Терен: посадка і догляд, обрізування і розмноження

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 10 серпня 2023 Опубліковано: 08 лютого 2019 Перша редакція: 08 червня 2017 🕒 10 хвилин 👀 27474 рази 💬 1 коментар

• Посадка й догляд за тереном
• Чагарник терен – опис
• Посадка терну
  • Коли садити терен
  • Як посадити терен
  • Як вирощувати терен
  • Полив терну
  • Підживлення терну
  • Обрізування терну
  • Як розмножується терен
  • Розмноження терну насінням
  • Розмноження терну живцями
  • Розмноження терну кореневими нащадками
  • Корисні властивості терну
  • Терен – протипокази
  • Коментарі

  Терен (лат. Prunus spinosa), або слива колюча, або тернослива – невеликий колючий чагарник, який належить до роду Слива підродини Мигдалеві родини Розові. Назва «терен» походить із праслов’янської мови й означає «колючка». Зростає терен у районах із помірним кліматом, у лісостепу, степу, по узліссях і на лісосіках, часто створюючи густі зарості. У Криму і на Кавказі терен можна зустріти на висоті 1200-1600 метрів над рівнем моря. У природі терен поширений у Західній Європі, Північній Африці, Середземномор’ї, Малій Азії, Західному Сибіру, Україні та європейській частині Росії.

  Терен відомий людству ще за часів Стародавньої Греції та Риму. У християнстві колючки тернини є символом страждання Ісуса Христа. Палаючий кущ тернику згадується в Святому Письмі: «І явився Мойсею Ангел Господній у полум’ї огняному з-посеред тернового куща. І побачив він, що та тернина горить вогнем, але не згоряє кущ. І гукнув до нього Бог з-посеред тієї тернини і зробив його вождем свого народу».

  Посадка й догляд за тереном

  • Цвітіння: квітень-травень.
  • Посадка: напровесні, але посадкову яму готують з осені.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: вологий, родючий, нейтральної реакції.
  • Полив: після посадки – один раз на тиждень, після вкорінення – один раз на два тижні, а коли почне розпускатися листя, полив буде потрібен тільки в період тривалої відсутності дощів: витрата води – 2-3 відра на кожен кущ.
  • Підживлення: один раз на рік під кущ уносять відро перегною або розчин комплексного мінерального добрива.
  • Обрізування: санітарне й формувальне, щорічно навесні, у березні, до початку сокоруху. При необхідності можна обрізати терен у санітарних цілях восени.
  • Розмноження: живцями, кореневими пагонами, рідше – насінням.
  • Шкідники: попелиця.
  • Хвороби: моніліоз (сіра гниль).
  • Терен: плоди рослини мають в’язку, протизапальну, діуретичну, відхаркувальну та антибактеріальну дію, розслаблюють гладку мускулатуру внутрішніх органів, знижують проникність судин.

  Чагарник терен – опис

  Чагарник терен сягає у висоту 3,5-4,5 м, а дерево терен росте до 8 м. Чагарник розростається вшир за рахунок прикореневої парості, створюючи колючі, важкопрохідні зарості. Стрижневий корінь терну йде вглиб на 1 м, а його коренева система розгалужена і виступає далеко за проекцію крони. Гілки терну вкриті численними колючками, листя у нього завдовжки до 5 см, еліптичне, зубчасте, оберненояйцевидне. Безліч дрібних білих одиночних п’ятипелюсткових квіток розкривається в квітні або травні ще до появи на кущах листя. Плід терну – схожа на сливу округла терпко-кисла однокістянка діаметром близько 12 мм темно-синього кольору з сизим восковим нальотом.

  Плодоносить терен із дво-трирічного віку. Рослина вирізняється посухостійкістю і зимостійкістю, крім того, вона є гарним медоносом. Посадка і догляд за терном не складе великих труднощів навіть садівникові-початківцю. Використовують терен як підщепу для абрикоса і сливи, його висаджують як живопліт і для зміцнення сповзаючих схилів, а для прикраси саду вирощують декоративні сорти: терен червонолистий, махровий і пурпуровий.

