Модрина

Модрина (Larix) – рід хвойних дерев, характерною особливістю яких є хвоя, що опадає на зиму. Вони в основному заввишки 15–45 м, мають відкриту крону і вузькі гілки. Мале голчасте листя навесні яскраво-зелене, згодом стає блідо-зеленим, а восени змінюється на жовто-помаранчеве. Вирощування її як декоративної рослина в Європі та Північній Америці почалося порівняно недавно – з другої половини-кінця XIX століття.

В Японії та Китаї подібним чином їх вирощують понад тисячу років. Як і багато століть тому в цих азіатських країнах використовують, в основному, карликові модрини, висаджуючи їх у мініатюрних садках або біля храмів. Популярні ці дерева і для вирощування в техніці бонсай.

Здавна деревину використовували для будівельних робіт, а кору – для отримання фарб. В даний час модрини часто вирощують як елемент ландшафтного дизайну в парках, садах.

1. Переваги модрини
2. Необхідні умови для вирощування
3. Температура
4. Освітлення
5. Який субстрат підходить
6. Як і коли садити модрину
7. Рекомендації по догляду
8. Вологість та полив
9. Внесення добрив
10. Як пересадити модрину
11. Використання модрини у ландшафтному дизайні

Переваги модрини

Хоча дерево і з опадаючою хвоєю, проте воно має багато інших переваг у порівнянні з вічнозеленими декоративними хвойними рослинами – соснами, ялинами, ялицями, туями:

• швидке зростання – у сприятливих умовах протягом року може давати приріст до 100 см
• невимогливість до субстратів
• стійкість до низьких температур, різких перепадів температур (осінніх та весняних заморозків)
• може рости в місцях з високим заляганням ґрунтових вод, застоєм талої або дощової води, де в переважній більшості хвойних та листяних рослин починається гниття коренів
• не чутлива до протягів: може рости навіть за сильних вітрів
• велика кількість сортів, гібридів і варіацій, різних розмірів, форм і відтінків дозволяє підібрати модрину для будь-якого різновиду ландшафтного дизайну, починаючи від парку або дендрарію, закінчуючи контейнером або мініатюрним садом
• значно менше уражається інфекційними захворюваннями, ніж інші хвойні
• саджанці та проросле насіння набагато рідше уражаються гризунами, ніж інші хвойні та листяні породи дерев та чагарників.

Необхідні умови для вирощування

Ареал роду тягнеться на тисячі кілометрів з півночі на південь: від Таймиру до Кореї. Тому, говорячи про необхідні умови, потрібно уточнювати про який вид або сорт йдеться.

Температура

Модрина японська і сорти, створені на її основі, мають слабку зимостійкість (5-6 зони). При вирощуванні цієї рослини в умовах нашої країни дерево потрібно вкривати на зиму, як і модрину Гріфіта.

В Україні посадка модрини європейської, американської, сибірської або Гмеліна є кращим варіантом. Вони мають високу морозостійкість, легко переносять холод, що перевищує позначку – 30 градусів, не потребуючи укриття.

Освітлення

Більшість видів модрини – світлолюбні рослини, яким необхідне сонячне світло у великій кількості. При вирощуванні в тіні молоде деревце сильно відстає в зростанні або взагалі припиняє рости. У випадку недостатнього освітлення у модрини зменшується кількість пагонів, дерево не утворює пірамідальну крону, виглядає голим навіть у літній період.

Але кілька видів модрини можуть не тільки витримувати півтінь, але будуть добре почуватися і успішно зростати без прямих сонячних променів. Це модрини, що в природних умовах ростуть при аналогічному освітленні. В основному це гірські види, наприклад, модрина західна.

Півтінь – це трохи затемнені місця, які освітлюються ранковим або вечірнім сонцем 2-3 години на день.

Посадка в глухій тіні для модрини протипоказана, жодної з її видів там не зростатиме.

Який субстрат підходить

Модрини не вимогливі до складу та структури ґрунту. Вони можуть рости на ґрунтах із:

• підвищеною кислотністю – як у природних умовах (рН 3,5-5,5)
• будуть чудово почуватися на грунтах з нейтральною кислотністю (рН 7,0)
• а для деяких видів, природний ареал яких розташований у гірських місцевостях, підійдуть лужні субстрати (рН вище 7,0)

У природі ці дерева можуть рости на субстратах з поганою аерацією та водостоком, застоєм води у ґрунті. Але селекціоновані сорти ніжніші і можуть постраждати.

