24 роки в’язниці за Слов’янськ. Українського нацгвардійця Марківа засудили в Італії

Суд присяжних італійського міста Ассізі визнав бійця української Нацгвардії Віталія Марківа винним у причетності до вбивства фотографа Андреа Роккеллі під час боїв під Слов’янськом у 2014 році. Про це повідомляє голова Християнського товариства українців в Італії Олесь Городецький з зали суду.

Сам Марків свою вину заперечує і наполягає на тому, що жодного стосунку до загибелі італійця він не має.

У МВС України обіцяють оскаржити рішення.

Президент Володимир Зеленський доручив МЗС і Генпрокуратурі терміново зайнятися питанням повернення Марківа в Україну.

“Жахлива новина! Італійський суд засудив Віталія Марківа до 24 років ув’язнення. Нема слів”, – написав Олесь Городецький. Це ж підтверджує і кореспондентка “Радіо Свобода” Наталія Кудрик.

“Суд вирішив також направити запит на відкриття кримінального провадження проти народного депутата України Богдана Матківського”, – додав Олесь Городецький. Депутат Богдан Матківський – колишній командир взводу Нацгвардії, який давав свідчення на захист Марківа.

Саме оголошення вироку затримали на понад годину. За свідченнями присутніх, у переповненій залі суду було багато представників української громади, а також італійської преси.

Автор фото, МВС України / Олесь Городецький

Марків у суді до оголошення вироку

Перед цим Марків виголосив своє заключне слово суду.

“Не заглиблюючись у справу, про яку вже достатньо говорили мої адвокати, хочу сказати: я солдат, я патріот своєї країни… Вірю у правосуддя і дякую вам за вашу роботу”, – процитував його Олесь Городецький.

Автор фото, Facebook Олеся Городецького

Віталія Марківа у суді підтримувала численна українська громада Італії

“24 роки Віталію Марківу – несправедливе і ганебне рішення італійського суду. Воно буде оскаржене. Наш гвардієць і держава Україна не винні у загибелі репортера Роккеллі. Він став жертвою агресивної Росії, яка розв’язала у Слов’янську війну на Донбасі. Боротимемося далі!” – заявив міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков.

Просили 17 років

Віталія Марківа арештували 30 червня 2017 року в Болоньї, і відтоді він перебував у слідчому ізоляторі. Як з’ясувалося, чоловік має громадянство України та Італії, через що може користуватися консульською підтримкою з українського боку.

Марківа звинуватили у причетності до умисного вбивства італійського фоторепортера Роккеллі у травні 2014 року поблизу Слов’янська.

Автор фото, МВС України

Марківа затримали в італійській Болоньї, куди він прилетів провідати матір. З того часу чоловік вже два роки перебуває за ґратами без права застави

Про це свідчив французький журналіст Вільям Роглон, який тоді ж був у тому районі.

Обвинувачення, яке базувалося на словах француза, стверджувало, що 24 травня 2014 року Віталій Марків як “командир” Нацгвардії був причетний до 30 мінометних ударів по підніжжю гори Карачун, де перебували журналісти.

Внаслідок цього загинув Андреа Роккеллі та його російський фіксер-перекладач Андрій Миронов.

Як передавала “Радіо Свобода”, у травні італійський прокурор наполягав, що хоча Віталій Марків і не вчинив убивство сам, але інформував керівництво Нацгвардії про рух цивільних біля підніжжя Карачуна, а командири Нацгвардії зі свого боку дали сигнал вояками ЗСУ, що з мінометів відкрили вогонь по групі іноземних журналістів.

Віталій Марків, перебуваючи на бойовій позиції на горі Карачун, у силу своїх службових обов’язків не міг не знати, по кому буде спрямований вогонь, переконаний головний обвинувач Андреа Дзанончеллі.

За його словами, український нацгвардієць був співучасником злочину, не беручи в ньому безпосередньої участі: “Там убивали журналістів. Крапка”.

Андреа Роккеллі загинув біля підніжжя гори Карачун, де у травні 2014 року йшли жорсткі бої між українською армією та проросійськими силами. У МВС України кажуть, що італієць потрапив туди без української акредитації

Потерпілих у суді представляла сім’я журналіста Роккеллі, профспілкова Федерація італійської преси (FNSI), обласна Асоціація журналістів Ломбардії (ALG), а також заснована Роккеллі організація Cesura Lab.

