Хто були дванадцять колін Ізраїлевих?

Цікаво дізнатися про знамениті біблійні 12 колін Ізраїлю? Ми розповімо вам про їхнє походження, значення і символізм сьогодні, а також про те, хто їхні сучасні нащадки.

Біблійні витоки

Племена Ізраїлю (або на івриті – Шивтей Йісраель) були нащадками 12 синів патріарха Яакова:

1. Реувен.
2. Шимон.
3. Леві.
4. Єгуда.
5. Іссахар.
6. Звулон.
7. Дан.
8. Нафталі.
9. Гад.
10. Ашер.
11. Біньямін.
12. Йосеф.

Причому, останнє пізніше розділилося на племена: Ефраїма і Менаші, названі на честь синів Йосефа. Таким чином, хоча Тора спочатку перераховує дванадцять від кожного з 12 синів Яакова, історично їх склалося тринадцять.

Головне значення для збереження полягало в тому, що Земля Ізраїлю була розділена на 12 частин. Кожному була виділена одна частина (за винятком Леві). Ті, хто походив від Леві, становили коліно священика. Замість землі вони мали юрисдикцію над Храмом у Єрусалимі.

Лев Єгуди

Хоча левити були важливою складовою в релігійному відношенні через їхні священні священицькі функції, частина Єгуди набула великого історичного та культурного значення. Воно було могутнім, з якого походили царі Ізраїлю. Також контролювало Єрусалим, центр поклоніння, а також культури ізраїльтян. Назва “Іудея” походить від Єгуди, звідси отримуємо сучасні слова “євреї” та “іудаїзм”.

Через могутню значущість, вона стала традиційно асоціюватися із символом рикаючого лева, що уособлює лідерство, силу і безстрашність. Сьогодні символ “Лев Єгуди” є офіційною емблемою міста Єрусалима і поширеним мотивом у єврейському мистецтві та ювелірних виробах.

Нагрудник священика Хошен

Окремі коліна, що становлять націю Ізраїлю, були визнані в єврейському богослужінні давніх часів: Первосвященик (Коен Гадоль) носив у скинії та Святому Храмі в Єрусалимі спеціальний нагрудник, відомий як Гошен, який, відповідно до біблійних інструкцій, складався з 12 різних дорогоцінних каменів, які представляли кожне з дванадцяти поколінь.

Це символізувало унікальність, а також їхню роль у формуванні народу. Хоча хошен більше не існує як ритуальний предмет через руйнування Храму, він залишився потужним образом у єврейській художній уяві.

Хто їхні нащадки сьогодні?

Сьогоднішні коханім (євреї, які мають статус священика) і левіїм (левіти) вважаються спадкоємцями коліна Леві. Незважаючи на відсутність Храму, він, як і раніше, виконує унікальну релігійну функцію в іудаїзмі, а коханім і левіїм відіграють особливу, хоча тепер більш обмежену, роль єврейського ритуального життя.

Інші юдеї вважаються частиною коліна Єгуди. Коліно Веніаміна було поглинуте коліном Єгуди, ймовірно, близько шостого століття до нашої ери.

Решта десять вважаються “загубленими” і, схоже, зникли з історії під час завоювання Землі Ізраїлю ассірійцями та вавилонянами в давнину. Сьогодні вони відомі як “загублені” або “десять загублених колін” – предмет спекуляцій як євреїв, так і неєвреїв про те, що могло статися з їхніми нащадками.

Деякі теорії щодо сьогоднішніх спадкоємців деяких із “загублених племен” включають:

• Перські та індійські євреї телугу стверджують, що вони з коліна Ефраїма.
• Ефіопські іудеї кажуть, що вони походять від Дана, а група Бней Менаше з Індії вважає, що вони походять з Менаше.
• Існує теорія, що актуальна громада друзів в Ізраїлі є нащадками Звулона.
• Деякі люди припускають, що пуштуни сьогоднішнього Афганістану – спадкоємці одного або кількох втрачених племен.
• Самаритяни, громада, що відокремилася від основного іудаїзму приблизно у VIII столітті до н.е., називають себе нащадками Менаше, Ефраїма та Леві.

Попри ці теорії, у сучасному юдаїзмі поділ на “групи” не має такого великого значення. Сьогодні євреї вважають себе одним “племенем”.

