Річка Ніл у Єгипті: особливості, цікаві факти

Ніл є найбільшою річкою на планеті, протяжність якої сягає багатьох тисяч кілометрів. Без цієї річки Африка не могла б існувати, оскільки є життєво важливим джерелом води для континенту. На берегах Нілу розташовані історичні пам’ятки, які розповідають про народи, які жили тут у минулому.

Де знаходиться річка Ніл

Річка Ніл починає свій шлях на Східно-Африканському плоскогір’ї та тече аж до Середземного моря. Її загальна протяжність дорівнює 6852 км, що робить її другою за довжиною річкою після Амазонки, яка є повноводною річкою на Землі.

Хоча річка є однією з найдовших у світі, вона зазвичай асоціюється лише з Єгиптом. Однак басейн річки Ніл також охоплює інші країни, такі як Кенія, Уганда, Еритрея, Руанда, Танзанія, Ефіопія, Бурунді, Заїр, Конго та Судан. Водні потоки використовуються для зрошення сільськогосподарських земель та виробництва електроенергії, а також для транспортування вантажів та пасажирів між багатьма містами та селами.

Ніла омиває кілька найбільших міст у Єгипті, серед яких Каїр, Асуан та Олександрія. Крім того, на березі Нілу розташована столиця Судану – Хартум, який також є великим та відомим містом.

Особливості річки

Річка має унікальну особливість, яка привертає до неї увагу. У період сильної спеки вона не висихає, але виходить за свої береги, забарвлюючи затоплені ділянки у пурпуровий колір. Це відбувається через наявність червоних мінералів, які потрапляють у воду з льодовиків у період танення. Таким чином цей незвичайний вигляд можна пояснити природними факторами.

У Єгипті річка Ніл має лише 20% від своєї загальної довжини, але саме тут знаходиться знаменита долина річки Ніл, яка є меккою для любителів історії та археології. На її території розташовані великі міста Єгипту, найвідоміші пам’ятки історії, знамениті музеї, такі як Долина Царів, Луксорський Храм, Піраміди Гізи та багато інших. Долина простягається від дельти річки Ніл до південного кордону з Суданом.

Витоки та притоки річки

З плином часу багато вчених та дослідників намагалися розгадати загадку, де знаходиться виток річки Ніл. Однак, незважаючи на всі зусилля, точну відповідь так і не було знайдено, і це призвело до створення древнього алегоричного зображення бога Ніла із задрапірованою головою. Багато відомих мандрівників і вчених висловлювали різні припущення про місце, де річка починається, але досі це залишається загадкою.

Відомо нині, що джерело річкової системи розташоване на Східно-Африканському плато і пов’язане з водами річки Кагера, яка впадає в озеро Вікторія.

Річка має безліч приток, протяжністю по всій її території. Найбільш відомими серед них є Асуа, Ель-Газаль та Блакитний Ніл. Блакитний Ніл бере свій початок в озері, розташованому на Ефіопському нагір’ї, і робить значний внесок у загальний обсяг води річки.

Річка Ніл впадає в Середземне море, утворюючи величезну дельту, що має площу 24 тисячі квадратних кілометрів.

Річка Ніл у давнину

Багато версій походження імені річки Ніл існує в історії. Одна з версій пов’язує його із давньогрецьким словом “Нейлос”, а інша – з латинським “Nilus”. Можливо, що це ім’я має семітське походження і означає “долину”.

З часів давнини береги річки Ніл в Африці були густонаселеними. Ця водна артерія забезпечувала життя та побут багатьох народів. У III тисячолітті до нашої ери Єгипет був найбільшою і процвітаючою державою Східного Середземномор’я. Річка була головним шляхом зв’язку між населеними пунктами, а вода використовувалася для зрошення земель.

У стародавньому Єгипті Ніл вважався рікою богів. Згідно з міфологією, на його березі бог Сет убив свого брата, бога потойбічного світу Осіріса. Єгиптяни вважали Ніл кордоном між життям та смертю, і збудували гробниці на його західній частині. Існувало повір’я, що бог сонця Ра вмирає щодня на заході.

