Кроти, сліпаки та землерийки. Хто корисний, а хто чинить шкоду?

Зазвичай інформація про цих підземних мешканців є досить суперечливою. Оскільки спосіб їхнього життя до кінця не вивчений, то й викликає багато різних здогадок і запитань. Про користь і шкоду цих чудернацьких тваринок з року в рік поширюються, особливо серед дачників, найнеймовірніші чутки й «жалісні» історії, що переважно нагадують якісь казкові оповідки чи фільми жахів, у яких землерийок і кротів звинувачують в усіх бідах городників, реальних та вигаданих.

Отже, як відрізнити крота від землерийки, в чому полягає їх відмінність, і чи насправді ці тваринки такі небезпечні й шкідливі. Давайте розбиратися.

Землерийка

Мало хто бачив землерийку на власні очі, оскільки живе вона під землею. Зовні тваринка дуже подібна до миші, але має більш витягнуту мордочку з подовженим хоботком. Шерсть у неї м’яка, пухнаста, оксамитова, сірого кольору. Вушка на голові практично відсутні, а очі дуже маленькі та підсліпуваті.

Завдовжки землерийка досягає від 7 до 11 см і має дуже довгий хвіст. Вага такої крихітки становить не більше 15 г.

Хижі тварини, зокрема лисиці, собаки, домашні кішки, іноді ловлять і душать землерийок, вважаючи їх за мишей, але не їдять, оскільки завдяки мускусній залозі ці гризуни виділяють сильний неприємний запах, який відлякує переслідувачів. Не відчувають відрази до землерийок лише деякі види хижих птахів (наприклад, сови) та дрібні дикі звірі (тхори, ласки) – для них неприємний запах звірка не є перешкодою .

Землерийка, як і її найближчі родичі, їжачки й кроти, належить до ряду комахоїдних тварин. Живе вона в норах і живиться переважно тваринною їжею, що властиво більшості гризунів. У пошуках їжі вона нишпорить під землею, користуючись ходами, які залишили мишки й інші гризуни, і поїдає комах, черв’яків, личинок та іншу дрібну живність.

Землерийкам властивий прискорений метаболізм, тому ці тваринки не можуть довго обходитися без їжі (максимум 7 – 9 годин поспіль), і їм доводиться постійно її здобувати. Протягом доби землерийка споживає їжі більше, ніж важить сама.

Найбільш розповсюджені в нашій країні землерийки, що є представниками двох родів:

· Білозуба землерийка (лат. Crocidura) або білозубка

· Мідиця ( лат . Sorex) , відома ще як бурозуба землерийка

Відповідно до своїх назв, одні звірятка мають кінчики зубів білого забарвлення, а інші – коричневого . До того ж білозубка зазвичай значно менша за мідицю.

Хоча землерийка є хижаком незначних розмірів, проте вона приносить чималу користь тим, що знищує личинок шкідливих комах, які мешкають під землею. Також ці тваринки чудово розпушують землю, завдяки чому вона насичується киснем, і таким чином відбувається аерація ґрунту.

Кріт

Кріт європейський ( лат . Talpa europaea ) є близьким родичем землерийки. Він має міцні, добре розвинені передні лапи, якнайкраще пристосовані для риття землі, писочок з рухливим хоботом і короткий хвіст. Завдовжки кріт досягає 15, а деколи й 20 см.

Як і землерийка, кріт є підземним мешканцем. Він вибудовує в товщі землі заплутану систему ходів і з’являється на поверхні лише в екстрених випадках . Весь надлишок ґрунту, який утворюється при облаштуванні ходів, кріт викидає назовні. Ці земельні купи, що мають вигляд невеликих горбків, називають в народі кротовинами, а сам ґрунт, вигорнутий з нори на поверхню – кротовинням . Вони є явною ознакою того, що на цій території оселився кріт.

Варто зазначити, що кріт не оселяється на городах чи присадибних ділянках, але може мешкати в саду, якщо земля там має достатньо вологи.

