Усі були мільйонерами, але не могли нічого купити: 30 років тому в Україні запровадили купоно-карбованці

Віртуальний меморіал загиблих борців за українську незалежність: вшануйте Героїв хвилиною вашої уваги!

В Україні рівно 30 років тому, 10 січня 1992 року, замість радянських рублів увійшли в обіг купони багаторазового використання, номіновані у карбованцях. За 4 роки їхнього звернення українці пережили гіперінфляцію: якщо 1992 року найдорожчою банкнотою була 1 тисяча, то 1995-го – вже 1 мільйон.

І ці мільйони не лежали без діла: 1996 року середня зарплата в Україні становила понад 7 млн купоно-карбованців, такі суми виплачували готівкою буквально у мішках. Тобто в країні майже кожен формально був мільйонером, ось тільки й ціни зашкалювали – коробок сірників, наприклад, коштував 1000 карбованців, а буханець хліба 50 тис.

OBOZREVATEL згадав, як з’явилися купоно-карбованці на початку 90-х і що можна було купити.

Попередниками купоно-карбованців як банкнот були, власне, звичайні купони. Вони друкувалися аркушами та видавалися разом із зарплатою в касі підприємства чи організації. Такі купони були одноразовими, а офіційно називалися “картка споживача“. Через те, що їх видавали лише у вигляді зарплати, виникла підпільна торгівля одноразовими купонами за валюту.

За задумом Нацбанку, купоно-карбованці мали ввести максимум на півроку, адже в канадських та американських сховищах уже лежали надруковані гривні. Але вийшло так, що через гіперінфляцію запровадження гривні в обіг постійно відкладалося.

У результаті виникли і багаторазові “купони” у вигляді банкнот. На перших купюрах, надрукованих у 1991 році, навіть не було номера та серії. А єдиним захистом від підробок був водяний знак.

Найбільш схожими на нацвалюту купони стали вже 1992 року. Окрім номера та серії, на них з’явився герб України, а захист від фальшивомонетників покращився. Проте карбованці активно підробляли до кінця їх існування. За даними Нацбанку, лише у 1996 вилучили 20 тисяч фальшивих банкнот на суму в 14 млрд карбованців.

Номінал каброванців швидко змінювався на тлі інфляції. У 1992 році в обігу були банкноти по 1, 3, 5, 10, 25, 50 та 100 карбованців.

“Тисячу ввели в обіг у 1993-му, але надруковано її було в 1992-му. У 1995 році було вже 1 000 000 купони”, – згадує член ради Нацбанку України Василь Горбаль. Купони на мільйон карбованців ходили з 1 травня 1995 року до вересня-1996, коли в обіг увійшла гривня.

Жебраки-“мільйонери”

Під завершення ери купонів, у 1996 році, середня зарплата в Україні становила приблизно 7,3 млн карбованців. Однак після перерахунку у долари це було лише близько $35. Тобто в країні було повно “мільйонерів”, які не тільки не могли собі дозволити, а й найчастіше придбання найнеобхіднішого.

Наприклад хліб коштував майже 50 тис. карбованців, а літр молока – усі 250 тис. Купити зимову куртку на одну зарплату було нереально, адже за неї доводилося віддавати 10 млн. дол.

З середини 1994 року зарплату почали видавати буквально мішками, у які складали цілі пачки купюр. У магазинах теж розраховувалися прямо пачками – розділяти їх на окремі банкноти не було сенсу. З обігу навіть вилучили купюри номіналом менше ніж 1000 – стільки тоді коштував коробок сірників.

Причиною такої ситуації була галопуюча інфляція. “Мама виплатила за кооператив 6000 купонів, а через місяць за 9000 змогла купити тільки м’який куточок. Інфляція була шикарною”, – згадує у Facebook користувач Volodymyr Tytarenko.

За чотири роки тимчасова грошова одиниця знецінилася у 100 тисяч разів. Саме рівень її падіння визначив курс обміну: за 100 тис. купоно-карбованців давали 1 гривню.

Грошова реформа тривала два тижні – з 2 до 16 вересня 1996-го. Після 16 вересня у готівковому обігу залишилася лише гривня, а купоно-карбованці зникли. Проте до 1998 року їх можна було обміняти на нову українську валюту.

За скільки продають купони у 2022-му

Через 30 років після запровадження купоно-карбованці стали сувеніром. Великої цінності серед нумізматів вони не мають через масовість друку та низьку якість банкнот. Однак у мережі регулярно продають стару “валюту”.

Вартість купюри залежить від її стану, часу виходу та рідкості. На сайті оголошень OLX ціни коливаються в середньому від 75 до 350 грн за купюру. Однак найчастіше карбованці продають одразу набором – за 200-250 грн.

Цікаво, що карбованцями торгують не лише в Україні. Так, Олексій Плотніков знайшов банкноту у продажу на китайському сайті AliExpress, причому за “смішною” ціною 90 центів (близько 25 грн).

