“Який там крик був!”: Норильське повстання провадили українці

26 травня 1953 року в Норильському таборі спалахнуло повстання – найбільший і наймасовіший бунт в історії ГУЛАГу. Рушійною силою протесту були українці. А його лідерами стали в’язні з досвідом підпільної боротьби, переважно колишні упівці.

Повстання тривало два місяці, допоки радянська влада не вдалася до розстрілів в’язнів. І хоч каральна система змогла придушити повстання, учасники бунту сприймали свій виступ як велике досягнення. Табірна адміністрація була змушена піти на деякі поступки. Норильський спротив закінчився перемогою духу і став прикладом для майбутніх борців проти тоталітаризму.

Роксолана Попелюк

магістр історії, аспірантка Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича, дослідниця проєкту “Жива історія”

“Навіть свиня не їстиме”

Виправно-трудовий табір у Норильську (“Норильлаг”) почав діяти влітку 1935 року. Довкола селища залягали великі запаси корисних копалин. Однак працювати там було нестерпно. Для робіт за полярним колом вирішили залучити в’язнів.

Поступово промисловий регіон розростався. Якщо 1935 року при таборі працювало 1,2 тисячі в’язнів, то вже 1941-го – майже удвадцятеро більше.

Року 1948 в Норильську створили особливий табір № 2 для політичних в’язнів. Назвали його “Гірський” – “Горлаг”.

У Норильськ відправляли тих в’язнів, яких радянська система вважала особливо небезпечними.

Нас вели в робочу зону – під конвоєм, під собаками. Шаг вправо, шаг влєво – конвой стріляє без прєдупрєждєнія.

– “Чорний ворон” возив нас до вагонів – хлопців, дівчат півтори тисячі загрузили в вагони і ми місяць їхали. Такі воші кинулись в дорозі, що нас загризали. А так води хотіли! Відро води дадуть на день – а 40 чоловік в вагоні на тих нарах, по кружечці не хватало… А баланда така була – овес цілий варений, з тюльки голови плавали. От таке, що навіть пацьо зараз не буде їсти, – розповідала в інтерв’ю “Локальній історії” зв’язкова УПА Любов Кульчицька-Гладюк.

– Приїхали в Норильськ, пристроїли нас в лагер. Наш лагер 6-й називався, жіночий. Там було 4 тисячі дівчат. Ну а хлопців було п’ять лагерів в Норильську, десь до 30 тисяч хлопців було, – пригадувала пані Кульчицька-Гладюк.

Зліва направо: учасниці Норильського повстання Орися Мочульська , Ганна Камінецька, Юстина Кавуза, м. Норильськ, РРФСР, 1954 р.

“Тіла скидали, як шпали”

Табір містився за полярним колом. Перебувати в ньому було нестерпно важко. Працювати доводилося в екстремальному холоді. На роботу не виходили лише тоді, коли температура сягала 40 градусів морозу.

– Я попадаю в Норильськ, то було десь на кінці серпня. Вже так всюди було мокро, вже сніг розтаював, жижа під ногами – в серпні так, – згадував українець Володимир Ноджак, засуджений за допомогу УПА.

В’язні “Горлагу” видобували руду в шахтах та копальнях, будували та обслуговували заводи, працювали в кар’єрах, зводили саме місто, займалися земляними роботами при прокладанні доріг тощо.

Українські в’язні часто згадують крижану землю Красноярського краю. У ній неможливо було поховати небіжчиків. У Норильську могили викопували в теплу пору року, а потім усю зиму звозили туди померлих.

– Не ховали, а так скидали там на купу. А ховали навесні, вже як розтаяв там мороз. Бо 30 градусів морозу – хто там буде копати? На купу скидали, у штабель скидали, як шпали, – згадував оунівець Василь Безпалько.

“Бандєровци єсть?”

І політичні в’язні, і криміналітет жили та працювали в Норильську поряд. Часто адміністрація табору нацьковувала бандитів на в’язнів сумління.

