Навіщо закопувати насіння моркви перед посівом: хитрий трюк городників
Для городників дуже важливо, щоб посіяне насіння зійшло. Насінню моркви потрібно від тижня до місяця для того, щоб проклюнутися з-під землі після посіву. Але є хитрість, яка скоротить час очікування паростків цього овочу.
Досвідчені господарі радять за 10 днів до посадки провести спеціальну процедуру із насінням моркви. Покладіть насіння в полотняний мішечок. Якщо такого немає, можна використовувати шматочок тканини та зав’язати його у вузлик.
Виберіть місце на ділянці, на якій ніхто не ходитиме. Викопайте там лунку глибиною приблизно 30 сантиметрів і покладіть туди мішечок із насінням. Засипте лунку і зверху покладіть плівку, щоб захистити землю від пересихання. Якщо погода сира і земля дуже волога, замість плівки зверху насипте мульчу.
Через десять днів викопайте мішечок. За цей час насіння встигне пустити паростки. Зробіть глибокі лунки, полийте їх водою і розподіліть на них насіння. Присипте майбутню моркву ґрунтом.
Після такої процедури перші сходи моркви з’являться з-під землі вже через 3-5 днів.
Раніше “Телеграф” ділився рецептом дешевого підживлення для огірків, який допоможе зібрати величезний урожай.
«Художники – літописці історії»: Соня Морозюк про творчість під час війни і зароблені мільйони
Наша сover-girl липня – мисткиня Соня Морозюк. У свої 24 роки вона вже вельми популярна і фінансово успішна художниця. Картини її авторства експонуються у нью-йоркському музеї сучасного мистецтва і прикрашають приватні колекції світових і українських селебриті, зокрема Річарда Бренсона, Дмитра Монатіка, Віри Брежнєвої і навіть Віталія Кіма. Дівчина самотужки придбала квартиру у центрі столиці, машину преміум-класу й повністю забезпечує себе сама, руйнуючи стереотипи про недостатню фінансову спроможність деяких мистецьких професій.
Проте все одно вряди-годи у свій бік Соня чує закиди про «заможного тата чи бойфренда», які нібито скуповують її картини, чи то про багатих спонсорів. Ці чутки вона відверто обговорює на власному You-Tube каналі, який запустила нещодавно, щиро розповідаючи про свій кар’єрний шлях.
Після розмови з Сонею ми переконалися: амбіції мистецтву не завада. Адже чого б вона не забажала, вона цього досягає, водночас впевнено транслюючи особисте творчє бачення. І йдеться не про «якось пощастило» чи перманентне натхнення. Шлях нашої героїні – це про завзяту працьовитисть і наполегливість.
Про дружбу з великими брендами і селебриті, власні заробітки, особисте життя, роль війни у творчості й не тільки: про все Соня Морозюк відверто поспілкувалася з INSIDER.UA і екслюзивно розсекретила деякі свої творчі плани.
Про власний художній стиль
Головна тема моєї творчості – кохання. Кохання не тільки між партнерами, а й як такий феномен – до себе, до світу, до життя, до людей. Щодо власного художнього стилю – я його поки не визначила. Та підозрюю, що це буде якийсь сенсуалізм або ж морозюкізм! (сміється) Цей стиль зародився ще тоді, коли я навчалася у харківському художньому училищі. Саме в той період намалювала першу абстракцію з написом. Відтоді і закрутився цей власний «маховик творчості».
Абстракція мені подобається тим, що кожен у ній убачає свої сенси. Та коли я почала створвати такі полотна, люди почали запитувати «що саме я хотіла цим сказати?» Тож, я подумала: якщо людям з побаченого нічого не зрозуміло, то, у буквальному сенсі, напишу на картині, про що вона.
Одна з «фішок» моїх полотен: короткі й влучні написи.