У минулому крокодили були поширені у річці Ніл у великій кількості. Єгиптяни поклонялися цим хижим звірам, тримали їх у храмах та прикрашали коштовностями. У їхньому пантеоні богів навіть був бог Себек, який був зображений з головою крокодила. Археологи виявили місто Крокодилополіс на березі річки, де на околицях було знайдено безліч багатих поховань крокодилів. Однак, нині цей хижак зустрічається набагато рідше і не у всіх ділянках річки.

Круїзи та екскурсії по Нілу

Рекомендований сезон для круїзів та екскурсій Нілом – грудень-лютий, хоча виїзди також доступні в період з жовтня по травень. Однак, у цей час можливі повені та зміни рівня води у річці.

Якщо ви плануєте відвідати Ніл, то обов’язково включіть у свій маршрут найвідоміші пам’ятки регіону:

• У Луксорі знаходиться знаменита у всьому світі Долина Царів – вражаюче місце поховання єгипетських фараонів. Було виявлено вже понад 50 гробниць, але археологічні дослідження все ще продовжуються. Не пропустіть величні старовинні храми Карнак і Луксор, а також грандіозні кам’яні статуї Колос Мемнона.
• Асуан є найпівденнішим містом Єгипту, де знаходиться храм Філе. Тут також можна побачити стародавні техніки обробки каменю, відвідавши Незакінчений обеліск. Ще одне популярне місце на околицях Асуана – гребля, що відкидає струмінь на 150 метрів. Не упустіть можливість насолодитися красою Ботанічного саду в Нубійському селі, розташованому недалеко від Асуана.
• Ком-Омбо – це невелике місто на східному березі Нілу, яке відоме своїми храмами, присвяченими двом божествам – Себеку та Гору. Перший вважався богом води і зображувався як крокодила, а Гор був богом неба і сонця і зображувався з головою сокола. Обидва храми були збудовані в епоху Птолемеїв.
• Едфу – це місто, де знаходиться ще один храм, присвячений богу Хору (Гору). Храм був збудований при Птолемеях, а потім відновлений давніми греками. Вони назвали його Аполлонополь Магна на честь Аполлона.
• Абу-Сімбел – це невелике село, біля якого розташовані відомі єгипетські храми фараона Рамсеса II та його першої дружини Нефертарі Меренмут. Цікаво, що спочатку храми були в іншому місці. У 1950-х роках, під час будівництва греблі, постало питання про те, як зберегти ці пам’ятники ЮНЕСКО. Було вирішено розрізати їх на частини, перенести в інше місце та відновити. Таким чином, храми були переміщені на 180 метрів, повністю зберігаючи їх історичну цінність.

Цікаві факти

Нільська особливість не схожа на більшість інших річок, тому що вона тече не з півночі на південь, а навпаки – з півдня на північ. Більшість населення Єгипту мешкає поблизу берегової зони цієї річки – близько 95%. Під час будівництва пірамід кам’яні блоки перевозилися єгиптянами Нілом, використовуючи для цього галери і плоти. Нільський окунь – унікальний вид риби, що мешкає у водах річки Ніл. Його вага може сягати 140 кг. Нільський крокодил – другий за величиною вид крокодилів Землі. Довжина самців може досягати 5,5 м-коду, а вага до 200 кг. Цей вид відомий як крокодил-людожер.

На узбережжі річки досить спекотно, і температура часто сягає +50С. Дощі тут випадають лише кілька разів на рік, лише на землях у дельті Нілу. Фауна річки Ніл дуже різноманітна. Крім великої кількості різних видів риби, тут мешкають черепахи. Також можна зустріти досить небезпечних змій та кобр. На берегах мешкає понад 300 видів птахів, сюди прилітають перелітні птахи на зимівлю. Безліч відходів життєдіяльності людини скидаються у річку. Купатися в ній і тим більше пити воду є смертельно небезпечним.

