Агератум: вирощування з насіння, види і сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 15 листопада 2023 Опубліковано: 21 лютого 2019 Перша редакція: 21 січня 2015 🕒 7 хвилин 👀 56714 разів 💬 5 коментарів

• Прослухати статтю
• Посадка й догляд за агератумом
• Квітка агератум – опис
• Вирощування агератума з насіння
  • Посів насіння агератума
  • Розсада агератума
  • Білий агератум
  • Агератум блакитний Блакитна норка
  • Агератум мексиканський
  • Коментарі

  Кущики агератума з дрібними пухнастими квіточками найніжнішої бузково-блакитного, білого або рожевого забарвлення не дарма називають довгоцвітка: милуватися їх скромною красою ви зможете з початку літа до заморозків.

  Агератум називають нестаріючим тому, що в місцях свого природного зростання цей багаторічник не змінює вигляду навіть при зміні сезонів, однак у наших садах його вирощують в однорічній культурі: морозів рослина не переносить.

  У статті про агератум ви знайдете таку інформацію:

  • як виростити сіянці і пересадити їх у відкритий ґрунт;
  • як доглядати за рослиною протягом сезону;
  • як захистити агератум від хвороб і шкідників.

  Прослухати статтю

  Посадка й догляд за агератумом

  • Посадка: посів на розсаду – у другій половині березня з подальшою пересадкою сіянців у ґрунт у другій декаді травня.
  • Цвітіння: з червня до перших заморозків.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: легкий, поживний, не дуже жирний, нейтральний.
  • Полив: рясний, під корінь.
  • Підживлення: один раз на три тижні по черзі органічними та мінеральними добривами. Уносити свіжий гній категорично не рекомендується.
  • Розмноження: живцями та насінням.
  • Шкідники: листові та галові нематоди, гусінь совок, павутинні кліщі, білокрилки.
  • Хвороби: коренева гниль, бактеріальне в’янення, вірус огіркової мозаїки.

  Рослина агератум (лат. Ageratum) належить до роду родини Айстрові. Представники його зустрічаються переважно в Північній і Центральній Америці, а також у Східній Індії. Назва рослини походить від латинського ageratos, що означає «нестаріючий», і справді – агератум дуже довго зберігає свіжість у зрізці. В Європі агератум набув поширення в XIX столітті. Вирощують його в садах заради пухнастих квіток, схожих на помпончики, зібрані в щільні суцвіття найчастіше блакитної палітри відтінків, до того ж він зовсім невибагливий у догляді. Налічує агератум близько 60 видів.

  Квітка агератум – опис

  Агератум – невеликий кущик із трикутним, овальним або ромбовидним листям соковито-зеленого кольору із зубчастим краєм. Верхні листки чергові, сидячі, а середні і нижні – супротивні, на ніжках. Численні прямостоячі опушені стебла досягають у висоту від 10 до 60 см. Квітки – дрібні, запашні, двостатеві, зібрані в невеликі суцвіття-кошики від одного до півтора сантиметрів у діаметрі, які у свою чергу складають складні щитковидні суцвіття – бувають не тільки блакитного і фіолетового, а й білого, і рожевого відтінків. Плід агератума – подовжена клиноподібна п’ятигранна сім’янка. В одному грамі приблизно 7000 дрібних насінин, що зберігають прорісність 3-4 роки.

  У наших кліматичних умовах агератум вирощують як однорічну рослину, оскільки вона дуже теплолюбна. Агератум прекрасно виглядає на клумбі, в рабатці, його використовують для створення «килимових композицій». До рослин партнерів агератума належать інші однорічники – ротики, чорнобривці, календула.

  Вирощування агератума з насіння

  Посів насіння агератума

  Розмноження агератума зазвичай здійснюється насіннєвим способом. Сіють насіння агератума в другій половині березня в ящики з ґрунтом, що складається в рівних частинах з перегною, піску і торфу. Зверху дрібне насіння обережно присипають цим же ґрунтом і накривають склом або плівкою. Тримати парник потрібно в приміщенні, де температура не нижче 15 ºC, і щодня влаштовувати провітрювання. Дуже важливо, щоб ґрунт весь час був злегка вологим, тому не забувайте збризкувати ґрунт в міру його висихання. Сходи зазвичай проростають за пару тижнів, і з моменту їх появи можна більше склом або плівкою ящик не накривати.

