Технологія виробництва харчових яєць

Використання в промисловому птахівництві кросів яєчних порід курей, умови утримання батьківського стада та стада курей-несучок. Годівля, світловий режим та мікроклімат для курей батьківського стада. Фактори, що впливають на інкубаційні якості яєць.

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ
• 1.Технологія виробництва харчових яєць
• 1.1 Використання в промисловому птахівництві кросів яєчних порід курей
  • 1.2 Утримання батьківського стада
  • 1.3 Цех інкубації
  • 1.4 Промислове стадо курей-несучок
  • 1.5 Годівля курей батьківського стада, промислового стада, ремонтного молодняку
  • 1.6 Світловий режим та мікроклімат для курей батьківського стада, промислового стада, ремонтного молодняку
  • Висновки
  • Список літератури

  Вступ

  Птахівництво є одним із провідних у світі виробників відносно дешевих і біологічно повноцінних продуктів харчування для людини (яєць і м’яса птиці). Завдяки скоростиглості та високій якості харчових продуктів воно у всіх країнах посідає пріоритетне місце серед галузей тваринництва. Птахівництво України є однією з найбільш інтенсивних i динамічних галузей сільськогосподарського виробництва, яка має можливості в короткі терміни значно збільшити виробництво дієтичних висококалорійних продуктів – м’яса i яєць з метою забезпечення людей фізіологічно необхідною нормою харчування. Одне яйце задовольняє потребу людини у вітаміні В2 на 10-12%, D – на 10-40%, А – на 15-16%, В12 – на 50-100%. Білок яйця засвоюється людиною майже на 100%. Пташине м’ясо має високу поживну цінність, відмінні дієтичні якості i смак. У більшості випадків яйця надходять до споживачів у свіжому вигляді. Там, де потрібно довгий час зберігати яйця, широке розповсюдження отримали консервовані яйцепродукти – меланж і яєчний порошок. Меланж – заморожена суміш білку і жовтку у природних співвідношеннях або окремо заморожені білки та жовтки.

  Крім яєць, птиця дає нам поживне м’ясо. Хімічний склад його у різних видів домашньої птиці в значній мірі залежить від їх віку і вгодованості. Воно відрізняється від м’яса худоби більшим вмістом повноцінних білків. В м’ясі птиці від 16 до 25% білка, м’ясо індиків за вмістом білку (24,7%) переважає усі види м’яса тварин та птиці. М’ясо птиці багато на незамінні амінокислоти, містить глютамінову кислоту, вітаміни В1, В2, Р та інше. Найбільш цінними дієтичними якостями відзначається м’ясо курей та індиків. В їхніх тушках містяться білі та червоні м’язи. В білих м’язах менше жиру, більше води і білка. Вміст кісток в тушці птиці залежно від вгодованості складає 7-12%, а м’язової тканини разом із жиром у середньому 85% від маси. Шкіра у птиці тонка та їстівна. Зі шкіри птиці (особливо страусів) отримують відмінну шкіряну сировину. Не дивно, що м’ясо птиці, особливо молодої, високо цінується споживачем. В цьому відношенні бройлер за поживними достоїнствами та смаковими якостями не має конкурентів. В білку м’яса бройлерів міститься біля 92% незамінних амінокислот (в білку свинини – 88%, баранини – 73%, яловичини – 72%). Бройлер – рекордсмен за швидкістю росту. Його жива маса за 6 тижнів збільшується від 40г до 2 і більше кілограмів, тобто – у 50 разів. Ось чому для збільшення виробництва м’яса при обмежених можливостях кормової бази більшість розвинених країн світу пішло шляхом швидкого виробництва бройлерів. Необхідність подальшого розвитку птахівництва обумовлена також тим, що витрати корму на виробництво білка та енергії порівняно з іншими продуктами тваринного походження найменші. Наприклад, протеїн корму використовується бройлерами на 23%, індиками – на 22%, курками-несучками – на 26%, свинями – на 14%, м’ясною худобою – на 4%, молочними коровами для утворення молока на 25%. Слід відзначити, що в м’ясному птахівництві для одержання 1т м’яса потрібно у 12 разів менше часу, ніж у скотарстві, i у 8 разів менше, ніж у свинарстві. Відомо, що продукти птахівництва є також цінним сировинним матеріалом для промисловості. Так, пух i перо птиці використовують для виготовлення перин, подушок, ковдр, теплих курток не лише для загального вжитку, але й для одягу льотчиків, альпіністів, дослідників Арктики й Антарктиди.

  Сучасне птахівництво – в принципі безвідходна галузь. Відходи від утримання і переробки можуть слугувати кормом для худоби і самої птиці. Як сировину для виготовлення кормів тваринного походження вже зараз використовують продукти забою птиці: кров, кишки, легені, нирки, селезінку, статеві органи, кутикулу м’язового шлунку і такі малоцінні кісткові субпродукти як голова і ноги; тушки птиці, що пала, після допуску ветеринарних працівників, малоцінне перо і відходи пір’я- і пухопереробних підприємств; продукти переробки яєць і м’яса птиці, шкаралупа яєць, відходи інкубації; відбракований добовий молодняк. Процес травлення у птахів закінчується утворенням посліду. Яєчна курка промислового стада виділяє за добу 175 г посліду, а м’ясна – 270-300г. На великих підприємствах його цілодобово накопичується десятки тонн. З усіх органічних добрив, що вносяться у ґрунт, пташиний послід (курячий) найбільш цінний. В перерахунку на суху речовину він складається з 30-35% сирого протеїну, 12-14% сирої клітковини, 30-37% безазотистих екстрактивних речовин, 3-5% жиру і 11,5-16,5% золи. Пташиний послід багатший за гній домашніх ссавців вмістом азоту, фосфору, калію [10].

  Результати біохімічних та мікробіологічних досліджень показали, що послід птиці після відповідної хімічної обробки з успіхом можна використовувати не тільки як добриво, але й як корм для тварин (пудрет). У світі існують біоенергетичні установки для отримання біогазу (паливо) з курячого посліду. Використовується не сам послід, а метан, котрий з нього виділяється. Після анаеробної ферментації з 1кг органічних речовин посліду можна отримати до 75л метану. Птахівництво є економічно найбільш ефективною галуззю тваринництва: можливість обслуговування однією людиною великої кількості поголів’я птиці, витрати корму на 1кг приросту живої маси птиці (птиця – 2,1кг, свині – 4-6кг, ВРХ – 7-9кг), низька собівартість продукції [5].

  1.Технологія виробництва харчових яєць

  
  

  1.1 Використання в промисловому птахівництві кросів яєчних порід курей

  Крос – це промислова птиця, отримана від схрещування ліній однієї породи або декількох порід, при схрещуванні яких отримують високопродуктивні гібриди, потомство яких володіє ефектом гетерозиза. В птахівництві бувають білошкаралупні та коричневошкаралуспні кроси.

