Грибоєдов хронологічна таблиця

Олександр Грибоєдов хронологічна таблиця життя і творчості драматурга, композитора, дипломата викладена в цій статті.

Хронологічна таблиця Грибоєдова

4 січня 1925 Олександр Сергійович Грибоєдов народився в Москві в забезпеченій родовитій сім’ї.

1803 Почав навчання в Московському університетському благородному пансіоні, який закінчив з відзнакою.

1806 Вступає у Московський університет на словесне відділення філософського факультету

1808 Отримує ступінь кандидата словесних наук, але не залишає університет, а переходить на етико-політичне (юридичне) відділення філософського факультету.

1812 Грибоєдов вступив добровольцем на військову службу в гусарський полк.

1815 подав прохання про звільнення з військової служби.

1816 Написано твір «Молоде подружжя»

1817 Зараховано на службу в Колегію закордонних справ. Зближується з Пушкіним, Чаадаєвим, Кюхельбекером.

1818 спільно з А. А. Шаховським і Н. І. Хмельницьким було написано твір «Своя сім’я, або Заміжня наречена»

1817 спільно з П. А. Катениним було написано твір «Студент».

1824 Грибоєдов закінчує написання комедії «Лихо з розуму».

1818 починає дипломатичну кар’єру в Персії, одночасно підтримуючи відносини з діячами декабристських товариств.

1828 Грибоєдов став повноважним міністром — резидентом в Персії. Одружився 22 серпня (3 вересня) на княжні Ніні Чавчавадзе

1829 А. С. Грибоєдов загинув у Тегерані.

