Тест “Суспільно-географічна характеристика населення України (за підручником Коберніка С.Г., Коваленка Р.Р.).”

Тест розроблено за матеріалами підручника. Доречно використовувати на уроці для швидкої перевірки домашнього завдання.

«На Урок» ПІБ:

Суспільно-географічна характеристика населення України (за підручником Дата:

Коберніка С.Г., Коваленка Р.Р.).

1. Яке місце посідає Україна в світі за чисельністю населення?

2. Яке місце посідає Україна в Європі за чисельністю населення?

3. Максимальна чисельність населення в Україїні складала . в 1993 році.

а) 52,2 млн осіб б) 57 млн осіб

4. Який тип відтворення населення характерний для України?

а) Перший (звужений) б) Другий (розширений)

5. Зміна співвідношення у віковому складі на користь старших вікових груп називається:

а) смертність б) старіння населення

в) віковий склад населення

6. Зменшення кількості населення внаслідок від”ємного природного приросту, називається .

а) демографічний вибух б) депопуляція населення

в) демографічний показник

7. До промислових областей з високою часткою міського населення належать . . . області.

а) Львівськаб) Харківська

в) Запорізькаг) Дніпропетровська

8. Яка область України має найвищі темпи скорочення населення?

а) Херсонська б) Чернігівська

9. Яке місце в світі посідає Україна за кількістю емігрантів? (за даними Світового банку)

10. Які послідовні стадіі урбанізації поширені в Україні?

а) урбанізація б) субурбанізація

Динаміка чисельності населення світу та України

• оцінює важливість знань про демографічні процеси в Україні й країнах світу.

Наука демографія та демографічні процеси. Населенням називають сукупність людей, які постійно живуть на певній території. Воно є об’єктом вивчення багатьох наук; статистики, соціології, етнографії, географії населення. Питаннями, пов’язаними з кількістю населення та її змінами (динамікою), займається наука демографія. Кількість населення залежить від кількох процесів, які й є об’єктами дослідження демографії.

Насамперед демографія займається вивченням процесів відтворення населення, тобто зміною поколінь у результаті його природного руху. Природний рух населення характеризується такими показниками, як народжуваність, смертність, природний приріст. Ці показники вимірюються у проміле (%о), або в розрахунку кількості осіб на 1000 жителів (осіб/тисяч осіб) за певний період, зазвичай за рік.

Природний приріст — це різниця народжуваності та рівня смертності. Він обчислюється за формулою:

Народжуваність (%о) – Смертність (%о) = Природний приріст (%о).

Природний приріст може бути додатним і від’ємним. Додатні показники приросту спостерігаються, якщо рівень народжуваності вищий за рівень смертності. Це є нормою для більшості країн світу. Але у ряді країн Європи спостерігається зворотний процес. Там смертність вища за народжуваність, і природний приріст є від’ємним. Це явище має назву депопуляція.

Депопуляція — систематичне зменшення абсолютної чисельності населення країни або території. Депопуляція призводить до того, що кожне наступне покоління чисельно менше за попереднє. При цьому відбувається «старіння нації» — зростання частки людей літнього віку. Це негативно впливає на процеси відтворення, що зрештою призводить до вимирання нації. Таким чином, природний рух населення впливає на його статево-вікову структуру, що визначає забезпеченість країни людьми працездатного віку.

На чисельність населення, окрім природного руху, впливає і механічний рух населення, або міграції, — переміщення людей по території зазвичай зі зміною місця перебування назавжди або на певний проміжок часу.

Також демографія вивчає не лише кількість, але й якість населення, що передбачає в першу чергу можливість його самовідтворення. Її характеризують такі основні показники, як шлюбність, розлучуваність, рівень здоров’я.

Таким чином, демографія вивчає такі дані про населення, як кількість, природний рух (відтворення) та механічний рух (міграція) населення, статево-вікова структура, тривалість життя, якість населення. Усі ці показники називають демографічними. До провідних завдань демографії належить аналіз сучасного стану, а також короткочасні та довгострокові прогнози щодо динаміки кількості населення в світі або на окремій території.