От тоді я зрозуміла, що ще ніколи і ані в кого не бачила чогось подібного. Безсумнівно, тепер це одна з «фішок» моїх полотен: короткі й влучні написи. Взагалі вважаю, що це найвищий пілотаж – втиснути якнайбільше сенсу в найменшу кількість слів. Для художника найважливіша задача – віднайти таку стилістику, щоб всі, дивлячись на картини, розуміли, що вони – твої. Я віднайшла свій власний стиль десь у 18 років, але йшла до цього все своє життя, бо малювала змалку.
Про мистецький шлях і вплив війни на творчість
Гадаю, моя мистецька кар’єра розпочалася ще з дитинства. Коли мені було шість рочків, мої малюнки почали відправляти на участь у міжнародних конкурсах. А вже у дорослому віці я чимало виставляла свої картини на аукціонах чи благодійних заходах відомих людей, серед яких були і Алла Добкіна, і Олена Ющенко, й інші не менш відомі персони. До того ж, мої роботи були представлені у багатьох світових музеях, зокрема у нью-йоркському музеї сучасного мистецтва, й на літніх Олімпійських іграх у Пекіні.
Повномасштабна війна жодним чином не змінила мого ставлення до роботи: і до, і під час війни дуже багато працюю. Я не стала малювати більше чи частіше, як малювала щодня, так і малюю. Звісно, написання картин – це не легко. Вважати, що щось йде само собою – хибна історія, оскільки нічого не дається просто так. Якщо мені не хочеться малювати, просто не роблю цього, ось і все. Але так буває рідко.
костюм Balmain, макіяж светр Rikky Hype
Наприклад, взимку на благодійному аукціоні в київсьому ресторані BAO ми продали картину за поки що рекордну суму – 325 000 гривень. Всі гроші пішли на придбання біонічних протезів для наших захисників. А нещодавно на одному заході я малювала картину, яку придбали за тисячу доларів, і ці кошти ми передали дитячому хірургічному відділенню «Охматдиту». Окрім цього, були куплені дві автівки, які направилися до 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.
А ще величезний плюс всіляких благодійних заходів: я дарую свої картини присутнім там іноземним гостям і завдяки цьому в їхній країні дізнаються про українських художників, до того ж журналісти з міжнародних видань висвітлюють це. Таким чином ми просуваємо українську культуру і мистецтво на світовій арені.
Я проводжу сеанси арттерапії із внутрішньо переміщеними дітками. З військовими ще такого не практикувала, але серед нагальних планів – поїздка до Superhumans Center. Це комплексний медзаклад у Львові, у якому протезують та реабілітують пацієнтів, які отримали травми внаслідок російської агресії. Там перебуває дуже багато людей, що втратили кінцівки.
Хочу, аби саме протезованими руками ці люди створили власні мистецькі роботи. Я дуже раджу арттерапію всім, оскільки під час малювання у тебе «вимикається» голова, ти поринаєш у самопізнання, досліджуєш свій внутрішній світ. Це дуже важливо і цінно для ментального здоров’я.
До прикладу, працівники «Укрпошти» написали мені: «Може, ми й не до кінця розуміємо вашу творчість, але хочемо бути на одній «хвилі» з молоддю!» Вважаю, це дуже похвально!
Сьогодні я обираю, з якими брендами хочу співпрацювати, а знали б ви, скільки з них раніше відмовляли мені у співпраці. Напевно, тепер вони жалкують про це. Створюйте крутий власний продукт і будь-які «великі гравці» самі звернуться до вас!
Відтоді ми з ним десь впродовж півтора року спілкувалися у соцмережах, він завжди мене підтримував, писав приємні слова. А ось останній рік вже прям товаришуємо особисто і наразі плануємо спільні проєкти. А ще, до речі, я розфарбувала його автівку своїм фірмовим написом «я тебе кохаyou» та «Києве мій»! Тож, це класна історія і професійного, і особистого зросту. Щоразу при зустрічі дякую Вові за те, що у певний момент мого життя він казав мені такі мотиваційні речі, які не давали опустити руки.
