Куріння вбиває: як саме та як часто

Але є люди, що все життя курять і доживають до старості. Рак легень вражає 0,2% українського населення. Чи означає це, що куріння вбиває, але нечасто? Чому ж так багато говорять про шкоду тютюнокуріння?

Спробуймо скласти цей пазл.

Що ми вдихаємо із сигаретним димом?

Цигарковий дим – це не лише газ, але й тверді часточки.

Він містить понад 4 тисячі компонентів, зокрема чадний газ, нікотин та його похідні, смолу, котінін, полоній, кадмій, поліциклічні ароматичні вуглеводи та інші сполуки, багато з яких є канцерогенами.

Ми вдихаємо їх і при затяжці, і від диму цигарки, і від диму чужої цигарки та видоху курця, а також поглинаємо шкірою.

Наскільки страшний рак легень?

Автор фото, Getty Images

Рак легень, із яким у багатьох асоціюється куріння, – третя за поширеністю причина передчасної смертності в Україні.

Це найпоширеніший тип раку серед чоловіків – майже кожен четвертий випадок.

Рак легень має поганий прогноз. Імовірність прожити 10 і більше років після його діагностування дуже низька – лічені проценти.

Водночас у більшості випадків раку легень можна запобігти.

Серед людей із раком легень ніколи активно не курили 10-25%. Причинами розвитку раку в них можуть бути спадковість, гормональний фон, контакт із побутовим димом, забруднене повітря та іонізуюче випромінювання.

Решта пацієнтів є курцями або курили донедавна – ця звичка підвищує ймовірність раку в 25 разів.

Захворюваність на рак легень пов’язане з поширенням куріння, але відстає від нього на 20 і більше років. Тобто коли куріння стає в суспільстві модним, через 20 років і пізніше частішає й ця хвороба.

Отже, рак не розвивається миттєво. Якщо курити все життя, шанс пухлинного процесу в легенях зростає після 50 років, а стрімкість цього зростання залежить від інтенсивності куріння.

Інакше кажучи, що старша людина і що більше вона курить, то більші шанси раку легень.

Світовим лідером за захворюваністю на рак легень та іншими, пов’язаними із курінням, пухлинами є Угорщина.

Там майже стільки ж курців, як і в Україні (курять третина чоловіків і чверть жінок), але довша загальна тривалість життя довша: чоловіки живуть в середньому до 73 років, а в Україні – до 66 років.

Автор фото, Getty Images

А загалом рейтинг причин смертності в Україні через хвороби такий:

• ішемічна хвороба серця,
• хвороби судин голови,
• хвороба Альцгеймера,
• рак легень,
• хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ),
• рак прямої кишки та рак шлунку,
• гіпертензивна хвороба серця.

Цей перелік важливий – згодом ми побачимо, яку роль відіграє в ньому куріння.

Чи значить це, що треба передусім “берегти серце”, а не перейматися через досить примарну ймовірність раку легень? Ні.

Який зв’язок між курінням та серцево-судинними хворобами?

Куріння є одним із факторів ризику хвороб серця.

У 17-25% випадках серцево-судинні хвороби розвиваються саме через нього. Куріння підвищує ймовірність коронарної хвороби серця чи інсульту в 2-4 рази. Чому так?

Коли людина курить, в тілі починаються вільнорадикальні процеси.

Це ланцюгові реакції пошкодження молекул, в тому числі – устилки кровоносних судин, що впливає на перенесення кровотоком жирів, відомих під народною назвою “хороший та поганий холестерин”.

Куріння робить судини, тромбоцити і молекули крові більш “липкими” і схильними до скупчення. А це призводить до закупорки судин та розвитку запалення.

Куріння також зсуває баланс переносників холестерину в нездоровий бік.

Так розпочинається атеросклероз – хвороба судин, що згодом призводить до поганого кровопостачання серця, мозку чи кінцівок.

Як ще куріння впливає на здоров’я?

Тютюновий дим зменшує фертильність жінок і чоловіків.

