Різдвяні прикраси українців: солом’яний павук, голуби, їжачки

Різдвяний «павук» (або “павуки”) — це традиційна українська рухома різдвяно-новорічна прикраса оселі, плетена з соломи або очерету. Являє собою сплетені конструкції ромбоподібної, пірамідальної форми, їх вішають на вікно чи під стелею на сволоці. За давніми уявленнями наших пращурів про створення світу, павук – це мітологічний образ, що снує світ. Тому таких «павучків» вважають оберегом та символом Всесвіту.

Етнологи Валерій Войтович та Ксенофонт Сосенко про це пишуть так:

Згідно з міфом, колись із неба спустився павук і заснував гніздо, у яке впав камінчик завбільшки з перлину. Відтак він розрісся до небесних просторів, і на ньому постала земля. Ця ідея мало поширена в українських колядках але є ґрунтовною в українському світогляді, та є, напевне, ще давнішою, ніж інші колядки про початок світу».

Виготовити “павука” просто, але треба мати терпіння. З дебелих житніх стебел нарізаються різних розмірів соломинки. Просовуючи через порожнину нитку, роблять з них різноманітні кубики, пірамідки. За основу беруть найбільшу фігурку. До неї долучають з боків менші (іноді в середині центральної фігурки знаходилося кілька маленьких ромбиків або квадратиків). Бокові стебла обмотують різнокольоровим папером або ж пацьорками. На Різдво “павуків” підвішують до центрального сволока чи на виході напроти дверей. Вони тримаються на довгій волосинці з конячого хвоста (або на нитці) і постійно крутяться, наче живі, завдяки циркуляції повітря.

На Лемківщині та в деяких районах Львівщини виготовляли “павуків” із соломи та підвішували в хаті до сволоку. Могли виготовлятись павуки і з тонких прутиків та дроту. У місцях з’єднання соломинок чіпляли паперові квіти, свічки тощо. У музеї архітектури та побуту також є павуки зроблені із паперу, прикрашені горішками.

“Солом’яні павуки” – один із найдавніших витворів із соломки і найбільш загадковий. Їхні форми, побудовані на поєднанні множини однакових модулів, вражають своєю гармонією. Хаос множини солом’яних трубочок в руках майстрів, перетворюється у космічно впорядковані диковинні конструкції, начебто в їх руках створюється Світ,” – розповідає майстер плетіння із соломи Олена Шибунова, чиї роботи можна побачити в галереї “Світлиця”.

“Ми зустрічали павуків не тільки в західних регіонах, де вони були розповсюджені, але і в східних. Ще навіть рік чи два тому на Київщині побачили над образами маленького павучка, із соломи, прикрашеного папірцями від цукерків. Та бабуся вже не пам’ятала, для чого ця прикраса, а тільки використовує його, бо так робили її батьки,”- відмічає Тетяна Пошивайло, що з Музею Гончара.

У деяких районах на Буковині та Покутті (Кіцманський та Заставнівський райони Чернівецької області, Городенківський та Снятинський райони Івано-Франківської області та ін.) різдвяні павуки мали іншу назву – серафинці. Також “павук” – це багатосвічник у церкві, панікадило.

В народі вірили, якщо людина хвора, або ж коли жінка не вагітніє, то треба ставати під “павука”. Чітка гармонія форм та руху покликані оберігати дім та його господаря. Вбираючи в павутину своєї конструкції все негативне, що мого завадити щасливому життю родини.

“Спалювали павуків щороку. Вірили, що він вбирав негативну енергетику, і таким чином разом з ним знищувався весь негатив, тобто уособлення вбирання нечистої сили,” – продовжує старший науковий співробітник науково-просвітницького відділу УЦНК Музею Івана Гончара Поліна Гуменюк.

Поруч з “павуками” сусідяться “їжачки“. Їх роблять із тіста або глини. У виліплену форму густо затикають невеличкі колоски, потім все це сушать на комині. Поміж подвійні вікна вставляються різноманітні прикраси. Вони виготовляються із різновідтінкових стебел соломи, кольорового паперу, через які продівають нитку і підвішують між склом.

