Як у Європі масово демонтують дамби

Три роки тому, коли будівельники почали демонтувати низку дамб на річці Хіітоланйокі у Фінляндії, вони були здивовані, коли помітили зграю лосося. Вона була частиною останньої дикої популяції, яка не мала виходу до моря, й тепер, після багатьох років, риба поверталася до річки.

Для Пауліни Лоухі це стало знаком того, що почалося відновлення екосистеми.

“Це були не тільки дорослі особини – було багато молодого лосося”, – із захопленням розповідає Лоухі, екологиня Фінського інституту природних ресурсів.

“Вони вже нерестилися в нижній частині річки. Коли я побачила, як це місце виглядало після демонтажу дамби, у мене аж сльози навернулися на очі”, – додає вона.

Раніше ця річка була ключовим шляхом міграції прісноводного лосося, який перебуває під загрозою зникнення, з Ладозького озера, розташованого в сусідній Росії, до Фінляндії.

Але будівництво у 1911-1925 роках трьох гребель, які постачали гідроелектроенергію, відгородило лосось від місць його нересту. Лосось та інша риба, як-от форель, потрапили в пастку на фінському боці річки, й така ситуація тривала протягом 100 років.

Однак сьогодні, коли дамби прибрали, вода знову вільно тече новозбудованими порогами, оточеними високими деревами.

Кожного разу, коли демонтували греблю, лосось заселяв нову частину річки, каже Ханна Оллікайнен, виконавча директорка Фонду рекреаційної зони Південної Карелії, громадської організації, яка відповідає за екологічний і туристичний розвиток регіону.

У 2021 році, після демонтажу першої греблі, зафіксували п’ять місць нересту риби. Через рік, восени 2022 року, молодняк лосося досяг рекордної кількості – 200 рибин на акр (0,4 га).

Коли в грудні 2023 року прибрали найвищу греблю Рітакоскі, риба отримала вільний прохід до верхів’їв річки та її приток.

Демонтаж трьох гребель став результатом десятиліть роботи, яка враховувала не лише стан річки, але й економічний контекст, каже Оллікайнен.

Оцінки показали, що виробництво електроенергії стало невигідним для власників електростанцій – особливо якщо взяти до уваги витрати на технічне обслуговування та обов’язковий захист довкілля, зокрема будівництво рибопропускних споруд, каже Оллікайнен. Тож греблі продали та демонтували.

Виведення з експлуатації трьох фінських гребель – не поодинокий випадок. По всій Європі багато цих споруд або наближаються до кінця свого експлуатаційного терміну, або витрати на їх утримання переважують переваги, які вони надають.

Подібним чином у Сполучених Штатах багато з них також мають отримати нову ліцензію, й це викликало дискусії про те, чи греблі досі придатні до використання.

І йдеться не лише про великі греблі: мільйони маленьких бар’єрів блокують європейські річки.

Донедавна комплексна оцінка масштабів фрагментації річок у Європі була відсутня. Але зараз вона існує – і посилює аргументи для демонтажу гребель.

Велика проблема

Річки у високоіндустріалізованих регіонах, таких як Європа та США, протягом століть зазнали суттєвих змін завдяки будівництву доріг, видобутку води для сільського господарства та зведення штучних бар’єрів – водопропускних споруд, водяних млинів та гідроелектростанцій. Згідно з оцінками дослідників, лише трохи більше третини світових річок довжиною понад 1000 км досі вільно течуть по всій своїй довжині.

Такі бар’єри створили низку проблем. Вони не тільки спричиняють втрату біорізноманіття, впливаючи на рибу та мікроорганізми, але й перешкоджають руху поживних речовин та осаду вниз за течією, що шкодить риболовству та громадам, які від нього залежать.

Оскільки греблі блокують осад, вода вниз за течією має високу ерозійну здатність. Крім того, бар’єри змінюють рівень води в річці, що впливає на поповнення водоносного шару, який утримує підземну воду.

