Правопис -н- та -нн- у прикметниках і дієприкметниках

Подвоєні букви в сучасному українському письмі вживають для того, щоб позначити:

• два однакові приголосні звуки на межі значущих частин слова;
• подовжені м’які приголосні звуки, що виникли між голосними у корені.

1. Дві літери н (ен) пишуться в наголошених прикметникових су­фіксах – енн(ий), -анн(ий) (-янн(ий)), що вказують на біль­шу, ніж звичайна, чи найбільшу міру якості, а також на мож­ливість або неможливість дії:

силенний, численний, нужденний, здоровенний, широченний, страшенний, височенний, незбагненний, здійсненний, недозволенний, неспаленний, зціленний, непримиренний, невблаганний, недоторканний, несказанний, пізнаванний, неподо­ланний, непізнанний, неописанний, безнастанний, бездиханний, незрівнянний, порівнянний, непорівнянний тощо.

2. Подвоюється – нн- у прикметниках на -енн( ий), -анн(ий) (-янн(ий)) старослов’янського походження:

благословенний, блаженний, огненний (вогненний), священний, преосвященний, мерзенний, окаянний, спасенний, богоспасенний, а також: божественний, старанний, притаманний, непритаманний, захланний, прощенний, непрощенний, нужденний, дерзновенний, сокровенний, стражденний, оглашенний, покаянний, осіянний, спонтанний, благоуханний, первозданний, жертвенний.

Увага! Можливе паралельне вживання прикметника явлений і явленний (церковне слово із значенням «чудодійний»: явлена (явленна) ікона, не плутати із дієприкметником явлений (який з’явився), наголос на першому складі).

Написання -нн- чи -н- зберігається в похідних іменниках та прислів никах: незрівнянність, незрівнянно, бо незрівнянний; непри­миренність, непримиренно, бо непримиренний; проте: вихованість, виховано, бо вихований; шаленість, шалено, бо шалений.

Примітка

1. Не подвоюється буква н (ен) у прикметниках, які не вказують на більшу, ніж звичайна, міру якості, та в дієприкметниках (у тому числі й субстантивованих): буквений, казармений, пореформений, дерев’яний, олов’яний, конопляний, пшоняний, вогняний, по- томствений, царствений, клятвений, скажений, навіжений, шалений, червлений, сирокопчений, довгожданий, свячений, склений, тороплений, кип’ячений, збуджений, зважений, жаданий, даний, студений, введений, накладений, поораний, забезпечений, хрещений, закоханий, підданий, учений, військовозобов’язаний, наречений, полонений. Проте — натхнений (дієприкметник) і натхненний (прикметник).

2. Потрібно розрізняти однозвучні прикметники та дієприк­метники. У прикметниках найчастіше наголошений суфікс і пишуться дві літери -нн-, а в дієприкметниках часто цей суфікс ненаголошений і завжди пишеться одна буква н (ен): здійсненний (який може здійснюватися — прикметник) і здійснений (який здійснився — дієприкметник), нездоланний (непереможний — прикметник) і нездоланий (якого не подолали — дієприкметник), незліченний (представлений у дуже великій кількості) і незлічений (не порахований — дієприкметник) та інші.

Проте увага! З однією літерою н (ен) завжди пишуться: печений, варений, завчений, бережений, товчений, точений, копчений (при­кметники з наголошеним суфіксом) і печений, варений, завчений, бережений, товчений, точений, копчений (дієприкметники з на­голосом на корені чи префіксі).

Related Posts:

Правопис прислівників

З однією чи з двома “н”? Разом чи окремо? А може через дефіс? Якщо у вас досі виникають сумніви щодо цього, то наш матеріал для вас! Тут ми зібрали найґрунтовніші пояснення особливостей правопису прислівників

Н і нн у прислівниках

У прислівниках пишеться стільки н, скільки їх було у прикметниках та дієприкметниках, від яких їх утворено: сумний — сумно; однотонний — однотонної буденний — буденно; схвильований — схвильовано, несказанний — несказанно.

Дві букви н пишеться також у прислівниках зрання, спросоння, попідтинню, попідвіконню,

Не і ні з прислівниками

Не з прислівниками пишеться разом, якщо:

1. слово без не не вживається: нестямно, незворушно, незабаром, ненароком;
2. слово з не утворює єдине поняття, що може бути виражене іншим словом: недалеко (близько), неголосно (тихо).

Не з прислівниками пишеться окремо, якщо:

1. прислівник у реченні виступає присудком:Не треба забувати уроків історії;Було вже не рано:
2. у реченні є протиставлення: Це відбувалось не давно, а кілька днів тому.

Ні в прислівниках пишеться разом: ніскільки, ніколи, ніяк.

Окремо ні пишеться у складі фразеологізмів: ні тепло ні холодно, ні сюди ні туди.

