Як роблять папір?

Люди на всій землі споживають неймовірну кількість паперу. Одна людина споживає близько 150 кілограм паперу в рік. Це наші зошити, журнали, книги, паперові пакети та картонні коробки для упаковки, папір, яка використовується в гігієнічних цілях, серветки, паперові рушники і туалетний папір.

Багато вироби з паперу виробляються з вторинної сировини, тобто з макулатури.Високоякісний папір для офісів і журналів проводитися з целюлози.Чим більш розвинена країна, тим більше паперу вона споживає.

Виробництво паперу дуже шкідливо для навколишнього середовища, заводи з виробництва паперу виділяють дуже багато вуглекислого газу в атмосферу. Але почнемо все по порядку, для цього необхідно відправитися в ліс, адже саме дерева, а точніше волокна целюлози в ній, служать сировиною для отримання паперової продукції.

Частина деревини використовується для одержання паперу це низькорослі або хворі дерева, їх вирізують, щоб вони не заважали іншим деревам рости і розвиватися. Використовують і гілки великих дерев, з яких виробляють дошки, а гілки, що йдуть на виробництво паперу.

Кожен етап виробництва паперу дуже шкідливий. Спочатку деревину миють і очищають від кори, потім її подрібнюють для отримання в подальшому волокон целюлози.

Папір – це сплетення волокон целюлози, основного складового деревини. Вони розташовані дуже близько один до одного, а між ними тече сік дерев. Ці волокна в природі скріплені між собою ніж то на зразок клею.

Що б отримати целюлозу деревні тріски поміщають у величезний чан з водою і хімікатами. Ці хімічні складові допомагають розщепити природний клей і одержати волокна. Цей процес виробництва самий шкідливий. Отримані волокна випрямляються і промиваються, потім проходять відбілювання за допомогою хлору або перекису водню. Потім волокна висушують і розгладжують за допомогою безлічі обертових гарячих барабанів. В кінці папір виходить щільною і абсолютно сухої та її намотують у величезні рулони.Виготовлення паперу.

Якщо необхідно отримати кольоровий папір або картон при варінні додають барвники.

Ви знаєте, що папір так само можна отримати з макулатури. Для цього папір подрібнюють і відправляють у величезні казани з водою, що б відмити її від друкарської фарби та чорнила за допомогою хімікатів. В результаті цього процесу отримують таке паперове тісто. Потім цю масу фільтрують, а воду зливають. Для більшої білизни паперу використовують барвники.Такий спосіб отримання папери менш шкідливий для навколишнього середовища.

Тема. Запитання до природи. З чого виготовляють папір? Чому малює твій олівець?

Мета: дати учням уявлення про виготовлення паперу; ознайомити з історією ви­готовлення олівця; розширювати уявлення про виробництво кераміки, чавуну, сталі; виховувати дбайливе ставлення до природних багатств, повагу до людей праці.

I. Організаційний момент
•• Вправа «Погода»

ØЯка зараз пора року?

ØТепло чи холодно надворі?

Природознавство

Урок 12

Тема. Запитання до природи. З чого виготовляють папір? Чому малює твій олівець?

Мета: дати учням уявлення про виготовлення паперу; ознайомити з історією ви ­ готовлення олівця; розширювати уявлення про виробництво кераміки, чавуну, сталі; виховувати дбайливе ставлення до природних багатств, повагу до людей праці.

Хід уроку

I. Організаційний момент
•• Вправа «Погода»

• Яка зараз пора року?
• Який місяць?
• Яке число?
• Тепло чи холодно надворі?
• Який стан неба?
• Яка температура повітря?
• Чи були сьогодні протягом дня опади?

II. Повідомлення теми і мети уроку

На дошці – малюнки посуду і зошита.

– Як назвати ці предмети одним словом? (Посуд)

Сьогодні на уроці ми повторимо, з чого людина виробляє по ­ суд, і дізнаємося, як виготовляють папір, скільки років виповни ­ лося звичайному олівцю.

III. Вивчення нового матеріалу

1. Бесіда

– Хто виготовляє ці предмети? (Ці предмети зроблені руками людини.)

– З чого людина робить все те, що нас оточує? (З природних ма ­ теріалів)

Для того щоб дізнатися, що, з чого і як людина це робить, ви ­ рушимо до Країни майстрів.