Кріт, як і землерийка, є хижою твариною. Він споживає чимало всіляких земляних і дощових черв’яків, активно живиться личинками хрущів, метеликів, жуків та інших шкідливих комах, внаслідок чого надає неоціненну допомогу городникам і дачникам.

Сліпак

І ось, нарешті, мова піде про справжнього шкідника, оскільки саме сліпаки становлять небезпеку для городів і дачних ділянок, де вони чинять шкоду та бешкетують повною мірою.

Сліпаки не вживають тваринну їжу, якою живляться його родичі, а надають перевагу кореням, бульбам, цибулинам та іншим підземним частинам рослин.

Як і всі зазначені вище родичі сліпака, він старанно риє ходи й нори, оскільки все його життя проходить лише під землею. Тваринка залишає свій прихисток один-єдиний раз – коли у підлітковому віці настає час залишити батьківську домівку, щоб розпочати самостійне, доросле життя.

Ознакою того, що на ділянці оселився сліпак, є схожі на кротові, невеликі земляні пагорбки, що їх він лишає на поверхні.

З шести видів сліпака (чи з тринадцяти за іншою класифікацією) у нас розповсяджені лише чотири: пісчаний, східний або звичайний , буковинський та подільський . Усі ці види (за винятком звичайного) занесені до Червоної книги України. Втрата їх завдасть руйнівної дії багатьом екозонам. Наприклад, під загрозою зникнення опиняться ковилові степи, бо ковил росте саме на кротовинах сліпаків.

Цікаво, що ареал проживання сліпака звичайного обмежений лише лівобережною частиною України. Оскільки, вочевидь, річка Дніпро є для тварини нездоланною перешкодою.

Сліпак – рослиноїдна тварина. Живиться він підземними частинами рослин. В умовах дикиї природи цей гризун вживає переважно цибулеві культури, жолуді, під’їдає саджанці дубів, кленів, інших дерев листяних порід. Потрапивши на город, сліпак стає справжнім лихом для господарів: він знищує коренеплоди, цибулини і бульби культурних рослин. Ситуація ускладнюється тим, що наукові дослідження звичок та особливостей поведінки сліпців, з огляду на їх приховане від людського ока проживання, ще й досі делекі до завершення, а тому ці тваринки зберігають багато таємниць.

Зовні тіло сліпака має огрядний, валькуватий вигляд і нагадує об’ємний циліндр. Завдовжки воно досягає 25 см. Голова у гризуна сплюснутої форми. Головні копальні знаряддя – величезні гострі різці, що стирчать з його рота. На місці очей утворилася широка складка шкіри, суцільно вкрита щетинками. Хутро у нього має жовтувато-буре забарвлення. Органами дотику у сліпака є окремі жорсткі волоски, які виступають над його шерстю. Завдяки їхній чутливості тваринка отримує інформацію ззовні.

Надзвичайно цікавим є те, що блохи, які паразитують на тварині, теж цілком адаптувалися до такого способу життя і, як і їхній хазяїн, є повністю сліпими.

Відомо, що на довгий зимовий період сліпак запасає у своїх сховках-комірчинах досить значну кількість продуктів. Наприклад, у такій коморі одного розважливого та працьовитого звірка було виявлено 18 кг (!) картоплі. Проте вчені визначили, що добова норма споживання рослинної їжі у сліпака дорівнює його власній вазі (а це приблизно 0,5 кг). Тобто, зазначеної кількості продуктів за такої норми споживання явно не вистачить на всю зиму. Можливо, що під час зимових холодів тваринка знаходиться у стані анабіозу, внаслідок чого процес обміну речовин в її організмі сповільнюється, і сліпак потребує значно менше кормів, тому живиться лише час від часу.

Основне місце проживання сліпака знаходиться приблизно на глибині від 10 до 25 см від поверхні землі. Зазвичай його нори розташовуються в ґрунтовому шарі двома ярусами. У верхньому ярусі гризун харчується (оскільки на цій глибині знаходиться його основна продовольча база), а в нижньому сліпак будує гнізда, облаштовує свої комори з їстівними запасами та засновує відхожі місця. Цікаво, що нижні «поверхи» можуть заглиблюватись вниз до 4 м (!), але загалом їх глибина не перевищує 18 см.

