. Первомайський); Там даль не така, я к у нас на Відшїні
(В. Сосюра).
Поширеними є іменні частини, що складаються з прикметника й іменника з по­
слабленим значенням, у яких основне змістове навантаження припадає на при­
кметник – основний виразник предикативності. Такими іменниками можуть бути
слова різної семантики, що є назвами істот і неістот (чоловік, хлопець, дівчина,
парубок, людина, справа, річ, час, день, пора та ін.), наприклад: А сам він хлопець
славний, сумирний (О. Гончар); Та надіятись на цю людину – справа марна
(Ю. Збанацький).
7. У реченнях з нульовою зв’язкою в ролі іменної частини вживаються й кількісні
та порядкові числівники, наприклад: Я наче сам один на великому світі (Ю. Янов-
ський).
8. Ролі іменної частини може набувати прислівник, наприклад: Полон – це гірше,
ніж смерть (О. Гончар).
9. Фразеологізми іменного типу теж можуть виконувати роль іменної частини
складеного присудка, наприклад: Сон рябої кобили все це (О. Гончар).
Зв’язки являти собою, становити в іменному складеному присудку вживаються зі
знахідним безприйменниковим відмінком. Вони переважно використовуються в нау­
ковому стилі, наприклад: М ’який ліризм становить особливу рису байок Глібова
(М. Рильський); Безособові речення становлять найбільш поширений т ип речень
односкладної будови (П. Дудик).
356 Синтаксис як розділ граматики
Деякі дієслова (складати, представляти, знаменувати, утворювати та ін.),
виступаючи в ролі зв’язки зі знахідним безприйменниковим відмінком, частково
зберігають своє лексичне значення, наприклад*. Новий час знаменує нову епоху.
Значно поширенішу групу становлять напівповнозначні зв’язки, які, крім гра­
матичного, виражають додаткове лексичне значення: виникнення ознаки, переходу з
одного стану до іншого (ставати, стати, робитися), виявлення ознаки (вважатися,
виявлятися, називатися, іменуватися, здаватися, доводитися, уявлятися), збережен­
ня ознаки упродовж певного часу (лишатися, залишатися, зоставатися). Ці дієслівні
зв’язки можуть уживатися з іменними формами називного та орудного відмінків,
знахідного відмінка з прийменником за, наприклад: Цілком розкутим відчув себе в
роботі над романом «Манускрипт з вулиці Руської», де перейшов до теми «мислі»
(Р. Іваничук); В Пальмірі не було жодної душі, яка б залишилася байдужою до вчинку
полковника Турбая (М. Руденко); Докія не помітила, як Дмитро з півпарубка парубком
став (М. Стельмах); Біла рівнина лишалася пуста (О. Кобилянська). Звичайно най-
сильніші позиції виявляє орудний предикативний при напівповнозначних дієсло-
вах-зв’язках, оскільки саме він передусім передбачається ними, що найчастіше і
реалізується.
Форма знахідного відмінка з прийменником за у функції іменної частини най­
частіше вживається з дієсловом-зв’язкою правити, наприклад: За сюжет тут
править життя в усіх своїх проявах (Петро Панч).

МЕНЮ

• Науки
  • Мовознавство
  • Літературознавство
  • Психологія
  • Історія
  • Культурологія
  • Літературознавчі статті та праці
  • Мовознавчі праці
  • Педагогічні праці
  • Наукові роботи (дипломні, реферати та ін.)

  Нові записи

  • Початок Європи : Епоха Великого Переселення Народів
  • Історія Шумерів і падіння Аккадської Імперії
  • Ядерна зброя: виникнення, розвиток та сучасний стан
  • 245 днів війни в Україні на анімованій карті
  • Висадка в Нормандії: Операція, що змінила хід Другої світової війни
  • Як нацисти втікали в Аргентину після Другої світової війни?
  • Історія Тайваню. Чому він такий важливий для США та Китаю?
  • Велика Британія та її колонії: історія захоплення світу (Перша частина)
  • Арабо-Ізраїльські війни: Битва за виживання
  • Історія України: Український шлях до незалежності

  Літературне місто – це унікальна онлайнова бібліотека та освітній ресурс одночасно! Тут ви знайдете навчальні матеріли, літературу та книжки, що допоможуть вам у навчанні та викладанні. На Літмісті широко представлені матеріали по мовознавству, які ви не знайдете в інших бібліотеках.

  Вам допоможе велика колекція матеріалів з літературознавства, а також з психології – практичної та теоретичної. У нашій електронній бібліотеці ви знайдете багато художніх творів українських і не тільки авторів.

  Ексклюзивний підбір матеріалів з культурології, історії України і не тільки стануть в нагоді як студенту, так і викладачу. Окрім того, тут ви знайдете багато періодичних видань та наукових робіт, серед яких тільки ексклюзивні та якісні. Також до вашої уваги рубрика Это интересно! Електронна бібліотека Літературне місто завжди рада допомогти!