  Кроси курей із білою шкаралупою створені на базі поєднання ліній породи Білий леггорн. Кроси із коричневою шкаралупою створені на базі порід: Білий леггорн, Род-айланд, Нью-гепшир, Полтавська глиниста, від яких і наслідують коричневий окрас шкаралупи.

  Кури – основне джерело виробництва продуктів птахівництва, незважаючи на наближення їх продуктивності до фізіологічного максимуму, ріст їх продовжується, хоча і повільніше, ніж було раніше. Передбачається, що приріст продуктивності буде відбуватись в подальшому за рахунок селекції за компонентами продуктивності і зниженню витрат на виробництво продукції.

  Кури яєчних порід рухливі, відрізняються невеликою живою масою, кістяк у них легкий, а оперення щільне. Більшості курей яєчних порід можна впізнати по добре розвиненому гребеню.

  · Несучість курей яєчних порід становить 170-240 яєць в рік.

  · Маса яйця – 55-65 г.

  Особливості яєчних порід:

  · Починають яйцекладку вже в 4-5-місячному віці.

  · Слабо розвинений інстинкт насиджування – погані квочки.

  Між тим, утримання курей “на яйце” сьогодні залишається найбліш рентабельним видом діяльності у птахівництві [6].

  В Україні поширені такі кроси яєчних курей:

  
  

  Пород і кроси курей із білою шкаралупою

  Крос “Білорусь 9-У”

  Має високий потенціал продуктивності, добре акліматизований до умов України. Жива вага у 52 тижні – 2 кг. Потреба в кормах – 110-114 г на голову в день. Яйценосність – 240-260 яєць.

  Крос “Борки-117”

  Рекордні показники продуктивності гібридних несучок сягають 330–345 яєць за рік яйцекладки.

  Крос “Декалб білий”

  Жива вага курки – 1700 грам. Споживання корму на 1 голову – 106-110 грам. Продуктивність на середню несучку за 80 тижнів – 362 яйця.

  Крос “Ломанн”

  Період яйценосності до 80 тижнів. Середня вага яйця – 64 г. Витрати корму на несучку в день – 102 г. Вага у 70 тижнів – 1,74 кг.

  Крос “Україна”

  Яйценосність: 285-290 яєць. Маса яєць: 60 г.

  Крос “Хай Лайн білий”

  Період яйценоскості до 80 тижнів. Середня вага яйця – 60 г у 32 тижні, 65 г у 70 тижнів. Витрати корму на несушку в день – 101 г. Вага у 32 тижні – 1,63 кг, вага у 70 тижнів – 1,72 кг.

  Породи і кроси курей із коричневою шкаралупою

  Крос “Бованс Золота лінія”

  Період яйценоскості – 18-76 тижнів. Середня маса яйця – 63 г. Кількість яєць за 72 тижні життя – 332 шт. Витрати корму на несушку в день – 114г. Жива маса в 76 тижнів – 2 кг . Конверсія корму кг/кг яйцемаси – 2.14.

  Крос “Борки-колор”

  Несучість – 260 шт. Маса яйця у 52 тижні – 60 г. Жива маса у 52 тижні – 2,1 кг.

  Крос “Домінант 102”

  Період яйценоскості до 78 тижнів. Середня вага яйця – 63,5 г. Витрати корму на несушку в день – 125 г. Вага у 78 тижнів – 2,5 кг.

  Крос “Ломанн-Браун”

  Період яйценоскості до 80 тижнів. Середня вага яйця – 64г. Витрати корму на несушку в день – 102 г. Вага у 70 тижнів – 1,74 кг.

  Крос “Іза-Браун”

  Кількість яєць 320 шт. Маса яйця – 60г. Жива вага в віці 18 тижнів – 1,5 кг. Витрати корму на 10 шт яєць – 1,55-1,7 кг.

  Крос “Тетра СЛ”

  Кількість яєць за 52 тижні – 305 шт. Середня маса яйця – 64 г. Добові витрати корму – 115-125 г. На утворення одного яйця витрачається 150 г корму.

  Крос “Хайсекс коричневий”

  Кількість яєць – 319 шт. Середня маса яйця – 63.5-64.5г. Кількість яєць на одну несучку за весь період – 21 кг.

  Останні випробування яєчних кросів у Голландії показали, що серед кросів з білим оперенням найкращі – Декалб, Бованс, Ломанн СЛ (несучість у них за 13 місяців склала 326-335 яєць на початкову несучку і 336-341 яєць на середню), а серед кросів з коричневим оперенням – Хайсекс, Бованс, Декалб (несучість за 13 місяців відповідно 327-324 і 337-340 яєць) [8,9].

  1.2 Утримання батьківського стада

  Батьківське стадо комплектується за графіком, який погоджено з роботою цеху інкубації, фабриками по вирощуванню молодняку і утриманню промислового стада. Щоб отримувати інкубаційні яйця рівномірно протягом року, графік складають з розрахунку не менше ніж 4-х кратне комплектування стада. Призначення стада – забезпечення цеху інкубації необхідною кількістю високоякісних гібридних яєць. Утримання курей батьківського стада: на глибокій підстилці, в кліткових батареях, планчастих, сітчастих підлогах. В теперішній час батьківське стадо яєчних курей утримують, в основному, в кліткових батареях, групами по 30-40 голів у клітці (і відповідно 3-4 півня, тобто співвідношення 1:10). В цьому випадку вибракування одного півня не оказує негативного впливу на запліднюваність яєць. Кліткове утримання більш ефективне: знижуються витрати корму на 10-20%, в 3-4 рази скорочується площа для розміщення птиці, полегшується догляд, підстілки не потрібно, підвищується продуктивність праці.

  До курей 56-60-тижневого віку можна підсаджувати молодих півнів, що забезпечує підвищення запліднюваності яєць. Цей технологічний прийом більш ефективний у весняно-літній період. Штучне осіменіння дозволяє значно скоротити кількість самців в стаді, ефективно і раціонально використовувати високоцінних плідників. Півнів для штучного осіменіння треба відбирати з кращих родин, від півнів- поліпшувачів, що утримувались в клітках, і які оцінені за продуктивністю дочок при клітковому утриманні, Використовують їх з 30- до 49-52-тижневого віку до початку линяння (так як в період линяння якість сперми знижується). Світловий день поступово збільшують з 9 годин у віці 18 тижнів до 14 годин у 30 тижнів, додаючи щоденно 30 хвилин. Освітлення – 20-25 лк на рівні годівниць. Температура повітря в пташнику повинна бути на рівні 16-18°С при вологості 60-70%. Обмін повітря – не менше ніж 0,7мі/год. на 1кг живої маси в холодний період і 4,0мі/год. на 1кг живої маси в теплий період. Фронт годівлі курей батьківського стада не менше 7см на голову при вільному доступі до корму і не менше 10см при обмеженій годівлі. У несучок висока потреба в протеїні і окремих амінокислотах. Протеїн в їх організмі використовується для підтримки життя і утворення білків яйця. Амінокислотний склад раціону балансують кормами тваринного походження – рибним, м’ясним, м’ясо-кістковим борошном, а також макухою і шротом. При нестачі сирого протеїну або окремих амінокислот в раціоні, кури жиріють і знижують несучість. У курей-несучок в результаті інтенсивного обміну виникає значна потреба в мінеральних речовинах, особливо кальцію. При гострому дефіциті цього елемента несучість знижується, яйця утворюються без шкаралупи або ж вона тонка, що знецінює продукцію і завдає значного економічного збитку господарству. Концентрація кальцію у комбікормі для курей-несучок повинна становити 3,1%, а для м’ясних порід курей – 2,7-2,8%. У раціон курей потрібно вводити фосфор – 0,7%, натрію – 0,3% від маси комбікорму. Крім мікроелементів для курок-несучок потрібні марганець і цинк. При їх нестачі в кормі птиця несе яйця із зниженим вмістом цих елементів, що спричинює загибель ембріонів і захворювання курчат.

