Розповідь про життя і творчість Т. Шевченка

Мета. Повторити відомі факти з біографії письменника, розширивши новими відомостями; розкрити значення спадщини Кобзаря; вчити учнів ставити перехресні запитання і відповідати На них; виховувати у школярів глибоку повагу до Шевченка, бажання осягнути його геніальність і важливу роль в історії України.

Обладнання: портрет Т. Шевченка, збірка «Кобзар», Г. Метельський «Провесінь над Вілією», репродукції малюнків Т. Шевченка періоду заслання.

Хід уроку

I. Вступна частина.

(Звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий …» )

Слово вчителя.

— Тарас Шевченко народився на українській землі, під українським небом, проте він належить до тих людей-світочів, що стають дорогими для всього людства і що в пошані всього людства знаходять безсмертя.

«Він був поетом, якого ми до того не мали: поетом для всіх, поетом народним, поетом гноблених, але не скорених … Його боялися царі. Його жахалися і смертельно ненавиділи кріпосники…. Коли перед ним лягла несходима ніч муштри й солдатчини, мабуть, ті вінценосні кати вважали, що відправили його в таку безвість, звідки не буде йому вороття.

А він повернувся.

Вогненною піснею, віщим незборканим словом повернувся поет до рідної своєї України», — саме такими прекрасними словами Олеся Гончара розпочинаємо сьогодні розмову про нашого Великого Кобзаря, геніального Тараса Шевченка.

Він відкрив світові красу і силу українського слова, підняв нашу літературу на височінь, гідну народу з багатим історичним минулим. Під впливом геніального Кобзаря розвивалася поетична творчість багатьох письменників.

II. Актуалізація опорних знань. (Проводимо у формі бліц-інтерв’ю «Дитинство Шевченка».)

Учням пропонуємо поставити перехресні запитання: «учень — учень(У)», «вчитель (В) — учень», «учень — вчитель».

Ймовірні запитання та відповіді

— Про дитинство Тараса, його родину ви вже чимало довідалися у попередніх класах, зокрема з повісті Степана Васильченка «Широкий шлях», твору О. Іваненко «Тарасові шляхи». А зараз пригадаємо і поглибимо ці відомості, зосередившись на головному, причому спробуємо ставити перехресні запитання.

Учень. Коли і де народився Тарас Шевченко?

Учень. Т. Шевченко народився 9 березня 1814 р. у с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії (тепер Черкащина).

Вчитель. Що ви знаєте про Звенигородщину — край, який дав Україні геніального Кобзаря?

Учень. Ця місцевість надзвичайно мальовнича: родючі чорноземні поля, високі тополі, села з білими хатинами, що губляться в розкішних садах, пагорби, могили, байраки.

Учень. У довколишніх селах було багато майстрів — ткачів, гончарів, малярів, стельмахів. Хати, навіть вози прикрашалися візерунками.

Доповнення вчителя з використанням карти (можливе).

— Звенигородщина лежить у центральній частині України. Тут ревно зберігалися звичаї та обряди, панувала добірна українська мова. Це — споконвічний козацький край, в якому вирували повстання проти польських поневолювачів, визвольна війна під проводом Б. Хмельницького, гайдамацька вольниця першої половини XVIII ст. За деякими свідченнями, у Вільшані (містечко поруч з Моринцями) народився черкаський полковник, герой Хмельниччини Максим Кривоніс, у Будищах (теж поруч) народився і виріс генерал-хорунжий армії УHP Юрко Тютюнник.

Учень. Що ви знаєте про батьків малого Тараса?

Учень. Батько Тараса — Григорій Іванович Шевченко — походив з вільних низових козаків, знав грамоту, чумакував, стельмахував. Застудившись у чумацькому поході, через три роки по смерті дружині й помер.

Учень. Мати — Катерина Якимівна (у дівоцтві Бойко) — з вільних селян, померла рано, маючи лише сорок літ.

Учень. Обоє з сусідніх сіл: батько — з Керелівки, мати — з Моринців, але були вже кріпаками поміщика Енгельгардта.

(Доповнення вчителя.) Родина Шевченків була не з бідних, але усі день і ніч працювали, щоб і ненависну панщину одбути, і себе прогодувати.

Учень. Скільки дітей було у сім’ї і хто був найближчий Тарасові?

Учень. Мали Шевченки шестеро дітей: Катерину, Михайлика, Тараса, Ярину, Марусю, Йосипа. Найближчою Тарасові була Катерина, яка замінила йому матір.

