Знайомимося з корисними комахами та їх личинками

Під час відпочинку і роботи у саду ми постійно оточені комахами. Медоносні бджілки, небезпечні оси, всюдисущі мурахи, сотні різноманітних мошок і жучків зазвичай викликають негативні емоції. Та далеко не всі навіть найвідразливіші комахи здатні нашкодити нам і рослинам. У природі все збалансоване. І кількість шкідників не перевищує число видів, що полюють на них і таким чином допомагають з ними боротися. Просто діяльність корисних комах, на відміну від шкідливих, важко помітити. Пора виправляти цю помилку і знайомитись з корисними комахами ближче!

Корисні комахи і їх личинки в саду — ентомофаги

Ентомофаги — термін, що вже став звичним для багатьох фермерів, власників оранжерей і великих колекцій кімнатних рослин. Та чомусь все ще залишається незвичним для звичайних садівників. Корисних комах (а точніше, їх яйця, личинки чи лялечки) вже можна купити у великих гіпермаркетах і замовити в інтернеті, як і спеціальні бокси і корм для них. Та ще більше помічників — навколо нас в природі.

Корисні комахи, або санітари, як іще називають ентомофагів, допомагають боротися зі шкідниками і виконують дуже важливу для екосистеми саду роботу. Вони харчуються певними видами комах з числа шкідників, зменшуючи їх популяцію і контролюючи розповсюдження, замінюють інсектициди.

Літаючі, повзаючі, стрибаючі корисні комахи потрібно «знати в лице». І берегти як своїх найнадійніших союзників у боротьбі зі шкідниками.

1. Сонечко, чи божа корівка семикрапкова

Декілька видів сонечок з численними крапочками належать до шкідників, але найпоширеніші сонечка, в тому числі семикрапкове (Coccinella septempunctata) — корисні санітари. Маленька чорненька голова, дві білі плями на передньогрудях, червоні чи жовті надкрильця з сімома великими чорними крапочками, дрібні ніжки та вусики роблять це сонечко найулюбленішою комахою дітей.

Милі сонечка володіють справді хижацькимм інстинктами. Личинки сіруваті чи чорні, вкриті білими і жовтими плямками, дуже активні і їдять без упину.

Тривалість життя: личинки розвиваються за 5-8 днів, досягають зрілості за 12-15 днів, лялькування триває до 7 тижнів.

Сонечки активні з весни до осені. За сезон розвивається два, а на півдні України — три покоління сонечок.

Шкідники, з якими допомагає боротися сонечко: попелиці (близько 60 видів), хрестоквіткові блішки, кліщі, червці, щитівки, павутинні кліщі, подушечниці.

Яйця самиці відкладають поблизу колоній попелиць. Личинки поїдають дорослих комах і личинки попелиць сотнями, не обходять увагою навіть кладки яєць, зїдаючи до 7 тисяч на добу. Але й доросле сонечко здатне за добу знищити близько 200 шкідників.

Привабити сонечок в сад можна, активно використовуючи кору та сухе листя в мульчуванні і розкладаючи купками, а також насаджуючи:

• чагарники і злаки;
• багаторічники (деревій, васильки та іберіс);
• лікарські та пряні трави (кмин, фенхель, коляндра, кріп та його родичі);
• однорічники (космея, нагідки, пижмо, пеларгонія, чорнобривці);
• сидерати.

До уражених попелицею ділянок сонечок можна приманювати, поливаючи рослини цукровим сиропом (150 г на 1 л теплої води).

Личинки сонечок (Coccinella septempunctata)

2. Золотоочка перлова

Золотоочка перлова (Chrysopa perla) — красива комашка з видовженим зеленим тільцем, кругленькою головою з золотистими очима та двома дуже тонкими і довгими коричневими вусиками. Найлегше впізнається за прозорими крильцями з перламутровим відблиском, які складаються «будиночком». Розмах крилець – до 3 см. Яйця цього прозорокрилого помічника садівників кріпляться до листя або кори тонкими павутинками-нитками. Личинки товсті, білуваті, з вираженою головою, довгими щелепами і грудними ногами.

Тривалість життя: личинки вилуплюються за 3-10 днів, до утворення лялечок проходить до 18 днів, лялькування триває до 2 тижнів.

