Які байки Крилова навчають у школі

Іван Андрійович Крилов народився в 1769 році в Москві в родині бідного армійського офіцера. Батько служив в драгунському полку, вислужившись з солдатів, був головою магістрату в Твері, помер, залишивши вдову з двома малолітніми дітьми. Дитячі роки Івана Крилова пройшли в Твері. Грамоті вивчився вдома, французькою мовою займався у сім’ї знайомих. У 1777 Крилов був записаний в цивільну службу підканцеляристом калязінського нижнього земського суду, потім тверського магістрату.
В кінці 1782 поїхав до Петербургу з матір’ю, якій вдалося влаштувати його на службу в Петербурзьку Казенну палату (служив чиновником 1783—1787). Відсутність освіти заповнював самостійним вивченням літератури, математики, французької та італійської мов. У 14 років (1784 рік) написав оперу «Кофейница», відніс її до книгаря Брейткопфа, який дав за неї авторові на 60 рублів книг (Расина, Мольера і Буало), але оперу так і не надрукував. «Кофейница» була опублікована тільки в 1868. У казенній палаті Крилов отримував лише 80—90 рублів на рік, чим був не задоволений, тому перейшов у Кабінет Її Величності. З 1787 по травень 1788 служив в Гірській експедиції в Петербурзі. У 1788 Крилов залишився без матері і на його руках залишився молодший брат, Лев, про якого він все життя піклувався, як про сина (той в листах називав його зазвичай «тятенькой»).
У 1789, в друкарні І. Г. Рахманінова, Крилов друкує щомісячний сатиричний журнал «Пошта Духів». Зображення недоліків російського суспільства вклалося тут у фантастичну форму листування гномів з чарівником Малікульмульком. «Пошта Духів» виходила тільки з січня по серпень, оскільки мала всього 80 передплатників; у 1802 вона вийшла другим виданням. Вийшовши в 1791 у відставку, Крилов стає власником друкарні і з січня 1792 починає друкувати в ній журнал «Глядач», що виражав сатиричний ухил. «Глядач» мав 170 передплатників і в 1793 перетворився на «Санкт-петербурзький Меркурій», який проіснував усього рік й не мав особливого успіху. З 1792 за Криловим було встановлено поліцейське спостереження. Після виходу в світ повісті «Каїб» і ряду сатиричних творів, викликав незадоволеність Катерини II і в кінці 1793 Крилов був вимушений виїхати з Петербургу в провінцію і припинити літературну діяльність.
З 1794 до осені 1795 жив у Москві, був прийнятий в багатьох відомих родинах, але його ім’я потрапило в поліцейський реєстр завзятих карткових гравців, через що, за деякими свідченнями, Крилов був вимушений покинути Москву. У 1797 він зустрівся в Москві з князем С. Ф. Голіциним і виїхав до нього в село, в Україну, як вчитель дітей і секретар. До того часу Крилов вже мав різнобічну освіту, добре грав на скрипці, знав італійський і виявився чудовим викладачем мови і словесності. У 1801 князя Голіцина було призначено ризьким генерал-губернатором, і Крилов найнявся до нього секретарем. У 1803 знов вийшов у відставку. У наступні два роки вів велику гру в карти, вигравши дуже велику суму, роз’їжджав ярмарками. У 1805 Крилов був в Москві й показав І. І. Дмітрієву свій переклад двох байок Лафонтена: «Дуб і Тростина» і «Розбірлива наречена». Крилов завжди любив Лафонтена (якого називав Фонтеном) і, за переказами, вже в ранній юності випробовував свої сили у перекладі байок. У 1806 він надрукував тільки 3 байки. У 1808—1810 Крилов служив в Монетному департаменті під керівництвом Оленіна.
У 1809 році вийшла перша книга байок. В 1812 році отримав посаду бібліотекаря, а в 1816 році він стає бібліотекарем в Публічній бібліотеці, де пропрацював майже до кінця свого життя — до 1841 року.
Помер Іван Андрійович Крилов в Петербурзі 21 листопада 1844 року. Похований в Олександро-Невській лаврі.

2. Спільне та відмінне байки
І. Крилова «Вовк та ягня»
та однойменної байки Езопа