  Посадка терну

  Коли садити терен

  Посадка терну здійснюється напровесні, але посадкову яму для нього готують ще з осені, щоб ґрунт за зиму осів і усталився. Терен може рости на сухих, глинистих, піщаних і навіть засолених ґрунтах. Він легко зносить рясні весняні води, але вирощування у важких або занадто вологих ґрунтах може призвести до обмороження терну. Найкраще місце для рослини – добре освітлена ділянка з вологою родючою землею нейтральної реакції.

  Як посадити терен

  Прямовисні боки ям діаметром і глибиною близько 60 см краще обкласти шматками шиферу або старого заліза: цей захід позбавить вас від засмічення саду кореневими нащадками терносливи.

  За тиждень до посадки на дно посадкової ями укладають шар яєчної шкаралупи, зібраної за зиму, а зверху на нього – шар вийнятого з ями ґрунту, змішаного з 1-2 відрами перегною або компосту, 500 г суперфосфату і 60 г калійного добрива. Якщо у ґрунту підвищена кислотність, то потрібно додати в ґрунтосуміш також люсованого вапна. При посадці кількох саджанців відстань між ними зберігають у межах 2-3 м, а між саджанцями живоплоту – 1,5 м.

  Як посадковий матеріал краще використовувати дворічні саджанці терну, коріння яких перед посадкою на добу замочують у 5 л води з розчиненими в ній 3-4 ложками гумату натрію. У дно ями забивають кілок заввишки 1,5 м, навколо нього горбком насипають удобрений ґрунт, на який встановлюють саджанець. Коріння саджанця розправляють, а яму засипають родючою ґрунтосумішшю з добривами, злегка її утрамбовуючи. Після посадки коренева шийка саджанця має опинитися вище поверхні ділянки на 3-4 см. Навколо пристовбурного кола саджанця роблять бортик заввишки близько 10 см, щоб запобігти розтіканню води при поливанні, і вливають у пристовбурні кола 2-3 відра води. Коли вода вбереться, ґрунт навколо куща мульчують перегноєм, щоб перешкодити швидкому випаровуванню вологи з ґрунту, а саджанець підв’язують до кілка.

  Догляд за терном

  Як вирощувати терен

  Пагони саджанців терну відразу після посадки вкорочують, а дорослі кущі навесні, до набубнявіння на них бруньок, потребують санітарного і формуючого обрізування. Загалом же догляд за терном дуже простий і складається зі звичних для будь-якого садівника процедур: поливань, підживлень, розпушування ґрунту та видалення бур’янів у пристовбурних колах, вирізання прикореневої парості, формуючого і санітарного обрізування, збирання врожаю і підготовки рослини до зимівлі.

  Полив терну

  Спочатку саджанець поливають один раз на тиждень, потім один раз на два тижні, а щойно на ньому почне розпускатися листя і він візьметься рости, поливання роблять рідше. Власне, терну досить природних опадів, оскільки це надзвичайно посухостійка рослина, але в період тривалої посухи вилийте під кущ 2-3 відра нехолодної води.

  Підживлення терну

  Аби кущ терну регулярно і рясно плодоносив, під нього щорічно вносять добрива у вигляді перегною (одне відро на один кущ) або розчину комплексного мінерального добрива. Що старша рослина, то більше вона потребуватиме підживлення.

  Обрізування терну

  Обрізають терен навесні, в березні, до початку сокоруху: видаляють сухі, поламані, хворі або обмерзлі гілки і пагони. Оскільки терен схильний до загущення крони, кущ регулярно проріджують, а також надають йому форму, для чого залишають у молодої рослини 4-5 гілок, які добре плодоносять, а решту обрізають під корінь.

  Популярним є формування крони терну у вигляді чаші, коли в перший рік у саджанця обрізують наземну частину на висоті 30-50 см, а на другий рік на ньому залишають тільки найсильніші пагони, розташовані по колу.

  Осіннє обрізування здійснюють при потребі, переважно з санітарною метою, коли потрібно видалити хворі або поламані гілки. Здійснюють його після падолисту, коли рослина вже готується до спокою.

  Розмноження терну

  Як розмножується терен

  Розмножується терен насіннєвим способом, живцями і кореневими нащадками. Розмноження терну насінням вимагає часу. Набагато швидше отримати нову рослину, використовуючи вегетативні способи розмноження.