2. Перше місто – Місто гончарів

1) Бесіда.

• Хто такі гончарі?
• Оберіть на столі предмети, виготовлені з глини.
• На столі – шматочки глини. Яка вона?
• Що з неї добре робити? (Відповіді учнів.)
• Тому люди здавна виготовляють із неї посуд.

2) Розповідь учителя (за малюнками).

– Глину видобувають у кар’єрі екскаваторами. У сирому ви ­ гляді вона пластична. її змішують із водою до стану густої пасти, потім з неї ліплять посуд або іграшки. Висихаючи, глина твердне і стає дуже міцною. Потім вироби обпалюють у печі при високій температурі 450 °С. Після випалення глина стає міцною Такі речі
називають керамікою, а майстрів, які їх виготовють – гонча ­ рями.

3) Цікаво знати!

– У давнину, коли не існувало холодильників, глиняні глеки використовували для зберігання холодної води. Вода залишалася холодною, оскільки просочувалася через тонкі пори глека і випаро ­ вувалася, що і допомагало зберігати воду холодною. Чудовими гончарями були китайці. Зі спеціальної білої глини вони виготовляли порцелянові вироби. Під час випалювання така глина набувала білого кольору. З глини також виготовляють цеглу, іграшки, черепицю.

– Чи можемо ми виготовити такий посуд?

– Чому? (Потрібні знання і праця багатьох людей)

– Як називають людей, які виготовляють глиняний посуд?

3. Друге місто — Місто металургів

1) Розповідь учителя.

– А з чого виготовлено ось цей посуд? (Із металу)

– Звідки беруть залізо?

Воно створене самою природою. На столі лежать шматочки залізняку — це корисна копалина, людина добуває її або екскавато ­ ром із поверхні землі, або глибоко під землею в шахті.

Знімають шар землі. Гірники бурять свердловини, закладають у них вибухівку, підривають її за допомогою електрики. Верхній шар ґрунту після вибуху відкриває сховану під ним залізну руду. Потім величезні екскаватори вантажать руду у вагони. Руда потрап ­ ляє на завод, і перетворити її на залізо допомагає вогонь. У величез ­ них печах — домнах — удень і вночі бушує полум’я. У домни над ­ ходить залізняк. його плавлять, і він стає рідким. Так отримують чавун. Чавун відправляють до сталеварів і в мартенівських печах варять сталь. Потім сталь виливають у форми — склянки і, коли метал остигає, витягують зливок. У прокатному цеху цей зливок розкочують у тонкі й товсті листи сталі, а з них виготовляють різні предмети.

2) Складання «ланцюжка».

—Складемо «ланцюжок»: як до нас у дім потрапляє металевий посуд?

Руда —• чавун —• сталь —• посуд

4. Третє місто — Місто книговидавців

1) Розповідь учителя.

— Папір винайшли в Китаї. Китайці виготовляли його з розмо ­ чених рослинних волокон. До Європи папір потрапив у 1000-1100 рр. н. е. Виявилось, що його можна виготовляти з дерева, ган ­ чірок і навіть. зі старого паперу — макулатури. Отже, папір можна використовувати двічі!

– Як саме виготовляють папір у наші дні?

Складно повірити, що білий аркуш паперу зроблений з ялини, осики і берези. Електричними пилами пиляють дерева. Трактори-лісовози везуть колоди (деревину) на лісопильний завод.

Папір виготовляють на паперових фабриках.

На фабриці машини здирають із колод кору, рубають на тріски рубильними машинами, тріски варять у котлах заввишки з трипо ­ верховий будинок, додають кислоту. Утворюється дерев’яна каша, що називають целюлозою. Целюлозу отримують із лісових порід: здебільшого з ялини, сосни і берези, але використовують також ев ­ каліпт, тополю, каштан та інші дерева.

Потім цю кашу виливають у спеціальну машину на дротяну сіт ­ ку. Сітка рухається, вода стікає а волокна деревини залишаються.

їх віджимають, розгладжують спеціальними валиками – і утво ­ рюється широкий цупкий аркуш паперу, який скручують у рулони або ріжуть на аркуші й везуть до друкарні.

У друкарні друкують книги. За допомогою розумних машин (лінотип) набирають текст, на інших машинах друкують малюнки. У машини закладають папір, заливають фарбу і друкують аркуші книги. Потім виготовляють обкладинку і палітурку – ось книга й готова. Так само виготовляють зошити

Так, від машини до машини, дерево перетворюється на білий і чистий пашр.