Перераховані організації ще й позиваються до держави Україна, від якої вимагають 30 тис. євро компенсації.

На одному з останніх засідань суду у травні прокурор попросив визнати італійського українця винним у співучасті в умисному вбивстві Роккеллі з можливим вироком – 24 років в’язниці, повідомляли у прес-службі української Нацгвардії.

Водночас прокурор закликав врахувати відсутність судимостей у Марківа і його гарну поведінку під арештом та скоротити термін ув’язнення до 16 років, але додати один рік за “посягання на вбивство французького репортера”, який був у зоні бойових дій разом з Роккеллі.

Так обвинувачення вийшло на вимогу 17 років в’язниці для Віталія Марківа.

У підсумку суд дав максимальні 24 роки.

Вже після оголошення вироку речник МВС України Артем Шевченко повідомив, що кілька італійських журналістів, з якими Віталій Марків спілкувався на Карачуні, стали активними свідками обвинувачення у його справі.

Дивіться більше у FacebookBBC не несе відповідальності за контент інших сайтів.

Кінець Facebook допису, 1

За словами Артема Шевченка, Марків “прямо радив італійським репортерам не їхати в цей район через активні бойові дії та велику небезпеку”.

Без мінометів

Автор фото, УНІАН

Гора Карачун біля Слов’янська у травні 2014 року – епіцентр бойових дій на Донбасі. Саме місто тоді було під контролем проросійських сил так званої “ДНР”, а гору обороняли підрозділи АТО

Захист українця наполягав на тому, що обвинувачення є абсурдним та не має реальних свідчень.

А отримані з МВС України (якому підпорядковується Нацгвардія) документи доводили, що у травні 2014 році Віталій Марків не був “командиром”, а лише сержантом.

Його підрозділ тоді не мав на озброєнні мінометів, а використовував лише автомати, а з позиції, де перебував Марків, не було видно місця загибелі італійця – воно було з іншого боку гори Карачун.

“Бійці були озброєні стрілецькою зброєю і не мали тяжкої та далекобійної зброї, якою могло бути смертельно уражено італійського журналіста Андреа Роккеллі 24 травня 2014 року. До того ж, позиція, де відповідно до наказу свого командира ніс службу Віталій Марків, мала сектор спостереження (село Андріївка) відмінний від того, де було вбито італійського фоторепортера (залізничний переїзд перед керамічним заводом). Цю позицію на той час займали бойовики-сепаратисти очолювані російським ватажком Гіркіним. Звідти постійно обстрілювали українські підрозділи на Карачуні”, – заявив на суді у травні виконувач обов’язків командира Нацгвардії Микола Балан.

Сторона захисту особливо наполягала на виїзді на місце події, однак обвинувачення відмовилося від проведення слідчих дій там.

Автор фото, Facebook Артема Шевченка / Юлія Бабич

Міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков також давав свідчення у суді над Марківим

Так само були проігноровані пропозиції України створити спільну слідчу групу.

Водночас українське МВС передало італійській стороні офіційну позицію, з якої випливає, що італійського журналіста попереджали про небезпеку перебування у підніжжі гори Карачун.

Однак Андреа Роккеллі проігнорував попередження й поїхав у район бойових дій без офіційної акредитації зі сторони України, де потрапив під перехресний вогонь.

Українська сторона стверджує, що насправді італієць та росіянин загинули від мінометного обстрілу зі сторони проросійських сил.

А адвокат Марківа Раффаеле Делла Валле наголосив, що прокуратура міста Павії та родина загиблого намагаються “призначити винного”, а не знайти справжнього винуватця.

Хто такий Віталій Марків

Автор фото, МВС Україна

Віталію Марківу 29 років, він народився у містечку Хоростків на Тернопільщині.

У 2003 році разом з родиною переїхав до Італії, де навчався і згодом отримав громадянство.

Віталій Марків повернувся в Україну під час Майдану, був у Самообороні.

З початком війни став волонтером, а пізніше бійцем 1-го батальйону Нацгвардії оперативного призначення (“Батальйон імені Кульчицького”) – це підрозділ, що складався переважно з “майданівців”.

