Іван Дурак. Казки про Івана-дурня: назви. Російські казки про Івана-дурня

Напевно, немає жодного, хто говорить по-російськи людини, який не зміг би відразу згадати хоч одну казку, герой якої – Іван Дурак. І описати цього героя теж зможе кожен: Іван – молодший син у родині, недолугий, ледачий і добродушний. Його краще ні про що не просити, інакше, та й то тільки після довгих умовлянь, Іванушка все зробить гірше нікуди! Але чому ж тоді саме йому в кінці казки дістанеться все найкраще і півцарства на додачу? Спробуємо в цьому розібратися.

Казки про Івана-дурня: список

Найкраще нам допоможуть розібратися в характері героя самі казки, вірніше, їх переказ. Візьмемо тільки три з них, так би мовити, найтиповіші.

1. «Сіль». Казка про купецького сина Івана, який, одного разу відправившись в дорогу на кораблі з тесом і дошками, потрапив під час бурі на невідому землю і, виявивши там сіль, відправився торгувати нею. Вдало продавши все, він примудрився відвезти ще і царську дочку. Але старші брати не позіхали, вони викинули Івана в океан, а самі розділили його видобуток. Та тільки доброму герою і тут пощастило: відніс його додому, прямо за святковий стіл, велетень. І батько, дізнавшись про недостойну поведінку старших братів, прогнав їх з очей геть, а молодшого одружив на царівну.
2. «Казка про Івана-дурня». У цій казці Іван-дурень вистежує трьох коней, які витоптують траву в царському саду. Допомагає йому в цьому мишка, яку добрий молодець щедро нагодував. Три коня – срібний, золотий і діамантовий – стають власністю Иванушки. Але! Як був він для всіх дурником за грубкою, так і залишився: нікому не зізнався у своїй видобутку! Пізніше, коли потрібно було за наказом царя дострибнути до балкона царівни, став він робити це по черзі, на кожному коні. І знову повертався на грубку: що поробиш – дурень ?! Тільки коли знайшли і привели його в царські палати, стали жити Іван-дурень і царівна разом. Правда, не в самих палатах, а в гусячому хліві. І тільки три війни, які Іван виграв верхом на своїх чарівних конях, довели всім своїм царстві, що ніякий він не дурень, а просто дуже скромний і смілива людина. Справжній герой! За це і став Іван царем.
3. «Дурень і береза». У цій казці дурень – справжній, тому що намагався продати бика, отриманого в спадщину, старої сухий березі, була зустрінута в лісі. І віддав-таки їй в борг! І два дні ходив за грошима, все чекав, коли поверне. І тільки на третій – не витримав, схопив по стовбуру сокирою, а там – скарб, захований розбійниками! Що ж, дурням – щастя!

Є ще казки про Івана-дурня, назви їх можна продовжувати нескінченно: «Кінь, скатертину і ріжок», «Іван Биковіч», «Коник-Горбоконик», «Сивка-Бурка», «Іван-селянський син і Чудо-юдо» і т. д.

Чим образ Івана так сподобався людям?

Чому Іван-дурень – герой казок? Чому російський народ переймається такою любов’ю до нього? Чи не тому, що слов’янам взагалі властива симпатія до сірим і убогим, така собі християнська жалість? Про це можна довго міркувати.

Адже народ, який багато століть жив у злиднях ібезпросвітності, напевно відчував себе тим же нелюбом молодшим сином – Іваном-дурнем, обдуреним долею. Хоча, в піку цього, не тільки казка, але і саме життя вчила – не той по-справжньому дурень, хто, сидячи на печі, золу шапкою міряє, в стелю плює або продає бика березі, а той, хто, зізналася, що не чує світу навколо себе, не пов’язаний з ним воєдино. Гординя – гріх, і вона буде покарана!

Віра в диво народжує чудеса

Іван у своїх вчинках керується нелогікою, а тільки інтуїцією. Звідки ж взяти інтуїцію людині, завжди знає, що, де і за скільки? Як розвинутися їй в тісних рамках пристойності і канонів? Дурневі ж закон не писаний, а якщо писаний, то не читаний, і так далі . Значить, наш Іван з усіх варіантів вибере самий нелогічний, самий «дикий», але обов’язково, як з’ясується згодом, що приводить до успіху. Адже йому ніщо не заважає прислухатися до інтуїції, і головне, чути її!

Пам’ятаєте казку, де Іван наймитував три роки напопа, а коли йому запропонували за працю на вибір мішок монет або мішок піску, наш герой, виходячи з тільки йому зрозумілою логіки, вибрав пісок? Дурень, та й годі!