Відомо, що сюжети багатьох байок виникли ще в давнину, але байкарі різних країн використовують їх для написання нових творів. Як виникає новий твір на основі відомого сюжету, спробуємо дослідити це на прикладі байок Езопа і Крилова.
Езоп — легендарний поет, якого вважають засновником жанру байки. Байки Езопа прозові, оповідні, лаконічні. Головна увага приділяється сутичці між носіями певних рис або різних життєвих позицій. У байці «Вовк та ягня» характери персонажів чітко визначені: Ягня уособлює беззахисність, Вовк — силу. Мораль випливає з самої оповіді: справедливий захист не має сили для тих, хто заповзявся чинити кривду.
На відміну від Езопа, Крилов помістив мораль своєї байки на початку, але розвиток подій у байці не сприймається як проста ілюстрація моралі «У сильного безсилий винен завсігди…».
У Крилова вовк стає втіленням невблаганної злої сили, жорстокості і свавілля, а розвиток сюжету на наших очах розкриває механізм дії цієї жорстокої сили. Читачі стають ніби свідками усього, що відбувається з героями.
На початку байки Ягня не лякається Вовка, адже воно нікому нічим не шкодить і не порушує встановлених правил. Безглузді звинувачення, які висуває Вовк, Ягня з легкістю спростовує. У відповідях Ягняти відчувається почуття власної гідності. На якусь мить читачам навіть здається, що то Ягня загнало Вовка у глухий кут, бо хижак не має більше аргументів для звинувачення. Але з цього зовсім не випливає, що після зустрічі з Вовком Ягня залишиться неушкодженим. Якраз навпаки. Кожна гідна відповідь Ягняти ще більше дратує Вовка. Нарешті свавільному хижакові набридає вишукувати уявні провини своєї жертви і він показує свою сутність. Останні слова байки: «Сказав — і в темний ліс Вовк поволік Ягня» — водночас очікувані і несподівані. Читач від самого початку знав, що так мало статися, але, спостерігаючи за розвитком подій, сподівався, що Ягня таки доведе свою невинність.
Отже, у байках Езопа і Крилова спільним є сюжет, персонажі і навіть мораль. Байка Езопа написана прозою, а Крилова віршами. Але, на мою думку, найголовніше, що відрізняє ці дві байки — це саме читацьке сприйняття творів. Байка Езопа звернена, так би мовити, до розуму читача. А байка Крилова — до його серця.

3. І. А. Крилов.
Сторінками біографії та творчий шлях

Творчість І. А. Крилова почалося ще в XVIII ст., коли він видавав відомі сатиричні журнали «Пошта парфумів» і «Глядач», які зіграли важливу роль у розвитку демократичної літератури. Наприкінці XVIII — початку XIX ст. він написав кілька драматичних творів. Його комедії «Модна крамниця» і «Урок дочкам» мали великий успіх у глядачів. Однак у пам’яті цілого ряду поколінь Крилов залишився насамперед як байкар.
Джерела байки сходять до глибокої стародавності. Цей жанр почав посилено розроблятися в XVIII ст.: досить згадати байки Сумарокова, Хемніцера, Дмитрієва. Але тільки байки Крилова вирізняються справжньою народністю, сатиричною спрямованістю, високою художньою досконалістю. У свідомість мільйонів читачів давно вже ввійшли не тільки байки, але й сам вигляд Крилова — мудрого дідуся, що з лукавою простодушністю говорив суворі істини своїм сучасникам і моральні уроки якого так важливі й актуальні і сьогодні. Байки Крилова внесли новий, свіжий струмінь у літературу початку XIX ст. Нічого загального із сентименталізмом і романтизмом у нього не було. Не випадково Пушкін стверджував, що в жодному разі не можна зближати Крилова з Карамзиним. Крилов продовжував іншу лінію в російській літературі, яка характеризується іменами Новикова, Фонвізіна, Радищева. У зв’язку з цим можна згадати, що ще в повісті «Каїб» (1792) він досить іронічно зобразив і классициста, і сентименталіста, однаковою мірою далеких від об’єктивного зображення реальної дійсності.

По своїй природі байки завжди дидактичні, тому вони природні в системі просвітницького реалізму. Однак велич Крилова полягає у тому, що він переростає ці рамки. Його байки — абстрактне викриття пороків. З разючим лаконізмом Крилов відтворює типові життєві ситуації. Персонажі криловських байок завжди колоритні, індивідуальні, неповторні, але з тим вони рельєфно передають особливості певних соціальних або психологічних типів. За численними баєчними звірятками, пташками та комахами легко вгадуються люди з їхніми характерами, звичками, учинками, навіть зовсім певні особистості або події. Так, уїдлива байка «Квартет» зі знаменитою кінцівкою:

«А вы, друзья, как не садитесь,
Все в музиканты не годитесь»

