Тютюн запашний: вирощування з насіння, види і сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 21 листопада 2023 Опубліковано: 27 лютого 2019 Перша редакція: 27 квітня 2017 🕒 8 хвилин 👀 24098 разів 💬 0 коментарів

• Посадка й догляд за запашним тютюном
• Запашний тютюн – опис
• Вирощування запашного тютюну з насіння
  • Коли сіяти запашний тютюн
  • Посів запашного тютюну
  • Догляд за розсадою запашного тютюну
  • Коли садити запашний тютюн у ґрунт
  • Як садити запашний тютюн
  • Як виростити запашний тютюн
  • Хвороби і шкідники запашного тютюну
  • Запашний тютюн після цвітіння
  • Лісовий тютюн (Nicotiana sylvestris)
  • Тютюн Лангсдорфа (Nicotiana langsdorffii)
  • Тютюн крилатий (Nicotiana alata = Nicotiana affinis)
  • Тютюн Сандер (Nicotiana x sanderae)
  • Коментарі

  Квітка запашний тютюн давно стала улюбленицею садівників, завдяки оригінальному аромату й широкій палітрі відтінків, якими вона може бути забарвлена. Ця рослина своїм запахом приваблює в сад бджіл, а різноманітність її сортів просто вражає. Батьківщина запашного тютюну – Південна Америка, а в Європу його привіз Христофор Колумб.

  У природі запашний тютюн є багаторічником, але в умовах нашого клімату його вирощують в однорічній культурі.

  Посадка й догляд за запашним тютюном

  • Цвітіння: із червня до вересня.
  • Посадка: посів насіння на розсаду – у кінці лютого або на початку березня, висадка сіянців у відкритий ґрунт – у другій половині травня.
  • Освітлення: яскраве, але розсіяне світло або притінок.
  • Ґрунт: родючий і вологий.
  • Полив: частий і рясний, у суху й жарку погоду – щоденний, але якщо сезон зі звичайною кількістю опадів, то поливати доведеться лише час від часу.
  • Підживлення: при вирощуванні рослини в поживному ґрунті добрива не потрібні, а в бідний ґрунт рідкі комплексні мінеральні підживлення з пониженим умістом азоту вносять двічі за сезон: на початку формування бутонів і на початку цвітіння.
  • Розмноження: насіннєве.
  • Шкідники: колорадські жуки та слимаки.
  • Хвороби: рослина містить фунгіциди, тому хворобами не вражається.

  Запашний тютюн – опис

  Запашний тютюн – трав’яниста рослина з родини Пасльонові заввишки зазвичай від 20 до 90 см із прямостоячими стеблами, маленькими зірчастими квітками й великими листками. Уся рослина вкрита залізистими волосинками. Квітки залежно від виду та сорту можуть бути жовтими, білими, малиновими, червоними чи рожевими, причому рослини з менш яскравим забарвленням квіток мають сильніші пахощі. Зазвичай квітки тютюну розкриваються тільки після заходу сонця. Починається цвітіння запашного тютюну в червні, а закінчується у вересні. До вечора пахощі квіток тютюну посилюються. У культурі рослина з 1867 року.

  Вирощування запашного тютюну з насіння

  Коли сіяти запашний тютюн

  Оскільки однорічний запашний тютюн є рослиною теплолюбною, краще вирощувати його розсадним способом. Посів запашного тютюну на розсаду здійснюють у кінці лютого або на початку березня.

  Посів запашного тютюну

  Для посіву вам знадобиться неглибокий посуд і субстрат, що складається в рівних частинах із перегною, торфу й садової землі. Посівний матеріал необхідно попередньо помістити на кілька днів у вологу тканину для набубнявіння, проте не перетримуйте його – насіння не повинне проклюнутися.

  При посіві дрібне насіння запашного тютюну розкладають по поверхні субстрату, не закладаючи, обприскують водою і накривають склом або плівкою. Посіви сходять при температурі 20-22 °С. Сходи можуть з’явитися через 10-14 днів, і тоді плівку можна зняти, а посіви перенести в найсвітліше місце.

  Догляд за розсадою запашного тютюну

  Запашний тютюн з насіння вимагає регулярного, але не дуже рясного поливу й обережного розпушування ґрунту. Коли на сіянцях розвинуться два справжні листочки, розсаду пікірують. Як пікірувати запашний тютюн? Сіянці поливають, обережно виймають із субстрату разом із земляною грудкою і розсаджують по окремих скляночках. Коли розсада вкорениться, у сіянців прищипують верхівки для стимулювання кущіння.

