Кращі сорти айви з описом і фото

Айва — рослина, що належить до сімейства Розоцвітих. Досягає у висоту 7-9 метрів. Про корисні властивості терпких плодів відомо з давнини. Деякі історики стверджують, що саме айва була яблуком, з написом «найпрекраснішій», яка в результаті отримала Афродіта. Лимонно-жовті плоди цінуються за приємний аромат і кисло-солодкий смак. Айва — прекрасне доповнення до страв з м’яса, з неї виходить хороший компот, джем і варення.

Фахівці айву поділяють на 5 основних груп, що включають близько 400 сортів. Садові групи відрізняються кольором листя, формою крони і плодів. Хочете посадити на своїй ділянці айву, але не знаєте, якого сорту віддати перевагу? У даній статті представлені кращі з кращих, що заслуговують уваги в першу чергу.

Берецький

Сорт виведений в Угорщині. Дерева — високі. Крона — пірамідальна. Плоди — великі, за формою нагадує грушу, вагою 250-270 гр. Іноді зустрічаються екземпляри по 350-400 гр. Достигають у жовтні. Характерна особливість — тонка шкірка. Примітно, що айва по дозріванню не обсипається. Зберігається без втрати первісного вигляду і смаку 80 діб. Плодоносити дерево починає на 2-4 рік життя.

Айва звичайна: вирощування, розмноження, догляд

26 червня 2019, 10:01 | Сад та город Плоди айви в сирому вигляді майже не вживають. Головне призначення — перероблення на консервовані продукти.

• щепленням
• відсадками
• паростками
• живцюванням

Сортові ознаки культури зберігаються лише у разі вегетативного розмноження.

Плоди айви знімають, коли вони досягають характерного для сорту розміру, лимонного або жовто-оранжевого забарвлення, яскраво вираженого аромату, в ясну суху погоду. Плоди айви не можна кидати, струшувати, здавлювати, оскільки з часом на них з’являться темні плями. Зазвичай, айву збирають з кінця вересня і весь жовтень. До умов зберігання айва не примхлива. Ідеальні умови для неї: температура — 0-1 градус, вологість повітря — 90-92%.

Що приготувати з айви

Деякі сорти айви смачні у свіжому вигляді, але, в основному, весь свій потенціал плоди розкривають або в термічно обробленому вигляді, або у процесі зберігання. Оскільки айва дозріває пізно, частину плодів знімають недозрілими. Хіміко-технологічні властивості таких плодів підвищуються в процесі зберігання, під час якого відбувається природне розм’якшення клітинних оболонок. Вони стають ніжними, набувають характерного для сорту забарвлення, у них розвивається сильний і приємний аромат, підвищується кислотність, через зменшення кількості крохмалю збільшується цукристість і кількість барвників, зате концентрація пектинів і дубильних речовин зменшується.

Плоди айви дуже смачні в печеному вигляді, їх використовують для приготування багатьох страв.

Рецепти з айви

Плоди миють, подрібнюють на шматочки 1,5-2 см і кладуть в емальований посуд. Потім заливають водою (на 1 кг айви — 300 г води) і варять до розм’якшення, але не розварюють. Відвар зціджують і дають відстоятися. Потім його акуратно зливають, варять 30-45 хвилин, додають цукор (на 1 літр відвару — 300 грам цукру) і знову варять до готовності, близько 10 хвилин. Гаряче желе розливають у банки і закривають кришками. Для аромату можна додати ванільний цукор і лимонну кислоту. Варену айву, яка залишилася, можна використовувати для приготування фруктового пюре.

Плоди миють, вирізують серцевину, подрібнюють на шматочки 1,5-2 см, варять у 10%-му цукровому сиропі 10-15 хвилин, додають залишок цукру і варять до готовності. Готовий джем розливають в банки, накривають кришками і пастеризують. На 1 кг плодів дають 750-800 г цукру.