Автор фото, Getty Images

Куріння майбутньої матері збільшує ризик передчасних пологів, переривання вагітності, малої ваги при народженні, мертвонародження, дефектів розвитку та синдрому раптової смертності немовлят.

Куріння чоловіків погіршує якість сперми і може бути критичним чинником чоловічого безпліддя.

Курці більше ризикують отримати катаракту та дегенерацію сітківки. Вони значно більше ризикують розвинути деменцію та хворобу Альцгеймера в літньому віці, ніж не-курці чи ті, що покинули куріння.

Звичка до тютюну погіршує мікрофлору ротової порожнини, сприяє ушкодженню і навіть втраті зубів та спиняє амілазу слини – ферменту, потрібного для перетравлення складних вуглеводів.

З курінням пов’язують певне зниження імунітету та зростання шансів мати ревматоїдний артрит.

Куріння тютюну збільшує ризик інших пухлин – наприклад, шлунку, прямої кишки чи жовчного міхура.

Його ж вважають головною причиною хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ). У США вісім з десяти смертей через ХОЗЛ зумовлені курінням, в тому числі пасивним, а інші випадки – забрудненням довкілля.

Скільки в Україні курців?

Автор фото, Getty Images

Кількість курців в Україні стала поступово зменшуватись після ратифікації у 2006 році Рамкової Конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну, а також заборони реклами та куріння в громадських місцях, уніфікації упаковок і поступового зростання акцизних зборів на тютюнові вироби.

У 2011 році курила майже третина дорослого населення – 30%.

Курив кожен другий чоловік та кожна сьома жінка.

Але дослідження 2017 року показало, що курити стали менше – показник знизився до майже 23%. А серед жінок курців – всього 9%.

Досить багато людей є пасивними курцями вдома, на робочих місцях, в ресторанах та нічних клубах. Шкода пасивного куріння здоров’ю людей, в тому числі – репродуктивному – наразі доведена.

Важко кинути курити. Що можна зробити, щоб не вмерти передчасно?

Автор фото, Getty Images

Якщо ви курите, спробуйте не підставляти інших людей під вплив свого диму на зупинках громадського транспорту, робочому місці та вдома.

Здорове харчування та рухливість суттєво зменшать небезпеку серцево-судинних хвороб.

Збалансований раціон, в якому мало солі, насичених жирів і цукру, зате багато вітамінів, антиоксидантів та клітковини, допоможе запобігти і хворобам серця, і дещо знизити негативний вплив куріння.

Регулярна фізична активність нормалізує рівень холестерину і тонус нервової системи, тренує серце і стає на заваді хворобам серця та деменції.

Фізичні навантаження роблять мозок щасливішим, і менш залежним від шкідливих джерел радості – солодощів чи куріння.

Хочете отримувати найцікавіші матеріали в месенджер? Стежте за нами в Telegram!

ЧУПАКАБРА: ХТО ВИНЕН У ЗАГИБЕЛІ КРОЛІВ?

Маленька ласка (Mustela nivalis Linnaeus, 1766) вагою всього 75 грам злегкістю здатна розправитись із трикілограмовим кролем! Вона перекушує сонну артерію, випиваючи кров, що витікає з рани. Точнісінько як і міфічна “чупакабра”…

Руслан ЖИРАК

Мене завжди потішають всілякі небелиці з присмаком псевдосенсаційності, непідкріплені нічим змістовнішим і реальнішим, ніж чиясь хворобливо багата уява, народні переконання, позбавлені елементарних базових знань чи релігійні вірування. А галичани, якщо в щось вірять, то вже настільки сліпо, що переконати їх в протилежному, чи хоча б змусити призадуматись і спокійно проаналізувати побачене чи пережите, практично неможливо! Чи не тому, у нас побутує стільки всіляких оповідок про міфічних створінь, у невідворотну силу яких вірять і малі, і старі? Одразу пригадується “дієвість” на вразливу людську психіку розповідей-лякалок, скажімо, біля карпатської ватри, про чугайстра, мавок, лісовиків, бабаїв, дідьків та інших подібних “істот”, які так вправно забирають сон і змушують серце калатати сильніше…