Золотоочки активні з квітня до жовтня, лише у сутінках, цикл розвитку залежить від кількості попелиці. Зазвичай розвивається два покоління за сезон.

Шкідники, з якими допомагає боротися золоточка: попелиця, білокрилки, а також червці, подушечниці, гусінь дрібних розмірів.

Ненажерливі личинки на прізвисько «попеличні леви» з дуже потужним жувальним апаратом з’їдають до 200 шкідників на добу (і до 4 тисяч загалом). Але і дорослі золотоочки теж ласують попелицею.

Привабити в сад золотоочку можна, висаджуючи папороть, хризантеми, ромашку, календулу, кріп з фенхелем, гречку, петрушку, пастернак. Вони охоче населяють кущі глоду та шипшини. Взимку ця комаха любить селитися у тріщинах кори, під залишками рослин, іноді – у приміщеннях. Можна заздалегідь розставити в садку дерев’яні «будиночки» з соломою, опалим листям, корою.

Золотоочка перлова (Chrysopa perla) личинка

3. Турун, або жужелиця садова

Турун, або жужелиця садова (Carabus hortensis) має чималенькі розміри (до 3 см) і вишукану форму розділеного на маленьку грудку та велике еліптичне черевце тулуба. Пласка голова у поєднанні з великими, потужними шістьма ніжками та вигнутими вусиками, як і чорно-металеве забарвлення роблять жужелиці чи не найпомітнішими жуками. А ось їх личинки — непривабливі, волохаті, з помаранчевою головою.

Тривалість життя: дорослі жуки живуть до 4-5 років; з яєць в квітні за 2 тижні вилуплюються личинки, лялькуючись в серпні, впродовж місяця.

У жужелиці розвивається одне покоління за сезон. Яйця вони відкладають у верхньому прошарку грунту, личинки і жуки шукають прихисток у вологих місцях під мульчею, камінцями, опадом, корою і гілочками. Жуки активні вночі.

Шкідники, з якими допомагає боротися жужелиця: слимаки, равлики, будь-яка гусінь та лялечки метеликів.

Личинки і дорослі жуки здатні за декілька місяців знищити близько тисячі шкідників кожен, причому інколи в декілька разів більших за них самих. Вони паралізують та перетравлюють жертву ферментами зсередини, а потім – висмоктують.

Привабити в садок жужелицю можна, споруджуючи для неї «готелі», прихистки. Жужелиці обожнюють кору, гірки камінців, листя, тирсу.

Турун, або жужелиця садова (Carabus hortensis) – стадії розвитку

4. Верблюдки, чи веслокрилі

Верблюдки, чи веслокрилі (Rhaphidioptera) — корисні комахи, у яких все видовжене та скривлене: довгий тулуб з вигнутою тонкою спинкою, тонка голова, схожа на шию і голову верблюда, ниткоподібні вусики. Дві пари сітчастих крил дивують весловидною формою. У самиць є довгий яйцеклад. Личинки дуже рухливі, завдяки присоскам бігають в будь-яких напрямках.

Тривалість життя: яйця — 2 тижні, личинки — 2 роки, лялечка формується навесні і через 2 тижні відрощує ніжки і бігає, доки на початку літа не вилітають дорослі комахи, здатні прожити до 10 тижнів.

Верблюдки мешкають на деревах — як листопадних, так і хвойних. Вони рухаються дуже повільно, а личинки, навпаки, дуже швидко — в тріщинах і під корою, мохом, лишайником.

Шкідники, з якими допомагає боротися верблюдка: личинки короїдів, шовкопрядів та інші шкідники дерев – гусінь, попелиця, червці.

Відкладаючи під корою дерев яйця, верблюдка забезпечує рослину надійним захистом на 2 роки. Дуже рухливі й ненажерливі, личинки залишаються невидимими, рухаються і вперед, і назад, що дозволяє їм дуже ефективно полювати на інших комах.

Привабити в сад верблюдку можна лише великими насадженнями декоративних дерев. І відмовою від хімзасобів, тотальної очистки кори від моху і забруднень або побілки.