Але ось по дорозі додому йому зустрівся в лісібагаття, в якому горіла дівчина-красуня, тут-то і знадобився пісок! Іван засипав їм вогонь, врятував дівчину, і вона, опинившись чаклункою, стала його відданою дружиною і помічницею.

До речі, а як ви думаєте, чому чаклунка вибраласобі Івана? Так, напевно, все з тієї ж причини: ця людина вміє діяти не за правилами, а слухаючи серце. Хто, як не чаклунка, може оцінити такий талант!

Особливості характеру казкового героя

Зверніть увагу на важливі якості характерунашого головного героя. Всі російські казки про Івана-дурня описують його не просто дурним, а саме наївним. Для нього кожен новий день – це можливість жити заново, тобто не картати себе нескінченно за вільні і невільні попередні помилки (та він і не пам’ятає їх!), А починати все з нового аркуша. Хіба цього ж домагаються послідовники всіляких філософських і релігійних течій?

Говорячи іншими словами, Іван-дурень доводитькожен раз, що від людських знань і умінь в житті дуже мало залежить, тобто вони вторинні і не можуть грати головну, вирішальну роль у долі людини. Згадайте вислів видатного Лао-Цзи: «Розумні – ще темні, а вчені – НЕ розумні».

А Іван в казках завжди абсолютно відкритий длявищого знання. Він, навіть вирушаючи в дорогу, як правило, «йде, куди ноги несуть» або «світ за очі». Він, таким чином, відразу ж відкидає здоровий глузд (з яким так до кінця казки і не розлучаються його старші брати) і від цього залишається тільки у виграші. Виявляється, не все в нашому житті підкоряється цьому самому здоровому глузду!

Відображення в образі Івана Дурня язичницьких традицій

Деякі дослідники тісно пов’язували образІвана з збереженими в фольклорі язичницькими традиціями. Наприклад, А. А. Дуров в своїй дисертації підкреслював, що російські народні казки Іван-дурень прикрашає собою не тільки через свою близькості, а тому, що язичники, виявляється, так називали всіх, що проходять обряд ініціації.

І суть тут була саме в особливостях поведінкинеофіта: він повинен був забути своє колишнє життя, відмовитися від розсудливості у вчинках. Саме ця “дурість” ставала відмітною якістю людини, який хотів перетворитися з «запечная дурня» на справжнього чоловіка.

Згадайте: в казці, на початку її, Іван – посміховисько, яке, сидячи за піччю, вибачте за цитату, «соплі на кулак накручує». А в кінці – це успішний, щасливий молодий чоловік. Значить, ініціація пройдена!

А якщо подивитися на це з іншого боку?

Може бути, образ роззяви Івана-дурнярозкриває лише мрію народу про надприродні сили, здатних допомогти будь-якому? І деякі дослідники вважають, що Іванко – поетична мрія, яка відображає мрію про безтурботне, веселою життя, яка все одно призведе і до щастя, і до багатства.

У нарисі «Іван-дурень. Коріння російської народної віри »А. Синявський навіть журиться про народ, що вибрав собі такого головного героя. Адже дурні в казках брудні, обдерті, невмиті, не мають за душею ні гроша, та й ліниві до нестями. Зате грати на сопілці або складати пісеньки – на це вони мастаки. Ця тотальна лінь лякає автора нарису, адже вона нібито доводить, що російська людина, чекаючи життєвих благ згори, забуває про свою персональну відповідальність.

Евг. Трубецькой в ​​міркуванні про казковому дурень стверджує, що звичка перекладати відповідальність на «широкі плечі Миколи Угодника» – це і є бич слов’янського характеру, що присипляє його енергію і віднімає у нього волю до перемоги.

Ставлення в казці живих істот до Івану- дурневі

Але потрібно відзначити, що все-таки не лінь абонедалекість залучають до Івана протягом стількох століть вірних шанувальників, а його доброта, довірливість і прямодушність. Цей герой не скупиться на добре слово і діло: він відпустить, позбавивши від біди, жива істота, пошкодує мандрівника або стару жінку, і всі вони згодом відплатять йому тією ж монетою.

Такому героєві, як Іван-дурень, і сірий вовк допоможе, і щука, і собака, і кішка. Перед ним всі перепони розступаються – адже він не боїться, що це може не відбутися!

Пам’ятайте вказаний у фільмі «Чародії» шлях доуспіху: «Бачу ціль – не бачу перешкод»? Саме так все і відбувається з Иванушкой в ​​кожній казці. Він не бачить перешкод тому, щоб відрубати дванадцять голів Змію Горинич або перетворитися в прекрасного принца, занурившись в посудину з молодильної водою. Він сподівається на Бога і отримує по своїй вірі!