  Посадка запашного тютюну у відкритому ґрунті

  Коли садити запашний тютюн у ґрунт

  Висадка запашного тютюну у відкритий ґрунт здійснюється, коли встановиться тепла погода, прогріється земля і минуть поворотні заморозки – приблизно з другої половини травня. Але за два тижні до висадки сіянці починають привчати до відкритого повітря, щодня виставляючи розсаду на деякий час на вулицю. Спочатку сеанс має тривати не довше години, але поступово тривалість перебування сіянців на повітрі має збільшуватися, поки вона не зможе перебувати там цілодобово. І тільки після цього розсаду можна висаджувати в квітник.

  Як садити запашний тютюн

  Вирощують тютюн на ділянці, захищеній від сильного вітру і прямих сонячних променів. Декоративні види тютюну до складу ґрунту невибагливі, але його родючість і вологість має значення. Бідний ґрунт потрібно з осені перекопати з компостом або перегноєм і за потреби внести в нього дренуючий матеріал.

  При посадці розсади у відкритий ґрунт необхідно дотримуватися розробленої фахівцями схеми: відстань між ямками має бути не менше 20-30 см. Майте на увазі, що високорослі сорти запашного тютюну можуть сягати майже метра у висоту, а великим рослинам потрібно більше місця. Спочатку сіянці витягуються на повен зріст, а потім починають стелитися по землі.

  У ямках перед посадкою вносять трохи суперфосфату, змішують його з землею, а потім перевалюють у ямку сіянець із земляним грудкою, заповнюють ямку ґрунтом, утрамбовують поверхню і поливають.

  Догляд за запашним тютюном

  Як виростити запашний тютюн

  Вирощування запашного тютюну вимагає виконання звичних для будь-якого садівника процедур – поливань, прополювань, розпушування ґрунту навколо рослини, підживлення та захисту від хвороб і шкідників. Бажано також видаляти засохлі квіти, щоб рослина мала свіжий і доглянутий вигляд.

  Поливають запашний тютюн часто і рясно – в спекотну суху пору щодня. Однак якщо літо з опадами, особливо перейматися рослиною не слід.

  Що стосується підживлень, то при вирощуванні запашного тютюну в живильному ґрунті вони не знадобляться, а якщо ґрунт бідний, то підживлюйте рослину комплексним мінеральним добривом двічі за період вегетації: вперше – щойно почнуть формуватися бутони, а вдруге на початку цвітіння. Не зловживайте азотними підживленнями, інакше отримаєте буйну зелену масу з великого листя, а цвітіння буде мізерним. Добрива додають у воду для поливу.

  Хвороби і шкідники запашного тютюну

  Запашний тютюн досить стійкий як до хвороб, так і до шкідників. У його складі багато фітонцидів, що відлякують шкідливих комах. Їхня дія захищає від шкідників не тільки саму рослину, а й культури поблизу.

  Запашний тютюн після цвітіння

  Восени найкрасивіші кущі запашного тютюну викопують, саджають у горщики і вносять у приміщення, вкоротивши пагони на одну третину. Утримують рослину в світлому місці, поливають у міру висихання ґрунту. А з настанням стійкого тепла знову висаджують у квітник.

  Види і сорти запашного тютюну

  Під загальною назвою «запашний тютюн» об’єднані такі види рослин родини Пасльонові:

  Лісовий тютюн (Nicotiana sylvestris)

  – рослина, що сягає у висоту від 80 до 150 см, із прямими стеблами й пониклими запашними квітками білого забарвлення. Родом цей вид із Бразилії. Рослина ідеально підходить для міксбордерів і вирощування на задньому плані. Не так давно було виведено сортосерію лісового тютюну для контейнерної культури заввишки всього до 25 см;

  Тютюн Лангсдорфа (Nicotiana langsdorffii)

  – однорічник заввишки до 120 см із темно-зеленими квітками дзвонової форми і з незвичайно приємним ароматом. У дикому вигляді тютюн Лангсдорфа виростає в Чилі і Бразилії. У культурі було виведено відносно низькорослий сорт виду Крим Сплеш заввишки від 60 до 90 см;

  Тютюн крилатий (Nicotiana alata = Nicotiana affinis)

  – трав’янистий багаторічник, що вирощується в культурі як однорічна рослина. У нього прямостоячі стебла заввишки від 60 до 70 см, невелике подовжене або ланцетоподібне листя. Вся рослина опушена залізистими волосинками. Трубчасті, кремові, білі або кармінові квітки, що сягають у довжину 7,5 см, із відгином діаметром до 5 см зібрані в пухкі, великі волоті. Відкриваються квітки основного виду тільки ночами, але селекціонери вже вивели сорти крилатого тютюну, що розкриває свої квітки вдень, а також карликові різновиди, які не потребують підв’язування.

