Монголія. Характеристика Монголії. Улан-Батор – столиця Монголії. Економіка Монголії

Монголія – країна центрально-східної Азії, яка лежить між Росією і Китаєм. Це величезна за територією, але слабо заселена земля. Середня густота населення – лише 1,6 чоловіка на 1 км кв., що характерне для Центральної, але ніяк не для Східної Азії. Корінні жителі країни – монголи – народ монгольської групи алтайської мовної сім’ї. В XIII ст. вони створили найбільшу в світовій історії сухопутну імперію, яка простяглася від Східної Азії до Східної Європи. Ними був зруйнований стародавній Київ і Київська Русь як державне утворення. В XVII ст. Монголія потрапила під владу Китаю. В 1911 р. так звана «зовнішня» Монголія стала незалежною. Вирішальний вплив на неї мала Росія, а потім Радянський Союз. Зараз у власне Монголії живе в два рази менше монголів, ніж у Китаї (Внутрішня Монголія). І там, і там їх релігією є ламаїзм і шамаїзм. Головні риси побуту, господарювання і культури однакові по обидва боки кордону. Рівень економічного розвитку і рівень розвитку суспільства надзвичайно низькі.
Переважна частина Монголії зайнята горами, пустелями і степами. Клімат різкоконтинентальний, посушливий. Основною формою використання землі і зараз залишається екстенсивне кочове скотарство (мінімум чотири перекочовки на рік). Головне багатство – коні, вівці, кози. Загальне їх поголів’я досягає 20 млн., половина з них – вівці. Монголи-скотарі живуть в юртах, їдять молочні продукти, кумис, чай з молоком, пшеничні перепічки.
За останні 50 років позитивні зрушення в Монголи проявилися в поліпшенні медичного і культурного обслуговування скотарів, збільшенні частки міського населення (вже 53%), появі промисловості. Виготовляють будівельні матеріали, тенти і вовняні вироби, посуд, мило, сірники тощо. Видобувають трохи вугілля і нафти. Найбільшим містом є столиця – Улан-Батор. Експортують худобу, вовну, шкіру і м’ясо. Торгові партнери Монголії – Росія і Китай. Через Улан-Батор проходить залізниця, яка зв’язує Пекін з транссибірською залізницею в Росії найкоротшим шляхом.
Перспективи розвитку Монголії пов’язані з її величезною територію, багатством надр і транзитним положенням між Росією і Китаєм.

Факти про Монголію, релігія, мова та історія

Монголія пишається своїм кочовим корінням. Відповідно до цієї традиції, в країні немає великих міст, крім Улан-Батора, столиці Монголії.

Уряд

З 1990 року в Монголії діє багатопартійна парламентська демократія . Голосувати можуть усі громадяни віком від 18 років. Главою держави є президент, але виконавча влада поділяється з прем’єр-міністром. Прем’єр-міністр призначає кабінет міністрів, який затверджується законодавчим органом.

Законодавчий орган називається Великим Хуралом, який складається з 76 депутатів. Монголія має систему цивільного права, яка базується на законодавстві Росії та континентальної Європи. Найвищою судовою інстанцією є Конституційний суд, який розглядає переважно питання конституційного права.

Населення

У 2010-х роках населення Монголії перевищило три мільйони. Ще чотири мільйони етнічних монголів живуть у Внутрішній Монголії, яка є частиною Китаю.

Приблизно 94 відсотки населення Монголії складають етнічні монголи, в основному з клану Халха. Близько дев’яти відсотків етнічних монголів походять з кланів Дурбет, Даріганга та інших. За оцінками, п’ять відсотків громадян Монголії є представниками тюркських народів, переважно казахів і узбеків. Є також крихітне населення інших меншин, у тому числі тувинців, тунгусів, китайців і росіян, яких менше одного відсотка кожна.

Мови

Халха монгольська є офіційною мовою Монголії та основною мовою 90 відсотків монголів. Інші мови, які використовуються в Монголії, включають різні діалекти монгольської, тюркських мов (таких як казахська, тувинська та узбецька) і російської.

Халха пишеться кирилицею. Російська мова є найпоширенішою іноземною мовою в Монголії, хоча також використовуються як англійська, так і корейська.

Монгольська релігія

Переважна більшість монголів, близько 94 відсотків населення, сповідують тибетський буддизм. Школа тибетського буддизму Гелугпа, або «жовтий капелюх», набула популярності в Монголії протягом 16 століття.

Шість відсотків населення Монголії складають мусульмани-суніти, переважно представники тюркських меншин. Два відсотки монголів є шаманами, дотримуючись традиційної системи вірувань регіону. Монгольські шамани поклоняються своїм предкам і чистому блакитному небу. Загальний склад релігій Монголії перевищує 100 відсотків, оскільки деякі монголи сповідують і буддизм, і шаманізм.

