Соняшник: вирощування з насіння, посадка у відкритий ґрунт і догляд

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 10 серпня 2023 Опубліковано: 05 лютого 2019 Перша редакція: 05 квітня 2017 🕒 20 хвилин 👀 40822 рази 💬 0 коментарів

• Посадка й догляд за соняшником
• Рослина соняшник – опис
• Вирощування соняшника з насіння
  • Посів насіння соняшника
  • Вирощування розсади соняшника
  • Пікірування соняшника
  • Коли садити соняшник у ґрунт
  • Грунт для подсолнечника
  • Як садити соняшник у відкритий ґрунт
  • Що садити після соняшника
  • Як виростити соняшник
  • Полив соняшника
  • Підживлення соняшника
  • Хвороби соняшника
  • Шкідники соняшника
  • Обробка соняшника
  • Коли і як збирати соняшник
  • Способи зберігання соняшника
  • Корисні властивості соняшника
  • Насіння соняшника – протипокази
  • Коментарі

  Соняшник (лат. Helianthus) – рід родини Складноцвіті, що налічує близько п’ятдесяти видів, які ростуть у природі в Північній, Центральній Америці та в Перу. Обробіток соняшника здійснювали ще індіанці, які використовували рослину для зняття болю в грудях і лікування лихоманки, пекли з неї хліб, а пилок і пелюстки рослини слугували в ті часи сировиною для пурпурно-фіолетової фарби, якою аборигени робили на тілі татуювання. Олією соняшника змащували волосся, а суцвіттями прикрашали вівтарі й храми.

  Деякі види роду, що представляють олійні або декоративні рослини, в XVI столітті були вивезені в Іспанію, потім потрапили у Францію та Італію, а до кінця століття їх уже вирощували в Бельгії, Швейцарії, Німеччині, Голландії та Англії. На території України ця рослина, котра незабаром стала її народним символом, з’явилась у середині XVIII століття – спершу як декоративна культура. Сьогодні рослина соняшник є найціннішою сільськогосподарською культурою і вирощується по всьому світу.

  Посадка й догляд за соняшником

  • Посадка: посів насіння у відкритий ґрунт – у кінці квітня або на початку травня, коли ґрунт на глибині 10 см прогріється до 8-12 ˚C.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: будь-які, окрім кислих, болотистих і засолених, але більше підходять родючі ґрунти з умістом глини.
  • Полив: частий і рясний. Найбільше потрібна волога до того, як рослина сформує 4 пари листя, а потім під час бутонізації, цвітіння й наливу насіння. У спеку полив має бути щоденним, а в посуху ділянку потрібно поливати 2-3 рази на день.
  • Підживлення: регулярні впродовж усього періоду вегетації із застосуванням як органічних, так і мінеральних добрив. Спосіб унесення основних елементів – кореневий, мікроелементами рослина забезпечується при позакореневих підживленнях.
  • Розмноження: насіннєве – розсадне та безрозсадне.
  • Шкідники: степові цвіркуни, довгоносики, підгризаючі совки, піщані смерди, лугові метелики, дротяники, хрущі та їхні личинки, рослиноїдні блішки, попелиці.
  • Хвороби: пероноспороз (несправжня борошниста роса), ембелізія (чорна плямистість), фомопсис (сіра плямистість), фомоз стебла, вугільна (попеляста) гниль, суха гниль, вертицильозний вілт, сіра гниль, альтернаріоз (бура плямистість), склерозатінкуоз (біла гниль), аскохітоз, борошниста роса, іржа, вовчок, бактеріоз, вірусна мозаїка та позеленіння квіток.

  Рослина соняшник – опис

  Культура соняшник олійний (лат. Helianthus annuus) є однорічною рослиною заввишки до 2,5 м зі стрижневою кореневою системою, що проникає на глибину 2-3 м. Стебло у соняшника прямостояче, вкрите жорсткими волосинками, не гілкується, з пружною і м’якою серцевиною. Листки чергові, довгочерешкові, причому верхні сидячі, а нижні супротивні, овально-серцеподібні, з загостреними верхівками. Довжина листової пластини з пильчастими краями, опушеної жорстким ворсом, сягає 40 см. Квітки зібрані в дуже великі кошики, оточені обгортковим листям. Бутони і молоді кошики повертаються за сонцем, змінюючи упродовж дня орієнтацію зі сходу на захід, але з дозріванням рослина фіксує положення кошика, хоча листя, як і раніше, повертається за сонцем. Крайові квітки кошиків завдовжки від 4 до 7 см язичкові, безплідні, а численні внутрішні – трубчасті, двостатеві.

  Зазвичай олійний соняшник утворює тільки одне суцвіття, але іноді виникають додаткові відростки з маленькими кошиками. Цвіте соняшник місяць – із липня по серпень, запилюється перехресно за допомогою вітру та комах. Плоди – довгасті, злегка стислі сім’янки зі слабо вираженими гранями, завдовжки від 8 до 15 і завширшки від 4 до 8 мм, зі шкірястим насінником і сірою, білою, смугастою або чорною шкіркою (лушпинням). Усередині насіння розташовані білі ядра в насіннєвий оболонці. Соняшник є чудовим медоносом.

  Вирощування соняшника з насіння

  Посів насіння соняшника

  Вирощувати соняшник через розсаду не має сенсу, оскільки його сходи здатні зносити невеликі заморозки. Але якщо ви все-таки вирішили виростити розсаду соняшника, то сійте насіння за 20-25 днів до висадки на город відразу в окремі посудини – в горщики або, наприклад, в обрізані пластикові пляшки заввишки 28-30 см із проробленими в дні дренажними отворами. Змішайте родючу землю з перегноєм у рівних пропорціях, наповніть вологою сумішшю посуд, посадіть у кожну посудину по одній або дві насінини на глибину 3-4 см і обов’язково притисніть ґрунт, щоб він охопив насіння зусібіч. Помістіть посіви в тепле місце і накрийте їх плівкою.

  Вирощування розсади соняшника

  Щойно з’являться сходи, посіви переміщують на світле підвіконня. Догляд за сіянцями полягає в зволоженні субстрату, обережному розпушуванні ґрунту і регулярному провітрюванні. За тиждень до висадки у відкритий ґрунт сіянці загартовують, виставляючи їх щодня на відкрите повітря і поступово збільшуючи тривалість процедури.

  Пікірування соняшника

  Річ у тім, що соняшник погано зносить пересадку, тому пікірування сіянців краще не проводити. У відкритий ґрунт розсада соняшника висаджується на початку червня разом із земляною грудкою способом перевалки. Схема посадки соняшника передбачає розміщення сіянців на відстані метра один від одного. Будьте дуже обережні й не ушкодьте при пересадженні кореневу систему.

  Посів соняшника у відкритий ґрунт

  Коли садити соняшник у ґрунт

  Висівають соняшник у кінці квітня або на початку травня, коли ґрунт прогріється до 8-12 ºC. До умов вирощування культура невибаглива – сходи можуть витримувати і заморозки до -5 ºC, і посуху. Однак є кілька застережень:

  • не вирощуйте соняшник кілька років на одному місці, робіть перерву 3-4 роки;
  • не саджайте соняшник там, де в минулому сезоні росли помідори, буряк або бобові культури;
  • найкращими попередниками для соняшника є кукурудза і зернові;
  • висаджуючи соняшник, майте на увазі, що в діаметрі його кореневої системи не зможе повноцінно рости жодна культура.