Дефіс у прислівниках

1. Дефіс у прислівниках пишеться:
   після префікса по- у прислівниках із суфіксами -е, -ому, -й: по-перше, по-нашому, по-турецьки;
2. після префіксів будь-, казна-, хтозна-: будь-коли, казна-де, хтозна-скільки;
3. перед суфіксами -небудь, -таки, -то: хто-небудь, десь-таки, якось-то;
4. у випадках складання однакових або близьких чи протилежних за змістом слів: ледь-ледь, пліч-о-пліч, коли-не-коли, часто-густо, більш-менш.

Написання прислівників разом і окремо

Разом пишуться прислівники:

1. з префіксами прийменникового походження без суфіксів (зараз, убік);
2. що мають суфікси -о (начисто), -е (уперше, востаннє), -й (безвісти), -ки (наприсідки), -у (знизу, попросту, скраю), -а (неспроста, спросоння), -і (нарівні);
3. утворені складанням основ або злиттям слів (голіруч, водночас, сьогодні, чимдуж).

Окремо пишуться:

1. так звані прислівникові сполучення, які формально є сполученнями іменників із прийменниками, але за значенням і за роллю в реченні виступають як єдине ціле: Цвірінькають (як?) без угаву горобці.День учора був (у якій мірі?) на диво теплий.
   Діти (наскільки?) до смерті перелякалися.
   Характерною ознакою таких сполучень здебільшого є втрата іменником окремого лексичного значення: ні про диво, ні про смерть як іменники, до яких можна поставити питання хто? що? (у цьому випадку у відмінкових формах на що? до чого?) тут не йдеться;
2. прийменникові сполучення з повторенням слова в тій самій або іншій відмінковій формі(день у день, крок за кроком, час від часу тощо), а також фразеологізм світ за очі.

Написання таких сполучень необхідно запам’ятовувати, за потреби — звертатися до орфографічного словника.

Й та І в кінці прислівників

Літери и та і в кінці прислівників пишуться відповідно до правильної вимови: и — після букв, що позначають тверді приголосні (щовесни, догори), і — після букв, що позначають м’які і пом’якшені приголосні звуки (навесні, вгорі).

Завжди пишемо — и:

1. після букв г, к, х (навкруги, навшпиньки, верхи);
2. у кінці прислівників із префіксом по-: по-лисячи, по-російськи.

Related Posts:

Словник української мови

1. Нічим не заповнений (про вмістище); порожній. Пустого міха не надуть, коли пораз [раз по раз] дірки йдуть (Номис, 1864, № 10829) ;
// Без меблів, речей і т. ін. (про приміщення). Чого тоті [ті] козаки хочуть, чого шукають? Її стодоли пусті, комора без дверей, порожня, хата — гола (Василь Стефаник, I, 1949, 192) ; Пуста квартира. Все пограбовано. Сумна лише чорнильниця одна.. стоїть в кутку. (Володимир Сосюра, II, 1958, 480) ;
// Безлюдний, ненаселений або малолюдний. Піду в край пустий, де й плуг не оре (Павло Чубинський, V, 1874, 358) ; Смутний і невеселий сидів пан судденко, Дем’ян Омелянович Халявський, у своїм хуторі, у пустій хаті, відкіль повиганяв усіх з серця (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 207) ; Вийшла [Катря] на головну, Миколаївську, вулицю. І зразу ж наче провалилася з тиші й сутінів пустого майдану в інший, одмінний світ гулящої метушні (Андрій Головко, II, 1957, 385) ;
// Ніким, нічим не зайнятий; вільний. — Міністри. Гей, ви, міністри! — гукає боєць на пусті місця палати, ніби там уже справді стояли перед ним міністри (Олесь Гончар, III, 1959, 291) ; Крім стола, в кабінеті було кілька стільців, шафа з паперами, пуста етажерка, на якій стояв глиняний глечик з водою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 64) ;
// розм. Пригот. без м’яса, жирів і т. ін.; пісний. Дим густий, борщ пустий, м’ясо вгору, пір’я вниз (Номис, 1864, № 12586) ;
// перен. Позбавлений виразу (про очі, погляд). — Коли королеві скучно, що він має робити? — запитує Михай і стромляє в обличчя маршала свої пусті водянисті очі (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 227) .
▲ Пуста порода див. порода.
♦ З пустими руками: а) те саме, що З порожніми руками (див. порожній). — Ви вже не гнівайтесь, Горпино Карпівно, не знав же я, не знав. Та от і з’явився з пустими руками, навіть подарунка не встиг купити (Дмитро Ткач, Плем’я. 1961, 58) ; б) без знань, досвіду і т. ін. Подібно до свого вчителя Киричинський прийшов у криміналістику не з пустими руками (Наука і життя, 7, 1967, 17) ; На пустому місці [робити (починати і т. ін. )] — те саме, що На порожньому місці [робити (починати і т. ін.)] (див. порожній). Пролетарська культура, говорив Ленін, виростає не на пустому місці (Ленін, Коротка біографія, 1955, 252) ; Переливати з пустого [та] в порожнє див. переливати; Пуста голова ; Пустий лоб — те саме, що Порожня голова (див. порожній). — Тепер майбутнє не в церковному дзвоні і хресті, а в банкірському сейфі і в карбованому імперіалі.. Та як це вдовбати в пусті голови? (Михайло Стельмах, I, 1962, 282) ; Живіт товстий, а лоб пустий (Номис, 1864, № 6358) ; Пуста кишеня — те саме, що Пустий гаманець (див. гаманець). Золото, золото, вславлене по світу! .. Добре тому, хто гребе тебе жменею; Важко без тебе — з пустою кишенею (Павло Грабовський, I, 1959, 609) ; Пустий гаманець див. гаманець.