– Там була 201-ша стройка, і десь там хотіли, шоб наших перебили. Дали тим блатним ножі, то всьо. І конвой попередили: будуть тікати на сітку – без попередження стріляти. Вони думали, шо то наших перестріляють, як то кажуть, бандерів. А оказується, наші вже рознюхали і тоже приготовились. І як началась бійка, то тікали вори, жуліки на сітку – то їх перестіляли. Рано щось 9 чи 10 чоловік на сітці висять, а наші – ні одного. З тих пір ті блатні як приходили – бо їх тоже водили стаями – під ворота приходят, під воротами їх перераховують. “Бандєровци єсть? Якшо єсть бандєровци, ми нє пойдьом“, – розповідав Василь Безпалько.

Кожен в’язень перебував на суворому обліку. Адміністрація присвоювала поневоленим номер для ідентифікації. Бараки замикали. За непослух чекало жорстоке покарання.

– По 12 годин ми на виробництві. Пів табору вивозять на роботу, а пів табору заводять в зону. Обшуки… Такі обшуки, що трясли, шукали, – пригадував оунівець Іван Мирон.

Адміністрація поводилася з в’язнями свавільно.

– Нас вели в робочу зону – під конвоєм, під собаками. Шаг вправо, шаг влєво – конвой стріляє без прєдупрєждєнія. Шось не так – собак на вас спустять, – пригадував Василь Безпалько.

“Я й досі не знаю, хто керував”

Свавілля таборової адміністрації викликало все більше обурення серед в’язнів і підштовхувало їх до спротиву. На рівень непокори вплинула і зміна контингенту в Норильську. У табір прибули ешелони поневолених, які раніше вже брали участь у заворушеннях. Серед них було багато колишніх членів ОУН та воїнів УПА.

Активні в’язні створювали підпільні організації. Вони знаходили способи обмінюватися інформацією одні з одними й намагалися протистояти системі зсередини.

– У нас була, так як би сказати, підпільна організація. Я й досі не знаю, хто нею керував. Я отримував тільки певні вказівки і виконував свої обов’язки… Проводили ми агітацію в який спосіб? Щоби менше працювати, щоб зберегти себе, щоб не перевиконувати плану, виконувати на ту пайку, щоби можна прожити. І вони кого вже знали, кому довіряли, то передавали нам записки, листи, – ділився спогадами в’язень особливого табору № 3 Олексій Данилишин.

Ще одна причина, яка посилила бунтівні настрої, – несправедлива політика помилувань. Після смерти Сталіна 1953 року в Радянському Союзі оголосили велику амністію для в’язнів ГУЛАГу. Втім амністія не поширювалася на тих, кого покарали на 10–25 років неволі, – зокрема, на політичних в’язнів в особливих таборах.

“Сталін помер – і получилась радість”

– А во, з вишки стоїть: ви там пройшли, шось не так сказали, во вийшли-во, то-во… Вже весна йшла, вже, по-моєму, Сталін помер. І получилась радість і співали – а з вишки з автомата потягнув і порозстрілював. То багато було, по жінках стріляли, – згадував Василь Безпалько.

Конкретна подія, яка запустила повстання, трапилася 25 травня 1953 року, коли охоронці вбили в’язнів Жигайлова і Софроника та поранили Дзюбука. Наступного дня вартовий автоматною чергою розстріляв іще трьох в’язнів і поранив сімох.

Ми викопали яму серед зони, таку велику, що, як когось вб’ють, то будемо самі хоронити.

– Хлопці пішли по бараку і так ще начали співати. А скільки можна співати? Тихонько, всякої співали – чи сумних, чи веселих. Веселих не дуже було, але сумних пісень співали. А йшла зміна конвою, а вони були люті дуже (їх так направляли, чи їх так кормили). Той начальник конвою кричить: “Замолчать!”. А наші сидять, бо вони порядку не нарушають та й співають далі. Ну то він автомат на плече – як чергу дав! Там одного волиняка убив тогди на місці, а деякі поранені, – розповідав Іван Мирон.