Голуби — птахи, виготовлені з випорожненого яйця та кольорового паперу, з якого робили крила, просовуючи папір у дві дірки, зроблені в шкарлупі. Їх підвішували до стелі. Ці голуби, найімовірніше, є символами тих голубів, про яких співається в древніх українських колядках, що вони брали участь у створенні Всесвіту.

Напередодні Водохрещі із соломи робили ромби, трикутники, квадрати і вставляли їх між подвійними рамами вікон. Вони, як і різдвяний павук, символізували Всесвіт, Зорі.

Долучайтесь до спільноти та діліться публікацією у соцмережах:

• Вітаємо з Яблуневим Спасом 2023!
• Узвар — різдвяний обрядовий напій
• Народні прикмети на 19 жовтня – День Фоми
• Обрядовий хліб українців
• Різдвяні віншування: велика підбірка
• Про місяць вересень і калину
• Як обрати весільний подарунок: головні рекомендації
• Розпис дерев’яних писанок
• Традиційний восковий розпис писанки
• 10 альбомів українських писанок

Солод – що це таке і з чого роблять, корисні властивості та шкода, приготування в домашніх умовах

Основні властивості готового напою безпосередньо залежать від якісних властивостей інгредієнтів, що переробляються. Непророщене зерно має грубу структуру і містить активних білкових речовин (ферментів), необхідні розщеплення компонентів зерна у процесі приготування алкогольних напоїв. Тому для створення інгредієнта з оптимальними властивостями застосовують спеціальну технологію штучного пророщування злакових культур. Як найбільш підходящу зернову культуру використовують ячмінь, т.к. в ньому міститься достатня кількість крохмалю, оболонок та попередників ферментів, що технологічно використовуються для приготування зернового затору.

Докладніше з цією культурою можна ознайомитися у статті “Ячмінь у пивоварінні”. Тут же на прикладі ячменю розглянемо з вами кожен етап солодоріння і з’ясуємо, чи варто займатися приготуванням солоду в домашніх умовах. Ця стаття буде актуальною для прочитання як пивоварам, так і винокурам.

Технологію штучного пророщування називають солодорощенням

, а одержуваний продукт солодом.

полягає у накопиченні максимальної кількості активних ферментів у зерні та його розпушенні.

Технологію солодоріння поділяють на такі процеси:

1. Очищення та сортування зерна
2. Миття, дезінфекція та зволоження зерна
3. Пророщування зерна
4. Підв’ялення та сушіння солоду
5. Полірування солоду
6. Зберігання солоду

коротка характеристика

На ринку найчастіше зустрічається ферментований житній солод, який ще називають червоним або млосним. Продукт досить калорійний, але водночас дуже корисний, хоч і має деякі обмеження щодо вживання. Він використовується не тільки для виготовлення алкоголю (насамперед пива), а й у випіканні хліба. Така добавка робить виріб ароматним та надає йому характерного темно-коричневого кольору.

Що таке житній солод?

Солод житній – це продукт, який виготовляють із штучно пророщених зернят жита. Його вживання дає загальнозміцнюючий ефект, посилює витривалість, підвищує захисні сили організму та стимулює розумову активність.

Технологія виробництва

Технологія виробництва житнього солоду нескладна і складається з кількох етапів. Спочатку всю зібрану культуру відправляють на завод, де її засипають у спеціальну машину з очищення. Цих етапів може бути один або два (залежить від того, яка сировина надійшла на фабрику). Після очищення жито відправляють у мийний чан, де воно вимочується деякий час, пророщується. © https://ydoo.info/product/rzhanoy-solod.htmlКоли культура досягне необхідного стану, її відправляють на ферментацію, а потім на сушіння. Потім висушений продукт розподіляється за призначенням. Культуру, призначену для кулінарії, подрібнюють, фасують та відправляють на продаж.