Воював під Слов’янськом, отримав звання старшого сержанта, яке не є офіцерським.

У червні 2017 року поїхав до Італії, щоб відвідати матір, де і був затриманий італійськими правоохоронцями.

Стежте за нами в Telegramабо Viber! Ми щодня надсилаємо добірку найкращих статей.

Що сталося під Слов’янськом і за що посадили Марківа в Італії

Суд в Мілані починає розгляд апеляції у справі Віталія Марківа – старшого сержанта Національної гвардії України, якого звинувачують в причетності до вбивства італійського фоторепортера Андреа Роккеллі та його російського перекладача і журналіста Андрія Миронова під час боїв під Слов’янськом у 2014 році. Ми розповідаємо, що відомо про загибель журналістів, якими доказами керувалися італійські присяжні і чому вирок Марківу став шоком для багатьох українців.

Рік тому суд першої інстанції засудив Марківа до 24 років позбавлення волі. Це рішення викликало обурення в Україні. Вирок тут назвали несправедливим, на захист Марківа організовували акції та флешмоби.

В Україні Марківа називають справжнім патріотом своєї країни: маючи італійський паспорт, він приїхав захищати ідеали демократії на Євромайдан. А потім пішов добровольцем на фронт на Донбасі. Для противників офіційного Києва ця справа цінна тим, що вперше суд європейської країни фактично визнав українських військових на Донбасі вбивцями журналістів.

Ця стаття містить контент, наданий Google YouTube. Ми питаємо про ваш дозвіл перед завантаженням, тому що сайт може використовувати файли cookie та інші технології. Ви можете ознайомитися з політикою щодо файлів cookie Google YouTube i політикою конфіденційності, перш ніж надати дозвіл. Щоб переглянути цей контент, виберіть “Прийняти та продовжити”.

Прийняти та продовжити

Кінець YouTube допису, 1

Доля нацгвардійця стала предметом переговорів президента Володимира Зеленського з лідерами Італії та з Папою Римським, а МВС України підготувало до апеляції матеріали, які, вважають у відомстві, можуть докорінно змінити ставлення суду до Марківа.

Що сталося під Слов’янськом

Слов’янськ, стотисячне місто на півночі Донецької області, був однією з найгарячіших точок Донбасу в травні 2014 року.

Саме тут група озброєних людей на чолі з російським офіцером у відставці Ігорем Гіркіним (Стрєлковим), до якої приєдналися місцеві проросійські активісти, захопила адміністративні будівлі, обладнала блокпости на в’їздах у місто і збудувала оборону проти урядових сил.

Поблизу Слов’янська постійно точилися бої, обидві сторони задіяли артилерію, а Збройні сили України – ще й військову авіацію.

Журналістам з українським паспортом працювати в Слов’янську було проблематично ще з кінця квітня 2014 року. Натомість у місті було доволі багато іноземних працівників ЗМІ, які постійно їздили околицями, збираючи новини про те, що відбувається в зоні бойових дій.

Автор фото, Court materials

Згідно з матеріалами суду, журналісти зупинилися біля керамічної фабрики “Зевс”, щоб сфотографувати цей потяг

24 травня 2014 року 30-річний італійський фотожурналіст Андреа Роккеллі та його перекладач, 60-річний російський журналіст і правозахисник Андрій Миронов, дізналися про обстріл, який стався неподалік від Слов’янська, і вирішили виїхати на місце інциденту. До них приєднався французький журналіст Вільям Рогелон, що жив з ними в одному готелі.

На машині місцевого таксиста вони виїхали зі Слов’янська, а на околиці міста зупинилися біля керамічної фабрики “Зевс”, яку перетворили на один зі своїх опорних пунктів сепаратисти. Фабрика була розташована біля підніжжя гори Карачун – стратегічно важливої висоти, на якій була телевежа. Станом на той момент Карачун контролювали урядові сили.

Автор фото, Novaya gazeta

Андрій Миронов (ліворуч) і Андреа Роккеллі загинули 24 травня 2014 року під Слов’янськом

Біля фабрики – залізничні колії, для захисту своїх позицій від українських силовиків сепаратисти використовували розташовані на цих коліях товарні вагони. Від постійних обстрілів потяг поступово руйнувався – як видно з матеріалів кримінальної справи, що є в розпорядженні ВВС, саме його і вирішили сфотографувати журналісти.