Здавалося б що тут дивного, кожен вірить у що хоче і як хоче, тим паче, коли бракує знань чи віри у власні сили і можливості… Але одна справа, коли подібні історії і чутки поширюються, скажімо, селом чи присілком, від “горе-очевидців”, найпоширенішим і віками перевіреним способом – за допомогою народного ОБС (“одна баба сказала”), а значно інша, коли подібну інформацію поширюють ті, кого слухають і кому, хоча б трохи, довіряють – це ЗМІ. Звичайно, кожен думає про власний піар і рейтинг чи матеріальну винагороду і будь-що хоче побачити сенсацію навіть там, де її близько нема, але при цьому варто, як на мене, хоча б різносторонньо висвітлити побачене чи почуте, нормально пояснити і навести якісь перевірені фактичні дані, аби підкріпити сказане чи написане.

Кілька днів тому на одному з телеканалів у випуску вечірніх новин знову почув про “нову сенсацію” в світі живої природи і науки, яку звісно ж, не міг залишити без уваги: мовилось про міфічного, страшного звіра, злісного хижака і кровопивцю – Чупакабру! У сюжеті повідомлялося, що під Києвом, в Бориспільському районі, в одному із сіл з’явилася загадкова істота, яка ночами нищить свійських тварин. Зі слів телевізійних журналістів, в селі виявлено десятки замордованих кролів, сотні вбитих курчат і покусаних свиней! Самі жителі населеного пункту настільки шоковані, що переказують один одному страшні історії із неймовірною швидкістю і “правдивістю”, наводять численні “факти” про те, як і де бачили “вбивцю” і практично нема тих, хто б, якщо не стикався з чудовиськом особисто, то не повірив на слово, сусідам… Що вдієш, такі вже вони, наші селяни, як каже мій файний колєґа…

Тільки селищний голова (мабуть посада зобов’язує), один з тих не багатьох, хто називає історії про чупакабру порожніми балачками. Місцеві ветеринари не такі категоричні, вони начебто і припускають, що це можливо тхір або ласка, щоправда, за їх словами, колись на місці тамтешньої сільради було величезне звалище, то ж варіант мутантів тут не відкидають (далі цитата): “Що там зараз – ніхто ж не знає, може щось і виросло. …”

Довідка
Чупакабра – міфічний хижак, який калічить і вбиває свійських тварин: кіз, овець, курей, собак, кролів, свиней… В перекладі з іспанської слово означає “козячий вампір” або “той, що ссе козячу кров”. Спочатку феномен чупакабри з’явився в Пуерто-Ріко в 1975-му році, коли на одній із ферм за одну ніч загадковим чином загинули всі кури, в яких не залишилося ні грама крові. Пізніше чутки про пташиного вампіра поширилися в США і в Мексиці, а тоді вже і у нашій Європі. За свідченнями “очевидців” чупакабра – великий монстр заввишки 130-150 см, на ногах якого по 3 великі пальці з довгими кігтями, тіло як у велетенського вовка без шерсті, але з товстою сіро-коричневою шкірою, чотири ікла в пащі довжиною 5 см, очі яскраво-червоні. Дехто описує його чи її як двоногого динозавра, чи вказують на подібність з кенґуру. Хосе Мартін – псевдодослідник-уфолог з Пуерто-Ріко – називає чупакабру “аномальними біологічними особинами” і вважає їх результатом складної генетичної маніпуляції виконаної людьми. Дехто не виключає, що мова йде про невідомий науці вид, оскільки тваринний світ вивчений не повністю. За деякими, ну вже аж надто екзотичними, версіями чупакабра втекла з секретної військової бази США, де начебто, проводилися генетичні експерименти. А такий собі чилійський архітектор Дагоберто Коранте стверджує, що три такі істоти втекли з лабораторії NASA.

До слова, це вже не перше подібне повідомлення, такі повідомлення про походеньки чупакабри – вони фіксуються і передаються ЗМІ з повторюваністю, якій можна позаздрити, і охоплюють уже практично всю Україну! Кліпи і псевдофотографії переповнюють Всесвітню мережу, а на всіляких форумах люди жваво обговорюють те, чого нема і бути не може.