Види житнього солоду

Існує всього два види житнього солоду, які зараз використовуються практично у всіх сферах:

1. Ферментований. Виробництво такого солоду обов’язково включає процес ферментації. Він може бути звичайним, тобто без допоміжних пристроїв, а може прискорюватися за допомогою томлення зерен за високої температури. Наприкінці жито ретельно висушується та подрібнюється. За рахунок ферментації в культурі утворюються меланоїди, які надають характерного смаку (трохи солодкуватий) і аромату житньому хлібу та іншим виробам.
2. Неферментований. Відрізнити їх можна за кольором: ферментований темний, а неферментований світліший. По суті це те ж жито, ті ж процеси, тільки немає ферментації, тобто пророщене зерно відразу відправляють на сушіння, але сушать при дуже низьких температурах. Текстура та колір готового продукту нагадують борошно. Використовується неферментований житній солод, переважно при випіканні хліба.

На приготування ферментованого солоду потрібно більше часу, а сам процес вважається витратним, тому вартість такого продукту може бути в кілька разів вищою, ніж неферментованого.

Також існують спеціальні сорти пивного солоду:

Кожен із сортів має 5-7 підвидів, які використовуються для приготування різних видів пива.

Відбір зерна для пророщування

Це дуже важливий етап, оскільки саме хороше зерно дає якісний солод, чого ми прагнемо. Насамперед, потрібно визначитися з культурою. Для домашнього пророщування ідеальними є пшениця та жито – це голозерні культури, тому проростають досить швидко та легко подрібнюються. Також непогано пророщується ячмінний солод, але процес більш тривалий. У середньому зелений ячмінний солод виходить за 9-10 діб, 5-6 діб – житній, 7-8 діб – пшеничний, 8-9 діб – вівсяний.

Свіже, щойно зібране зерно не підходить – у нього дуже слабка схожість (здатність до проростання). З моменту збирання врожаю має пройти щонайменше 2 місяці, але не більше 1 року. Зерна мають бути повністю визрілими, повними, важкими, мати світло-жовтий колір. Всередині: пухкими, білими та борошнистими. При зануренні у воду повнотілі зерна тонуть. Зрозуміло, сировина має бути добре пукраїнціва, без домішок бур’янів.

Схожість зерна можна перевірити самостійно. Для цього потрібно відібрати 100 великих зернят і помістити їх у склянку з водою. Спливли видалити і замінити їх такою ж кількістю повноважних, що тонуть. Потім зерна слід розкласти на блюдечко, зверху накрити вологою тканиною і залишити в теплому темному місці. За потреби тканину потрібно зволожувати. Через 2-3 дні перевіряємо схожість – вважаємо кількість зерен, що не проросли, отримуємо відсоток. Хорошою сировиною для отримання будь-якого солоду є зерно, яке має схожість щонайменше 90-92%.

Як зробити своїми руками у домашніх умовах?

Приготування житнього солоду своїми руками в домашніх умовах має на увазі ті самі етапи, що і на заводах:

• відбір сировини;
• замочування;
• пророщування;
• ферментацію;
• сушіння;
• подрібнення.

Від якості зерна залежатиме те, яким буде підсумковий продукт. Бажано використати сировину, яка вже полежала кілька місяців. У свіжозібраних зернах ще йде процес зростання, а це не зовсім добре для солоду. Щоб позбутися дрібного сміття, жито просіюють через сито, а потім промивають під проточною водою. Всі зерна, що спливли вгору, видаляють, оскільки вони порожні і не проростуть.

