До них належать мови гінді та урду (2 різновиди єдиної літ. мови в Індії і Пакистані), бенгалі, панджабі, маратхі, гуджараті, орія, ассамі, синдхі, циганська та ін., а також мертві мови — ведійська і санскрит, на яких збереглося багато писем. пам'яток.
До індоєвропейської сім'ї включено 12 груп: індійська, романська, германська, слов'янська, іранська, грецька, кельтська, албанська, вірменська, балтійська, анатолійська і тохарська група. Найбільша група індоєвропейських мов – це індійські мови: 96 мовами розмовляє понад 770 млн людей.
За оцінкою Ethnologue, існує близько 445 живих індоєвропейських мов, з яких понад дві третини (313) належать до індоіранської гілки. Всі індоєвропейські мови походять від єдиної доісторичної мови — праіндоєвропейської мови, якою розмовляли колись в епоху неоліту.
Індоєвропейська родина Індоєвропейські мови поширені як у Європі, так і в Азії.
Індоєвропейська мовна сім'я поділяється на 10 мовних груп (індоарійська, романська, германська, слов'янська та інші), що об'єднують близько 100 різних мов, якими розмовляє 44,8 % населення світу.
Існують дві основні гіпотези походження індоєвропейських мов: курганна й анатолійська. Згідно з курганною гіпотезою, найбільш популярною у лінгвістів та істориків, прабатьківщина індоєвропейських мов знаходилася в причорноморських степах.
До групи іранських мов належать живі мови — перська (фарсі), таджицька, дарі (фарсі-кабулі), афганська (пушту), осетинська, ягнобська, курдська, белуджійська, талиська, ряд памірських мов та ін.
Про автора