Для компоту з айви слід брати плоди у фазі повної стиглості. Їх миють, вирізують серцевину, подрібнюють на шматочки 1,5-2 см, бланшують у воді при температурі 85 градусів протягом 30 хвилин (до напівготовності), закладають у банки і заливають 30%-м гарячим цукровим сиропом, накривають кришками, стерилізують. Після бланшування і до укладання плоди зберігають у холодній воді. На півлітрову банку закладають 350-380 г плодів, на літрову — 600-750 г, на трилітрову — 2100 грам. Компот стерилізують при 85 градусах, пів-літрові банки — 20 хвилин, літрові — 25 хвилин, трилітрові — 40 хвилин.

М’ясо нарізають невеликими шматочками, обсмажують на невеликій кількості смальцю. Коли м’ясо підрум’яниться, додають сіль, теплу воду і тушкують близько години, час від часу доливаючи теплу воду. Айву миють, не знімають шкірку, видаляють серцевину, нарізують невеликими кубиками і злегка підсмажують на смальці. На майже готове м’ясо викладають підрум’янену айву і поливають підливою з перепаленного цукру з невеликою кількістю борошна. Страву ставлять на півгодини в духовку.

На 600 г м’яса — 1 кг айви, 2 ст. ложки смальцю, 1 чайна ложка борошна, 6 чайних ложок цукру, сіль.

У стиглих плодів айви, бажано одного розміру, зрізають тонкий шар через весь плід з боку плодоніжки, видаляють серцевину, заповнюють порожнину, що утворилася цукровою пудрою, корицею, накривають відрізаними «кришечками», викладають на лист і запікають в сильно розігрітій духовці. Потім охолоджують, перекладають на блюдо. За бажанням запечену айву можна залити вишневим сиропом або варенням.

Виведення радіонуклідів та важких металів з організму, профілактика кишкових захворювань, зміцнення стінок кровоносних судин — все це при регулярному вживанні забезпечує айва звичайна. Посадка і догляд у відкритому грунті цієї культури можливі не тільки для жителів півдня, але і для жителів більш холодних регіонів — потрібно лише правильно підібрати сорт, або віддати перевагу кущовим формам.

Тепер справа за вами — висаджуйте, ростіть і збирати багаті врожаї ароматної і неймовірно корисної айви.

Айва японська: вирощування в саду, опис сортів

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 22 листопада 2023 Опубліковано: 14 лютого 2019 Перша редакція: 14 серпня 2017 🕒 12 хвилин 👀 27094 рази 💬 9 коментарів

• Посадка й догляд за хеномелесом
• Айва японська (хеномелес) – опис
• Посадка айви японської у відкритий ґрунт
  • Коли садити айву японську в ґрунт
  • Як посадити айву японську в саду
  • Умови вирощування айви японської
  • Хвороби айви японської та шкідники
  • Розмноження айви японської кореневими паростками
  • Розмноження айви японської насінням
  • Розмноження айви японської живцями
  • Розмноження хеномелесу щепленням
  • Корисні властивості айви японської
  • Японська айва – протипокази
  • Коментарі

  Хеномелес японський (лат. Chaenomeles japonica), або айва японська – вид квіткових дводольних рослин роду Хеномелес родини Розові. Батьківщиною виду є Японія, хоча рослина широко вирощується також у Китаї та Європі.

  Родова назва дослівно перекладається з грецької як «розколоти яблуко».

  Посадка й догляд за хеномелесом

  • Цвітіння: рясне, у травні-червні впродовж трьох тижнів.
  • Посадка: навесні, до початку сокоруху, і восени, у період падолисту.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: багатий на гумус, легкий – супіщаний, суглинний або дерново-підзолистий, слабкокислої реакції – pH 6,5.
  • Полив: після посадки – частий і рясний, особливо в посушливу пору. Надалі регулярний, але помірний.
  • Підживлення: після посадки підживлення знадобляться тільки через рік: навесні в пристовбурні кола вносять по відру компосту, 100 г калійного добрива і 300 г суперфосфату. Улітку айву удобрюють аміачною селітрою або коров’яком.
  • Обрізування: санітарне прочищення та формувальне обрізування проводять напровесні, поки не почався сокорух. Коли кущ досягне восьми-десятирічного віку, проводять його омолоджувальне обрізування.
  • Розмноження: насінням, кореневими пагонами, щепленням і живцями.
  • Шкідники: щитівки та павутинні кліщі.
  • Хвороби: цитоспороз і рамуляріоз.