В’язні 4-го табірного відділення у відповідь на вбивство побратимів припинили роботу на будмайданчику. А на будинку, що добре проглядався в інших зонах, написали: “Нас убивають і морять голодом”.

Керівником повстання 4-ї зони був українець Євген Грицяк. Його етапували до “Горлагу” із Караганди, де він уже брав участь у заворушенні в’язнів проти табірної адміністрації.

Арештанти зібралися на мітинг, Грицяк у своєму виступі закликав до страйку. В’язні відмовилися повертатись у житлову зону. Далі бунтарів підтримало 5-те відділення.

– Раз таке діло, то не є жарти – ми тогди перестали робити. Ми перестали роботу, об’являєм забастовку. Мав бути сигнал на обід – а дали сигнал тривоги. І кожен зрозумів по всій площі, де тільки було то. То велика територія була. Булисьмо в робочій зоні, а ті там з тої зони не виходили. Одним словом, забастовка, – пригадував початок страйку Іван Мирон.

Згодом до повстання долучилося і 6-те, жіноче, відділення.

– Рано ми вийшли на розвод. Вже всі стали по п’ять під руки і тримаємось. Така білоруска була, Юля Сафронова. Вийшла напротів, як відкрились ворота. А за воротами – много конвою, з автоматами, з собаками. Вийшла напротів нас, недалеко вахти, і крикнула: “Розходіться по бараках! Наших друзів арештовують – а ми йдемо на них працювати?!”. За п’ять хвилин не стало ні одної людини на розводі. Тільки конвої за вахтою. Ми викопали яму серед зони, таку велику, що, як когось вб’ють, то будемо самі хоронити, – пригадувала Любов Кульчицька-Гладюк.

“То позор був державі”

Першого червня до повстання приєдналося півтори тисячі в’язнів 1-го табірного відділення, 4 червня – каторжани із 3-ї зони. Заворушення охопили всі табірні відділення “Горлагу” і два – “Норильлагу”.

В’язні вивісили над табором чорний прапор із червоною смужкою. Це символізувало пролиту кров.

– Повісили чорний прапор на один барак. Розірвали матрац – і на палку. Дівчата вилізли і поставили прапор. І ми той прапор дуже охороняли. Вони всьо хотіли зняти, бо то позор був державі, – згадувала Любов Кульчицька-Гладюк.

Керівниками повстання у 3-й зоні були лідери двох українських підпільних груп – дисидент і правозахисник Данило Шумук і член ОУН–УПА Степан Семенюк.

Повстання не було хаотичним, а мало чітку схему. Методами протесту були відмова від роботи, голодування, навіть силовий опір.

У Норильську функціонували страйкові комітети. Обов’язки були поділені між в’язнями: окремі люди відповідали за розповсюдження інформації, агітацію та пропаганду, за роботу на кухні, у лазні та пральні, за господарські справи, медчастину тощо. До того ж протестувальники подбали і про культурно-виховну роботу: у таборі проводили репетиції гуртків, хорів, працювали бібліотеки, відбувалися концерти, організовували спортивні змагання.

У першому ряді зверху крайня з права стоїть Любов Гладюк, м. Норильськ, 1954 р.

“Дали знати, що баста”

Представники радянської влади спробували вступити з протестувальниками в переговори. У червні в табір прибула урядова делегація.

– Прийшов у наш лагер заступник міністра кольорової металургії, з Красноярська прилетів. Так дали знати, що баста – ми всі бастуєм. А він був перед тим, десь у 40-х роках чи коли там, начальником “Горлага”. Розказував один зі старих зеків, що колись, як він прилетів туди зі своєю свитою, то в Норильську був і цар і бог. Мав таку натуру, що любив потішитися. Прийде, а вже адміністрація знає, що він хоче – виводить голих доходяг у баню. А він прийде постріляє та потішиться, як тоті вмирають, та й іде собі геть… Тогди лиш я подумав: “Та вони всі такі! Він – заступник міністра кольорової металургії. Та то вся влада така!“, – розповідав Іван Мирон.