  При виготовленні повнораціонних комбікормів для птиці в них додають не окремі мікроелементи, а комплекс їх разом з вітамінами і амінокислотними добавками (премікси). Високопродуктивним куркам згодовують комбікорми з вмістом вітаміну А не менше 2500. 3000мг/кг. Контролюють забезпеченість раціону курей вітамінами за вмістом вітамінів в інкубаційних яйцях. Фронт напування повинен бути 2см/гол. з проточних напувалок або 1 мікрочашкова або ніпельна напувалка на 4-6 голів. Яйця для інкубації починають збирати від курей віком 26 тижнів, за умови, що маса яйця досягне 50-52г. За період використання курей для отримання інкубаційних яєць зоотехнічне вибракування не повинно перевищувати 25%, вихід інкубаційних яєць – не менше 70%, а виведення здорових курчат – не менше 80%. Батьківське стадо використовується 52 тижня, а потім або вибраковується на м’ясо, або строк їх використання подовжується примусовим линянням [7].

  1.3 Цех інкубації

  Інкубація яєць має велике значення в розвитку промислового птахівництва: цілорічна інкубація ліквідує сезонність відтворення птиці; дозволяє отримувати для вирощування великі партії однакового молодняку і поліпшувати якість птиці. Цілорічна інкубація – найважливіший ланцюг технологічного процесу в птахівничих господарствах. Результати цілорічної інкубації залежать від багатьох факторів і вимагають рівномірного (по місяцях) виробництва повноцінних яєць, встановлення науково обґрунтованого, перевіреного практикою режиму інкубації. Режим інкубації розробляють і продовжують удосконалювати на базі закономірностей ембріонального розвитку птиці, організації конвеєра закладання при виводі молодняку великими партіями у всі сезони року, а також біологічного контролю за якістю яєць і ембріональним розвитком в процесі інкубації. Одна з важливих задач в галузі інкубації – розробка енерго- і ресурсозберігаючих технологій з одноразовим підвищенням показників інкубації, продуктивності праці і більш повного використання наявних потужностей.

  Фактори, що впливають на інкубаційні якості яєць. На інкубаційні якості яєць впливають: спадковість, вік, здоров’я птиці, співвідношення в стаді самців і самок, рівень годівлі і утримання, ветеринарно-санітарні умови, сбір, сортування, транспортування яєць, умови збереження їх до інкубації.

  Спадкові особливості птиці. Встановлено, що біологічна неповноцінність інкубаційних яєць іноді обумовлена факторами спадкового характеру. Спадкова неповноцінність яєць може бути пов’язана із нездатністю організму несучок нормально засвоювати і передавати ряд необхідних для ембріонального розвитку речовин на різних стадіях інкубаційного процесу. Висока заплідненість – характерна ознака окремих особин, а також ліній і родин. Добір в племінне стадо самок і підбір самців, які мають високу індивідуальну запліднюючу здатність – підвищує заплідненість. Методи розведення птиці. Заплідненість підвищує спаровування перевірених за даною ознакою особин, які належать до високо спеціалізованих ліній. Міжлінійне і міжпородне схрещування за рекомендованими схемами для кросів. Заплідненість знижує інбридинг близьких ступенів спорідненості. Екстер’єр і конституція птиці. Для стійкої несучості птиці треба міцна конституція і інтенсивний обмін речовин, який визначає формування повноцінних інкубаційних яєць. Співвідношення самців і самок в стаді. Знижує інкубаційні якості надлишок або нестача самців. Годівля. Повноцінна годівля забезпечує високу продуктивність птиці і добрі інкубаційні якості яєць. Азотисті і безазотисті речовини повинні знаходитися в певних співвідношеннях. Крім того, раціони повинні містити всі необхідні для птиці вітаміни, макро- і мікроелементи. Інкубаційне яйце повинно бути забезпечено потрібною кількістю мінеральних речовин при відповідному їх співвідношенні. Виходячи з цього, в раціоні птиці мінеральні речовини повинні складати 5-6%. Крім того, птиці дають черепашки в окремих годівницях без обмежень. Нестача кальцію в раціоні робить шкаралупу ламкою і значно знижує виводимість яєць. В мінеральному живленні птиці вельми велике значення має співвідношення лужних і кислотних елементів. Раціон із перевагою кислотних елементів знижує несучість птиці, заплідненість і виводимість яєць. Яйця, знесені несучками, які не отримали потрібної кількості вітамінів, мають знижену заплідненість і виводимість. Доведено, що відсутність або нестача в раціоні несучок вітаміну А, або каротину, знижує вивід молодняку. Припускають, що вітамін А активніше діє разом із вітаміном D (який потрібен для нормального росту і розвитку ембріона, його нестача викликає затримку розвитку кістяку). Потреба в кормі у курей різна і складає від 70 до 80г за добу у непродуктивний період і 120-140г на день – в період інтенсивної яйцекладки. Чим вища несучість птиці, тим краще повинен бути збалансований раціон для формування повноцінних інкубаційних яєць. На яєчну продуктивність та інкубаційні якості яєць сприятливо діють такі амінокислоти, як аргінін, гістидин, ізолейцин, лізин, метіонін, фенілаланін, триптофан, валін, так як ці амінокислоти входять до складу яйця.

  Утримання. Підвищує інкубаційні якості яєць утримання птиці в сухих світлих пташниках при нормальній щільності посадки, забезпечення оптимальних умов мікроклімату і режиму освітлення. У курей батьківського стада світловий день з 19-тижневого віку слід постійно збільшувати на 20 хвилин на тиждень до 14 годин за добу і на такому рівні підтримувати до кінця експлуатації. Освітленість годівниць повинна бути в межах 20-25 лк; температура повітря в приміщенні – не менше 16°С; відносна вологість повітря – 60-70%. Допускаються підвищення і зниження температури повітря в пташнику на 2°С і відносної вологості до 40-50% взимку і підвищення температури до 26°С і відносної вологості до 75% влітку, мінімальна кількість свіжого повітря , яке подається в приміщення в холодну пору року, повинно бути 0,7мі, теплий – 4мі на 1кг живої маси. Дотримання цих нормативів сприяє отриманню яєць з високими інкубаційними якостями. Ветеринарно-санітарні умови. Підвищує інкубаційні якості яєць відсутність захворювань, додержання ветеринарно-санітарних і зоогігієнічних правил. За останні роки в селекційній роботі звертають увагу на добір птиці, яка має високу природну резистентність. Для оцінки відтворювальної здатності курей і добору несучок із високою природною резистентністю можуть бути використані дані по вмісту лізоциму в яйці, бактерицидної активності сиворотки крові та інші показники.