Для замочування можна взяти будь-яку ємність, але не металеву. При виборі посуду, де лежатиме жито, слід враховувати, що в процесі набухання зерно збільшиться. Жито слід залити холодною водою з-під крана і поставити в прохолодне місце, де температура буде +15 градусів. Така відносно низька температура необхідна у тому, щоб процес проходив рівномірно. Рідина, в якій лежить жито, має змінюватися кожні 6 годин. Це робиться для того, щоб вода не застоювалася та не розвивалися бактерії. Процес замочування можна вважати закінченим, якщо зерно зминається, але при цьому не розколюється та не ламається. В середньому на другий етап йде 1-2 дні, але за умови, що дотримано температурного режиму.

У кип’яченій воді немає кисню, і тому зерно в ній не проросте, або процес затягнеться на довгий час.

Для пророщування зерна розкладаються на дні ємності, при цьому шар повинен бути не більшим за 3 сантиметри. Збільшення товщини шару може призвести до того, що нижні зернятка не проростуть. Після цього слід поставити ємність у місце, де буде трохи тепліше, ніж замочування (приблизно +18 градусів). Щоб унеможливити пересихання зерна, його потрібно накрити вологою марлею і підтримувати її в такому стані завжди. Процес пророщування зазвичай займає від трьох до п’яти днів, і весь цей час потрібно обов’язково стежити за тканиною (вона не повинна бути сухою).

У теплішому місці сходи позаду швидше, але вони будуть нерівномірними, тому пророщувати зернятка слід при температурі від +15 до +18 градусів. Якість житнього солоду буде кращою, якщо паростки проростуть рівномірно.

Процес пророщування завершується, коли:

• паростки стають розміром із зерно;
• якщо зерно розколоти, з нього виділяється біла рідина, консистенція якої нагадує сметану;
• спробувавши зернятко на смак, можна відчути легку насолоду і присмак озону, що свідчить про те, що крохмаль вийшов і настав час приступати до процесу ферментації.

Ферментація – найбільш значний і тривалий етап, коли в зерні утворюються спеціальні ферменти та амінокислоти, які і надають продукту характерного темного кольору і солодко-кислого смаку. Вже пророслі зернятка слід покласти в ємність (дуже зручно це робити у фользі, склавши її в кілька шарів) і помістити в духовку або батарею. Температура для ферментації – 45 градусів. Щодня фольгу слід розкривати та провітрювати зерна. Також у цей момент слід розглядати їх на наявність цвілі. Якщо вона завелася, то уражені ділянки слід видалити. Зазвичай процес ферментації триває близько трьох днів, а завершеним він вважається, якщо:

• зернятка і паростки висохли і набули коричневого відтінку;
• з’явився хлібний, бражний аромат.

Настав час сушіння. Дуже зручно це робити, якщо в будинку є сушарка, але так як такий апарат є не у кожного, можна сушити солод в духовці при температурі +70 градусів. Якщо витримати таку температуру, то продукт буде готовий вже за 7-70 годин. Житній солод має характерний аромат браги, а його колір дуже насичений.

Якщо робиться неферментований житній солод, етап ферментації пропускають, а пророщені зерна висушують при температурі +45 градусів протягом 4-8 годин.

Перш ніж приступить до завершального етапу, слід очистити зернятка від паростків, оскільки вони можуть надавати гіркоти. Так як жито вже добре висушене, можна просто перетерти його через долоні – і воно дуже швидко очиститися. Щоб унеможливити попадання будь-яких непотрібних частинок, можна просіяти зернятка через сито. Подрібнювати їх можна за допомогою звичайної кавомолки.

Можна зберігати солод у меленому вигляді, а подрібнювати безпосередньо перед використанням. У цьому випадку він матиме більш насичений смак та запах.

Теорія

Солод – пророщене зерно. Береться зерно, певним чином пророщується та просушується. У результаті в зерні активується ферменти, за допомогою яких рослина переробляє крохмаль, що міститься в зерні, який потім розщеплюється на прості цукру, необхідні рослині для росту. А нам вони потрібні для зброджування дріжджами. Як результат – виходить спирт.

Солод зазвичай готують із кількох зернових культур: жито, ячмінь чи пшениця.