  Айва японська (хеномелес) – опис

  Айва хеномелес японський – густооблистяний чагарник заввишки до 3 м зі щільною кроною такого ж діаметру. Молоді пагони рослини зелені, лускато-повстяні, потім стають голими й чорно-бурими. Листя айви японської лопатчасте або оберненояйцеподібне, звужене до основи, з тупозубчастими краями, завдовжки від 3 до 5 і завширшки від 2 до 3 см. У молодому віці бронзове, але доросле листя рослини темно-зелене. Рожеві, шарлахово-червоні або помаранчеві квітки діаметром до 5 см зібрані по 2-6 штук у щиткоподібні суцвіття. Округлої форми жовто-зелені їстівні плоди айви японської діаметром до 6 см дозрівають до середини осені.

  У культурі рослина з 1874 року. Зростає кущ японська айва дуже повільно. Рослина вирізняється теплолюбністю, однак здатна витримувати морози до -30 ºC, хоча при такій температурі у неї підмерзають однорічні пагони та квіткові бруньки, які опинилися вище рівня снігу. Тому айва японська в Сибіру може цвісти не так пишно, як айва японська в Підмосков’ї або айва японська на Уралі. Проте цю культуру вирощують навіть у місцях із суворим кліматом.

  Посадка айви японської у відкритий ґрунт

  Коли садити айву японську в ґрунт

  Посадка айви японської та догляд за нею відповідає загальним правилам вирощування садових чагарників. У відкритий ґрунт краще висаджувати хеномелес навесні, до початку сокоруху. Можлива й осіння посадка рослини, проте вона менш бажана, оскільки теплолюбний хеномелес може не встигнути прижитися на новому місці до початку заморозків. Найкращим посадковим матеріалом є дворічні саджанці японської айви із закритою кореневою системою, які перед посадкою рясно поливають. У саджанців із відкритою кореневою системою слід уважно оглянути коріння, за потреби замочити його на кілька годин у воді, а потім видалити підгнилі, сухі й пошкоджені корінці.

  Як посадити айву японську в саду

  Висаджують хеномелес на добре освітлених ділянках, оскільки в затінку він гірше розвивається і не так рясно цвіте. Ґрунтові рослина віддає перевагу багатому на гумус, але легкому – дерново-підзолистому, суглинному або супіщаному зі слабкокислою реакцією (pH 6,5). Торфові ґрунти айва японська зносить гірше. Бажано виділити для неї захищене від вітрів і протягів місце з південного або південно-західного боку будинку. Майте на увазі, що айва японська дуже погано зносить пересадку, і на обраному вами місці їй належить рости 50-60 років.

  Ґрунт під весняну посадку потрібно готувати восени: очистити від бур’янів, перекопати з додаванням листової землі й піску. Під перекопування також вносять торфоперегнійний компост із розрахунку 10 кг на м² та по 40 г фосфорних і калійних добрив на таку ж одиницю площі. Для одиночної посадки копають яму діаметром 50 см завглибшки 50-80 см, а також готують ґрунтову суміш, додавши в родючий ґрунт із вийнятого при викопуванні ями верхнього шару 1-2 відра перегною, 500 г золи, 300 г суперфосфату та 30 г калійної селітри. У груповій посадці рослини розташовують на відстані 80-150 см одна від одної, а при посадці живоплоту досить інтервалу 50-60 см. Якщо ж ви маєте намір отримати до осені урожай плодів, то посадіть поруч 2-3 різні сорти. Один кущ айви японської дає в середньому близько 2 кг плодів, але бувають і врожайні роки, коли можна зібрати з однієї рослини до 5 кг.

  У день посадки в центр ями насипають горбок із ґрунтової суміші та встановлюють на нього саджанець таким чином, щоб коренева шийка опинилася врівень із поверхнею. Простір ями, що залишився, заповнюють родючою ґрунтосумішшю. Після посадки поверхню ущільнюють і рясно поливають. Пагони саджанця вкорочують до 15-20 см.

