§ 15. Природа і населення Південного Дворіччя

У горах Вірменії беруть початок дві річки: Євфрат, і Тигр. Вони течуть на південний схід і впадають у Перську затоку. Країну, яка в давнину була розташована в середній і нижній течії цих двох річок, називають Дворіччям. Греки називали її Месопотамія, що їхньою мовою означає Межиріччя. За природними умовами Дворіччя поділяють на Північне (тобто Верхнє) та Південне (або Нижнє) Дворіччя.

Південне Дворіччя – це зона пустельного клімату. Влітку надто жарко: спека сягала 50 °С у затінку, а засуха тривала по 7-8 місяців. Нерідко піщані й пилові бурі вкривали пилом навколишні поля й гаї. Узимку (3-4 місяці) ураганні зливи перетворювали низини в непрохідні болота. Вони кишіли різноманітними комахами, які розносили чимало хвороб. Таким чином, у найдавнішу епоху територія Південного Дворіччя була малопридатна для розселення людей. Перші поселенці, мабуть, прибули сюди не добровільно, а гнані тяжкою необхідністю (нестачею харчів та натиском вороже налаштованих сусідів).

Люди оселялися на цій негостинній землі лише завдяки двом річкам – Тигру та Євфрату, які несли в пустелю таку життєдайну вологу. У давнину вони текли майже паралельно, тому їх називали ріками-близнюками. Розливи Євфрату і Тигру не такі, як Нілу, а короткі, бурхливі і часто несподівані. Тому люди, які жили тут, перебували в постійному страху перед повінню. Тож не дивно, що саме у Дворіччі виник міф про Всесвітній потоп, який знищив майже все на Землі. Втім, коли вода поступово спадала, то залишався товстий шар масного мулу. Цей наносний ґрунт вельми родючий.

• Обговоріть у класі!

Як мешканцям Південного Дворіччя вдалося створити умови для значного розвитку хліборобства і тваринництва, процвітання всієї країни?

2. Як природа вплинула на заняття жителів Південного Дворіччя?

У V-IV тис. до н. е. на півдні Дворіччя, у районі Перської затоки оселилися шумери. Ця країна називалася Шумер. У ІІІ тис. до н. е на північ від шумерів оселилились аккадці. Їхня держава називалась Аккад.

Основними заняттями населення Південного Дворіччя в V-IV тис. до н. е. були землеробство та скотарство. Природа створила сприятливі умови для полювання та рибальства. Річки, озера й Перська затока кишіли рибою. У заростях очерету гніздилися водоплавні птахи. Із сусідніх степів заходили дикі бики, газелі та дрібна дичина, були також небезпечні хижаки – леви.

Поселення давніх шумерів (сучасний малюнок). Поселення будували по берегах річок. Для худоби споруджували стійла з плетених циновок

Каменю, металів і лісу в Південному Дворіччі не було. На місці вдосталь було лише глини й очерету, які широко використовувалися в повсякденному житті. Тому спочатку житла плели з очерету й обмазували глиною.

Найбільше багатство Південного Дворіччя – це земля. Родючі ґрунти давали великі врожаї. Однак займатися хліборобством у несприятливих природних умовах було важко. На півночі, в Аккаді, не вистачало води для зрошення. А на півдні, в Шумері, навпаки, часто відбувалися повені, тож місцевість була заболочена. Але люди не відступали перед труднощами. Вони будували канали для зрошення полів та осушення боліт. Споруджували штучні насипи, дамби і водойми, насипали цілі пагорби, на яких виникали міста.

Місто-держава Урук (сучасна художня реконструкція)

Наполеглива праця населення Південного Дворіччя перетворила цю річкову долину в квітучу країну, де збирали великі врожаї зерна, овочів і фруктів. Земля давала більше продуктів, ніж потрібно було для сім’ї землероба. У громадах з’явилася можливість утримувати спільним коштом певні суспільні прошарки, які могли професійно присвятити себе справам управління, релігійного культу, війни. Почали виникати перші державні утворення на чолі з правителем, на службі в якого були чиновники та армія.

3. Що таке міста-держави? Яким було господарство Південного Дворіччя в ІV-ІІІ тис. до н. е.?