  Грунт для подсолнечника

  Оптимальними для соняшника будуть родючі ґрунти з деякою кількістю глини в коренях і вологою під ними. Взагалі ж соняшник здатен пристосуватися до будь-яких видів ґрунту – і до легких, і до важких. Зовсім не підходять культурі кислі, болотисті і засолені ґрунти.

  Перед посівом соняшника слід підготувати ділянку: звільніть її від бур’янів і внесіть під перекопування комплексні мінеральні добрива. Деякі городники не вважають за необхідне удобрювати ґрунт спеціально під цю культуру, вважаючи, що якщо на ділянці добре ростуть інші овочі, то виросте і соняшник.

  Як садити соняшник у відкритий ґрунт

  Насіння соняшника перед посівом потрібно відкалібрувати, а потім протруїти упродовж 14 годин в одновідсотковому розчині марганцівки або потримати ніч у часниково-цибульному настої, для приготування якого 100 г часнику подрібнюють, змішують із цибулевим лушпинням, заливають двома літрами окропу, добу настоюють і проціджують через марлю. Використання для протруєння насіння часникового настою не тільки вбиває всі хвороботворні мікроорганізми, а й попервах відлякує від насіння шкідників і гризунів.

  Посів соняшника здійснюється в вологий ґрунт на глибину близько 8 см, залишаючи в гнізді по 2-3 насінини. Між великими соняшниками дотримуються дистанції близько метра, а між сортами середньої висоти – близько 60 см. Що більшою буде відстань між рослинами, то більшим буде насіння нового врожаю.

  Що садити після соняшника

  Вирощування соняшника сильно виснажує ґрунт, тому садити після нього овочі безглуздо, краще посадити якусь бобову культуру – сою, квасолю, горох, вику, люпин. Бобові дозволять ґрунту відпочити і наситять його азотом. На наступний рік після бобових на цьому місці можна вирощувати огірки.

  Догляд за соняшником

  Як виростити соняшник

  Якщо ви хочете отримати велике насіння, доведеться за соняшником доглядати. Що це означає? Необхідно регулярно проводити поливання, видаляти бур’яни і розпушувати ґрунт навколо рослин і в міжряддях, вносити підживлення, захищати рослини від хвороб і шкідників.

  Полив соняшника

  Поливають соняшник у міру необхідності. Особливо рослина потребує вологи до моменту формування 4 пар листя. Наступний етап підвищеної потреби у волозі припадає на формування суцвіть, а потім – у період цвітіння і наливу насіння. При зволоженні соняшника важлива не тільки частота поливань – необхідно просочувати ґрунт на глибину залягання коренів рослини. У літню спеку соняшник поливають щодня, але якщо настає посуха, то доведеться зволожувати ґрунт двічі або навіть тричі на день – соняшник дуже вологолюбний.

  Підживлення соняшника

  Оскільки соняшнику необхідна велика кількість поживних речовин, після формування третьої пари листя його слід підживити: на кожен м² ділянки вносять по 20-40 г суперфосфату, розкидаючи сухе добриво по поверхні. Потім гранули закладають у ґрунт на глибину 10 см, після чого ділянку поливають.

  Тільки-но сформуються кошики, внесіть у ґрунт калійно-азотне підживлення: додайте в відро розчину коров’яку (1:10) столову ложку сульфату калію. Повторно удобріть рослини таким же розчином у період дозрівання насіння.

  Іноді на листках соняшника з’являються пухирчасті викривлення, на стеблах утворюються тріщини, і він стає ламким. Це ознаки нестачі в ґрунті бору. У такому випадку потрібно провести обробку рослини по листю борвмісним препаратом.

  Шкідники і хвороби соняшника

  Хвороби соняшника

  Соняшник при неправильному догляді і недотриманні агротехніки може вразити безліч хвороб.

  Пероноспороз, або несправжня борошниста роса – грибкове захворювання, збудником якого є гриб Плазмопара. Хвора рослина виглядає недорозвиненою, її стебла стають тонкими й тендітними, а листя – маленьким і хлоротичним, із білим нальотом на споді пластини. Але існує форма захворювання, при якій стебла коротшають і товщають. За один сезон можливе повторне зараження пероноспорозом соняшника, що вже майже завершив свій розвиток. У цьому випадку на листках з’являються невеликі маслисті плями неправильної форми, на їхній нижній стороні утворюється білуватий наліт, а стебла стають світло-зеленими. Потім інфекція проникає в кошик, який унаслідок ураження перестає розвиватися.

  Ембелізія, або чорна плямистість – шкідлива хвороба, що вражає не тільки соняшник, але навіть дуже стійкі бур’яни. Ознаки захворювання з’являються на рослинах у стадії розвитку 5-6 листків: на пластинах виникають темні некрозні плями розміром 3-5 мм, які розростаються і зливаються, утворюючи плями завбільшки 4-5 см, обведені жовтою облямівкою. На черешках з’являються темні витягнуті плями неправильної форми, в місці кріплення черешка до стебла виникають численні тріщини, а на стеблі навколо черешка утворюються чорні некрози. На уражених ембелізією кошиках теж можна розгледіти темно-коричневі цятки.

  Фомопсис, або сіра плямистість – одна з найнебезпечніших грибкових хвороб, що вражає всі частини рослини. На листках з’являються темно-коричневі некрози кутастої форми, як від опіку, і листя разом із черешками всихає і відмирає. На стеблах навколо уражених черешків теж утворюються коричневі некрози з чітким контуром, які з часом сіріють і вкриваються пікнідами. Стебла стають крихкими і легко ламаються. Прогресує хвороба при підвищеній вологості в теплу погоду.

  Фомоз стебла викликається грибком і проявляється на молодих рослинах у стадії розвитку у них 6-8 листків. На листі виникають коричневі плями з яскраво-жовтим обідком, вони збільшуються, охоплюючи весь листок і навіть черешок. Потім грибок вражає тканини стебла, а якщо зараження відбувається під час цвітіння, то незабаром на кошику утворюються коричневі плями неправильних обрисів, насіння розвивається погано, виявляється напівпорожнім, а потім теж буріє.

  Вугільна, або попеляста гниль – грибкова хвороба, що вражає також буряк, картоплю і кукурудзу. Збирається інфекція на шийці кореня і, розвиваючись, просувається вгору по стеблу, блокуючи надходження по ньому корисних речовин, через що листя і верхівка починають в’янути, засихати, і рослина може загинути. Прогресує хвороба в спеку при тривалій відсутності опадів.

  Суха гниль викликається грибком і поширена повсюдно. На передній стороні кошики виявляються гниючі темно-коричневі плями, які поступово всихають і тверднуть. При сильному ураженні осередки з зернами легко відходять від основи цілими пластами. Насіння виглядає плоским, недорозвиненим, злиплим, а смак у нього гіркий. Найчастіше хвороба розвивається в затяжну посуху і після ураження соняшника градом.