2. Який має всередині порожнину; порожній, порожнистий. Верба товста, та пуста (Номис, 1864, № 13764) ; Ти наче яблуко рум’яне, але всередині пусте (Володимир Сосюра, II, 1958, 118) .

3. перен. Позбавлений змісту, убогий змістом; беззмістовний, порожній. Не марної слави, не сміху пустого, Я сліз буду в світі шукати (Леся Українка, I, 1951, 347) ; — Оце тобі, Антоне, книжка, — казав Василь Іванович, оддаючи йому задачника. — Не пуста яка-небудь — пользовита [корисна] книжка! (Степан Васильченко, I, 1959, 66) ; Так він розстався з Оленкою. Пустим, спустошеним після цього стало його життя (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 306) ;
// Який не має значення, несуттєвий. — Не раджу вам, пане професоре, задавати їм [Мічуріну] пусті запитання. Вони сьогодні дуже не в настрої (Олександр Довженко, I, 1958, 447) ; Ментор ізник уже десь, пустих нахвалянь намоловши (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 373) .
♦ Пустий звук див. звук; Пусті слова (фрази, розмови і т. ін. ) — позбавлені змісту, сенсу слова, фрази, розмови і т. ін. Пусті слова про «право бідних». Держава дбає не про нас. Нас мали за рабів негідних. Доволі кривди і образ! (Микола Вороний, Вибр., 1959, 199) ; Драгоманов у своїх статтях, а ще більше в листах до галичан старався привчити їх читати, студіювати, відучував їх од пустої фразеології і трати часу (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 31) ; Остап метушливо підводиться. Досадою взялося лице. Засиділися за пустими розмовами (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 208) .

4. перен. Несерйозний, духовно обмежений, легковажний (про людину). Знав він, що вдова не пуста, не гуляча [гуляща] людина, але дуже любить начіплювати на себе.. намиста, дукачі та шовкові хустки (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 172) ; Тільки пуста, бездушна людина змогла б діяти так, не даючи ради своїм вчинкам (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 54) .

5. у знач. ім. пусте, рідко пустеє, того, сер. Те, що не має істотного значення, не заслуговує уваги; щось поверхове, беззмістовне. Тогді-то [тоді-то] в пеклі вечорниці Лучились, бачиш, як на те, Були дівки та молодиці І там робили не пусте: У ворона собі іграли, Весільних пісеньок співали (Іван Котляревський, I, 1952, 153) ; — А як мене люди засміють. — Таж ви не повія яка, вибачайте на слові, адже вам не пусте в голові, не розпуста (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 45) ; — Пусте говорите, мамо, — наче маленьку, взяв [Іван] стару за руку (Михайло Стельмах, Хліб. 1959, 9) .

6. у знач. присудк. сл. пусте, рідко пустеє. Не варто уваги або зусиль; дрібниця. — Се не пусте, — Сказав Явтух Рябку: — оце тебе за те По жижках, бра Рябко, так гарно пошмагали, Що Пан із Панею сю цілу ніч не спали (Гулак-Артемовський, Байки. 1958, 52) ; [Параска:] Гірким життям научилось мов серце почувати недолю. [Іван:] Пустеє, Параско..; мало чого матері не присниться за сина, коли в неї тільки й думок, що він (Степан Васильченко, III, 1960, 37) ; Михайло володів польською мовою, як уроджений поляк, тож йому пусте було базікати з шляхтичем (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 59) ;
// Уживається як вигук у знач. «дрібниця!», «дарма!», «дурниця!». — Навіщо вони [книжки] вам здалися? — спитав становий. — Іноді справитись треба, — кажу я. — Пусте! — рішуче одказав становий (Панас Мирний, IV, 1955, 382) ; — Це ж ти піхтурою від самої станції? Мабуть, ноги набив? — промовила [мати] співчутливо.. — Пусте! — мовив Панас весело (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 231) .
♦ Пустий вітер: а) легковажна, ненадійна людина; б) що-небудь не варте уваги, незначне, позбавлене сенсу. Шука пустого вітру в полю (Номис, 1864, № 10928) ; На пустий вітер і собака не забреше! (Василь Стефаник, II, 1953, 59) .