На переговорах в’язні висунули вимоги: зменшення робочого дня, дозвіл на листування, звільнення інвалідів тощо. Представники комісії пообіцяли врахувати вимоги повстанців. У відповідь 9 червня в’язні всіх відділень, крім 3-го, Шумука та Семенюка, повернулися на роботу.

Утім радянська влада збрехала. В’язні, які вийшли на роботу, почали зникати. Тих, хто продовжував страйк, морили голодом. Повстання відновилося.

– Почали вони нас “успокаївати” – виганяти за зону, водою поливати. Перший раз як загнали пожарні машини, – ще такий був з Хирова хлопець Володя Іванєйко, і ми вдвойом скочили на ту машину. Ніж в руки – і, я пам’ятаю, шо взявся за перила, щоб вискочити, щоб обрізати шланг – пропав… Я проснувся через 45 днів у місті Казані, у філії психіатричного інституту імені Сербського в палаті… А мене пожарник, як потім хлопці розказували, або лопатою, або топором у голову, – розповідав Володимир Ноджак.

“Який там крик був!”

Радянська влада розробила план придушення опору. Четвертого липня табірна адміністрація виголосила ультиматум 4-му відділенню: або вихід за зону – або розстріл. Щоб уникнути кровопролиття і зберегти людей, Євген Грицяк вирішив усіх вивести.

7 липня сили радянського правопорядку оточили 6-ту жіночу зону.

– Зранку ми вже чули, що скоро щось буде – знаєм, що будуть розбивати нас. Всі приготовились дівчата, повдівались. Всі’смо вийшли на вулицю і обкружили лавами той барак, де прапор висів – ми не хотіли дати зняти той прапор. Вони пустили машини пожарні й нас водою стали обливати. Але ніхто не тронув з місця. Тоді машин виганяють і пускають в зону п’яних солдатів з палками. І ми так бились, як на фронті німці з рускими. Ми собі тоже наготовили дещо. І як випирали за зону, та то було содом і гомора! Який там крик був, який там писк був страшний, як билися – йой, й-йой, йой! Кому руку зламали, кому голову розбили палкою… І нас так виперли за зону. За зоною много конвою з собаками, з автоматами. Обкружили й там стали ділити – кого в штрафний, кого знов в той лагер, – розповідала Любов Кульчицька-Гладюк.

Прийде, а вже адміністрація знає, що він хоче – виводить голих доходяг у баню. А він прийде постріляє та потішиться, як тоті вмирають, та й іде собі геть… Тогди лиш я подумав: “Та вони всі такі! Він – заступник міністра кольорової металургії. Та то вся влада така!”

Найдовше, ще один місяць, трималися каторжани 3-го відділення. До Норильська для боротьби з в’язнями стягнули війська. Четвертого серпня на територію зони ввірвалося чотири вантажівки. Без попередження відкрили вогонь. Загинуло 57 осіб, а ще 98 отримали поранення. Загалом же за час Норильського повстання померло 150 людей – згідно з встановленими даними.

Після придушення повстання тюремна адміністрація ідентифікувала 45 в’язнів як організаторів; 365 – посадили в тюрму, півтора тисячі – перевели до Магадана. Решту ізолювали в нових табірних пунктах.

Умови утримання в’язням дещо полегшили.

– Зняли номера, зняли ґрати з вікон, з дверей зняли замки. І ти міг вночі – захтів, там, в туалєт чи шо – і пішов. А то [раніше] туалєт в секції – бочка, – згадував Василь Безпалько.

Норильське повстання стало першим із трьох масштабних бунтів, що сколихнули ГУЛАГ, і тривало найдовше – 61 день. Дух спротиву ширився від табору до табору. Формувалася традиція опору радянській каральній системі.