Трохи витрачеоного часу у Photoshop і лемур перетворюється на кровожерлеву чупакабру! Багато людей повірило цій ілюстрації.

Не склало великих труднощів і мені знайти та переглянути в Інтернеті репортаж журналістів телевізійної служби новин каналу 1+1 про львівську чупакабру… У сюжеті “Галицький Дракула” повідомляється (далі цитата): “Дивна тварина нападає на обійстя людей і вбиває кролів і курей, страховисько ламає клітки і перекушує шиї своїх жертв, випиває кров і складає їх рядком, при цьому діє вночі і дуже тихо…”. Тим, хто не бачив даного випуску новин чи не має змоги переглянути його, постараюся коротенько передати його зміст, оскільки матеріал і справді “вартісний”!

У сюжеті йдеться про те, що дивні напади на кролів і курей відбулися в чотирьох районах Львівщини, зокрема показано і описано “витівки” чупакабри у містечках і селах Золочівщини. До прикладу, у Глинянах від нічних набігів чудовиська постраждало п’ять господарств. На підтвердження вищесказаного далі цитата журналіста: “Люди налякані, на вулицю увечері вони зайвий раз не виходять, дітей і поготів не випускають, до лісу по ягоди не йдуть, бояться, щоб міфічна істота не почала нападати на інших свійських тварин або ж на людей… Щодо версій, хто може тероризувати господарства, то їх кілька: найпопулярніша, але найміфічніша – начебто з приватного звіринцю одного із багатіїв втекла екзотична тварина схожа на кенґуру; також, кажуть, що кролячі розбої може вчиняти росомаха, а найреальніша версія – вбиває кролів і курей дикий пес”….

Ось і ще один Photoshop-шедевр чупакабри.

Аби підняти Вам настрій, а разом з тим і “довести”, який же “страшний” той звір, наводжу слова (мовою оригіналу) однієї місцевої ґаздині – пані Марії, 18 кролів якої стали черговою жертвою міфічної істоти, яку тут називають чупакабром: “– Він не іно кров їв, він ше і м’ясо їв, йому котре підійшло – напевно він дуже голодний вже був, бо де в кого лиш кров виссов…” Але не тільки люди бояться таких візитів…У сюжеті показано бідного наляканого дворового собаку, який, зі слів його господині, після відвідин нічного непроханого гостя наче голос утратив із переляку вже три дні не гавкає!

Як боротися з тим “злом” люди не знають…”Якби ми знали шо, то можна з тим боротися, а так ми не знаємо коли яка засада може бути як ми не знаємо звідки воно появиться” – говорять місцеві селяни. Далі в кадрі з’являються очевидці – пані Мирослава, яка натрапила на кролячого терориста серед білого дня (мовою оригіналу): “Почула, що на мене хтось пристально дивиться, я оглянулася на городи – дивлюся таке тіпа кози, тіпа кенґуру, воно почало тікати, вже стало і давай тако, точно кенґуру ногами в сторону тікати”… Місцевий лісник (як “компетентна людина”) дикої тварини не бачив, проте запевняє, що чув її голос (цитата): “Вило так, як вовк похоже, я ще такого голосу не чув…”

Образ козячого упиря добре комерціалізується, а для бізнесу необхідно постійно підігрівати інтерес потенційного споживача. Навіть “науку” придумали – криптозоологія.

Далі наводимо слава журналістки: “Комендант міської ради, проаналізувавши географію нападів, висуває версії, де може ховатися міфічний кровопивця: “Вони живуть всі в районі озера, що називається, по місцевому, за стадіоном, який межує неподалік околиці лісосмуги, яка розташована за очисними міськими спорудами”. Саме тут шукатимуть дивну тварину, Але після того, як отримають відповідні дозволи на можливий відстріл”. Ну як: посміялися чи повірили?

