Українські породи курей: оптимальний вибір для органічних господарств

Село Бірки на Харківщині ще за часів Радянського Союзу вважалось в Україні столицею птахівництва. І нині, приїхавши сюди, вже на вокзалі чуємо цвірінчання курчат. Виявляється, це бабусі, не злякавшись навіть кількох пересадок, приїздять сюди з усіх куточків області, щоб поповнити свій пташиний двір курочками найкращих порід.

Ближче до Інституту птахівництва НААН України, який вже два роки як офіційно «понижений у рангу» до науково-дослідної станції, помічаємо — їдуть сюди не лише бабусі: біля будівлі чимало машин, у одному із приміщень бачимо цілу чергу людей, яка вишикувалась за покупкою. Директор установи Олександр Терещенко до курника нас провести відмовився, посилаючись на гігієнічно-санітарні норми, а от курчат, яких саме продавали, показав залюбки.

Пора курчат

Бірківська науково-дослідна станція нині активно реалізує курчат та індичат. Там зараз гаряча пора. Особливим попитом користуються породи Бірківська барвиста та Плімутрок білий. Саме на Харківщині у Бірках розташований єдиний племзавод в Україні, який замається їх вирощуванням на офіційному рівні.

«Усі селекційні птахи українського походження в нашій державі вже зникли. У нас залишився останній осередок, де їх можна знайти. Більшість поголів’я птиці нині завозиться з-за кордону, що дуже погано. Бо, не маючи власної племінної бази птахів, ми починаємо повністю залежати від іноземних реалізаторів», — з сумом розповідає Олександр Терещенко.

Він не скаржиться, що розробками колишнього інституту не цікавляться промислові гіганти, які зробили ставку на вирощування бройлерів. Каже, що науковці співпрацюють із ними, коли потрібно розробити, скажімо, певний державний стандарт.

«Золота жила» та нові тенденції в птахівництві

Натомість, заступник директора станції птахівництва Олег Катеринич запевняє — промислові підприємства колись-таки зацікавляться вітчизняними породами курей, і якщо зроблять ставку ще й на органічне виробництво, то не прогадають. Мовляв, цей сегмент ринку сьогодні дуже цікавий як для вітчизняного покупця, так і для європейського.

«Для України виробництво органічних яєць — це золота жила. В Європі нашому м’ясу бройлерів та яйцям важко конкурувати з тамтешніми виробниками, тому що цією продукцією їх ринок дуже насичений. А от ринок органіки у них забезпечений не повністю», — розповідає Олег Катеринич.

Виростити бройлера як органічну їжу, за його словами, практично неможливо. Ці птахи потребують спеціалізованого харчування і утримання, їх організм генетично «запрограмований» на інтенсивний ріст. А от українські породи курей для аграріїв, які хочуть займатися органікою, — найоптимальніший вибір. Вони невибагливі щодо умов утримання, на відміну від закордонних. Адже виведені в умовах «маємо те, що маємо».

«Засилля бройлерів — це не проблема, а перехідний період. Тому що вирощувати їх, як не крути, але найрентабельніше: гроші можна «відбити» за 32-42 дні. Проте, в Україні вже спостерігається перевиробництво як яєць, так і м’яса бройлерів. Виробники намагаються вийти на закордонні ринки, але це не так просто. Тому невдовзі почнеться новий етап — виробництво органічної продукції у птахівництві, вирощування так званих повільно зростаючих бройлерів. Адже збільшується попит на органічну продукцію. Бо у більшості розвинених країн з високим рівнем життя, в тій же Америці, бройлери — це їжа для бідних. У ціні там лише грудинка. Зараз пішла тенденція до вирощування довго зростаючих бройлерів, яких відгодовують не 32-42 дні, а 56 днів. Проблема засилля бройлерів з часом має зійти на нівець», — запевняє науковець.

Але що ж замість бройлерів можуть запропонувати птахівникам вітчизняні селекціонери?

Пташине різноманіття

У науково-дослідній станції птахівництва НААН серед яєчних порід курей зробили ставку на Бірківську барвисту.

«Бірківська барвиста курка — це приблизно 2-2,2 кг живої ваги, півні — 3-3,2 кг. За рік ці кури дають від 260 яєць. І що дуже добре — це порода, а не гібрид. Тобто ці кури можуть відтворюватися, кілька років власники точно можуть мати чистопородне потомство із усіма відповідними характеристиками», — розповідає директор науково-дослідної станції.

М’ясна порода курей, яку охоче купують на Бірківській станції, — це Плімутрок білий. Хоча вона також є гарною яєчною породою. Адже курки несуть у рік як мінімум 220 яєць. Проте, за словами Олександра Терещенка, вони вирізняються значно більшою м’ясною масою, ніж Бірківська барвиста. Курка Плімутрока білого важить від 3 кг, а півень — більше 5 кг.