Личинка верблюдки (Rhaphidioptera)

5. Жук-пожежник, або м’якотілка

Жук-пожежник, або м’якотілка (Cantharidae) — корисна комаха, яка виглядає як яскравий жук з чорно-червоним забарвленням. Видовжене пласке тільце довжиною до 2 см з особливим черевцем з сімома кільцями доповнене втягнутою головою, трьома парами потужних чорних лапок з кігтиками та тонкими вусиками. Забарвлення мінливе, але найчастіше у пожежників яскраве черевце. Личинки схожі на маленьких крокодильчиків: це волохата, темна гусінь з завуженою головою.

Тривалість життя: личинки з яєць вилуплюються восени, зимують, прокидаючись навесні, лялькуються на початку літа; до липня вже вилітають дорослі особини і зберігають активність до середини осені.

Ці жуки легко лазять по будь-якій поверхні і рослині, перелітають як на короткі, так і далекі відстані. І мешкають у вологих місцях, біля джерел води.

Шкідники, з якими допомагає боротися пожежник: попелиця, червці, кліщі, невелика гусінь, слимаки.

Цей хижак харчується яйцями, личинками і м’якотілими комахами як на рослинах, так і на грунті. Він вприскує отруту і буквально випиває перетравлену зсередини жертву.

Привабити в сад пожежників можна, збільшуючи замульчовані площі і кількість водних об’єктів та висаджуючи побільше квітів з родини Айстрових і Парасолькових, а також жовтих дрібноквіткових багаторічників. Пожежники дуже люблять золотарник, молочай, деревій.

6. Дзюрчалка

Сирф перев’язний, або дзюрчалка, дзюрчалкова муха звичайна (Syrphus ribesii) – корисна комаха, яку часто плутають з осами через яскраве жовте-чорне смугасте забарвлення черевця. Це великі мухи довжиною до 1,2 см з видовженим тільцем, прозорими крильцями, пласкою головою, великими очима та особливими гачкоподібними щелепами. Найлегше розрізнити сирфа за здатністю зависати на одному місці, видаючи характерний звук, схожий на дзюрчання води. Безногі, біло-жовтуваті, гнучкі личинки, що пересуваються подібно до слимаків, нагадують личинок мух чи п’явок.

Тривалість життя: личинки вилуплюються за 3-4 дні, через місяць формується лялечка, що відкривається всього за 2-3 дні.

Активність дзюрчалкової мухи припадає на весь теплий сезон, за рік розвивається до 3 поколінь. Личинки мешкають на поверхні листя і там же формуються схожі на краплини смоли лялечки.

Шкідники, з якими допомагає боротися сирф: попелиця, капустяна міль.

Яйця дзюрчалка відкладає прямо у колоніях попелиць. Личинки живляться попелицею неспинно, за день з’їдаючи до 200 особин кожна. Але і летючі яскраві псевдо-оси більш ніж корисні: вони харчуються ще й липкими виділеннями шкідників.

Привабити в сад сирфа перев’язного можна, збільшуючи площу рясноквітучих композицій, особливо у жовтій палітрі. І пряних рослин. Але й подбати про місця для зимівлі, дерев’яні ящики з сухою травою, тирсою і купи листя, не буде зайвим.

Сирф перев’язний, або дзюрчалка, дзюрчалкова муха звичайна (Syrphus ribesii)

Личинка мухи дзюрчалки

7. Жук-скакун

Жуки-скакуни (Cicindela), бігаючи по землі з рекордною швидкістю і дуже рідко перелітаючи, живуть у верхньому прошарку легкого, піщаного грунту. Вони стрункі, до 1,5 см довжиною, довгоногі, з великими очима і вражаючими щелепами, завдяки яким вони здатні справитися з комахами, більшими за них самих. Темні надкрила з більш світлими плямами створюють «тигровий» малюнок. Личинки-ненажери великі, з видовженим тілом і масивною щетинистою головою, двома парами ніжок і потужними щелепами.

Тривалість життя: дорослі комахи живуть лише літні місяці, наприкінці літа чи восени за тиждень з яєць вилуплюються личинки, що зимують на останній стадії розвитку і лялькуються вже навесні.

Весь цикл розвитку від яйця до дорослого жука у скакунів займає рік.

Шкідники, з якими допомагає боротися: мурахи, медведки, дрібні комахи, гусінь.