Після того, як вони вийшли з авто, підійшли до потяга і зробили кілька знімків, над їхніми головами просвистіли автоматні черги. При цьому на одязі репортерів не було жодних символів з написом “преса”, вони працювали без бронежилетів і шоломів.

Журналісти, таксист і місцевий хлопець, що випадково опинився там, стрибнули в яр поруч з дорогою, вирішивши перечекати атаку. На відео, яке зняв у цьому яру Андреа Роккеллі та яке пізніше виклали в YouTube, чути постріли, а Андрій Миронов, що вже мав досвід роботи в гарячих точках, каже, що група, вочевидь, потрапила під перехресний вогонь.

Загиблому італійському журналісту Андреа Роккеллі було 30 років

Уже після того, як камера Роккеллі вимкнулась, залпи стали гучнішими. Місце, де сховалися журналісти, почали обстрілювати з міномета. Очевидно, один зі снарядів влучив просто в їхнє укриття.

Андреа Роккеллі й Андрій Миронов загинули на місці. Вільям Рогелон отримав поранення ніг, але зумів дістатись Слов’янська, де розповів про події іншим журналістам.

Хто такий Марків

Роккеллі й Миронов стали першими журналістами, які загинули під час бойових дій на Донбасі.

Вже наступного дня після інциденту тодішній представник ОБСЄ з питань свободи преси Дуня Міятович зажадала негайного і ретельного розслідування цих подій і затримання відповідальних за смерть журналістів.

Проросійські сепаратисти і українські силовики звинуватили одне одного у фатальному обстрілі ще до початку будь-якого офіційного розслідування.

З українського боку за розслідування взялася Служба безпеки України – вона керувала АТО. Однак спочатку провести слідчі дії під Слов’янськом було неможливо через постійні бої, а згодом в української спецслужби на цю справу, схоже, банально не вистачало ресурсів. У будь-якому випадку, 2017 року власне розслідування – без виїзду на місце події – почали італійські правоохоронці.

Наразі незрозуміло, що саме змусило їх звернути увагу на персону нацгвардійця Віталія Марківа. Уродженець Тернопільщини, він емігрував до Італії разом з мамою у 14 років. В Італії мати Марківа вийшла заміж, а Віталій отримав італійське громадянство, не втративши при цьому українське.

Марків активно стежив за тим, що відбувається на першій батьківщині, цікавився політичними подіями – і в грудні 2013 року прилетів до Києва, щоб приєднатися до активістів Євромайдану. Він брав участь у нічних чергуваннях і навіть давав коментарі про протести в центрі столиці України італійським журналістам – пізніше знайомство з ними відіграє важливу роль у його справі.

Автор фото, Ministry of internal affairs of Ukraine

Зараз Віталію Марківу 31 рік. Останні три роки він провів за ґратами в італійській в’язниці

Навесні 2014 року Марків серед інших добровольців – учасників Майдану – записався у добровольчі батальйони, що увійшли в структуру Нацгвардії. Почавши службу рядовим, Марків дослужився до старшого сержанта.

Під час однієї з відпусток, влітку 2017 року, Віталій вирішив полетіти до матері в Італію. Незабаром після прильоту в аеропорт Болоньї Марківа затримали і взяли під варту.

Із заявою на підтримку Марківа негайно виступила українська Нацгвардія, справа потрапила під особистий контроль міністра внутрішніх справ Арсена Авакова.

Спочатку арешт Марківа вважали в Києві непорозумінням, яке неодмінно владнають у справедливому суді європейської Італії. Однак після того, як в липні 2019 року суд присяжних Павії, невеликого містечка неподалік від Мілана, батьківщини загиблого журналіста Роккеллі, засудив Марківа до 24 років тюремного ув’язнення, – хоч прокурор просив 17-річний термін – Україну охопив шок.

Величезні банери з портретом Марківа розмістили на одній з центральних площ Києва і на будівлі міністерства внутрішніх справ країни. Питання про перегляд вироку щоразу порушується на українсько-італійських переговорах на найвищому рівні. У червні цього року Офіс президента України за підсумками телефонної розмови Зеленського з Папою Римським Франциском заявив, що “Його Святість . опікується питанням звільнення українського військовослужбовця Віталія Марківа”.

