Анекдот дня: сидить дід у пабі розповідає свою історію життя, але такої кінцівки ніхто не очікує

Сидить старий шотландець в пабі, сидить, пивко потягує, люльку курить, поглядає у вікно, інформує Ukr.Media.

Сидів, сидів і каже:

– Ось той млин, побудував я сам, ОДИН! Зібрав каменів, зробив цемент і побудував. Але чомусь ніхто не називає мене Макфларен-будівельник млинів.

Посидів, сьорбнув пива, затягнувся.

– Ось той сад, в якому зараз найбільші врожаї фруктів і ягід, посадив я сам, ОДИН! Всі радіють і збирають плоди. Але чомусь ніхто не називає мене Макфларен-садівник.

Посидів, сьорбнув пива, затягнувся.

– Ось той міст, побудував я сам, ОДИН! Спиляв дерева і зробив міст, тепер по ньому їздять машини, ходять люди. Але чомусь ніхто не називає мене Макфларен-будівельник мостів.

Посидів, сьорбнув пива, затягнувся.

– Тааак. Але варто було один раз приголубити вівцю.

Українські Анекдоти

Зайшов турист в карпатське село. Прийшов у місцевий бар. За стійкою стоїть тільки старий гуцул – бармен. Нікого більше не було і гуцул почав виливати душу, розповідати про все своє життя. – Скільки всього я зробив за своє життя. І бар, і готель , і капличку бля церкви, і на школу давав гроші. Але цього ніхто не пам’ятає. Нхто не називає мене Іван – бармен, або Іван – Власник готелю, або Іван – Меценат. А варто мені було по молодості трахнути вівцю так це всі запам’ятали і прозвали мене Іван – Вівцьо***б!

Прокоментуйте!

Підпишіться на нас у Facebook та читайте гарні українські анекдоти у своїй стрічці. Не забудьте розповісти про нас друзям!

vmylenko.com

Володимир Миленко. Футбол, політика та життєві байки на будь-який смак

Як українські ЗМІ трахають кіз. Від Коломойського до Савченко

Отже, історія така.

Для початку нагадаю той самий анекдот.

Турист приїздить в дикі шотландські місця, заходить до пабу, там сидить одинокий старигань. І цей дід починає виливати туристу свою душу, власне, історію свого життя. Розказує про те, скільки він всього зробив, та ніхто не називає його “МакГрегор, засновник пабу” чи “МакГрегор, будівничий церкви”. Але варто було йому один лиш раз трахнути козу…

Цей анекдот я згадав у, вже можна сказати, легендарному своєму матеріалі – “День, коли українські ЗМІ трахнули козу”. Це було 19 грудня 2016 року. В той день купа українських ЗМІ передерла “інфу” з фейкового аккаунту Ігоря Коломойського про рейдерське захоплення “Приватбанку”. Там за лінком ще не всі картинки побилися, можете подивитися той величезний список ЗМІ.

Деякі відреагували. Ось, наприклад, “Громадське”. Тамтешня журналістка Настя Станко навіть написала у Фейсбуку:

так, ми трахнули козу, нам не сподобалось. Ми більше не хочемо. І не будемо, я сподіваюсь

Запам’ятайте цю цитату.

Пройшло буквально 2 місяці і 2 дні – і з’явилася моя нова стаття – “Чуркін помер після слів Путіна”. Українські ЗМІ трахнули козу – 2.

Того ж дня сталася іще одна весела історія, про “прес-конференцію Януковича” – якої насправді не було, але Ліга.нет написала про неї, як про доконаний факт, і панєслась.

Главред Ліги пан Шуклінов тоді написав у мене в камєнтах на Фейсбуку:

Спробую припустити, що ми просто вміємо робити свою справу . І робимо це якісно

Запам’ятали цю цитату? Ок, йдемо далі.

Вчора під час судового засідання щодо обрання запобіжного заходу для Надії Савченко якомусь ЗМІ – зараз уже важко визначити, хто саме це був, можливо, “Страна.уа”, у якої ця інфа з’явилася, можливо, найоперативніше, можливо, хтось інший, але не суть – стрельнуло в голову (з подачі фанатів Гаді), що її звільнили з-під варти прямо в залі суду. Так з’явився ще один мій текст – “УкрЗМІ виїбли козу на прізвище Савченко”.

Зайдіть і подивіться. Там і “Громадське”, представник якого писала трохи більше року тому – “сподіваюся, ми більше не будемо”. І Ліга.нет, головред якої розказував, як вони уміють якісно робити свою справу. І багато інших видань, поважних і серйозних.

Що це значить? А це значить, що українські ЗМІ плювати хотіли на своїх читачів. Причому в елементарних речах. Просто е-ле-мен-тар-них. Справа в тому, що трансляція судового засідання йшла в прямому ефірі на “112 Україна”. І варто було б просто увімкнути цю трансляцію – а вона є на Youtube – і просто слухати її. Не філонити, не кривитися від божевільно-пафосних речей самої Савченко та нудного бубоніння судді – а увімкнути і слухати. Бо це, колеги, ваша робота. За яку ви а) отримуєте заробітну плату і б) несете відповідальність.

І тоді ніякої “звільненої із зали суду” Савченко не було. А вона з’явилася. Бо українські ЗМІ а) плювати хотіли на свою роботу та аудиторію і б) плювати хотіли на фактчекінг.

От унаслідок цього ставлення до себе, до своєї роботи і своїх читачів – а ще через бажання нахапати побільше заходів на сайт, звісно ж – і трапляються ці випадки козойобства. І якщо деяким ЗМІ, наприклад, тому ж “Громадському”, вистачає сміливості вийти і чесно написати – так, були неправі, перепрошуємо (це, як бачимо, не виправляє ситуацію, але хоча б дозволяє хоч трохи зберегти обличчя) – то абсолютна більшість робить вигляд, ніби нічого не сталося.

Ось така ціна українським засобам масової дезінформації. Завжди пам’ятайте це. І збережіть собі ці списочки – знадобиться для розуміння повноти картини в українському медіа-просторі.