Щоб уникнути цього, при посадці модрини на дно ями кладуть дренаж (гальку, биту цеглу, керамзит).

У деяких джерелах вказується, що модрини категорично не переносять застою води у ґрунті. Цей факт стосується лише кількох видів, місця проживання яких виключно гори (модерниці японська, американська, Гріфіта). Більшість культивованих видів модрини в природних умовах зростають у болотистих місцевостях або в місцях з підвищеною ґрунтовою вологістю.

Оптимальними для цих дерев є суглинисті субстрати і супіски (пухкі породи гірських схилів) із середньою або слабкою кислотністю і хорошою аерацією; вологі чи середньо вологі. При вирощуванні на таких грунтах модрина дає найбільший приріст і добре розвивається.

При виборі модрини для посадки пам’ятайте, чим далі вона від природної материнської екосистеми, тим вона ніжніша і вимогливіша.

Як і коли садити модрину

Для посадки модрини потрібно вибрати сонячне відкрите місце. Якщо планується посадка дерев у ряд, то між ними потрібно залишити відстань 3-4 метри. Садять у середині осені, коли голочки вже пожовтіли або напровесні, до того, як набухнуть бруньки. Найкраще Larix росте на суглинках, трохи гірше на чорноземі і зовсім погано – на піску.

Висаджують зазвичай дворічні саджанці. Яму для посадки викопують розміром 50х50 см та глибиною 70-80 см. Для посадкового ґрунту треба змішати садову землю, торф (або перегній) та пісок у пропорції 2:1:1.

Якщо земля важка (глина), потрібно влаштувати дренаж із щебеню.

Саджанець обережно опустити в підготовлену яму, намагаючись не пошкодити мікоризу (мікориза – це гриб, що обплутує коріння саджанця і робить доступнішим для поглинання рослиною води та мінеральних речовин). Засипати підготовленим ґрунтом. Ком землі має бути трохи вище кореневої шийки саджанця, так як після поливу земля осяде. Перший полив має бути дуже рясним.

Пристовбурове коло потрібно замульчувати перегноєм або торфом шаром 5-6 см.

Якщо все вийшло, модрина почуватиметься комфортно і радуватиме приростом 1-1,5 м на рік.

Рекомендації по догляду

Larix досить невибаглива рослина. Але щоб насолодитися всією красою цього дерева, його потрібно обов’язково доглядати.

Він не складний і полягає у наступних заходах:

1. підживлення ранньою весною до набухання бруньок мінеральними добривами (нітроамофоска) або комплексним добривом для хвойних
2. обов’язковий полив молодих дерев влітку приблизно один раз на тиждень по 1-2 відра (модрині дуже сподобається полив водою, в якій мили лісові гриби – таким чином її корова система збагачується грибними спорами, що для модрини дуже важливо)
3. розпушування між саджанцями на глибину 15-20 см
4. у молодому віці несильне обрізання для формування крони
5. захист від шкідників та хвороб

Вологість та полив

Молоді модрини повинні рости у вологому субстраті. Якщо природних опадів недостатньо, то рослини потребують додаткового поливу. Дорослі модрини обходяться атмосферними опадами, добре переносячи посушливі періоди. В ідеалі субстрат, на якому росте модрина, повинен бути завжди вологим, але не мокрим. Для запобігання втраті вологи грунт потрібно замульчувати тирсою, сосновою корою, хвоєю або торфом.

Карликові, подушкоподібні та повзучі сорти та різновиди модрини прирівнюються до молодих рослин з відповідним поливом.

Штамбові форми модрини примхливі і більш вибагливі, ніж інші форми. Вони не люблять перезволоження та пересихання субстрату і страждають від надлишку води в ґрунті. Модрини, які вирощують у контейнерах, потребують особливого догляду: земляна грудка не повинна пересихати – це призводить до загибелі рослини. Навіть у період спокою – пізно восени та взимку, потрібно стежити, щоб субстрат був вологим.