Шумери й аккадці заснували багато міст – Ур, Урук, Лагаш, Аккад, Ашшур та ін. Кожне місто було столицею невеликої держави, до якої входили саме місто та міська округа. Таке невелике державне утворення історики називають місто-держава. Кожне з них мало свої закони, казну, органи управління і військо. Очолював місто-державу володар, якого називали лугаль («велика людина») або енсі («пан, що кладе наріжний камінь»).

• Працюймо в парі!

Порівняйте, що було спільного в господарствах Єгипту та Південного Дворіччя?

Місто-держава – держава, яка складається з одного міста та навколишньої території.

Статуя царя Гудеа – правителя міста Лагаш

Будівельним матеріалом у Дворіччі була глина, з неї робили цеглу і будували все – житлові будинки, храми, палаци. У Дворіччі було мало палива. Тому цеглу не обпалювали, а просто сушили на сонці. Але необпалена цегла нетривка, легко руйнується. Через це міську стіну будували такої товщини, щоб зверху по ній міг проїхати віз. У побудованих з такої цегли будинках улітку було прохолодно, а взимку – тепло.

Розгляньте «Штандарт миру та війни з міста Ур» (середина III тис. до н. е.). Поміркуйте, чому він отримав таку назву. Яку інформацію про спосіб життя в Південному Дворіччі можна довідатися з нього?

У Дворіччі вирощували зернові культури – просо, ячмінь, пшеницю, які давали високі врожаї двічі на рік. Садили також овочі – часник, цибулю, огірки, горох тощо. Основним плодовим деревом Дворіччя була фінікова пальма. Її називали «деревом життя». З фініків виготовляли різні солодощі й борошно, кісточки використовували як паливо, з волокон кори плели мотузки й кошики. Вирощували також яблуні, гранатове дерево.

Для допитливих!

Розгляньте 3-D реконструкції міст Південного Дворіччя. Опишіть свої враження.

Місцеві хлібороби винайшли плуг, яким було зручно орати ґрунт. Шумери розводили дрібну та велику рогату худобу, домашню птицю. Під час оранки у плуг запрягали биків та ослів, з їхньою допомогою також молотили хліб.

У містах працювали вмілі ремісники: будівельники, теслярі, суднобудівники, гончарі, чинбарі та ін. Майже все у Дворіччі робили з глини: винні бочки, посуд, дитячі іграшки, серпи з кам’яними зубцями, цвяхи, труби і навіть домовини. Саме тут уперше з’явилися глиняні конверти, у які вкладали глиняні листи. У III тис. до н. е. ремісники почали виробляти з бронзи знаряддя праці та зброю.

Міста були центрами жвавої торгівлі й обміну. Жителі Дворіччя обмінювали в інших народів зерно, вовну, тканини та фініки на дерево, будівельний камінь і метали.

4. Як і на чому писали у Дворіччі?

Для ділового листування потрібен був простий та дешевий матеріал. Але папірус на берегах Євфрату й Тигру не ріс. Жителі Дворіччя навчилися писати гострою паличкою на маленьких плитках-табличках з вогкої глини. Якщо документ був важливим, то табличку висушували на сонці або випалювали. Після цього її можна було зберігати дуже довго. Чимало таких табличок збереглося до наших днів.

• Працюймо в парі!

Порівняйте писемність Стародавнього Єгипту і Дворіччя. У чому полягає відмінність?

Спочатку у Дворіччі, як і в Єгипті, «писали» малюнками. Але на вогкій глині важко намалювати складний знак чи літеру, це вимагало багато часу. Можна було тільки витискувати окремі рисочки – клинці. Тому писемність жителів Стародавнього Дворіччя називають клинописом. Кожний знак складався з кількох клинців. Він позначав або окремий склад, або ціле слово, як і єгипетський ієрогліф. Загалом було вироблено близько тисячі таких знаків. Виникнувши в Південному Дворіччі, клинопис дуже швидко поширився серед народів Передньої Азії.

Клинопис – тип письма жителів Дворіччя, у якому кожний знак складався з кількох клинців. Він позначав або окремий склад, або ціле слово, як і єгипетський ієрогліф.

Як писали клинописом

5. Де і як навчалися ваші ровесники в Дворіччі?