У процесі будування своїх тунелів тваринка втрачає багато енергії, тому сліпак пристосувався долати перешкоди й важкі ділянки землі шляхом створення невеликих землетрусів. Для цього він робить кілька ударів головою, а потім аналізує відбиття сейсмічних хвиль. Такий спосіб дозволяє сліпаку проривати ходи з меншими енерговитратами, оскільки встановлено, що загальна протяжність нір однієї тварини може сягати 360 м (!).

Спосіб постукування головою в стелю також допомагає різностатевим особинам під час шлюбного періоду спілкуватися одне з одним. Сліпак за своєю природою самітник, але в березні починає шукати собі пару. І вже у квітні в новоствореної сім’ї з’являється потомство, яке складається з двох і більше (до шести) малят, яких мати вигодовує молоком.

Методи боротьби зі шкідником

Способи протидії шкідникам можна розділити на дві основні групи: відлякування та знищення.

Давно відомим є той факт, що кротам і сліпакам не подобаються сильні запахи деяких рослин. Зокрема вони не сприймають різкий дух м’яти та полину. Добре відлякує їх рослина рябчик імператорський або царський, цибулина якого має сильний, неприємний для цих гризунів запах.

Практичний досвід показав, що кілька рядів пастернаку (саме його різновиду з довгим корінням), посадженого в місці проживання гризуна, примусять сліпака залишити цю ділянку. Добре відганяють шкідника також чорна бузина й лікарський чорнокорінь.

Ще існують всілякі різновиди відлякувачів, які продукують звуки та створюють вібрацію. Для цого на присадибній ділянці необхідно забити в землю дерев’яні кілки, на яких зверху встановлюють звичайні вітрячки. У момент пориву вітру вони обертаються й створюють гул і вібрацію, що сліпаки аж ніяк не полюбляють. З цією ж метою на дерев’яні кілочки можна насаджувати обрізані бляшані баночки з пива або коли, які, обертаючись, створюють аналогічний ефект.

Деякі садівники і городники вкопують по периметру ділянки металеву сітку Рабіца й таким чином захищаються від непрошених гостей. Єдина складність полягає в тому, що закопувати сітку доводиться досить глибоко (до метра завглибшки), щоб перешкодити проникненню сліпака на ділянку з ходів і можливих нор нижнього ярусу.

Та найдієвіший метод боротьби зі шкідником – це його фізичне знищення. Для цього застосовують або хімічні, або механічні засоби.

Найпростішим є хімічний спосіб боротьби, та він супроводжується ризиком небезпечних наслідків, оскільки від найсильніших отрут, які належать до групи фосфітів (отрута, що негативно діє на всі теплокровні організми), можуть постраждати і домашні тварини, і навіть люди. Тому перш ніж застосовувати хімію, необхідно випробувати безпечніші та менш шкідливі для довкілля способи, інакше застосування отрут може призвести до трагедії.

Сліпак зазвичай веде прихований і самотній спосіб життя, тому, прогнавши або знищивши гризуна на ділянці, можна нарешті легко зітхнути.

Поділитись в соцмережах:

Як позбутися відмишей і щурів в городі раз і назавжди

Миші та інші гризуни в городі можуть стати справжнім стихійним лихом. І коли на грядках і тут і там з’являються мишачі нори, а рослини в’януть і падають через пошкодження коренів, питання, як позбутися мишей, постає обовязково.

Ми зібрали в цій статті перевірені способи, як прогнати мишей з дачної ділянки. Тут і народні засоби, і саморобні пастки, і отрута, і репеленти. Вибір є, і він залишається за вами.

Якими методами можна боротися з мишами

Ефективних способів боротьби з гризунами на дачі не мало.