  Сортування, збереження яєць. Підвищує інкубаційні якості своєчасний збір яєць із гнізд, чистота гнізд, пакування яєць в чисту, суху тару, транспортування без різких поштовхів, зберігання яєць до закладки в інкубатор в спеціальному приміщенні при температурі 8-15°С і відносній вологості повітря 75-80%. Тривалість зберігання до інкубації яєць: курячі – не більше 5-6 днів, водоплавних – не більше 10 днів. Основною задачею племінних підприємств і птахофабрик, які мають батьківське стадо, слід вважати отримання в м’ясному курівництві 80-85% інкубаційних яєць, індиківництві – 85%, в качківництві – 85-90%, в гусівництві – 90-95%. В бройлерному птахівництві потрібно отримувати не менше 120 добових курчат на одну несучку батьківського стада, в індиківництві – 40-45, качківництві – 110-120, в гусівництві – 20-25 голів молодняку. На інкубацію дозволяється брати яйця з господарств від здорової фізіологічно зрілої птиці. Інкубаційні яйця повинні мати правильну форму, гладку однорідну шкаралупу, малорухливий жовток, який займає центральне положення. Повітряна камера розташована в тупому кінці яйця. Згідно ОСТ 46-186-85 „Інкубація яєць курячих” маса яєць для відтворення батьківського стада курей яєчних порід повинна складати 52-65г, м’ясних – 54-67г, для відтворення промислового стада курей яєчних порід 50-67г, м’ясних – 50-73г. Яйця перед закладкою в інкубатор повинні бути відсортовані за масою на 3 вагові категорії: крупні, середні, дрібні. Непридатними для інкубації слід вважати яйця:

  – неправильної форми (абсолютно круглі, надмірно подовжені і стиснуті та ін.);

  – із дефектами шкаралупи (бій, насічка, знетончена шкаралупа, безшкаралупні, з великою кількістю крупних вапняних наростів, шершаві, зі складчастою, „м’якою” шкаралупою);

  – двохжовткові. В процесі зберігання інкубаційних яєць з’являються різні пороки, які пов’язані як з умовами зберігання, так і з умовами утримання птиці [11].

  Технологія інкубації

  Всі операції, які передбачені технологічним процесом, проводяться у такому порядку: 1) збір і доставка племінних яєць в цех інкубації;

  2) вхідна дезінфекція яєць;

  3) приймання і сортування яєць;

  4) розбір яєць по породам, лініям, гніздам (при племінній роботі);

  5) укладка в інкубаційні лотки;

  6) дезінфекція яєць;

  7) короткочасне зберігання яєць до закладки;

  8) закладання в інкубатор;

  9) інкубування яєць;

  10) перекладання яєць з інкубаційних лотків у вивідні;

  11) виведення і вибірка молодняку з інкубаторів;

  12) кільцювання, сортування, розподіл за статтю, короткочасне утримання молодняку в цеху;

  13) передача на вирощування;

  14) очищення, миття, дезінфекція інкубаторів, інвентарю і приміщення.

  Збір і доставка племінних яєць в цех інкубації Частота збору яєць із гнізд: в теплу пору року – курячі та індичачі через 2 години, качині, гусячі – кожну годину; в холодну пору року (в неопалюваних пташниках) – через 0,5 год., а качині – зразу після знесення. Спосіб збору яєць: в селекційних пташниках і на дрібних фермах – вручну, в широкогабаритних – яйцезбірні таці, механізований транспорт. Зберігання яєць до відправки в цех інкубації: при збереженні яєць в господарстві декілька днів – на спеціальному складі; менше одного дня – в тамбурі пташника при температурі 8-15°С і вологості 75-80 %. Кратність доставки яєць в цех інкубації: із пташників господарства – щоденно, і з інших господарств – за встановленим графіком. Яйця укладають в продезінфіковані бугорчаті прокладки гострим кінцем униз: курячі, качині, та індичині – по 30 шт.; гусячі і крупні качині та індичині – по 15 шт. Яйця після кожного збору (а від селекційної птиці – в кінці робочого дня) дезінфікують парами формальдегіду в дезінфекційних камерах, обладнаних нагрівачами, витяжною та припливною вентиляцією, а також пристроями, які дозують дезінфікуючі речовини. Прокладки з яйцями пакують в продезінфіковані картонні ящики, або іншу тару, яка забезпечує збереженість якості яєць. Ящики маркують або вкладають в них етикетку із зазначенням дати знесення, номера пташника, кількості яєць, породи і лінії птиці. Курячі та індичині яйця із забрудненою шкаралупою до інкубації не допускаються. Забруднені качині та гусячі яйця попередньо піддають вологій дезінфекції. Транспортування яєць здійснюється транспортом господарства із додержанням таких вимог: швидкість руху по асфальтованим дорогам не повинна перевищувати 60км/год., а по ґрунтовим – 30км/год. Умови транспортування повинні забезпечувати температуру біля яєць в межах 8-23°С, відносну вологість – в межах 40-80%. Сортування яєць, укладання в інкубаційні лотки та їх дезінфекція Після доставки яєць в цех інкубації їх оцінюють у відповідності з вимогами ОСТ 46-186-85. Оцінюють масу, форму, стан, якість шкаралупи, просвічують (розміри і положення повітряної камери, стан градинок, положення жовтку, включення). У свіжих яєць невелика повітряна камера – діаметр 1-1,5см, висота дорівнює 2-2,5мм. Яйця калібрують на сортувальній машині на 3 вагові категорії: крупні, середні і дрібні. Яйця від селекційної птиці не калібрують. Яйця укладають за ваговими категоріями в продезінфіковані лотки: курячі та індичині, цесарині та дрібні качині – вертикально, гострим кінцем униз, великі качині – з нахилом, гусячі – горизонтально. Яйця кладуть в шаховому порядку. Після укладки в лотки яйця повторно дезінфікують. Дезінфікують інкубаційні яйця парами формальдегіду із розрахунку 30-40мл 40% формаліну, 30-45 мл води і 20-35г марганцевокислого калію на 1мі дезкамери. Допускається дезінфекція яєць шляхом випаровування формаліну або розпилення його у вигляді аерозолів. Обробку проводять протягом 30 хвилин при температурі повітря 20-37°С і відносної вологості 70-90%. Для нейтралізації парів формальдегіду застосовують 20% розчин нашатирного спирту з розрахунку 20-25 мл на 1мі камери. Для вологої дезінфекції гусячих та качиних яєць застосовують 0,5-1,0% розчин хлораміну або 1,0-1,5% розчин перекису водню. Температура розчину повинна бути 40-42°С. Умови зберігання інкубаційних яєць Інкубаційні яйця зберігають в приміщеннях, оснащених засобами для створення мікроклімату. Тривалість зберігання яєць повинна бути: курячих та індичиних – не більше 6 днів, качиних – не більше 8 днів, гусячих – не більше 10 днів. Для яєць від птиці селекційного стада зберігання допускається до 14 днів. Вентиляція забезпечує чистоту повітря, обов’язкова відсутність сторонніх запахів, плісняви на стінах. Треба перевертати яйця – після 5 днів зберігання 1 раз на день на 90°, гусячі – на 180°.