Втрата сполученості річки, яка дозволяє воді, організмам і осадовим відкладенням переміщуватися через вододіл, змінює динаміку течії та температурний режим, пояснює Мелісса Фолі, наукова директорка програми стійких ландшафтів в Estuary Institute у Сан-Франциско. Це змінює динаміку поживних речовин.

Греблі також створюють перешкоди для видів, які мігрують для розмноження, що особливо впливає на популяції риб. Оновлений Червоний список видів, що перебувають під загрозою, Міжнародного союзу охорони природи на кліматичній конференції ООН COP28 показав, що 25% видів прісноводних риб у світі перебувають під загрозою зникнення – і що на 45% цих видів негативно вплинули греблі та видобуток води.

Автор фото, Getty Images

Річкові перепони, такі як дамби, створюють особливі проблеми для прохідних риб

Це стосується не тільки так званих прохідних риб: загальний вплив бар’єрів, навіть невеликого розміру, обмежує рух багатьох інших річкових риб уздовж водотоку, а дослідження показують, що фрагментація річок є однією з п’яти основних причин втрати біорізноманіття.

Але завдяки прихильникам демонтажу гребель і більшій кількості даних про згубні наслідки та масштаби фрагментації річок, ситуація починає змінюватися.

Рух у напрямку демонтажу

Дослідження показують, що зараз принаймні 1,2 мільйона перешкод – приблизно 68% з яких мають висоту менше 2 метрів – блокують течію річок у 36 європейських країнах.

“Навіть такі малі бар’єри, як 20 см, можуть впливати або затримувати рух деяких організмів”, — говорить Карлос Гарсіа де Леаніс, професор водних біонаук в Університеті Свонсі та координатор проєкту Amber, який створив перший атлас європейських річкових бар’єрів.

З 2016 року, коли розпочався проєкт Amber, команда під керівництвом Гарсіа де Леаніса пройшла 2000 км річками по всій Європі, щоб скласти карту їхньої фрагментації. Вони фіксували не лише греблі, а й водопропускні споруди та інші невеликі бар’єри.

Коли йдеться про демонтаж дамби чи бар’єру, важливі кілька факторів – від ліцензування та законів держави до фінансування інженерних робіт і техніко-економічної доцільності.

Проте близько 150 000 європейських річкових бар’єрів, таких як греблі, зараз вважають застарілими, за даними Dam Removal Europe. Старі дамби потребують більшого обслуговування та більш схильні до руйнування. Крім того, посилення екстремальних погодних явищ, таких як сильні опади, також може поставити безпеку гребель під загрозу.

Таким чином, у Європі є багато прикладів застарілих дамб із вичерпаним терміном служби, витрати на технічне обслуговування яких тепер перевищують переваги виробництва енергії, пояснює Пао Фернандес Гаррідо, керівник проєкту Dam Removal Europe, заснованого в 2016 році як коаліція семи партнерів.

У 2022 році Європейський рух за ліквідацію дамб досяг 325 демонтажів, що на 36% більше, ніж попереднього року.

Проте визнання того, що греблі мають згубний вплив на екосистеми, не заперечує наявність переваг гідроенергетики у постачанні енергії.

“Ніхто не пропонує підірвати чи знищити бар’єри, які використовуються, – уточнює Гарсіа де Леаніс, – ми спрямовуємо свої зусилля на бар’єри, які застаріли, які більше не надають жодних послуг суспільству, які замулені та створюють небезпеку”.

Демонтажу гребель також може сприяти відповідне законодавство, хоча воно відрізняється від країни до країни. Іспанія, де річки є загальнодоступними, перебуває в авангарді демонтажу дамб у Європі – у 2022 році там демонтували 133 водні бар’єри. За нею йдуть Швеція та Франція.