Раніше OBOZREVATEL також розібрався як і чому змінювалася гривня за час свого існування. Виявилося, що курс долара в Україні злетів у 15 разів, а хліб подорожчав у 46 разів.

Карбамид в Узбекистане

Мочевина (карбамид) — химическое соединение, диамид угольной кислоты. Белые кристаллы, растворимые в.

H 2 N-CO-NH 2 Показатели качества Выс. Сорт. 1сорт Массовая доля азота в пересчете на сухое вещество.

Карбамид представляет собой бесцветные кристаллы легко растворимые в воде, спирте, жидком аммиаке, сернистом.

Уважаемые господа! Выражая Вам своё почтение, предлога заинтересованным лицам совместное сотрудничество.

Карбамид представляет собой бесцветные кристаллы легко растворимые в воде, спирте, жидком аммиаке, сернистом.

Карбамид это высокоэффективное гранулированное удобрение, содержащее в усвояемой форме необходимый для.

Мочевина (карбамид) — химическое соединение, диамид угольной кислоты. Белые кристаллы, растворимые в.

Это используется в сельском хозяйстве как удобрение и продовольствие, и в различном из промышленности.

Карбамид это высокоэффективное гранулированное удобрение, содержащее в усвояемой форме необходимый для.

Уважаемые господа! Выражая Вам своё почтение, предлагаю заинтересованным лицам совместное сотрудничество.

H 2 N-CO-NH 2 Показатели качества Выс. Сорт. 1сорт Массовая доля азота в пересчете на сухое вещество.

Это используется в сельском хозяйстве как удобрение и продовольствие, и в различном из промышленности.

На торговой площадке BizOrg представлены предложения только проверенных компаний из Узбекистана. Вы можете сами убедиться в этом, просмотрев отзывы о той или иной компании.
Всего в рубрике Карбамид представлено 14 товаров от 7 компаний из Узбекистана с фотографиями, ценами и условиями поставки.

Ваш аккаунт создан!
На вашу почту отправлено письмо с ссылкой.
Завершите регистрацию, нажав на эту ссылку

«Країна на порозі великого буму». Український бізнес освоює Узбекистан, вже зайшли Rozetka та Global Spirits. У чому переваги та проблеми

У середині листопада власник алкогольного холдингу Global Spirits Євген Черняк, 52, оголосив про запуск винно-коньячного та горілчаного виробництва у Самарканді – одному з найдавніших міст світу. Особливий шарм Узбекистану – у поєднанні ринкових реформ останніх років та національного колориту, пояснює Черняк. «Неймовірне поєднання: стародавня архітектура, плов і тут — пʼятизірковий Hyatt», — говорить він.

На узбецький ринок вийшла і Rozetka, у вересні голова наглядової ради фармкомпанії «Лекхім» Валерій Печаєв розповів про будівництво заводу під Ташкентом вартістю $40 млн.

«Ми поговорили з місцевими партнерами, зустрілися з послом, — розповідає засновник Rozetka Владислав Чечоткін, 43. — Те, що я побачив, було навіть не сюрпризом, а приємним шоком».

В Узбекистані, за даними українського посольства, мешкає близько 3000 українців та зареєстровані представництва або спільні підприємства 140 українських компаній. «Ми бачимо хвилю української трудової діаспори, – каже посол України в Узбекистані Микола Дорошенко, 62, який допомагав і Чечоткіну, і Черняку освоюватись на новому ринку. – Насамперед, це кваліфіковані фахівці: інженери, технологи, агрономи, маркетологи, IT-фахівці».

Чим середньоазіатська країна приваблює українських бізнесменів та менеджерів?

Чечоткін не любить ділитися планами, але узбецький проєкт його надихає. «Країна на порозі великого буму, – вважає він. – Це нагадує ситуацію, яку ми бачили в Україні у 2003–2004 роках».

У 2020 році Узбекистан був однією з небагатьох країн регіону, які зберегли зростання ВВП (1,7%). У 2021-му, за прогнозом Світового банку, узбецька економіка зросте на 6,2%. В останньому рейтингу економічної свободи Heritage Foundation Узбекистан займає 108 позицію. Україна – 127-а.

«З приходом нового президента влада проголосили Rule of Law, – розповідає Чечоткін. – Принципова позиція – сприяння бізнесу». Майже чверть століття країною керував колишній перший секретар Компартії Узбекистану Іслам Карімов. Після його смерті у 2016 році до влади прийшов багаторічний топурядовець часів Карімова Шавкат Мірзійоєв. Наприкінці жовтня 2021-го він без проблем був обраний на другий президентський термін, перемігши на виборах із 80,1% голосів.

З обранням Мірзійоєва в країні розпочалася масштабна приватизація, розповідає Дорошенко, стрімко розвиваються роздрібні мережі, будуються торгові комплекси та заводи, створюються нові проєктні бюро, інститути та ІТ-компанії.