  Сіра гниль теж викликається грибком, який може довгий час зберігатися в ґрунті, на насінні, коренях рослин і в післяжнивних рослинних рештках. Активною інфекція стає у вологу погоду на тлі зниження температури. На молодих рослинах з’являються коричневі плями, що незабаром вкриваються сіруватим нальотом. На стеблах утворюються темні штрихи з таким же нальотом. Уражає грибок і кошики, що зріють, від чого на їхній тильній стороні виникають маслисті плями, тканина в цих місцях розм’якшується, вкривається нальотом, гниє і відмирає. За сприятливих для грибів умов він може негативно вплинути на врожайність соняшника.

  Вертицильозний вілт може призвести до поступового в’янення тканин і навіть до відмирання рослин. Збудником хвороби є грибок, що вражає судинну систему соняшника. Перші ознаки хвороби помітні вже при цвітінні, потім вертицильоз проявляється на листках, які втрачають між жилками тургор, після чого листя викривлюються і відмирають, але ще довго можуть не опадати. Інфекція вражає судини стебла, погіршуючи якість генеративних органів – якщо зробити зріз стебла ураженої рослини, то можна побачити м’якоть, що стала коричневою. Активізується грибок під час тривалої посухи і спеки.

  Альтернаріоз, або бура плямистість, що викликається грибком, вражає стебла, листя і насіння соняшника. Спочатку на листках з’являються коричневі некрозні цятки, які збільшуються і набувають неправильні форми. Іноді альтернаріоз проявляється тільки в кінці вегетації. Розвивається захворювання на тлі високої вологості і температури повітря.

  Склеротініоз, або біла гниль вражає соняшник протягом упродовж вегетаційного періоду, але проявлятися може по-різному. Характерна для цього захворювання стрімкість розвитку. Сходи, уражені білою гниллю, гинуть відразу. У молодих рослин із 5-6 листками при температурі повітря 16-18 ºC на тлі підвищеної вологості на листках утворюється білий повстяний наліт. При розвитку захворювання хворі тканини відмирають, стебла ламаються і рослини гинуть. На тильній стороні кошика з’являються мокрі світло-коричневі плями, тканина під якими стає м’якою. Прикореневе ураження соняшника білою гниллю скорочує надходження в листя і стебла поживних речовин, що наближає загибель рослини.

  Аскохітоз може проявитися у будь-який момент періоду вегетації, але більш явними симптоми стають у другій половині літа: на листках, стеблах і кошиках виникають дуже темні, майже чорні плями округлої або неправильної форми, діаметром 1-2 см, а згодом у центрі плям з’являються пікніди. Інфекція має грибкове походження.

  Борошниста роса поширена в південних районах. Проявляється вона білим борошнистим нальотом на поверхні листя, який поступово темніє і перетворюється на щільну буру плівку. При інтенсивному розвитку захворювання знижується врожайність рослин і зменшується вміст олії в насінні.

  Іржа – грибкове захворювання, поширене у всіх місцях, де вирощується соняшник. Навесні на нижній, а іноді і на верхній стороні листя з’являються опуклі помаранчеві утворення в формі подушечок – пустули, при розтріскуванні яких розсипається іржавий порошок, який є спорами грибка. Іржа викликає загибель листя, а при сильному зараженні потерпають і інші органи. В уражених рослин спостерігається втрата вологи, порушення обміну речовин і відставання в розвитку.

  Вовчок є одностебловим паразитом із квітками світло-фіолетового відтінку і плодами у формі коробочки. Росток вовчка прикріплюється до кореня соняшника, вживається в нього і розвивається за рахунок рослини, сильно знижуючи його врожайність.

  Бактеріоз, як зрозуміло з назви хвороби, має бактеріальну природу. Уражені хворобою тканини соняшника гниють і стають слизовими, в’януть і сохнуть.

  Мозаїка викликається вірусом кучерявої смугастості тютюну і проявляється зміною листя соняшника – воно стає строкатим, потім деформуються та відстає у рості та розвитку.

  Позеленіння квіток проявляється хлорозом листя, карликовість, утворенням тонких вторинних пагонів і стерильністю квіток, які набувають зеленого забарвлення. Захворювання викликають мікоплазмові тіла, які переносять цикадки;

  Шкідники соняшника

  Вплинути на урожай соняшника можуть не тільки хвороби, а й шкідники. Наприклад:

  • степові цвіркуни – дорослі комахи, які пошкоджують рослину в період появи перших листків і знищують точку росту. Велика частина шкідників зосереджується на краях ділянок;
  • підгризаючі совки – небезпеку становить перше покоління шкідників: гусінь, що перебуває у ґрунті, підгризає стебло у кореневої шийки;
  • піщані смерди – ці жуки перегризають сходи і з’їдають їх;
  • довгоносики – найбільшу небезпеку представляють види південний сірий, сірий і сірий буряковий довгоносики, які поїдають сім’ядольне листя, перекушують стебла і завдають шкоди паросткам, які ще не з’явилися з-під землі;
  • лугові метелики вирізняються великою ненажерливістю і всеїдністю: личинки можуть з’їсти всю листову поверхню, залишивши лише великі жилки, знищують вони також епідерміс у кошиках і стеблах;
  • рослиноїдні блощиці висмоктують із рослини соки. Найнебезпечніше ураження шкідниками сім’янок, яке призводить до їхньої загибелі;
  • попелиця пошкоджує молоде листя, від чого пластина зморщується, жовтіє і буріє. Рослини, уражені попелицею, відстають у розвитку;
  • дротяники – личинки жука-ковалика (лускуна) – виїдають посіяне насіння, паростки, підгризають під землею сходи. Небезпечні дротяники доти, доки у соняшника не розвинеться 2-3 пари листя;
  • хрущ – його личинки, перебуваючи в землі, пошкоджують соняшник та інші культури, харчуючись на першому етапі свого розвитку корінням рослин.

  Обробка соняшника

  Аби захистити посіви соняшника від хвороб і шкідників, необхідно:

  • дотримуватися сівозміни;
  • вибирати для вирощування стійкі до хвороб і шкідників сорти соняшника;
  • перед посівом обов’язково проводити протруєння насіння соняшника фунгіцидами та інсектицидами;
  • дотримуватися термінів і схеми посіву;
  • регулярно знищувати бур’яни на ділянці;
  • проводити профілактичні обробки рослин фунгіцидами та інсектицидами;
  • видаляти з ділянки після збору врожаю рослинні залишки;
  • проводити восени глибоку оранку або перекопування ділянки.

  Якщо упродовж вегетації на рослинах з’являються ознаки грибкових хвороб, знищувати інфекцію слід розчинами фунгіцидів системної дії, наприклад, Апрон або Круйзер. Припиняють обробки як мінімум за місяць до збору врожаю. Вірусні хвороби невиліковні, тому екземпляри, уражені мозаїкою, слід негайно видалити і спалити.

