Дзвонити в усі дзвони фразеологізм значення

Якщо ви потрапили на цю сторінку – значить вас цікавить, що означає вислів “дзвонити в усі дзвони”. Розберімо детальніше, що означає фразеологізм “Дзвонити в усі дзвони”.

Ногою ступити ніде – Всюди і всім без розбору розповідати про що-небудь, буквально всім; Широко розголошувати щось.

Мається на увазі, що поширювані відомості носять для когось особистий, інтимний, конфіденційний характер

Фразеологізм “Дзвонити в усі дзвони” – речення

Іще й великий дзвін не бовкнув, а у вдовиному дворі… уво всі дзвони дзвонили. Ведуть Ігната під руки до розправи (П. Куліш);

Коли я дізнався про втечу брата, то дзвонив в усі дзвони.

Не варто дзвонити в усі дзвони про перемогу нашої команди, в інший раз можемо програти комусь слабшому.

Сьогодні треба дзвонити в усі дзвони на всіх рівнях, щоб привернути увагу влади і громадськості до проблем багатодітних сімей.

Треба не мовчати, а дзвонити в усі дзвони, щоб кожен знав про шахраїв та їх схеми.

Дзвонити в усі дзвони походження

Сталий вираз дзвонити (бити) в усі дзвони має історичне коріння. На Русі дзвонили в дзвони під час церковного свята, скликаючи віруючих на службу.

У всі дзвони дзвонили також тоді, коли починалася повінь або пожежа, що було істинним лихом, так як всі будівлі були з дерева. Варто було з’явитися вогненному півню, як вигоряли цілі села і міста.

Дзвони сповіщали городян про наближення ворогів, ворожого війська.

У наш час вираз “дзвонити в усі дзвони” має переносне значення і вживається у мові з несхвальним відтінком, коли людина починає всім підряд розповідати все без розбору, базікати без упину.

Чому в церкві дзвонять у дзвони?

Дзвін сприймається як неодмінна приналежність християнського храмового богослужіння, а тим часом цей звичай виник задовго до появи християнства. Ще в Давньому Єгипті ударами гонга зазначалося початок жертвопринесення. Найдавніше свідчення про вживання дзвонів відноситься до IV століття н. е. У цей час вперше були використані дзвони, відлиті з міді. Оскільки найбільш розвинене ливарне виробництво знаходилося в римській провінції Кампанії, і дзвони стали називатися кампанії.
Після встановлення християнства дзвін став використовуватися для призову християн до богослужіння і для оповіщення про час обов’язкових молитов. Близько VIII століття н. е. в церковному статуті з’явилася згадка про чотирьох різних способах дзвону. Найпростіший з них – благовіст – мірні удари в якій-небудь дзвін, що закликають до богослужіння.
У свята застосовувався передзвін, при якому вдаряли в усі дзвони по черзі. При кончині єпископа чи священика також проводився дзвін одночасно в один або два дзвони. Такий дзвін називався заупокійним. Четвертий – це дзвоніння по великих святах: під час Великодня, Різдва або престольного свята даного храму. При дзвоніння дзвонять «у всі тяжкі», тобто відразу в усі дзвони храму.
Так що дзвонити у дзвони – це дуже давня традиція, корінням йде в глибоку старовину.

Пиши в коментарях свої зауваження щодо статті. Будемо активно виправляти.

Ви використовуєте старий браузер – Internet Explorer ! Сайт може працювати неправильно. Ми рекомендуємо використовувати Internet Explorer 11.

© 2024 Всі права захищені. При використанні матеріалів нашого сайта посилання на наш сайт обов’язкове! Дякуємо за розуміння.