Консультація дитячого кардіолога: коли і для чого?

За останні 5 років кількість виявлених серцево-судинних захворювань в Україні зросла втричі. І ця тенденція спостерігається як серед дорослих, так і серед дітей.

Дитяче серце має особливості, що відрізняють його від серця дорослого. Так частота серцевих скорочень (серцебиття) у дітей є більшою за дорослих і залежить від віку:

• у перший рік життя – 120-140 ударів за хвилину,
• 1-2 роки – 100-125 ударів на хвилину,
• 2-7 років – 80-100 ударів на хвилину,
• 7-15 років – 65-90 ударів на хвилину.

Незвичне серцебиття може бути:

• прискореним – тахікардія,
• сповільненим – брадикардія
• нерегулярним – аритмія.

Не завжди зміни у серцебитті вказують на хворобу, вони можуть траплятись і у здорових дітей.

Тахікардія, що виникає при фізичному навантаженні, емоційному напруженні, у спекотні дні – це нормально. Прискорене серцебиття виникає також при гарячці. Ще причинами тахікардії є гіпертиреоз, анемія, недостатність кровообігу.

Брадикардія може бути у дітей, які займаються спортом. Вона також може бути зумовлена життєво загрозливим порушенням ритму серця – повною АВ-блокадою і синдромом слабкості синусового вузла, та іншими захворюваннями, як-от: гіпотиреоз (захворювання щитоподібної залози), гіперфункція блукаючого нерва (ваготонія), підвищення внутрішньочерепного тиску тощо.

Для більшості дітей характерною є «дихальна» аритмія, коли на вдиху серцебиття є швидшим ніж на видиху – це теж нормально.

Та коли серцебиття змінюється без причини чи турбує дитину батькам необхідно якнайшвидше звернутись до лікаря.

Ознакою серцево-судинних захворювань можуть бути також болі в області серця (кардіалгії), хоча у дітей подібні болі мають переважно функціональний характер і не пов’язані з патологією самого серця. У підлітків болі в серці зазвичай є проявом вегетативної дисфункції. Дуже часто у дитини патологія інших органів симулює болі в серці: патологія хребта – сколіоз; нервової системи – неврози; шлунково-кишкового тракту – дискінезія жовчовивідних шляхів. Пов’язані з ураженням серця кардіалгії у дітей спостерігаються при ураженні великих судин, міокардиті, перикардиті.

Отже, батькам слід показати дитину лікарю кардіологу в таких випадках:

• педіатр почув шум у серці;
• немовля не набирає вагу, швидко втомлюється при смоктанні;
• помітне посиніння губ, кінчиків пальців чи загальна синюшність/мармуровість шкіри;
• дитина скаржиться на біль в ділянці серця, перебої, прискорене чи сповільнене серцебиття;
• з’явились швидка втомлюваність і слабкість, знизився апетит після перенесених захворювань (особливо, після грипу, ангіни, дитячих інфекцій);
• дитина має хронічний тонзиліт, аденоїдит;
• часто виникають запаморочення, втрати свідомості;
• при підвищенні/пониженні артеріальний тиск;
• дитина займається спортом, танцями.

При повному обстеженні лікар зробить та інтерпретує результати ЕКГ (електрокардіографію), Ехо КГ (ехокардіографію). Обидві ці процедури є безпечними та безболісними, але вимагають від пацієнта кількох хвилин спокою і нерухомості. Тому батькам слід попередньо пояснити дитині та підготувати до обстеження.

При потребі, кардіолог може призначити додаткові обстеження:

• ДМАТ (добове моніторування артеріального тиску),
• Холтерівське моніторування ЕКГ (запис ЕКГ протягом щонайменше доби),
• тест із фізичним навантаженням.

Найчастіше у дітей виявляють вроджені вади розвитку серця та судин, артеріальну гіпертензію, аритмію, запальні захворювання серця, кардіоміопатії. Усі ці захворювання потребують ретельного обстеження, лікування та контролю у дитячого кардіолога.

Коли здоровій дитині потрібно проводити ЕКГ та Ехо КГ?

• протягом першого року життя для скринінгу вроджених вад серця, особливо у дітей, народжених передчасно;
• перед вступом до садочку та школи;
• перед початком занять у спортивній секції;
• щороку спортсменам.

Шановні батьки, будьте уважними до здоров’я своїх дітей та при будь-яких симптомах, що викликають у вас занепокоєння, звертайтесь до лікаря.

Дізнатись, які лікарі кардіоревматологи працюють у ВЕСЕЛЦІ, та записатись до них ви можете у розділі Лікарі.

Дитячий кардіолог

Кардіолог дитячий мережі клінік Viva – це лікар, який займається діагностикою та лікуванням патологій із боку серцево-судинної системи у дітей від 0 до 18 років. Залежно від ступеня та обсягу виявлених патологій здійснює індивідуальну корекцію цих патологій (самостійно або разом із іншими фахівцями).

В яких ситуаціях необхідна консультація дитячого кардіолога?