2) А чи знаєте ви.

Для виготовлення 1 тонни паперу потрібно 5,6 м3 деревини. Якщо врахувати, що середній об’єм однієї колоди (дерева) -0,33 м3, то для виробництва 1 тонни паперу потрібно 17 дерев. З 1 тонни паперу можна виготовити приблизно 30 тисяч звичайних учнівських зошитів.

3) Складання «ланцюжка».

Складіть «ланцюжок: як із дерева утворити зошит? Дерево – • деревина – • папір – • книга

– Існують різні види паперу. Де його використовують?

4) Демонстрування колекції різних видів паперу.

– Для чого використовують папір?

Чи легко отримати папір? Як потрібно ставитися до наших зошитів, підручників, адже все це – зрубані дерева? Щоб вирос ­ тити доросле дерево, потрібно не менше ніж 60 років.

З дерева також виготовляють меблі, посуд, іграшки. (Демон ­ стрування виробів із деревини.)

•• Фізкультхвилинка

IV. Узагальнення й систематизація знань та вмінь учнів

1. Робота в парах

– Складіть ланцюжки з картинок. Визначте, чого бракує.

Завдання: розподілити всі предмети на групи так, щоб у кожній усі речі були зроблені з одного матеріалу. Діти відбирають предмет:

• з глини (ваза, горщик, цеглина, глиняна іграшка-свистулька);
• з шерсті (светр, рукавички, шкарпетки, шарф);
• з металу (ложка, миска, кухоль, ножиці, металевий конструк ­ тор);
• з деревини (лінійка, дерев’яна ложка, матрьошка, зошит).

Усі ці предмети добре знайомі вам. Перевірмо, чи не припус ­ тилися ви помилок!

Що спільного в усіх цих предметів однієї групи? З чого вони виготовлені?

2. Бесіда «Що з чого»?

— Поговоримо про кожну групу предметів окремо.

1) Шерсть (розглядання групи предметів із шерсті).

— Ми визначили, що ці речі виготовлені з шерсті. Звідки отри ­ мують шерсть?

Учитель демонструє малюнки.

— Розгляньте малюнки. Як саме виготовляють шерстяні речі?

• виготовлення вовняної пряжі, змотування на бобіни;
• виготовлення вовняного полотна;
• нанесення малюнка на тканину;
• виготовлення за викрійками деталей одягу.

– Що нового ви дізналися про виготовлення шерстяних виро ­ бів?

– Як виготовили цей шарфик? Як отримали різні кольори?

2) Дерево (розглядання групи предметів із дерева).

Зрозуміло, що лінійка, підставка зроблені з дерева. А як зо ­ шит опинився у цій групі?

Звідки виникли наші підручники?

3) Глина (розглядання групи предметів із глини).

— Здавна з глини виготовляли посуд і ось такі чудові іграшки. (Демонстрація іграшок.)

4) Метал (розглядання групи предметів з металу).

В останній групі у нас опинилися предмети, виготовлені з ме ­ талу. Звідки береться залізо?

3. Розповідь учителя про виробництво заліза

— Залізо ніхто не виготовляє, воно створене самою природою, як вода, глина, пісок. А люди його лише добувають і перетворю ­ ють на чавун або сталь.

Заліза на світі багато. Воно міститься в піску — від цього його колір жовтуватий, і в червонувато-бурій глині, і в коричневому ка ­ мені — кремнії. Залізо навіть у воді розчинене.

Здавалося б, якщо залізо скрізь, отже, де хочеш, там його і бери, тільки не лінуйся! Проте в піску, і в глині, і у воді заліза міститься так мало, що добувати з них його невигідно. Найбільше заліза в за ­ лізняку. З нього й добувають цей найголовніший метал.

Іноді залізняк добувають із поверхні землі, як глину, за допомо ­ гою екскаваторів. Здебільшого рудні пласти знаходяться глибоко в товщі землі, і тоді доводиться будувати шахти.

– Як саме добувають руду?

