Наче живий. Чим унікальна найдавніша українська плащаниця, що зберігається у Львові

Тvoemisto.tv розповідає про найраритетнішу українську плащаницю, датовану ХV століттям, що зберігається у Львівському Національному музеї імені Андрея Шептицького. Її привезли з церкви Архангела Михаїла зі села Жирівка, що у Пустомитівському районі Львівщини.

Сьогодні, у Страсну П’ятницю, у всіх храмах виносять плащаницю, згадуючи останні години земного життя Ісуса Христа. Упродовж двох днів – аж до свята Великодня – віряни приступають до святині та поклоняються їй.

Колекція плащаниць Національного музею у Львові є найбільшою в Україні – вона нараховує 90 пам’яток. Більшість з них належать до XVII-XVIII століть та до пізнішого часу. А перлині цієї колекції уже понад шість століть.

За словами старшої наукової співробітниці відділу давнього мистецтва Національного музею, докторки мистецтвознавства Роксолани Косів, воздух-плащаниця «Оплакування Христа» датована ХV століттям, її привезли з церкви Архангела Михаїла зі села Жирівка, що у Пустомитівському районі, ще у 1913-му році. Відтоді вона перебуває у постійній експозиції.

Широкому загалу плащаниця стала відома у 1880-х роках, коли її експонували на виставці Інституту ставропігії. Це була перша виставка українського церковного мистецтва у Львові.

«Ця плащаниця унікальна і дуже цінна. Наприклад, на ній Христа зображено дещо інакше, ніж на інших плащаницях. У фігурній сцені оплакування Христа він зображений наче живий. Ознак мертвого тіла – ані ран, ані крові – немає. Пізніші українські плащаниці, наприклад, XVIII століття, вже передають ознаки страждань Христа: на голові рани від тернового вінка, краплі крові на тілі, закцентовані рани від цвяхів, пробите ребро. Тіло Христове набуває сіруватого відтінку, передаючи те, що Христос мертвий. Тут усе по-іншому», – каже Роксолана Косів.

На плащаниці тіло Христа лежить на камені помазання, а його голова прикладена до грудей Богородиці, вона обіймає його .

Біля ніг Спасителя стоїть Іван Богослов – єдиний з апостолів, який не втік і пішов з Христом на Голгофу. Це, за словами мистецтвознавиці, характерно лише для дуже давніх плащаниць.

Зображені на плащаниці і чотири ангели. Як зазначила Роксолана Косів, за цим образом також закладена важлива думка – вони стоять за Христовим тілом, тримаючи в руках літургійні атрибути – рипіди, і представляють дияконів на Службі Божій під час освячення дарів.

«Усе, що зображено на цій плащаниці, набуває літургійного контексту – великої богословської думки. Наприклад, оплакування мертвого сина тут не «істеричне». Акцент швидше на літургії – що Христос приніс жертву і ця літургійна жертва буде здійснюватися до кінця світу. Це притаманно лише для стародавніх творів кінця ХV століття», – коментує Роксолана Косів.

Символіку літургійної жертви Спасителя також підкреслює лампада всередині арки за тілом Ісуса Христа. Арка тут не випадково, адже символізує святилище і престіл.

Срібні і золоті нитки

Техніка виконання плащаниці також унікальна, адже уся робота гаптована шовком та металевими нитками.

«Плащаниця виконана у нагладєвих техніках, коли стібками шили всі частини. Майстриня, яка вишивала, старалася технікою шитва передати живописну поверхню, вона ніби імітувала іконопис – це свого роду «живопис голкою». Це також характерне для давніх технік», – веде далі співрозмовниця.

За словами Роксолани Косів, у плащаниці поєднані шовкові, золоті та срібні нитки. Останні називають сухозліткою.

Де саме виготовили плащаницю і хто її вишив, до кінця невідомо, є лише припущення. Найімовірніше, первісно плащаниця не належала церкві у Жирівці, а її передали туди з якогось храму, можливо навіть львівського, адже такі коштовні твори були лише при великих церквах – катедрах чи соборних храмах.

Щодо вишиття, то є дві версії. Одна з них – плащаницю виготовили при монастирі. Друга – це робота заможних умілець.

«Маємо дані ще з княжого часу, що донька Всеволода – Янка – при монастирі заснувала майстерню шитва і навчала послушниць церковного гаптування. За іншою версією, її зробили заможні жінки, які займалися гаптування і також мали своїх учениць», – каже наукова співробітниця музею.