  Догляд за айвою японською

  Умови вирощування айви японської

  Вирощування японської айви і догляд за нею навряд чи видадуться вам складним завданням. Попервах після посадки айва потребує регулярного поливу, особливо це важливо в посушливу пору. Після поливання ґрунт навколо рослини обережно розпушують на глибину 8-10 см. Одночасно слід видаляти бур’яни. Щоб волога зберігалася в ґрунті якнайдовше, пристовбурне коло айви японської завбільшки з проекцію крони мульчують шаром торфу, шкаралупи кедрового горіха, подрібненої кори або деревної тирси завтовшки 3-5 см.

  Після того, як ви внесли при посадці в яму добрива, рослина не потребуватиме їх як мінімум рік. Із другого або третього року життя айва японська навесні підживлюється мінеральними й органічними добривами: в пристовбурне коло кожного куща насипають по відру компосту, по 300 г суперфосфату і по 100 г калійного добрива. Упродовж літа не стануть зайвими рідкі підживлення розчином аміачної селітри (по 20 г добрива на кожен кущ) або коров’яком (по 3 л десятивідсоткового розчину на кожну рослину).

  Пізньої осені потрібно підготувати айву японську до зими. Пристовбурне коло надійно вкривають товстим шаром сухого листя або ялиновим гіллям. Саджанці або вкорінені живці вкривають спанбондом чи лутрасилом, а низькорослі компактні кущики накривають дерев’яними ящиками або картонними коробками.

  Хвороби айви японської та шкідники

  Хворіє айва японська у виняткових випадках, коли за нею практично відсутній догляд або під впливом природних катаклізмів, наприклад, у прохолодну дощову погоду, яка провокує активність грибкових інфекцій, розвиток некрозів і плямистостей. У таку пору рослину можуть вразити цитоспороз або рамуляріоз: листя рослини буріє, сохне, колір кори хеномелесу змінюється. Боротися з цими хворобами потрібно протигрибковими хімікатами на основі міді, але перед обробкою уражені захворюванням гілки та пагони необхідно видалити та спалити.

  Зі шкідників для айви японської небезпеку становлять щитівки та павутинні кліщі, появи яких легше не допустити, ніж потім довго їх позбуватися. Перше профілактичне обприскування акарицидним препаратом (Актарою, Актелліком, Карбофосом тощо) проводять до розпускання бруньок, і тоді повторна обробка може не знадобитися.

  Обрізування айви японської

  Обрізування чагарник айва японська зносить добре, і це робить його найціннішою для декоративного садівництва рослиною. Щоб не поранитися, проводьте обрізування в щільних садових рукавичках.

  Навесні проводять санітарне прочищення чагарника: видаляють підмерзлі взимку, сухі, пошкоджені й неправильно ростучі пагони. Місця зрізів товщі 7 мм обробляють садовим варом. Формуюче обрізування проводять теж у весняний час, до початку сокоруху, але починають формувати крону рослини в чотири-п’ятирічному віці: щоби кущ не розростався вшир і не загущувався, щорічно вирізують частину кореневої парості, залишаючи тільки 2-3 молоді пагони. Найціннішими вважаються пагони, розташовані горизонтально на висоті 20-40 см від землі. Вертикально зростаючі пагони або такі, що стеляться по землі, підлягають видаленню.

  Коли кущ досягне восьми-десятирічного віку і щорічний приріст пагонів знизиться до 10 см, необхідно провести змолоджуюче обрізування. Спочатку кущ проріджують, залишивши тільки 10-15 міцних пагонів. Оскільки основне плодоношення відбувається на три-чотирирічних гілках, потрібно поступово вирізати гілки, яким виповнилося п’ять і більше років, замінюючи їх молодими пагонами з кореневої парості.

  Розмноження айви японської

  Розмножується хеномелес японський насінням, живцями, кореневими нащадками та щепленням.

  Розмноження айви японської кореневими паростками

  Хеномелес дає рясну кореневу парость, за рахунок якої кущ поступово розростається в ширину і в двадцятирічному віці займає площу близько 2 м². Можна відкопати й відсадити кореневі нащадки завдовжки 10-15 см і завтовшки близько 5 мм із добре розвиненими коренями. Одна рослина може дати 5-6 таких нащадків. Відсаджену парость регулярно поливають, мульчують поверхню ґрунту навколо нащадків стружкою, трісками або перегноєм. Недоліком такого способу розмноження є те, що у зростаючих від стрижневого кореня нащадків коренева система все-таки розвинена недостатньо, і їх доводиться дорощувати.