Сполученість річок також є центральною темою закону Європейської комісії про відновлення природи: у листопаді 2023 року європейські держави досягли попередньої угоди, яка включає зобов’язання усунути створені людиною бар’єри для досягнення мети у 25 000 км вільних течій річок до 2030 року. Європейський парламент схвалив закон 27 лютого. Прихильники демонтажу гребель сподіваються, що це сприятиме активнішим діям.

Ця тенденція є не лише в Європі – вона черпала натхнення у роботах з демонтажу, які вже проводять у США, каже Фернандес Гаррідо. У США є майже 92 000 гребель із середнім віком 62 роки.

Першим великим демонтажем греблі у США стало знищення греблі Едвардса на річці Кеннебек у 1999 році. Її побудували у 1837 році, й коли термін дії ліцензії її власника закінчився в 1997 році, Федеральна комісія з регулювання енергетики її не продовжила – вперше пріоритетом стали екологічні переваги вільної течії. На сьогодні у США демонтували майже 2000 дамб, 76% з них прибрали вже після демонтажу дамби Едвардса.

Автор фото, Getty Images

Демонтаж дамби Едвардса

Як прибрати греблю?

Як правило, греблі не руйнують вибухи, за якими йде раптовий прорив води – як це сталося з Каховською греблею в Україні, що спричинило катастрофічні наслідки.

Натомість їхній демонтаж – це ретельно спланована інженерна робота. На річці Хіітоланйокі бульдозери поступово розкопували бетонні стіни, що дозволило воді повільно витікати.

“Розуміння того, що розташовано за дамбою – це частина процесу, – каже Фолі. – Куди потрапляє осад? Чи змінює це також режим підтоплення? Чи потрібно видалити весь цей осад? Які є стратегії пом’якшення наслідків?”

Іноді, коли греблю неможливо демонтувати, її обладнують рибопропускними спорудами. Однак вони пасують не усім видам риб, а також не допомагають динаміці річки та потоку осадів.

Оскільки демонтаж гребель може бути дорогим, дослідники пропонують зосередитись на невеликих бар’єрах і віддавати перевагу тому демонтажу, який може призвести до покращення сполученості річок.

У Франції на річці Селюн у Нормандії реалізували один із найбільших на сьогодні проєкт з відновлення річок. Демонтаж двох великих дамб у 2019-2023 роках відкрив 60 км річки. Дві греблі, що працювали з 1920-х років, протягом століття повністю блокували міграцію атлантичного лосося, міноги та європейського вугра.

Оскільки водосховища повільно осушували за допомогою складних інженерних робіт, осад, накопичений за греблею, використовували для відновлення берегів.

“Рослинність починала рости швидко, осад був багатий поживними речовинами”, – каже Лора Суассонс, координаторка наукової програми річки Селюн в науково-дослідному інституті INRAE, яка стежить за проєктом.

“Рослинність допомогла стабілізувати береги та створити тінь і притулок для багатьох видів”, – додає вона.

Крім того, необхідно ретельно стежити не лише за фізичними елементами видалення греблі. Проєкт на річці Селюн свідчить, що ключем до успіху є пояснення причин демонтажу, оскільки місцеве населення може емоційно прив’язуватися до ландшафтів, створених дамбами.

“Показати людям, як виглядає вільна річка, може бути складно, коли ці бар’єри стояли так довго”, – каже Фолі.

До робіт з демонтажу греблі на річці Селюн місцеві жителі активно використовували озера, що виникли за греблями – зокрема для катання на човнах і риболовлі. Але водойми рясніли отруйними ціанобактеріями.

“Зрештою усі ці активності повільно відмирали, тому що там не можна було купатися. Вода була надто токсичною”, – каже Жан-Марк Руссель, керівник наукової програми Селюн в INRAE.

Коли екофізіологиня Кім Бірні-Говін з Технічного університету Данії разом з іншими вченими, що спеціалізуються на демонтажі гребель, вирушила на річку Селюн, їх зустріли засмучені місцеві жителі.

Проте під час розмови з дослідниками в одного чоловіка був “момент еврики”, згадує Бірні-Говен.