  У культурі крилатий тютюн представлений формами і сортами різновиду великоквіткового (тютюн крилатий різн. Грандіфлора) з рожевими, рожево-ліловими, білими, фіолетовими, червоними й темно-червоними квітами. Деякі сорти сягають у висоту півтора метра, а сорти групи Кана не перевищують 40 см. Найпопулярніші сорти цього виду:

  • Івнінг Бриз – рослина заввишки близько 60 см із малиново-червоними квітками;
  • Ред Девіл – компактний сорт заввишки до 40 см із темно-червоними квітками, що не закриваються в денний час;
  • Крімзон Рок – рослина заввишки від 45 до 60 см із червоно-малиновими квітками. Цей сорт отримав нагороду Fleuroselect;
  • Уайт Беддер – рослина заввишки близько 50 см із відкритими в денний час білими квітками;
  • Лайм Грін – кущі заввишки до 75 см зі світло-зеленими квітками;
  • Доміно Самен-Пінк – маленькі кущики заввишки до 30 см із рожево-лососевими квітками.

  Затребувані в культурі також сорти Нічне багаття, Зелене світло, Гавана Епплблоссом, Луневський та інші. Окрім окремих сортів, у продажу можна знайти насіння таких сортосерій:

  • запашний тютюн Сенсація – у висоту рослини цієї серії сягають від 60 до 90 см;
  • серія Нікі – рослини заввишки до 30 см, а забарвлення квіток різних сортів – від білого до малинового;
  • серія Гавана – висота рослин різного забарвлення близько 35 см;
  • Авалон – сорт запашного тютюну різних забарвлень висотою від 15 до 30 см;
  • Перфюм і Рулет – теж низькорослі сорти.

  Тютюн Сандер (Nicotiana x sanderae)

  – це садовий гібрид тютюну крилатого і дикого тютюну Форгета, отримані селекціонерами в 1903 році. Позбавлені аромату квітки цієї рослини більші, ніж у тютюну крилатого. Вони зазвичай червонувато-кармінового відтінку, хоча є і білоквіткові сорти. Тютюн Сандер став базовою рослиною для виведення безлічі сортів запашного тютюну. Перше покоління гібридів цього виду, що входить у серію Таксідо, є кущиками заввишки до 20 см. Вони прекрасно виглядають і в контейнерах, і на клумбах. Найзатребуванішими сортами цієї серії є:

  • Таксідо Лайм – рослини з квітами лимонно-жовтого забарвлення;
  • Таксідо Самен-Пінк – найпопулярніший сорт із рожево-лососевими квітками.

  Курильний тютюн: вирощування з насіння, сорти

  Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 15 серпня 2023 Опубліковано: 19 лютого 2019 Перша редакція: 19 серпня 2017 🕒 12 хвилин 👀 41496 разів 💬 1 коментар

  • Посадка й догляд за тютюном
  • Курильний тютюн – опис
  • Вирощування курильного тютюну
    • Посів насіння курильного тютюну на розсаду
    • Догляд за тютюном у розсадний період
    • Посадка розсади тютюну у відкритий ґрунт
    • Як виростити курильний тютюн
    • Хвороби курильного тютюну
    • Шкідники курильного тютюну

    Тютюн справжній (лат. Nicotiana tabacum), або тютюн віргінський є видом трав’янистих рослин роду Тютюн родини Пасльонові. У промислових масштабах цей вид тютюну вирощують заради листя, з якого виготовляють тютюнові вироби для куріння.

    Батьківщиною тютюну є Перу та Бразилія. Перший опис тютюну та способів його використання дав Бернардіно де Саагун у XVI столітті в «Загальній історії справ Нової Іспанії». Спирався науковець на відомості, отримані від ацтеків, які називали тютюн травою пісітель і використовували для лікування головного болю, гнійних ран, застуди, нежиті, пухлин, здуття живота та інших хвороб. Тютюн отримав свою наукову назву на честь французького посла в Португалії Жана Ніко, який у 1560 році прислав насіння цієї рослини в Париж.