Слід уникати рясного поливу і обов’язково зливати воду з піддону. У випадку з модринами, що ростуть в ємностях, вода, що залишилася в піддоні, може бути згубна для рослини. Якщо дерево, що росте в горщику, залишається зимувати на вулиці під снігом, то поливати її не потрібно.

Якщо модрина вирощена в техніці бонсай, то дереву необхідний спеціальний догляд: регулярні часті поливи невеликою кількістю води, розпушування субстрату, підрізування пагонів.

Внесення добрив

При посадці модрини у відкритий ґрунт підживлення проводять навесні на початку періоду вегетації. Для цього можна використовувати рідкі розчинені у воді мінеральні добрива або гранульовані добрива пролонгованої дії, розроблені спеціально для хвойних порід дерев.

При цьому в жодному разі не можна перевищувати концентрацію.

При надлишку азоту модрина активно піде у вертикальний зріст, а кількість гілок другого і третього порядку не збільшиться: дерево виглядатиме голим і втратить красу крони. Відстань між гілками другого порядку не буде чим заповнити, тому що, на відміну від листяних рослин, на стовбурах у хвойних дерев не утворюються додаткові бруньки.

Модрини, які вирощують у контейнерах, також удобрюють навесні та/або на початку літа.

Як пересадити модрину

Модрини не люблять пересадок, особливо, якщо при цьому оголюється коренева система. Тому саджанці, яким понад два роки, пересаджують разом із земляною грудкою. Якщо до посадки модрини на постійне місце вона росла в контейнері, дерево обережно виймають, або розрізають ємність (якщо це можливо). Така пересадка є найбільш щадна і проходить практично безболісно для рослини.

Оптимальним періодом для посадки є осінь чи рання весна.

У цьому випадку у ґрунті найменша кількість хвороботворних мікроорганізмів, що виключить зараження кореневої системи. Якщо не пошкоджувати земляну грудку, то посадка модрини можлива і в дорослому віці.

Особливість кореневої системи модрини – мікориза – симбіоз коренів і мікроскопічних грибків, що допомагають дереву засвоювати мінеральні речовини з субстрату. Тому при посадці молодих саджанців або при пересадці модрини на нове місце бажано додати в ґрунт землю з-під дорослих модрин або інших хвойних рослин (сосни, ялини, ялиці).

Використання модрини у ландшафтному дизайні

Модрина – гарний вибір для алей та парків та садів. Залежно від виду дерева бувають різної висоти. Крони ажурні, прозорі. Все це дозволяє створювати ексклюзивні композиції. Привертають погляд групові посадки з модрини кількох видів за рахунок забарвлення хвої різних відтінків – від світло-зеленого до синьо-зеленого.

Восени колір хвої переливається всіма відтінками жовтого. Розбавити посадки модрини можна кущами калини, жимолості, бузку, жасмину. Вони висаджуються на відстані 1 метр від модрини. Ці рослини добре уживаються разом, т.я. однаково люблять вологий ґрунт, та й гарно виглядають разом.

Будемо раді, якщо наш сайт стане «подіумом» для вашої рослинки! Поділіться фото через пошту [email protected], вказавши хто виростив цю чудову рослину. Ми опублікуємо фото на нашому сайті (обов’язково зазначивши авторство) – можливо саме ваші старання спонукають інших виростити таку ж рослину! Це стане великим джерелом натхнення для нас та наших відвідувачів 💚

Модрина в саду – яку вибрати і як доглядати?

Минулої зими проходила повз двір школи й помітила на квітнику засохлу вже величеньку ялинку. Що з нею трапилося? Ніколи раніше її тут не помічала, а вона вища мене на зріст… І сорт якийсь дивний – такі тонесенькі гілочки і голочки… «Ялинка» була темно-коричневого кольору вся – згори донизу. Таке враження, ніби вона згоріла. Заклопотана, я викинула з голови те дерево, поки десь в травні, прямуючи тим самим маршрутом, не побачила справжню хвойну красуню і не зрозуміла, що це зовсім не ялинка, а… модрина! Не впізнати її я не могла, бо дуже люблю цю породу, але ніколи не бачила на власні очі, як виглядають модрини взимку, тому і не впізнала одразу. І ось тепер думу думаю – чи садити мені модрину в саду, як планувала раніше, зважаючи на її непрезентабельний вигляд взимку? Де посадити, бо дерево немаленьке? Який вибрати сорт і якого догляду потребує модрина в саду? Про це і поговоримо в статті.