Докази провини

Ухвалюючи рішення про суворий вирок, суд Павії керувався такими міркуваннями.

Насамперед, і цього не заперечує і сам Марків, 25 травня 2014 року, в день загибелі журналістів, він перебував на горі Карачун в складі свого батальйону Нацгвардії.

У планшеті Марківа, який вилучили у нього під час арешту, знайшли десятки фото, зроблених на пагорбі. Обвинувачення вирішило, що на деяких з цих знімків зафіксована постійна бойова позиція Марківа. З неї, зробили висновок слідчі, проглядається місце, де під обстріл потрапили журналісти.

Спочатку преса повідомляла, що Марківа звинуватили в тому, що він і його частина Нацгвардії обстріляли горезвісний яр з мінометів. Пізніше, коли Нацгвардія надала докази того, що на той момент на її озброєнні мінометів не було, картину подій уточнили.

У вироку суду вказано, що Марків, який мав спостерігати за своїм сектором біля підніжжя Карачун, побачив беззбройних репортерів і відкрив вогонь з автомата, а після цього – скорегував вогонь мінометів підрозділу Збройних сил України.

У травні 2014 року урядові сили займали позиції на горі Карачун, яка височіла над контрольованим сепаратистами Слов’янськом

Суд вирішив, що Марків цілком міг це зробити: на деяких фотографіях на його зброї можна побачити оптичний приціл, через який можна було стежити за переміщенням журналістів біля підніжжя Карачун, а на інших знімках на його амуніції видно дві рації. Одна, зробили висновок прокурори, – для зв’язку зі своїми товаришами з Нацгвардії, інша – з солдатами ЗСУ, у яких на озброєнні були міномети.

Запит захисту Марківа на проведення розслідування безпосередньо на Карачуні суд не задовольнив: натомість на засіданні користувалися скріншотами з програми Google Maps і схемами, намальованими від руки учасниками процесу.

Свідчення товаришів Марківа по службі, які прибули на суд до Павії і розповіли, що насправді його позиція була в іншому місці, звідки місце загибелі журналістів не проглядалося, присяжні визнали непереконливими.

По-перше, в рішенні суду відзначили розбіжності у свідченнях нацгвардійців.

По-друге, в Павії звернули увагу на документ, що з’явився на лояльному до сепаратистів сайті “Русская весна”. У ньому були перераховані свідки захисту Марківа і йшлося про те, що ці люди “пройшли інструктаж про важливість підтвердження версії захисту і дали письмові зобов’язання щодо нерозголошення будь-яких відомостей, що суперечать офіційній версії захисту, навіть у побуті”.

Українські силовики назвали цей документ фальшивкою – навіть прізвище командувача Нацгвардією було написане з помилкою. Однак посилання на цей документ є в тексті вироку Марківа.

Проти Марківа врахували і заяви італійських журналістів. З одним з них, Марчелло Фаучі, Віталій познайомився ще на київському Майдані. У травні 2014-го, коли Марків зі зброєю в руках охороняв телевежу на Карачуні, а Фаучі розповідав італійським читачам про те, що відбувається на Донбасі, журналіст час від часу телефонував своєму знайомому, щоб розпитати про ситуацію в околицях Слов’янська.

У день загибелі журналістів Фаучі і його колега Іларія Морані набрали Марківа, який порекомендував їм не їхати на Карачун, оскільки там зараз дуже небезпечно. Ця розмова не записувалася, проте була, як стверджує Морані, дослівно наведена в його статті під назвою “Україна, розповідь капітана: ось як помер Роккеллі”, яку опублікувала італійська газета Corriere della Sera.

“Зазвичай ми не ведемо вогонь у напрямку міста і по мирних жителях, але щойно бачимо рух, ми заряджаємо важку артилерію. Так сталося з машиною двох журналістів і перекладача. Ми стріляємо звідси в радіусі півтора кілометра. Тут немає чіткого фронту, це не війна, як в Лівії”, – нібито заявив журналістам Марків.

Сам Марків на суді сказав, що дізнався про загибель Роккеллі й Миронова від італійців, які телефонували йому, тому не міг описати їм обставини їхньої загибелі.