    Сьогодні тютюн вирощують для виготовлення сигар, сигарет, цигарок, самокруток та інших виробів для куріння, а нікотинову кислоту широко використовують для лікування таких хвороб, як діарея, дерматит, глосит, стоматит і інших захворювань. Однак слід пам’ятати, що нікотин дуже токсичний, а деякі речовини, що містяться в тютюні, канцерогенні.

    Посадка й догляд за тютюном

    • Цвітіння: упродовж 25-40 днів із середини літа.
    • Посадка: посів тютюну на розсаду – у кінці лютого або на початку березня, висадка сіянців у ґрунт – із кінця квітня до кінця травня.
    • Освітлення: яскраве сонячне світло.
    • Ґрунт: легкий, повітропроникний і добре дренований.
    • Полив: регулярний у міру висихання верхнього шару ґрунту.
    • Підживлення: через кілька днів після висадки сіянців, потім ще двічі з проміжком 2-3 тижні. У якості добрив використовують розчин комплексного мінерального добрива або курячого посліду (1:10).
    • Вершкування і пасинкування: половину квітконосів слід виламувати: цей захід підвищує якість тютюну. Пагони, що інтенсивно утворюються після вершкування (виламування квітконосів), теж слід видаляти.
    • Розмноження: насіннєве.
    • Шкідники: персикова попелиця, тютюнові трипси та дротяні черви.
    • Хвороби: чорна коренева гниль, суха коренева гниль, чорна ніжка (розсадна гниль), борошниста роса, несправжня борошниста роса (пероноспороз), біла суха плямистість (альтернаріоз), рябуха та вірусні захворювання – тютюнова, або звичайна мозаїка, огіркова мозаїка, бронзовість (верхівковий хлороз) і біла плямистість.

    Курильний тютюн – опис

    Тютюн є однорічною трав’янистою рослиною, яка сягає у висоту 3 м. Стебло у тютюну майже не галузиться. Чергові цільні листки у різних сортів тютюну віргінського можуть бути за формою як вузько-ланцетоподібними, так і широко-яйцеподібними, а їхня кількість на одній рослині може коливатися від 16 до 60. Нижнє листя спадаюче, основа листка напівчерешкова, поверхня смолиста, ворсиста. Червонуваті або рожеві лійкоподібні квіти тютюну зібрані у вузькі верхівкові волотисті суцвіття. Головними господарсько-цінними ознаками тютюну є розмір поверхні й товщина листової пластини. Обробляють тютюн у 84 країнах світу.

    Вирощування курильного тютюну

    Посів насіння курильного тютюну на розсаду

    Насіння курильного тютюну має гарну прорісність, яка зберігається роками. Слід знати, що махорка (сільський тютюн) може рости в умовах середньої смуги та навіть у районах із більш прохолодним кліматом, але тютюн – рослина теплолюбна. Як виростити тютюн для куріння з насіння? Для цього використовують як розсадний, так і безрозсадний спосіб. Розсадний спосіб застосовують для вирощування тютюну в прохолодних регіонах, а в місцевості з теплим кліматом насіння сіють просто в ґрунт.

    Посів тютюну на розсаду проводиться в кінці лютого або на початку березня. Посівний матеріал потрібно попередньо потримати добу у вологій серветці до набубнявіння, додавши у воду для замочування тканини кілька крапель винної кислоти або кристаликів калійної селітри. Цей захід прискорить появу сходів на тиждень. Набубнявіле насіння промивають, просушують, кладуть на вологу тканину в емальований або керамічний посуд і поміщають на пророщування в тепле місце, весь час підтримуючи тканину у вологому стані. На третій-четвертий день на насінні з’являються маленькі паростки. Не чекайте, поки паростки на насінні стануть занадто довгими, тому що вони легко обламуються. Коли проросте 2/3 насіння, його підсушують, обережно змішують зі знезараженим сухим піском і сіють по поверхні добре зволоженого ґрунту з перегною (три частини) і піску (одна частина), а зверху присипають шаром цього ж субстрату. Товщина покривного шару для махорки має бути 3-5, а для тютюну – 7-8 мм. Бажано сіяти насіння в окремі посудини – скляночки, торф’яні горщики або касети, оскільки тютюн, як і інші пасльонові культури, не любить пересадки, а значить, і пікірування. Після посіву поверхню поливають через густе сито, щоб не розмити покривний шар субстрату. Потім посіви накривають плівкою і поміщають у світле місце, куди не потрапляють прямі сонячні промені.