Вчитель (доповнення). Не дивно, що першу велику поему поет назвав іменем сестри «Катерина».

Учень. Хист до чого проявився у хлопця в дитинстві?

Учень. Дуже рано у Тараса виявився хист до малювання. Змалку крейда чи вуглина були для нього неабиякою радістю. Усе ними обмальовував, залюбки зображував птахів, звірів, людей.

Учень. Яким виростав Тарас?

Учень. Пустотливим, допитливим, мрійливим, білоголовим хлопченям, мав феноменальну пам’ять, любив природу, пісні, розповіді про минуле.

Учень. З ким у дитинстві дружив Тарас Шевченко?

Учень. З Оксаною Коваленко. Вона була трохи молодшою за нього. Діти разом пасли череду.

Вчитель. Якою ви уявляєте дитячу дружбу Тараса та Оксани? Які твори про це ви читали?

Учень. «Ми вкупочці колись росли», «Мені тринадцятий минало».

Учень. Як склалася доля Тараса після смерті батька?

Вчитель. Тарас залишився без будь-якого майна та підтримки. І перше, про що думав у такім становищі, — була школа й наука. Два роки служив у дяка П. Богорського, терпів приниження, голод і перечитував книги з його книгозбірні. Прагнучи стати художником, Тарас пішов шукати вчителя по сусідніх селах. Але малярі або не зважали на його здібності, або вимагали дозволу від пана.

Вчитель. Чи дав управитель пана Енгельгардта хлопцеві дозвіл?

Учень. Ні. Він зробив його кухарчуком, а-згодом — козачком молодого пана у Вільшаній.

Учень. Чи довго новонабраний слуга перебував у Вільшаній?

Вчитель. Ні. Восени 1829 р. Тарас разом з іншими слугами вирушив у далеку дорогу аж до Вільна (тепер Вільнюс — столиця Литви). Довгих 14 літ не бачитиме він України, а заповітна мрія знову оселитися в ріднім краї так і залишиться для нього нездійсненною. У Вільні

Тарас спочатку служив козачком, а потім пан віддав його в науку до професійного художника.

III. Основна частина уроку.

Слово вчителя.

— За два роки перебування Тараса у м. Вільно в його житті сталося багато змін. Він змужнів, з підлітка став юнаком. Попри принизливе становище козачка встигав багато малювати, читати, познайомився з цікавими людьми, у нього з’явилися друзі. Коли у Вільно вибухнуло польське повстання проти російського царизму, наляканий Енгельгардт вирішив утікати до Петербурга. Челядь повинна була йти всю дорогу пішки.

2. Читання уривка з повісті Т. Метельського «Провесінь над Вілією».

«Тарасові хотілося плакати. Він опустив голову на груди і безтямно крокував, тримаючись за край підводи. Вітер наскрізь продував його легку, не по сезону, одежину. Через благенький чобіт одразу набралася вода. Попереду було вісімсот верст важкої дороги».

— Як ви уявляєте собі цю дорогу? Опишіть. (Підказуємо, що це був кінець лютого — початок березня. )

— Сімнадцятирічний Шевченко прибув до столиці царської Росії Петербурга, маючи за плечима безрадісне дитинство, навчання у деспотичних дяків, важку працю і любов до малювання. Бажаючи мати власного художника, пан віддав його на 4 роки в науку до відомого майстра Ширяева. Влітку, в білі ночі, Шевченко приходив у Літній сад перемальовувати скульптури. Саме тут він познайомився з Іваном Сошенком, який навчався в Академії мистецтв. Митець по-справжньому оцінив художній талант Т. Шевченка, познайомив майбутнього поета з художниками К. Брюлловим, О. Венеціановим, поетом В. Жуковським та іншими видатними діячами культури.

У колі передових діячів російської та української культур зароджується думка про викуп Шевченка з кріпацтва. У квітні 1837 р. К. Брюллов написав портрет В. Жуковського, який було розіграно в лотерею. За одержані 2500 крб Тараса викупили з неволі. У відпускній зазначалося, що Шевченко вільний, що до нього не мають більше ніякого права ні пан Енгельгардт, ні його спадкоємці.

— Чому, на вашу думку, пан Енгельгардт визначив таку велику суму за волю Шевченка?