Отже, наше завдання – правильно проростити зерно. Для цього необхідно звернути увагу на кілька моментів. Перший і найважливіший параметр – схожість зерна. Вона має становити не менше 90%.

Щоб перевірити схожість зерна, зробіть пробне пророщування. Для цього візьміть 100 зернят і покладіть їх у воду на 3-4 дні. Якщо за цей час проросло більше 90 зернят – зерно придатне для пророщування.

Другий важливий момент – якість води, що використовується. Щоб не занапастити паростки, рекомендується використовувати тільки бутильовану або джерельну воду.

Ну а тепер приступимо безпосередньо до пророщування.

Як зберігати?

Щодо продукту, приготовленого в домашніх умовах, використовувати його відразу не можна. Йому необхідно вилежати протягом кількох діб. Магазинний житній солод повністю готовий до вживання. Зберігати і домашній, і магазинний продукт слід у герметично закритих банках, тому куплений слід відразу пересипати у відповідну ємність.

Місце, де зберігатиметься житній солод, повинно мати вологість не більше 75% та температуру від +15 до +30 градусів. За таких умов продукт зберігається рік.

Як використовувати?

Житній солод використовується як харчова добавка, а також є основним для виготовлення квасу, спиртних напоїв і, звичайно, випічки.

Деяким настільки подобається смак і запах житнього солоду, що його додають як спецію до салатів, перших страв та гарнірів.

Для випікання хліба

Однією з основних сфер застосування продукту є випікання хліба. Після додавання солоду спостерігаються такі зміни із тестом:

• воно стає еластичнішим і легше подається вимішування;
• процес бродіння посилюється і прискорюється, тому потрібно менше дріжджів/закваски;
• вода добре вбирається, а з цим дуже часто бувають проблеми при замішуванні житнього тіста;
• після випікання м’якуш має більш однорідну структуру і виходить м’якше, а хліб довше не черствіє.

Житній солод (ферментований) переважно використовується при випіканні таких сортів хліба, як «бородинський», «заварний», «аматорський», оскільки надає випічці характерного темного відтінку та апетитного аромату. Використовується продукт із розрахунку 20-30 г на 500 г борошна.

Неферментований солод набагато активніший за ферментований, тому додавати його в тісто слід не більше 2% від кількості борошна.

При готуванні житнього хліба пекарі часто стикаються з проблемою, що він не піднімається. Випічка виходить плескатою і неапетитною. Це можна виправити кількома способами. Один з них – додавання пшеничного борошна, а другий – житнього солоду.

Для приготування квасу

Квас, приготований на житньому солоді, вважається класичним. Додавати в нього можна і той, що пройшов ферментацію, і неферментований продукт. Єдина різниця в тому, що в першому випадку будуть потрібні ще й дріжджі, тому що в процесі ферментації солод втрачає частину бродильних здібностей.

Щоб зробити домашній натуральний квас, знадобляться такі інгредієнти:

• солод – 100 грамів;
• цукор – 200 грамів;
• вода – 4 літри;
• дріжджі (сухі) – 10 грамів.

Вода кип’ятиться, а потім остуджується до 50 градусів. Коли рідина буде потрібної температури, туди акуратним струмком вводиться житній солод. Потрібно постійно помішувати воду, щоб не утворювались грудочки. За консистенцією має вийти рідке тісто, чимось схоже на млинці. Масу слід залишити при кімнатній температурі на 2-3 години, щоб вона трохи забродила.

Коли мине відведений час, треба від загальної маси рідини відлити 200 мл в іншу ємність. І до неї додати дріжджі, розмішати добре і знову вилити в загальну масу. Потім слід додати цукор, після чого закваску слід накрити кришкою, але не повністю, щоб залишилася невелика лужок і надходив кисень. Місткість ставиться на 12 годин на місце, де температура буде +20 … +28 градусів.

Коли пройде 12 годин, квас вже буде готовий, але, перш ніж його пити, слід процідити напій (можна скористатися марлею, змотаною в кілька шарів). Потім рідину розливають у зручні ємності та ставлять у холодильник для охолодження.