У пригоді стає величезний, могутній сталевий екскаватор, ма ­ ленький паперовий «пакет» із зарядом вибухової речовини і довгі дроти. Гірники пробурюють в землі свердловини, закладають у них вибухівку, по дротах пускають струм. Як гуркне вибух, то тонни землі, каменів злетять у повітря, розлетяться навкруги — і тільки тоді відкриється захована під ними руда.

Нарешті стихли вибухи. До роботи береться крокуючий екска ­ ватор. Зачерпне екскаватор ковшем руду, обернеться — і наванта ­ жений цілий вагон або гігант-самоскид.

Так руда потрапляє на завод. Як саме її перетворити на залізо? Людям у пригоді стане вогонь. У величезних, немов висотні бу ­ динки, печах — домнах, удень і вночі бушує полум’я. У ці домни надходить залізняк. Бушує полум’я, плавиться, осідає руда, краплі металу збираються в цівки, струмочки. Чавун стікає на дно.

Нарешті майстер подає сигнал: «Чавун готовий! Можна випус ­ кати плавку». Потім рідкий метал хлине у величезний ківш. Шлях цього ковша — в сусідній цех. Тут чавун виллють у форми. У них рідкий метал захолоне і набуде тієї самої форми, в яку був залитий. З чавуном ми маємо справу щодня: це звичайні сковорідки, ча ­ вунки, батареї опалювання.

З чавуну варять сталь. її варять у спеціальних печах — марте ­ нах. Сталь варять сталевари. У мартенівській печі полум’я жар ­ кіше, ніж у домні. Далі сталь надходить у прокатний стан, а потім із залізного листа коваль виготовить і ножі, і ложки, і леза.

Щоб змайструвати будь-який предмет — великий або малень ­ кий, простий або складний, — потрібно, щоб добре потрудилися, до ­ клали майстри різних професій: шахтарі, металурги, сталевари, ковалі.

— Отже, ми ознайомилися з деякими матеріалами, з яких лю ­ дина може виготовити необхідні їй предмети.

4. Робота над загадкою

Він не водиться з вогнем.

Ріст втрачає день за днем.

Багато працює. А ми

Щоразу знімаємо стружку

З неповинної голови. (Олівець)

— Що таке олівець? З’ясуємо за допомогою тлумачного слов ­ ника.

Простий олівець — це письмове приладдя, зроблене з дерев’яної палички зі стрижнем з суміші глинистої маси й графіта.

5. Розповідь учителя «Чому малює твій олівець?»

1) З чого зроблений олівець.

— Дерев’яна «сорочка» і графітовий стрижень — що може бути простіше? Але це тільки на перший погляд. Потрібно докласти зу ­ силь, щоб стрижень не ламався, залишав чіткий, чистий слід, легко заточувався. Якість стрижня найбільше залежить від розмірів час ­ ток графіту: чим вони менші, тим слід на папері чіткіший. Тому графіт розламують на спеціальних млинах десятки разів, поки він не стане тонший ніж косметична пудра. Графітове борошно змішу ­ ють із глиною і водою. Чим більше глини, тим твердішим є олівець, більше графіту — м’якший грифель. Потім масу дроблять молотом,
нагрівають до 1000 °С, пропускають через формувальний прес, отри ­ муючи тонкі липкі вірьовки. Їх розпрямляють, розрізають, сушать і кладуть у піч для випалення.

Для «сорочки» олівця найкраще придатний кедр або сосна. Дерев’яні заготівки розрізають навпіл завдовжки і вирізують ка ­ навку для грифеля. Обидві половинки з грифелем потім склеюють. Дощечки розрізають на олівці, їх зовнішню сторону полірують.

2) Цікаво знати!

— Сучасним олівцям не більше ніж 200 років. Приблизно 500 років тому в шахтах міста Камберленд в Англії був виявлений гра ­ фіт. Уважають, що саме тоді почали виготовляти графітові олівці, виготовлені з суміші графіту і деяких сортів глини та обпалені в печі. Цю технологію застосовують і сьогодні.

Сьогодні виготовляють понад 300 видів олівців для різних видів діяльності. Можна придбати прості олівці різної твердості або за ­ мовити олівці 72 кольорів!

Існують олівці для нанесення написів на склі, тканині, цело ­ фані, пластмасі й кіноплівці. Існують олівці, що використовують у будівництві, — вони залишають слід на поверхні, що зберігається на відкритому повітрі впродовж декількох років!