— Далі Шевченка офіційно зараховують в Академію мистецтв. Юнак захоплено навчається і досягає значних успіхів — отримує 3 срібні медалі за малярські роботи. Багато читає, відвідує театр, починає писати поезії. Першим, хто помітив у Шевченка поетичний талант, був український поет Є. Гребінка. Саме він взяв активну участь у виданні «Кобзаря», який побачив світ 1840 року.

— Як ви думаєте, чому саме таку назву отримала перша збірка Шевченка?

… І зазвучало українське слово. Зазвучало з нечуваною досі силою.

Далі Шевченко стає членом Кирило-Мефодіївського братства, мріє викладати малювання в університеті, перевидати «Кобзар», побувати в Італії. Та замість університету він опиняється в казематі ІІІ відділу, замість видання «Кобзаря» йому забороняють писати і малювати, замість поїздки до мальовничої Італії його засилають в далекі казахські пустельні степи.

— Що для поета означала заборона писати і малювати?

— Почалися довгі роки заслання… «Оце вона, ота славетна Орська фортеця, майже вголос промовив я, і мені стало сумно, нестерпно сумно, неначе мене бозна-яке лихо «могло спіткати в цій фортеці, а страшна пустеля, що її оточувала, здавалася мені розкритою могилою, що готова живим мене поглинути …» Розмістили Шевченка в казармі фортеці 22 червня 1847 року, записавши рядовим у 5-й лінійний батальйон під номером 191.

Крадькома записані твори поет ховав за халявами чобіт, звідси й назва — «захалявні». Особливо тяжкими були перші роки заслання: щоденна муштра, пильний нагляд ротного командира і спеціально приставлений солдат, який навіть перевіряв кишені поета, шукаючи олівці чи папір. (Перегляд малюнків Т. Шевченка періоду заслання.) Десятирічна каторга забрала надзвичайно багато здоров’я, енергії, душевних сил, але не зламала поета. У його щоденнику знаходимо слова: «Усе це невимовне горе, усі вияви приниження й наруги минули, начебто й не торкаючись мене. Найменшого сліду не залишили по собі… Мені здається, що я той же, яким був десять літ тому. Ні одна риса у моєму внутрішньому образі не змінилася».

— Як ви зрозуміли слова поета?

— Повернувшись із заслання у 1857 році, Т. Шевченко почав активно працювати, ніби відчуваючи, що жити залишилось недовго. Так

і не довелося поетові оселитися в Україні, придбати хату, одружитися. Помер у холодній столиці царської імперії. Тільки згодом, стараннями друзів, повернувся на рідну землю, щоб спочити тут навіки. Був травень 1861 року …

IV. Закріплення вивченого. Складання хронологічної таблиці «Життєвий і творчий шлях Шевченка».

V. Домашнє завдання. Прочитайте баладу «Тополя».

Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов’язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2024 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.

Біографія

Тарас Шевченко (25.02 (9.03) 1814 – 26.02 (10.03) 1861) – найбільший український поет, пророк нової української нації.

Тарас Шевченко народився на Київщині в селі Моринці (нині Звенигородського району Черкаської обл.) у родині селянина-кріпака. Він рано залишився сиротою – його мати померла, коли Тарасу було тільки 9 років, а через півтора року помер і його батько. Тарас навчався грамоті у місцевих дяків. Десь у цей час, у віці 10 – 12 років, у нього з’явився потяг до малювання.

В 1828 році поміщик Павло Енгельгардт вирішив, що Тарас має бути його дворовим слугою (козачком). В цій ролі він супроводжував пана під час його перебування у Вільнюсі (1828 – 1831 рр.) та у Петербурзі (від 1831 р.). У Петербурзі поміщик віддав Шевченка в науку до маляра Василя Ширяєва, яка тривала 4 роки. Пізніше Шевченко працював деякий час підмайстром у Ширяєва, зокрема при розмалюванні Великого театру (ці розписи не збереглися).

Далі в біографії Шевченка наступила пора чудес. Змальовуючи скульптури у Літньому саду, він познайомився із українським художником Іваном Сошенком, а через нього – з українським поетом Євгеном Гребінкою, мистецтвознавцем Василем Григоровичем, художником Олексієм Венеціановим. Найважливішим було для Шевченка знайомство з поетом Василем Жуковським, який був тоді вихователем спадкоємця російського престолу – цесаревича Олександра (майбутнього імператора Олександра 2-го).