Такі то от “новини” – версій багато, цікаво і смішно, а правди нема… Так би мовити матеріал до роздумів…

Ще раніше, в травні місяці, різноманітні ЗМІ повідомляли про жахливе чудовисько, яке душить кроликів під Львовом. Серед версій загибелі кролів у селі Підгірці на Львівщині на будь-який смак – від містичної чупакабри і невдячних земляків до кролячого грипу. Селяни стверджують, що бачили на подвір’ях руде чудовисько без шерсті й хвоста, нібито гібриду бульдога і вовка, яке за описами нагадує чупакабру.

Перші повідомлення про чупакабру на території України датуються ще серпнем 1990 року, яку, нібито бачила група підлітків на околиці Кременчука на березі Дніпра. Кременчуцький монстр був близько метра заввишки і нагадував кенґуру, у нього були маленькі передні кінцівки і невеликий хвіст, очі великі, червоного кольору і маленький ніс! Істота начебто видавала дивні звуки схожі на дитячий плач і залишала на піску трипалі сліди, схожі на пташині… Мені лише цікаво, що треба з’їсти чи випити, щоб таке привиділося…

Навіть сяк-так припасовані у Photoshop оленячі роги коту, можуть викликати зацікавленість у людей із вразливою психікою. Чим не чупакабра?

В 2003 році повідомленнями про чупакабру рясніли шпальти місцевих ґазетівок на Тернопільщині, на зразок “Мисливці за привидами (і так кілька серій)”, про ці події писали “Факти” і показували телеканали у випусках новин. Йшлося про те, що навесні того року, в одному із сіл Збаразького району Тернопільської області, хтось чи щось почало масово знищувати в сільських господарках кролів, причому стверджувалося, що місцеві ґазди і ґаздині знаходили знекровлених тваринок задушеними і акуратно викладеними неподалік клітки… На пошуки цієї “нечисті” було залучено навіть міліцію, але пошуки виявилися безрезультатними. Тернопільського “монстра” “селяни-очевидці” описали як людиноподібну істоту, оброслу шерстю, зі страшним лицем і великими зеленими очима. Йому навіть прізвисько придумали – “кудлатик”!

Якась чупакабра на Коломийській ратуші (світлина надана нашим читачем yAnTar – http://yablog.org.ua )

На одному з численних Інтернет-сайтів присвячених темі Тернопільської чупакабри вдалося прочитати, що однією з версій місцевих дослідників була така: “…Це зовнішня форма, яку вибирають інопланетяни, щоб приховати свою справжню суть…”. Тут також наводяться слова двох місцевих біоенергоінформтерапевтів (виявляється існують ще й такі спеціалісти-дослідники!), які щотижневику “Місто” так “пояснили” ситуацію: “Це не що інше, як матерія чи істота (на цитованому Інтернет-ресурсі приводиться слово “сущность”) з паралельного світу, яка пробирається в наш через енергетичні “нори” – провали. Чому вона вибрала кролів – сказати важко, мабуть, щось їй в них підходить найбільше”… Таке от кваліфіковане пояснення “фахівців”!

А ось так усе воно виглядає у Photoshop (світлина надана нашим читачем yAnTar – http://yablog.org.ua/ )

До слова, про компетентність схожих псевдонауковців-уфологів (даруйте за скептицизм, але він обґрунтований) і про появу “НЛО” в Верховинському районі обов’язково напишу ближчим часом, – так би мовити, пригадалося…

Захопившись такими побрехеньками, вирішив дослідити хорологію (поширення – ред.) цього підступного “драпіжніка” (польською Drapieżnik – хижак – ред.) на території України, бо спочатку закрадалася думка, що таке можна “побачити” тільки у нас, на Заході України, де як відомо, мешканці особливо забобонні і в усьому, що не можуть тверезо і фактично пояснити, намагаються побачити щось надприродне, гріховне, на зразок “кінця світу”, “всевишньої кари” і тому подібне. Однак, вдалося з’ясувати, що чупакабра з’являвся вже і запорізьким туристам на березі ріки Танасу́ в Криму! Як бачимо, то або чупакабра настільки серйозно захопилася нашими українським курчатами і кроликами, або міфічні історії в людській уяві можуть справді творити дива!