•• Фізкультхвилинка

6. Розв’язування логічних завдань «Що зайве? Чому?»

• Кленовий лист, дубовий лист, березовий лист, аркуш паперу.

• Шафа, стіл, виделка, книга.
• Автомобіль, ножиці, ніж, олівець.
• Олівець, книга, блокнот, зошит.

7. Гра «Чарівний магніт»

— Знайдіть предмети, що притягує магніт.

V. Підсумок уроку

– Які предмети в нашому класі виготовлені з металу, дере ­ вини?

Для виготовлення різних речей людина використовує, зде ­ більшого, наявні в природі матеріали. Але їх запас небезмежний. Тому людина повинна дбайливо ставитися до природних багатств.

Чим пробивають папір

Сублімаційний папір – це матеріал, який розроблений спеціально для друку методом термотрансферу.

Раніше в наших статтях ми докладно розглядали технологію сублімації (термопереносу, термотрансферу) і роботу сублімаційного принтера. Зараз же зупинимося на витратних матеріалах для цього методу нанесення зображень – сублімаційному папері.

Замовити сублімаційний друк на сувенірній продукції (горнятках, футболках, сумках, магнітах, значках, пазлах) можна в нашій друкарні КопіБум.

Сублімаційний папір – що це таке?

Сублімаційний папір – це матеріал, який розроблений спеціально для друку методом термотрансферу. У цій технології сублімаційному паперу відводиться роль передавального носія зображення. За допомогою принтера на ньому друкують малюнок, який потім поміщають в термопрес.

Під впливом сильного нагріву відбувається процес сублімації – перехід барвника в газоподібний стан. У такому вигляді чорнила проникають на задруковувану поверхність і міцно закріплюються. Паперова основа при цьому згоряє без сліду.

Якісні і довговічні відбитки виходять завдяки особливим властивостям термотрансферного матеріалу:

• Структура. Сублімаційний папір складається з двох шарів: друкованої основи і підкладки. В процесі виробництва вона піддається обробці хімічними розчинами. В результаті лицьова сторона набуває пухкої структуру. Підкладка залишається непроникною.
• Поглинання. Матеріал слабо вбирає в себе чорнила, але при цьому не допускає їх розтріскування. Завдяки такій здатності формується зображення з чіткими контурами. Підсохлий фарба злегка підноситься над робочою поверхнею і виглядає об’ємною.

Ступінь віддачі сублімаційних чорнил з паперової основи досягає 97%. В результаті виходить кольоровий відбиток, який довго не стирається і не вигоряє.

Лицьова поверхня сублімаційного паперу відповідає за насиченість і щільність відбитка. На перший погляд лист виглядає однаково з обох сторін. Відмінності можна розглянути тільки при сильному збільшенні. Друкована сторона має пористу, матову фактуру. Якщо доторкнутися до неї вологим пальцем, відчувається легке прилипання. Зворотний бік слабо блищить, видно тонкі волокна. Для зручності використання виробники роблять на лицьовій поверхні особливу мітку.

На ринку зустрічається папір для двостороннього друку. Один лист дає на виході 2 відбитка – це вигідно для виготовлення поліграфії малих розмірів.

Щільність і формати

Матеріал для сублімаційного друку буває в листах або рулонах.

Формати паперу:

• А4 – ідеально підходить для нанесення відтиску на текстильну основу: футболки, майки, рушники. Малюнок А4 легко роздрукувати на будь-якому принтері.
• А3 – розмір мало затребуваний, так як струменеві принтери цього формату коштують дорого, використовуються нечасто. На практиці для сублімаційного переносу зображень формату А3 використовують 2 аркуша А4.
• А2 – великоформатний папір використовують поліграфічні підприємства для друку на широкоформатних принтерах (плоттерах).

Рулонний матеріал зручно використовувати для друку зображень нестандартних розмірів.

Оптимальна щільність сублімаційного паперу – від 90 до 120 г / м². З листами більшої товщини важко працювати: вони погано згинаються. Знижена щільність підвищує ризик деформації паперу при сублімаційному перенесенні.

Типовий брак друку

При роботі з принтерами Epson іноді виникає проблема – пунктирні лінії і подряпини на папері для термопереносу. Брудні сліди залишають зубчики притискних роликів. Такий брак друку відзначається також у дешевих китайських принтерах, але якщо по відношенню до них у користувача немає завищених очікувань, то недоліки флагманської техніки неприємно дивують. Але вони виправимі.