Інший тренд – повернення трудових мігрантів, – додає Черняк. «В Україні надмірна ліквідність, а тут можна вкластися із коефіцієнтом у кілька Х», — говорить він.

Інфографіка Леонід Лукашенко

Що потрібно знати про Узбекистан українським підприємцям? Незважаючи на реформи, багато сфер економіки залишаються зарегульованими. Є проблеми із захистом інтелектуальних прав та інструментами перевірки ділової репутації узбецьких компаній. «Постачання товарів краще робити після передплати», – попереджає Дорошенко.

Лише пʼять років тому життя в Узбекистані складно було назвати бодай вільним: виїзні візи для громадян, обовʼязковий продаж валютного виторгу, корумповані правоохоронні органи.

«Щоб виживати, потрібен був сильний адмінресурс», – говорить гендиректор і засновник Milk Euro Food Андрій Даньков, який живе в Узбекистані 17 років. Наразі кримінальна справа щодо бізнесу – табу, розповідає Даньков, діє мораторій на виїзні податкові перевірки та є можливість поскаржитися на дії урядовців через електронні портали. Отримати дозвіл на роботу для іноземця, за словами Данькова, не складно, достатньо заплатити. У його випадку – близько $3 000 на рік.

Ємний і зростаючий узбецький ринок цікавий і сам по собі, і як майданчик для експансії до сусідніх Казахстану, Киргизії, Таджикистану. Але є ризики для транзиту через Росію. «Одного разу нашу продукцію було заблоковано разом з іншими вантажами з України на кордоні на два тижні», – розповідає Ярослав Пішак, голова узбецького представництва «Юрія Фарм», що працює в країні 15 років. Історія закінчилася добре – дефіцит в аптеках спричинив хвилю невдоволення місцевого населення. Після цього питань до української фармпродукції більше не було.

Узбеки відкриті до українців, каже Пішак. «Якось я забув закрити вікно в машині – вночі прийшли патрульні, щоб поцікавитися, чи все гаразд, – розповідає бізнесмен. – Виявляється, таксист побачив відчинене вікно і повідомив правоохоронців». Коли він запізнювався на зустріч і не зміг завести авто, перша машина дотягла його до сервісу.

Із незвичного українцям — торгуватися доводиться навіть у банках. Фіксованих ставок немає, пояснює Пішак, і цінник для іноземців, як правило, завищений. Але завжди можна домовитись про знижку.

Сучасний Узбекистан. Вид на готель Hilton в Ташкенті. Фото Shutterstock

Ставки за кредитами в узбецьких банках, за словами Данькова, 23–24% річних, максимальний термін – півтора роки. Це незручно та дорого, вважає бізнесмен. Він залучає ресурси на зовнішніх ринках, зокрема у Європейському банку реконструкції та розвитку.

Податкове навантаження, за словами співрозмовників, є нижчим, ніж в Україні. Ставка ПДВ та податку на прибуток – по 15%, податку на дивіденди – 10%. Несумлінним виробникам стало складніше уникати податків, каже Даньков, у країні зʼявилася здорова конкуренція. Узбекистан може стати податковою гаванню, як Кіпр, вважає Пішак, але є і чинник непередбачуваності.

«Тут за один день можуть змінитися правила», – пояснює він, наводячи приклад про перекваліфікацію безрецептурного препарату в наркотичний засіб, через що компанії довелося оплатити його утилізацію. Узбеки, продовжує Пішак, можуть на кілька годин заблокувати соцмережі або роботу найбільшого мобільного оператора.

Захист локального виробника – у пріоритеті. Місцеві умільці, що копіюють українську продукцію, опиняються під захистом влади, журиться Пішак. У прагненні зібрати більше інвестицій нетутешнім підприємцям чітко дають зрозуміти: «локалізуйся, або помри».

Головне, тримати руку на пульсі, каже Пішак. Не відмовлятися від запрошень узбеків на ранковий плов, де можна дізнатися про інсайти та провести переговори. У цій країні можна зростати на 30–45% на рік, каже він, конкуренція для інноваційних бізнесів практично нульова.

Бізнесу Узбекистан цікавий багатою ресурсною базою, недорогою і зростаючою робочою силою та доступом до сусідніх країн Центральної Азії, вважає посол. Середній вік 35-мільйонного населення Узбекистану – 28,5 років. Для порівняння: середній вік українців – 42,1 роки.

Важлива особливість – узбецькі бізнесмени цінують особистий контакт: онлайн-переговори та листування можливі, але як додаткові атрибути, каже посол.

«На переговорах ви ніколи не почуєте категоричного «ні», проте існує понад 50 відтінків узбецького «хоп» («так». – Forbes ), – розповідає Дорошенко. – Щоб усіх їх зрозуміти, потрібен час».