«Не дивлячись на те, що ми розташувалися у Харківській області, до нас приїздять купувати птицю з усіх куточків країни. Навіть незважаючи на те, що ми продаємо її дорожче. Зараз оптова ціна одноденного курчати угорського походження м’ясо-яєчного типу, так звана «іспанка», на ринках коливається між 13-14 грн. Ми продаємо своїх курчат по 20 грн. І все одно люди приїжджають і купують, бо наша птиця вже зарекомендувала себе. І найголовніше, ми її продаємо вже вакцинованою», — розповідає Олександр Терещенко.

Серед фаворитів продажів науково-дослідної станції ще й кури м’ясо-яєчного напрямку «Геркулес». Вони невибагливі. Їх успішно утримують як на подвір’ях, так і у клітках. Проте реалізувати курей «Геркулес» промисловим підприємствам станція не може через обмежені генетичні можливості.

Заступник директора Олег Катеринич демонструє нам і інші породи курей, які не розводять, а швидше зберігають та відтворюють у науковій установі, щоб вони не зникли остаточно.

«Це Полтавська глиняста курка, яка входила до трійки найпоширеніших курей в Україні в 50-х роках минулого сторіччя. Оскільки ми працюємо переважно для населення, а для нього головне — гарний півень для холодцю, гарна велика курка для борщу та великі смачні яйця, ну, і неповторна прикраса для двору. Тому ми відновили ще й Полтавську чорну і зозулясту породи. Їх у нас поки небагато, бо ми обмежені перш за все фінансово, щоб їх утримувати. Але ця птиця користується дуже великим попитом», — ділиться здобутками Олег Катеринич.

Реалії єдиного в Україні центру птахівництва

Птахівництво в Україні, порівняно з тваринництвом, перебуває не у такому ж і поганому стані, стверджує Олександр Терещенко. Проте, додає, що добре на ринку почуваються лише великі виробники, які мають змогу експортувати продукцію в Європу, «завойовувати» нові ринки азійських, арабських та африканських країн. Завдяки великим продажам промислові підприємства «відбивають» гроші, витрачені на корм для птиці, який нині дуже дорогий. Через практично неконтрольоване вивезення зернотрейдерами української пшениці, ціна на комбікорм просто вражає птахівників своєю дороговизною. Дрібним господарствам при цьому як хочеш — так і крутись. Тим більше, якщо це органічні господарства, де до годівлі особливі вимоги. Отож, запитуємо у керівництва, який же нині стан справ у єдиному в Україні науково-дослідному центрі, який займається птахівництвом. Адже профілюється він саме на співробітницві з дрібними господарствами, одноосібниками та місцевим населенням.

«Ми досі вижили, бо у нас є ферма та два племінних заводи. І вести господарчу діяльність для державної установи зовсім невластиво. Стільки законодавчих протиріч та труднощів доводиться долати! Але завдяки цьому господарству станція живе, «тримається». Ми ведемо наукову роботу, покращуємо породи, займаємось селекцією. Завдяки птиці ми можемо покращувати економіку станції і щось заробляти у спецфонд. Виходить, що якщо держава нам дає одну гривню, то ми на ній заробляємо 70 копійок», — розповідає директор науково-дослідної установи.

Олег Катеринич нарікає, мовляв, нині в Україні висококваліфікованих спеціалістів в області птахівництва лишилось одиниці. Немає державних установ, які б займались селекцією та збереженням генофонду качок та гусей, від утримання яких свого часу Інституту птахівництва довелось відмовитись. Нині вже у науково-дослідному центрі, крім курей є лише невелике поголів’я індиків кросу «Харківський».

«У Радянському Союзі було лише два науково-дослідних інститути з птахівництва — один поблизу Москви, і один в Україні у Харківській області. З 30-х років у нас працювали над селекцією гусей, курей, качок та індиків. Тут була «Мекка», столиця союзного птахівництва. Все, що у нас є зараз із обладнання — це залишилось від того часу. Зараз ми в Україні єдині вчені-птахівники. Є кілька людей, які мають до нас дотичне відношення, тобто закінчували тут аспірантуру, докторантуру, захищали дисертації, працювали певний час. Таких фахівців по всій Україні назбирається людей сім. Я не беру до уваги молодь, яка приходить до нас на практику. Вони, можна сказати, птиці і не бачили, це несерйозні птахівники. Тому вся оця жменька науковців-птахівників в Україні зібралась отут на Харківщині в Бірках», — розповідає Олег Катеринич.

Науково-дослідна станція у Бірках як була, так і залишаться столицею птахівництва в Україні. Принаймні, у цьому можна переконатись, почитавши відгуки на різноманітних селянських та аграрних форумах, де спілкуються люди, які справді знаються на відмінних породах та кросах домашньої птиці.

Людмила Лутицька, Kurkul.com

Вирощування гусей і качок: поради та рекомендації

Гуси і качки невибагливі в утриманні: їм достатньо невеликої території проживання, а вигул як такий не потрібен. Тому навіть новачкам займатися розведенням цих водоплавних птахів у домашніх умовах досить легко. У цій статті ми розповімо вам, як правильно вирощувати гусей і качок, щоб отримати максимально корисний продукт.