  Обробка насіння перед посівом інсектицидами захищає сходи від шкідників упродовж 5-7 тижнів, але потім слід час від часу проводити профілактичне обприскування соняшника розчинами інсектицидів і акарицидів широкого спектра дії, як-от: Залп, Акарін, Актеллік або Агравертін. Особливо небезпечними є сисні комахи – попелиці й блощиці, оскільки вони не тільки ушкоджують рослини і висмоктують із них соки, а й є переносниками невиліковних вірусних хвороб.

  Збирання і зберігання соняшника

  Коли і як збирати соняшник

  Забирають соняшник у період його повної стиглості, коли листя та кошики підсихають і буріють – саме в цей час у насінні завершується процес накопичення олії, ядра насіння тверднуть, шкірка набуває характерного для сорту забарвлення, а насіння розколюються при стисненні з обох боків. Коли на ділянці залишиться не більше 15 % соняшників із жовтими язичковими квітками, можна братися до збирання.

  Але іноді дозрівання насіння збігається з початком сезону дощів, і кошики не встигають висихати на корені. Не можна збирати на зберігання насіння з підвищеною вологістю. У таких випадках напередодні початку дощів рослини в суху погоду обробляють десикантами, що забезпечують швидке дозрівання – насіння в кошиках достигає на тиждень раніше. Цей захід підвищує врожайність соняшника, насіння виходить якісним, і його вологість не перевищує 9 %.

  Збір урожаю соняшника має завершитися за шість днів, інакше насіння почне обсипатися. При збиранні головки зрізають на 2-3 см нижче по стеблу, потім із них за допомогою тертя витягують насіння і здувають сміття.

  Можна, не зрізуючи, нахиляти головки над відром і вибивати з кошиків насіння, постукуючи з тильного боку чимось важким. Зріле насіння саме вислизає з гнізд у посудину.

  Третій спосіб збирання дозволяє зберегти урожай зовсім без втрат: кошики зрізують із 10 см стебла, коли дозріло тільки 2/3 насіння. На головки надягають тканинні або паперові мішки і підвішують їх на 2-3 тижні під стелею в добре провітрюваному приміщенні, після чого з легкістю вилущують стигле і сухе насіння з гнізд.

  Решту стебел на ділянці необхідно висмикнути і спалити, а ділянку зорати або перекопати на глибину штиха лопати.

  Способи зберігання соняшника

  Лежкість насіння соняшника залежить від цілісності його оболонок – зерна з пошкодженою шкіркою не захищені від проникнення інфекції і швидко псуються. Скорочують термін зберігання насіння й органічні домішки, оскільки мають підвищену порівняно з насінням гігроскопічність.

  На тривале зберігання можна закладати тільки очищене від сміття і провіяне насіння з вологістю не більше 7 %, охолоджене до 10 ºC. Сушать насіння в сухому приміщенні з гарною вентиляцією. Якщо вологість перевищує 12 %, необхідно при просушуванні посилити вентилювання.

  Сухе насіння може зберігатися півроку. Тримають його у чистому, сухому неопалюваному приміщенні в мішках із тканини в підвішеному до стелі положенні.

  Види і сорти соняшника

  У комерційних цілях соняшник класифікують за кольором лушпиння. Наприклад, сорти соняшника з чорним лушпинням відносять до олійних, оскільки вони містять до 50 % олії, а сорти зі смугастою шкіркою використовують для виробництва продуктів харчування, зокрема кондитерських виробів. Олійні сорти, своєю чергою, залежно від кількості та якості кислот, що містяться в насінні, поділяються на поліненасичені, мононенасичені і середньоолеїнові.

  За тривалістю вегетаційного періоду сорти та гібриди соняшника поділяються на ранньостиглі, середньоранні, середньостиглі та середньопізні. Пропонуємо вам знайомство з найкращими сортами соняшника:

  • Люкс – високопродуктивний, великоплідний, стійкий до захворювань, посухи й бур’янів кондитерський сорт раннього терміну дозрівання. Рослини цього сорту сягають у висоту 185 см, діаметр їхнього кошика 25-27 см, великі ядра прилягають до стінок сім’янок нещільно;
  • Горішок – високоврожайний ранньостиглий універсальний сорт, стійкий до погодних умов, бур’янів та деяких хвороб і шкідників. У рослин заввишки до 170 см великі овально-довгасті чорне насіння зі шкіркою в подовжню темно-сіру смужку;
  • Ласунка – великоплідний середньостиглий урожайний універсальний сорт, стійкий до бур’янів, посухи, деяких хвороб і шкідників. Рослина сягає у висоту майже 2 м, кошик у нього опуклий, опущений, насіння велике й витягнуте;
  • Олівер – високопродуктивний скоростиглий олійний гібрид сербської селекції, стійкий до хвороб і посухи. Рослина невисока – до 145 см, не гілляста, з могутнім корінням. Середніх габаритів кошики мають плоску форму, яйцеподібне темне насіння теж середніх розмірів;
  • Форвард – стійкий до різних гнилей, склеротинії, фомопсису, пероноспорозу та бур’янів високоврожайний олійний гібрид середньораннього терміну дозрівання заввишки до 190 см, із випуклої форми опущеними вниз кошиками діаметром 15-20 см і темними смугастими сім’янками;
  • Рімісол – стійкий до вилягання середньоранній олійний гібрид, що вирізняється імунітетом до деяких хвороб і шкідників. Це рослини заввишки до 160 см із товстим, густо облистяним стеблом, розвиненою кореневою системою, нахиленими опуклими кошиками діаметром до 22 см із подовженими чорними насінинами;
  • Флагман – ранньостиглий урожайний олійний сорт, стійкий до борошнистої роси і бур’янів, але вражається фомопсисом. Рослини цього сорту заввишки до 2 м із подовженим овальним насінням;
  • Прометей – надранній і високопродуктивний олійний сорт, стійкий до посухи, бур’янів, іржі та борошнистої роси. Висота рослин цього сорту не більше 140 см, а діаметр їхніх кошиків 18-22 см;
  • Аттіла – теж надранній і високоврожайний олійний сорт, стійкий практично до всіх грибкових захворювань і несприятливих умов. Рослини заввишки до 165 см із напівсхиленими плоскими кошиками діаметром до 24 см;
  • Вранац – високоврожайний кондитерський середньопізній гібрид, стійкий до хвороб, посухи, вилягання та осипання. Рослини цього сорту високі й потужні, кошики середнього розміру, дуже опуклі, загорнуті донизу, сім’янки широкояйцеподібні, великі, чорні з темно-сірими смужками по краях;
  • Алмаз – ранньостиглий урожайний кондитерський сорт, відносно стійкий до вилягання, посухи та грибкових хвороб. Стебло у нього заввишки до 190 см, кошики опуклі, великі, нахилені, сім’янки великі, чорні з сірими смужками;
  • Запорізький кондитерський – середньостиглий високопродуктивний сорт, стійкий до бур’янів, осипання, вертицильозу і пероноспорозу. Висота стебла сягає 210 см, кошики діаметром 20-25 см плоскі або ледь опуклі.