  Спеціальні методи тривалого зберігання інкубаційних яєць:

  1. До 15 діб без помітного погіршення виводимості можна зберігати яйця, коли їх прогріти при температурі 37,5°С протягом 5 годин із наступним зберіганням в яйцескладі.

  2. Зберігання яєць в газо- і вологонепроникнених упаковках з лавсан- поліетилену – 15-20 діб.

  3. В газонепроникнених упаковках, заповнених азотом протягом 20 діб. Концентрація азоту в упаковці на рівні 90-95%.

  4. В озонованому середовищі – до 20 діб, в умовах яйцескладу, де періодично, 3 години на добу, або постійно озонують повітря, концентрація озону – 4-6 мг/мі повітря. Інкубаційні яйця надходять до інкубаторію – споруди, в якій проводять процес інкубації і отримання добового молодняку. Найважливіші технологічні характеристики інкубаторію – розмір партії молодняку і періодичність їх видачі – встановлюють виходячи з аналізу циклограми роботи птахівничого підприємства. В інкубаторії умовно виділяють три основні виробничі зони: обробки яєць, інкубації яєць і виводу молодняку, обробки молодняку. Зони повинні бути максимально ізольовані одна від одної.

  Виробничі приміщення інкубаторію: 1) для приймання яєць; 2) для сортування яєць; 3) для збереження яєць; 4) дезінфекційні камери; 5) інкубаційний зал; 6) вивідний зал; 7) для обробки молодняку; 8) для збереження молодняку; 9) для відходів; 10) мийна. Інкубатор – це машина, яка створює і підтримує фізичні умови повітряного середовища, які сприятливі для інкубування яєць сільськогосподарської птиці, а також змінює положення яєць відносно поля тяжіння, забезпечуючи рівномірний розвиток ембріонів. За технологічним призначенням інкубатори поділяються на: інкубаційні, вивідні, сумісні. За способом закладки інкубаційних яєць поділяються на: конвеєрні, одночасні. За способом обслуговування: із зовнішнім та внутрішнім.

  * корпус – термостат; він формує робочий об’єм камери, в якій підтримується інкубаційний режим;

  * лоток для розміщення інкубаційних яєць;

  * установку лотків, яка забезпечує розміщення лотків із яйцями в об’ємі інкубатора;

  * механізм періодичного обертання лотків (тільки в інкубаційних машинах);

  * пристрій для розігріву яєць після закладки в інкубатор до температури інкубування і для відшкодування тепловитрат інкубатора протягом його роботи;

  * пристрої для охолодження, які відводять надлишки фізіологічного тепла в процесі інкубування;

  * пристрої для зволоження повітря в інкубаторі;

  * пристосування для повітряного обміну, які підтримують в інкубаторі необхідний газовий склад повітря;

  * систему електроавтоматики, контролю і реєстрації інкубаційного режиму. Вона керує пристроями інкубатора, сигналізує про відхилення режиму від норми і в декотрих конструкціях забезпечує запис основних факторів режиму (температури, відносної вологості, обертання) на діаграмну стрічку або диск. На даний час в Україні для інкубації яєць сільськогосподарської птиці використовують інкубатори „ІУП-Ф-45”, „ІУВ-Ф-15” (Росія), „Рас Реформ” (Голландія), „Петерсайм” (Бельгія), „Чік Мастер” (США), „Вікторія” (Італія), „Інка” (Україна), „Універсал-55”. В господарствах найбільш розповсюдженими є інкубатори „Універсал”. В комплект інкубатора „Універсал-55” входять 3 інкубаційні камери (об’єднані в загальний корпус), та 1 вивідна камера (окрема шафа). Може використовуватись для інкубації яєць усіх видів птиці. Має повітряне охолодження і розрахований на експлуатацію в приміщеннях із температурою повітря не більше 24°С. При повному завантаженні в інкубаторі може знаходитись 7 партій різновікових ембріонів: 6 в інкубаційній шафі і 1 – у вивідній.

  Інкубаційні лотки (104 шт. на кожну камеру) розташовано в установці барабанного типу, яка змонтована на валу, що обертається. Вал автоматично обертається 1 раз на годину на кут 90° за командою реле часу. На задній панелі встановлено: 4-х лопастний вентилятор, трубчасті електричні нагрівачі, високообертовий центробіжний зволожувач та припливна повітряна заслінка. Витяжна повітряна заслінка розташована на стелі інкубатора. Вологість контролюється контактним термометром з регулюючою магнітною голівкою, ртутний балон якого зволожується дистильованою водою. Інкубатор має захист від перегріву, при температурі більше 38,5°С автоматично повністю відкриваються повітряні заслінки, включаються світлова і звукова сигналізації: червона лампа – при включенні системи обігріву, жовта – системи зволоження, зелена – системи охолодження, біла – при відчиненні дверей.

  Для візуального спостереження за режимом інкубації в оглядових вікнах на дверях камер встановлені термометри та психрометри. Вивідна камера інкубатора не має поворотних барабанів. Лотки розміщені на спеціальних стійках – по 26 лотків в кожній вертикальній колонці. Інкубатор ІКП-90 „Кавказ” має 6 інкубаційних і 1 вивідну шафи. В інкубаційну камеру закочують по 4 інкубаційні таці, які приєднують до механізму повороту. Поворот лотків в тацях у всіх камерах здійснюється від одного механізму повороту. Таця вміщує 26 лотків, по 126 яєць в кожному [10].