На давній плащаниці є лише вирізаний по силуету гапт. Десять років тому, коли в музеї проводили реставрацію пам’ятки, на звороті виявили напис про те, що 1775 року її поновили. Але напис також обрізаний, очевидно, після того плащаницю ще переробляли.

Зараз плащаниця повністю відреставрована – з первісного шитва збереглися усі ці фігурні силуети.

«Якщо придивитися, то помітно, що вона обрізана по краю фігур і покладена на нову шовкову тканину. Тепер це малиновий шовк з візерунками, адамашок. А раніше плащаниця була вишита на однотонній малиновій тканині», – додала Роксолана Косів.

Оглянути найраритетнішу плащаницю у Львівському національному музеї можна щодня з 10:00 до 18:00 год. У великодні дні графік роботи музею дещо змінено, про що детальніше можна дізнатись на фейсбук-сторінці музею.

Ольга Шведа

Фото авторки та надані музеєм

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Що таке Плащаниця

У кожної культури є свої унікальні традиції та символи, які надихають та допомагають людям зберігати свою спадщину. Одним з таких символів українського народу є плащаниця – священний оберіг, який має глибоке значення для віруючих. В цій статті ми розглянемо, що таке плащаниця та яку роль вона відіграє у житті українського народу.

Історія плащаниці

Плащаниця – це тонка тканина, зображення Христа на якій виконане за допомогою вишивки або фарб. Її історія сягає коріння віри християнської. За легендою, плащаниця з’явилася після того, як Ісус Христос був укритий цією тканиною після його розп’яття на хресті. Вона була збережена і стала цінним оберегом для вірних.

Українська плащаниця має свої коріння ще в давньоруські часи. Перші згадки про неї зустрічаються в писемній спадщині Київської Русі. З тих пір плащаниця стала невід’ємною частиною української культури та релігійної практики.

Символіка плащаниці

Плащаниця є символом воскресіння та вічного життя. Зображення Христа на ній нагадує про його жертву за наші гріхи та віру віруючих у воскресіння. Крім того, плащаниця також є символом єдності та любові, оскільки на ній зображені Христос та його мати Марія, що підкреслює важливість сімейних та родинних цінностей.

Використання плащаниці

Українська плащаниця використовується в різних релігійних обрядах та святкових подіях. Зазвичай вона виставляється на Великий Четвер, який є початком Страстного тижня, та залишається на алтарі протягом цілого року. Також вона використовується під час весняних та осінніх обрядів благословення полів та сіяння, щоб привернути божу благодать та захистити врожай.

Збереження плащаниці

Українська плащаниця має велику цінність для віруючих та українського народу в цілому. Тому її зберігання відбувається з особливою повагою та обережністю. Вона зберігається в спеціальних скриньках або шафах, які знаходяться на алтарі церкви. Також її можна побачити у музеях, де вона представляє цінну частину виставки про українську культуру та історію.

Владислав Шевчук

Помічник головного редактора

Владислав помічник головного редактора проекту “що-таке.укр” фахівець з української мови та літератури, має глибоке розуміння української історії та культури.

Зі ступенем у сфері гуманітарних наук, він присвятив понад п’ять років своєї кар’єри копірайтингу, створюючи зміст, що відображає багатство та різноманітність української мови. Владислав також має трьохрічний досвід у цифровому маркетингу та SEO, що допомагає йому ефективно просувати інформацію в інтернеті. Його статті відрізняються точністю, глибиною аналізу та здатністю залучати читачів до вивчення української мови.

Також вас можете зацікавити:

Подивіться інші слова з їх детальним описом.

Наче живий. Чим унікальна найдавніша українська плащаниця, що зберігається у Львові

Тvoemisto.tv розповідає про найраритетнішу українську плащаницю, датовану ХV століттям, що зберігається у Львівському Національному музеї імені Андрея Шептицького. Її привезли з церкви Архангела Михаїла зі села Жирівка, що у Пустомитівському районі Львівщини.

Сьогодні, у Страсну П’ятницю, у всіх храмах виносять плащаницю, згадуючи останні години земного життя Ісуса Христа. Упродовж двох днів – аж до свята Великодня – віряни приступають до святині та поклоняються їй.

Колекція плащаниць Національного музею у Львові є найбільшою в Україні – вона нараховує 90 пам’яток. Більшість з них належать до XVII-XVIII століть та до пізнішого часу. А перлині цієї колекції уже понад шість століть.