  Розмноження айви японської насінням

  Генеративний спосіб розмноження хеномелесу найнадійніший. Свіже насіння айви японської, що має прорісність близько 80 %, сіють у ґрунт під зиму, а навесні воно дає дружні сходи. Дворічні сіянці формують довгі стрижневі корені, тому на постійне місце їх потрібно висаджувати якомога раніше.

  Якщо у вас не вийшло посіяти насіння під зиму, закладіть його на стратифікацію в холодильник, де воно перебуватиме в пакеті з вологим піском упродовж 2-3 місяців. Навесні, тільки-но воно наклюнеться, його можна посіяти в ґрунт.

  Розмноження айви японської живцями

  Перевага розмноження айви японської живцюванням у тому, що цей спосіб зберігає сортові властивості рослини. Зелені живці нарізають у суху спекотну погоду на початку червня. На кожному живці має бути 1-2 міжвузля, а на нижньому зрізі – п’ята (шматочок тогорічної деревини) завдовжки до 1 см. Для успішного вкорінення живців необхідно використовувати стимулятори росту – індолілолійну кислоту або Корневін. Живці занурюють нижнім зрізом у субстрат, що складається з трьох частин піску й однієї частини торфу, під кутом 45º за схемою 7х5 см і утримують під прозорим ковпаком при температурі 20-25 ºС. Коріння у живців відростає за 35-40 днів, потім живці висаджують на постійне місце.

  Розмноження хеномелесу щепленням

  Прищеплюють айву японську в травні способом поліпшеного копулірування. За прищепу беруть сортовий живець, як підщепу використовують сіянець основного виду або інших розоцвітих культур. Щеплення вічком здійснюється в липні-серпні, в період другого сокоруху: гострим ножем із середньої частини сортового живця зрізають бруньку (вічко) зі шматочком кори (щитком). Потім на корі підщепи роблять Т-подібний розріз, відгинають його краї і вставляють під них щиток із вічком. Потім відігнуті краї кори Т-подібного розрізу притискають до щитка і щільно обв’язують щепу в цьому місці таким чином, щоб саме вічко не було закрите пов’язкою. Через 3-4 тижні, якщо ви все зробили правильно, вічко має прижитися. Якщо навесні наступного року нова брунька дасть пагін, пов’язку знімають.

  Сорти айви японської

  Сортів айви японської так багато, що про них можна писати окрему статтю, тому ми вас познайомимо тільки з найпопулярнішими з них:

  • Микола – низькорослий і неколючий сорт української селекції з розлогою кроною, помаранчево-червоними квітками та злегка горбистими округлими жовтими плодами вагою 50-80 г;
  • Гаярд – декоративна рослина з лососево-жовтогарячими квітками;
  • Маларді – декоративний кущ із рожевими квітками з білою облямівкою по пелюстках;
  • Ліхтар – теж український неколючий сорт заввишки до 1 м, що відрізняється зимостійкістю. Квітки помаранчево-червоні, плоди жовто-зелені, слабкобугристі, округлі, масою до 100 г;
  • Папеля – декоративна рослина з жовтими квітками з рожевою облямівкою;
  • Фасцінейшн – голландський сорт заввишки до 1 м із колючими гілками, великими червоними квітками, круглими або яйцеподібними зеленими плодами вагою 50-60 г;
  • Мерлозі – бельгійський сорт заввишки до 2 м із відносно колючими прямостоячими гілками, великими білими в рожевих смугах квітками й неправильними грушоподібними зеленими плодами вагою 60-80 г;
  • Умбіліката – японський сорт заввишки до 2 м із прямостоячими, відносно колючими гілками, рожево-червоними квітками й кулястими плодами масою до 90 г;
  • Крімсон Енд Голд – сорт американської селекції заввишки до 1 м із колючими розлогими гілками, середнього розміру темно-червоними квітками та зеленувато-жовтими яйцеподібними плодами вагою від 40 до 80 г із рум’янцем і тонкою шкіркою;
  • Сімоні – французький сорт заввишки 1-1,5 м із колючими розлогими гілками, великими темно-червоними квітками й дрібними, зеленувато-жовтими яйцеподібними плодами вагою 40-50 г;
  • Нівалі – французький сорт заввишки до 2 м з густими колючими гілками, середньої величини білими квітками і жовтими круглими плодами масою до 80 г.