  Режим інкубації яєць

  Закладка яєць в інкубатори. За 4-5 годин до закладки з яйцескладу яйця переносять в інкубаторій (щоб зігрілися). В перший період інкубації – яйця поглинають тепло, в другий період – виділяють тепло. Тому при розташуванні лотків в барабани треба встановлювати їх між раніше закладеними партіями. Обов’язковими умовами закладки є рівномірність і врівноваженість. В інкубатор „Універсал-55” можна одноразово закласти 52 лотки (ємність вивідної шафи). При інкубації курячих яєць рекомендуються 2 схеми закладань. СХЕМА 1 (2 партії в шафі). Партію яєць (52 лотки) розміщують почергово в різні шафи інкубатора з інтервалом між закладками в 3 дні. При цій схемі в кожній шафі за повного навантаження інкубатора буде 2 партії ембріонів, що розрізняються за віком на 9 днів. СХЕМА 2 (6 партій в шафі). Партію яєць (52 лотки) розміщують в 3-х шафах, по 17 лотків в кожній. Наступні 5 партій закладають аналогічним чином через 3 дні. Сьому партію встановлюють на місце першої через 4 дні після закладки шостої партії та ін. При цьому в одній шафі буде одночасно знаходитись 6 партій різновікових ембріонів. При одноразовій інкубації яєць курей різних порід яйця м’ясних порід курей закладають на 6. 8 годин раніше яйценосних і тоді вивід молодняку буде в один час. На вивід яйця переносять у вивідну шафу. При інкубації яєць качок, індичок та гусей, крім закладок за схемами 1 і 2, застосовують схему 3. СХЕМА 3. Закладку кожної партії (52 лотки) проводять в одну й ту ж шафу через 4 дні. Перед закладанням 3-ї партії лотки з яйцями першої партії переносять в другу і третю шафи (по 26 лотки) і на її місце розміщують лотки третьої партії. Таким чином, в центральній шафі розміщується 2 партії, а в крайніх – 4. Закладку курячих яєць в інкубатор „Кавказ” проводять послідовно, в кожну шафу 1 раз в три дні. При цьому одночасно завантажують ліву і праву половини шафи рівномірно. Коли яєць не вистачає, то розміщують в центрі, а вільні місця заповнюють порожніми лотками, що необхідно для правильної циркуляції повітря. До переведення яєць у вивідні шафи по 3-4-х контрольним лоткам за допомогою просвічування з’ясовують кількість живих ембріонів і характер їх розвитку. Яйця з інкубаційних шаф у вивідні необхідно переводити до накльовування шкаралупи, щоб запобігти їх інфікуванню і можливий перегрів в інкубаційних шафах яєць інших партій. В період виведення у вивідних шафах повинен постійно знаходитися 20% розчин формаліну в ємкостях площею не менше 250смІ. Щоб запобігти випадінню молодняку з лотків, у вивідний період не слід відчиняти шафу; шторки оглядових вікон повинні бути закриті, освітлення в машині виключено.

  Основну вибірку молодняку проводять після того, як обсохне пух. Лотки виймають почергово, починаючи з нижніх ярусів. Молодняк розміщують в ящиках, а шкаралупу скидають у контейнер. Після закінчення виведення вибраний молодняк поступає в спеціальну кімнату, вивідні лотки – в мийну, а відходи інкубації – у контейнерах видаляють з інкубатора. При інкубації яєць качок, гусей та індичок в „Універсалі” їх охолоджують 2 рази на добу після замикання алантоїсу (14-15 доба) і до переведення на вивід. Причина: в цей період відбувається інтенсивний обмін речовин ембріона, і тому яйця качок і гусей виділяють більшу кількість фізіологічного тепла, яке потрібно видалити, бо ембріони можуть загинути від перегрівання. Для цього відкривають повністю двері шаф, витяжні і припливні вентиляційні заслінки, відключають печі і зволоження. В залежності від температури зовнішнього повітря і віку ембріона охолодження триває 25-60 хвилин. Відновлення температури повітря в інкубаторі до норми відбувається в середньому за 40 хвилин з коливаннями від 30 до 60 хвилин. Ступінь охолодження яєць – до 28-32°С. В процесі охолодження барабан із лотками перевертають: в першу половину охолодження в бік вентилятора, а потім до дверей. Для охолодження яєць застосовують також обприскування їх холодною водою з додаванням марганцевокислого калію (0,1-0,3%) або хлораміну (0,5-1,0%). Тривалість інкубації яєць: курячих – 21. 21,5 діб, індичиних і качиних 27. 28 діб, гусячих – 29-31 діб (28 діб 12 годин 30 хвилин), цесариних – 28 діб (27 годин 12 годин), перепелиних – 17-18 діб, страусиних – 39-41 діб. За правильних режимів інкубації вилуплювання молодняку триває 18-24 годин [4].

  1.4 Промислове стадо курей-несучок

  Ефективність виробництва яєць великою мірою залежить від генетичного потенціалу курей різних кросів, які використовують птахівничі підприємства. У великих промислових підприємствах з інтенсивними технологіями виробництво яєць базується на використанні високопродуктивних кросів зарубіжної селекції. У 2007 році в Україні використовували такі кроси курей з коричневою шкаралупою яєць: „Ломанн браун” (Німеччина), „Іза браун” (Франція), „Хайсекс коричневий” (Нідерланди), „Шевер 579” (Канада), „Тетра SL” (Угорщина). Кроси курей з білою шкаралупою яєць: „Хайсекс білий” (Нідерланди), „Ломанн LSL” (Німеччина), „Хай-Лайн W-98” (США). Ці кроси в умовах інтенсивної технології характеризуються високими показниками продуктивності.

  Виробництво харчових яєць проводиться рівномірно протягом всього року. З метою рівномірного виробництва харчових яєць промислове стадо курей-несучок протягом року комплектують багаторазово за графіком через певні проміжки часу. Для комплектування промислового стада курей використовують гібридних молодок 15-17-тижневого віку, жива маса і екстер’єр яких відповідають нормативам, встановленим для певного кросу. Поголів’я пташника комплектують протягом 1-2 діб (допускається до 5 діб). На спеціалізованих птахофабриках використовують в основному клітковий спосіб утримання промислового стада – курей-несучок утримують у кліткових батареях різних конструкцій. Ця технологія має значні переваги: вища несучість курей, підвищена ефективність використання виробничих площ, підвищення культури виробництва, зниження витрат кормів, полегшується робота з птицею, знижуються затрати тепло- та енергоносіїв.

  Продуктивність гібридних несучок яєчних кросів, які несуть яйця з білою шкаралупою курка стадо несучка яйце

  Продуктивність гібридних несучок деяких яєчних кросів, які несуть яйця з коричневою шкаралупою.

  На багатьох птахофабриках встановлено комплекти обладнання з клітковими батареями БКН-3, БКН-3А, ОБН, ККТ. Вітчизняна промисловість випускає комплекти обладнання БКН-ЗА, ОКН (ОАО „Завод „Ніжинсільмаш”), ТБК, ТБКА, ТБКМ (ПО „Техна”), які зараз встановлюють у пташниках; крім того, у значному асортименті поставляється імпортне обладнання (з Німеччини, Іспанії, Росії). В одній клітці утримують від 3-4- х до 9-10-ти голів курей-несучок. Спеціалізоване обладнання для утримання промислового стада курей- несучок на підлозі в нашій країні не виробляється, тому у випадку застосування цього способу утримання використовують вітчизняні комплекти обладнання для утримання батьківського стада або аналогічне закордонне обладнання у відповідності з нормами посадки для яєчних курей.