написана із приводу перетворення Державної ради (за іншими відомостями, у ній висміювалася «Бесіда аматорів російського слова», що складається з 4 розрядів). Стомлюючі-нудні літературні читання в цій же «Бесіді» висміювалися в байці «Демьянова юшка».
Крилов дуже швидко відгукувався на конкретні політичні й суспільні події, але під пером великого байкаря реальний факт піднімався до високого соціально-політичного й художнього узагальнення. Саме тому байки його продовжують жити для всі нових і нових поколінь, доставляючи їм естетичну насолоду ы являючи собою джерело мудрості.
Давним-давно немає Державної ради, а «Квартет» і сьогодні є дотепним і разом з тим серйозним застереженням і уроком. Багато негативних явищ у житті, людські пороки й недоліки великий російський байкар висміював так сатирично нещадно, як нікому ще не вдавалося в історії цього жанру. Явно Крилова мав на увазі грибоедовский Загорецький, коли в невдаваному переляку так ополчився на байки, знайшовши в них (і не без підстави) різку критику самих основ самодержавної держави.
І дійсно, у ряді байок Крилов виступає як сміливий і нещадний викривач кріпосницького суспільства («Риб’ячі танці», «Вовки й Вівці», «Мор звірів», «Вовк і Ягня», «Селяни й Ріка» та ін.). Крилов був далекий від декабристського визвольного руху. У деяких випадках у нього навіть проявлялися консервативні настрої («Безбожники», «Кінь і Вершник»). Але загалом він, застосовуючи властиве байці езопову мову, навіть в умовах жорстокої цензури висловлював думки, настрої, моральні підвалини трудового народу. І не випадково для багатьох декабристів його байки були надзвичайно важливі саме як вираження народної думки.
Про суть його поглядів на соціальні відносини досить відверто дає байка «Аркуші й Корінь». Національно-патріотична тематика представлена в тих його байках, які присвячені героїчним подіям 1812 р. «Вовк на псарні», «Ворона й Курка», «Обоз»). Тут також чітко виступає народна точка зору, народний погляд на війну, на ворогів, на Кутузова. Показово, що у байці «Ворона й Курка» Крилов відступає від звичайної баєчної традиції й не маскує той конкретний факт, що стає основою для створення байки. Смоленський князь (Кутузов) названий у першому ж рядку, а далі прямо згадується Москва, залишення якої Крилов вважав зовсім не помилкою полководця, а частиною його стратегічного задуму. Особливо популярної була байка «Вовк на псарні». Крилов відіслав її Кутузову, і той читав її вголос, а коли дійшов до рядків: «Ти сірий, а я, приятель, сивий», то зняв кашкет і показав свою сиву голову.
Крилов значно розширив можливості байки як жанру. У його байках були поставлені найважливіші проблеми, підказані тогочасною дійсністю. Тематика й образна система криловських байок ґрунтується на невичерпному багатстві усної народної творчості. Його образотворчі засоби, манера оповідання, мова найтіснішим образом пов’язані із казками, прислів’ями, приказками, загадками. Байки Крилова, найтіснішим образом пов’язані і з народною мудрістю, народним досвідом, які у свою чергу, збагачували художню свідомість народу.
Особливо вражало сучасників лексичне багатство мови Крилова, сміливе використання їм таких просторічних слів і виразів, які ще не використовувалися в літературі. Його мова взагалі відрізняється незвичайною гнучкістю й виразністю. Досвід Крилова в області вірша (він використав різнобічний ямб, що дає можливість наблизитися до передачі Вільного розмовного мовлення) був потім підхоплений Грибоєдовим і блискуче використаний їм у комедії «Горі від розуму». «Не будь Крилова в російській літературі,- писав Бєлінський, — стих Грибоєдова не ступив би так страшно далеко».
Творчість Крилова зіграло важливу роль в історії літератури. Традиції великого байкаря цілком відчутні у творчості багатьох наступних поетів і прозаїків; досить згадати хоча б сатиричні казки Щедріна. Криловські байки зіграли чималу роль і в розвитку літератур народів. Видатний письменник казахського народу Абай перекладав Крилова. З особливим інтересом було сприйнято баєчне новаторство російського поета в українській літературі. Шевченко добре знав і високо цінував байки Крилова. Його традиції сприяли розвитку й зміцненню байки як одного із провідних жанрів української поезії XIX ст. У першу чергу тут варто назвати Є. Гребінку й особливо Л. Глєбова, з ім’ям якого пов’язане остаточне утвердження реалістичної байки в українській літературі.