А тепер, як і личить справжнім, фаховим виданням про живих істот і природу, до яких скромно відносимо і себе, “Станіславівський натураліст” спробує популярно, зрозуміло, хоч і можливо дещо “сухіше і приземленіше” але правдиво і науково обґрунтувати факти загибелі курчат, кроленят і можливо іншої дрібної свійської живности…

На наш погляд, у подібних випадках винуваті не якісь чупакабри, прибульці чи чиясь уява, а більш реальні і відомі науці представники тваринного світу, зокрема родини куницевих: тхори, куниці, ласки… Описані у ЗМІ ознаки загибелі кролів та курчат збігаються зі способом полювання куницевих. Отож, до родини Куницевих (Mustelidae G. Fischer de Waldheim, 1817), яка до слова, є найчисельнішою за кількістю видів – 56 – в ряді Хижі ссавці (Carnivora Bowdich, 1821), належать переважно дрібні хижаки, більшість з яких веде наземний спосіб життя, окремі види перейшли до напівводяного. Довжина тіла від 11 см у ласки й до півтора метра у калана, маса від 75 г до 45 кг. Самці в середньому на 25% більші за самок. Тіло витягнуте, гнучке, відносно коротке, часто масивне, наприклад, у борсука чи росомахи. Кінцівки короткі, п’ятипалі. Кігті не втягуються; у деяких видів між пальцями є плавальні перетинки. Підошви кінцівок покриті волоссям, мають голі подушки, або цілком голі. Голова невелика, на короткій, але дуже рухомій шиї. Очі середніх розмірів, або великі. Вуха маленькі, рідше великі, з округлими вершинами. У водних видів вушні раковини сильно зредуковані. Кількість зубів (28-38) значно змінюється у різних родів, головним чином, за рахунок передкорінних і корінних зубів. Ікла і хижі зуби розвинені дуже добре. Куницеві можуть завдавати великої шкоди курникам. Серед них багато цінних хутрових звірів. Хутро, як правило, густе, пухнасте, з м’яким підшерстям. Забарвлення хутра різноманітне, а густина шерсті змінюються впродовж сезонів.

Чорний або лісовий тхір (Mustela putorius Linnaeus, 1758)

Чорний або лісовий тхір (Mustela putorius Linnaeus, 1758) – досягає довжини близько 40 см, довжина хвоста – близько 15 см, маса тіла до 1,5 кг. Самки в 1,5 рази менші. Тіло витягнуте, кінцівки короткі, закінчуються гострими довгими кігтями. Хутро блискуче, бурувато-чорне, по боках дещо світліше. Трапляються кольорові аберації від рудого до білого. Під хвостом знаходяться протоки специфічних анальних залоз, які виділяють спеціальний секрет, що надає тхорам різкого неприємного запаху. Самка народжує 4-6 малят. Статевозрілими стають в річному віці. Може утворювати плодючі гібриди із степовим тхором і норкою європейською Mustela lutreola Linnaeus, 1761. Чорний тхір поширений майже по всій Європі і практично по всій Україні (за винятком Криму). Живиться дрібними ссавцями і птахами середніх і крупних розмірів. В літературі наявні дані про те, що Тхір чорний може живитися кролями! Він найчастіше заселяє невеликі лісові масиви, закинуті поля і узлісся, трапляється біля водойм. Може селитися в міських парках. В науковій літературі повідомляється, що вид схильний до синантропії.

Одомашнена альбіносна форма чорного тхора називається фуро або фретка – (Mustela putorius furo) Linnaeus, 1758. У них однаковий диплоїдний набір хромосом (40), а вивчений і описаний каріотип світлого або степового тхора має 38 хромосом. Саме тхір-фуро, а не горностай, увіковічений Леонардо да Вінчі на картині “Дама з горностаєм”. У нас в Європі фретки довший час заміняли котів у боротьбі з мишами, а також використовувався для полювання на кролів.