“Він зрозумів, що його дід, ймовірно, також був злий, коли побудували дамбу, і його ландшафт також змінився”, – каже вона.

Коли зникають дамби – повертається природа і люди

Результати демонтажу дамб можуть вражати.

У випадку річки Селюн повернулася не тільки рослинність, але й риба – у недоступні для неї раніше частини водозбірного басейну. Після видалення другої дамби частина лосося припливла у верхню частину річки, а над старими дамбами після зимового циклу нересту 2022-2023 років помітили молодого лосося. Подібним чином басейн річки зараз заново заселяють європейські вугри, а морські міноги використовують її для нересту.

Демонтаж дамби також впливає і на людей. Окрім усунення токсичності, відновлені річки створюють нові туристичні можливості. На річці Хіітоланйокі, яка вже стала туристичним місцем, очікують зростання відвідувачів, каже Оллікайнен.

Подібним чином у США демонтаж гребель часто призводив до повернення людей до річок. Дослідження показують, що через п’ять років після демонтажу на річці Пенобскот у штаті Мен спостерігали підвищення якості води, а також збільшення таких видів діяльності, як плавання, веслування та спостереження за дикою природою.

Більше того, відновлення статусу вільної течії річки мало культурне значення, а однією з головних зацікавлених сторін у знесенні дамби був індіанський народ пенобскот.

На початку план демонтажу викликав скептицизм, пояснює Джошуа Ройте, ландшафтний еколог і старший науковий співробітник Nature Conservancy, неурядової організації, яка є партнером проєкту з демонтажу дамби на річці Пенобскот.

Дехто з місцевих мешканців хвилювався через втрату дамби, яку деякі діти називали “бабусиним водоспадом”, зазначає він. Але з моменту демонтажу пороги стали майданчиком для човнярів, там проводили змагання на байдарках та навчальні заходи.

“Люди тепер люблять річку ще більше”, – каже Ройте.

Автор фото, Getty Images

Річка Пенобскот після демонтажу дамби

Проти течії

Попри те, що Європа та США демонструють, як усунення бар’єрів може допомогти відновленню сполученості річок, попереду ще довгий шлях. Дослідники стурбовані перспективою будівництва нових дамб уздовж великих річок, таких як Амазонка, Конго та басейн Меконгу. Подібні занепокоєння також викликають Балкани, де планують побудувати численні малі гідроелектростанції, які, за дослідженнями, вироблятимуть менше електроенергії, ніж більші аналоги.

Усунення бар’єрів у Європі не матиме сенсу, якщо невеликі, мінімально ефективні гідроелектростанції будуватимуть деінде у світі, каже Гарсіа де Леаніс.

“Нам потрібно дивитися на загальну картину: [малі греблі] не вироблятимуть багато електроенергії, і вони все одно завдадуть великої шкоди”, – каже він.

“Ми повинні позбутися тих бар’єрів, які застаріли: йдеться не про усунення всіх бар’єрів, а про усунення бар’єрів, які завдають більше шкоди, ніж користі”, – додає дослідник.

Депутат під час засідання сільради на Закарпатті підірвав гранати: усе, що відомо про трагедію

У Керецьківській сільській раді Мукачівського району один із депутатів підірвав гранати прямо під час сесії. Усе, що відомо про цю трагедію розповідає 24 Канал.

Як це сталося

Момент вибуху потрапив на відео. На записі видно, що чоловік заходить у приміщення, де вже йде активне обговорення. Він спокійно заходить, на нього ніхто не звертає уваги. Так само спокійно він дістає гранати зі своїх кишень.

Обережно! Відео містить моторошні кадри та ненормативну лексику 18+

Чоловік висмикнув чеку та кинув вибухові предмети в натовп. Пролунав потужний вибух. Одразу після нього чути крик поранених.

Що відомо загиблих

У суботу, 16 грудня, стало відомо про першу жертву. Ввечері у лікарні помер 55-річний депутат із села Березники Віктор Пряділя. Про його смерть повідомив журналіст Віталій Глагола.