4. Російські байки Івана Андрійовича Крилова

Іван Андрійович Крилов (1768—1844) був найвизначнішим представником російського класицизму в часи романтизму. Ранні етапи свого літературного розвитку він здолав ще у ХVІІІ ст.: писав оди, комедії, епіграми, прозові сатиричні твори і видавав сатиричний журнал. Став більше відомим як байкар уже в ХІХ ст. З представниками нових течій перебував загалом у добрих стосунках. Його діяльність (точніше — бездіяльність) як бібліотекаря царської публічної бібліотеки давала йому вдосталь часу для занять літературною творчістю. Спроби деяких офіційних кіл протиставити його як поета новітнього (передусім Пушкіну) залишились без успіху. Його байки дуже швидко «приживалися» в школі і залишилися відтоді частиною російського уроку. Деякі з його сентенцій ввійшли в число крилатих висловів.
Як справжній син ХVІІІ ст., Крилов був просвітником. Переборовши політично-радикальні прихильності своїх молодих років, він став послідовним консерватором, чому почасти сприяли наполеонівські війни, а почасти деякі успіхи Росії в світовій політиці. Свої політичні думки він висловлював іноді в оригінальних байках, які були здебільшого переробками традиційного в літературі байкарського матеріалу. Поетів цього жанру у ХVІІІ ст. було чимало, але більшість із них (за винятком, можливо, Хемніцера та Дмитрієва) забуті остаточно.
Російська байка, певно, через свій зв’язок із назвою «басня» (похідна від «баять» у значенні «болтать») стала видом «розмовної», жартівливої оповіді з прозорою мораллю, яка міститься здебільшого в заключному висловлюванні, в короткій підсумковій сентенції (А. Раммельмайер). Така структура байки збережена й у Крилова. Але основна принада його байок у їх мові. За тривале своє життя Крилов мав змогу вивчити народну мову в різних російських регіонах. Його байкарська мова внесла багато слів і виразів із народної в мову літературну, внаслідок чого вони не зазнали забуття. Більшість його красивих і оригінальних виразів не потребують запам’ятовування: вони живуть у сучасній російській мові як крилаті цитати (наприклад, «ему бы руку приложить», «глаза продрать», «ударили в смыки», «на волка только слава», «прошибли слёзы», «нет угомону», «вкось и впрямь», «ставить в малость», «нет прилики вору» і т. д.). Більшість байок Крилова через присутність у них міфологічних ремінісценцій у сьогоднішній школі чи й для сучасного пересічного читача часто потребують відповідних коментарів (наприклад, «Парнас», «Юнона», «Ахіллес», «Юпітер», «Зевс», «Еолові сини», «Алкіда», «Гомер» — навіть у застарілій формі — «Омир»); у значній кількості байок є також історичні ремінісценції.
За змістом мораль криловських байок дуже різноманітна: поряд із тими, що стосуються подій минулого (скажімо, адмірала, який при відступі Наполеона припускався різних стратегічних помилок, Крилов порівняв із щукою, яка збирається разом із котом ловити мишей), є в поета й такі «моралі», де йдеться про загальні погляди на продажність і нечесність службовців, на небажання «сильних світу цього» дотримуватись законів, на поганих радників у господарюванні тощо. Були в Крилова й байки, в яких траплялися натяки на помилки царя (у Крилова щодо Олександра І було більше скепсису, ніж, скажімо, щодо Миколи І).
Як було зауважено, юний Крилов-радикал згодом став консерватором і цілком відійшов від вільнодумства. Та все ж мораль його байок не тільки традиційна; вона часом «консервативна» в лапках. Він, наприклад, критично ставився до «закордону», виступав навіть проти будь-яких поїздок за межі імперії (можливо, при цьому малися на увазі дуже часті поїздки за кордон царя Олександра І). Він не вірив, що можна сумніватись у провидіннях; у його уявленні, «ропот» нижчого класу проти влади пояснювався нерозумінням того класу добрих намірів влади. Крилов засуджував також «дерзкие умы», які гинули, прагнучи знань. «Свобода» здається йому небезпечною без «розумної міри», про що найменше потрібно було говорити в Росії епохи Миколи І; небезпечна, на його думку, також філософія; про це (не зовсім виразно, щоправда) йдеться в байці «Городник і філософ» («Огородник и философ»), але гостріше — в байці «Пугач і осел» («Филин и осел»). А найбільш «небезпечний» письменник (мається на увазі Вольтер) має бути покараним у пеклі ще суворіше, ніж звичайний розбійник, бо його (Вольтера) твори можуть «наповнити країну розбоєм, смутою, повстаннями і призвести до занепаду» («Творець і розбійник» («Сочинитель и разбойник», 1817).
Звичайно, в байках Крилова ідеологічні настанови шукали тільки окремі читачі. Їх зміст розкривався, як було сказано, переважно в школі.

Чого навчають нас байки?

Байка – один із найулюбленіших жанрів літератури. Байки Езопа, Федра, Лафонтена, Л. Боровиковського, Є. Гребінки, П. Гулака-Артемовського, Л. Глібова, Кантеміра, Тредіаковського, І. Крилова знають, люблять і цінують в усьому світі. Чому ж байка є такою популярною і улюбленою в народі? Чи не тому, що в цих коротеньких байкових оповідях зображуються незвичайні герої? Тут ми бачимо хижих Вовків і Ведмедів, хитрих, підступних Лисиць і беззахисних Ягнят… “Звірі мої за мене говорять”, – не раз повторював відомий російський письменник І. А.

Крилов. Про що ж говорять ці незвичайні герої? Найчастіше вони наочно демонструють дурість, неуцтво, жадібність, лукавство, хвалькуватість, самодурство й жорстокість. І зовсім неважко здогадатися, що у цих смішних, а іноді й сумних історіях із байок йдеться про людей, про їх вади та недоліки.