  Властивості соняшника – шкода і користь

  Корисні властивості соняшника

  До складу насіння соняшника входять такі речовини:

  • каротин, що підвищує захисні сили організму за рахунок нейтралізації шкідливого впливу вільних радикалів;
  • бетаїн, що активізує ліпідний обмін, що сприяє виробленню енергії, нормалізує кислотність шлунка, поліпшує діяльність травної системи і перешкоджає відкладенню жиру;
  • холін, що сприяє засвоєнню жирів, знижує вміст холестерину, зміцнює центральну нервову систему, стимулює серцеву діяльність і уповільнює старіння;
  • смоли, які надають бактерицидну, бактеріостатичну, в’яжучу й антигнильну дію;
  • жирні олії, які беруть участь у регенерації тканин, усувають вогнища запалення, прискорюють процес загоєння ран, захищають організм від впливу канцерогенів;
  • флавоноїди, які зміцнюють і покращують еластичність капілярів та стінок судин, нейтралізують дію вільних радикалів і знижують артеріальний тиск;
  • органічні кислоти, що підвищують апетит та імунітет, активізують обмінні процеси, виводять токсини і нормалізують травлення;
  • дубильні речовини, які мають бактерицидну, бактеріостатичну і в’язку дію;
  • глікозиди, які мають сечогінну, седативну, відхаркувальну, судинорозширювальну, протимікробну і дезінфікуючу дію;
  • антоціани, що знижують ламкість капілярів і судин, уповільнюють процес старіння, зупиняють кровотечу, зміцнюють серцевий м’яз, нормалізують обмін речовин і роботу центральної нервової системи, знімають запалення;
  • гіркоти, що стимулюють апетит, нормалізують травлення, зміцнюють імунітет і допомагають відновлювати організм при слабкості, втомі, виснаженні, занепаді сил і неврастенії;
  • фітин, що стимулює роботу печінки, знижує рівень холестерину, нормалізує стан нервової системи й активізує жировий обмін;
  • лецитин, що прискорює окислювальні процеси, забезпечує жировий обмін, поліпшує роботу мозку, нормалізує роботу серцево-судинної системи, стимулює жовчовиділення;
  • пектин, який виводить радіонукліди і солі важких металів, пригнічує гнильну флору в кишківнику;
  • сапоніни, що розріджують мокротиння, виводять слиз із бронхів і легень, запобігають синтезу ДНК в пухлинних клітинах.

  Крім перерахованих речовин, насіння містить білки, вуглеводи, вітаміни, кальцій і цинк.

  Насіння соняшника – протипокази

  Від уживання насіння соняшника може бути не тільки користь, а й шкода. Наприклад, від них потерпає зубна емаль, яку поступово руйнує міцна шкірка, що вкриває насіння. Зерна соняшника калорійні, тому у великих кількостях протипоказані тим, хто прагне знизити свою вагу. Крім того, в їжу використовують зазвичай смажене насіння, в якому вже майже не залишилося нічого корисного.

  Негативно позначається вживання насіння на голосових даних – у горлі утворюється жирна плівка, яка заважає співати й говорити. Якщо ви купуєте насіння для їжі, то маєте розуміти, що довге коріння соняшника вбирало не тільки корисні речовини, але також отрути і токсини, тому варто переконатися, що рослина вирощувалася в екологічно благополучному районі, а насіння перед смаженням очистили від пилу і бруду.

  Розповсюджені хвороби і шкідники соняшнику

  Українським фермерам рідко вдається досягти таких же високих показників врожайності соняшнику, як наприклад в європейських країнах. Виною тому є недотримання агротехніки, кліматичні умови, а також захворювання і шкідники соняшників. Причому втрати зерна в результаті ураження хворобами в більшості випадків обумовлені порушенням технології вирощування соняшника.

  Найактивніше патологічні мікроорганізми розвиваються при підвищеній вологості та теплій погоді, а комахи-шкідники поширюються, коли на полях після збирання врожаю залишаються рослинні рештки. Шкода може бути заподіяна будь-якій частині рослини: кошику, насінню, стеблу, листю і навіть молодим сходам. Щоб уникнути зниження врожайності, необхідно відстежувати, чи не з’явилися на соняшниках ознаки поширених захворювань або сліди життєдіяльності комах-шкідників, і своєчасно боротися з ними.

  Хвороби, які можуть вразити соняшник

  Біла гниль соняшнику

  Залежно від періоду зараження соняшника біла гниль може проявлятися по-різному і призводити до непередбачуваних наслідків. В результаті ураження хворобою рослини відбувається зниження товарних якостей насіння. Визначити білу гниль можна по швидко розповсюджуваним з внутрішньої сторони кошиків гниючим мокрим плямам темного кольору. При ураженні білою гниллю, прикореневої частини стебла соняшника на стадії дозрівання насіння, недобір урожаю може досягати 65 %. Якщо ж до початку цвітіння сталося ураження прикореневої частини стебла, можлива втрата всього врожаю.

  Інфекція проникає в соняшник з ґрунту, де зимують збудники білої гнилі – склероції. Життєздатність склероцій зберігається понад вісім років, а зараження можливе протягом всього періоду вегетації. Для боротьби з білою гниллю необхідно прибирати з полів рослинні залишки і відразу знищувати уражене насіння, щоб у них не зберігалася інфекція.

  Сіра гниль на соняшниках

  Якщо на соняшнику виникли бурі ділянки, вкриті сіруватим нальотом, можна судити про ураження рослини сірою гниллю, яка здатна проявлятися на всіх надземних органах соняшників. При зараженні стебел з’являються пожовклі ділянки, які незабаром буріють, а тканини вище уражених ділянок починають никнути, нижні листки засихають. На заражених кошиках із зворотного боку утворюються сіро-коричневі гнильні плями іноді з червонуватою облямівкою, згодом плями збільшуються, покриваючись нальотом попелястого кольору, і можуть повністю охопити всю поверхню кошика. Насіння соняшнику в заражених кошиках втрачають схожість, недобір врожаю може досягти 50 %, а в разі сильного зараження насіння зовсім не утворюється.

  Збудник сірої гнилі найкраще поширюється через рослинні залишки, основним джерелом зараження виступають уражені склероціями насінини. Заходи боротьби ті ж, що і у випадку з білою гниллю.

  Фомопсис соняшнику

  Перші симптоми фомопсису можна помітити на нижніх листках у вигляді темних або сіруватих плям зі світлою облямівкою по краю листа, або між жилками. На стеблах фомопсис соняшнику проявляється біля основи черешка сірувато-бурими плямами, які швидко охоплюють все стебло. Тканини стебел розм’якшуються, набувають сріблястий колір і втрачаючи міцність, легко ламаються. На інфікованому кошику з тильного боку утворюються темні коричневі плями, які розм’якшуються, але не гниють. Через деякий час уражені ділянки на кошику набувають сріблястий колір, а з лицьового боку утворюється бура цвіль і сіруваті сім’янки. Оскільки насіння виходять порожніми, недобір урожаю досягає 50 %.

  Джерелом розповсюдження захворювання служать рослинні залишки, які необхідно своєчасно видаляти з поля.

  Несправжня борошниста роса

  При інфікуванні соняшнику в фазі трьох-шести листків, рослини починають відставати в рості, у них утворюється тонке стебло і дрібні листки. На нижній стороні листя можна помітити білі спори гриба-збудника, а на верхній – плями зеленуватого відтінку. Заражені соняшники залишаються карликовими, утворюють маленькі кошики без насіння або зовсім гинуть. Маса насіння знижується в кілька разів.