Скільки часу сперматозоїди можуть жити і що впливає на їх життєздатність?

Тривалість життя чоловічих статевих клітин – це питання, яке хвилює всіх, планують зачаття, і тих, хто стурбований питаннями надійної контрацепції. Даний показник вважається одним з головних в оцінці якості сперми чоловіка і його фертильності (здатності до запліднення).

Життєвий цикл

Сперматозоїди – це маленькі рухливі клітини чоловічого організму, які відносяться до статевих клітин і забезпечують продовження людського роду. Спермії (друга назва сперматозоїдів) перед сім’явипорскуванням проходять тривалий період підготовки. Процес вироблення, дозрівання носить назвою сперматогенезу і триває близько 3 місяців. Іншими словами, склад сперми дорослого чоловіка повністю змінюється кожні три місяці.

Життєдіяльність сперматозоїда умовно можна розділити на такі два періоди, як:

• внутрішній – це утворення і дозрівання, перебування всередині організму чоловіки;
• зовнішній – це існування сперматозоїда після еякуляції у зовнішньому середовищі.

Вироблятися сперматозоїди у хлопчика починають з настанням періоду статевого дозрівання. Триває цей процес все життя до самої старості. З моменту утворення молодих клітин, які є первинними сперміями, до їх повного дозрівання проходить 90 діб. Якщо за цей час не відбувається еякуляції, статеві клітини вмирають, їх замінюють нові.

Якщо еякуляції немає на протязі 20-30 діб, то дорослі клітини також втрачають життєздатність, змішуючись з молодими і міцними, які надійшли в результаті чергового оновлення. Саме тому в еякуляті будь-якого здорового чоловіка завжди є частка сперматозоїдів, позбавлених рухливості, морфологічно змінених, мертвих. Якщо ця частка невелика, самостійного природного зачаття цей факт жодним чином завадити не зможе.

Виробляються нові клітини в яєчках під дією чоловічих статевих гормонів. Природа невипадково розмістила статеві залози чоловіки поза організму, в мошонці, адже для ефективного сперматогенезу потрібна температура на кілька градусів нижче температури тіла. До еякуляції зрілі спермії «зберігаються» у придатках яєчок, в момент сім’явивергання вони змішуються з насіннєвою рідиною і виходять назовні.

Особливі протонні структури при взаємодії з рідкою фракцією вступають в реакцію і надають додаткове прискорення клітинам. В результаті спермії набувають рухливість, активність і теоретично можуть дістатися до яйцеклітини. Зовнішній період життя сперматозоїдів залежить від того, у яке середовище вони потрапляють.

Тривалість життя сперміїв

Тривалістю життя всередині клітин чоловічого організму становить 90 діб для незрілих клітин і близько 30 діб для дозрілих. А от середня тривалість життя сперматозоїдів у здорового чоловіка поза організму становить близько 3-5 діб. Деякі дослідники стверджують, що спермії в сприятливих умовах можуть зберігати життя і здатність до запліднення протягом 7 діб. На практиці тривалість життя статевих клітин чоловіка поза організму може в залежності від індивідуальних особливостей здоров’я варіюватися від декількох годин до декількох діб.

• Менструація
• Овуляція
• Висока ймовірність зачаття

Овуляція відбувається за 14 днів до початку менструального циклу (при 28-денному циклі – на 14-й день). Відхилення від середнього значення буває часто, тому розрахунок є приблизними.

Також разом з календарним методом можна вимірювати базальну температуру, дослідити цервикальную слиз, використовувати спеціальні тести або міні-мікроскопи, здавати аналізи на ФСГ, ЛГ, естрогени і прогестерон.

Однозначно встановити день овуляції можна за допомогою фолликулометрии (УЗД).