  Розсада агератума

  Після появи у сходів двох пар справжніх листків їх потрібно розсадити більш просторо. Сіянці агератума потрібно пікірувати двічі, причому під час другого пікірування кожен паросток треба висадити в окремий горщик або стаканчик. Повітря навколо сіянців має бути сухим, а ґрунт – вологим. Поливають агератум тільки вранці. За два тижні до посадки винесіть рослинки на відкрите повітря для акліматизації, але якщо виникне загроза заморозків, будьте готові їх укрити.

  Посадка агератума

  Посадка агератума в ґрунт здійснюється, коли залишаться позаду нічні заморозки. Ділянку вибирають захищену від протягів і яскраво освітлювану сонцем – якщо ви посадите агератум у затінку, пагони почнуть витягуватися, і замість компактних кущиків у вас виростуть розпатлані кущі, що квітнуть абияк. Ґрунт має бути добре дренований, поживний, легкий і не кислий, але в цьому питанні агератум непримхливий. Перед посадкою гарненько розпушіть ґрунт, викопайте ямки на відстані 10-15 см одна від одної та висадіть сіянці на ту ж глибину, на якій вони росли в розсадних ящиках або горщиках. Зацвіте агератум місяці за два.

  Догляд за агератумом

  Догляд за агератумом передбачає поливання, підживлення, розпушування ґрунту і прополювання. Поливати агератум потрібно рясно, але не надмірно, після поливання разом із розпушуванням ґрунту видаліть бур’яни. Підживлюють рослину гуміновими або мінеральними добривами раз на два-три тижні. Добре впливає на агератум підживлення настоєм коров’яку, але за жодних обставин не використовуйте в якості добрива свіжий гній – агератум його не зносить. Постарайтеся не перегодувати рослину, інакше вона буде пишно зеленіти, а цвісти не стане. Вчасно видаляйте зів’ялі суцвіття. Якщо ви хочете, аби агератум цвів рясно і красиво, варто за необхідності його обрізати, залишаючи на стеблі лише кілька міжвузлів. Зазвичай після такого обрізання агератум швидко росте і пишніше цвіте.

  Агератум після цвітіння

  Напередодні перших заморозків пересадіть найкрасивіші кущі агератума в квіткові горщики і внесіть їх у будинок, на балкон або веранду – вони прикрашатимуть ваше житло до кінця осені, а може, навіть узимку. У березні ви зможете нарізати з цих кущів живці та укоренити їх, щоб після заморозків висадити в саду.

  Взагалі ж агератум – теплолюбна рослина, що не зносить навіть найм’якіших зим. Не допоможе йому й укриття. Тому доведеться очистити клумбу від залишків агератума і наступної весни посадити нові рослини.

  Хвороби і шкідники агератума

  Найслабше місце агератума – схильність до захворювань. Найчастіше агератуми потерпають від кореневої гнилі, і порятунку від цієї хвороби немає. Але вживаючи профілактичних заходів (а саме, вибравши для посадки агератума легкий ґрунт, контролюючи поливання і регулярно розпушуючи ґрунт, щоб уповільнити процес випаровування вологи з ґрунту), ви зможете не допустити захворювання. Вражає агератум огіркова мозаїка і бактеріальне в’янення, і все це наслідок неправильного догляду за рослиною.

  Бережіть молоді рослини, поки вони вдома або в оранжереї, від павутинних кліщів і білокрилок, але якщо це лихо з’явилося, доведеться видаляти пошкоджене листя і обробляти рослини інсектицидами доти, доки комахи не загинуть. Пізніше, на клумбі, на агератум можуть зазіхнути совки і нематоди, і доведеться багато працювати, щоб їх позбутися. Тому повторю своє заклинання: хвороби і шкідники вражають рослини тоді, коли ви тривалий час порушуєте правила догляду за ними. Якщо неухильно дотримуватися правил агротехніки, вашим рослинам такі неприємності не будуть страшні.