Всі ці люди вирішили допомогти здібному кріпаку звільнитись. Енгельгардт забажав за Шевченка фантастично великий викуп – 2500 рублів. Щоб роздобути таку суму, Карл Брюлов намалював портрет В. Жуковського, який було розіграно в лотерею.

Після звільнення з кріпацького стану Шевченко отримав можливість поступити до Академії мистецтв, де він навчався у К. Брюлова. В Академії він навчався від 1838 до 1845 р., коли закінчив її із званням некласного художника.

В цей же час у Шевченка поруч із малюванням з’явилась нова творча пристрасть – віршування. Перший його поетичний твір – балада «Причинна» – було написано в 1837 році, і згодом він став класичним твором української літератури. До числа цих же класичних творів увійшли ранні поеми «Катерина» (1839) та «Гайдамаки» (1841).

В 1840 році в Петербурзі була надрукована невеличка збірка поезій Шевченка під назвою «Кобзар». Ця книжечка знаменувала початок нового – шевченківського – етапу в розвитку української літератури.

Якщо перші поезії Шевченка створені під впливом панівного в 1830-х роках романтичного козакофільства, то починаючи від 1843 р. тематика й тональність його поезії змінюється. В 1843 році Шевченко після 15-літньої перерви знову відвідав Україну і з новою силою відчув трагедію закріпачення колись вільного українського народу, втрату ним політичних і національних прав. Під дією цих вражень Шевченко перетворюється на речника потоптаних прав України. Його вірші були своєрідною програмою будівництва нової української нації, залишаючись при тому високо оригінальними літературними творами (не перетворюючись на римовані маніфести чи передові статті).

Переїхавши в 1845 р. до Києва, Шевченко познайомився тут з кількома молодими українцями – літератором Пантелеймоном Кулішом, поетом та істориком Миколою Костомаровим, учителями Миколою Гулаком та Василем Білозерським. На зустрічах вони читали вірші, говорили про Україну і торкались модного тоді питання про панславізм і про місце України серед слов’янських народів.

Для російських жандармів цього було досить, щоб звинуватити їх у створенні «Українсько-слов’янського товариства» (така назва фігурує в матеріалах слідства; в історіографії прийнято назву «Кирило-Мефодіївське товариство»). У березні – квітні 1847 р. члени товариства були заарештовані й допроваджені до Петербурга. 5 квітня 1847 р. на в’їзді до Києва заарештували й Шевченка, при цьому в нього забрали альбом «Три літа» з чистовими списками його нових політичних поезій.

Цей альбом, особливо поема «Сон» з гострою сатиричною картиною царської родини, стали основним доказом провини Шевченка. 30 травня 1847 р. імператор Микола 1-й затвердив вироки членам товариства. Шевченка було засуджено віддати у солдати. На проекті вироку імператор особисто додав: «Під найсуворіший нагляд із забороною писати і малювати».

За 9 днів Шевченка під конвоєм фельд’єгеря допровадили з Петербурга до Оренбурга, де йому визначили службу рядовим в Орській фортеці. Весь час перебування у солдатах Шевченко був змушений поневірятись по смердючих казармах. Хоча вирок передбачав для нього «право вислуги» і Шевченка кілька разів представляли до підвищення в унтер-офіцери, цього ніколи не сталось – залякані начальники боялись підписувати ці клопотання.

(Для порівняння: російський письменник Ф. М. Достоєвський в 1849 р. був засуджений до каторги, в 1854 р. переведений до війська рядовим, в 1855 р. підвищений до унтер-офіцера, в 1856 р. – до прапорщика, а в 1859 р. звільнений з примусової воєнної служби. Ті самі 10 років страждань, але Достоєвському, як росіянину і дворянину, була відкрита дорога до вислуги, яка була закрита для кріпака-українця Шевченка).

Сила Шевченкового спротиву зростала неначе пропорційно до тиску російської урядової машини: в 1847 – 1850 роках він, всупереч забороні, створив 145 поезій – чи не половину його поетичного доробку. Серед них – поеми «Княжна», «Царі», «Сотник», «Петрусь», і його поетична відповідь на царський вирок – поезія «N. N.»: «Караюсь, мучуся… але не каюсь. »

В 1848 р. доля Шевченка трохи поліпшилась – він був призначений до експедиції з обстеження Аральського моря. Залишаючись формально рядовим, він мав робити зарисовки для експедиції. Ці зарисовки людей, природи і пам’яток стали першими зображеннями з території сучасного Казахстану.

