Біографія Андропова

Юрій Володимирович Андропов (1914-1984) – радянський політичний і державний діяч, який керував СРСР в період з 1982 по 1984 роки. Йому вдалося пройти великий шлях від звичайного робітника до Генерального секретаря ЦК КПРС. Коротка біографія Андропова – одна з найбільш загадкових і туманних серед радянських політиків, особливо це стосується його ранніх років життя.

Дитинство і юність

Юрій Володимирович з’явився на світ 15 червня 1914 року в Москві. Його мати – Геня Флекенштейн – була вихованкою багатого єврейського сімейства, який володів великою ювелірної лавкою. У їхньому розкішному особняку і народився майбутній Генсек СРСР, який при народженні мав зовсім інше ім’я – Григорій Велвовіч Ліберман.

Мати аж 1917 року працювала викладачем музики в престижній жіночій гімназії. Але в зв’язку із зміною ситуації в країні була змушена переїхати з сином в Ставропольський край. Вона почала життя з чистого аркуша, вийшовши заміж за залізничника Володимира Андропова.

Розуміючи, що для зарахування в Рибінський річковий технікум подібна біографія не підійде, 18-річний юнак її дещо змінив, нічого не залишивши від своїх єврейських буржуазних коренів.

Початок шляху

Після закінчення технікуму в 1936 році, Андропов залишився в ньому працювати в якості секретаря ВЛКСМ. Він швидко зрозумів, що єдина для нього можливість вибитися «в люди» – зробити блискучу кар’єру комсомольського лідера. Вже через рік його перевели комсоргом на Рибінськ судноверф, а після – в Ярославський обком ВЛКСМ.

Добре зарекомендував себе в Ярославлі, запопадливий комсорг зміг привернути до себе увагу столичного керівництва. Він отримав вельми відповідальне завдання – сформувати в молодої Карело-Фінської республіки комсомольський молодіжний союз. На новому місці Андропов прожив близько десяти років, так ні разу не взявши участі в боях Великої Вітчизняної війни.

Біографія Андропова Юрія Володимировича складалася досить вдало. На початку 50-х його перевели до Москви і незабаром відправили послом в Угорщину. Коли населення спробувало вирватися за межі соцтабору, саме Андропов швидко відреагував, зажадавши ввести в Будапешт радянські війська для придушення заколоту.

КДБ

У 1967 році Юрій Володимирович очолив Комітет державної безпеки. На цій посаді він пропрацював 15 років – набагато довше, ніж будь-хто інший з його колег.

Саме під його керівництвом КДБ набуло величезний вплив в Радянському Союзі. Було створено П’яте управління, в завдання якого входив контроль радянської інтелігенції і запобігання дисидентства. Без перевірки КДБ не минало жодна важлива подія в житті країни.

Але разом з тим на цій посаді Андропов заявив про себе як запопадливий борець з корупцією, творець антитерористичних спецзагонів «Альфа» і «Вимпел».

Генеральний секретар

1982 році після смерті Леоніда Брежнєва на пост Генсека СРСР був призначений Юрій Андропов. На новій посаді він з великим завзяттям приступив до боротьби з дармоїдами та прогульниками, покращуючи трудову дисципліну в країні. Андропов розв’язав масштабну компанію по боротьбі зі спекулянтами і продажем алкоголю. Збільшилася кількість спійманих і засуджених злочинців. Громадськість схвально поставилася до політики «твердої руки» Андропова.

Однак новому Генсеку не вдалося укріпити позиції СРСР на світовій політичній арені. Ускладнювали ситуацію напружені відносини з США і війна в Афганістані.

Особисте життя

Юрій Володимирович був двічі одружений. Його першою дружиною стала Ніна Енгаличева, яка подарувала йому двох дітей. Але коли вона відмовилася з чоловіком в Карелію, цей союз розпався. Надалі Андропов не підтримував жодних стосунків з дітьми.

Друга дружина – Тетяна Лебедєва – також народила майбутнього Генсека двох дітей, і саме вони були відомі громадськості.

Смерть

В останні роки життя у Юрія Володимировича помітно погіршилося здоров’я. Він часто й подовгу хворів, і, часом, навіть не міг піднятися з ліжка. Сильна застуда підкосила знесиленого Генсека, який помер 9 лютого 1984 року.

Правління Андропова Юрія Володимировича

Генеральний секретар ЦК КПРС Андропов Юрій Володимирович, біографія якого досить суперечлива і заплутана, народився в 1914 р, 15 червня. Так само, відомо що, Андропов, справжнє прізвище якого Флекштейн, народився в Ставропіллі. Він цілком успішно в 1931 році закінчив курс фабрично-заводської школи (7 років) і пізніше, в 1931 – Рибінський річковий технікум. Продовжив свою освіту, вступивши в Карело-Фінську держ. університет і в Вищу школу при ЦК (заочно).

У 1930 р Андропов примикає до ВЛКСМ. Під час Великої Вітчизняної Андропов стає учасником партизанського руху. До 1944 г. – виконує обов’язки секретаря ЦК комсомолу Карелії. Пізніше він отримав посаду другого секретаря міськкому партії Петрозаводська. Починаючи з 1951 року, працює в апараті ЦК КПРС.

Перебуваючи на партійній роботі, з 1954 по 1957 рік, знаходився в якості посла в Угорщині. Необхідно відзначити, що Андропов відомий як прихильник введення в Угорщину радянських військ. Він же став однією з ключових фігур в придушенні повстання в Угорщині, спрямованого на повалення комунізму. (Згодом він зіграє чималу роль в ухваленні рішення про введення військ до Чехословаччини, виявиться прихильником введення військ в Афганістан.)

Надалі, аж до 1967 р Юрій Андропов очолюватиме відділ соціалістичних країн ЦК КПРС. Після цього він стане главою КДБ. Перебуваючи на цій посаді, Андропов зміг серйозно розширити повноваження своїх підлеглих. Була розгорнута боротьба з правозахисниками і дисидентами. Ініціатива висилки інакомислячих, так само, належить Юрію Андропову. Найбільш гучною виявилася висилка Солженіцина А.І. і позбавлення його громадянства. У 1974 р Андропов був нагороджений званням Героя Соц. Праці. У 1976 р став маршалом Радянського Союзу.
Правління Андропова розпочнеться 12 листопада 1982 року. Відразу ж буде проголошений курс на серйозні соціально-економічні перетворення. Однак, дуже скоро реформи Андропова будуть зведені до виключно адміністративним заходам, викриття корупціонерів у лавах партії. Андропов, роки правління якого характеризуються посиленням ідеологічного контролю, відіграє певну роль і в зростанні напруженості в міжнародних відносинах.

Бажаючи зміцнити владу, Андропов поєднує з червня 1983 р дві вищі посади – генерального секретаря партії і голови Президії Верховної Ради. Але, вже 9 лютого 1984 він помре. Смерть Андропова, за офіційною версією, викликана відмовою нирок. Проте досі існує чимало інших версій. Похорон Андропова відбулися 14 лютого. На жалобній церемонії були присутні глави багатьох держав, в тому числі Маргарет Тетчер і Буш – старший.