• Відлякуючі засоби: рослини-репеленти, спеціальні прилади. Їх завдання – відвадити мишей і щурів від нашої ділянки, не вбиваючи їх. Вони просто створюють для гризунів дискомфортне середовище. І тим нічого не залишається, як відправитися на пошуки іншої території.
• Нищівні засоби: приманки, мишоловки, пастки. Вони ведуть боротьбу з гризунами не на життя, а на смерть. Тут все зрозуміло: чисельність мишей знижується за рахунок їх загибелі.

Який варіант спрацює і наскільки відсотків, залежить, перш за все, від кількості звірків. Але не варто забувати і про те, що гризуни досить розумні ссавці і вміють пристосовуватися. Тому найкраще чергувати методи і засоби або застосовувати відразу кілька.

Відвадити мишей з ділянки: 6 способів

Кішка – ворог миші, друг людини

Перевірений століттями спосіб позбутися мишки – завести кішку. Кішка надійний союзник в цій нелегкій боротьбі. Вона не тільки полює на мишей. Кішки й коти залишають на ділянці свій послід і шерсть, тим самим поширюючи запах.

Повністю миші не зникнуть, але їх кількість настільки скоротиться, що ви перестанете їх помічати. Правда, для досягнення помітного результату кішці потрібен час. Можливо, не один дачний сезон.

Рослини, які допоможуть прогнати мишей з вашої дачі

Запах м’яти, пижма, ромашки аптечної, буркуну білого, полину, коріандру дуже неприємний для мишей. Вони взагалі чутливі до різких запахів. Гріх цим не скористатися! Ганчірки, змочені м’ятним маслом (одеколоном або нашатирним спиртом), заштовхуємо в норки. На грядках розкладаємо квітки пижма або ромашки. Під деревами садимо коріандр (він же – кінза). І мишам розхочеться жити в таких умовах.

Прекрасно відлякує мишей бузина червона і чорна. Її коріння виділяють синильну кислоту – токсична речовина для мишей. Тому там, де росте бузина, миші не селяться. Посадіть кущ бузини біля сараю або компостної купи. Кількість пухнастих та інших шкідників зменшиться на очах. Багато городників обв’язують гілками бузини молоді плодові дерева на зиму для захисту від мишей. Однак пам’ятайте, що на бузину у людини може бути алергія. Перед її використанням проти мишей не завадить перевірити себе і дітей на чутливість до цього алергену. Крім того, гризуни не люблять рослини, насіння яких причіплюються до їх шкірки. Череда, реп’ях здорово псують життя мишам, тому вони їх уникають. А чорнокорень, до всього іншого, страшно отруйний. Він небезпечний як у свіжому, так і в сухому вигляді. Саме тому за старих часів крисогон розкладали на горищах і в підвалах для збереження запасів.

Відлякуючі прилади

Сучасні технології пропонують свій варіант, як позбутися мишей на дачі або будинку. Йдеться про ультразвукові відлякувачі. Працюючи, вони видають звуки надвисокої частоти. Люди, собаки і кішки їх не чують, а ось гризунам доводиться туго. Багато відлякувачі не потребують розетки і працюють від батарейок. Існують садові відлякувачі гризунів на сонячних батареях. Вони пристосовані для роботи на відкритому повітрі, встромляються в землю і змінюють частоту, щоб мишам було складно пристосуватися. Крім ультразвукових у продажу є так само електромагнітні і комбіновані відлякувачі. Але вони більшою мірою призначені для приміщень, і добре справляються з гризунами, що живуть в стінах, перекриттях і перегородках.

Мабуть, всім хороший цей метод боротьби з пухнастими шкідниками, крім одного – доведеться розщедритися, бо хороші прилади коштують недешево.