Осад, який залишається після зціджування, не варто виливати: він може бути основою для приготування квасу в наступні рази. Його додають на етапі, коли цукор вводять і ставлять напій на бродіння.

Для створення алкогольних напоїв

Жито не таке популярне, як пшениця, проте саме воно є основою для таких алкогольних напоїв, як віскі, пиво і навіть самогон. Оригінальні рецептури роблять кожен напій різним, але основа у них одна — зерновий дистилят, або, як його називають у народі, самогон.

Брага

Брага вважається слабоалкогольним (не більше ніж 3-8 градусів) напоєм. Для її виробництва характерний неповний процес бродіння. Витримують напій також недовго (не більше 1-2 тижнів). Брага – це також основа для міцніших напоїв, наприклад, самогону. Щоб її зробити, знадобиться неферментований житній солод. На 5 кг продукту береться 20-25 літрів води, але пропорції можна регулювати залежно від бажаної кількості напою.

Спочатку житній солод і вода змішуються і нагріваються, після чого залишаються при кімнатній температурі остигати. Коли рідина стане теплою, в неї вводять дріжджі: якщо використовуються сухі, достатньо 30 грамів, а якщо живі, то знадобиться 300 грамів на вказану кількість солоду. Далі додається цукор (500-700 г), суміш перемішується і переливається в скляні ємності, не доливаючи до країв шийки. На ємності слід надіти гумові рукавички. Після цього банки ставляться на місце з температурою +22 градуси. Протягом тижня брага наполягає, після чого її можна скуштувати.

Віскі

Справжній віскі виходить лише після тривалої витримки у дубовій бочці. Мінімальний термін перебування у ємностях становить 12 місяців. За цей час напій набуває оригінального, притаманного тільки йому смаку та очищається. Але, щоб не чекати так довго і при цьому отримати той самий смак і аромат, можна зробити заготовку на житньому солоді.

Щоб зробити домашній віскі знадобляться:

• вже вигнаний раніше самогон міцністю 45 градусів (1,5 літра);
• житній солод, бажано томлений (3 ст. л.);
• вода (за потребою);
• дубові тріски.

Спочатку потрібно змішати самогон та житній солод, після чого залишити масу на тиждень наполягати. Коли мине час, самогон слід розбавити водою таким чином, щоб міцність вийшла 20 градусів. Потім самогон слід знову перегнати. Поки йде процес, потрібно пересмажити дубові тріски, які після перегону додають до самогону. Напій, що вийшов, потрібно витримати 4 тижні, а потім його можна пити.

Настоянка

Настоянка найчастіше асоціюється виключно з жіночим напоєм, оскільки в більшості випадків вона солодка та готується на ягодах. Але можна зробити чоловічий варіант на основі ферментованого житнього солоду, часнику та гіркого перцю.

Для приготування домашньої настойки знадобляться такі інгредієнти:

• горілка або самогон – 3 літри;
• ферментований житній солод – 3 ст. л.;
• перець горошком – 15 шт.
• часник – кілька зубчиків;
• перець запашний горошком – 5-10 шт.

Спочатку алкоголь (самогон або горілка) поєднується з солодом, після чого додаються часточки часнику. Бажано розрізати їх навпіл, перш ніж додавати до напою. Перець горошком і запашний слід обсмажити на сковороді: так краще віддадуть запах. Після обсмажені горошини подрібнюють (але не на порошок) і також висипають у банку з алкоголем.

Тепер ємність закривається герметичною кришкою (дуже зручно заготовляти напій у банку), перемішується шляхом струшування та ставиться у темне місце на два тижні. Коли мине необхідну кількість часу, напій проціджують через кілька шарів марлі. Житній солод за два тижні випадає в осад, і при зціджуванні бажано, щоб він не потрапив у чистий продукт.