Автор фото, Court materials

Італійські слідчі не їздили в Україну для проведення експертиз. Яку саме позицію займав на горі Карачун Віталій Марків, суд встановлював, спираючись на карти, фотографії з планшета обвинуваченого і схеми, намальовані його товаришами по службі

Непрямим доказом провини Марківа можуть бути згадані у вироку дані перехоплених телефонних розмов обвинуваченого.

Наступного дня після арешту в Італії в розмові з українським консулом він нібито описував ситуацію із загибеллю Роккеллі так: “Людина приходить в савану, і гід каже їй: не ходи туди, там лев, який може тебе з’їсти. Людина сама вирішує, йти їй туди чи ні. Якщо ж вона все-таки вирішує йти, і лев її з’їдає, хто після цього потягне лева до суду?”

Навряд чи додали італійським присяжним бажання захищати Марківа і фотографії, знайдені в його планшеті. Окрім знімків, які в очах обвинувачення стали доказами його провини, тут було зображення зв’язаного чоловіка з мішком на голові у багажнику авто – Марків пояснив, що його затримали під час спроби замінувати дорогу.

Аргументи українців

Відразу після оприлюднення вироку суду першої інстанції захист Марківа заявив, що подаватиме апеляцію на це рішення. “(Цей) вердикт є політичним і викликає розчарування в італійському правосудді . Якби на місці Віталія був американський або російський солдат, він був би виправданий”, – заявив для “Радіо Свобода” італійський адвокат Марківа Раффаелле Делла Валле.

Несподівано суворий вирок змусив активно долучитися до цієї історії й одного з найвпливовіших людей України – міністра внутрішніх справ Арсена Авакова: саме в його сферу входить Нацгвардія, в якій служив Марків.

Уже восени минулого року його відомство забрало у Служби безпеки справу загибелі Роккеллі й Миронова. Слідчі Авакова провели десятки допитів і експертиз, які дозволили міністру в серпні цього року заявити про отримання українськими правоохоронцями доказів невинуватості Марківа.

Автор фото, Ministry of internal affairs of Ukraine

Долею Віталія Марківа (зліва) опікується один з найвпливовіших українських політиків, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков (в центрі)

Допити військових Нацгвардії, що служили разом з Марківим, дозволили визначити точну позицію, на якій ніс службу обвинувачений, заявили в українській поліції.

Вона була не лише за 1 760 метрів від місця загибелі журналістів – тобто вести прицільний вогонь з автомата Калашникова, який був на озброєнні у Марківа, звідти було неможливо, – так ще і фатальний яр звідти “був за межами візуального спостереження” .

Українські поліцейські заявили, що знайшли хлопця, який, ймовірно, стрибнув у яр разом з журналістами і таксистом, – місцевого, який заявив, що перші черги 24 травня 2014 року пролунали ні з Карачуна, а з боку заводу “Зевс”, котрий перебував під контролем сепаратистів.

Слідчі провели фоноскопічну експертизу відеозапису, який зробив Роккеллі в яру за лічені хвилини до смерті. Вони встановили, що по журналістах стріляли не з відстані у півтора кілометра, де перебували українські силовики, а за 200-300 метрів, тобто з дистанції того ж “Зевса”.

Крім того, заявили поліцейські, в кишені загиблого Андрія Миронова знайшли записку, на яку чомусь не звернули увагу слідчі СБУ. Згідно з почеркознавчою експертизою, вона була написана рукою Стелли Хорошевої, яка у травні 2014 року виконувала функції прессекретаря Ігоря Стрєлкова. У записці йшлося про те, що якийсь Віктор пообіцяв Хорошевій “вирішити питання з фото зі Стрєлковим”.

Заступник міністра внутрішніх справ України Антон Геращенко, з яким ВВС спілкувалася щодо справи Марківа, вважає, що ця записка може бути ключем до нової версії загибелі журналістів, що раніше не розглядалася.

Автор фото, Oles Gorodetsky Facebook

На засіданнях суду в Павії Віталія Марківа підтримували десятки представників української діаспори в Італії

“Ми хочемо розуміти, чи була зустріч (журналістів) з Гіркіним. Тому що, якщо Гіркін (їх) знав, їх могли призначити сакральними жертвами, заманити в місце, яке було всім відоме. До речі, це місце показали всі телеканали, чого туди їздити було? Тобто їх могли заманити й вбити, а потім повісити все на українську сторону. І це значною мірою погіршувало відносини України з Італією та Європою”, – ділиться він своїми підозрами.