Після завершення експедиції в 1849 р. Шевченко сподівався на нагороду і навіть на дозвіл малювати. Але російський уряд «винагородив» його у цілком своєрідний, чисто російський спосіб: в 1850 році Шевченко був знову заарештований і відпроваджений на службу до Новопетровського форту (на півострові Мангишлак в Каспійському морі). Там він провів цілих сім років.

Після смерті імператора Миколи 1-го і приходу до влади Олександра 2-го багато політичних в’язнів, в тому числі декабристи та учасники польського повстання 1830 – 1831 рр., були амністовані. Звільнено було тих, хто виступав проти царату зі зброєю в руках, але продовжували тримати в неволі Шевченка, який виступав зі словом. Клопотання про його звільнення тривали понад два роки, і тільки 24 липня 1857 р. він був звільнений.

«Воля» для Шевченка була обмежена, як виявилось, поліційним наглядом та забороною в’їзду до Москви та Петербурга, через яку він усю зиму 1857 – 58 років провів у Нижньому Новгороді. Лише у березні 1858 р. ця заборона була знята, і 27 березня 1858 року Шевченко повернувся до Петербурга. Зворотній шлях зайняв цілих дев’ять місяців – рівно в 30 разів повільніше, ніж шлях у неволю!

В Петербурзі Шевченко почав вправлялись в мистецтві гравюри і одночасно клопотався про перевидання своїх поетичних творів – хоча б тих, які були свого часу дозволені цензурою. Нове, побільшене видання «Кобзаря» вдалося випустити тільки в січні 1860 року. Звичайно, що про друк таких нових поем як «Неофіти» (1857) чи «Марія» (1859) тоді не можна було навіть мріяти (обидві поеми було надруковано тільки в 1876 році).

Дві мрії плекав Шевченко після звільнення – оженитись та оселитись у своїй власній хатині десь на Київщині, над Дніпром. Ці його мрії алегорично відбились у його гравюрі з характерною назвою «Сама собі в своїй господі» (1859). Він любовно малював різні проекти цієї хатини, мріяв, яку гарну майстерню він там буде мати… В 1859 році він приїхав на Канівщину, щоб особисто вибрати ділянку землі, але тут його спіткало нове лихо. Місцеві поміщики-поляки, не бажаючи мати такого неприємного сусіда, спровокували Шевченка на «крамольні» розмови, через які він був знову – уже втретє! – заарештований і змушений був виїхати до Петербурга.

Так само скрахували мрії Шевченка про одруження. Його намір оженитись із Ликерею Полусмак скінчився повним розривом (вересень 1860 р.), і невдовзі після того Шевченко захворів на серце. Ця хвороба, на яку тоді не знали ради, швидко прогресувала і звела його в могилу.

Шевченко прожив тільки 47 років і написав, порівняно із сучасними йому письменниками, небагато (для порівняння: зібрання творів О. І. Герцена виноситься на 30 томів, І. С. Тургенева – на 28 томів, тоді як літературна спадщина Шевченка не перевищує 6 томів сучасного друку). Подібна ситуація із малярською спадщиною: в ній майже відсутні твори в техніці олійного живопису, натомість рішучо переважають акварелі, рисунки олівцем та гравюри (а саме олійний живопис є визначальним при оцінці художника).

Але значення його творчості – колосальне. Шевченко підніс авторитет української мови і зробив її невідкличним символом українського народу. Він у зрозумілій формі сформулював політичний ідеал нової української нації і тому справедливо вважається пророком Нової України.

М. Ж., 29 травня 2014 р.

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

Розмістіть посилання на цю сторінку
у своєму сайті / блозі / etc.

Брати і сестри

Тарас Шевченко мав досить велику сім’ю – крім Тараса батьки народили 9 дітей: 2 хлопця, та пятеро дівчат. Нажаль, реалії того часу не давали змоги всім дітям дістатися повноліття. Декілька сестер померли ще маленькими.

Брати і сестри Шевченка

За роком народження (Більш детальні відомості ви знайдете за посиланням):

• Катерина (20.11.1804 – бл. 1848)
• Параска (1805 – 1807)
• Марія (1807-1810)
• Микита (28.05.1811- бл. 1870)
• Єфимія (1813-1815)
• Йосип (20.04.1821 – бл. 1878)
• Ярина (24.05.1816 – бл. 1865)
• М арія (1819 – 1846)
• Марія ( 1824-1825) Від мачухи Тараса Оксани Терещенко