Жуки-скакуни відкладають яйця в грунті. Їх личинки прокладають своєрідні вертикальні ходи, в яких чекають на ворогів: якщо повз пробігає мураха чи інші дрібні комашки, від всеїдних личинок скакунів їм не врятуватися. Дорослі жуки – денні мисливці відкритих ділянок, які швидко бігають і полюють у значно більших «масштабах».

Привабити в сад скакунів можна, створюючи більше композицій з піщаним грунтом та покращуючи текстуру землі на грядках, спеціально облаштовуючи декілька «піщаних пасток».

Жук-скакун (Cicindela) – личинка

8. Макролофус пігмеус, або хижий клоп

Макролофус пігмеус або хижий клоп (Macrolophus pygmaeus) — дуже корисні комахи ентомофаги, яких у промислових масштабах вирощують у біолабораторіях для захисту і квітів, і овочів. Це дрібні, з витягнуто-зеленим тільцем, маленькою головою, великими ніжками й вусиками, блідо-салаткові комахи, що діють майже непомітно.

Тривалість життя: 6 тижнів на генерацію, личинки з яєць з’являються за два тижні і розвиваються до дорослих особин за 3 тижні.

Самки макролопуса відкладають яйця по одному, на прожилках листя та стеблах.

Шкідники, з якими допомагають боротися хижі клопи: білокрилка, попелиця, трипси, павутинні кліщі, молі, сциариди та інші комашки на різних стадіях розвитку

Хижі клопи борються з усіма основними шкідниками огірків, помідорів, перцю, а також найпопулярніших красивоквітучих видів — троянди та хризантеми. Від першої стадії розвитку личинок до повної зрілості, вони активно пересуваються та їдять шкідників на будь-якій стадії розвитку — і яйця, і личинки, і дорослі особини.

Недолік хижих клопів — їх потрібно колонізувати і перш за все вони призначені для теплиць, закритої культури. Хоча для культури відкритого грунту їх також, хоч і рідше, використовують.

Макролофус пігмеус або хижий клоп (Macrolophus pygmaeus) – доросла комаха

Хижий клоп (Macrolophus pygmaeus) – цикл життя

9. Їздці або наїзники

Їздці, або наїзники (Parasitica) — корисні комахи, найвідоміший серед яких трихограма (Trichogramma evanescens). Паразитуючі оси не даремно отримали свою назву. Невеликі, з жалоподібним яйцекладом, вигнутим черевцем, загнутими вусиками, тонкими крильцями і ніжками, вони і правда трішки нагадують родичів-перетинчастокрилих. Наїзники невеличкі, від 1-2 до 10 мм. Яйця дрібні, гусінь безнога.

Тривалість життя: доросла особина і личинка – до 14 днів, за сезон – до 10-30 поколінь.

Трихограми та інші їздці активні з травня до жовтня. Самиці відкладають яйця щоденно, з першого дня.

Шкідники, з якими допомагають боротися їздці: гусінь капустяної білянки, совки, кукурудзяного метелика, молі, листокруток, пильщиків, плодожерок та інших шкідників городніх рослин та ягідних кущів.

Боротьбу зі шкідниками наїзники ведуть у дуже специфічний спосіб: самки відкладають яйця в гусінь, деякі види — в яйця та лялечки шкідників, і вже за декілька днів личинки починають з’їдати їх зсередини. І за один сезон одна самка здатна відкласти півтисячі яєць (до 60 яєць за добу).

Їздців охороняють, вони зникають у природі і найчастіше в садок їх приносять спеціально. Щоб зберегти і примножити популяцію їздців, потрібно створювати спеціальні «готелі» в спокійних місцях під чагарниками, живими огорожами або у високих злаках. І висаджувати якомога більше декоративних злаків і кропу, коляндри, любистку, кмину, фенхелю.

Трихограма (Trichogramma evanescens)

10. Галиця хижа, афо афідіміза

Галиця хижа, афо афідіміза (Aphidoletes aphidimyza) — корисна комаха, яка є близькою родичкою відомих шкідників. Але хижі галиці харчуються не рослинами, а іншими шкідниками. При довжині тільця до 5 мм афідіміза більше схожа на комара з прозорими крильцями, еліптичним рудим черевцем, чорною голівкою і дуже довгими і тонкими ногами. Яйця помаранчеві і дуже дрібні. Личинки безногі, червоподібні, змінюють прозорий на жовто-червоний колір.