  Види і сорти агератума

  Оскільки вирощування агератума не становить труднощів, а декоративність досить висока, не дивно, що він такий популярний серед квітникарів. Представимо вам декілька затребуваних видів і найпривабливіших сортів агератума:

  Білий агератум

  виростає до 20 см у висоту, має прямостоячі стебла, квітки запашні, білі.

  Агератум блакитний Блакитна норка

  являє собою невеликі розгалужені кущики з міцними пагонами 20-25 см заввишки. Пухнасті суцвіття ніжного блакитного відтінку справді схожі на хутро норки, оскільки вкривають весь кущ цілком. Діаметр суцвіть 5-8 см.

  Агератум мексиканський

  або агератум Хоустона – компактні кулясті кущики зростом залежно від сорту від 15 до 60 см. Суцвіття діаметром від 3 до 8 см складаються з кошиків, утворених пухнастими квітками. Сорти:

  • Альба – білий агератум зі щільними суцвіттями;
  • Азур Перл – агератум блакитний з великими суцвіттями;
  • Файє Пінк – агератум рожевий темного відтінку з пухкими суцвіттями 4-5 см у діаметрі і дрібним листям. Висота куща 20-30 см;
  • Блу Мінк – агератум блакитний з бузковим відтінком в бутонах, листя велике, висота 25-30 см;
  • Блу Букет – синій агератум дуже красивого відтінку, гігант серед агератумів – досягає у висоту 45 см;
  • Гібриди сортогрупи Гаваї: Ройал Гаваї – карликовий сорт 15 см у висоту з пурпурово-фіолетовими квітами і Уайт Гаваї – теж карликовий компактний сорт, всього 18 см у висоту з білими квітами;
  • Баварія – висотою 25-30 см з великими пухкими двобарвними суцвіттями: центр кошика світло-блакитний, майже білий, а навколо нього тонкі пелюстки яскраво-блакитного кольору.

  Дипладенія (мандевіла): вирощування вдома

  Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 16 серпня 2023 Опубліковано: 25 лютого 2019 Перша редакція: 25 лютого 2018 🕒 11 хвилин 👀 36884 рази 💬 3 коментарі

  • Посадка й догляд за дипладенією
  • Квітка дипладенія – опис
  • Догляд за дипладенією в домашніх умовах
    • Вирощування дипладенії вдома
    • Полив дипладенії
    • Удобрення дипладенії
    • Пересадка дипладенії
    • Обрізування дипладенії
    • Дипладенія взимку
    • Розмноження дипладенії насіннєвим способом
    • Розмноження дипладенії живцями
    • У дипладенії жовтіє листя
    • У дипладенії опадає листя
    • Шкідники дипладенії
    • Хвороби дипладенії
    • Дипладенія блискуча (Dipladenia splendens)
    • Дипладенія болівійська (Dipladenia bolewiensis)
    • Дипладенія чудова (Dipladenia eximia)
    • Дипладенія Сандера (Dipladenia sanderi)
    • Дипладенія пухка (Dipladenia laxa)
    • Коментарі

    Дипладенія, або мандевіла (лат. Mandevilla) – рід квіткових в’юнких рослин родини Барвінкові, які в природі можна зустріти в Південній і Центральній Америці. Рід налічує за різними даними від 120 до 190 однорічних і багаторічних видів. У побуті садову, оранжерейну й домашню дипладенії іноді називають бразильським бальзаміном або жасмином, чилійським жасмином, мексиканським деревом кохання і болівійською трояндою. Наукову назву «мандевіла» рослинам роду дано на честь англійського дипломата та садівника-любителя Генрі Дж. Мандевіля, який служив у той час в Аргентині. «Дипладенія» дослівно перекладається з грецької мови як «має подвійні залозки (нектарники)».

    Мандевіла в домашніх умовах дуже красива, але вимоглива до умов і примхлива в догляді рослина, та, незважаючи на це, вона з кожним роком завойовує в кімнатній культурі дедалі більшу популярність.