За словами старшої наукової співробітниці відділу давнього мистецтва Національного музею, докторки мистецтвознавства Роксолани Косів, воздух-плащаниця «Оплакування Христа» датована ХV століттям, її привезли з церкви Архангела Михаїла зі села Жирівка, що у Пустомитівському районі, ще у 1913-му році. Відтоді вона перебуває у постійній експозиції.

Широкому загалу плащаниця стала відома у 1880-х роках, коли її експонували на виставці Інституту ставропігії. Це була перша виставка українського церковного мистецтва у Львові.

«Ця плащаниця унікальна і дуже цінна. Наприклад, на ній Христа зображено дещо інакше, ніж на інших плащаницях. У фігурній сцені оплакування Христа він зображений наче живий. Ознак мертвого тіла – ані ран, ані крові – немає. Пізніші українські плащаниці, наприклад, XVIII століття, вже передають ознаки страждань Христа: на голові рани від тернового вінка, краплі крові на тілі, закцентовані рани від цвяхів, пробите ребро. Тіло Христове набуває сіруватого відтінку, передаючи те, що Христос мертвий. Тут усе по-іншому», – каже Роксолана Косів.

На плащаниці тіло Христа лежить на камені помазання, а його голова прикладена до грудей Богородиці, вона обіймає його .

Біля ніг Спасителя стоїть Іван Богослов – єдиний з апостолів, який не втік і пішов з Христом на Голгофу. Це, за словами мистецтвознавиці, характерно лише для дуже давніх плащаниць.

Зображені на плащаниці і чотири ангели. Як зазначила Роксолана Косів, за цим образом також закладена важлива думка – вони стоять за Христовим тілом, тримаючи в руках літургійні атрибути – рипіди, і представляють дияконів на Службі Божій під час освячення дарів.

«Усе, що зображено на цій плащаниці, набуває літургійного контексту – великої богословської думки. Наприклад, оплакування мертвого сина тут не «істеричне». Акцент швидше на літургії – що Христос приніс жертву і ця літургійна жертва буде здійснюватися до кінця світу. Це притаманно лише для стародавніх творів кінця ХV століття», – коментує Роксолана Косів.

Символіку літургійної жертви Спасителя також підкреслює лампада всередині арки за тілом Ісуса Христа. Арка тут не випадково, адже символізує святилище і престіл.

Срібні і золоті нитки

Техніка виконання плащаниці також унікальна, адже уся робота гаптована шовком та металевими нитками.

«Плащаниця виконана у нагладєвих техніках, коли стібками шили всі частини. Майстриня, яка вишивала, старалася технікою шитва передати живописну поверхню, вона ніби імітувала іконопис – це свого роду «живопис голкою». Це також характерне для давніх технік», – веде далі співрозмовниця.

За словами Роксолани Косів, у плащаниці поєднані шовкові, золоті та срібні нитки. Останні називають сухозліткою.

Де саме виготовили плащаницю і хто її вишив, до кінця невідомо, є лише припущення. Найімовірніше, первісно плащаниця не належала церкві у Жирівці, а її передали туди з якогось храму, можливо навіть львівського, адже такі коштовні твори були лише при великих церквах – катедрах чи соборних храмах.

Щодо вишиття, то є дві версії. Одна з них – плащаницю виготовили при монастирі. Друга – це робота заможних умілець.

«Маємо дані ще з княжого часу, що донька Всеволода – Янка – при монастирі заснувала майстерню шитва і навчала послушниць церковного гаптування. За іншою версією, її зробили заможні жінки, які займалися гаптування і також мали своїх учениць», – каже наукова співробітниця музею.

На давній плащаниці є лише вирізаний по силуету гапт. Десять років тому, коли в музеї проводили реставрацію пам’ятки, на звороті виявили напис про те, що 1775 року її поновили. Але напис також обрізаний, очевидно, після того плащаницю ще переробляли.

Зараз плащаниця повністю відреставрована – з первісного шитва збереглися усі ці фігурні силуети.

«Якщо придивитися, то помітно, що вона обрізана по краю фігур і покладена на нову шовкову тканину. Тепер це малиновий шовк з візерунками, адамашок. А раніше плащаниця була вишита на однотонній малиновій тканині», – додала Роксолана Косів.

Оглянути найраритетнішу плащаницю у Львівському національному музеї можна щодня з 10:00 до 18:00 год. У великодні дні графік роботи музею дещо змінено, про що детальніше можна дізнатись на фейсбук-сторінці музею.

Ольга Шведа

Фото авторки та надані музеєм

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.