Саморобний відлякувач допоможе позбутися мишей

Не хочеться витрачати свої кровні? Можна перевірити в справі механічний відлякувач з пластикової пляшки або алюмінієвої банки. Його легко зробити своїми руками. У 1,5 літровій пластиковій пляшці (або банку) робимо кілька п-подібних надрізів. Відгинаємо лопаті і прикріплюємо пляшку до металевого штиря вертикально або горизонтально. Виходить вертушка. Встромляємо кілька таких вертушок в землю по всій ділянці. Вітер розкручує лопаті пляшки, створюючи вібрацію. По штирю вібрація йде в грунт. Гризуни з вібрацією не дружать і віддадуть перевагу піти подалі.

Знищити щурів і мишей в городі: 8 способів

У голодні роки або при занадто великій популяції відлякати гризунів стає складніше. Вони можуть харчуватися тим, до чого зазвичай не доторкаються. Наприклад, гризти цибулини нарцисів. Якщо прогнати мишей не вдається, доводиться їх винищувати. У справу йдуть, мишоловки, пастки і отрутохімікати.

Смертоносні приманки для щурів і мишей

Принцип дії всіх приманок приблизно однаковий. Миші з’їдають отруєний корм і через кілька днів гинуть. Виробники приманок враховують смаки і звички мишей і намагаються зробити отруєний корм дуже привабливим для них. До того ж відстрочена дія отрут (4-6 діб) не дозволяє звірку попередити родичів про небезпеку корму.

• Зернова приманка. Найпопулярніший і недорогий варіант. Зерно є звичною їжею мишей. Вони його не тільки з’їдають його відразу, але і відносять в нори про запас. А там і інші особини приєднуються до трапези. Отруєне зерно розкладають невеликими порціями поблизу нір, ходів або біля джерел води.
• Гранульована приманка працює краще зернової, оскільки довго не розкисає і не пліснявіє. Гранули складаються з борошна, зерна і цукру з смачними ароматами. Застосовуються гранули так само, як і зерно.
• Тверда приманка являє собою восковий брикет з харчовими добавками. Вони вологостійкі, тому відмінно працюють на відкритих грядках. Миші і щури люблять не тільки погризти, але і зуби поточити. Значить повз “ароматного шматочка” не пройдуть.
• Тістоподібна приманка особливо хороша для щурів. Щури розумніші мишей, позбутися від них важче. Тим більше, що щури воліють тваринну їжу і можуть не реагувати на зерна або гранули. А ось м’які приманки здаються щурам справжніми ласощами.
• Приманка-піна схожа на монтажну піну в балончику. Вона заповнює вузькі щілини і не втрачає форми протягом 14 днів. Миші брудняться в ній, починають злизувати з вовни і таким чином з’їдають отруту. Піною також рекомендують заповнювати нори.

Як бачите, асортимент отруєних приманок великий. Однак, як нам здається, для городу найбільше підходять зерно, тверді брикетти і гранули.

Пастки проти мишей з підручних матеріалів

Повністю позбутися від мишей в городі за допомогою пасток або мишоловок не вийде. Все-таки звірків на такій великій території занадто багато. Проте в якості допоміжного способу дачники користуються і пастками теж.

Пастка з відра і банки

Для виготовлення пастки відро наполовину заповнюють водою. Алюмінієву банку надягають на стрижень (товстий дріт, гілку, трубку, штирьок і т. п.). Вісь кладуть на краї відра, а банку змащують чимось смачненьким і сильнопахнучим. Наприклад, шоколадною пастою. До відра по обидва боки ставлять дошки в якості помосту. По них миша легко забирається на банку. Але під вагою звірка банка почне обертатися, і миша зірветься у відро.

Конструкція складна, але робоча. Людям вдавалося заманити в подібну пастку десяток мишей.

Пастка з пляшки

По пластиковій або скляній пляшці розподіляють трохи нерафінованої рослинної олії так, щоб добре змастити її зсередини. Пляшку закріплюють в похилому положенні шийкою вгору. Запах масла приверне мишу в пастку, але вибратися назад їй завадять слизькі стінки пляшки. Тепер відповідь на питання, як позбутися мишей на дачі, у вас є. Звичайно, хотілося б обмежитися гуманними народними засобами, м’ятою з коріандром або парою кущиків бузини за сараєм. Але бувають випадки, коли гризуни оголошують нам справжню війну. Тому інформація про застосування отрути теж може стати в нагоді.