Є ще варіанти походження образливого прізвиська Івана

А може бути, і дурнем Іван був відомий не черезособливостей свого ума-розуму? Просто не пощастило хлопцю – народився третім в сім’ї, а це значить, що все, що залишилося від батька спадок заберуть старші сини, а молодший залишиться ні з чим. Чи не тому Іван – дурень, що вже змолоду виявився обійденою?

Є ще один варіант того, чому Іванушка носитьтаке образливе прізвисько. Справа в тому, що в Стародавній Русі дітям давали два імені. Одне, отримане при хрещенні, зберігали в таємниці (пам’ятаєте прислів’я: «звуть зовуткою, а кличуть уткою»?), А друге було нарочито непривабливим, навіть лякає, щоб нечисті не захотілося забрати дитину або зробити йому щось погане: адже і так малюк вже негоже! І жили в російських селах діти, які мали до 13 років дивні імена: Страшко, Хвороба, гнилозубий, Чернорот і т. П.

Часто дітей називали і по порядку народження: Первак (або Першої), Другак (другий, Інший), Третяк, Четвертак і так далі, за кількістю спадкоємців. Так ось, деякі дослідники вважають, що Дурень – це перетворене, видозмінене ім’я Другак. Що ж, можливо, і були Дурні такими тільки по порядку народження .

Образ Івана-дурня в дитячій психології

Говорячи про настільки неоднозначне образі в російськійкультурі, важливо відзначити, що казки про Івана-дурня – це ще й дієвий метод дитячої психотерапії. Адже дитина природно відчуває боязкість перед майбутнім: як він впишеться у доросле життя? Адже і знає, і вміє він так мало! А казка заспокоює його: «Не бійся, і не такі вгорі виявлялися!» Казка говорить: «Головне – це зробити перший крок, довірившись внутрішнього голосу, і тоді отримаєш навіть більше, ніж очікуєш!»

І дитина, підштовхуваний успіхом такого героя,як Іван-дурень, йде, вже не боячись, у доросле життя, забезпечений важливим досвідом: немає такого дна, звідки можна було б піднятися, немає такої біди, яку не можна було б подолати.

До речі, і кожна дитина, і казковий Іван завждивідкриті чуду. Може, тому чудеса з ними постійно трапляються? А казка про Дурня насправді – це казка ще й про те, як забувати зайву «розумність», якщо прагнеш виграти.

Так хто такий цей улюблений казковий герой?

Дослідники вважають, що казки проІвана-дурня несуть в собі якусь стратегію, яка виходить не з стандартних постулатів, які закликають діяти завжди розумно, а навпаки, спирається на пошук оригінальних, нелогічних і несподіваних рішень. Але вони успішні!

В Івана-дурня прихований ідеальний чоловік – вірнийсвоєму слову, чесний і позбавлений особистого інтересу. Адже і до багатства (отриманому як доповнення до дружини) він ставиться негативно, незважаючи на те, що в кінці казки завжди володіє їм.

Такий стан речей можна пояснити тим, щопрагнення до багатства – це з точки зору російського народу завжди ознака користі, жадібності, а значить, не може бути якістю позитивної людини. І раз Іванушка – це втілення чогось ідеального, то він просто повинен бути безсрібником, який знає ціну грошам і не прагнуть їх нажити.

Чому Бог дурнів любить?

Хоч твердження, наведене в підзаголовку,здається на перший погляд алогічним, логіка в ньому все ж таки присутня. Судіть самі: адже Дурню більше нема на кого сподіватися! Йому більше ніхто не може допомогти! І сам собі він теж не допоможе. Залишається лише надія на Божий промисел.

Крім того, Іван-дурень, в яких казках він би нез’являвся, завжди сповнений незвичайного довіри тільки до цього. Він не слухає людських рад і нічому не вчиться на власному досвіді, зате він абсолютно відкритий провидіння – і воно ніколи не підводить такого героя!

І не тільки Дурнів, а й цілком розумних героївчарівних казок Господь виводить зі складного для них положення, як тільки вони виявляються на роздоріжжі – не знають куди йти. Тобто за кожним з них стоїть незримо образ Івана-дурня, його пасивного, відкритого для сприйняття стану, яке і допомагає зробити єдиний правильний вибір і виграти в боротьбі за життя.

Образ Дурня в літературі і кіно

Іван-дурень, здатний «зламати» собою все рамкиі пристойності, так тісно обступили звичайної людини, пустив глибоке коріння в російській літературі і в кіномистецтві. Цим чином свого часу скористалися і Ф. М. Достоєвський, і А. Н. Островський, і Н. С. Лесков, і М. Горький, і багато інших знаменитих письменники і поети.