Модрина в саду – яку вибрати і як доглядати?

Опис рослини

Модрина (Larix) — хвойне дерево, яке, на відміну від сосен, ялин, ялиць і інших хвойних, не вічнозелене. Восени її хвоя стає золотисто-жовтою, а на зиму опадає, щоб весною відростати знову.

Навесні серед зеленої хвої модрини можна побачити симпатичні рожево-червоні жіночі квітки, схожі на малесенькі трояндочки. Згодом вони перетворюються на шишки. Вони у модрини дуже невеликі (від 1,5 до 3,5 см довжиною), червоні або блідо-жовті, у міру дозрівання стають коричневими та лускатими.

Кора дерева товста, світло-коричнева, хоча деякі різновиди мають рожевий відтінок під коричневим шаром. Складається з тонких пластинок, які легко розщеплюються.

Коренева система — потужна, сильно розгалужена, без вираженого стрижневого кореня. Це досить вітростійка порода. У сприятливих умовах дерево виростає до 80 м (середня висота 25-30 м). Модрина, як і багато хвойних дерев, довгожитель, вона може прожити 300-400 років. На сьогодні відомі модрини віком близько 900 років.

Восени модрина, як і всі листопадні дерева, перефарбовується у жовтий колір

Навесні серед зеленої хвої модрини можна побачити симпатичні рожево-червоні жіночі квітки, схожі на малесенькі трояндочки

Догляд за модриною в саду

Модрини не вимагають особливого догляду, що мені дуже підходить. Але є в цих дерев ще один недолік, крім засохлого вигляду взимку – вони потребують постійного зволоження ґрунту. В залежності від особливостей виду, стійкість до посухи у модрин — від слабкої до помірної. У посушливі періоди, пишуть, поливати її треба не рідше одного разу на тиждень, щоб ґрунт залишався постійно вологим. Звичайно, підтримувати вологість землі можна за допомогою мульчування, але все-таки без поливу у спеку модрина, особливо молода, не виживе. Для мене при виборі рослин для саду посухостійкість – номер один після декоративності, а модрину до того ж треба висаджувати на сонці. Вона повинна отримувати, як мінімум, шість годин повного сонця в день.

Ґрунти любить кислі й нейтральні, краще — багаті на органіку. Ну і, звичайно, зважаючи на розміри, модрині потрібна достатня площа для нормального росту і розвитку. (З цим у мене проблем як раз поки нема…)

Але і для невеликих ділянок модрина – не під забороною. Її успішно можна стримувати обрізуванням. Обрізають модрину ранньою весною до розпускання хвоїнок. У міру зростання дерева можна видаляти нижні гілки, щоб світло проникало і знизу. Другу більш ніжну обрізку можна провести в середині літа.

Щоб дерево не дуже сильно зростало в висоту, можна обрізати його верхівку на 10 см. Після обрізування пагона-лідера, дерево спробує випустити нову верхівку, але на це піде час.

Обрізати модрину можна на довжину всього молодого приросту, а надто радикальну обрізку старих пагонів модрина переносить погано. При помірному формуванні обрізуванням дерево нарощує більш щільну компактну крону і не виростає аж «до неба».

Кожні два-чотири роки варто удобрювати модрину в середині весни. Детально про підживлення хвойних читайте в нашій статті Як і коли підживлювати хвойні рослини?

Європейська модрина (Larix decidua) «Репенс» (Repens)

Види й сорти модрини

Високі модрини з широкою кроною найкраще підходять для сільських ландшафтів та парків, де у них є достатньо місця для зростання. Але якщо приймається рішення посадити модрину в невеликому саду, то варто приготуватися до регулярної її обрізки два рази на рік. Крім того, для ділянок з обмеженою площею варто звернути увагу на компактні сортові форми, які згадаю нижче.

Вирощуватися в садах можуть як природні форми, так і декоративні сорти.

Європейська модрина (Larix decidua) — найбільший вид, відомий також своїм яскравим осіннім забарвленням. Крона пірамідальна, хвоя зелена. Для вирощування потребує постійного зволоження ґрунту.