Ознайомтеся відповідним матеріалом за QR-кодом. Порівняйте сучасну школу зі школою Дворіччя. Що між ними спільного, а що відмінного?

ПЕРЕВІРТЕ ЗАСВОЄНЕ НА УРОЦІ

ЗНАЮ

• 1. Які великі річки протікають територією Дворіччя?
• 2. У якому тисячолітті у Дворіччі оселилися шумери та аккадці?
• 3. Як називається писемність жителів Стародавнього Дворіччя?

РОЗУМІЮ

• 1. Як природні умови впливали на спосіб життя населення Дворіччя?
• 2. Поясніть, що таке місто-держава.
• 3. Поміркуйте, чому знаки для письма у Дворіччі складалися з клинців, а не ієрогліфів.
• 4. Який матеріал був найпоширеніший у Дворіччі? Наведіть приклади його використання.

ВМІЮ

• 1. Опишіть способи боротьби людей з несприятливими природними умовами в Єгипті і Південному Дворіччі. Що було спільного, а що відмінного в господарстві обох країн?
• 2. Порівняйте писемність жителів Південного Дворіччя з писемністю єгиптян. Що в них було спільного, а що відмінного?

ВИСЛОВЛЮЮ ДУМКУ

• 1. Висловіть судження, чому у Дворіччі виникла не єдина держава, як у Єгипті, а міста-держави.
• 2. Уявіть, що за допомогою машини часу ви перенеслися до Південного Дворіччя. Вам вдалося побувати у місцевій школі. Складіть розповідь про те, як минув цей день. Опишіть свої враження.

ЗВ’ЯЗОК ІЗ СУЧАСНІСТЮ

Поміркуйте, чому лише об’єднавшись у громади, люди могли перетворити Південне Дворіччя у квітучу країну, де збирали великі врожаї зерна, овочів і фруктів. Висловіть судження про роль громад у суспільстві та житті окремої людини. Які потреби задовольняє людина через громаду?

Для допитливих!

Релігійні вірування давніх мешканців Дворіччя

Наукові досягнення мешканців Дворіччя

Міські та сільські населені пункти. Критерії їх розмежування в Україні та країнах світу

• оцінює важливість знань про особливості розселення населення.

Типи поселень. Результатом розселення людей є мережа населених пунктів (поселень) — вся сукупність населених пунктів, розташованих на будь-якій території. Розрізняють два типи поселень: міські та сільські. За даними статистики нині 51 % населення світу проживає в міських поселеннях, а 49 % — у сільських. Виявляється, не завжди легко провести межу між містом і селом. Чим же вони відрізняються одне від одного? Які критерії покласти в основу поділу поселень на села і міста?

Типи поселень

Здавалося б, найважливішим критерієм могла б стати кількість населення. Проте єдиних критеріїв у світі щодо людності міст немає. Наприклад, у Скандинавських країнах, Данії, Ісландії містом вважають поселення, де проживає понад 200 жителів, у Канаді й Австралії — понад 1 тис. осіб, у США — понад 2,5 тис. осіб, у Китаї — понад 3 осіб, в Україні — понад 10 тис. осіб, у Росії — понад 12 тис. осіб, в Японії — понад 30 тис. осіб. На рівні ООН було зроблено спроби встановити єдиний, спільний для всіх країн критерій для визначення статусу міста — не менше 20 тис. осіб. Але при цьому кількість міст світу одразу зменшилася б на чверть. Тоді було вирішено вести облік міст за даними кожної держави.

Тому головною ознакою, що відрізняє міське поселення від сільського, є характер зайнятості населення. Міським є поселення, де більша частина людей працює в промисловості та сфері послуг, сільським — у сільському господарстві.

Міські поселення. У наш час розміщення людей дедалі більше визначається географією міст. Нині у містах живе понад половина усього населення планети. Сільське населення переважає лише в Африці й Азії. В інших частинах світу переважають міські жителі.

