Зів’янути

Зів’янути-Стати в’ялим, сухим.Зів’яла вже та квітка запашна,її нема — сама суха стеблина.

Сучасні словники

ЗІВ’ЯНУТИ і рідше ЗОВ’ЯНУТИ, ЗІВ’ЯТИ і рідше ЗОВ’ЯТИ, в’яну, в’янеш, док. 1. Стати в’ялим, сухим; засохнути (про рослини). Зів’яла вже та квітка запашна, Її нема – сама суха стеблина. (Гр., І, 1963, 101); Сховалась осінь у ліси, з дерев спадає лист жовтавий, і вже зів’яли в лузі трави (Гонч., Вибр., 1959, 25); [Неофіт-раб:] Квіти в косах ще не зав’яли (Л. Укр., II, 1951, 226).

2. перен. Утратити молодість, красу; змарніти (про людину). Вона зів’яла, зсохла, як билина в спеку; лице зблідло, помарніло, аж зчорніло (Н.-Лев., III, 1956, 163); І пташкам воля, в чистім полі І пташкам весело літать. А я зов’янула в неволі (Шевч., II, 1963, 120); // Утратити жвавість, рухливість, бадьорість; зробитися в’ялим, млявим. – Такі [як Багрич] не можуть просто жити. Вони мусять діяти, боротись. Інакше занидіють, зів’януть (Дмит., Обпалені. 1962, 51); Знітився, зів’яв [Федір] під твердим поглядом дівчини, її короткий наказ позбавив його волі (Ткач, Арена, 1960, 126); Чого так зів’яли його сильні руки і в такій гіркій задумі поникла його голова? (Тют., Вир, 1964, 125); * Образно. Билося серце, хвилювалося почуттям і дожидало своєї любої пори. Та чи то ж дожде? Чи так і зов’яне, як бадилля без дощу од сонця. (Мирний, І, 1954, 61); * У порівн. Крайнюк притих, наче зів’яв, але сторожко дослухається, жде присуду (Кучер, Голод, 1961, 172).

@ Волос зів’яв (зів’яне) див. волос.

3. перен. Утратити силу вияву, ослабнути, зникнути (про почуття, думки, надії і т. ін.). Зів’яло з часом та почало гаснути в серці Йоновім і почуття до Гашіци (Коцюб., І, 1955, 245); Що як в той час Від його [морозу] поцілунків Мак на щоках моїх палко розквітне?! Може, краса моя бідна зів’яне!? (Олесь, Вибр., 1958, 222); Зов’яне марне у палатах Краса і молодость моя (Шевч., II, 1953, 220).

4. розм., рідко. Те саме, що умерти. Заплющила очі [Одарка] й богу душу оддала, навіть не зітхнула. Зів’яла сидячи, як та квітка на сонці (Н.-Лев., І, 1956, 63).

Ілюстрації

Прокоментуйте стосунки Герасима Калитки та його дружини Параски. З чого видно, що він грає на публіку, удаючи повагу й любов до своєї дружини?

Стосунки Герасима і Параски не завжди добрі, вони часто сваряться. Про це свідчать два яскравих приклади. Перший: коли Клим бере в неділю шматок хліба, щоб поїсти, Герасим влаштовує скандал і звинувачує Параску і Мотрю в тому, що вони не замикають хліб. Згодом між чоловіком і жінкою виникає сварка щодо одруження Романа (Параска хотіла одружити сина з Мотрею, а Герасим – з Пузирівною), доходить до бійки, але як тільки з’являється Савка, Герасим вдає, що воркує з Параскою. Другий приклад: Параска хоче їхати до церкви кіньми, але Герасим не дозволяє, бо йому шкода коней. Між ними знову виникає сварка, доходить до прокльонів, бійки. Герасим хапає Параску за очіпок, але заходить копач. У цей момент Герасим вдає, що цілує дружину. З цього і видно, що він Калитка грає на публіку.

Дивіться також:

УкрЛіб — скорочення від Ukrainian Library (українська бібліотека). Метою створення цього сайту було зробити українську літературу доступною для всіх, хто бажає її читати.

УкрЛіб © 2000 — 2024, Євген Васильєв
При використанні матеріалів сайту, посилання на УкрЛіб обов’язкове.