Тривалість життя: дорослої особини — 1 тиждень, після відкладання яєць личинки вилуплюються за 3-6 днів, а вже за 2 тижні лялькуються, падають на землю і за 3 тижні з’являється другий виводок.

Ці комахи ховаються в вологій тіні і найбільш активні в темну пору доби влітку та восени, при температурі +20…+26°С за стабільно високої вологості. Саме тому галиці хижі надефективні для теплиць.

Личинка галиці хижої (Aphidoletes aphidimyza) поїдає попелиць

Шкідники, з якими допомагають боротися хижі галиці: попелиці (особливо бахчева і бобова). Щойно попелиця починає свій літ і утворює перші колонії на рослинах, галиці починають свою діяльність. Вони відкладають яйця пропорційно до чисельності шкідника біля колоній, і вже за кілька днів личинки починають нищити більше комах, ніж можуть з’їсти.

Привабити в сад якимось особливими засобами галиці неможливо, головне — повністю відмовитись від хімпрепаратів. Зазвичай ними садок спеціально колонізують.

ЗЕЛЕНА САДИБА.

Корисні комахи в саду та на городі: перелік та опис

Бджоли та джмелі, що беруть участь у запиленні рослин, – не єдині корисні комахи у вашому саду та на городі. Існують ті, що харчуються личинками та кладками яєць шкідників, багато хто знищує і дорослих особин. Знаючи, які комахи корисні, можна частково скоротити обсяг робіт з догляду за рослинами та не використовувати зайвий раз хімічні препарати. Фахівці рекомендують створювати умови, які вабитимуть комах на ділянку, і намагатися, щоб їхня кількість перевершувала шкідників. Детальніше про корисних комах та способи їхнього залучення до саду та на город розповідає Agromarket.

Сонечко

Існує багато різновидів сонечок, які відрізняються як розміром, так і кольором панцира – червоним, помаранчевим, чорним, жовтим. Не всі знають, що сонечка харчуються попелицею, кліщами, щитівками, білокрилками, мідяницями, борошнистими червцями. Щодня дорослі сонечка поглинають до кількох сотень шкідників, а їх личинки активно харчуються виключно попелицею.

Тому треба не лише залучати цих комах у сад, а й зберігати її яйця та потомство, які дуже схожі на яйця та личинок колорадського жука, проте мають певні відмінності:

• яйця сонечка жовтого, а не оранжевого кольору;
• на відміну від колорадського жука, який робить кладки на звороті листя пасльонових культур, сонечко відкладає яйця на листі культур, які уражені попелицею або в безпосередній близькості;
• личинка сонечка має чорні цятки на тілі, а у личинки колорадського жука їх немає.

Жужелиця (турун)

Комаха-санітар, що досить швидко переміщається. У неї чорний із жовто-зеленим відливом панцир та довгі чорні ніжки. Щодня жужелиці з’їдають комах, вага яких у кілька разів перевищує власну. В основу раціону входять плодожерки, совки, слимаки, личинки мух, ковалики та інші гусениці.

Жужелиця відкладає потомство в землі. Її яйця мають білий колір, овальну форму та досягають кількох міліметрів у довжину. Личинки, що вилупилися, мають чорно-сіре забарвлення, нагадують черв’яка з чіткими щелепами і парою лапок у передній частині. Личинки жужелиці також активно харчуються, переважно у нічний час. На зиму комахи ховаються в тирсі, в отворах між дровами, камінням.

Галиця Афідіміза

Це дуже маленькі, не більше 3 мм корисні жуки на городі. Дорослі особини мають крила і переміщуються повітрям. Самки відкладають яйця на листі ягідних чагарників та плодових дерев. Вилуплені личинки дуже маленькі, вони активно харчуються попелицею, як і дорослі особини.

Строкатка

Дуже корисні жуки в саду, мають червоно-чорне забарвлення, що нагадує бджіл, тому їх часом називають бджоложуками. Живуть на стовбурах дерев і живляться мурахами, короїдами, довгоносиками, вусанями, точильниками. Жуки відкладають яйця під корою дерев. Личинки, що вилупилися, також харчуються шкідниками, які там живуть.