Про створення власного муралу
Як творча людина, звісно, рефлексую через ту реальність, у якій ми живемо. Тільки роблю це з посилом добра, навіть у контексті війни. Зокрема навесні 2023 року я створила на стіні столичної багатоповерхівки свій перший мурал з написом: «Що крутіше, ніж сім’я у 44 млн?». Основний його меседж: наша сила – в нашій єдності. За основу цього муралу я взяла свою картину під назвою «Сім’я 44 млн» – її продали на благодійному аукціоні за 250 тисяч гривень, саме ці гроші й пішли на створення муралу у центрі Києва.
Нова телевізійна панель: морква, яку не поділили та яку й не поділити
Якщо ви читали попередні матеріали про США, де тривають серйозні дискусії щодо мультивалютності в рекламних вимірюваннях телевізійної аудиторії, то вам буде цікаво дізнатися про початки таких дискусій, які вже ширяться і в Україні. У нас Nielsen мовчить, але за нього зазвичай говорить SLM або його холдинговий партнер Ocean media. Ви, звісно, могли пропустити матеріали про якість української оновленої телевізійної панелі, але в сьогоднішньому матеріалі я трохи нагадаю про це.
Як і в США, в Україні поштовхом до появи мультивалютності стало те, що телевізійна панель у таких складних умовах була сильно спрощена, а ресурсів і зусиль для того, щоб її повноцінно перезапустити, не було вкладено. Як наслідок, дані про дивлення почали викликати запитання — а запитати й ні в кого, адже єдиним спікером щодо панелі виступає не ІТК, не Nielsen, а лише один з учасників колишнього ІТК. Учасник, який використовує зараз і, можливо, буде єдиним, хто використовуватиме дані панелі як валюту для продажів у другій половині цього року. Чи робить це вимірювання валютою на ринку? Так, бо будь-що, про що домовиться продавець і покупець, є валютою. Але не єдиною. Тому наш рекламний ринок прямує до мультивалютності. Цей напрямок хоч і новий, але вже є прогресивні клієнти, які відкрили його для себе й користуються ним зараз. Серед них ви знайте багато модних брендів. Звісно, це світовий тренд — і світові гравці готові цим користуватися і навіть стимулювати чи змушувати займатися цим рекламні агентства.
Для тих, хто цікавиться вимірюваннями та дослідженнями, але не цікавиться рекламою, спрощено поясню. На ринку є три учасники:
- дім продажу (або англійською сейлз-хауз, СХ) — це такий собі гуртовий склад, який збирає в телевізійних каналів весь рекламний час, який у них є (нагадаю, це спрощена модель), та починає його продавати. На українському ринку так склалося, що один канал повністю віддає себе в руки одного сейлз-хауза, ексклюзивно;
- рекламна агенція (РА) — це посередник, який може купувати рекламу в різних сейлз-хаузів уже малим гуртом для продажу своїм клієнтам. Майже як супермаркет. Є випадки, коли агенція працює лише з одним сейлз-хаузом, але це не обов’язково;
- рекламодавець — це той, чию рекламу ви бачите на екранах будь-чого.
Цій трійці потрібна якась валюта — щоб одні знали, скільки й чого вони купили, скільки за це треба заплатити й скільки віддати клієнтові. У цьому трикутникові й заховані всі гроші. Далі все просто: РА хоче купити подешевше у СХ та продати подорожче Рекламодавцеві. СХ хоче забрати всі гроші Клієнта собі, щоб той більше нікому ті гроші не віддав.
У цій конфігурації рекламодавцеві найскладніше. Бо в РА свої інтереси, і важко зрозуміти, чи вони розв’язують свої завдання чи ж завдання клієнта (рекламодавця). Приймати інноваційні рішення самому клієнту складно, адже умовні акціонери можуть звинуватити його в якихось брудних намірах. Та й провали легше пояснювати рекомендаціями РА, тому РА й бере на себе цю місію.
Важливо, що на лідерських ринках змінюється уявлення про те, що є завданням рекламної кампанії. Якщо раніше це була просто необхідність зібрати певні охоплення (скільки разів показаний і скільки людей певної цільової аудиторії зібрав рекламний ролик), то зараз усе більше рекламодавців починають орієнтуватися на реальні показники компанії від користувачів — наприклад, проводять різні трекінгові дослідження, де фіксують зміни в обізнаності. А найбільш прогресивні вміють користуватися поєднанням активності в рекламі та змінами в продажу. Таким чином, єдина валюта втрачає свою ціну — і ми еволюційно рухаємося до мультивалютності.