    Догляд за тютюном у розсадний період

    Тримають посудину з посівами при температурі 23-28 ºC. Догляд складається з майже щоденних мізерних поливань і обов’язкового дворазового провітрювання. Коли сіянці проклюнуться, і в них розвинеться перша пара справжніх листочків, температуру знижують до 20 ºC, а витрату води при поливі збільшують. У стадії розвитку 3-4 листків, якщо ви здійснювали посадку в ящик або контейнер, розсаду пікірують у велику посудину. Надалі під сіянці 2-3 рази підсипають родючу землю. Підживлюють розсаду тютюну розчином 30 г аміачної селітри і 20 г сірчанокислого або хлористого калію в 10 л води. З органічних добрив краще використовувати розчин курячого посліду: 1 кг добрива заливають відром води, дають побродити 10-12 днів, час від часу помішуючи, після чого проціджують настій і додають до нього 4-5 обсягів води.

    До висадки у відкритий ґрунт розсада буде готова у віці 40-45 днів, коли сіянці сягнуть у висоту 14-16 см, набудуть 5-6 справжніх листків, стебло у них стане завтовшки 3-5 мм, а коренева система досить розвинеться. Однак за 7-10 днів до посадки сіянці необхідно піддати загартовуванню, для чого їх потрібно щодня виносити на деякий час на відкрите повітря, поступово збільшуючи тривалість сеансів. За 2-3 дні до висадки полив розсади припиняють, а за 2-3 години до посадки здійснюють рясне зволоження сіянців.

    Посадка розсади тютюну у відкритий ґрунт

    Коли минуть поворотні заморозки, а ґрунт на глибині 10 см прогріється до 10 ºC, можна висадити сіянці на грядку. Зазвичай необхідні умови складаються в період із 20 квітня по 25 травня. Ділянка для тютюну має бути сонячною, а ґрунт на ній – легким і повітропроникним. Попередньо потрібно внести в ґрунт під перекопування золу або коров’як.

    У ямки, розташовані на відстані 50 см одна від одної, перед посадкою потрібно вилити по півлітра води. Коли вода вбереться, зробіть у ямці кілочком поглиблення, помістіть у нього сіянець і присипте його коріння спочатку вологим ґрунтом, а зверху – сухою землею, щоб волога з ґрунту не так швидко випаровувалася.

    Догляд за тютюном на грядках

    Як виростити курильний тютюн

    Вирощування курильного тютюну процес нескладний, але певні тонкощі в ньому є. Догляд за тютюном полягає в регулярних поливаннях, розпушуванні ґрунту навколо кущів, видаленні бур’янів і своєчасних підживленнях, яких в ідеалі має бути не менше трьох. Уперше тютюн підживлюють через кілька днів після висадки розсади в ґрунт, потім через 2-3 тижні має відбутися друге підживлення, а через 2-3 тижні після другого – третє. У якості добрив використовують розчин курячого посліду (1:10) або розчин комплексного мінерального добрива, приготованого за інструкцією.

    Для отримання більш якісного курильного тютюну кущі слід вершкувати, тобто виламувати у них приблизно половину квіткових стрілок. Після цієї процедури тютюн почне активно формувати пасинки, які теж потрібно видаляти.

    Шкідники і хвороби курильного тютюну

    Хвороби курильного тютюну

    Тютюн може захворіти на такі грибкові хвороби, як чорна коренева гниль, суха коренева гниль, чорна ніжка (розсадна гниль), борошниста роса, несправжня борошниста роса (пероноспороз), біла суха плямистість (альтернаріоз). Уражають тютюн також бактеріальна рябуха і вірусні захворювання – тютюнова, або звичайна мозаїка, огіркова мозаїка, бронзовість (верхівковий хлороз) і біла пістриця.