1. Грибоєдов біографія скорочено Олександр Грибоєдов біографія скорочено українською мовою російського драматурга, поета викладена в цій статті. Олександр Грибоєдов біографія коротко Грибоєдов Олександр Сергійович народився 4 січня (15 н. с.) 1795 року в Москві в родині офіцера, дворянина. Отримав різносторонню домашню освіту. З семи. Читать далее.
2. Хронологічна таблиця І. С. Тургенєв Хронологічна таблиця життя і творчості Тургенєва викладена в цій статті. Іван Тургенєв — російський письменник-реаліст, поет, публіцист, драматург, перекладач. Один із класиків російської літератури. Хронологічна таблиця І. С. Тургенєв 28 жовтня 1818 Іван Сергійович Тургенєв народився в дворянській сім’ї, в. Читать далее.
3. Шопен хронологічна таблиця Шопен хронологічна таблиця життя і творчості польського композитора викладена в цій статті. Шопен хронологічна таблиця 1810 — 1 березня (за іншими відомостями — 22 лютого) народився в Желязовій Волі. 1817 — Стає учнем піаніста і композитора Войцеха Живного. 1818 —. Читать далее.
4. Олександр Островський хронологічна таблиця Олександр Островський хронологічна таблиця життя і творчості викладена в цій статті. Олександр Островський хронологія Олександр Миколайович Островський — російський драматург, творчість якого стало найважливішим етапом розвитку російського національного театру 31 березня 1823 — Островський народився в Замоскворіччі, в самому центрі. Читать далее.
5. Пушкін хронологічна таблиця Хронологічна таблиця життя і творчості Пушкіна Наводить основні факти про відомого письменника. Олександр Пушкін хронологічна таблиця 6 червня в 1799 — Олександр Сергійович Пушкін народився в Москві 1811 — Пушкіна зараховують у Царськосельський ліцей 1813 — А. С. Пушкін пише. Читать далее.
6. Пастернак хронологічна таблиця Хронологічна таблиця життя Пастернака, відомого російського письменника, викладена в цій статті. Борис Пастернак хронологічна таблиця 10 лютого 1890 — в Москві в сім’ї художника Леоніда Йосиповича Пастернака та піаністки Розалії Ісидорівни, уродженої Кауфман, народився син Борис. 1901-1908 Навчання в 5-й. Читать далее.
7. Олег Ольжич хронологічна таблиця Олег Ольжич хронологічна таблиця життя і творчості українського поета викладена в цій статі. Олег Ольжич Хронологічна таблиця 8 липня 1907 Народився в Житомирі. Його батько Олександр Олесь 1919–1923 Здобував середню освіту в трудовій школі мешкаючи в Пущі-Водиці поблизу Києва, але. Читать далее.
8. Афанасій Фет хронологічна таблиця Афанасій Фет перші 14 і останні 19 років життя офіційно носив прізвище Шеншин — російський поет-лірик німецького походження, перекладач, мемуарист, член-кореспондент Петербурзької АН. Афанасій Фет хронологічна таблиця 5 грудня 1820 Афанасій Афанасійович Фет народився в маєтку Новосілки Мценського повіту Орловської. Читать далее.
9. Петро Гулак-Артемовський хронологічна таблиця Петро Гулак-Артемовський хронологічна таблиця життя і творчості українського письменника викладена в цій статті. Петро Гулак-Артемовський хронологічна таблиця Дата Подія 27 січня 1790 Народився в м. Городище на Черкащині в сім’ї священика. 1801 — 1803 Вчився в Київській академії, але не. Читать далее.
10. Олександр Гаврош хронологічна таблиця Олександр Гаврош хронологічна таблиця життя і творчості відомого українського журналіста та письменника викладена в цій статті. Олександр Гаврош хронологічна таблиця 1971, 26 березня – народився в Ужгороді Гаврош Олександр Дюлович 1993 – закінчив державний університет імені І. Франка у Львові. Читать далее.
11. Олександр Грибоєдов цікаві факти Олександр Грибоєдов цікаві факти з життя та творчості російського дипломата, поета, драматурга, піаніста і композитора, дворянина викладені в цій статті. Цікаві факти з життя Грибоєдова Олександр Грибоєдов народився в Москві в забезпеченій родовитої сім’ї 15 січня 1795 року Олександр був. Читать далее.
12. Михайло Лермонтов хронологічна таблиця Михайло Лермонтов — російський поет, прозаїк, драматург, художник. Хронологічна таблиця життя і творчості Лермонтова викладена в цій статті. Хронологічна таблиця Лермонтова 3 жовтня 1814 Михайло Юрійович Лермонтов народився в сім’ї капітана Юрія Петровича Лермонтова і Марії Михайлівни. Дитинство провів у. Читать далее.
13. Іван Котляревський хронологічна таблиця Іван Котляревський хронологічна таблиця Життя і творчості розповість про важливі події в житті великого українського письменника. Також можете ознайомитися з Цікавими фактами про Котляревського. Котляревський хронологічна таблиця Дата Подія 9 вересня 1769 Іван Петрович Котляревський народився в родині дрібного дворянина. Читать далее.
14. Володимир Дрозд хронологічна таблиця Володимир Дрозд хронологічна таблиця життя і творчості українського письменника викладена в цій статті. Володимир Дрозд хронологічна таблиця Дата Подія 25 серпня 1939 Народився в селі Петрушин на Черніговщині в хліборобській сім’ї. Після школи став журналістом у районній газеті, закінчив університет. Читать далее.
15. Ду Фу хронологічна таблиця Ду Фу Хронологічна таблиця життя та творчості китайського поета епохи Тан викладена в цій статті. Ду Фу хронологічна таблиця 712 – народився Ду Фу в родині збіднілого провінційного управлінця 731 – 741 – подорожує разом зі своїми друзями Лі Бо. Читать далее.
16. Фрідріх Дюрренматт хронологічна таблиця Дюрренматт хронологічна таблиця життя і творчості швейцарського німецькомовного прозаїка, драматурга і публіциста викладена в цій статті. Фрідріх Дюрренматт хронологічна таблиця 1921, 5 січня — народився Фрідріх Дюрренматт в Швейцарії, в селі Конольфинген в родині протестантського пастора 1935 — родина майбутнього. Читать далее.
17. Михайло Драгоманов хронологічна таблиця Михайло Драгоманов хронологічна таблиця Життя і творчості відомого українського історика викладена в цій статті. Михайло Драгоманов хронологічна таблиця 1841, 18 вересня – Михайло Драгоманов народився в Гадячі на Полтавщині в родині дрібних дворян. Мав братів Івана й Олександра та сестру. Читать далее.