  Інфекція добре зберігається у вигляді спор і міцелію в рослинних залишках або в насінні. Швидко розвивається і поширюється за дощової прохолодної погоди після сівби соняшнику.

  Для запобігання протравлюють насіння Скарлетом або Бенефісом. Також проводять обприскування рослин препаратом Беназолом для профілактики.

  Найбільш небезпечні шкідники соняшнику

  Бавовняна совка

  Вважається одним з найбільш небезпечних шкідників, оскільки, харчуючись листям і генеративними органами рослин, завдає урожаю соняшнику прямої шкоди, і додатково послаблює рослину, сприяючи зараженню соняшника хворобами. Перше покоління бавовняної совки розвивається в червні і є менш шкідливим із-за невеликої чисельності, друге ж покоління, розвиток якого припадає на липень-серпень, завдає соняшнику більшої шкоди. Летючих метеликів у полі помітити не вдасться, так як бавовняна совка – комаха нічна, вона починає літати тільки у вечірній час.

  У зв’язку з тим, що перше покоління бавовняної совки розвивається на бур’янах, необхідно регулярно знищувати бур’яни і розпушувати ґрунт у міжряддях, особливо в період розмноження комахи. Уражені соняшники обробляються інсектицидами, як мінімум, за місяць до збору врожаю.

  Соняшникова вогнівка

  Вогнівка або метелиця небезпечна для посадок соняшників тим, що відкладає яйця безпосередньо в кошики соняшнику, а гусениці, що згодом з’являються, поїдають частини квіток, прогризають оболонку насіння, повністю з’їдаючи їх зсередини, і пошкоджують самі кошики. Протягом трьох тижнів розвиток гусениць закінчується, після чого вони переходять на зимівлю у верхній шар ґрунту, де і відбувається їх заляльковування. За сезон з’являється одне покоління, метелики починають літати в середині літа.

  Раніше соняшникова вогнівка завдавала величезної шкоди врожаям. Тепер же завдяки виведенню панцирних сортів і гібридів соняшнику, з проблемою вдалося впоратися. Справа в тому, що у панцирних форм присутній прошарок з твердих клітин, прогризти які гусеницям вогнівки не під силу.

  Лучний метелик

  Шкоду соняшнику завдають гусениці лучного метелика, які вигризають у листя отвори, або повністю з’їдають його. Стебла і генеративна частина рослин також об’їдається гусеницями. А в разі масового поширення лучного метелика в соняшників може бути цілком з’їдена надземна частина. Найчисленнішим і шкідливим є перше покоління лучного метелика. Метелики з’являються навесні, коли температура повітря сягає +15 градусів. В кінці травня починається масове літання. Гусениці зимують в коконах у ґрунті, а навесні заляльковуються.

  На ділянках, де в землі зимують кокони лучного метелика, землю потрібно глибоко орати. Крім того, необхідно постійно знищувати бур’янисту рослинність і обробляти міжряддя інсектицидами у літній період.

  Шкідники соняшника

  Посівні площі під соняшником на території України займають до 30%. За таких обсягів вирощування нереально дотриматися вірної сівозміни, через що у грунті тривалий час зберігаються стадії спокою різноманітних шкідників цієї культури.

  Шкідники стебла і коренів

  Agapanthia dahli Richt

  Шкодить у Лісостепу та Степу.

  Жук довжиною близько 2 см, густо опушений волосками , які утворюють малюнок у вигляді смуг і плям. Личинка — 2-2,5 см, жовто-біла, безнога. За рік утворює одне покоління.

  Зимують личинки у нижній частині стебел. Жуки з’являються пізно навесні і починають живитися на стеблах соняшнику. Самки відкладають яйця по одному всередину стебел. Личинка розвивається всередині стебла рослини, виїдаючи його і просуваючись до приземної частини стебла. Уражене стебло часто ламається, рослини відстають у рості і в’януть ще до початку цвітіння.

  Менеджмент захисту

  Зрізання стебел соняшника, знищення бур’янів.

  Дротяники

  Дротяники це личинки жуків-коваликів, які отримали назву через щільні хітинізовані покриви. Колір личинок жовтий або жовто-бурий, Личинки коваликів (дротяники) жовтого або жовто-бурого кольору, довжина до 30 мм. Личинка має три пари ніг. Типовими представниками є ковалик чорний та ковалик посівний. Дротяники зимують в грунті на глибині 30-40 см, а навесні піднімаються в орний горизонт і живляться сходами соняшника. Личинки виїдають вміст сім’янки, з’їдають сім’ядолі і стебла, за достатньої вологості грунту живляться дрібними корінцями. Типовими представниками жуків-коваликів, що шкодять соняшнику, є ковалик чорний і посівний.

  Athous niger L.

  Поширений у Степу, Передкарпатті та Карпатах. Представники виду надають перевагу супіщаним і суглинистим ґрунтам.

  Жук розміром 1-1,5 см, самки крупніші. Верх чорний, опушений. Передньоспинка опукла, трохи витягнута, задні кути гострі. Личинка – до 2,5 см. Зимують личинки різного віку, розвиток у грунті триває понад чотири роки. Заляльковуються на початку травня, дорослі жуки з’являються у червні. Самки відкладають до 300 яєць в ґрунт на глибину 3-5 см. (ЕПШ – 3-5 особин/м²).

  Agriotes sputator L.

  Поширений скрізь в Україні. Багатоїдний шкідник, найпоширеніший шкідник посівів. Жук розміром 0,6-0,8 см, темно-бурий, іноді світло-бурий, із сірим опушенням. Личинка останнього віку до 2 см, від жовтого до темно-жовтого кольору. Зимують імаго в ґрунті у земляних колисочках, на глибині близько 1 м, личинки різних віків — на глибині 0,5 м і глибше.

  Виходять з діапаузи у першій половині травня, у Степу раніше, у зони Полісся пізніше. Масовий літ і відкладання яєць — зазвичай наприкінці травня. Самка відкладає яйця в ґрунт поблизу коренів злакових рослин; максимальна плодючість сягає 100-120 яєць. Личинки, відроджуються наприкінці травня — на початку червня і живляться корінцями. Повний розвиток завершується за чотири роки. Личинка заляльковується в липні — серпні.

  Менеджмент захисту

  Дотримання сівозміни, проведення основного та передпосівного обробітку ґрунту, збалансоване удобрення, вирощування стійких сортів, протруєння насіння (препарати з д.р . Фіпроніл, 250 г/л).

  Opatrum sabulosum (L., 1758)

  Поширений у Степовій зоні, проте в останні роки зустрічається і північніше.

  Пошкодження жуками призводить до повної загибелі сходів соняшника на ранніх стадіях розвитку. Жуки живуть 1-2 роки, зимують серед рослинних залишків глибоко в ґрунті, з’являючись на поверхні ранньою весною. Живляться спочатку бур’янами, а потім переходять на культурні рослини.