Хто багато років стежить за моїми публікаціями, знає, що я завжди був захисником телевізійної піплметричної панелі як джерела великої кількості інформації не лише про рекламу, але і про суспільство загалом. Навіть на початку відновлення панелі було сподівання, що вимірювання повернуться. Проте з огляду на поверхневу та «підводну» частини вимірювання немає підстав бути переконаним, що вимірювання 1000 сімей, які залишилися з давньої панелі, що зіткнулася з величезними проблемами восени 2022 року, є точними.
Нагадаю, що хоча телевізійна панель і використовується як валюта, але це ВИБІРКОВЕ дослідження. Його завдання — за допомогою рекрутингу, зважування (застосування великої кількості індексів і припущень) зробити так, щоб дані, отримані від учасників дослідження, можна було поширити на певну сукупність (а у 2023 році це лише міста, де живуть 50 тисяч людей і більше). Саме це поширення і робить панель репрезентативною відносно чогось — тобто панель щось представляє. Але репрезентативність ця визначається параметрами, які застосовуються для зважування — а я вже писав, що у 2023-му кількість параметрів суттєво зменшилася. Іншими словами, панель стала репрезентативною за меншою кількістю параметрів — і можна жартома сказати, що стала менш репрезентованою (насправді немає такого порівняння, можна порівнювати лише кількість параметрів).
А от що можна міряти — так це похибку вибіркового дослідження. Але вибірка зменшилася до 1000 панельних сімей, а комерційних — до близько 600 сімей. «Валютою» реклами є показники за аудиторією віком 18–54 роки — а в значної частини сімей у панелі немає таких вікових груп. Я це детально рахував в одному зі своїх матеріалів. Велика похибка означає, що цифри, які клієнти бачать із панельних даних, насправді можуть відрізнятися. І для рекламних роликів особливо, бо вони відносно короткі, а похибка від цього також залежить: чим менша подія — тим більша похибка.
Але у 2023 році не було запроваджено жодної реальної зміни. Важливо було би провести ще одне установче дослідження, бо проведене у вересні 2022 року було дуже малим, а його завдання — зміщеним: головне було зафіксувати міграцію. Але паралельно воно стало основою для фіксації параметрів панелі для зважування. Не було жодної офіційної презентації тих результатів, бо якби було — то користувачі б знали вже офіційно, що дослідження зафіксувало 11% сімей, у яких аналоговий тип прийому. Мовлення в цьому стандарті майже припинено і ці 11% об’єднали з Т2, що в сумі й дало майже 40% сімей, у яких лише Т2 (цифровий ефір) є єдиним типом прийому. Хоча інші дослідження, зокрема стеження за динамікою змін всередині самої панелі, такої зміни не зафіксував.
Інший тип проблем із поточною телевізійною панеллю — це те, за що в США американську компанію Nielsen позбавляли сертифіката: не відновився контроль за якістю даних, і багато процедур, які були раніше, зараз не використовуються. Наприклад, перевірка аномального дивлення як складна процедура та контроль відповідності як проста процедура.
Якщо повернутися до рекламного ринку, то чи має сейлз-хауз перейматися якістю даних і їхньою надійністю? Чи варто користуватися такою валютою в розрахунках? Чи можуть рекламодавці орієнтуватися на такі дані? Я думаю, що відповідальний СХ з експертизою вийде до рекламодавців і пояснить, що наявна панель не є достатньою для того, щоб використовувати її показники для оцінки обсягів перегляду реклами на телеканалах. Це буде чесно. І поступово ринок не лише думатиме, але й рухатиметься до мультивалютності.
