Особові займенники – я, ти, ми, ви, він, вона, воно, вони. Зворотний займенник – себе. Присвійні займенники – мій, твій, наш, ваш, їхній, свій. Вказівні займенники – цей, той, такий, стільки.
Приклад: Я дізнався, ЩО мені подарують завтра. («що» можна замінити займенником «щось», на «що» падає логічний наголос, значить, це сполучне слово (займенник), у реченні є додатком). Біля гаю, ЩО чорніє над водою, щось біле блукає.
Займенники «скільки» та «стільки» співвідносні з числівниками та змінюються за відмінками як числівник «два». Як ви вже зрозуміли, займенники співвідносяться з іменниками, прикметниками та числівниками. Вони мають аналогічну систему відмінювання та виконують ту ж саму роль у реченні.
Відносні займенники виконують роль сполучених слів для приєднання підрядних речень до головних. Це ті ж питальні займенники, але без запитання: хто, що, скільки, чий, який, котрий.
У реченні займенник найчастіше виступає підметом, додатком або означенням, рідше — частиною присудка.
Усі займенники змінюються за відмінками: хто — кого, кому, ким, (на) кому. Деякі займенники змінюються ще й за родами та числами: чий — чия, чиє, чиї. У реченні займенник найчастіше виступає: підметом: Вчора я ходив у школу.
Займе́нник — це самостійна частина мови, що вказує на особу, предмет, ознаку, кількість, але не називає їх. Наприклад: він, ми, щось; той, мій, всякий; скільки, стільки. Займенники відповідають …
Про автора