  Крім описаних, популярними є такі сорти хеномелеса, як Тойо Нішікі, Снігова королева, Рубра, Вітамінний, Еллі Моссел, Помаранчевий, Караваєвський, Каліф, Ніка, Цитриновий, Ароматний, Червоноплідний та інші.

  Айва японська в ландшафтному дизайні

  Хеномелес за правом вважається одним із найкрасивіших декоративних чагарників: у променях сонця переливаються листя насиченого зеленого кольору, масивні яскраві квітки різного забарвлення, дивовижні жовто-помаранчеві або зеленувато-жовті плоди, що водночас нагадують і яблука, і груші. Головною чеснотою рослини є те, що вона залишається привабливою впродовж усього вегетаційного сезону, з весни до пізньої осені. А оскільки тривалість життя у рослини кілька десятків років, декоративна айва японська прикрашатиме ваш сад упродовж майже всього вашого життя.

  У ландшафтному дизайні використовують не тільки високорослі сорти хеномелесу: низька айва японська, що сягає у висоту не більше 1 м, із дугоподібними гілками, вкритими навесні масою квіток, також неймовірно приваблива.

  Хеномелес японський широко застосовується для формування кам’янистих садків і живоплотів. Вирощують його і як сольну рослину в альпінарії чи на просторому газоні, і в групах, що утворюють художні або геометричні композиції. Користується популярністю спосіб вирощування айви японської на високому штамбі, що виконується щепленням її живців на дику грушу або на горобину.

  Добре поєднується рослина з карликовою ялиною, сланцевою сосною і сортовою туєю. Ефектно виглядає квітуча японська айва поруч із нарцисами й карпатськими дзвіночками.

  Властивості айви японської – шкода і користь

  Корисні властивості айви японської

  Плоди айви японської, як і продукти, отримані в результаті їхньої переробки, містять велику кількість корисних речовин: вітаміну C, вітамінів B1, B2, пектинів, які сприяють виведенню з організму людини солей важких металів, мікроелементів калію, кальцію і фосфору.

  Сік стиглих плодів айви японської чинить діуретичну, протизапальну, імуномодулюючу дію, очищає стінки судин від склеротичних бляшок. Через кислий смак, зумовлений високим умістом у плодах вітаміну C, рослину називають північним лимоном. У плодах айви японської заліза в кілька разів більше, ніж у грушах і яблуках, тому їх уживання показано при анемії й виснаженні.

  Використовують плоди хеномелесу як ефективний закріплюючий, кровоспинний, антиоксидантний, жовчогінний, сечогінний і протиблювотний засіб, а відвари, спиртові настоянки та водні настої айви японської надають загальнозміцнюючу, протибактеріальну, противиразкову, в’яжучу та діуретичну дію. Водні відвари насіння айви японської застосовують у народній медицині як проносний, обволікаючий і відхаркувальний засіб.

  М’якоть плодів айви японської багата на клітковину, і при їх регулярному вживанні виліковуються закрепи, налагоджується робота органів травлення, при серцевій і нирковій недостатності виводиться з організму зайва вода, усуваються симптоми токсикозу під час вагітності.

  Японська айва – протипокази

  Поряд із величезною кількістю чеснот айва японська має і деякі протипокази. Китайські лікарі стверджують, що плід айви – сильний алерген, тому за один прийом можна з’їдати лише одну четверту частину цього фрукта. Плоди айви, настої, настоянки і відвари з них протипоказані при ентероколітах, плевритах, виразці шлунку і дванадцятипалої кишки, схильності до алергічних реакцій та індивідуальній незносності продукту. Після вживання плодів айви або її препаратів через високий уміст у них аскорбінової кислоти, яка роз’їдає зубну емаль, необхідно ретельно прополоскати ротову порожнину. Пушок зі шкірки плоду шкідливий для голосових зв’язок і викликає пирхоту в горлі та кашель, а токсичне насіння перед уживанням плодів потрібно видаляти разом із насіннєвими коробочками.