Яка є альтернатива? Дані реального споживання контенту. Реальне споживання можна виміряти в даних ОТТ-провайдерів. Звісно, чим більше таких провайдерів — тим краще. Дані ОТТ не є репрезентативними, але їм і не треба такими бути. Це дані, де нікого не вибирають, а збирають інформацію від усіх користувачів. Таким чином від ОТТ можна отримати фактичні дані, які не потребують індикації чи використання певних індексів. Це дані як основа — реальне споживання користувачів у певному середовищі, яке може сягати від 30 до 50% усього споживання. Щоб це зафіксувати, треба провести установче дослідження саме в технології ОТТ. Будемо називати його установче-в-ОТТ, щоб не плутати. І потрібні дані навіть не від усіх провайдерів — ми можемо легко зафіксувати, що панельне дослідження з його обсягами не може коректно фіксувати навіть частину дивлення ОТТ/ІPTV-користувачів. Я робив відеоогляд у себе на каналі, де демонстрував, що панель показує 0 контактів у ОТТ-користувачів, хоча їх там є декілька тисяч.
Перевага користування даними ОТТ — можливість міряти споживання величезної кількості каналів, а це в короткому часі доступ до суттєво більшої аудиторії для рекламодавців.
Маючи дані ОТТ та проводячи додаткові дослідження, можна відносно надійно отримувати дані споживання і не тільки:
а) проведення установчого-в-ОТТ дослідження;
б) демографічні заміри;
в) кросвалідизація пристроїв.
І тоді в трикутнику РА — СХ — улієнт можна довірити клієнтові вибирати, що для нього краще й ефективніше.
Окрім фактичних обмежень поточного панельного дослідження, про які я нагадав тут і вже писав раніше, зі зростанням сегментованого споживання з’являється і технологічне обмеження: не рахується певна частина споживання на малих екранах, не на ТБ. У підсумку телеканали отримують менші обсяги власної аудиторії, а це провокує рекламодавців шукати аудиторію деінде. Виходить, що на ТБ вона є, але поточні вимірювання її не помічають, тому рекламодавці йдуть шукати її в інші медіа, де вона може бути. Таким чином запуск такої мультивалютності — це спосіб «повернути» глядачів на телебачення, почати їх фіксувати.
А ще така мультивалютність і доступ малих і надмалих каналів до вимірювання дає змогу суттєво розширити доступ нішевих рекламодавців до реклами на телебаченні, що знову-таки збільшить привабливість телебачення, а не зменшить його, якщо користуватися лише панельними даними як мірилом дивлення обмеженої кількості каналів.
СХ і канали, які будуть виступати проти мультивалютності та продовжувати наділяти поточну панель певною сакральністю, а не критично оцінювати її якість і можливість фіксувати реальне споживання користувачів — це компанії, які не розуміють майбутнього та не зважають на потреби рекламодавців. Вони не заслуговують на те, щоб називатися лідерами ринку.
Наостанок трохи цікавих фактів про ОТТ з панелі давніших часів, коли дані були надійнішими — цифри, що вже потребують валідизації в наш час. Сподіваюся, прогресивні учасники ринку до цього долучатимуться. Динаміку ви бачили в попередніх матеріалах. Ось частка часу, протягом якого люди дивляться телеканали на ТБ за технологією ОТТ/IPTV отримання сигналу.
Реальна цифра може і є більшою через те, що користувачів Т2 може бути більше, ніж є насправді. Якщо сума — 100%, то при завищенні одного показника занижується все інше.
Що ми знаємо про демографічні характеристики користувачів із поточних панельних даних?
Середній вік користувачів ТБ за різними технологіями прийому сигналу:
Бачимо, що користувачі ОТТ навіть у панелі є наймолодшими, а не навпаки, тому розвиток мультивалютності й фокус на ОТТ — це «демографічний» спосіб зробити телебачення привабливим для рекламодавців.
І ось проста візуалізація даних панелі про те, скільки сімей дивилися ТБ за допомогою ОТТ/ІPTV в певну годину (для прикладу, 13 квітня з 12:00 до 13:00) та скільки зафіксовано реальних контактів у мережі лише чотирьох (тобто не всіх) операторів. Це означає, що реальна цифра ще більша.
Реальне охоплення лише 4 провайдерів
Про автора