  Жук розміром 0,7-1 см, чорний або сіро-бурий. Надкрила з поздовжніми рядами великих горбків; задніх крил немає. Личинка — до 2 см, від темно-сірого до бурувато-жовтого кольору, з темною головою.

  Жуки зимують серед рослинних решток на полях і у верхньому шарі ґрунту. Самки відкладають до 100 яєць з весни до середини літа. Повний їх розвиток завершується за 35 – 40 діб. Заляльковуються личинки в ґрунті на глибині 3-6 см, розвиток лялечки триває 6 – 8 діб. Жуки з’являються в липні і продовжують виходити з грунту протягом серпня.

  Менеджмент захисту

  Серед агротехнічних заходів рекомендовано оптимально ранні строки сівби, своєчасне внесення добрив та боротьба з бур’янами. За перевищення ЕПШ застосовують інсектициди з д. р.: Тіаметоксам, 200 г/л, іІмідаклоприд, 700 г/л, в.г., Зeтa-ципepмeтpин, 100 г,л в.e. та ін.

  Mordellistena parvula Gyll.

  Зустрічається в усіх районах культивування соняшнику, найбільше шкодить в Степу.

  Жуки чорного кольору, вкриті густими волосками, завдовжки близько 0,2 см. Личинка жовта з темною голівкою і трьома парами маленьких ніг. Зимують личинки усередині стебел. Виліт імаго у травні-червні. Яйця відкладають в стебла соняшнику. Личинки живляться серцевиною стебел, ослаблюючи рослину. В одному стеблі соняшника може траплятися до кількох десятків личинок.

  Менеджмент захисту

  Своєчасне збирання, знищення рослинних решток, глибока зяблева оранка.

  Strautia longipennis

  У країнах Нового Світу (США, Канада) соняшнику шкодять фруктові мухи кількох видів родини Tephritidae. Небезпечним карантинним видом є Strautia longipennis (Loew, 1873) Brückner & Korneyev, 2010.

  Цей інвазивний північноамериканський вид було зареєстровано в Німеччині 2010 р. Вид вважається викоріненим, але імовірно, що він був завезений до Польщі і є небезпечним карантинним шкідником соняшника для України. Необхідний моніторинг цього виду.

  Шкідники листків

  Margaritia sticticalis L.

  Завдає величезних збитків сільському господарству у роки «спалахів» чисельності. розмноженню і розселенню лучного метелика сприяють і такі негативні явища, як порушення науково обгрунтованих сівозмін, відсутність культури землеробства, виведення із ріллі значних земельних масивів.

  Вид є поліфагом зі значною плодючістю і високими адаптивними можливостями, здатний мігрувати на далекі відстані.

  Читати за темою: Шкідники ріпаку

  В Україні шкодить посівам соняшника у Центральному та Східному Лісостепу і Степу.

  Метелик розміром 1,8-2,7 см. Передні крила світло-коричневі з жовтувато-бурим малюнком. Яйце 0,8-1 мм, перламутрово-біле. Гусінь першого віку світло-зелена, наступні генерації темнішають, аж до чорного кольору. Тіло вкрите щетинконосними горбками. Гусінь останнього віку сягає 2,8-3,5 см у довжину. Лялечка від жовтого до коричневого кольору 1-1,2 см завдовжки у циліндричному коконі з отвором для виходу метелика. Зовні кокон обліплений грудочками ґрунту. В Україні за рік розвивається від однієї до чотирьох генерацій
  Зимують личинки всередині коконів неглибоко у грунті. Гусінь характеризується надзвичайною морозостійкістю. Відродження і виліт метеликів першої весняної генерації спостерігається в першій декаді травня. Спочатку імаго живляться на квітучих дикоростучих рослинах, після парування, яйця відкладають на бур’яни і культурні рослини.

  Гусінь спочатку живиться паренхімою листка, потім скелетує його, залишаючи жилки.

  Оптимальними для розвитку шкідника є температура 20. 25°С, помірні опади, висока відносна вологість повітря.

  Менеджмент захисту

  Дотримання сівозміни, доцільної системи обробітку грунту, внесення добрив, вирощування високопродуктивних стійких сортів.

  У виявлених вогнищах шкідника проводять глибоку зяблеву оранку, яка знищує кокони з зимуючими гусеницями, оранку повторюють навесні. Необхідно знищувати бур’яни на посівах та навколо них.

  При появі гусені ефективне випускання трихограми в 3-4 прийоми з інтервалом 5 діб.
  Сучасний асортимент інсектицидів для захисту від лучного метелика дає змогу знизити чисельність гусені на 90%.

  Перед застосуванням засобів хімічного захисту необхідно оцінити фактичну чисельність шкідника і прийняти рішення про доцільність їх застосування. Рекомендовані препарати з діючими речовинами: Дельтаметрин, 250 г/кг, Ципepмeтpин, 25% к.e. та іншими дозволеними інсектицидами.

  Розмір — 4,7-6,5 см. Верхівка переднього крила чорна з білими плямами, інша частина крила руда. Зісподу крила забарвлений подібно до верху, з бурим малюнком та блакитними вічками по краю.

  Метелики цього виду активно мігрують до Африки і Близького Сходу, відкладають яйця, і гинуть. Навесні з яєць виходить гусінь, перетворюється на лялечку, і метелики нової генерації знову мігрують до країн Європи та, зокрема, України.

  Гусінь живиться рослинами родини айстрові, зокрема осотом рожевим та будяком, приносить користь, але за умов масового розмноження переходить до культурних рослин, завдаючи шкоди посівам соняшника.

  Менеджмент захисту

  Для встановлення економічного порогу шкідливості слід користуватися ЕПШ для листогризучих совок (соняшник — 8-10 гус./м²). Необхідно враховувати здатність гусениць швидко пересуватися в пошуках поживи.

  Для упередження втрат від пошкодження посівів чортополохівкою потрібно регулярно проводити моніторинг посівів соняшнику.

  Заселені шкідником рослини рекомендують обробляти інсектицидами з діючою речовиною імідаклоприд + лямбдацигалотрин, хлорпірифос тощо.

  Ряд видів родини Noctuidae

  Типові види: капустяна совка Mamestra brassicae L, совка-гамма Autographa gamma

  (Linnaeus, 1758) та С-чорне Аmathes C-nigrum L.

  Поширенню совок сприяє забуряненість полів, вилучення земель з обігу, нехтування біологічними засобами захисту рослин.

  Зимують гусениці, лялечки, інколи й метелики. Літ метеликів від початку квітня до листопада. Яйця відкладають зісподу листків бур’янів та ряду культурних рослин, включаючи соняшник. Гусениці живляться листками: спершу скелетують їх, а потім обгризають. Заляльковуються на рослинах або в грунті. Яйця відкладаються на різні органи рослин по одному або по декілька. Ембріональний розвиток триває 3-12 днів, розвиток гусені — 13-22 дні. Протягом року більшість видів розвивається в двох генераціях, у деяких видів три.

  Менеджмент захисту

  Використання совкових форм трихограми у зонах Лістостепу та Північного Степу. Паразита випускають двічі: на початку та під час масового відкладання яєць.