Місто — тип поселення, понад 85 % жителів якого зайняті у сфері послуг і промисловості. Зазвичай місто характеризується значною кількістю населення та великою його густотою. У місті зосереджено чимало видів господарської діяльності: наука, освіта, культура, інформація, банківська справа, транспорт, промисловість, будівництво й інші. Усе це, поєднане інженерною та соціальною інфраструктурою (сферою обслуговування, необхідною для функціонування міста), зумовило формування особливого міського способу життя. Кожне сучасне місто має певні особливості внутрішньої організації. У ньому наявні квартали будинків, часто міські райони. Є центральна частина, промислові зони, в сучасний період — бізнес-сіті. Розвинена інфраструктура: дорожні мережі, вулиці з тротуарами, алеї, пішохідні зони, громадський транспорт. Присутнє централізоване водопостачання, газопостачання, електрика, каналізація, телекомунікації, підприємства з утилізації відходів. Місто є єдиною адміністративною одиницею країни.

Нині у світі нараховується понад 2,5 млн міст. Вони розрізняються за кількістю населення (людністю) та функціями.

За кількістю жителів міста поділяють на кілька груп. Малим у більшості країн вважається місто з кількістю жителів до 20 тис. осіб, середнім — 20—100 тис. осіб, великим — 100-500 тис. осіб, надвеликим — 500 тис. — 1 млн осіб, містом-мільйонником — понад 1 млн осіб, містом-мультимільйонником — понад 5 млн осіб.

Перші в історії міста були центрами торгівлі, ремесла, військовими укріпленнями, центрами адміністративної влади. Із розвитком суспільства роль міст значно розширилася. Вони стали транспортними вузлами, культурними, освітніми, курортними центрами. Тепер міста класифікують за їх функціями, тобто основною роллю, яку вони відіграють у господарстві країни.

Великі міста часто е багатофункціональними, виконують одразу кілька функцій як у виробничій сфері, так і в сфері послуг. Останні десятиріччя серед функцій найбільших міст зростає роль саме невиробничої сфери: науки, освіти, культури, фінансового та юридичного обслуговування, реклами, побутових послуг тощо. Наприклад, у Нью-Йорку в сфері послуг працює понад 4/5 усього економічно активного населення, у Лос-Анджелесі та Чикаго — понад 3/4.

Є й вузькоспеціалізовані міста, основою для розвитку господарства яких стала одна галузь виробничої або невиробничої сфери. Виділяють міста з такими функціями: промислові (наприклад, Детройт в США), транспортні (Суец в Єгипті), політико-адміністративні (так звані «штучні столиці» — міста, що були спеціально збудовані як адміністративні центри і не виконують інших функцій: Канберра, Оттава, Вашингтон, Бразиліа), наукові й освітні (Оксфорд і Кембридж у Великій Британії, Гейдельберг у Німеччині), курортно-оздоровчі (Ніцца у Франції, Маямі в США), військові (Гібралтар), релігійні (Мекка та Медина в Саудівській Аравії).

Світові міста. В світі є такі міста, які відіграють важливу роль не лише у житті країни, але й економічному та політичному житті усього світу. їх називають світовими (глобальними) містами, або альфа-містами.

Світове місто — це місто, яке вважається важливим елементом світової економічної системи, що здійснює значний політичний, економічний і культурний Вплив на ключові регіони Землі. Уперше термін «світове місто» було використано на початку 1990-х рр. стосовно Лондона, Нью-Йорка і Токіо. Це не завжди столиця країни. Такі міста вирізняються проведенням там міжнародних зустрічей, наявністю штаб-квартир міжнародних організацій, високою кількістю проведених бізнес-зустрічей. Такі міста мають чимало особливостей, які вирізняють їх з-поміж інших міст. Наприклад, Шанхай (24,2 млн осіб), Карачі (23,5 млн осіб), Пекін (21,2 млн осіб) вирізняються найбільшою в світі кількістю населення; Токіо, Осака, Москва — високою «вартістю» життя; Дубай, Маямі, Амстердам — кількістю іноземців; Токіо, Москва, Сеул — пасажиропотоком метрополітену; Шанхай, Лондон, Нью-Йорк — довжиною метрополітену; Атланта, Пекін, Лондон — потоком авіапасажирів; Москва, Нью-Йорк, Лондон — кількістю мільярдерів; Токіо, Нью-Йорк, Лос-Анджелес — виробництвом товарів і послуг.

Двадцять перших світових міст

Місце

Місто

Країна