    Заходи боротьби з хворобами. Що стосується вірусних інфекцій, то боротися з ними марно: потрібно просто видалити і спалити хворі рослини. Проти кореневих гнилей застосовують п’ятдесятивідсотковий порошок Бенлату, що змочується. А проти бактеріальної рябухи, пероноспорозу, борошнистої роси й інших грибкових хвороб ефективні профілактичні обприскування розсади суспензією Цинеба або Полікарбацину. Узагалі ж найнадійніший захист – це профілактична обробка ґрунту і насіння перед посівом. Від грибкових і бактеріальних хвороб насіння тютюну обробляють упродовж 15 хвилин розчином формаліну: 20 см³ сорокавідсоткового формаліну розчиняють в 1 л води. Два літри такого розчину витрачають на 1 кг насіння. Ґрунт також проливають розчином формаліну.

    Шкідники курильного тютюну

    Зі шкідників для тютюну становлять небезпеку персикова попелиця (тля), тютюновий трипс і дротяний хробак.

    Персикова попелиця, що дає за сезон до 18 поколінь, висмоктує з тютюнового листя сік і залишає в ньому свої екскременти, шкурки після линьки та трупи. Окрім того, вона є рознощиком таких небезпечних невиліковних хвороб, як біла пістриця й огіркова мозаїка. Попелиця виснажує рослину, уповільнює її розвиток, знижує врожайність і погіршує смакові якості тютюну. Боротьба з тлею ведеться препаратами Рогор і Метатіон, а в профілактичних цілях дуже важливі регулярні та ґрунтовні прополювання грядок і щоденний огляд листя тютюну.

    Тютюновий трипс – такий же невеликий, як і тля, шкідник, що дає за літо до 7 поколінь. Трипс прокушує листки тютюну і висмоктує з них сік, від чого якість сировини й врожайність тютюну різко знижуються: уражене листя погано ферментується, нерівномірно висихає і стає після сушки ламким. До того ж трипси, як і тля, переносять вірусні хвороби. Заражений трипсами тютюн слід обробляти інсектицидами.

    Дротові черви, або кістянки – це тверді на дотик жовто-бурі личинки жука-лускуна. Вони живуть у землі, пошкоджують коріння, проробляють ходи в стеблах молодих рослин і виїдають у них серцевину. З ними дуже важко боротися, тому потрібно постаратися не дати їм з’явитися в ґрунті. Якщо ви виявили на ділянці дротяників, то за два тижні до висадки тютюну обробіть ґрунт під перекопування дванадцятивідсотковим дустом гексахлорану, а на наступний день до вечора присипте ґрунт дустом Метафосв і заборонуйте ділянку на глибину 3-4 см.

    Збір курильного тютюну і зберігання

    Тютюн для куріння на дачі вирощується в середньому від 15 до 17 тижнів. Коли листя тютюну перестає рости, починають його збір. У цей час листя набуває найбільшої щільності. Стиглі листки тютюну відрізняються світлішим забарвленням. Збирання проводять вечорами, починаючи з нижніх і найбільших листків. Потім, коли дозріють середні листки, знімають і їх.

    Зібране листя піддають сушінню, витримуючи в темному, добре провітрюваному приміщенні при температурі 25-30 ºC. У процесі сушіння відбувається ферментація тютюну. Багато хто ферментує вже висушений тютюн в електричній духовці при температурі 50 ºC. Не бійтеся витрати електрики: вона мінімальна.

    Що таке ферментація тютюну і для чого вона потрібна? Ферментація – це процес зміни фізичних властивостей за рахунок біологічних або хімічних впливів. Природна ферментація листя тютюну досягається його тривалим зберіганням. Домініканський тютюн, наприклад, ферментують упродовж 5 років при зберіганні в тюках або в дубових бочках. При штучному способі ферментація значно прискорюється. Аби ферментувати вирощений тютюн у домашніх умовах, ви маєте діяти за таким порядком:

    • сухе листя тютюну без слідів зелені (якщо на листках є зелені плями, їх потрібно вирізати, тому що ділянки з хлорофілом не ферментуються) зволожують з обох сторін із пульверизатора, складають стопкою один над одним і накривають поліетиленом;
    • через добу з кожного листка видаляють середню жилку, перевіряючи ступінь вологості листя, від якої залежить якість ферментації: готовий для подальшої обробки листок не повинен бути сирим і водночас не повинен ламатися на вигині. Він має бути сухим і еластичним, як тонка ганчірочка. Занадто вологі листки доведеться підсушити, а сухі – зволожити та ще якийсь час потримати в стопках під поліетиленом;
    • готове для ферментації листя ріжуть на смужки. Добре й швидко з цим справляється локшинорізка. Подрібнений тютюн складають у скляні банки, заповнюючи їх не більше ніж на 2/3, щоб потім перемішувати тютюн струшуванням. Банки закривають кришками «твіст», поміщають у духовку й виставляють у ній температуру 50 ºC. Процес ферментації триває від 5 до 7 днів. Не забувайте час від часу струшувати тютюн у банках, щоб він в’ялився рівномірно. На стінках банок не має бути конденсату, а якщо він з’явився, тютюн потрібно висипати і підсушити, після чого процес ферментації відновлюють. На другий чи третій день процесу тютюн починає видавати аромат меду або фруктів, і це певна ознака того, що ферментація проходить успішно;
    • готовий тютюн висипають на рівну поверхню, злегка підсушують, після чого поміщають на зберігання в будь-яку посудину, що герметично закривається.