Читаючи байку, ми від душі сміємося, але в той же час розуміємо, що головний її висновок завжди серйозний. У своїх байках письменники-байкарі викривають ті недоліки, які заважають людям жити. Вони, безумовно, несуть у собі позитивний заряд – завжди працюють на добро, допомагають нам позбутися недоліків, боротися з тими, хто

не хоче жити чесно, кому не до вподоби нормальні людські стосунки. Байки засуджують паразитизм, моральну ницість. І водночас вчать нас бути людяними, доброзичливими, працьовитими. Чимало повчального знаходять для себе у байках все нові і нові покоління людей, що приходять у світ. Завжди цікавими, нетлінними залишаються сюжети байок, персонажі яких – Лев, Ведмідь, Вовк, Лисиця, Ягня та інші звірі – допомагають розуміти добро і зло, правду і кривду в житті людей, тому виховне значення байок важко переоцінити.

1. Чого навчають нас байки Л. Глібова. Байка Л. Глібова “Щука” І. Глібов – майстер-байкар. (Давній жанр увійшов у творчість Глібова. Він пише про злободенні проблеми.) ІІ. “Щука” – викриття лицемірства, продажності суду. (Злочини Щуки; нікчемні судді.) ІІІ. “Страшний” вирок. (Щучині подарунки Лисиці, хоча це, можливо, і чутки; Лисиця відплатила за “карасиків”.) ІV. Роль байки в літературі. (Під маскою алегорії, сатири можна викривати вади суспільства або […].
2. Спільне та відмінне байки І. Крилова “Вовк та ягня” та однойменної байки Езопа Відомо, що сюжети багатьох байок виникли ще в давнину, але байкарі різних країн використовують їх для написання нових творів. Як виникає новий твір на основі відомого сюжету, спробуємо дослідити це на прикладі байок Езопа і Крилова. Езоп – легендарний поет, якого вважають засновником жанру байки. Байки Езопа прозові, оповідні, лаконічні. Головна увага приділяється сутичці між […].
3. Езоп – засновник жанру байки ЕЗОП (VІ ст. до н. е.) Давньогрецький напівлегендарний байкар. Ім’я Езопа зустрічається у працях історика Геродота (V CT. ДО Н. Є.), який повідомляє, що Езоп жив на острові Самосі, був рабом з фізичними вадами, згодом став вільний, писав байки. Збірник Езопа містить 426 байок, написаних прозою. Твори його стислі, мораль досить пряма і лаконічна. Наприклад, […].
4. Спільне та відмінне байки Крилова «Вовк та ягня» та однойменної байки Езопа Відомо, що сюжети багатьох байок виникли ще в давнину, але байкарі різних країн використовують їх для написання нових творів. Як виникає новий твір на основі відомого сюжету, спробуємо дослідити це на прикладі байок Езопа і Крилова. Езоп – легендарний поет, якого вважають засновником жанру байки. Байки Езопа прозові, оповідні, лаконічні. Головна увага приділяється сутичці між […].
5. Чим подобаються мені байки сучасного письменника Павла Глазового? Чим подобаються мені байки сучасного письменника Павла Глазового? Байки Павла Глазового дуже люблять у нашій сім’ї, а декілька збірок його гумористичних творів у родинній бібліотеці навіть виділені окремо. Ми їх часто читаємо, коли збираємося разом або коли до нас приходять гості. Всі захоплено і весело слухають дотепні вірші, гуморески, пародії, сатиричні мініатюри, епіграми. Та мені […].
6. Легендарний засновник жанру байки Езоп І. Байка – один із найдавніших літературних жанрів. (На думку більшості дослідників, байка, як і міф, була однією з перших форм художнього мислення. За допомогою байки людина шукала відповіді на питання, які ставило перед нею життя.) ІІ. Езоп – легендарний засновник байки. 1. Відомості про життя Езопа в працях Геродота. (Достеменно невідомо, чи існував Езоп […].
7. Байки (за творами Езопа та Івана Крилова) Основоположником байки вважають античного раба-митця Езопа. Дійсно, мудрість його байок настільки глибока і невичерпна, що протягом багатьох століть нею користуються байкарі. Вони створюють нову форму для байки, завіршовують її, але не вважають за потрібне змінювати її зміст, який є довершеним, а тому вічним. Розглянемо три байки Езопа, які прожили віки, і тепер у віршованій формі […].
8. Байка – джерело мудрості У розділі “Байка у світовій літературі” ми познайомилися з історією розвитку байки, а також із творами відомих байкарів. Байки писали Езоп, Лафонтен, Крилов, Глібов. Спочатку здається, що байка – це розважальний веселий твір, але насправді автори байок говорять про серйозне. Як сказав Леонід Глібов: “Здається, байка просто бреше, а справді – правду ясну чеше”. Байка […].