    Посадка й догляд за дипладенією

    • Цвітіння: рясне та тривале з кінця березня до листопада.
    • Освітлення: яскраве розсіяне світло східних і західних вікон.
    • Температура: у період вегетації – 18-26 ºC, у період спокою – 12-15 ºC.
    • Полив: рясний, 2-3 рази на тиждень, після того як земля в горщику просохне на глибину 1-1,5 см. У спеку полив іноді проводять по 2 рази на день. Із вересня полив скорочують.
    • Вологість повітря: висока: рослину тримають у скляній вітрині або на піддоні з мокрою галькою.
    • Підживлення: із березня в ґрунт 1 раз на тиждень уносять рідкі азотні підживлення, але щойно почнуть формуватися бутони, знадобляться розчини калійно-фосфорних комплексів, які з тією ж регулярністю вносять по серпень.
    • Обрізування: регулярне, восени, у кінці періоду вегетації.
    • Період спокою: яскраво не виражений, але припадає на осінньо-зимовий період.
    • Пересадка: у міру необхідності, коли рослині стане затісний горщик. Дорослі мандевіли пересадкою не турбують, а просто замінюють у горщику верхній шар субстрату.
    • Розмноження: насінням і живцями.
    • Шкідники: борошнисті червці, білокрилки та павутинні кліщі.
    • Хвороби: борошниста роса.

    Квітка дипладенія – опис

    Квітка дипладенія – швидкозростаюча, вічнозелена і рясноквітуча ліана з в’юнким дерев’янистим стеблом і супротивними яскраво-зеленими, овальними, глянцевими шкірястими листками, з яких при розламуванні сочиться білий молочний отруйний сік. Дипладенія в домашніх умовах вирощується у вигляді компактного куща або виткої рослини. Запашні лійкоподібні квіти мандевіли з п’ятьма пелюстками бувають білого, рожевого, малинового або червоного кольору. На дорослій рослині може одночасно розкритися до 80 квіток, нев’янучих довше тижня.

    Догляд за дипладенією в домашніх умовах

    Вирощування дипладенії вдома

    Вирощування мандевіли передбачає створення для неї умов, близьких до тропічних: освітлення має бути яскравим, інакше ліана не досягне піку своєї привабливості. Найбільше рослині підходять східні або західні підвіконня. Можна тримати дипладенію і на південному вікні, але за умови, що в післяполуденний час вона буде захищена легкою фіранкою від сонячних променів, які інакше можуть пошкодити її листя.

    Оптимальна температура для дипладенії – 12-15 ºC взимку і 18-26 ºC улітку, хоча якщо температура підніметься вище, рослина від цього не загине: навпаки, забарвлення квіток стане яскравішим і більш насиченим. Мандевіла потребує свіжого повітря, тому налаштуйтеся на часте провітрювання приміщення, однак протяги на користь рослині не підуть. Улітку квітку можна тримати на балконі, веранді й навіть у саду, захистивши її від прямих сонячних променів, протягів і поривів вітру.

    Оскільки дипладенія є кучерявою рослиною, їй потрібна надійна опора й регулярне обрізування. Опора має бути в півтора рази вищою за дорослу дипладенію: у міру зростання пагони, піднімаючись по опорі, поступово її обплетуть.

    Полив дипладенії

    Як і будь-який інший представник тропічної флори, ліана дипладенія потребує рясного поливу. Принцип зволоження приблизно такий: щойно земля в горщику просохне на глибину 1-1,5 см, квітку поливають теплою водою. Зазвичай це трапляється 2-3 рази на тиждень, але в спеку й посуху полив здійснюють 1-2 рази на день. Із початку осені полив скорочують, проте потрібно стежити, щоб кімнатна дипладенія від нестачі вологи не почала втрачати листя. Майте на увазі, що дипладенія не зносить вапна, тому воду для поливу необхідно відстоювати або очищувати фільтром, а один раз на місяць у ній потрібно розчинити трохи лимонної кислоти або свіжого лимонного соку, щоб вода була злегка кислою на смак.

