Утворення ярів пов'язане з руйнуванням пластів пухких осадових порід (лесів, глин, вапняків та ін.) тимчасовими лінійними водотоками, що виникають на схилах крутизною понад 3-5 градусів внаслідок випадіння дощів, танення снігу, льоду чи льодовиків на суміжних теренах.
Ерозія — один з головних зовнішніх (екзогенних) чинників формування рельєфу земної поверхні. Це процес руйнування ґрунту або гірських порід водним потоком (водна ерозія), вітром (вітрова ерозія), льодом. Розрізняють схилову й руслову водну ерозію. У результаті водної ерозії утворюються яри, балки, річкові долини тощо.
Спочатку утворюється невелика вимоїна. Під дією води вона поступово глибшає, ширшає й перетворюється на яр. Упродовж років круті схили ярів укриваються рослинністю, і вони перетворюються на балки. Балка — це заглибина з положистими схилами, укритими рослинністю.
Утворенню ярів можна запобігти, висаджуючи дерева, які швидко ростуть і розвивають могутню кореневу систему, наприклад, горобину, осику, тополю та ін.
Глибока крутосхилова ерозійна форма рельєфу, утворена тимчасовими водними потоками в товщах пухких порід (суглинках, глинах, супісках) у межах височин, на схилах балок або улоговин.
Яр, мн. яри́ (нім. Erosionsrinne, Gully, англ. gully, фр. ravine, пол. wąwóz, серб. вододерина) — флювіальні форми рельєфу; глибокі, широкі й достатньо протяжні крутосхилі долини V-подібної форми, які виникають внаслідок ерозії пухких гірських порід тимчасовими лінійними …
Про автора