1. Losos, Jonathan B.; Raven, Peter H.; Johnson, George B.; Singer, Susan R. Biology. New York: McGraw-Hill. pp. 1207-1209.
2. Campbell N. A., Reece J. B., Urry L. A. e. a. Biology. 9th ed. — Benjamin Cummings, 2011. — p. 1263
3. Ткаченко Б. И., Брин В. Б., Захаров Ю. М., Недоспасов В. О., Пятин В. Ф. Физиология человека. Compendium / Под ред. Б. И. Ткаченко. — М.: ГЭОТАР-Медиа, 2009. — 496 с.
4. https://ru.wikipedia.org/wiki/Овуляция

Всі чоловічі статеві клітини діляться на два типи: одні є носіями генетичної інформації з статевою Х-хромосомою, інші – з Y-хромосомою.

• При заплідненні спермием Y народиться хлопчик.
• Якщо до яйцеклітини першим добереться сперматозоїд-дівчинка (Х-спермій), то народиться донька.

Народна чутка приписує спермиям з набором Х більш довгу тривалість життя, ніж спермиям типу Y. Саме на цьому грунтується метод зачаття за датою овуляції.

Вважається, що статевий акт, проведений за декілька днів до виходу яйцеклітини, гарантує народження дівчинки, оскільки до овуляції доживуть тільки клітини Х. Якщо ж займатися сексом в день овуляції, за день до неї або через добу після неї, велика ймовірність народити сина, адже більш швидкі, але менш живучі Y-сперматозоїди це гарантують.

Насправді метод зачаття по овуляції не має наукового обґрунтування, його точність на практиці становить не більше ніж 50/50.

Щоб переконатися в цьому, не потрібно володіти глибокими знаннями в області медицини, біології, анатомії та репродуктології, буде достатньо почитати відгуки жінок про метод планування статі за датою овуляції і все стане зрозуміло.

З наукової ж точки зору сперматозоїди типу Х по тривалості життя не відрізняються від сперматозоїдів типу Y. Рухливість і швидкість у них однакова. Відмінність полягає лише в статевій хромосомі, яка і визначить стать дитини.

Точна тривалість життя чоловічих статевих клітин залежить не тільки від стану репродуктивного здоров’я їх носія, але і від того, в яку саме середовище потрапляють спермії. Якщо сперматозоїди потрапили на відкрите повітря, вони практично відразу починають піддаватися впливу зовнішнього середовища, яка руйнівна для сперматозоїдів. Репродуктивні клітини гинуть приблизно протягом 15-20 хвилин, їх вбиває світло, температура повітря, яка нижче необхідної для їх життєдіяльності, відсутність потрібної відносної вологості.

При кімнатній температурі при відсутності сонячних спрямованих променів клітини можуть зберігати свої здібності протягом 45-60 хвилин. Якщо після статевого акту сперма потрапила на білизну, одяг, то тривалість її життя, навіть після видимого пересихання дещо збільшується – вона становить близько півтора годин, а це означає, що жінка має невеликі шанси завагітніти при механічному занесення сперми з білизни, одягу або рук на зовнішні статеві органи.

На жіночому тілі, а також на статевому члені сперматозоїди зберігають життєздатність ще довше – близько 2-3 годин. Саме тому нерідко трапляються позапланові зачаття при перерваному статевому акті, особливо якщо чоловік і жінка вирішать його повторити протягом 2-3 годин.

Навіть якщо спермії не потрапили в піхву при першому акті, вони проникнуть туди на самому початку другого і швидко «надолужать» згаяне.

Усередині жіночого тіла сперматозоїди можуть існувати стільки, скільки дозволить їм природа. Тривалість життя чоловічих статевих клітин у цьому випадку залежить від періоду менструального циклу, адже умови в статевих шляхах жінки в різні фази різні.

Якщо до овуляції залишається близько тижня, і тільки-но завершилася чергова менструація, спермії живуть в піхві і матці не більше 2-3 годин. Підвищена кислотність піхви вбиває велику частину «живчиків» майже відразу після статевого акту. Така середовище потрібна представницям слабкої статі, щоб ретельно дезінфікувати статеві шляхи після останньої менструації.