9. Чого навчають нас картини пекла і раю у поемі “Енеїда’ Івана Котляревського Чого навчають нас картини пекла і раю у поемі “Енеїда” Івана Котляревського У своїй бурлескно-травестійній поемі класик української літератури І. П. Котляревський створив художню картину цілісного світу, подавши її у жартівливому ракурсі. Переспівуючи знамениту “Енеїду” Вергілія, письменник дає відповідь на два основних питання будь-якої релігії: походження людини та життя після смерті. За веселою бурлескною розповіддю […].
10. Байки у світовій літературі Байка – це невелике, здебільшого віршоване оповідання повчального змісту, героями якого виступають звірі, люди, рослини чи предмети. Провідна думка байки називається мораллю. Вона може знаходитись як на початку, так і в кінці твору. Обов’язковим для байки є використання алегорії, сатири, іронії. Алегорія (в перекладі з грецької означає “інакомовлення”) – це такий художній прийом, який полягає […].
11. Байки Павла Глазового Народився вс. Новоскєлюватка під Кривим Рогом. У 1940 р. після закінчення школи служив в армії, був на фронті під час Другої світової війни. Потім навчався в педагогічному інституті, після закінчення якого працював у гумористичному журналі “Перець”. Письменник-гуморист. Видав 19 збірок гуморесок. Активно публікує твори у періодиці. Пише книжки і спеціально для дітей (“Про відважного Барвінка […].
12. Байки (за творами Езопа та Крилова) Основоположником байки вважають античного раба-митця Езопа. Дійсно, мудрість його байок настільки глибока і невичерпна, що протягом багатьох століть нею користуються байкарі. Вони створюють нову форму для байки, завіршовують її, але не вважають за потрібне змінювати її зміст, який є довершеним, а тому вічним. Розглянемо три байки Езопа, які прожили віки, і тепер у віршованій формі […].
13. Питання с відповідями До теми “Байки у світовій літературі” Що називається байкою, і які її головні ознаки? Байка – це невелике, здебільшого віршоване оповідання повчального змісту, героями якого виступають звірі, люди, рослини чи предмети. Провідна думка байки називається мораллю. Вона може знаходитись як на початку, так і в кінці твору. Обов’язковим для байки є використання алегорії, сатири, іронії. Алегорія (в перекладі з грецької означає […].
14. Чого навчають нас картини пекла і раю у поемі «Енеїда» У своїй бурлескно-травестійній поемі класик української літератури І. П. Котляревський створив художню картину цілісного світу, подавши її у сміховому ракурсі. Переспівуючи знамениту «Енеїду» Вергілія, письменник дає відповідь на два основних питання будь-якої релігії: походження людини та життя після смерті. За веселою бурлескною розповіддю про мандри троянців дуже виразно розкривається тема неподільності образів життя і смерті, […].
15. Твір на тему: Що я зрозумів читаючи байки Дем’яна Бєдного Дем’ян Бєдний у своїх байках завжди відштовхувався від конкретних випадків життя. Матеріал для них він брав звичайно з газетної хроніки. Повідомлення про окремий випадок ставало епіграфом до байки, сама ж байка зводила випадок до типового явища. Так, в епіграфі до байки “Будинок” повідомляється: “У шестиповерховому будинку м. Толкачева… відбулася катастрофа: обвалилися зводи, стелі й балки… […].
16. Що дало мені вивчення байки у школі? Протягом навчання у школі я познайомився з байками Є. Гребінки, П. Гулака-Артемовського, Л. Глібова. Байка увійшла в моє життя як своєрідна казка з життя тварин. Так байки я сприймав у ранньому дитинстві, коли в початковій школі ознайомились ми з таким твором як байка. Байки вчили нас бути щедрими на добро, на правду, на красу. Уже […].
17. У чому секрет довголіття байки Байка – це невеликий прозовий або віршований твір алегоричного змісту і повчального характеру, один із найдавніших жанрів літератури. Ще у V ст. до нашої ери були популярні байки, автором яких вважався давньогрецький раб-горбань Езоп. Вони так сподобалися людям, що розійшлися по всіх країнах і пережили не лише століття, а цілі тисячоліття. Сюжети Езопових байок запозичувалися […].
18. “Пан та Собака” П. Гулака-Артемовського перший класичний зразок сатиричної байки в новій українській літературі Найціннішими в поетичній спадщині П. Гулака-Артемовського є байки, які відіграли важливу роль у процесі становлення і розвитку української літератури в перші десятиріччя XІX століття. Найвизначніша серед байок – байка-казка “Пан та Собака”. Байка “Пан та Собака”, яку сам автор назвав “казка”, перейнята протипанськими настроями, викриває самодурство і розбещеність панів, висловлює співчуття до безправних селян, а […].
19. Леонід Глібов – творець нової байки Найвидатніший байкар української літератури – це Л. Глібов, який виступив проти кріпосництва, критикував лібералів за те, що вони прославляли реформу 1861 року. Невгасну славу принесли Глібову його байки, які І. Франко справедливо вважав «головним титулом заслуги цього талановитого поета». Саме в цьому жанрі з найбільшою силою проявився самобутній талант письменника. Він написав 107 байок, які […].