  За кордоном останнім часом, як альтернатива традиційному клітковому утриманню, використовується спосіб утримання промислового стада на багатоярусній (2-3 яруси) сітчастій або планчастій підлозі, що відповідає вимогам суспільства і законам цих країн відносно умов утримання птиці [3].

  НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ ЯЙЦЯ КУРЯЧІ ХАРЧОВІ

  4. Технічні вимоги

  4.1) Курячі харчові яйця повинні відповідати вимогам цього стандарту, ветеринарного законодавства та санітарно-епідеміологічним вимогам і нормам.

  4.2) Яйця повинні бути доброякісними, розсортованими за класами та категоріями і виробленими під державним ветерииарно-санітарним контролем та наглядом.

  4.3) До дієтичних відносять свіжі харчові яйця, термін зберігання яких не перевищує 7 діб, не враховуючи дня знесення, які зберігають за температури не нижче ніж 0 °С і не вище ніж 20 °С.

  4.3.1) Яйця, не реалізовані протягом 7 діб, відносять до столових.

  4.4) До класу «extra» відносять свіжі харчові яйця, призначені для експорту, термін зберігання яких за температури не нижче ніж 5 °С і не вище ніж 15 °С не перевищує 9 діб від дня знесення.

  4.5) До класу А відносять харчові яйця, призначені для експорту, термін зберігання яких не перевищує 2В діб за температури не нижче ніж 5 °С і не вище ніж 15 °С від дня знесення.

  4.6) До столових відносять яйця, які зберігали за температури від 0 °С до 20 °С не більше ніж 25 діб, не враховуючи дня знесення.

  4.7) До класу В відносять харчові яйця, які призначені для експорту і відповідають вимогам щодо столових яєць.

  4.8) До охолоджених відносять яйця, які зберігали у холодильниках за температури від мінус 2 °С до 0 °С не більше ніж 90 діб.

  4.9) Яйця промислового виробництва сортують не пізніше ніж через одну добу після знесення.

  4.10) Яйця, які заготовляють суб’єкти господарювання, доставляють

  до пункту сортування протягом однієї доби від дня знесення і сортують не пізніше ніж через 2 доби як столові.

  4.11) Характеристики категорій харчових яєць за масою наведені у табл. 1.

  4.11.1) Яйця, які мають масу меншу за 35 г, у торговельну мережу не постачають.

  4.11.2) Дозволено наявність у партії столових яєць та яєць класу А до 5 %, які мають масу нижчої категорії. Якщо партія налічує менше ніж 180 яєць, то цей відсоток подвоюється.

  4.12) За показниками якості дієтичні, столові та охолоджені харчові яйця повинні відповідати вимогам, наведеним у таблиці 2.

  4.13) Вимоги до яєць, призначених для експорту

  Законодавчі вимоги до курячих яєць

  Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 7 березня 2023 року №360 затверджено Вимоги до курячих яєць. Ці вимоги поширюються на відносини між операторами ринку у сфері визначення показників та/або властивостей чи характеристик курячих яєць (далі — яйця), що вводяться в обіг, а також пов’язаних із ними процесів і методів виробництва, зокрема щодо штампування, пакування, маркування, ведення записів

  Слід звернути увагу, що зазначений вище наказ набуває чинності через шість місяців із дня його офіційного опублікування й вводиться в дію 1 січня 2028 року . З тим курячі яйця, що відповідали вимогам законодавства про безпечність й окремі показники якості харчових продуктів, що діяло до введення в дію цього наказу, але не відповідають усім чи окремим положенням Вимог до курячих яєць, затверджених указаним наказом, можуть перебувати в обігу до закінчення мінімального терміну придатності або граничного терміну споживання (дати «вжити до»).

  Згідно з Вимогами до курячих яєць, яйця — це яйця у шкаралупі, крім розбитих, інкубованих і приготовлених (термічно оброблених) яєць, отримані від курей виду Gallus Gallus, які є придатними для безпосереднього споживання людиною або для виробництва яєчних продуктів. Яйця сортують за їх якістю та масою відповідно до вимог, установлених розділом II Вимог до курячих яєць.

  Сортування яєць за їх якістю

  Яйця за їх якістю сортують за такими класами: яйця класу А (або «свіжі») та яйця класу В.

  Яйця класу А мають відповідати таким показникам якості:

  • шкаралупа та кутикула: звичайна форма, чиста, непошкоджена;
  • повітряна камера: нерухома, висота не більше ніж 6 мм або, якщо яйця які вводяться в обіг із зазначенням «екстра» або «екстра свіжі»,- не більше ніж 4 мм;
  • жовток: ледь видимий на овоскопії, контури не чітко окреслені, малорухливий під час обертання яйця, після чого повертається в центральне положення;
  • білок: чистий, прозорий;
  • зародок: розвиток непомітно;
  • сторонні речовини: не допускаються;
  • сторонній запах умісту яйця: не допускається.

  Забороняється мити або очищувати в інший спосіб яйця класу А до або після їх сортування, крім випадків, передбачених законодавством. Забороняється обробляти яйця класу А для цілей їх збереження або охолоджувати зазначені яйця на потужностях, на яких температура штучно підтримується на рівні нижчому за 5 °C. Не вважаються охолодженими яйця класу А, що зберігалися за температури нижчої за 5 °C під час транспортування протягом не більше як 24 год або у приміщеннях роздрібної торгівлі чи у прибудовах до них протягом не більше як 72 год.

  До яєць класу В належать яйця, що не відповідають показникам якості, зазначеним вище. Яйця класу А, що більше не відповідають показникам якості, зазначеним вище, можуть бути понижені до класу В. Яйця класу B мають постачатися тільки на харчові та/або нехарчові потужності.

  Сортування яєць за масою

  За масою яйця класу А сортують за такими категоріями (далі — категорії маси):

  • XL («дуже великі»): яйця, маса яких становить 73 г та більше;
  • L («великі»): яйця, маса яких становить 63 г та більше, проте менше ніж 73 г;
  • М («середні»): яйця, маса яких становить 53 г та більше, проте менше ніж 63 г;
  • S («малі»): яйця, маса яких становить менше за 53 г.

  Сортування яєць класу А за масою не є обов’язковим для яєць, що постачають на харчові та/або нехарчові потужності.

  Дозволяється поміщати в одне упакування (контейнер) яйця класу А, що мають різний розмір, за умови, що зазначені упакування (контейнери) марковано відповідно до вимог розділу III Вимог до курячих яєць. Сортування яєць класу В за масою не вимагається.

  Допустимі відхилення щодо показників якості яєць

  Щодо яєць класу А допускаються такі відхилення показників якості:

  • на потужності з пакування яєць перед відправленням (відвантаженням): 5% яєць, що не відповідають показникам якості;
  • на інших стадіях обігу: 7% яєць, що не відповідають показникам якості.

  Для яєць, що вводять в обіг із зазначенням «екстра» або «екстра свіжі», на стадії пакування або імпорту не допускається ніяких відхилень щодо вимог до висоти повітряної камери, встановлених пп. 2 пункту 2 гл. 2 цього розділу.