  Серед агротехнічних заходів захисту рослин важливе значення мають обробіток грунту та дотримання технології вирощування сільськогосподарських культур, зяблева оранка, знищення бур’янів. Чисті від бур’янів та розпушені міжряддя роблять посіви мало привабливими для відкладання яєць.

  На зрошуваних полях дощування під час виплодження гусениць і залялькування призводить до загибелі 80–85% гусениць молодших віків та лялечок

  Рекомендовані інсектициди з діючими речовинами: Фозалон 350 г/л, Альфа-циперметрин, 100 г/л, Дельтаметрин, 250 г/кг. Біопрепарати: Бітоксибацилін та Лепідоцид.

  Шкідники кошика і насіння

  Homoeosoma nebullum (Den. and Schiff.)

  Поширена в усіх зонах вирощування, найбільше у Лісостепу та Степу. Окрім соняшника, живиться на бур’янах родини айстрових.

  Розмах крил метелика становить 2-3 см. Передня пара крил сірувато-жовтого забарвлення, посередині є кілька чорних плям. Гусениця 1,6-1,9 см. Колір — зеленувато-жовтий, покрита коричнево-червоними смугами. За рік розвивається тільки одне покоління. У південних регіонах факультативно розвивається вдруге.

  Зимують гусениці четвертого, останнього віку в коконах у верхньому шарі грунту. В останній декаді травня на початку червня перетворюється в лялечку. Стадія лялечки триває трохи більше 2 тижнів. Літ метеликів припадає на початок цвітіння соняшнику.

  Самка вогнівки відкладає по 1-4 яєць. Спочатку на квіти дикоростучих складноцвітих, пізніше на соняшник. Плодючість вогнівки 250-350 яєць. Ембріональний період розвитку займає 5 днів. Починаючи з третього віку, гусінь проникає крізь тканину у сім’янки, виїдаючи їх вміст цілком або частково. Крім насіння, личинки обгризають краї листової пластини, вигризаючи численні ходи у денці кошика. При цьому обплітають павутиною кошик.

  Пошкоджує насіння і кошик. При підвищеній вологості або рясних опадах відзначається загнивання кошиків. Погіршується якість продукції, знижуються посівні властивості. Знижується рівень вмісту олії. Втрати врожаю від 25%.

  Менеджмент захисту

  Вирощування панцирних сортів, що зводить до мінімуму можливість ураження вогнівкою. Агротехнічні заходи: глибока зяблева оранка полів після збирання соняшнику.

  Комплексна обробка соняшника від шкідників

  «Загалом для профілактики шкідників на соняшнику обробіток доцільно проводити 3 рази. Перша — основна обробка насіння інсектицидним протруйником обов’язкова, тому що не оброблене насіння та сходи будуть пошкоджені як ґрунтовими (дротяники, несправжні дротяники та ін.) так і наземними шкідниками (совки, довгоносики, попелиці та ін.). Втрати, якщо знехтувати цією операцією, можуть сягати до 90%. Друга обробка проводиться зазвичай у фазу 6-8 справжніх листків соняшника та третя обробка перед цвітінням від комплексу наземних шкідників (довгоносики, лучний метелик, попелиці, совки, вогнівки та ін.)», — зазначає Сергій Дрозд, менеджер зі збуту компанії «Океан Інвест».

  Вячеслав Каракоша, агроном-технолог компанії «Океан Інвест», додає, що частота інсектицидних профілактичних обробок залежить від погодних умов та зони вирощування, більше наносять шкоду комахи у південних регіонах. У Київській та Житомирській областях використовують одну обробку, а можуть і взагалі не проводити. Більшість використовують інсектициди по факту.

  «У залежності від погодно кліматичних умов, виду шкідників та їхнього порогу шкодочиності у різних регіонах по різному проводять профілактичні обробіток посівів соняшника, до прикладу в деяких регіонах при масовому льоті метелика чортополохівки та виходу гусіні були проведені додаткові обробіток та витрати на захист посівів», — додає Сергій Дрозд.

  Як зазначає Сергій Дрозд, загалом для насіння соняшника є багато протруйників з різними діючими речовинами такі як імідаклоприд, клотіанідин, тіаметоксам та ін., для обробітку вегетуючих рослин підходять також препарати на основі комбінацій різних діючих речовин імідаклоприд+лямбда-цигалотрин, хлорпірифос+циперметрин та ін.

  Якщо розглядати зону півдня України, то Олексій Пашали, менеджер компанії «Океан Інвест» в Одесскій і Миколаївській областях рекомендує три стандартних інсектицидних обробки:

  1. Протруювання інсектицидними протруйниками насіння соняшнику (Імісід БТ 6-8 л/тн) проти ґрунтових шкідників;

  2. Обробка сходів перітроідом по сходам (Тор БТ 0,15 л/га);

  3. Обробка рослин у період вегетації при появі шкідників системними препаратами (Дихлор БТ 0,8-1,0 л/га).

  Витрати на обробку

  Захист соняшнику від шкідників обходиться 10-12 $/га, близько 8-10% від затрат на засоби захисту та мікродобрива.

  Купити препарати Океан Інвест на Superagronom.com

  «Середні витрати при інтенсивній технології коливаються у межах 80-200 грн/га, затрати залежать, як від кількості обробки, так і від вартості самих препаратів. При середніх витратах на вирощування соняшника, що сягають в межах 18 тис. грн/га, доля інсектицидного захисту складає від 0,5 до 1,5%. Тому, щоб зберегти майбутній урожай, та мінімізувати його втрати, необхідно завжди проводити профілактичні обробки соняшнику та посівного матеріалу від шкідників», — коментує Сергій Дрозд.

  За прайсовими цінами з препаратами «Океан Інвест» витрати при трьох стандартних обробках на один гектар складуть: Імісід 6 л/т (1,2 $ без ПДВ) + Тор 0,15 л/га (2,04 $) + Дихлор БТ 1 л/га (13,25 $). Разом 16,50 $/га без ПДВ за витратами на інсектициди.

  Якщо застосовувати класичну систему захисту з застосуванням ґрунтових препаратів (Поляріс 1,6 л/га + Пром 2 л/га), відповідно 14,4 + 18,4 $/га = 32,8 $/га + Соле 0,6 кг/га (18 $) + Карабас 1,5 л/га (15,24 $). Разом витрати на 1 га 16,5 + 32,8 + 18 + 15,24 = 82,54 $/га без ПДВ — у відсотковому відношенні витрат це становить 20%.

  Якщо застосовувати систему захисту гібридів стійких до імідазолінонів (Євро БТ 1,2 л/га) 36 $ + 18 + 15,24 + 16,5 = 85,74$ без ПДВ, то відповідно витрати по інсектицидною обробкам складуть в процентному співвідношенні 19,2%.

  Якщо ж застосувати систему захисту гібридів, стійким до трибенурон метилу, то: (Маркіз 0,05 кг/га + Стікер 0,1 л/га) — 3 $ + 1,5 $ = 4,5 + 18 + 15,24 +16,5 = 62,27 $ без ПДВ на 1 га, що в процентному співвідношенні складає 26,5% витрат від загальних витрат.

  © Олена Безкровна, Kurkul.com, 2019 р.