Географія

Монголія – країна, що не має виходу до моря, затиснута між Росією та Китаєм . Він займає площу близько 1 564 000 квадратних кілометрів, що робить його розміром приблизно з Аляску.

Монголія відома своїми степовими землями. Це сухі трав’янисті рівнини, на яких ведеться традиційний монгольський скотарський спосіб життя. Однак деякі райони Монголії є гірськими, а інші – пустельними.

Найвища точка Монголії — Найрамадлін-Оргіл, висотою 4374 метри (14350 футів). Найнижча точка — Хо Нуур, висота якої становить 518 метрів (1700 футів).

Клімат

Монголія має суворий континентальний клімат з дуже невеликою кількістю опадів і великими сезонними коливаннями температури.

Зими в Монголії довгі й дуже холодні, середня температура січня коливається близько -30 C (-22 F). Столиця Улан-Батар є найхолоднішою та найвітрянішою столицею країни на Землі. Літо коротке і спекотне, і найбільше опадів випадає в літні місяці.

Загальна кількість дощу та снігопаду становить лише 20-35 см (8-14 дюймів) на рік на півночі та 10-20 см (4-8 дюймів) на півдні. Тим не менш, химерні хуртовини іноді викидають більше метра (3 фути) снігу, ховаючи худобу.

Економіка

Економіка Монголії залежить від видобутку корисних копалин, тваринництва та продуктів тваринництва, а також текстилю. Мінерали є основним експортом, включаючи мідь, олово, золото, молібден і вольфрам.

Грошова одиниця Монголії – тугрик .

історія

Кочовий народ Монголії часом жадав товарів з осілих культур — виробів із тонкого металу, шовкової тканини та зброї. Щоб отримати ці предмети, монголи об’єднувалися і нападали на навколишні народи.

Першою великою конфедерацією була Сюнну , організована в 209 році до нашої ери. Сюнну становили таку постійну загрозу китайській династії Цінь, що китайці почали роботу над величезним укріпленням: Великою китайською стіною .

У 89 році нашої ери китайці перемогли північних сюнну в битві при Іх Баяні. Сюнну бігли на захід, зрештою пробравшись до Європи. Там вони стали відомі як гуни .

Невдовзі їх місце зайняли інші племена. Спочатку гоктюрки, потім уйгури, кидані та чжурчжені завоювали перевагу в регіоні.

Розбірливі племена Монголії були об’єднані в 1206 році нашої ери воїном на ім’я Темуджін, який став відомим як Чингісхан . Він і його наступники завоювали більшу частину Азії, включаючи Близький Схід , і Росію.

Міцність Монгольської імперії ослабла після повалення її головної ролі, правителів китайської династії Юань , у 1368 році.

У 1691 році маньчжури, засновники китайської династії Цин , завоювали Монголію. Хоча монголи «Зовнішньої Монголії» зберегли певну автономію, їхні лідери повинні були присягнути на вірність китайському імператору. Монголія була провінцією Китаю між 1691 і 1911 роками, а потім знову з 1919 по 1921 рік.

Сучасний кордон між Внутрішньою (Китайською) Монголією та Зовнішньою (незалежною) Монголією був проведений у 1727 році, коли Росія та Китай підписали Хіактинську угоду. Коли маньчжурська династія Цін слабшала в Китаї, Росія почала заохочувати монгольський націоналізм. Монголія проголосила свою незалежність від Китаю в 1911 році, коли династія Цин впала.

Китайські війська знову захопили Зовнішню Монголію в 1919 році, в той час як росіяни були відвернені своєю революцією . Однак Москва окупувала столицю Монголії Ургу в 1921 році, і Зовнішня Монголія стала Народною Республікою під впливом Росії в 1924 році. Японія вторглася в Монголію в 1939 році, але була відкинута радянсько-монгольськими військами.

Монголія приєдналася до ООН у 1961 році. У той час відносини між Радянським Союзом і Китаєм стрімко погіршувалися. Монголія, яка опинилася всередині, намагалася зберігати нейтралітет. У 1966 році Радянський Союз направив велику кількість сухопутних військ до Монголії, щоб протистояти китайцям. Монголія почала висилати своїх етнічних китайців у 1983 році.

У 1987 році Монголія почала виходити зі складу СРСР. Вона встановила дипломатичні відносини зі США та побачила широкомасштабні продемократичні протести в 1989 і 1990 роках. Перші демократичні вибори до Великого Хуралу відбулися в 1990 році, а перші президентські вибори в 1993 році. Протягом десятиліть після мирного переходу Монголії до почалася демократія, країна розвивалася повільно, але неухильно.

Джерело

«Населення Монголії». WorldOMeters, 2019.