20. Вивчення байки “Квартет” у п’ятому класі Вона істотно відрізняється від байки “Вовк і Ягня”. І це повинне обов’язково виразитися в читанні. І в словах автора, і в репліках героїв хлопці повинні відчути “веселе лукавство розуму” великого байкаря. Перед нами розігрується ціле подання, у якому звірі-актори говорять і діють, як люди, але при цьому однаково залишаються звірами, зберігаючи свої характерні звички й […].
21. “Пан та Собака” Гулака-Артемовського – зразок реалістичної байки Творча спадщина одного з визначних поетів передшевченківської доби Гулака – Артемовського порівняно невелика за обсягом, але цікава й різноманітна. Його байки відіграли важливу роль у розвитку української літератури перших десятиліть XІX ст. Письменник П. Білецький-Носенко в 1823 році писав: “Я смело могу уверить, что сказочки г. Артемовского – Гулака читались с таким же неописанным удовольствием, […].
22. Любові до людей навчають матері Роби добро, – мені казала мати, – Чисту совість не віддай за шати. Д. Павличко З першої миті життя схиляються над нами обличчя матерів. У тривозі й любові вдивляються вони у своїх дітей, сподіваючись і прагнучи щастя для них. Усім своїм життям і працею, прикладом і вихованням утверджують у нас кращі риси людяності і добра. […].
23. Байки і життєпис Езопа За переказами фрігійський раб, Жартівник і мудрець Езоп жив у VI ве-ке до н. е.. Але чи існував він насправді, невідомо. Йому приписувався твір безлічі байок не тільки найдавнішого, але й більш пізнього походження. У всякому разі, Езопа завжди вважали одним з перших авторів, яких повинен старанно вивчити кожен школяр. У близького за часом комедіографа […].
24. Чи можна мораль байки “Вовк і Ягня” застосувати до інших умов ситуації? І. А. Крилов – найпопулярніший байкар Росії ХIХ сторіччя. Основиною особливістю його байок є дотепне висміювання людських вад. Спробуйте тільки уявити собі наступне. Надворі – спекотний літній полудень, біля струмочка – мале Ягня. Воно тільки-но нахилилося, щоб втамувати спрагу, напитися цілющої водиці, як тут лунає грізний голос. Озирається бідолашненьке – аж тут Вовк стоїть. Він […].
25. Ліцейські учні (переробка байки “Хліборобові діти”) Учні шостого класу між собою не мирилися. Класний керівник, директор школи і батьки умовляли їх, але слова не допомагали. Тоді директор вирішив вплинути на них ділом і сказав їм принести в’язку вербової лози. Коли вони виконали те, що він їм загадав, директор дав їм в’язку і наказав зламати її. Але учні, хоч як силкувалися, не […].
26. «Пан та Собака» – зразок реалістичної байки Творча спадщина одного з визначних поетів передшевченківсь-кої доби Гулака-Артемовського порівняно невелика за обсягом, але цікава й різноманітна. Його байки відіграли важливу роль у розвитку української літератури перших десятиліть XIX ст. Письменник П. Білецький-Носенко в 1823 році писав: «Я смело могу уверить, что сказочки г. Артемовского-Гулака читались с таким же неописанним удовольствием, как «Знеида» г. Котляревского, […].
27. Кого і за що засуджує Г. Сковорода у своїх байках Видатний поет-мислитель Г. С. Сковорода був і зачинателем української літературної байки. У 1774 році він склав збірку “Басні Харьковскія”, до якої увійшли тридцять байок. У них він висміював гонитву козацької старшини за дворянськими титулами, викривав поміщиків-паразитів, що живуть за рахунок народу, стверджував повагу до трудящого люду. Кілька байок Г. Сковорода присвятив злободенній темі про справжню […].
28. Вивчення байки “Вовк на псарні” у п’ятому класі Байка “Вовк на псарні” належить до історичних байок Крилова про війну 1812 року. В основі її, як відомо, лежить конкретний історичний факт, а вся байка передає високе патріотичне почуття, відбиває всенародний патріотичний підйом. Нагадаємо вчителеві, що перед вивченням байки не слід повідомляти про це хлопцям. Інакше при аналізі вони підуть від заданого й будуть бачити […].
29. Художнє втілення філософських ідей у байках Сковороди Григорій Савич Сковорода, видатний філософ, письменник-просвітитель XVIII століття, посідає почесне місце в історії української і світової культури. Свої філософські погляди Сковорода обстоює і в байках. Писати байки його спонукало саме життя з безліччю явищ і фактів, вартих осміяння, осуду та бажання виправити вади, навчити, передати свій життєвий досвід, поділитися наслідками багатьох роздумів. Зразком цього жанру […].