Спочатку пораненому депутату ампутували ногу внаслідок підриву гранат. Пряділя перебував у реанімації у важкому стані. На жаль, врятувати його не вдалося.

Внаслідок підриву гранат загинув Віктор Пряділя / Фото Віталія Глаголи

15 січня у лікарні помер ще один поранений депутат. Це 46 – річний Мирослав Нитка.

Друга жертва теракту у сільраді – Мирослав Нитка / Фото телеграм – канал

Що відомо про постраждалих

Відомо, що внаслідок підриву трьох гранат постраждали 23 людини, включаючи самого підривача. СБУ повідомила, що мовиться про 16 чоловіків та 7 жінок віком від 28 до 68 років.

Вони отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, у більшості діагностували осколкові поранення,
– мовиться у повідомленні.

Начальниця відділу з питань соціального захисту населення повідомила, що 15 грудня на сесії було 23 депутати, 3 запрошених та голова сільської ради.

Одразу після вибуху також вважалося, що підривник загинув, однак згодом виявилося, що підривач вижив, однак перебуває у важкому стані.

У Закарпатській ОВА повідомили, що у більшості постраждалих поранення середнього ступеня тяжкості, які не загрожують їхньому життю. Вони перебувають під постійним наглядом лікарів після отримання медичної допомоги.

Депутат-підривник перебуває у Свалявській лікарні. Цей чоловік був поранений у живіт, однак його вже прооперували, а 16 грудня він прийшов до тями. У медиків оптимістичні прогнози щодо нього. Відомо, поліція охороняє палату підривача, щоб не допустити самосуду з боку родичів інших постраждалих.

Журналіст Віталій Глагола повідомив, що один з депутатів, які були у приміщенні на момент вибуху, був поранений у голову уламком гранати. Він перебуває у важкому стані, лікарі намагаються його врятувати.

17 грудня стало відомо, що серед постраждалих внаслідок теракту – військовий Василь Штефко зі 128-ї бригади. Він волонтер, житель села Керецьки та депутат місцевої сільради. Після початку повномасштабного вторгнення чоловік пішов добровольцем на фронт, приховавши від працівників ТЦК той факт, що має два протези.

Кілька місяців тому його комісували за станом здоров’я. Під час теракту 2 гранати закотилися під крісло, на якому сидів він. Чоловік вважає, що його врятували протези. Зараз у нього осколкові поранення м’яких тканин.

Що відбувалося у перші хвилини після вибуху

Одна із поранених жінок кричить, що вона не може поворухнутися. Постраждала скаржиться, що вона не може ходити, бо в неї порізані ноги. Також на відео зафіксовано момент виклику швидкої.

Обережно! Відео містить моторошні кадри та ненормативну лексику 18+

Вочевидь, ті, хто опинився далі від епіцентру вибуху, намагаються допомогти тим, хто постраждав сильніше. На відео чути крик інших поранених.

Хто підривав гранати

Журналісти “Mukachevo.Net” повідомили, що за попередніми даними, йдеться про депутата Сергія Батрина від партії “Слуга народу”. Зауважимо, що у повідомленні поліції Закарпатської області не вказують імені депутата.

Крім цього, уточнюють також, що на сесії сільради сьогодні розглядали питання щодо прийняття бюджету на 2024 рік.

СБУ повідомила про обшуки за місцем проживання депутата. Правоохоронці знайшли в оселі підривача “передсмертну записку”. Фахівці вивчають її зміст.

Як подію класифікують правоохоронці

Поліція буде розслідувати цей інцидент як незаконне поводження зі зброєю. Водночас Служба безпеки України розглядатиме це як терористичний акт.

СБУ заявила, що підривач був затриманий після того, як прийшов до тями. Йому оголосили про підозру у скоєнні теракту, що спричинив тяжкі наслідки (частина 2 статті 258 Кримінального кодексу України).