Тепер до напою можна додати гіркий перець цілком або мед. Останній, до речі, непогано пом’якшує смак міцного алкоголю. На кожен літр настойки буде достатньо 20-30 г добавки. Розлив напій по зручним ємностям, слід дати йому відпочити кілька днів і просочитися добавкою, а потім можна вживати.

Самогон

Житній солод стане чудовою добавкою до самогону. Продукт надасть напою не лише колір, а й специфічний смак. Приготування самогону на житньому солоді потребує чіткого дотримання температурного режиму, тому слід подбати про наявність кулінарного термометра.

На 25 літрів води знадобиться 6 кілограмів житнього солоду та 50 грамів сухих дріжджів або 300 грамів живих. У велику ємність висипається солод та заливається гаряча вода (50 градусів). Рідина слід вливати тонким струмком і постійно помішувати, щоб не утворилися грудки. Масу, що вийшла, треба поставити на плиту і нагріти до 63 градусів. Після того, як необхідне нагрівання буде досягнуто, ємність слід накрити кришкою і залишити на годину. Дуже важливо постійно тримати температуру від +55 до +62 градусів і постійно помішувати. Незабаром гуща осяде. Тепер потрібно охолодити масу до +25 градусів, причому зробити це якнайшвидше, щоб рідина не скисла. Для цього можна поставити ємність у холодну воду або на лід.

Після цього слід внести дріжджі, попередньо розведені невеликою кількістю води. Тепер потрібно поставити ємність у темне місце, де температура буде від +18 до +25 градусів. Настоюватися брага буде 7 днів, після цього можна починати вигонку самогону. Вигонку слід продовжувати доти, поки міцність алкоголю досягне 30 градусів.

Переганяти доведеться неодноразово. Не варто лякатися того, що після першої вигонки самогон вийде каламутним: цілком нормально.

Для пива

• Час: тиждень.
• Кількість порцій: 5 осіб.
• Калорійність страви: 86 ккал.
• Призначення: для напоїв.
• Кухня: українська.
• Складність: середня.

Зробити солод для пива складніше, тому що як сировина використовується важкодоступний ячмінь. Він не годиться для хліба, зате на його основі виходить смачне пиво або квас. Тривалість пророщування триває приблизно три дні, все залежить від вихідної якості зернової сировини. Неочищений ячмінь підійде лише для квасу, для пива краще брати очищений (без лушпиння).

1. Промийте зерна, залийте водою на 12 годин, висипте на лист, залиште для пророщування.
2. Через три дні пророщування промийте, заморозьте.
3. Перемеліть на кавомолці або пропустіть через м’ясорубку.

Користь та шкода житнього солоду

Найбільша користь житнього солоду обумовлена ​​його хімічним складом. Корисний і червоний, і білий солод. Обидва види містять вітаміни, мінерали, мікро- та макроелементи, які сприятливо діють на організм та допомагають:

• активізації білкового метаболізму;
• відновлення сил;
• зміцненню кісткової тканини;
• виведення шлаків;
• зміцненню імунітету;
• покращення пам’яті.

Продукт радять додавати у свіжі салати та супи людям з анемією, тому що в ньому міститься багато заліза та вітамінів групи В. Вагітним також рекомендують вводити житній солод у меню невеликими порціями, оскільки дослідження показують, що він сприяє нормальному внутрішньоутробному розвитку дитини. При цьому не варто виключати добавку з їжі та під час грудного вигодовування, оскільки солод робить молоко матері поживнішим.

Але, незважаючи на всі плюси та багатий склад, є захворювання, при яких не можна вживати житній солод. Навіть випічка з нього може погано вплинути на здоров’я.

Утриматися від продукту варто при:

• гастриті;
• виразці шлунка та дванадцятипалої кишки
• холецистит, а також будь-які проблеми з жовчним міхуром.

Якщо хвороба загострилася, то продукт може завдати великої шкоди. Не варто забувати про алергію, оскільки в солоді є глютен, що робить його забороненим для людей із целіакією.