  Розмноження терну насінням

  На початку осені відокремте кісточку від м’якоті плоду і помістіть її в землю. Можна садити кісточки терну в ґрунт і навесні, але тільки після їхньої попередньої стратифікації упродовж зими в холодильнику. Для швидшого проростання насіння деякі садівники витримують кісточки перед посадкою 12 годин на медовому сиропі, а потім саджають їх у родючий ґрунт на глибину 6-7 см. До появи перших паростків ділянку з посадкою вкривають. Коли сіянцям виповниться 2 роки, їх пересаджують на постійне місце.

  Розмноження терну живцями

  Живці терну повинні мати як мінімум п’ять здорових бруньок. Навесні їх саджають у контейнер із живильним ґрунтом і поміщають у парник або накривають прозорим ковпаком. Упродовж літа їх поливають, підживлюють поживними розчинами, і до осені з живців виходять чудові саджанці з добре розвиненим корінням.

  Розмноження терну кореневими нащадками

  Кореневу парость обережно відокремлюють від материнського куща і висаджують у заздалегідь підготовлені ямки на відстані 1-2 м один від одного. Доглядають за ними, як і за саджанцями.

  Хвороби і шкідники терну

  Терен дуже стійкий як до хвороб, так і до шкідників. Іноді його може вразити моніліоз, або сіра гниль – грибкове захворювання, збудником якого є гриб монілії, здатний проникати через маточку квітки і вражати молоді пагони терну. В результаті розвитку хвороби листя і пагони стають темно-коричневими. Просувається захворювання по рослині зверху вниз. І хоча на деревах відростає нова зелень, до кінця літа вона жовтіє й опадає, врожайність рослини знижується, а вцілілі плоди тріскаються і гниють просто на гілках.

  У боротьбі з моніліозом доведеться вдаватися до допомоги фунгіцидів. Напровесні кущ обробляють розчином Хорусу – це єдиний препарат, який діє навіть при низькій температурі повітря. Пізніше, коли встановиться тепла погода, терен можна обробляти від моніліозу такими препаратами, як Абіга-Пік, Гамаїр, Ровраль, бордоська суміш і мідний купорос. Розчини готують відповідно до інструкції.

  Зі шкідників небезпечна для терну всюдисуща попелиця (тля), сисна комаха, що харчується клітинним соком листя і пагонів терену, через що вони жовтіють і деформуються. Попелиця дуже плодовита, тому може завдати рослині значної шкоди, до того ж вона є рознощиком невиліковних вірусних хвороб. Знищити тлю можна обробкою терну розчином акарицидного препарату, наприклад, Актелліка, Актари, Антитліна тощо, причому обробляти кущі від попелиці доведеться не один раз.

  Види і сорти терну

  З сортів і гібридів терну найвідомішими є такі:

  • Солодкоплідний ТСХА – смак плодів цього сорту кисло-солодкий, майже без терпкості;
  • КрОСС №1 – дерево заввишки до 2,5 м із плодами фіолетового кольору зі щільним восковим нальотом і м’якоттю кисло-солодкого, злегка терпкого смаку. Вага плодів 6-7 г;
  • КрОСС №2 – сорт з округлими фіолетовими плодами вагою до 8 г кисло-солодкого смаку з ледь помітною терпкістю;
  • терен Жовтоплідний – жовтий терен, гібрид другого покоління між аличею та терном із плодами жовтого забарвлення і приємного смаку;
  • терен Абрикосовий – гібрид між терном і абрикосом зі світло-рожево-ліловими плодами гарного смаку з абрикосовими нотками;
  • терен Запашний-1 і Запашний-2 – гібриди терну з американо-китайською сливою Тока, дерева заввишки до 4 м із плоскоокруглими фіолетовими плодами вагою 8-10 г із жовтою кисло-солодкою м’якоттю без терпкості і з тонким ароматом суниці та абрикоса. Маленька кісточка легко відходить від м’якоті;
  • тернослива Шропширська – англійський сорт із медово-солодкими плодами без сліду терпкості;
  • терен Вишневий (Вишнесливовий) – рослина заввишки до 3 м з округлою кроною середньої густоти й округлими темно-фіолетовими плодами масою 5-6 г із восковим нальотом. М’якоть щільна, зелена, терпка і кисла;
  • терен аличевий – дерево заввишки до 3 м із великими фіолетовими плодами округлої форми з густим восковим нальотом масою до 8,5 г. М’якоть щільна, зелена, кисло-солодкого смаку, злегка терпка;
  • терен Чорнослив – гібрид між аличею і терном із плодами синьо-жовто-червоних відтінків;
  • терен Садовий №2 – рослина заввишки до 2 м із темно-синіми або чорними кулястими плодами, вкритими сизим нальотом, і з м’якоттю чудового смаку.