    Що стосується вологості повітря, то цей показник весь час має бути на високому рівні, тому найкраще тримати рослину в скляній вітрині, але якщо таких умов ви створити не можете, встановіть квітку на піддон із вологою дрібною галькою чи керамзитом або помістіть горщик із дипладенією в велике кашпо, заповнивши простір між стінками горщика й стінками кашпо вологим торфом або сфагнумом. Добре відгукується дипладенія і на щоденні обприскування листя теплою водою, особливо в період бутоноутворення і цвітіння.

    Удобрення дипладенії

    Догляд за мандевілою передбачає обов’язкові підживлення. Для нарощування шкірястих глянцевих листків рослина дипладенія потребує азотних добрив, але щойно квітка почне формувати бутони, їй будуть потрібні калійно-фосфорні підживлення. Добрива вносять у рідкому вигляді один раз на тиждень із березня по серпень. У зимовий період мандевілу не підживлюють.

    Пересадка дипладенії

    Рослина дипладенія воліє родючий, пухкий, помірно кислий ґрунт. Оптимальний склад ґрунту для цієї рослини – суміш із рівних частин дернової землі, піску, перегною, листової землі та торфу. Пісок можна замінити дрібним керамзитом або перлітом: пухкіша структура субстрату краще забезпечує доступ повітря до коріння.

    Пересаджують мандевілу навесні у міру необхідності, коли їй стає затісним старий горщик і зі зливних отворів починає звисати коріння. Дорослі рослини бажано пересадкою не турбувати, краще щовесни замінювати верхній шар субстрату свіжим.

    Обрізування дипладенії

    Розростається дипладенія дуже швидко, і якщо її не обрізати, вона влаштує вам зарості, як у джунглях. Квітки дипладенія формує виключно на пагонах поточного року, саме тому рослині необхідне регулярне обрізування, яке здійснюють восени, в кінці періоду вегетації. Старі нерозгалужені пагони мандевіли вкорочують на дві третини, а розгалужені – на третину або половину довжини після розвилки. Тобто від нерозгалужених стебел залишають лише третину довжини, а від розгалужених – третину довжини після розвилки. Осіннє обрізування дипладенії сприяє успішній зимівлі й нарощуванню нових пагонів у наступному сезоні вегетації.

    Дипладенія взимку

    Як доглядати за дипладенією взимку? Пізньої осені рослина входить у період спокою, який триває до весни. У цей час температура в приміщенні має бути не вище 16 і не нижче 12 ºC. Рослину обрізають, а полив сильно скорочують: упродовж зими мандевілу поливають тільки через три дні після того, як ґрунт у горщику висохне повністю. Навесні, коли рослина почне виявляти ознаки пробудження, її переміщують у звичні умови, поступово відновлюють режим поливу і починають уносити підживлення.

    Розмноження дипладенії

    Розмноження дипладенії насіннєвим способом

    Вартість дорослої рослини досить висока, але в квіткових крамницях пропонують насіння дипладенії різних сортів, і квітникар, що не боїться труднощів, може пристойно заощадити, виростивши мандевілу з насіння. Пророщування посівного матеріалу здійснюється під яскравим розсіяним світлом при температурі 22-28 ºC у пухкому й легкому слабкокислому субстраті, вміщеному в посуд із дренажними отворами: ґрунт має бути вологий, але слід виключити ймовірність застою води. Однак навіть при дотриманні всіх цих умов на очікування сходів може піти від 2 до 4 місяців, і весь цей час вам потрібно буде поливати субстрат і видаляти з покриття конденсат. Коли у сіянців розвинеться по два справжні листочки, їх пікірують по окремих скляночках із дренажними отворами й із ґрунтом того ж складу, а в подальшому розсаджують у постійні горщики.

    Розмноження дипладенії живцями

    Живцювання мандевіли здійснюють із середини весни до середини літа. Як посадковий матеріал навесні використовують верхівки молодих пагонів, а влітку – відрізки зрілих, здерев’янілих стебел. Нагадуємо вам, що листя та стебла рослини містять отруйний сік, тому всі роботи повинні проводитися в рукавичках, щоб сік не потрапляв на шкіру й слизові оболонки.