• немовля швидко втомлюється під час годуванні з пляшечки або груддю, водночас у нього з’являється синюшність навколо рота і губ (синюшність носогубного трикутника)
• дитина старшого віку помічає біль в області серця, перебої у його роботі (почастішання або уповільнення частоти серцевих скорочень), що супроводжується слабкістю та стомлюваністю
• випадки запаморочення та втрати свідомості
• болі у суглобах
• мармуровість і синюшність шкірних покривів
• часті простудні захворювання
• підвищення або зниження АТ
• швидка стомлюваність і виконання фізичних вправ насилу
• прискорене або утруднене дихання

Консультація у дитячого кардіолога дозволить виявити порушення у роботі серцево-судинної системи малюка на початковому етапі та якомога раніше розпочати лікування.
Крім вроджених патологій серцево-судинної системи можливий розвиток набутих кардіологічних захворювань, внаслідок перенесених захворювань, тому так важливо проходити профілактичні огляди.

Кардіопатії у практиці дитячого кардіолога

в основі яких лежить первинне ураження міокарда невідомої етіології («первинна хронічна міокардіальна хвороба»), об’єднаних за певними клініко-анатомічним ознаками: наявності кардіомегалії, серцевої недостатності, схильності до порушень ритму серця, тромбоемболічним ускладненням. Часто хворі помирають раптово від гострої ішемії.

Поширеність кардіоміопатій становить 40-60 випадків на 100 000 населення. Дане захворювання уражає людей різних вікових груп.

Існує декілька основних різновидів кардіоміопатій. Це гіпертрофічна, дилатаційна та рестриктивна. Ці види кардіоміопатії, відрізняються патофізіологічними механізмами, клінічною картиною.

Залежно від виду кардіоміопатії серцевий м‘яз може збільшуватися в масі (гіпертрофічна кардіоміопатія), при цьому порушується його кровопостачання та розвивається клініка ішемічної хвороби. При подальшому розвитку патологічного процесу м‘язова тканина серця поступово заміщується на сполучну (дилятаційна кардіоміопатія), що у клініці проявляється ознаками серцевої недостатності.

Які ж причина даного патологічного процесу? Досить довгий час медики не могли встановити причину розвитку даного захворювання. Але в 2006 році Асоціація кардіологів Америки назвала можливі етіологічні чинники даного захворювання. Існує припущення, що кардіоміопатії розвиваються під впливом інфекційного чинника (токсоплазма, стафілокок, стрептокок, краснуха, вірус герпесу, Коксакі, аденовірус, цитомегаловірус) за наявності генетичної схильності. Кардіоміопатії можуть бути первинними і вторинними, а також уродженими та набутими.

Уроджена кардіоміопатія виникає внаслідок порушення закладки міокардіоцитів у першому триместрі вагітності. Причин її розвитку безліч: це можуть бути шкідливі звички матері, стреси, генні порушення, неправильне харчування і захворювання ендокринної системи матері (патологія щитоподібної і паращитоподібної залоз, цукровий діабет), захворювання матки чи фетоплацентарна недостатність, а також запальні захворювання матері під час вагітності (вірусні та бактеріальні).

Вторинна (набута) кардіоміопатія з’являється на тлі багатьох захворювань і патологічних станів. До вторинних форм кардіоміопатії можна віднести інфільтративну кардіоміопатію, для якої характерно скупчення у клітина та між ними патологічних включень. Прикладом може слугувати кардіоміопатія при дифтерії, при прийомі деяких лікарських препаратів.

Особливу групу вторинних кардіоміопатій становлять останні, що розвиваються на тлі системних захворювань сполучної тканини, крові, ендокринних захворювань.

Метаболічна кардіоміопатія розвивається внаслідок порушення обміну речовин у міокарді, що призводить до дистрофії стінок, і до порушень скорочувальної функції серцевого м’яза. Її причини – надмірна вага, незбалансоване харчування, захворювання ШКТ, надмірне фізичне навантаження.

Діагностичними маркерами кардіоміопатій являються зміни на ЕКГ: наявність ознак перевантаження чи гіпертрофії міокарду, порушення реполяризації міокарду, збільшення систолічного показника, порушення ритму чи провідності. Потовщення чи витончення стінок камер серця, ущільнення міокарду, збільшення чи зменшення діастолічного об’єму, зменшення скоротливої здатності міокарду і фракції викиду при проведенні УЗД обстеження серця. Рентгенологічно відмічається збільшення кардіо-торакального індексу з проявами застійних явищ у малому колі кровообігу.

Ці зміни відмічаються при відсутності збільшення гострофазових показників.

Принципи лікування для всіх видів практично ідентичні і спрямовані на усунення причин, що викликають кардіоміопатію і на лікування серцевої недостатності та призначення кардіотропних препаратів що поліпшують метаболічні процеси в міокарді.

Матеріал підготував: доцент кафедри педіатрії та медичної генетики, к.мед.н. Швигар Л.В.