  Якщо партія містить менше ніж 180 яєць, відсоткові значення, зазначені вище, подвоюються.

  Допустимі відхилення щодо маси яєць

  Партія може містити не більше ніж 10% яєць, що належать до категорії маси, яка є суміжною до зазначеної на упакуванні (контейнері) категорії маси, але не більше ніж 5% яєць, що належать до наступної нижчої категорії маси. Якщо партія містить менше ніж 180 яєць, відсоткові значення, зазначенні вище, подвоюються.

  _________________________

  Сортування за якістю та масою відповідно до зазначених вище вимог не вимагають для яєць, що реалізовує виробник, у керуванні якого перебувають потужності з виробництва яєць, на яких утримують не більше як 350 курей-несучок

  _________________________

  Сортування за якістю та масою відповідно до зазначених вище вимог не вимагають для яєць, що реалізовує виробник, у керуванні якого перебувають потужності з виробництва яєць, на яких утримують не більше як 350 курей-несучок, безпосередньо кінцевим споживачам, за умови, що зазначена реалізація здійснюється:

  • на потужності з виробництва яєць;
  • на локальному ринку або за принципом «від дверей до дверей» у регіоні виробництва.

  Штампування яєць, маркування упакувань (контейнерів) і транспортної тари для яєць, контейнерів для промислових яєць та надання інформації споживачеві у разі поштучного продажу яєць має здійснюватися відповідно до вимог, установлених розділом III Вимог до курячих яєць.

  Вимоги щодо штампування яєць

  Яйця класу А штампують шляхом нанесення коду виробника. На яйця класу А може бути нанесена інша додаткова інформація, визначена оператором ринку (наприклад, торговельна марка, мінімальний термін придатності).

  Яйця класу В штампують шляхом нанесення коду виробника або одного з таких позначень:

  • позначення у формі кола не меншого за 12 мм у діаметрі навколо літери В, яка має розмір не менший за 5 мм заввишки;
  • позначення у формі легко помітної кольорової плями, яка має розмір не менший ніж 5 мм у діаметрі. На яйця класу В може бути нанесена інша додаткова інформація, визначена оператором ринку.

  Штампування яєць здійснюють на потужності з виробництва яєць або на першій потужності з пакування яєць, на яку доставляють яйця.

  Не вимагається нанесення коду виробника на тріснуті або забруднені яйця.

  Штампування яєць класу В не є обов’язковим для яєць, що в обігу тільки на території України.

  Штампування яєць здійснюють протягом 10 днів після знесення, а в разі яєць, що вводять в обіг із зазначенням «екстра» або «екстра свіжі», — протягом 4 днів після знесення.

  Яйця класу А та В дозволяється не штампувати, якщо зазначені яйця постачають із потужності з виробництва яєць безпосередньо на харчові потужності, на яких вони підлягатимуть тільки переробці.

  Вимоги щодо маркування упакувань (контейнерів) для яєць

  На зовнішню поверхню упакувань (контейнерів) для яєць класу А наносять маркування, що є легко помітним (видимим), чітко розбірливим і містить таку інформацію:

  • реєстраційний номер потужності з пакування яєць;
  • словосполучення «Клас А» або літеру «А», окремо чи в комбінації зі словом «свіжі»;
  • інформацію про категорію маси яєць, що позначається відповідними літерами або термінами, або їх комбінацією, що можуть доповнюватися зазначенням відповідних масових діапазонів. Інші додаткові зазначення можуть використовуватися у маркуванні за умови, що вони відповідають вимогам законодавства України щодо надання споживачам інформації про харчові продукти;
  • для яєць, зазначених в пункті 3 глави 3 розділу II Вимог до курячих яєць: мінімальну масу яєць нетто у грамах та словосполучення «Яйця різних розмірів» або еквівалентне зазначення;
  • мінімальний термін придатності яєць;
  • для яєць, помитих відповідно до встановлених законодавством вимог: словосполучення «помиті яйця»;
  • особливі умови зберігання, що передбачають надання рекомендації споживачам зберігати яйця охолодженими після їх купівлі;
  • спосіб утримання курей-несучок;
  • для яєць, що вводяться в обіг із зазначенням «екстра» або «екстра свіжі»: слово «екстра» або словосполучення «екстра свіжі», що зазначаються у маркуванні до дев’ятого дня після знесення яєць; дату знесення та строк у дев’ять днів.

  На зовнішню поверхню упакувань (контейнерів) для яєць класу А або всередині зазначених упакувань (контейнерів) наносять маркування, яке містить пояснення значення коду виробника.

  На зовнішню поверхню упакувань (контейнерів) для яєць класу В наносять маркування, що є легко помітним, чітко розбірливим та містить таку інформацію: реєстраційний номер потужності з пакування яєць; словосполучення «Клас B» або літеру B; дату пакування.

  Етикетка (наліпка) з маркуванням може наноситися у спосіб, що передбачає її руйнування під час відкривання упакування (контейнера) з яйцями.

  Вимоги щодо маркування транспортної тари для яєць

  На кожну транспортну тару з яйцями наносять маркування, що містить таку інформацію: найменування / прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) та місцеперебування/задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування) виробника; код виробника; кількість яєць та/або їх масу; дату або період знесення яєць; дату відправлення (відвантаження).

  Маркування здійснюють на потужності з виробництва яєць або на потужності з пакування яєць (тільки якщо на потужність з пакування яєць постачають незапаковані яйця, що надходять з її виробничих потужностей, розташованих на одному й тому ж об’єкті).

  Інформацію наносять на транспортну тару та документують. Копія документа, що містить вказану вище інформацію, має зберігатися в кожного оператора ринку, якому постачають яйця. Оригінал документа, який містить зазначену інформацію, має зберігатися в оператора ринку, в керуванні якого потужності з пакування яєць, на яких здійснюють сортування яєць.

  Забороняється змінювати інформацію, що нанесена на транспортну тару. Інформація має лишатися на транспортній тарі до моменту вилучення з неї яєць для безпосереднього сортування, штампування, маркування, пакування або подальшої обробки та/або переробки.

  Вимоги щодо маркування контейнерів для промислових яєць

  Контейнери для промислових яєць мають містити червону смужку або етикету (наліпку). На червону смужку або етикетку (наліпку) наносять маркування, що містить таку інформацію: найменування/прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) та місцеперебування/задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування) оператора ринку, що є отримувачем промислових яєць; найменування/прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) та місцеперебування/задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування) оператора ринку, що є відправником промислових яєць; словосполучення «ПРОМИСЛОВІ ЯЙЦЯ» великими літерами заввишки 2 см та словосполучення «непридатні для споживання людиною» літерами заввишки не менше 8 мм.

  Тетяна КОВАЛЕНКО, д-кар юрид. наук, професорка
  Київського національного університету ім. Т. Шевченка