    Укорінюють живці дипладенії в скляночках із вологою ґрунтовою сумішшю, що складається з рівних частин піску й торфу. У субстрат можна додати трохи сухого моху-сфагнуму. Заглиблюють живці до першої пари листків, після чого поміщають у парничок і утримають при температурі не нижче 25 ºC. Поливати живці краще через піддон. Окорінення триває зазвичай близько місяця, і тільки-но у живців розвинуться корінці, їх розсаджують по горщиках.

    У деяких випадках окорінення здійснюють просто у воді, а коли коріння живців сягне довжини 1-2 см, їх пересаджують у субстрат. Як правило, розмноження способом живцювання проходить цілком успішно, але іноді дипладенії махрові не бажають формувати коріння, і тоді доводиться вдаватися до вирощування махрових сортів із насіння.

    Шкідники і хвороби дипладенії

    У дипладенії жовтіє листя

    Пожовтіння листя дипладенії в літній період є ознакою занадто сухого повітря, але якщо це відбувається взимку, перевірте, чи не мерзне ваша ліана. Ще однією причиною пожовтіння листя може бути захворювання або окупація дипладенії шкідниками.

    У дипладенії опадає листя

    Жовтіє, а потім і опадає листя мандевіли з таких причин:

    • нерегулярний, недостатній або надмірний полив;
    • занадто низька температура в приміщенні.

    Слідкуйте за своєю рослиною і при перших же змінах шукайте причину проблеми.

    Шкідники дипладенії

    Шкідники можуть окупувати дипладенію внаслідок її ослаблення неправильним або недостатнім доглядом, наприклад:

    • поливом неякісною водою;
    • вирощуванням у зараженому личинками чи грибками ґрунті;
    • утриманням при дуже низькій температурі або при недостатньому освітленні;
    • недотриманням правил гігієни: ваша рослина вкрита пилом.

    Найчастіше в таких умовах на мандевілі селяться борошнисті червці, білокрилки й павутинні кліщі.

    Білокрилки зазвичай уражають рослини, які проводять канікули на відкритому повітрі, тому перед тим, як внести дипладенію восени в будинок, обов’язково огляньте зворотну сторону її листя: саме там і ховаються ці літаючі шкідники, що нагадують міль. Якщо рослина заражена, обробіть її інсектицидним препаратом – Актелліком, Актарою, Фітовермом, інакше внесені в дім білокрилки з мандевіли дуже швидко перемістяться на інші кімнатні квіти.

    Борошнисті червці – сисні комахи, що харчуються клітинним соком листя і пагонів дипладенії й заражають її вірусними хворобами. Ознаками зараження червцями можуть бути пониклий вигляд, листя, що втратило тургор, деформовані бутони, літаючі навколо квітки комахи, схожі на маленьких комариків, а також білі грудкуваті утворення в ґрунті й дрібні овальні білі жучки на самій рослині. Усунути шкідників можна, застосувавши для обробки дипладенії настоянку часнику: головку пропускають через прес, заливають склянкою окропу, настоюють 4 години, після чого промивають цим настоєм уражені червцями ділянки. З хімічних препаратів найкраще справляються з червцями Аплауд, Фосфамід і Бі-58.

    Павутинні кліщі – найнебезпечніші шкідники, і належать вони не до комах, а до павукоподібних. З’являються кліщі на рослині в умовах низької вологості повітря. Якщо на листках дипладенії виникають коричневі або чорні цятки, уважно огляньте квітку: кліщі, як і інші шкідники, поселяються на споді листя. Ще однією ознакою присутності кліщів є найтонша павутина. Обітріть листя мандевіли злегка підкисленою водою з невеликим додаванням мильного засобу, а якщо це не допоможе, доведеться обробити квітку акарицидним препаратом, наприклад, Фітовермом. І головне, що буде потрібно зробити, це підвищити в приміщенні вологість повітря.