  Властивості терну – шкода і користь

  Корисні властивості терну

  Ягоди терну містять цукри (фруктозу і глюкозу), яблучну кислоту, пектин, вуглеводи, стероїди, клітковину, тритерпеноїди, вітаміни C і E, кумарини, азотовмісні сполуки, дубильні речовини, флавоноїди, вищі спирти, мінеральні солі, жирні кислоти: лінолеву, пальмітинову, стеаринову, олеїнову та елеостеаринову.

  Плоди терну в свіжому і переробленому вигляді мають в’яжучу дію і застосовуються при таких розладах кишківника і шлунку, як виразковий коліт, дизентерія, харчові отруєння, кандидомікози і токсикоінфекції. Тернове вино теж вважається лікувальним напоєм при інфекційних хворобах.

  Використовують плоди терну при лікуванні хвороб нирок і печінки, при невралгії, авітамінозах, порушенні обміну речовин, а також як жарознижувальний і потогінний засіб. Плоди і квітки показані при циститі, набряках, гастриті, сечокам’яній хворобі, гнійних захворюваннях шкіри і фурункулах. Квітки терну мають м’яку проносну дію, лікують захворювання шкіри, що залежать від обміну речовин, регулюють скорочення ниркових проток і перистальтику кишечника, діючи як гіпотензивний, потогінний і сечогінний засіб, і у вигляді відвару застосовуються при гіпертонії, задишці, запорах, фурункульозі і нудоті.

  Свіжий сік тернових ягід, маючи антибактеріальну активність проти найпростіших паразитів, застосовується при лямбліозі і кишкових розладах.

  Відвар квіток терну призначають при запаленні слизових оболонок горла, стравоходу і рота, а чай із тернового листя є легким проносним засобом і підвищує діурез. Його п’ють при циститі, хронічних запорах і аденомі простати. Рекомендований він людям, які ведуть сидячий спосіб життя.

  Крім в’яжучої, препарати з терну мають протизапальну, діуретичну, відхаркувальну й антибактеріальну дію, розслаблюють гладку мускулатуру внутрішніх органів, знижують проникність судин.

  Терен – протипокази

  Через кислоти, які містяться в плодах терну, він може зашкодити людям із підвищеною кислотністю шлунку, гастритом або виразкою. Інтенсивне забарвлення плоду може викликати алергічну реакцію. Кісточка терну містить сильну отруту, тому остерігайтеся випадково її проковтнути. Не рекомендується вживати терен людям із підвищеною чутливістю до його плодів, а надмірне вживання плодів терну не на користь навіть здоровим людям.

  Самшит (46 фото): посадка, розмноження, секрети догляду

  Самшит – один з найдавніших декоративних чагарників, який використовується в ландшафтному дизайні для озеленення територій і створення живоплотів. Це дерево відноситься до розряду вічнозелених рослин, тому навіть взимку тішить свого володаря бездоганним виглядом.

  Чагарник садять на великих ділянках, так як він створює багато тіні

  Види самшиту та їх відмінні риси

  Самшит налічує близько 30 видів рослин, які ростуть в Середземномор’ї і деяких регіонах Азії. Кожен вид має набір унікальних рис, що відрізняють його від інших сортів: інтенсивність росту, ареал поширення, колір кори, форма і забарвлення листя. У садівництві в 95% випадках зустрічається самшит вічнозелений або звичайний (Buxus sempervirens). Що ж стосується вирощування рослин кадовбів, то тут найбільш підходящими варіантами є китайські низькорослі сорти.