Отже, демографія (з грецької — народоопис) — наука, що вивчає кількість та якість населення, а також причини, які призводять до їх зміни.

Засновники української демографії. Наука демографія виникла у другій половині XIX ст. Першим, хто займався вивченням кількості населення України, був один із засновників географічного народознавства, автор тексту Державного гімну України Павло Чубинський (1839-1884 рр.). Він очолив експедицію Російського географічного товариства, яка вивчала етнографію та статистику України. На підставі зібраного матеріалу П. Чубинський в 1872-1878 рр. опублікував дослідження у семи книгах «Праці етнографічно-статистичної експедиції в Західно-Руський край».

Засновником Інституту демографії Академії наук України став видатний демограф, статистик та економіст Михайло Птуха (1884-1961 рр.), ім’я якого нині має цей заклад. Інститут демографії України він заснував 1918 р., в той час як у Росії такий заклад розпочав роботу лише 1930 р. У 1929 р. М. Птуху було обрано дійсним членом Міжнародного статистичного інституту. В 1930-х рр. ученого кілька разів заарештовували через те, що демографічні дослідження та реальні дані перепису населення в Україні для Сталіна та більшовицького керівництва були небажаними. Вони намагалися приховати катастрофічні наслідки політики голодомору та репресій. У 1938 р. Інститут демографії було ліквідовано, як «шкідливий», а Михайла Птуху перевели у відділ статистики Інституту економіки. Як демограф-практик М. Птуха розробив схему вивчення демографічних процесів і запропонував методику її реалізації. Його висновки під час вивчення шлюбності та смертності населення набули світового визнання. М. Птуха брав участь у роботі органів планування й охорони здоров’я. Видатний учений — автор понад 80 наукових праць із демографії, загальної теорії статистики, історії статистики. Важливого значення мають його праці для вивчення наслідків голоду 1932-1933 рр. і війни 1941-1945 рр.

Як визначають кількість населення. Для визначення кількості населення окремої країни проводять переписи. Перші з них відбулися у XVIII ст., хоча й існують свідчення про подібні заходи ще в Давньому Римі. У XIX ст. були одержані перші офіційні дані про чисельність населення більшості країн Європи та ряду країн Америки. В африканських та азіатських країнах (крім Індії та Японії) перші переписи населення відбулися тільки після Другої світової війни. Тепер у більшості країн їх проводять один раз на 5-10 років. На українських землях перший перепис у сучасному розумінні пройшов 1897 р. В радянські часи перший загальний перепис відбувся 1926 р. Дані перепису 1937 р. були засекречені. Досить успішним був перепис 1939 р. Від кінця 50-х рр. XX ст. переписи проходили раз на 10 років. Єдиний Всеукраїнський перепис населення за часів незалежності відбувся в грудні 2001 р. У період між переписами фахівці надають орієнтовні оцінні дані про кількість населення.

Сучасна кількість населення світу та України. Перші спроби оцінити чисельність населення всього світу відбулись у другій половині XVII ст. Тоді населення Землі ледь сягало 550 млн осіб. А зараз у світі живе близько 7,4 млрд осіб (2016 р.). Населення розміщене вкрай нерівномірно. У перших двох країнах за чисельністю мешканців сконцентровано понад 1/3 усього людства, у перших шести — більше 1/2, а у перших п’ятнадцяти — близько 2/3.

Великі регіони світу заселені неоднаково. 60,5 % населення зосереджено в Азії. Там із першої «п’ятнадцятий» країн за кількістю мешканців знаходиться 10. Останні десятиліття Африка, випереджаючи Європу (де мешкає 11,2 % населення), вийшла на друге місце: тут нині проживає майже 14,3 %. Далі йдуть Латинська Америка — 8,5 % та Північна Америка (Англо-Америка) — 5,1 %. Завершує перелік Австралія й Океанія — 0,5%.

Секторні діаграми «Частка регіонів у населенні світу»

Перші п’ятнадцять країн світу за кількістю населення (2016 р.)

Країна

Кількість населення, млн осіб