Справа в тому, що сублімаційні чорнила не встигають повністю просохнути під час друку. І коли вал протягання подає папір вперед, зубці прихоплюють частину фарби. При подальшому повороті шестерень чорнила сходять з них і залишаються на папері у вигляді брудних слідів.

Як зменшити брак:

• Зменшити швидкість друку. В налаштуваннях зняти пташку з опції «Швидкий друк».
• Підключити вентилятор для примусової сушки видрукуваного паперу.
• Прибрати серединні ролики. Краще знімати їх по одному, і після кожного перевіряти якість друку. Якщо зняти всі шестерні, крім крайніх, то папір буде подаватися нерівномірно.

Браку друку також можна уникнути, якщо купити широкоформатний принтер з вакуумним притиском носія.

Перенесення зображення на кружку з сублімаційного паперу

Правила зберігання сублімаційного паперу

При низькій вологості листи злегка скручуються, у них починають загинатися куточки. При сублімації на кружках або тарілках цей недолік не відбивається на якості відбитка. Але якщо використовувати деформований папір для друку на плоских поверхнях (футболках, майках, хустках), то відбиток виходить брудним і нечітким. Крім того, вигнутий папір важко укласти на заготовку. Доводиться додатково фіксувати його термоскотчем.

Деформація паперових листів може бути і при сухому повітрі. Особливо це помітно в зимовий період: опалення знижує вологість. Її рівень в місці зберігання матеріалу повинен бути не нижче 30%. Бажано, щоб приміщення було темним і добре провітрюваним. Папір зберігають, не виймаючи з упаковки.

Сублімаційний папір в рулонах

Популярні марки і ціни

Sihl

Папір для термопереносу на світлі і темнофарбовані тканини. Підходить для струменевого друку. Використовується для перенесення зображення на одяг з синтетики і бавовни. Виробляється в Німеччині.

Forever

Термотрансферний папір з матовою поверхнею використовується для друку на білих і світлих виробах. Непрозора основа з глянцевим покриттям дає якісні відбитки на темних, кольорових тканинах, шкірі, джинсовому матеріалі. Відмінно переносить фото і векторні зображення. Країна-виробник – Німеччина.

Lomond

Односторонній трансферний папір для струменевого друку. Використовується для перенесення чорнила на текстиль, кераміку, метал. Виробляється у Великобританії.

Аркуш паперу для термопереносу формату А4 коштує від 1 до 7 грн. Ціна залежить від бренду і обсягу упаковки. Стандартна довжина рулону – 100 метрів. Ширина коливається від 4 до 11 метрів.

Сублімаційний папір Lomond

Чим замінити сублімаційний папір?

На керамічних виробах зображення може давати зернистість. Це відбувається через те, що роздрукований малюнок погано просушився.

Під час термообробки надмірна волога перетворюється на пару і спрямовується назовні. Від цього на кружках проявляються дрібні плями. У такій ситуації можна використовувати тонкий матовий фотопапір. Він краще поглинає вологу, на виході дає непогану якість відбитку. До того ж недорого коштує, його легко знайти в магазинах.

Не поспішайте переносити на заготовку тільки що віддруковане зображення. Дайте сублімаційним чорнила просохнути приблизно півгодини.

Повністю переходити на фотопапір для сублімації не варто. Зекономлені кошти можуть обернутися низькою якістю і недовговічністю зображення. Це особливо стосується друку на текстилі. Від великої кількості вологи, що міститься в чорнилі, фотопапір сильно розбухає. В результаті картинка виходить розмитою, погано промальовуються дрібні деталі.

Сублімаційний фотопапір Color Way

Сублімаційний папір. Підсумки

• Сублімаційний папір призначений для термопереносу зображення на друковану основу.
• Матеріал буває в рулонах або аркушах формату А4, А3 і А2.
• Папір можна зберігати в дуже вологих місцях, а в сухому приміщенні – від цього він деформується.
• Для друку на кераміці можна використовувати фотопапір.
• За допомогою сублімаційного паперу можна наносити фото на горнятка, футболки, екосумки, пазли, метал тощо.

Цифрова друкарня КопіБум здійснює оперативний друк поліграфії, в тому числі друк на сувенірній продукції сублімаційним методом.