Популярні матеріали

• Піраміда Хеопса (Хуфу) – історія, опис, фото, розміри
• Великий Сфінкс у Гізі: опис, історія, цікаві факти
• Рейтинг найцікавіших місць в Єгипті, travel must see!
• Національний парк Гранд-Каньйон: чудо світу або гігантська прірва на плато Колорадо
• Чудо світу – піраміди стародавнього Єгипту
• Велика Китайська стіна: фотографії, довжина, історія виникнення
• Гора Мойсея: цікаво знати, висота, де знаходиться в Єгипті

Річка Міссісіпі — опис і географічна характеристика

З космосу найпривабливіший і найчарівніший вид нашій планеті надають моря, озера і особливо річки. Останні, ніби кровоносні судини, пронизують сушу, перерозподіляючи водні маси і наповнюючи життєво необхідною вологою величезні материки.

У будь-якій частині світу або окремо взятій країні є річки, які є символами певної географічної місцевості. Гордість Північної Америки і США – річка Міссісіпі.

Географічне розташування Міссісіпі

Починаючи свій шлях з озера Айтаска, розташованого в Міннесоті (США), Міссісіпі протікає по території штатів:

• Міннесота.
• Айова.
• Вісконсін.
• Міссурі.
• Іллінойс.
• Теннессі.
• Кентуккі.
• Міссісіпі.
• Арканзас і Луїзіана.

Річка простягається в довжину на 3770 км, а якщо рахувати від витоку Міссурі, тоді на 5970 км.

Варто відзначити, що Міссісіпі разом зі своїми притоками утворює найдовшу річкову систему Північної Америки. Відстань від витоку річки Джефферсон до гирла Міссісіпі становить близько 6300 км.

У центральну частину країни, де знаходиться річка Міссісіпі, стікаються води з гірського хребта Аппалачі на Сході і зі Скелястих гір на заході, ключовим чином впливаючи на швидкість течії і повноводдя річки.

Впадає Міссісіпі в Мексиканську затоку, утворюючи дельту довжиною 300 кілометрів, пов’язану поперечним береговим каналом, призначеним для зв’язку великих портів Мексиканської затоки і узбережжя Атлантичного океану.

Басейн річки

Басейн Міссісіпі простягається до території Канади і має площу приблизно 3,28 млн км², поступаючись за цим показником лише Амазонці і Конго. Він становить майже половину всієї площі країни, охоплюючи територію 32 Штатів.

• Міссурі – річка, що є найбільш значущою правою притокою Міссісіпі. Вона бере свій початок в Скелястих горах і має довжину 3765 км. Міссурі вважається другою за протяжністю притокою в світі і поступається Міссісіпі лише на 5 км. Тече переважно в південно-східному напрямку і впадає в річку поблизу міста Сент-Луїс, приносячи з собою води, утворені в результаті танення снігів на схилах Скелястих гір.
• Ще однією правою притокою є Арканзас. Річка, головним чином, розташована в низовинах передгірних плато Великих рівнин, долаючи перші 200 км. шляху по яскраво вираженій суворій скелястій місцевості. Арканзас має довжину 2365 км. і є другою за довжиною притокою після Міссурі.
• Найбільшою лівою притокою і найповноводнішою вважається Огайо. Річний стік в районі Піттсбурга досягає 250 км³. Протікає переважно по Аппалачському плато і центральних рівнинах материка. Довжина річки становить 1580 км. з урахуванням великої кількості шлюзів на всьому своєму протязі. Наявність на берегах водної артерії великих міст робить її дуже забрудненою через скидання стічних вод промисловими підприємствами.

Також до досить великих приток можна віднести Ред-Рівер, Міннесоту, Вісконсін, Іллінойс і Де-Мойн.

Вони в різні пори року постачають Міссісіпі значні обсяги води, які здатні викликати руйнівні повені.

Живлення та паводки

Режим живлення Міссісіпі відноситься до змішаного. Залежно від того, з яких районів країни беруть початок притоки, розрізняють дощове і снігове живлення.