Поради з вирощування гусей фермерам-початківцям

• до 5 днів – 28 °С;
• 6-15 днів – 26-24 °С;
• 16-20 днів – 23 °С;
• старше 21 дня – 20-18 °С.

ПК 22-1. Гроувер для водоплавающей птицы, 4-7 недель

Влітку у гарну погоду гусей у віці 40 днів можна привчати до вигулу у природних умовах. Пташенят молодшого віку дозволяється вигулювати із захисною метою лише по пів години і під наглядом людини. Раціон харчування. У перші дні життя гусенят годують кожні 3 години, поступово знижуючи частоту годувань до 4-5 разів на день. Основу раціону пташенят у віці до 21 дня складають зернові або у сухому вигляді, або у вигляді вологих мішанок – густих зернових каш з додаванням рубаних яєць, відварених овочів, подрібненої зелені. Щоб гуси швидше росли, до їхнього раціону мають входити комбікорми. Останні можна давати як у сухому вигляді вранці разом із зеленню і водою, так і розмочувати в кашах на обід. Увечері гусей рекомендується годувати сухим зерном. Також гусям відварюють дрібну рибу. Їжу і воду птаху дають теплими. У 3-тижневому віці гусенята вже можуть поїдати підніжний корм. Дорослих особин годують двічі на день – вранці і ввечері, а решту часу птах харчується самостійно.

Рекомендації з вирощування качок у домашніх умовах

Купівлі качок передує вибір оптимальної породи . Один із найвигідніших варіантів для вирощування у домашньому господарстві – пекінська качка. Ця порода демонструє не тільки хороші вагові показники (до 3-4 кг), але й має високу несучість. Однак м’ясо пекінської качки надто жирне. Пісніший продукт дає мускусна качка (індокачка), вага якої може досягати 6 кг. Існує ще гібридна порода Мулард, виведена шляхом схрещування пекінської і мускусної качок. Потомства ці качки не дають, проте дозволяють отримати м’ясо високої якості. Умови утримання. Пташенят краще купувати у тижневому віці і для першого разу – у малій кількості. На перших порах каченят розміщують у великій коробці з картону, фанери або пластику. За розміром коробка має бути такою, щоб на 1 кв. м площі в ній розміщувалося 20 каченят. У високих коробках з метою вентиляції повітря додатково проробляють отвори. А щоб пташенятам було тепло, дно коробки застеляють клейонкою або плівкою з поліетилену, а зверху насипають невеликий (до 3 см) шар тирси або кладуть солому чи сіно. Раз на добу підстилку змінюють, інакше у качиному житлі з’являється неприємний запах.

ПК 20-1. Продуктивный период

Дорослих качок розміщують у пташниках із розрахунку 2-3 особини на 1 кв. м площі. Приміщення для утримання качок необхідно утеплити. До качиних годівниць має бути забезпечений вільний доступ. Оскільки каченята часто п’ють воду, пташині напувалки потрібно своєчасно поповнювати. Каченят, яким вже виповнилося 5 днів, у теплу пору року можна вигулювати разом з качкою у світлий час доби, повертаючи на ночівлю в будиночок. На початковому етапі вирощування качиних порід обов’язковому контролю підлягають температурний і світловий режими. Протягом перших 3-х тижнів життя у приміщенні, де утримуються качки, температура повітря повинна бути не нижче +22 °С. Якщо пташенята знаходяться разом з качкою, то їх обігріває тепло її тіла. Новонародженим каченятам важливо забезпечити 20-годинний світловий режим, поступово скорочуючи його до 12-годинного до місячного віку. Особливості годування. Для нормального росту і розвитку качки мають отримувати їжу у достатній кількості. З продуктів дорослим птахам можна давати комбінований силос, зернові суміші, зелені корми та овочі. Комбікорм засипають у годівниці з розрахунку 200-250 г на особину. Під час вигулу качки із задоволенням харчуються соковитою травою, а також дрібною рибкою з водойми, якщо така є на місцевості. Профілактика захворювань. Поміж домашніх птахів качки найстійкіші до хвороб. Але профілактичні заходи зайвими не будуть. Для підвищення імунітету пташенятам у віці 7 днів і старше дають антибіотики (наприклад, гризин). Як джерело вітамінів у їжу качкам корисно додавати риб’ячий жир (тільки не до раціону запланованих на забій птахів). Щоб вирощування гусей і качок принесло вам гарні результати у вигляді м’яса і яєць з високими смаковими властивостями, радимо використовувати корм для качок та гусей «Фідлайф». З повного асортименту представленої у нашому інтернет-магазині продукції можна підібрати відповідні за віком водоплавної птиці комбікорми та вигідно замовити їх у необхідній кількості з доставкою у будь-який регіон України.