  Самшит в діжках потребує рясного поливу

  • самшит вічнозелений – в природних умовах поширений в країнах Середземномор’я і на Кавказі. Добре себе почуває, як в півтіні, так і на сонці. Якщо не проводити обрізку, може досягати до 3-х метрів у висоту.
  • с амшит мілколістний – на відміну від свого попереднього родича, цей карликовий чагарник менш чутливий до зимових холодів. Він є нащадком сімейств Південної Азії і здатний витримати без укриття мороз в 30 градусів. Цінується за компактну форму і декоративність крони.
  • самшит Балеарський – найбільший вид сімейства, його листя досягають до 5 см в довжину. Батьківщиною проживання вважаються Балеарські острови Іспанії. Поширений в горах на півдні Іспанії, Португалії та Кримському узбережжі.

  Самшит – красива прикраса будь-якої ділянки

  Жива огорожа із самшиту

  Висаджування самшиту не вимагає якихось особливих навичок і знань в сфері садівництва. Для пересадки рослин старше 3-х річного віку підходить будь-який час року, починаючи з ранньої весни і закінчуючи пізньою осінню. Більш молоді рослини краще саджати в осінній сезон.

  Вибираючи саджанці, намагайтеся купувати тільки контейнерні варіанти. Звертайте увагу на колір листя і пагонів, вони повинні бути зеленими і пишними. Жовті плями на листі свідчать про те, що рослина скоро загине.

  Виростити самшит на своїй ділянці під силу кожному любителю

  Самшит в ландшафтному дизайні

  Посадку найкраще проводити в похмурий день. На підготовленій ділянці землі викопуються ямки, трохи ширше і глибше, ніж кореневий ком. Орієнтуватися можна на розміри контейнера, в якому знаходилося рослина. У разі висадки декількох дерев для формування живоплоту або бордюру, викопується широкий і глибокий рів.

  На дно траншеї необхідно засипати шар компосту висотою 10-15 см і з допомогою вил змішати його з землею. Готуючи саджанці, прослідкуйте, щоб коріння були розправлені і не стирчали на всі боки. Після того, як кущ засипаний землею, навколо стовбура формується поглиблення для накопичення води. Рослину необхідно ретельно полити.

  Порада ! Щоб коріння рослини не були сухими, перед посадкою занурте їх у воду приблизно на добу.

  Саджанці з легкістю переносять зміну місця і швидко вкорінюються

  Вирощування самшиту в домашніх умовах

  Розмноження

  У садівництві самшит розмножується виключно живцями, які висаджуються безпосередньо на грядку. Кращий час для посадки – весна. Домогтися гарного результату можна також восени, за умови висадки самшитових дерев за місяць до настання холодів. Це потрібно для того, щоб дати рослинам можливість прижитися і підготуватися до зими.

  Висаджуються живці в пухкий, багатий гумусом грунт. В середньому близько 80% рослин успішно приживаються, але в перший час краще накрити дерева банками або плівкою. При регулярному поливі укорінення настає через 25-30 днів.

  Порада! Щоб виростити за дуже короткий період високі дерева, вибирайте живці довжиною від 20 см.

  При належному догляді чагарник вражає своєю пишністю

  Як доглядати за самшитом

  Хоча чагарник не надто вимогливий у догляді, все ж існують деякі тонкощі, дотримання яких допоможе вам виростити на своїй ділянці красивий живопліт.

  Самшит погано переносить морози. При температурі -20 градусів рослина може загинути, якщо не вжити необхідних заходів по укриттю дерев. Для цього в кінці осені, до появи першого снігу, кущі обертають мішковиною або іншим матеріалом, здатним захистити чагарник від вітру і попадання прямих сонячних променів в морозну погоду. Щоб уберегти дерева від пошкоджень погодними умовами, краще садити їх в напівзатінених місцях і вибирати морозостійкі сорти.

  Порада ! Ні в якому разі не можна приховувати самшит целофаном. Це створює надлишок вологи, внаслідок чого рослина гине.

  Крони самшиту легко піддаються стрижці і створення різноманітних геометричних форм

  При бажанні опанувати мистецтво топіарія можна потренуватися на самшитових деревах

  На відміну від кадовбів, які необхідно поливати щодня, дерева на ділянці потребують поливу тільки влітку. В інші пори року потреба у волозі заповнюється опадами. При тривалій посушливій погоді самшит рясно поливають кожні 4 тижні. Час від часу необхідно влаштовувати рослині нетривалий душ, який змиє з листя пилюку і надасть сприятливий вплив на укорінення саджанців. Не забувайте, як можна частіше розпушувати грунт.