Адже в його уста можна вкласти те, що ні за що не вимовить «благородний» герой, а його вчинки змушують глядача знаходитися в постійній напрузі і безвідривно стежити за розвитком сюжету.

Мистецтво доводить нам: саме Дурні – це воістину вільні люди. Вони не пов’язані умовностями, їх вчинки не піддаються логіці, а все, що робиться ними – це вірний шлях до Диву.

І слава Богу, що Дурні незнищенні! Інакше чудеса просто пішли б від нас, а світ, відповідно, засох б стараннями «мудреців» і прагматиків.

Якщо для того, щоб в світі було місцеПомахом чарівної палички, вони необхідні, значить, кожному з нас можна і потрібно час від часу надягати на себе ковпак головного героя казки про Івана-дурня. Назви ж, які ми даємо цьому дійству, завжди однакові – це життя!

Виховують рабів: що не так з російськими народними казками

Народні казки завжди відображають ментальність етносу та закладають дітям норми, прийняті у суспільстві. І перш за все, цей епос має навчити дитину розрізняти добро та зло. Проте російські казки виховують рабів.

Адже в казках країни-агресора присутнє насилля, невігластво й навіть згадки про алкоголь. Там цілі покоління виховують на Івану-дурневі, неробі Ємелі чи солдаті-п’яниці.

Доктор філологічних наук Святослав Пилипчук розповів про те, як по казках можна зрозуміти ментальність росіян. Науковець проаналізував їхні народні казки і персонажів, які є ідеалами для їхнього суспільства.

За його словами, казка – це дзеркало, яке відображає життя суспільства і показує, що для нього є важливим та цінним.

“Казка є дуже важливим маркером для того, аби зрозуміти, ментальність кожного народу. Навіть запозичуючи відомий мотив, у казки все одно у певних штрихах і деталях буде проявлятися психологія того народу”, – пояснив науковець.

Водночас, як наголосив професор, у російських казках часто зустрічається вбивство та насильство, більше того – це толерується, тобто є прийнятним для росіян. Пилипчук пояснив, якої поведінки вчать дітей російські казки.

Що не так з російськими казками

Казка про неробу Ємелю

Ємеля зловив чарівну щуку і вона виконує всі його бажання.

І що ми бачимо? Ємеля йде гордо по селу, сусіди дивляться, але він на них навіть не зважає. Це людина, яка має вже певну владу і інструмент, який вивищує з поміж інших, він не зважає на решту. І цей момент ми також бачимо в російському суспільстві. Люди, які чогось досягли – не зважають на інших,
– каже дослідник.

Він додав, що цей персонаж з казки вчить дітей моделі поведінки, що можна мати благо, не працюючи, не докладаючи сили. Тобто хтось це мусить дати.

При цьому в поведінці Ємелі простежується й жорстокість. Персонаж наказує санам їхати через місто, не зважаючи на натовп.

“Ємеля просто вбиває цих людей. Діти, слухаючи цю казку, думатимуть, що це дозволено”, – додає Пилипчук. І цей злочин по сюжету ніяк не карається, а в кінці казки він ще й стає царем.

Казка про Івана-дурня

У Росії улюбленим казковим героєм є Іван-дурень. За словами Пилипчука, такий герой для росіян є логічним. Адже в їхньому суспільстві завжди була централізація влади. Там завжди намагались зробити так, щоб людина не відчувала суб’єктності і своєї важливості у суспільстві.

“Що скаже “государь”, те й будуть робити. Тобто немає ініціативності”, – зазначив експерт. У казці Іван-дурень уособлює зручну для царя-батюшки сіру масу, якою дуже легко управляти. Їм наказують йти на війну, вони йдуть безвідмовно і вбивають за наказом.

Солдат-п’яниця у казках

Також у російських казках часто фігурують солдати. Натомість в українських казках такий герой практично відсутній.

Для російського суспільства солдафонство було прийнятним. І це було величезна верства, яка відігравала важливу роль, бо постійно були завоювання. І носієм якої ж моралі може бути солдат? Жодної!,
– каже Пилипчук.

При цьому часто такий персонаж є п’яницею. Тобто навіть у дитячих казках присутні сцени із розпивання алкоголю. І для росіян, які виросли на цих казках, це не викликає здивування.

“Якщо в українській казці ви не зустрінете й натяку на горілку, то в російській деталізовано, як горілка ллється літрами. Тобто дитині закладають, що це нормально”, – зауважує дослідник.

Також у російських народних казках завжди фігурують гроші – для їхнього народу це одна із найбільших цінностей.