• Ліві водотоки Міссісіпі живлять її дощовими водами, що випадають в басейні річки Огайо.
• Праві притоки несуть в собі талі води величних Скелястих гір з більш великого басейну Міссурі.

Коли рясне танення снігу в горах на заході країни збігається з тривалими проливними дощами на сході, рівень води в руслі може підвищуватися до критичних позначок, утворюючи найсильніші повені. Навіть зведені для цих цілей дамби і шлюзи не завжди здатні впоратися зі стихією і захистити населені пункти від повені.

Опис і унікальність Міссісіпі

Міссісіпі є головною комунікаційною та господарською артерією на географічній карті США. Вона протягом багатьох років грала важливу роль у розвитку і становленні економіки сучасних штатів, будучи блакитною транспортною магістраллю країни.

У перекладі з індіанської мови назва Міссісіпі означає “Батько вод”.

Цим словосполученням місцеве населення називало її не дарма. Водна артерія багато разів оспівувалася американцями і корінними жителями в переказах і літературних творах.

Традиційно Міссісіпі поділяють на дві частини – верхню і нижню. Верхня являє собою більшу ділянку річки від витоку до місця злиття з притокою Огайо. Нижньою частиною вважається територія, що залишилася – вона тягнеться аж до Мексиканської затоки.

Верхня і нижня Міссісіпі

Біля самого витоку Батько вод являє собою дикий і непередбачуваний потік води, що має кам’янисті перекати, страхітливі пороги і водоспади. Русло тут має характеристику заболоченої місцевості з численними озерами та лісами. Ділянка, що знаходиться в безпосередній близькості від великих Скелястих гір, промерзає і одягається в крижаний панцир.

Неподалік від містечка Сент-Пол розташовується найбільший і відомий водоспад під назвою Сент-Антоні, в якому висота падіння водного потоку становить 15 метрі

Після закінчення ділянок з водоспадами, в районі міста Міннеаполіс, річка потрапляє в ущелину з стрімкими вапняковими схилами. Від цієї ділянки до Сент-Луїса (місця впадання притоки Міссурі) на річці налічується близько 30 гребель, шлюзів та інших гідротехнічних споруд, здатних виробляти електроенергію.

Нижче Сент-Луїса Міссісіпі має вже досить значний і потужний вигляд. Пов’язано це зі злиттям з притокою Міссурі. Ця область знаменита нумерованими островами, здатними після повноводь зміщуватися на значні координати в південному напрямку або зовсім зникати.

Унікальність злиття двох річок полягає в тому, що каламутні і руді потоки Міссурі ще протягом 150 км. течуть в одному руслі з відносно прозорими водами Міссісіпі, не змішуючись з ними.

Після злиття з притокою Огайо починає свій шлях Нижня Міссісіпі. Русло річки звивисте, на ньому безліч стариць і озер. На цій ділянці вона являє собою заплутаний лабіринт, що складається з паралельних і щорічно мінливих рукавів, розділених між собою заростями і болотами. У міру наближення до Мексиканської затоки русло постійно додає в ширині, складаючи в районі Нового Орлеана близько 2,5 км.

Нижня частина річки не зарегульована. Протягом усього шляху русло має природні облямовані берегові вали, укріплені з метою захисту від паводків дамбами.

Для безпечного використання судноплавного каналу у Міссісіпі невпинно поглиблювалося русло, що призвело до втрати природних мілин, багатих корисним мулом. Це згубно відбилося на родючості прилеглих земель.

Перед Мексиканською затокою Міссісіпі утворює велику дельту. Вона складається виключно з нанесеного течією мулу, що виноситься в Атлантичний океан. Шість основних рукавів дельти, що мають середню довжину 30-40 км, щорічно виносять сотні тисяч кубометрів піску і мулу, глибоко врізаючись в Мексиканську затоку.

Вид з супутника прекрасно демонструє, як прісна Міссісіпі, впадаючи в Мексиканську затоку і не змішуючись з морською водою, продовжує свій шлях уздовж півострова Флорида. Примикаючи до теплої течії Гольфстрім, річкова вода на широті Джорджії остаточно змішується з океаном.