Куниця кам’яна (Martes foina Erxleben, 1777)

Тхір степовий (Mustela eversmanni Lesson, 1827) – тварина родини куницевих довжиною 49- 56 см, масою до 2 кг, світло-піщаного кольору. Хвіст довжиною 12-15 см від середини до вершини темно-бурого забарвлення. Це найбільший серед тхорів вид. Плями довкола очей мають вигляд маски. Тіло видовжене, лапи досить короткі. В Україні трапляється переважно в Лісостепу і Степу, а на захід доходить до Прикарпаття. Знайдено в низці районів Львівської і Тернопільської областей, спорадично трапляється в Івано-Франківській області.

Тхір степовий може жити безпосередньо поблизу селищ. Розселюється по річкових долинах до Полісся. Живе у відкритих степах по ярах, біля курганів, поблизу старих скирт. У кожному конкретному районі поселення пов’язані з тією екологічною обстановкою, в якій живуть гризуни, що стають основним об’єктом живлення тхорів. Використовує переважно чужі нори: ховрахів, хом’яків та інших гризунів. Іноді риє сам прості та дуже мілкі нори – до пів метра глибиною і не турбується про їх “благоустрій”. Активні вночі і в сутінках. Ведуть поодинокий спосіб життя. Тхори не ведуть осілий спосіб життя – мігрують разом з ховрахами. Тільки під час вигодовування малят довше живуть на одному місці. Вагітність тхора степового триває 36-40 днів. В кінці квітня – на початку травня у самки з’являється до 18 малят.

В одній із книг давньогрецького вченого Стратона є дані про те, що римський імператор Август надіслав загін легіонерів, щоб допомогти жителям Балеарських островів в Середземному морі знищити кролів, які катастрофічно розмножувалися, а головною дійовою особою в цій боротьбі стали тхори.

Тхір степовий занесений до Червоної книги України і охороняється в степових заповідниках: Чорноморському, Українському степовому та Луганському.

Куниця лісова (Martes martes Linnaeus, 1758)

Куниці (Martes Pinel, 1792) – лісові тварини, але часто оселяються навіть у поселеннях людини. Живуть у гніздах, дуплах та інших укриттях на деревах. Ведуть присмерковий і нічний спосіб життя. Куниця живиться в основному гризунами, але нерідко нападає на свійських птахів. Цінний хутровий звір. В Україні поширено два види куниць – куниці кам’яна і лісова.

Куниця кам’яна (Martes foina Erxleben, 1777). Довжина тіла – 40-60 см, маса – до 2,5 кг. Живиться комахами, гризунами, свійськими птахами. Живе в ярах, лісосмугах, садах, населених пунктах. Синантроп. Поширена по всій Україні.

Куниця лісова (Martes martes Linnaeus, 1758). Розміри тіла такі ж як і в кам’яної, маса – до 1,5 кг. Живиться як і попередній вид, живе в лісах. Поширена в лісовій і лісостеповій зонах України.

Ласка (Mustela nivalis Linnaeus, 1766)

Ласка (Mustela nivalis Linnaeus, 1766) – найменший на Землі хижий ссавець. Ареал її поширення охоплює Європу, Північну Африку, Північну і Центральну Азію. Довжина тіла з хвостом – 17-32 см. Маса – лише 25-100 г. Народжує від 3-х до 9-ти малят в травні-липні. Полює переважно на мишей і інших дрібних гризунів. Досить часто трапляється в селах і навіть містах.

Ми наголошуємо, що жодних наукових фактів і відомостей, які б підтверджували існування чупакабри немає!

Інші статті за цією темою:

• Вересень 6, 2009КОМЕНТАР: РОСОМАХА НЕ ЧУПАКАБРА І НАВІТЬ НЕ РОСОМАХА, А БОРСУК!(24)
• Вересень 2, 2009ВЕРСІЇ: ЧУПАКАБРА – ЦЕ РОСОМАХА?(21)
• Січень 23, 2011ЦЕНТР РЕАБІЛІТАЦІЇ ДИКИХ ТВАРИН РОЗШИРИВСЯ У 2010 РОЦІ(1)
• Листопад 8, 2015ЕРА ГРИБІВ(0)
• Січень 19, 2012ЩО ТРЕБА ЗНАТИ ПРО ЗМІЙ: МІФИ І ПРАВДА. ЧАСТИНА І(6)