За 3-4 дні до овуляції кислотність починає знижуватися під дією гормонів. Для сперматозоїдів змінюються умови існування, і вони вже можуть зберігати життєздатність в статевих шляхах (у трубах і матці) до 3-4 діб. Оптимальна середовище всередині жіночого тіла для сперміїв в період овуляції. Виділення стають більш рясними, їх кислотність знижується, все це дає спермиям шанс швидше подолати шлях до широкої частини фаллопієвої труби.

У другій половині циклу після загибелі яйцеклітини, яка неминуча, якщо запліднення не відбулося, мікроклімат знову починає змінюватися в несприятливу для сперміїв бік. Якщо статевий контакт відбувається перед менструацією, вижити сперматозоїди можуть тільки протягом 4-5 годин після еякуляції.

Секс у воді з перерваним актом зазвичай не призводить до настання вагітності, оскільки попадання у водне середовище майже відразу «деморалізує» і знищує чоловічі статеві клітини. Існувати у воді вони можуть недовго – не більше 3-4 хвилин, якщо мова йде про спермі разом з рідкими її фракціями. Якщо ж взяти окремий сперматозоїд і помістити його у воду, то він загине протягом 15 секунд. Ця інформація буде особливо корисною для жінок, які панічно бояться завагітніти при відвідуванні басейну, оскільки в народі існує абсолютно помилкова думка про те, що сперма, яка випадково потрапила у воду, може викликати вагітність у жінки, яка теж знаходиться у воді.

Щоб зачаття настав, потрібно, щоб у ванну (не в басейн!) вилили близько 7 літрів сперми. Менша кількість генетичного матеріалу чоловіки практично виключає шанси на зачаття. Планують зачаття дитини пари не повинні проводити «вирішальний» статевий акт у водному середовищі.

В презервативі чоловічі статеві клітини можуть вижити до години. Правда, при цьому засіб контрацепції має бути медичним, позбавленим матеріалів і добавок. Якщо презерватив містить сперміцидні мастила, сперматозоїди в ньому гинуть протягом короткого часу – від 2 до 5 хвилин. Саме тому не рекомендується збирати сперму в презерватив перед тим, як здати її на спермограму.

Якщо чоловік хоче зібрати матеріал для аналізу будинку шляхом проведення перерваного статевого акту, що значно комфортніше, ніж мастурбація в медичному кабінеті, то йому видадуть медичний презерватив. Біологічний матеріал відразу після еякуляції потрібно буде перелити в спеціальний стерильний контейнер і протягом години доставити в лабораторію.

Багато жінок приходять на допомогу своїм дружинам. При транспортуванні заповітної баночки в клініку вони ставлять її між власних молочних залоз. Це дозволяє створити оптимальну для виживання сперматозоїдів температуру.

Запліднення

Життєздатність сперматозоїдів вище, ніж аналогічний показник жіночої яйцеклітини, і багато в чому завдяки цій якості статевих клітин чоловік і жінка мають шанси зачати дитину не один день в місяць, а протягом 4-5 діб. Яйцеклітина живе трохи більше доби, після цього вона не може бути запліднена. Але «завбачливі» спермії можуть і почекати виходу яйцеклітини з фолікула, вже перебуваючи в фаллопієвій трубі. Саме по собі зачаття відбувається тільки в період овуляції, але живучість чоловічих клітин може забезпечити їй запліднення практично відразу після овуляції.

Якщо незахищений статевий акт проведено в день овуляції або протягом доби з моменту виходячи яйцеклітини, зачаття може відбутися тільки після того, як чоловічі статеві клітини доберуться до мети. З моменту потрапляння в піхву сперматозоїди починають просуватися по статевих шляхах, долають шийку матки, порожнину і потрапляють в фаллопієві труби. Їм на цей шлях потрібно близько півгодини. Потім ще близько години піде на те, щоб «пробити» щільні оболонки яйцеклітини. Це вдасться зробити лише один із десятків мільйонів сперматозоїдів.