Проте, біблійні коліна – важлива частина нашої історії та походження, одним зі способів зв’язку з корінням є вшанування і пам’ять про них, які колись складали Націю Ізраїлю!

Як на Львівщині живуть нащадки галицьких німців

На Львівщині проживає декілька нащадків так званих галицьких німців. Ще у XVII столітті німецькі колоністи за австрійської влади поселилися на землях Галичини. У 1939 році більшість з них примусово виселили до Німеччини. Однак їхні нащадки проживають дотепер на Львівщині та досліджують історію своїх пращурів.

Журналісти “Суспільного” поспілкувалося про традиції Різдва галицьких німців з їхніми нащадками.

Львів’янка Оксана Романишин походить з німецького роду з села Махлінець. Її пращури, так звані галицькі німці, котрі оселилися на теренах сучасної Львівщини ще у XVII столітті. Жінка розповідає, що лише за часів незалежності України почала досліджувати свій родовід.

“В мене бабця — німкеня, але знаєте, за радянських часів це все було дуже обмежено. І був такий страх вдома, тому що бабця боялася сказати, що вона німкеня. Ось це мій прадід Гуммер. Йоган Гуммер. І добре, що я ще зберегла ті фотографії. А це моя бабця, Марія Гуммер”, — каже місцева жителька Оксана Романишин.

Оксана Романишин за фахом викладачка німецької. Згадує, як у дитинстві вчила мову своїх пращурів та яких німецьких традицій дотримується дотепер.

“Все-таки бабця говорила деякі слова німецькі, але що було найцікавіше: з моїм батьком, щоби якісь секрети сказати, вони між собою спілкувалися німецькою мовою. А я тихенько записувала ті слова. Всі святкуємо свята. Ну і завжди – отам у мене є адвент-кранц. То я так запалюю свічки”, — каже жінка.

На Галичині було декілька німецьких поселень. Село Підгайчики — одне з них. Перші німецькі поселенці прибули туди у 1784 році, розповідає співзасновниця музейно-культурного простору “На Унтервалю” Христина Бурич.

Христина Бурич показує давні прикраси. Фото: Ольга Іващук/Суспільне Львів

“Тридцять сімей заснували першу колонію, яка називалася Фрайсбург. Але ця назва не прижилася. І через кілька років вона була перейменована на Унтервальден, що означало “Під лісом”. Вони жили тут до 1939 року, допоки один з таємних пунктів пакту Молотова-Ріббентропа не мав бути виконаний. І прийшло таке повідомлення, що всі люди німецької національності мають покинути свої домівки негайно і виїхати в розподільчі табори”, — каже співзасновниця музейно-культурного простору “На унтервалю” Христина Бурич.

Сьогодні у просторі “На Унтервалю” зібрані експонати, які приносили місцеві жителі. Там зберігаються старі фотографії, меблі, скрині, статуетки, прикраси, які належали німецьким колоністам.

І навіть шпиль з кірхи — єдине, що залишилося від храму, каже Христина Бурич. “На Унтервалю” не лише збирають експонати, а й досліджують німецькі традиції, зокрема різдвяні.

“Кожної неділі перед Різдвом, чотири неділі до Різдва, запалювали по одній свічці, які символізували мир, радість, любов і віру. Ялинка була прикрашена червоними яблуками, горішками, які малювалися у золотистий і жовтий колір. І що було дуже типово — на ялинці завжди мали горіти свічки”, — каже Христина Бурич.

Експонати простору “На Унтервалю”. Фото: Ольга Іващук/Суспільне Львів

Також Христина розповідає і про кулінарні традиції галицьких німців.

“Однією з провідних традицій, котра зародилася і досі є в німців – це випікання штолена. Штолен – це є класичний німецький кекс, котрий випікається за два-три тижні до Різдва. У них на Святвечір було поїдання страв з м’яса, це могла бути печена качка або печений гусак, шніцель”, — каже Христина Бурич.

Штолен — випічка, яку готували на Різдво галицькі німці. Фото: Ольга Іващук/Суспільне Львів

Експонати простору “На Унтервалю”. Фото: Ольга Іващук/Суспільне Львів

Також у просторі “На Унтервалю” проводять екскурсії та проводять різноманітні святкування, аби зберігати традиції.