Вуховертка

Всеїдні жуки-санітари, що харчуються органікою, яка гниє, та живими комахами – попелицею, мокрицями, кліщами та їх личинками. Вуховертки мають щільний блискучий панцир темно-коричневого кольору, довгасте тільце, довгі ніжки. Їх легко впізнати по двох вигнутих ріжках у задній частині тіла. Це дуже ненажерлива і при нестачі їжі може харчуватися молодими гороховими стручками, плодами огірків. Комаха стає активною у вечірній час, при контакті з людиною кусається.

Золотоочка

Невелика комаха, що літає, нагадує метелика, відмінно захищає культури від шкідників, зокрема, від попелиці і її личинок. Ними харчуються і личинки золотоочки. Упродовж життєвого циклу ця комаха поїдає до 400 дорослих особин попелиці, а протягом вегетаційного сезону встигають з’явитися і вирости до 2-3 поколінь цих комах. Влітку вони мають світло-салатове забарвлення, а ближче до зими стають світло-коричневими. Для зимівлі золотоочки вибирають затишні місця в сараї, гаражі, тирсі та в соломі.

Повисюхова муха (дзюрчалка)

Зовні нагадує осу, під час польоту вона видає дзюрчання, може нерухомо зависати у повітрі. Харчується пилком рослин і нектаром, також поїдає попелиці й невеликих гусениць. Шкідливими комахами харчуються і личинки дзюрчалки, тому вона відкладає яйця прямо в місцях проживання шкідників. У період переходу з личинки в лялечку, що триває два тижні, кожна личинка з’їдає до 700 особин попелиці. Приваблюють повисюхову муху рослини-медоноси: айстри, цинія, лаванда, маргаритки.

Як залучити корисних комах на ділянку

Насамперед варто зайнятися посадкою рослин, що приваблюють комах: пижма, м’яти, деревію, чорнобривців, буркуну, маргариток, конюшини, люпину, коріандру, кропу. Багато з цих рослин також є відмінними сидератами.

Крім цього, можна встановити для корисних комах укриття, щоб вони могли розмножуватися та зимувати. Наприклад, укласти зв’язки невеликих гілок. Якщо після обрізки дерев залишаються великі гілки, в центрі просвердлюють отвір і розміщують обрізки в різних частинах саду, бажано в півтіні і вологих місцях. Також рекомендується скласти невелику купку гілок і присипати їх тирсою, перемішаною з сухим листям.

Більше корисних порад – у рубриках «Сад» і «Город»

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter

• Новини Тернополя
• Новини Івано-Франківська
• Новини Волині
• Новини Чернівців
• Новини Рівного
• Новини Закарпаття
• Новини Хмельницького
• Сад
• Город
• Дім

10 захоплюючих фактів про попелиць

Як кажуть, попелиця смокче. І хоча це вірно як у прямому, так і в переносному значенні, у деяких аспектах будь-який ентомолог скаже вам, що попелиці — цікаві та витончені комахи.

Попелиця Кала Цукор

Попелиця харчується, проколюючи тканину флоеми рослини-господаря та висмоктуючи сік. На жаль, сік здебільшого складається з цукру, тому попелиця повинна споживати багато соку, щоб задовольнити свої харчові потреби в білку. Значна частина того, що споживає попелиця, йде у відходи. Надлишок цукру виводиться у вигляді цукрової краплі, яка називається медовою росою. Рослина, уражена попелицею, швидко покривається липкими виділеннями.

Мурахи, які люблять цукор, схильні до деяких попелиць

Кожен, хто боровся з цукровими мурахами на своїй кухні, може сказати вам, що мурахи ласі. Тому мурахи дуже люблять жуків, які можуть викидати велику кількість цукру. Мурахи , які пасуть попелиць, піклуватимуться про своїх усиновлених попелиць, переносячи їх із рослини на рослину та «доївши» для отримання медової роси. В обмін на солодкі ласощі, які вони отримують від попелиць, які їм доглядають, вони забезпечують попелиць захистом від хижаків і паразитів. Деякі мурахи навіть забирають попелицю додому в гніздо взимку, зберігаючи її в безпеці до весни.