На основі модрини європейської створено багато сортів, наприклад:

• «Корнік» (Kornik) — куляста крона, як правило, на штамбі, висота 1 м в 10 років;
• карликовий сорт «Літтл Буглі» (Little Bogle), який до 10 років досягне висоти всього лише 30-40 см;
• «Пендула» (Pendula) з плакучою кроною нерегулярної форми (висота залежить від штамба, максимально дерево може досягати 10 м);
• «Пулі» (Puli) — плакучий карликовий сорт з вузьким габітусом і пагонами, що звисають до землі, середня висота деревця 1,5 м, діаметр 50 см;
• «Репенс» (Repens) — сорт з довгими, практично не розгалуженими повзучими пагонами, що, як правило, прищеплюється на штамб. Хвоя яскраво-зелена, висота дерева 1-1,5 м.

Модрина японська (Larix kaempferi) дуже схожа на європейську, але має більше пониклих гілок, а також хвою блакитного відтінку. Подібно своїм побратимам, модрина японська не переносить лужних або сухих ґрунтів. Це, як на мене, сама декоративна з модрин для ландшафтного дизайну.

Як і у випадку з іншими модринами, існують сорти японської модрини, що можуть підійти для невеликих ландшафтів:

• «Блу дварф» (Blue Dwarf) — компактна карликова форма з синьо-блакитною хвоєю. Крона густа сферична. Як правило, буває в штамбовій формі. Висота до 1,5 м;
• «Діана» (Diana) — один з найбільш декоративних сортів. Відрізняється спіралевидними химерно звитими гілками, що спадають на кінцях. Висота до 10 м, крона пірамідальна.
• «Якобсен» (Jacobsen) — карликове деревце з вузько-конічною кроною. Хвоя з легким сизим відтінком. Виростає до 2,5-3 м.
• «Стіф Віпер» (Stiff Weeper) — сорт з плакучими гілками, що стеляться по землі. Хвоїнки довгі, блакитного відтінку. Вирощують в штамбової формі, висота 1,5-2 м.
• «Пендула» (Pendula) — плакуча розлога форма з широкою кроною 3-6 м в діаметрі, висота до 10 м. Хвоя яскраво-зелена, крона нерегулярна.

Модрина японська (Larix kaempferi) «Пендула» (Pendula)

Модрина сибірська (Larix sibirica) — дерево висотою 25-45 м з широкою пірамідальною кроною. Має вражаючу зимостійкість і витримує до -70 градусів морозу. У нас, правда, стільки не буває. І не треба))) У ландшафтному дизайні використовуються природні форми цього виду.

Модрина сибірська (Larix sibirica)

Модрина американська, або східна (Larix laricina) — корінний американський вид. Дерево найкраще підходить для великих ландшафтів, досяягає висоти близько 23 м. Переносить високий рівень грунтових вод.

Існує кілька сортів цього виду невеликого розміру, які можна вирощувати в малих садах і альпінаріях:

• «Аретуза Бог» (Arethusa Bog) — карликовий сорт до 1 м висотою з округлою кроною. Гілки горизонтальні, зі спадаючими кінчиками.
• «Ньюпорт Бьюті» (Newport Beauty) — мініатюрний сорт, який має в 10 років висоту менш як 30 см. Крона округла і щільна. Хвоя блакитна. Зазвичай прищеплюється на штамб.
• «Дебора Ваксмен» (Deborah Waxman) — карликовий сорт, що виростає до 2-х метрів у висоту. Крона акуратна, широко пірамідальної форми. Хвоя блакитнувата. Молоді шишки рожевого кольору, активно родить.

Модрина американська, або східна (Larix laricina) «Аретуза Бог» (Arethusa Bog)
Модрина американська, або східна (Larix laricina) «Ньюпорт Бьюті» (Newport Beauty)

Модрина американська, або східна (Larix laricina) «Дебора Ваксмен» (Deborah Waxman)

Дорогі читачі! Буду вдячна, якщо в коментарях ви поділитеся своїм досвідом вирощування модрини в саду. Якому сорту ви віддали перевагу і як ви миритеся з її не дуже привабливим виглядом взимку? Хоча насправді поки працювала над цим матеріалом, вже вирішила — модрині в моєму саду бути! Вже навіть і з сортом, і з місцем визначилася. Ну, подумаєш, взимку не зелена. Так, а інші листопадні що — кращі?

ЗЕЛЕНА САДИБА.