Чим більше термін життя чоловічих статевих клітин, тим імовірніше, що зачаття настане, навіть якщо акт був зроблений до овуляції за 3-4 дні. В організмі жінки спермиям досить комфортно, якщо їм вже вдалося подолати агресивну кислотну середу піхви.

Часом причиною подружнього безпліддя стає саме мала тривалість життя чоловічих статевих клітин, яка не дає їм не тільки «підстерегти» яйцеклітину за кілька днів до овуляції, але і не дозволяє досягти її при еякуляції безпосередньо в день овуляції.

При безплідді протягом року чоловікові і жінці рекомендується пройти обстеження. Спермограма з великою точністю покаже, наскільки життєздатні чоловічі статеві клітини. При необхідності буде призначена додаткова діагностика і лікування.

Що впливає?

Фактори, які впливають на здатність сперматозоїдів до більш тривалого існування з шансом запліднення, поділяються на зовнішні і внутрішні. На термін життя клітин впливає загальний стан здоров’я чоловіка і стан її репродуктивного здоров’я. У чоловіка, який захворів на грип або ГРВІ, статеві клітини менш активні і живуть приблизно в 2-3 рази менше.

Якщо чоловік приймає антибіотики, лікується гормонами або приймає стероїдні гормони в рамках спортивних тренувань, у складі його насінної рідини різко зменшується не тільки кількість життєздатних клітин, але і з’являється більше мутованих сперматозоїдів, які не здатні дістатися до яйцеклітини або можуть призвести до зачаття малюка з важкими хромосомними патологіями.

Куріння, систематичне вживання алкоголю, робота на шкідливому виробництві (з нітратами, солями важких металів, лужними сполуками, лаками і фарбами), важка фізична праця, постійний стрес, неправильне харчування, недосипання знижують такий показник, як життєздатність статевих клітин. Більш життєздатні сперматозоїди у чоловіків, які живуть в екологічно чистих регіонах, не мають проблем із зайвою вагою.

Нежиттєздатними спермії можуть бути у представників сильної статі, які страждають на венеричні захворювання, прихованими і явними статевими інфекціями, запальними захворюваннями (простатит, эпидидимитом), а також мають патології, які потребують хірургічного втручання (варикоцеле).

Якщо жінка здорова, у неї немає проблем з обміном речовин, гормональним фоном, немає підвищеної кислотності піхвового і порушення балансу мікрофлори піхви, спермії мають всі шанси вижити протягом більш довгого часу всередині її організму. Спринцювання, проведений перед статевим актом, знижує шанси на довге життя в чоловічих статевих клітин приблизно на 70%. Спринцювання, зроблене після акту, збільшує смертність сперматозоїдів на 95%. Застосування інтимних мастил і гелів під час статевого контакту в більшості своїй знижує рухливість чоловічих клітин і скорочує термін їх життя в 3-4 рази.

Застосування інтимних мастил і гелів під час статевого контакту в більшості своїй знижує рухливість чоловічих клітин і скорочує термін їх життя в 3-4 рази. Застосування антибіотиків і гормональних препаратів жінкою (якщо мова не йде про жіночих статевих гормонах), відображається і на мікрофлорі її статевих шляхів. Потрапляючи в них, спермії гинуть швидше.

Якщо на момент злягання у жінки підвищена температура тіла, шанси на зачаття знижується в 5 разів, оскільки більша частина чоловічих клітин при попаданні в її організм гине протягом 15-20 хвилин.

Точне розуміння фізіологічних процесів репродукції дозволить парі ефективно захищатися або, навпаки, зачати довгоочікуваного малюка.

Про те, які чинники впливають на жизнеспособнось сперматозоїдів, дивіться у наступному відео.