  Карликові сорти хороші для облямівки клумб і доріжок

  Рослину використовують також для маскування непривабливих об’єктів

  Самшитові ліси – досить поширене явище в країнах Середземномор’я

  Щодо освітлення самшит не надто вимогливий. Він прекрасно переносить тінь і існування поруч з іншими деревами. А ось від попадання прямих сонячних променів його краще берегти, створюючи штучну тінь і, таким чином, захищаючи листя рослини від опіків.

  «Живий» паркан із самшиту перешкоджає проникненню шуму і захищає від вітру

  Після закінчення 3-х років рослина вважається дорослою

  Земля, в якій знаходиться чагарник, повинна бути поживною і родючою. Підживлення органічними добривами починається з того моменту, коли рослина грунтовно вкоренилося. Навесні в перекопаний грунт вносяться комплексні добрива, в складі яких міститься азот, фосфор і калій. Восени чагарник необхідно підгодовувати безазотними добривами – суперфосфатом і калійною сіллю.

  Для великих орнаментів створюється ескізний проект, який за допомогою вимірювальних елементів переноситься в натуру

  Молоді дерева краще не стригти в сонячну погоду

  Як і підгодівля, стрижка самшиту проводиться на другий рік після посадки, коли дерево остаточно прижилося. Робиться це один раз в місяць, в період найбільш активного росту чагарнику – з травня по серпень.

  За допомогою садових ножиць і інших спеціальних пристосувань рослинам надають бажану геометричну форму. Після закінчення місяця форма коригується шляхом видалення виступаючих гілочок.

  Порада! Чим частіше ви робите стрижку самшитових дерев, тим краще повинні їх поливати й удобрювати. Це допомагає заповнити втрату поживних речовин і уберегти рослину від втрати листя.

  За допомогою різних пристосувань можна надати рослині бажану форму

  У нашій смузі дерево виростає до 2-х метрів у висоту

  Для створення нескладних фігур ідеально підходять спеціальні ножиці для стрижки самшиту

  Незважаючи на те, що в листі самшиту містяться отруйні і небезпечні для здоров’я людини компоненти, це не захищає його від поразки всілякими шкідниками.

  Найчастіше чагарник страждає від самшитової галиці і павутинного кліща . Ці шкідники відкладають на пагонах рослини свої яйця. Через певний час з них з’являються личинки, які проникають в тканину листя і ушкоджують їх. Протистояти цим шкідників можна за допомогою збирання опалого листя та регулярної обрізки. Хімічну обробку проводять з середини травня до середини червня.

  Ще один досить відомий шкідник – грибок Volutella buxi . Він пошкоджує рослину і викликає відмирання пагонів. У боротьбі з ним ефективна обробка фунгіцидами та обрізка хворих пагонів.

  Цвіте самшит в перших числах березня

  Нерегулярний полив і неякісна підгодівля сприяють розвитку хвороб самшиту, а також фарбування країв листя в жовтий колір. Щоб цього уникнути, необхідно створювати сприятливі умови для зростання чагарнику. Своєчасне добриво дерев допоможе уникнути істотних пошкоджень.

  5 рослин, що маскують непривабливий паркан

  Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 22 листопада 2023 Опубліковано: 16 липня 2020 Перша редакція: 16 липня 2020 🕒 4 хвилини 👀 60287 разів 💬 15 коментарів

  • Рослини для декорування вертикальних конструкцій
    • Бугенвілія
    • Гліцинія
    • Гірчак бальджуанський
    • Дикий (дівочий) виноград
    • Троянди
    • Коментарі

    Багато садівників і господарів присадибних ділянок стурбовані не тільки урожаєм, а й красою свого саду та двору, і коли виникає необхідність задекорувати паркан, який із плином часу став негарним, зробити це можна без великих витрат, достатньо лише посадити біля паркану виткі рослини. Проблеми вони, звичайно, не усунуть, проте облізла чи поламана огорожа не буде муляти вам очі та псувати ландшафт.