У попелиці багато ворогів

Я говорю не лише про садівників. Попелиця повільна, вона пухка, і її солодко їсти (імовірно). Одна рослина може прийняти сотні чи навіть тисячі попелиць, пропонуючи хижакам справжній шведський стіл закусок. Серед поїдачів попелиць є жуки -щирики, щирики, дрібні жуки-пірати, личинки луна, великоокі жуки, жуки-дівчиці та деякі жалючі оси тощо. У ентомологів навіть є термін для багатьох комах, які харчуються попелицями, – афідофаги .

Попелиця має вихлопні труби

Більшість попелиць мають пару трубчастих структур на задніх кінцях, які ентомологи описують як схожі на крихітні вихлопні труби. Ці структури, які називаються карнікулами або іноді сифункулами , здається, служать оборонним цілям. У разі загрози попелиця виділяє воскоподібну рідину з ворогів. Клейка речовина заклеює рот хижака, який переслідує, і, як вважають, вловлює паразитоїдів, перш ніж вони зможуть заразити попелицю.

Попелиця б’є на сполох, коли вона в біді

Як і багато комах, деякі попелиці використовують тривожні феромони, щоб передати загрозу іншим попелицям у цьому місці. Атакована попелиця випускає ці хімічні сигнали від своїх рогів, змушуючи попелиць бігти в пошуках укриття. На жаль для попелиць, деякі жіночі жуки теж навчилися мови попелиці. Жуки слідкують за феромонами тривоги, щоб знайти легку їжу.

Попелиця дає відсіч

Попелиця може виглядати беззахисною, але вона не знищується без бою. Попелиці є досвідченими кікбоксерами і будуть бити своїх переслідувачів задніми лапами. Деякі попелиці мають колючки, через які їх важко гризти, а інші просто товстошкірі. Також відомо, що попелиці переходять у наступ, вбиваючи яйця хижих комах, щоб убити своїх ворогів in vitro. Якщо нічого не допомагає, попелиця зупиняється, скидає та скочується з рослини-господаря, щоб уникнути хижаків.

Деякі попелиці наймають солдатів для захисту

Деякі жовчні попелиці, хоча й нечасто, виробляють спеціальних солдатських німф для захисту групи. Ці жінки-охоронці ніколи не линяють у дорослому віці, і їхня єдина мета — захищати та служити. Солдати з попелиці щиро віддані своїй справі й у разі потреби пожертвують собою. Солдатська попелиця часто має кремезні ніжки, якими вона може затримати або стиснути зловмисників.

У попелиці немає крил (поки вони їй не знадобляться)

Попелиці, як правило, безкрилі (безкрилі) і не здатні літати. Як ви можете собі уявити, це може поставити їх у невигідне становище, якщо умови навколишнього середовища погіршаться, оскільки вони не дуже мобільні. Коли рослина-господар стає занадто переповненою голодною попелицею, або якщо вона висихає та не вистачає соку, попелицям може знадобитися розійтися та знайти нові рослини-господарі. Ось тоді і стають у нагоді крила. Попелиці періодично створюють покоління крилатих особин, здатних літати. Літаюча попелиця не встановлює жодних авіаційних рекордів, але вона може їздити на пориві вітру з деякими навичками для переміщення.

Самки попелиці можуть розмножуватися без спаровування

Оскільки у попелиць дуже багато хижаків, їхнє виживання залежить від їх чисельності. Швидкий і простий спосіб збільшити популяцію — відмовитися від безглуздості парування. Самки попелиць партеногенетичні або здатні до незайманого народження, самці не потрібні. Подібно до російських матрьошок, самка попелиці може носити дитинчат, що розвиваються, які самі вже несуть дитинчат. Це значно скорочує цикл розвитку і швидко збільшує чисельність популяції.

Попелиця народжує молодняк

Можна очікувати, що комаха, яка здається настільки примітивною, відкладає яйця, як це роблять інші комахи, але попелиця досить досвідчена, коли справа доходить до розмноження. Немає часу чекати, поки яйця розвинуться і вилупляться. Так попелиці практикують живонародження, народжуючи живих дитинчат. Яйця попелиці починають розвиватися, як тільки відбувається овуляція, без будь-якого запліднення.

• _{Комахи: їх природна історія та різноманітність , Стівен А. Маршалл}
• _{Енциклопедія ентомології , 2 –} е _{видання, за редакцією Джона Л. Капінери}
• _{Екологія попелиці: підхід до оптимізації , Ентоні Фредерік Джордж Діксон}