Відомі озера

Щорічно розливаючись як у верхній, так і в нижній течії, річка постійно змінює своє русло, залишаючи після себе численні стариці і великі озера. До постійних і найбільш відомих водойм басейну Міссісіпі відносяться:

• Айтаска. Це озеро вважається витоком Великої Річки. Воно являє собою невелику льодовикову водойму, розміщену на північному заході штату Міннесота. Розташована Айтаска на висоті 450 метрів над рівнем моря, досягає 12 м. в глибину і має площу 4,5 км². Утворилося озеро в результаті танення і відступу льодовика близько 10 тис.років тому. Живиться переважно талими водами з гір.
• Рилфут. Озеро в штаті Теннессі. Утворено в результаті найсильніших землетрусів 1812 року. Природний катаклізм справив зміну рельєфу місцевості і осідання грунту від 2 до 6 метрів, що дозволило водам річки заповнити нішу, що утворилася. Поступово озеро вирівнялося, знайшло чіткий обрис і стало природним середовищем існування знаменитих американських білоголових орланів і болотних кипарисів.
• Віннібігошиш. Утворене природним шляхом велике озеро розташоване в центральній частині штату Міннесота і має ширину 11 км. Dоно знаходиться на території Національного лісового заказника «Чіппева» і знамените величезною кількістю і різноманітністю риби. Має площу 465 км² і вважається популярним місцем відпочинку.
• Пепін. Озеро є частиною кордону між штатами Вісконсін і Міннесота. Довжина озера – 34 км., площа – 104 км². При середній глибині 5,5 м. широко використовується яхтсменами. Славиться великою кількістю риби і є улюбленим місцем туристичних кемпінгів і наметових містечок.

Господарське використання Міссісіпі

Ще в XIX столітті, як описується в творі Марка Твена “життя на Міссісіпі”, пароплавні перевезення мали величезне значення для економічного зростання країни. Інтенсивний розвиток пароплавства був оплотом переміщення будь-яких видів вантажів.

З моменту, коли в 1811 році перший пароплав подолав шлях від Огайо до Нового Орлеана і назад, Міссісіпі стала центральною транспортною магістраллю США.

У період особливо жорсткої конкуренції з боку залізниці, що існувала в кінці XIX-початку XX століття, значимість Міссісіпі як водної магістралі було дещо втрачена, але річка знову знайшла актуальність з розвитком регіону Великих озер.

По поглибленим рукавам Міссісіпської дельти сучасні океанські судна з усієї земної кулі досягають промислових і сільськогосподарських портів центральних районів країни. Будівництво Іллінойського водного шляху з’єднало Міссісіпі з річкою Святого Лаврентія і басейном Великих озер. Близько 300 млн. тонн вантажів, від продуктів харчування до нафти, транспортується по цій водній магістралі щорічно.

На родючих ділянках дельти річки збирають багатий урожай рису, бавовни і цукрової тростини. У басейні Міссісіпі мешкає 240 різних видів риб, що дозволяє забезпечувати нею Штати на 16% від загального улову країни.

Зберегти чистоту вод Міссісіпі з кожним роком стає все складніше. На стан водної артерії робить негативний вплив діяльність людини.

• поглиблення, випрямлення і обвалування русла Міссісіпі;
• вирубка лісів прибережних районів;
• осушення заплав по берегах річки для збільшення площі сільськогосподарських угідь;
• знищення майже 80% заливних лугів;
• забруднення вод річки міськими та небезпечними промисловими стоками;
• попадання в русло токсичних речовин і пестицидів зі стоків сільськогосподарських земель.

Ці та багато інших факторів завдають непоправної шкоди екології та природному розвитку річкової екосистеми в цілому. На деяких ділянках відбувається фторування ряду водотоків, і простежується дефіцит кисню, що може згубно відбитися на флорі і фауні Великої Річки.