Втім, відразу додає він, настільки ж імовірними є версії про те, що журналісти загинули внаслідок сліпого вогню з боку будь-якої зі сторін того протистояння.

Геращенко розповідає: впродовж останніх місяців українські правоохоронці неодноразово надсилали італійським колегам пропозиції про співпрацю – наприклад, запит на допит Хорошевої, яка нині проживає в Італії. Однак, каже заступник міністра, жодної відповіді українські поліцейські не отримали. Сама Хорошева заяви Геращенка поки що не коментувала.

Площа Роккеллі

У вівторок апеляційний суд в Мілані починає розгляд скарги захисту Марківа на вирок, ухвалений судом першої інстанції. Адвокати нацгвардійця вимагатимуть повного виправдання Марківа: на їхню думку, в суді Павії його позбавили права на захист і справедливий суд.

Зібрані українськими слідчими нові докази, які, до речі, ще має долучити до матеріалів справи італійський суд, – не єдина причина для оптимізму захисників Марківа. З розмов з ними складається враження, що у них від самого початку більше довіри до апеляційного суду, ніж до суду першої інстанції.

“Будемо відверті: суд був у Павії – рідному місті Роккеллі. Його судили присяжні, які в цьому місті ходили площею, названою його ім’ям. Навіть якщо вони бачили, що обвинувачення не має достатньо підстав, як би вони дивилися в очі своїм землякам, якби виправдали Марківа?” – каже ВВС Антон Геращенко.

Сторона другого загиблого журналіста, росіянина Андрія Миронова, на суді офіційно не представлена, проте його знайомі будуть пильно стежити за судом у Мілані. Вони також намагалися встановити істину в цій справі, і ставлення до вироку Марківа у них неоднозначне.

Автор фото, Ministry of internal affairs of Ukraine

У захисників Віталія Марківа жевріє надія на те, що апеляційний суд Мілана перегляне вирок нацгвардійцю

“Розслідування і суд (першої інстанції) викликають безліч запитань. І ці запитання можна було б зняти шляхом громадського розслідування із залученням експертів і правозахисників, які виступали б як незалежні інститути”, – сказав ВВС Олександр Черкасов, голова ради правозахисного центру “Меморіал”, з яким співпрацював Миронов.

“Марків був далеко від місця загибелі Миронова – на такій відстані, що неможливо визначити, хто там перебуває, – журналісти, цивільні чи військові. Відповідно, вогонь по цьому району вівся не тому, що там з’явилися конкретні люди, а просто це місце довго обстрілювали. Намір вбити журналістів довести складно. Як і довести, що цей обстріл був пов’язаний з тим, що там з’явилися саме вони, а не просто з’явилися люди”, – продовжує він.

Іншої думки дотримується журналістка Оксана Челишева, правозахисниця, яка проживає в Фінляндії, знала обох загиблих і проводила власне розслідування обставин їхньої загибелі.

“Я вважаю роботу прокуратури міста Павії відмінною. Вони зробили дуже якісний аналіз наявних у них матеріалів, яких було достатньо . Я близько п’ятнадцяти разів їздила до Слов’янська, говорила з мешканцями міста, свідками, які пам’ятали хлопців, тому я маю особисті уявлення про те, що трапилося . Мені розповідали, що робили хлопці в місті, як вони опинилися біля того залізничного переїзду, що вони фіксували щодня, тому, я вважаю, їхня смерть не була випадковістю”, – розповіла вона ВВС.

Один з адвокатів нацгвардійця Олександр Чебаненко розповів ВВС, що захист розраховує на те, що загальна тривалість апеляційного розгляду складатиме не більше п’яти засідань.

А далі – в разі підтвердження обвинувального вироку Марківа – його захист обіцяє подати касацію до Верховного касаційного суду Італії. Якщо ж нацгвардійця виправдають, він не залишиться жити в Італії, а повернеться до України, розповів ВВС заступник міністра внутрішніх справ України Антон Геращенко.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!