Однак після того, як у лікарні помер постраждалий, наразі правоохоронці вирішують справи за частиною 3 статті 258 Кримінального Кодексу України – вчинення терористичного акту, внаслідок якого померла людина.

Батрину обрали запобіжний захід

17 грудня Сергію Батрину обрали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою впродовж 2 місяців. За депутата-підривника не буде можливості внести заставу.

Поки що Батрин перебуватиме в лікарні Сваляви під охороною. Пізніше його переведуть до Ужгорода або Мукачева до спецпалати. У СІЗО його наразі прийняти не можуть, адже він не може ходити.

У чому могла бути причина конфлікту

ЗМІ повідомляють, що суперечка під час засідання, ймовірно, могла виникнути через наміри депутатів виділити сільському голові від ОПЗЖ надбавку у 50% та щомісячну премію у розмірі 100% від окладу. Ті, хто були присутні на засіданні, також розповіли медіа, що депутат, який підірвав гранати, сварився із колегами з цього приводу. Він був проти призначення такої премії та активно намагався відстояти свою точку зору.

Колишній голова сільської ради Керецьків, який обіймав цю посаду у 1988 – 1994 роках, прокоментував інцидент. Чоловік наголосив, що у них подібного ніколи не було раніше. Також він зауважив, що конфлікти між депутатом-підривачем та чинним місцевим головою сільради були неодноразово.

Тут була така група опозиції, яка заважала працювати, й щось в селі робиться, їм і так було не до того. Воно все до того йшло, ні разу сесію не можна було нормально провести, то тут добром не закінчиться,
– сказав він.

Ексголова Керецьківської сільради припустив, що на сесії могли обговорювати питання бюджету, звіту голови та обрання секретаря. Він додав, що Батрин часто публікував на фейсбуці різні матеріали з претензіями про роботу сільради. Цього депутата-підривача хвилювали фінансові питання. Він вважав, що кошти розподіляються неправильно.

Водночас тимчасова виконувачка обов’язків заступника начальника Департаменту комунікації Нацполіції Юлія Гірдвіліс дала зрозуміти, що можуть бути й інші версії. За її словами, поліція не може стверджувати, що депутат кинув гранати саме через розгляд бюджетних питань. Після всіх перевірок слідство встановить остаточну причину.

Згодом у мережі з’явилися відео за кілька днів до події. На кадрах, знятих не у день трагедії, видно, що Батрин прийшов до сесійної зали разом з військовим. Військовослужбовець попередив, що “не заздрить депутатам”, коли з фронту повернуться військові. Тоді знову ж таки розпочався конфлікт, пов’язаний із бюджетом та виписуванням премій.

Водночас сусіди підривача Батрина кажуть, що той завжди “був привітним та спокійним” і “боровся за село”, тож не можуть сказати про нього нічого поганого.

Сусіди розповіли, що в будинку Батринів живе тільки його 80-річна мати, за якою дивиться доглядальниця. Сам депутат жив на дві країни, адже його дружина, діти та онуки вже років 15 живуть у Чехії. Доглядальниця зізналася, що не розповіла матері про вчинок її сина, адже вважає, що та не витримає. Якщо вона запитає, де він, то вона скаже, що він в Чехії.

Жінка також додала, що ніколи не бачила Батрина агресивним, тож не знає, чому той вчинив теракт. Вона підкреслила, що в цьому мають розібратися правоохоронці.

Що сказали високопосадовці

Володимир Зеленський 15 грудня під час свого традиційного звернення до українців повідомив, що йому доповіли про підрив гранат у селі Керецьки. За його словами, лікарі надають усю необхідну допомогу постраждалим. Президент додав, що голова обласної адміністрації розповів йому деталі. Однак голова держави не конкретизував.

Голова МВС Ігор Клименко заявив, що вдома у депутата-підривача знайшли записку з зізнанням. З цієї записки виходить, що чоловік готувався заздалегідь.