30. Народності байок Крилова Народності творів Крилова можна простежити й мовою його байок. Досить зіставити, скільки прислів’їв він включив у текст байок і скільки створених їм рядків залишилося жити в мові на правах прислів’їв і приказок. І тих і інших – безліч. Наприклад, прислів’я “Можна б про це пісню проспівати, так щоб кого по юшку не зачепити” наведена Криловим […].
31. Unusual Notice Mr. Robinson had to travel somewhere on business, and as he was in a hurry, he decided to go by air. He liked sitting beside a window when he was flying, so when he got on to the plane, he looked for a window seat. He found that all of them had already been taken […].
32. Аналіз байки “Вовк на псарні” Іван Андрійович Крилов видатний російський письменник-байкар. У своїх добутках він бичував брехунів і мерзотників, кріпосників і властолюбців. Жанр байки їм обраний невипадково. Іти в бій з відкритим забралом було неможливо, занадто нерівне були сили, тому й вибирає Крилов алегоричну форму оповідання езопова мова. Твору Івана Андрійовича цікаві тематикою, ідеєю й образним, Дивно дохідливою мовою. У […].
33. Чого вчать нас казки? (на прикладі легенди про дівчину Україну) Я дуже люблю читати казки. В них розповідається про цікаві події та пригоди, діють фантастичні істоти, звірі набувають людських рис, використовуються магічні предмети. Щоб поринути у казковий світ, треба мати багату уяву. Тож казки розвивають нашу фантазію. Без неї не уявиш ані чарівну жар-птицю, ані багатоголового Змія-Горинича, ані Бабу Ягу, що літає у ступі. У […].
34. Чого навчає нас казка Франка “Фарбований лис’? Головного героя казки “Фарбований лис” звуть Микита. Це був хитрий-прехитрий звір. На нього полювали собаками, ставили капкани, підкидали отруєне м’ясо, але він обминав усі небезпеки, повчаючи інших, як діяти в різних ситуаціях. “Незвичайне щастя і хитрість зробили його страшенно гордим”. Одного дня Микита мав особливо чудовий настрій і, вихваляючись, пообіцяв, що зможе посеред дня з […].
35. Засудження людських вад у байках Крилова Байки І. А. Крилова – прекрасна школа спостережень життя, явищ, характерів. Байки зацікавлюють і динамічними сюжетами, і зображенням характерів дійових осіб, зокрема тварин, комах, птахів. Однак тварини, комахи і риби у байках, за влучним висловом І. Франка, «одною бровою підморгують на людей». Тож кожна прочитана байка викликає у людини роздуми. Читаючи байку «Дем’янова юшка», розумієш: […].
36. Осміяння в байках І. А. Крилова людських вад і недоліків Осміяння в байках І. А. Крилова людських вад і недоліків Люблю, где случай есть, пороки пощипать. І. А. Крилов Іван Андрійович Крилов був обдарованою людиною. Він складав п’єси для театру, писав вірші, перекладав байки. Якось він показав свої переклади відомому байкарю Іванові Івановичу Дмитрієву. Дмитрієв був у захваті від байок Крилова: “Це ваш рід, ви […].
37. Повчальний зміст байок Г. Сковороди Спадщина Григорія Сковороди дуже різноманітно. Він залишив своїм нащадкам, тобто й нам у тому числі, прекрасні ліричні вірші й романси, філософські трактати, глибина змісту яких не досліджена повністю й дотепер, афоризми, які не втрачають і ніколи не втратять свою актуальність… Всі ці добутки мають надзвичайну художню й значеннєву цінність, і не менш мені подобаються байки […].
38. Байка – твір художній, філософський, виховний (за творами Езопа та Івана Крилова) Основоположником байки вважають античного раба-митця Езопа. Дійсно, мудрість його байок настільки глибока і невичерпна, що протягом багатьох століть нею користуються байкарі. Вони створюють нову форму для байки, завіршовують її, але не вважають за потрібне змінювати її зміст, який є довершеним, а тому вічним. Розглянемо три байки Езопа, які прожили віки, і тепер у віршованій формі […].
39. Чого можна навчитися у Пеппі? (“Пеппі Довгапанчоха”) Пеппі Довгапанчоха – дивовижна дівчинка. їй дев’ять років. Вона живе на околиці маленького містечка у віллі Хованка. Живе вона там сама-самісінька. Немає в неї ні мами, ні тата. І ця дівчинка вміє сама з усім справитися. Вона грається коли хоче, спить коли хоче, дбає про своїх мавпочку та коня. Томмі й Аніка завжди приходять до […].
40. Чого нас навчає поетичний твір Д. Павличка “Добрий день” Перша книжка Д. Павличка “Любов і ненависть” вийшла в світ 1953 року. Не дарма кажуть, що про долю поета можна дізнатися, прочитавши його вірші. Із віршів першої книжки ми дізнаємося, що доля маленького Дмитра така, як і багатьох українських дітей того часу: злидні, низький рівень освіти, бо навчали чужою мовою. За бажання вчити рідну мову […].