Як визначити землерийка або кріт

Як визначити, землерийка або кріт влаштувався на ділянці, можна за зовнішнім виглядом тварини, його нори. Тварини відносяться до одного класу комахоїдних, завдають шкоди культурам тільки риттям численних ходів. Кріт і землерийка не відносяться до шкідників, з якими треба вести нещадну боротьбу, але відлякати зі своєї ділянки варто.

Зовнішній вигляд звірів – прямі докази

Відрізнити крота від землерийки можна за зовнішнім виглядом, але вся складність в тому, що вони практично не виповзають з нір, мешкають під землею або показуються вночі. Кроти, землерийки вибираються назовні в період спарювання – квітень, травень, а також через 2 місяці свого життя для облаштування нової нори, пошуку відповідного місця.

• Опис крота. Гризун з масою тіла не більше 120 м, довжиною близько 20 див. Має коротку, густу, м’яку шерсть блискучого чорного кольору. Невеликий хвостик не більше 4 див. Морда довга, виразно видно ніс. Очі маленькі круглі, вуха прикриті шкірою. Відмінною рисою є широкі передні лапи з довгими кігтями. Таке «спорядження» дозволяє звірятам легко рити землю, будувати численні ходи у глибину, ширину. Задніми кінцівками тварини відкидають землю, викидають з нори, формують горби кротовники.
• Опис землерийки. Гризун зовні нагадує маленьку мишу. Довжина тіла не більше 20 див. Коротка, м’яка, оксамитова, пухнаста шерсть сірого кольору. На відміну від мишки не має виражених вух, мордочка істотно витягнута вперед. Від крота відрізняється відсутністю лопатообразных кінцівок, довгим хвостом близько 12 див. Очі маленькі, ледве помітні, черевце і лапки світлі.

Фото крота і землерийки представлено нижче. Якщо вдалося зловити або побачити звіра на своїй ділянці, можна точно визначити, хто є хто.

Кріт і землерийка

Цікаво!

Часто на землерийок, кротів полюють домашні коти. Вони вміло виловлюють видобуток, але поїдати її не поспішають. Голодний кіт може згризти крота, але землеройку залишить конкурентам без особливого жалю. Специфічна миші виділяє спеціальний фермент з сильним неприємним запахом, який відлякує хижаків. Не гребують тільки сови, тхори, ласка, лисиця.

Будова нори – непрямі докази

Тварини ведуть прихований спосіб життя, помітити їх на поверхні землі дуже складно. Визначають наявність шкідників по насипах над землею.

Кроти риють численні ходи вглиб до 2 м, у ширину на 4 м і більше. За добу тварина виорює до 45 м грунту. Верхні ходи призначені для полювання. В лабіринтах тварини відшукують комах, дощових черв’яків, слимаків, гусінь, личинок хруща. Рідше харчуються коренеплодами, корінцями, насінням, а також маленькими мишами, вужами, ящірками, жабами.

Нори крота і землерийки

Відрізнити нору крота від землерийки можна саме за великим насипах розпушування грунту над поверхнею землі. За кількістю таких горбків судять про чисельність шкідників. З’являються вони здебільшого в саду, де грунт вологий, є тінь від дерев. Ранньою весною можна помітити сліди життєдіяльності на городі.

Землерийка будує лабіринти під землею з кількома входами, виходами, але не залишає горбів на поверхні. Відмінною рисою є дірочки в землі глибокі нори. Часто тварина просто займає вже готові лабіринти, побудовані раніше щурами, мишами, хом’яками, кротами.

На замітку!

Землерийки і кроти відносяться до комахоїдних тварин, приносять більше користі, ніж шкоди, чого не скажеш про їх сородиче – слепыше. Цей підземний житель знаходиться постійно під землею, живиться рослинною їжею, зовні нагадує мініатюрного бобра завдяки великим довгим зубах.