    Хвороби дипладенії

    Із хвороб найнебезпечніша для мандевіли борошниста роса, що вкриває наземні органи рослини неохайним білястим нальотом. Знищують збудників цього грибкового захворювання одновідсотковим розчином колоїдної сірки: всі уражені ділянки змащуються цим засобом, а через добу рослину промивають під проточною водою. Навряд чи вам вдасться впоратися з борошнистою росою за один раз, тому налаштовуйтесь на 2-3 сеанси.

    Види і сорти дипладенії

    У культурі вирощують не так уже й багато видів дипладенії. Ось деякі з них:

    Дипладенія блискуча (Dipladenia splendens)

    – вічнозелена витка рослина, яку в культурі зазвичай вирощують як ампельну. Стебла у цього виду в молодому віці опушені й густо вкриті овальними листям завдовжки до 20 см із загостреною вершиною і серцеподібною основою. Із віком стебла, сягаючи чотири-п’ятиметрової довжини, оголюються, листя на них стає все менше. Квітки у дипладенії блискучої яскраво-рожеві зовні й білі зсередини, діаметром до 10 см, зібрані по 6 штук у пухкі гроноподібні суцвіття. Приквітки пурпурові;

    Дипладенія болівійська (Dipladenia bolewiensis)

    – теплолюбна ліана з Болівії, найпоширеніша в культурі рослина роду мандевіла. Популярність цьому виду принесли довгі пагони, вкриті яскраво-зеленими листочками яйцеподібної форми діаметром від 5 до 8 см. На пазушних квітконосах формується гроно з 3-4 білих квіток діаметром до 5 см із циліндричною трубкою, блюдцеподібним відгином і жовтим зівом;

    Дипладенія чудова (Dipladenia eximia)

    – вічнозелена рослина з гладкими червоними стеблами, вкритими округло-яйцеподібними яскраво-зеленими листочками завдовжки 3-4 см. Квітки рослини діаметром до 7 см із трубкою завдовжки до 5 см і червоною чашечкою зібрані в грона по 8 штук. Віночок у квіток цієї ліани зазвичай червоно-рожевий;

    Дипладенія Сандера (Dipladenia sanderi)

    – швидкозростаюча кімнатна ліана з гладкими стеблами, товстим овальним листям завдовжки 5 і більше сантиметрів зі злегка загостреною верхівкою і розташованими в пазухах гроноподібними суцвіттями, що складаються з 3-5 яскраво-рожевих із жовтим зівом квіток діаметром до 7 см;

    Дипладенія пухка (Dipladenia laxa)

    – значного розміру розкішна мандевіла, що потребує багато місця. Цей вид вирізняється сильним розгалуженням. Довгі бородавчасті стебла дипладенії пухкої можуть сягати в довжину 5 м, а супротивне, смарагдово-зелене, довгасто-яйцеподібне листя, гладке з верхньої сторони й опушене з нижньої, виростає у довжину до 10 см. Цвіте ця ліана гофрованими кремово-білими квітками діаметром до 9 см, зібраними в суцвіття по 5-10 штук.

    Найвідомішими сортами дипладенії з вирощуваних у кімнатній культурі є:

    • Алламанду – напрочуд невибаглива мандевіла з великими яскраво-жовтими квітками;
    • Космос Уайт, Фейр Леді, Саммер Сноу – рясно і довго квітучі рослини з білими квітками;
    • Пінк Парфе – сорт із багатопелюстковими запашними квітками, який іноді називають тайською трояндою;
    • Червоний каптур – дипладенія з квітками вишнево-рожевого відтінку;
    • Скарлет Пімпернел – квітки цього сорту переливаються на сонці всіма відтінками червоного кольору;
    • Еллоу – мандевіла, квітки якої сяють золотом;
    • Космос Роуз – сорт із великими пухнастими квітками;
    • Класік Ред – велика рослина з яскраво-червоними суцвіттями;
    • Лакса, або Чилійський Жасмин – аргентинський сорт із сильним ароматом гарденії;
    • Сан Парасол Крімзон – у цієї мандевіли квітки з загостреними пелюстками, що нагадують запашний тютюн.