    Сорти курильного тютюну

    Сортів тютюну безліч, і робота селекціонерів із виведення все нових сортів триває. Найбільш затребуваними в домашньому господарстві є такі сорти:

    • Голд Вірджинія – тютюн із фруктовим ароматом і ніжним солодкуватим смаком. Цей сорт є основою для багатьох курильних сумішей;
    • Кентуккі Барлі – цей сорт із приємним горіховим ароматом не містить цукру, тому не потребує ферментації. Тобто його висушене листя розпарюють і відразу ж нарізають для куріння;
    • Меріленд – легкий, світлий тютюн повітряної сушки з прекрасним ароматом і смаком, відомий із 1828 року. Це високоврожайний сорт раннього терміну дозрівання;
    • Волкерз Бродліф – один із найбільш ранніх сортів, який можна вирощувати навіть у північних регіонах;
    • Емерікен – ранньостиглий напівароматичний, стійкий до хвороб тютюн, використовуваний як для цигарокі сигар, так і в якості люлькового тютюну;
    • Дукат Кримський – ароматичний тютюн, що легко ферментується, з листям завдовжки до півметра;
    • Турецький Трапезонд – ароматний сорт для цигарок і люльок, легко ферментується і стійкий до несприятливих умов. Назву сорт отримав за ім’ям міста Трабзон (колишня назва Трапезунд);
    • Герцеговина Флор – тютюн із неповторним смаком і ароматом родом із колишньої Югославії. У народі цей сорт називають тютюном Сталіна;
    • Вірджинія 202 – ранньостиглий міцний і ароматний тютюн, стійкий до багатьох захворювань, який практично не вимагає поливу при вирощуванні. Сорт вирізняється надійністю і невибагливістю;
    • Барлі Оріджінел – міцний тютюн, який є основою для більшої частини курильних сумішей;
    • Орієнтал Самсун – ароматний тютюн із низьким умістом нікотину. Найбільш запашний при вирощуванні на сухих ґрунтах. Із поливом він втрачає смак і аромат, зате його врожайність збільшується;
    • Радянський великолистий – цей стійкий до захворювань сорт вирізняється продуктивністю і високими курильними чеснотами східних тютюнів;
    • Сілк Ліф – універсальний великолистий ароматний сорт, який використовується як для цигаркових і люлькових сумішей, так і для виробництва сигар;
    • Дюбек – турецький сорт, який вважають найкращим ароматичним тютюном у світі. Це тютюн для справжніх поціновувачів;
    • Перик – ароматичний орієнтальний тютюн, відомий курцям у всьому світі. Після просушування листя цього сорту квасять у бочках, як капусту, щоб воно набуло своїх незабутніх гостроти й аромату.

    Окремої розповіді заслуговує сільський тютюнець, або махорка. Завезений цей тютюн із Північної Америки до Європи був одночасно з тютюном курильним і відрізняється від нього невисоким зростом (100-120 см), зеленим стеблом із ребристою поверхнею, зеленувато-жовтими квітками та ще дрібнішим насінням. Але головна відмінність між курильним тютюном і махоркою в тому, що в ній міститься вдвічі більше нікотину, та й запах у махорки сильніший і різкіший. Зате махорка куди менш вибаглива і не така теплолюбна, як тютюн для куріння. Сорти махорки поділяються на дві групи за кольором – зелені і жовті. Жовті махорки мають вищі курильні чесноти, тому і цінуються вище. Махорку можна вирощувати не тільки в середній смузі, а й на Уралі, і навіть у Сибіру, причому сіють її просто в ґрунт. Вирощують махорку і в домашніх умовах.