    Ми пропонуємо вам розглянути кілька рослин, здатних створити маскувальний ефект.

    Рослини для декорування вертикальних конструкцій

    Бугенвілія

    Це одна з найкрасивіших багаторічних рослин. У період цвітіння ліану прикрашають яскраві приквітки, що приховують дрібні непоказні квітки. Саме завдяки приквіткам бугенвілія виглядає декоративно й ідеально підходить для оздоблення паркану, тим паче, що серед безлічі сортів можна вибрати рослину з приквітковим листям різного забарвлення.

    Щоб бугенвілія повноцінно росла й розвивалась, їй необхідний гарний догляд: рослина любить добре освітлені й прогрівані сонцем місця, не зносить вітряної погоди та хворіє від перезволоження ґрунту. Молоді пагони ліани слід періодично підрізати.

    Підживлюють бугенвілію мінеральним добривом, що не містить азотної складової.

    Гліцинія

    Ця рослина відома також як вістерія. Важко не звернути увагу на гліцинію, що сягає вісімнадцяти метрів у висоту з її красивими спадними суцвіттями й ажурним листям. Рослину можна вирощувати і як ліану, і як чагарник, і як дерево, причому як у теплому, так і в холодному кліматі, оскільки існують різновиди та сорти гліцинії для різних кліматичних поясів. Приємний аромат вістерії віддалено нагадує запах акації.

    Якщо ви зупините свій вибір на гліцинії, врахуйте, що цією рослиною можна камуфлювати тільки міцні огорожі, а от старий парканчик не витримає її ваги.

    Щоб цвітіння гліцинії було довгим і рясним, потрібно регулярно, але помірно зволожувати під нею ґрунт із початку весни до кінця літа, а з початку осені полив потрібно поступово скоротити. У ґрунт при посадці гліцинії бажано додати торф і тирсу. Підживлювати рослину рекомендують по черзі мінеральним та органічним добривом.

    Гірчак бальджуанський

    Ця невибаглива, але досить гарна ліана за сезон може вирости в довжину на п’ять-шість метрів, а цвіте вона при правильному догляді до кінця осені. Поливати гірчак слід щодня, інакше рослину може вразити попелиця, але загалом до захворювань і шкідників гірчак стійкий. Щоб контролювати зростання гірчака бальджуанського, його потрібно щорічно обрізувати, але в іншому рослина не вимагає до себе великої уваги.

    Дикий (дівочий) виноград

    Дикий виноград (партеноцисус) – багаторічна морозостійка рослина. Зростає він швидко, у нього гарне різьблене листя, яке восени забарвлюється в багряний, жовтий і фіолетовий кольори. У густому листі дозрівають неїстівні, але декоративні темно-фіолетові ягоди з сизуватим нальотом. Узимку ці ягоди скльовують птиці.

    Дикий виноград добре росте як у затінку, так і під яскравим сонцем. До складу ґрунту рослина невимоглива, тож їй байдуже, де рости – у родючому чи в бідному ґрунті. Однак не можна допускати перезволоження ґрунту. Щоби рослина росла в потрібному вам напрямку, слід регулярно підрізати гудиння дівочого винограду й направляти його зростання так, аби паркан поступово повністю вкрився густим листям.

    Троянди

    Не тільки для маскування паркану, а й для оздоблення ландшафту ідеально підійдуть виткі троянди з їхніми чудовими запашними квітками. Пагони плетистих троянд у довжину можуть сягати п’яти метрів. Троянди люблять сонячне світло та погано зносять різкі пориви вітру. Молоді рослини слід поливати один-два рази на тиждень, а дорослі троянди вимагають зволоження один раз на тиждень. Однак у цьому питанні потрібно орієнтуватися на погоду: що частіше йдуть дощі, то рідше доведеться поливати троянди.

    Ґрунт навколо кущів потрібно періодично розпушувати на глибину п’яти сантиметрів і збагачувати листковим перегноєм, тирсою й компостом. Щоб рослина цвіла довго й рясно, її необхідно періодично обрізувати та кожні двадцять днів навперемінку підживлювати мінеральними й органічними добривами.

    Які ще рослини можна використовувати для маскування вертикальних конструкцій, ви побачите в наступному відеоролику: