Про що говорять помідори та життя очима комах. Новини науки

“Моркво, моркво, на зв’язку картопля, нас йдуть підгортати!”. Хто знає, можливо, саме так звучать послання, які рослини відправляють одне одному за допомогою електросигналів.

Цю розгалужену таємну підземну мережу вчені виявили за допомогою експериментів і математичного моделювання. І хоча до того, аби розшифровувати такі послання, ще далеко, сама їх наявність сумніву не підлягає.

Як з’ясували іженер-електрик з Алабамського університету в Хантсвіллі Юрій Штессель і його колега, біохімік Сергій Волков з Університету Оуквуд, рослини можуть обмінюватися сигналами – не лише, якщо вони ростуть у ґрунті поряд одне з одним, але й навіть якщо знаходяться в різних горщиках – головне, щоб між цими горщиками був перекинутий електропровідник (в експерименті використовували срібний дріт).

Результати дослідження оприлюднені в журналі Communicative & Integrative Biology.

Спершу вчені спостерігали “бесіду” рослин одного виду – помідорів. Але згодом з’ясувалося, що в одній мережі можуть успішно спілкуватися різні рослини – наприклад, алое і капуста.

“Я цілком допускаю, що сигнали можуть передаватися через кореневу систему і поширюватися через ґрунт від помідора до, скажімо, дуба. Причому сам ґрунт відіграватиме роль провідника”, – каже Штессель.

Хоча за результатами свого дослідження вчені не змогли дійти до однозначного висновку, про що саме говорять рослини, і чи є сигнали, які вони відправляють, усвідомленою дією, потенційно така мережа відкриває величезні можливості.

Адже якби вдалося відкрити ключ до цього шифру, ми змогли б дізнатися, що тривожить рослини, чим вони хворіють і що їм загрожує.

Самі вчені вже намітили нову область досліджень.

“По-перше, ніхто досі не вивчав когнітивну обробку електричних сигналів, які відправляють і отримують рослини, – каже пан Штессель. – До того ж, зовсім не вивчений спосіб спілкування рослин за допомогою електрохвиль, які передаються повітрям”.

Життя очима комах

Автор фото, Mark Stone Washington University

Чи то вчені з Вашингтонського університету занадто буквально сприйняли вираз “підсадити жучка”, чи то справді дуже захотіли поглянути на світ очима комах, але Шайям Голлакота з колегами дійсно створили мініатюрну відеокамеру, яка кріпиться на жука і передає картинку на смартфон у режимі реального часу.

У камери достатньо непогана роздільна здатність – 160х120 пікселів, зйомка ведеться з частотою від одного до п’яти кадрів на секунду, а зв’язок з телефоном забезпечує технологія Bluetooth. До того ж оператор може дистанційно повертати камеру.

Вчені й раніше створювали мініатюрних роботів, оснащених камерами, але їхня життєздатність була суворо обмежена запасом акумулятора, адже окрім зйомки треба витрачати енергію на пересування робота. Тут за це відповідає сама комаха.

“З’єднавши живу істоту з електронним сенсором, ми взяли найкраще від двох світів”, – каже пан Голлакота.

Камера працює на літій-полімерному акумуляторі, запасу якого вистачає більш як на годину трансляції. До того ж пристрій можна запрограмувати так, аби зйомка велася лише під час руху жука, і тоді заряду може вистачити на 6 годин запису.

Як операторів вчені використовували двох видів жуків – Asbolus laevis і Eleodes nigrina, – які здатні без особливих незручностей носити на собі камеру вагою в пів грама. Камери кріпилися на безпечний клей, і після завершення зйомок їх успішно знімали з комах, після чого вони прожили ще понад рік.

Пан Голлакота каже, що надалі планує оснастити такими пристроями десятки, а то й сотні жуків, щоб за їхньою допомогою створити детальну карту середовища існування комах.

Протей: міцний, як алмаз, але легший і дешевший

Автор фото, Getty Images

Цей легкий, але при цьому неймовірно міцний матеріал, не беруть ані циркулярні пили, ані потужні дрелі, ані гідроабразивне різання.

Вчені зі Стерлінгівського університету назвали його протеєм на честь давньогрецького бога, який, за легендою, вмів перетворюватися в різних істот та різні предмети. Справа в тому, що цей унікальний матеріал, створений із крихітних керамічних шарів, що плавають в алюмінієвій піні, самостійно трансформується таким чином, аби максимально ефективно протистояти будь-яким спробам його зруйнувати.

“Цей матеріал не просто має тверду поверхню, що здатна протистояти зовнішньому впливу. Він ще й віддзеркалює зусилля, яке докладає свердло чи ріжуча кромка, оскільки керамічні шари створюють вібрацію, руйнуючи інструмент, який посягнув на них”, – пояснює одна із авторок винаходу Міранда Андерсон.

У протея є й друга лінія оборони. Якщо довго пилити чи свердлити його, то керамічні шари все ж подрібняться… на ще більш дрібні шари, які ще сильніше діятимуть на ріжучий інструмент, ще швидше приводячи його в непридатність.

“Сильніша атака – сильніший відпір”, – каже пані Андерсон і приводить наочний приклад. Стальний щит, який використовують сапери під час розмінування, був розпилений “болгаркою” за 45 секунд. Протей цю ж болгарку просто затупив, але не здався.

За словами Андерсон, єдиним природним матеріалом, який може позмагатися з протеєм у міцності, є алмаз, але протей набагато дешевший і легший. Йому, вважають автори винаходу, можна знайти чимало застосувань: від замків і сейфів до захисних вставок і підошов на робочому взутті.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Помідори половинками на зиму: кращі рецепти та особливості приготування

Навіть при достатку різних консервацій на полицях супермаркетів справжні кулінари ні за що не відмовляться від можливості закрутити пару десятків баночок за улюбленими або експериментальними рецептами. Бо це святе! Жоден завод не зможе забезпечити наш стіл чудовими соліннями, компотами і вареннями. А вже про помідори половинками технологи, можливо, і зовсім ніколи не чули. Але ж це неймовірна смачнятина, про яку будеш з ностальгією згадувати навіть у розпал овочевого сезону.

Заготовлені на зиму помідори половинками мають свої особливості в консервуванні та зберіганні. Так, більшістю господарок визнано, що оптимальною тарою для їх закочування є не трилітрові балони, а літрові банки. Втім, якщо сім ‘я у вас велика, і всі небайдужі до помідорів, відмовлятися від улюбленого формату не доведеться.

Ще одне. Томати для консервації помідорів половинками можна брати і браковані – некондиційна частина просто відрізається і викидається. Але пускається в справу обов ‘язково повинна бути міцнішою, щільною і без дефектів.

Беремо два кіло томатів, ретельно їх моїм і половинім так, щоб розріз припадав на середину місця, де кріпилася плодоніжка. Пару ріпчастих цибулин чистимо і шматуємо не найтоншими кільцями (від 3 до 5 мм). Дно ємності для консервації вистилаємо цибулею і присипаємо горошинами перцю. Зверху кладемо половинки томатів, обов ‘язково розрізом вниз. Зверху укладаємо другий шар цибулі і вливаємо пісну олію (неповна ложка на літрову банку). Варимо маринад для помідорів половинками з маслом: на літр води кладемо три ложки цукру і одну солі. Коли все розчиниться, розливаємо розсол і під кришку додаємо ложку оцту. Стерилізуємо літрові банки близько 10 хвилин і відразу ж укупорюємо. Остигати помідори половинками з цибулею повинні під укриттям, в перевернутому вигляді. А зберігатися можуть і на полиці в коморі. Повірте, не вибухнуть.

Смачними виходять не тільки самі томати, а й навколишнє їхнє середовище. Нерідко їдки приділяють їй увагу більше, ніж овочам. Хоча, зізнатися, і помідори, обділеними ними не залишаються.

Для початку розводимо за всіма правилами желатин. На 2,5 кіло помідорів буде достатньо столової ложки. Поки він набухає, укладаємо на дно “трійки” листик лавра, гілочок п ‘ять петрушки і 4-5 часникових долок. Підготовлені половинками помідори укладаємо “попками” догори по плечики, зверху розкладаємо укропник і присипаємо горошками перцю. Робимо розсол: у літрі води кип ‘ятим півтори ложки солі і п’ ять цукру. Після зняття каструлі з вогню розчиняємо желатин і заливаємо сумішшю банку. Перед закочуванням вливаємо ложечку оцту; стерилізувати можна, але не обов ‘язково – цей рецепт помідорів половинками забезпечує непогане збереження консервації. Навіть льоху не буде потрібно.

Якщо ви любите оригінальні варіанти закруток, наступний вам напевно сподобається. Рецепти помідорів половинками на зиму досить різноманітні, але цей точно варто окремо. Такого чудового результату ви явно не очікуєте!

Півтора кіло солодкого перцю чистимо від усього зайвого і нарізаємо – або смужками, або некрупними квадратиками. Така ж кількість помідорів половинім. Овочі складаємо у велику каструлю, всинаємо ложку з гіркою солі, вливаємо по півсклянки меду і яблучного оцту, після чого перемішуємо. Чекаємо, поки суміш пустить сік. Тепер поміщаємо ємність на вогонь і нагріваємо 15-20 хвилин, після чого розкладаємо по банках, доповнюємо перцем-горошком, закочуємо, перевертаємо і остужаємо. А взимку насолоджуємося оригінальними помідорами-половинками.

Мариновані томати дуже смачні. Але якщо ці овочі закатати в їх же соку, вони стають ще більш смачними. І тоді такі помідори – половинками, з цибулею – увійдуть до топ популярності вашого сімейного меню.

Нам знадобиться приблизно п ‘ять кіло томатів, півкілограма ріпчастої цибулі і часнику мінімум чотири зубчики (частіше йде ціла головка). Приблизно 2 кг мелем на сік (можна протерти його через сито, якщо бентежать насіння і шкурка), інші ріжуться навпіл. У стерилізовані посудини розкладаються томати, цибулини, порізані крупно, і дольки часнику. Можна додати також горошини чорного перцю; любителі гострого можуть присовокупити і колечки пекучого перцю.

Тепер готуємо овочі, розкладені по ємностях. Для цього заливаємо їх окропом і витримуємо десять хвилин у прикритому кришками стані. Тепер справа за заливкою, для якої у віджатому соку розчиняємо пару ложок цукру і три солі, кип ‘ятимо її і розливаємо по банках. Перед закупорюванням в кожну додаємо оцет, в літрові – по ложці, в трилітрові – по дві. Остужати помідори (половинками, з цибулею), на зиму заготовлені, слід класичним чином: банки перевернуті і укутані чимось утеплюючим. Зберігається така заготовка дуже непогано. Ні холодильник, ні підвал не будуть потрібні.

Кавказька кухня спокуслива для всіх, хто любить попряніше і гостріше. Консервація на зиму винятком не є: старовинні рецепти грузинів, вірмен та інших черкесів приваблюють мало не весь світ. Є в цьому достатку і спосіб заготовити помідори половинками, зробивши їх смак просто незабутнім.

Почнемо з начинки. Для неї ріжемо помільше два стручки пекучого перцю (це на півтора кіло томатів), давимо чи іншим способом подрібнюємо очищена головка часнику, рубаємо пучок петрушки, аналогічну кількість кінзи і трошки (гілочку-іншу) базиліка. Все це добро перемішуємо і залишаємо для наполягання і взаємного просочування.

Помідорки розрізаємо вздовж, між половинками прокладаємо товстий шар отриманої суміші і зліплюємо їх заново. Це не обов ‘язково, просто так надалі продукт буде легше вживати – суміш не розпливеться за обсягом консерваційної ємності. Та й виглядати закрутка буде красивіше. Томати поплотніші за трамбуєм по посудинах. Тільки не мнем помідорчики, вони повинні зберегти вихідну форму.

Тепер варимо маринад. Для нього кип ‘ятимо 2,5 літра питної води, кладемо в неї пару лаврових листків (можна більше, якщо цінуєте ароматність і пряність) і засипаємо півсклянки великої солі. Коли розсіл охолоне, заливаємо ним тару і притоплюємо її вміст перехрещеними паличками (помідори намагатимуться спливти). Їстівними і неймовірно смачними вірменські помідори половинками стануть вже через три дні. Але якщо ви збираєтеся розтягнути задоволення на всю зиму, радимо банки закрутити кришками і визначити на зберігання в льох або холодильник. На жаль, це гранична умова.

Помідори половинками можна закрити, використовуючи не тільки класичні варіанти заливок. Анітрохи не гірше виходять томати без оцту. Маринад у цьому випадку робиться з чотирма ложками цукру, однією – солі і маленькою ложечкою лимонної кислоти (розрахунок ведеться на літр води).

Вдалою буде і консервація, в якій оцет або лимонка замінена горілкою. Пропорції ті ж. Тільки кислота замінюється двома ложками цього напою. Рекомендовано також ввести пів-ложечки червоного молотого гострого перцю.

Той факт, що консервуються помідори половинками, ніяк не позначається на загальних правилах заготівлі на зиму цих овочів. Тобто цілком можна додати в банку і огірки, і болгарський перець, і кольорову, брюссельську або примітивну білокачанну капусту. Результат ваших старань не тільки не втратить в якості, але навіть набуде нових (і вельми цікавих) смакових ноток.

До речі, з пряними доповненнями має сенс поекспериментувати. Чому б не вкласти в банку з помідорами-половинками ту ж кінзу (якщо вам не претїть її різкий запах)? Або не скористатися естрагоном? Та навіть м ‘ята може піднести сміливому експериментатору приємний сюрприз. Пробуйте – і діліться з соратниками по любові до кулінарії результатами вдалих експериментів. А вони не забудуть вас, якщо випадково придумають новий чудовий рецепт.