18. Микола Чернишевський хронологічна таблиця Микола Чернишевський хронологічна таблиця життя і творчості викладена в цій статті. Микола Гаврилович Чернишевський — російський філософ-матеріаліст, революціонер-демократ, енциклопедист. Хронологічна таблиця Чернишевського 12 (24) липня 1828 — народився в Саратові, в сім’ї священика. До 14 років навчався вдома. 1842-1845 р. Читать далее.
19. Микола Некрасов хронологічна таблиця Микола Некрасов — поет, письменник і публіцист, революціонер-демократ, класик російської літератури. Хронологічна таблиця життя і творчості Некрасова викладена в цій статті. Микола Некрасов хронологічна таблиця 28 листопада 1821 Микола Олексійович Некрасов народився в Немирові, на Україні, де служив його батько. Читать далее.
20. Михайло Петренко хронологічна таблиця Михайло Петренко хронологічна таблиця українського поета, що належав до Харківської школи романтиків та чиновника викладено в цій статті. Михайло Петренко хронологічна таблиця 1817 – народився Михайло Петренко на території Слобідсько-Української губернії Російської імперії в родині губернського секретаря. Вчені не дійшли. Читать далее.
21. Іван Франко хронологічна таблиця Іван Франко хронологічна таблиця біографії відомого письменника та поета наведена в цій статті. Також ви можете прочитати Цікаві факти про Франка Іван Франко хронологічна таблиця Дата Подія 27 серпня 1856 Іван Якович Франко народився в селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту у. Читать далее.
22. Олександр Олесь хронологічна таблиця Олександр Олесь хронологічна таблиця життя і творчості (біографії) відомого письменника, поета, драматурга викладена в цій статті. Справжнє ім’я Олександра Олеся — Олександр Іванович Кандиба Олександр Олесь хронологічна таблиця Дата Подія 5 грудня 1878 Народився в м. Білопілля в Лебединськім повіті. Читать далее.
23. Патрік Зюскінд хронологічна таблиця Патрік Зюскінд Хронологічна таблиця життя і творчості відомого німецького письменника і кіносценариста викладена в цій статті. Патрік Зюскінд хронологічна таблиця 1949, 26 березня — народився Патрік Зюскінд в маленькому містечку Амбах, Баварія. Це була друга дитина в сім’ї літературного критика. Читать далее.
24. Яків Щоголів хронологічна таблиця Яків Щоголів хронологічна таблиця життя та творчості українського поета та представника романтизму в Україні викладена в цій статті Яків Щоголів хронологічна таблиця 1824, 5 листопада – народився в Охтирці в родині, яка походила із давнього дворянського роду 1832 – 1835. Читать далее.
25. Олександр Грін хронологічна таблиця Олександр Грін хронологічна таблиця життя і творчості автора книги «Пурпурові вітрила» викладена в цій статті. Скласти повідомлення про Олександра Гріна допоможе його біографія та Цікаві факти про письменника. Хронологічна таблиця Олександра Гріна 23 серпня, 1880 — Олександр Гриневський народився в. Читать далее.
26. Оноре де Бальзак хронологічна таблиця Оноре де Бальзак хронологічна таблиця життя і творчості представлена в цій статті. Оноре де Бальзак хронологічна таблиця 20 травня 1799 Оноре де Бальзак народився в м Тур. Франція 1807-1813 роки — Бальзак навчався в Вандомському коледжі, і саме тут проявилася. Читать далее.
27. Олександр Купрін хронологічна таблиця Хронологічна таблиця життя і творчості Купріна Олександра, відомого російського письменника, викладена в цій статті. Олександр Купрін хронологічна таблиця 26 серпня (7 вересня) 1870 — Олександр Іванович Купрін народився в м. Наровчате Пензенської губернії в сім’ї чиновника. 1874 — Разом з. Читать далее.
28. Ф. Достоєвський хронологічна таблиця Федір Достоєвський хронологічна таблиця життя і творчості знаменитого письменника викладена цій таблиці. Достоєвський хронологічна таблиця 30 жовтня 1821 — Федір Михайлович Достоєвський народився в Москві. Батько Достоєвського походив з давнього роду Ртищевих, нащадків захисника православної віри Південно-Західної Русі Данила Івановича. Читать далее.
29. Франц Кафка хронологічна таблиця Франц Кафка хронологічна таблиця біографії і творчості відомого австрійського письменника. Франц Кафка хронологічна таблиця 3 липня 1883 народився в Празі у єврейській родині. Батько був комерсантом із середнім достатком. 1889 — 1893 навчався в початковій школі 1901 Закінчення гімназію і. Читать далее.
30. Лесь Курбас хронологічна таблиця Лесь Курбас хронологічна таблиця життя та творчості українського режисера, актора, теоретика театру, драматурга, публіциста та перекладача викладена в цій статті. Лесь Курбас хронологічна таблиця 1887, 25 лютого – народився Лесь Курбас (справжнє ім’я Олександр Зенон) в містечку Самбір, що на. Читать далее.
31. Адам Міцкевич хронологічна таблиця Адам Бернард Міцкевич — польський поет, політичний публіцист, діяч національно-визвольного руху. Хронологічна таблиця життя і творчості Адама Міцкевича викладена в цій статті. Адам Міцкевич хронологічна таблиця 24 грудня 1798 народився на хуторі Заосьє поблизу міста Новогрудка (Литовська губернія) у родині. Читать далее.
32. Всеволод Нестайко хронологічна таблиця Всеволод Нестайко Хронологічна таблиця життя і творчості українського письменника викладена в цій статті. Всеволод Нестайко хронологічна таблиця 30 січня 1930 Народився в м. Бердичеві на Житомирщині в сім’ї службовця та вчительки. Коли Всеволоду було три роки загинув його батько. 1933. Читать далее.
33. Юрій Андрухович хронологічна таблиця Юрій Андрухович хронологічна таблиця життя і творчості українського письменника та поета викладена в цій статті. Юрій Андрухович хронологічна таблиця Дата Подія 13 березня 1960 Юрій Андрухович народився у Станіславі. Навчався в спеціалізованій школі №5 з поглибленним вивченням німецької мови. 1982. Читать далее.
34. Іван Вишенський хронологічна таблиця Іван Вишенський хронологічна таблиця життя та творчості видатного українського релігійного та літературного діяча нового часу викладена в цій статті. Іван Вишенський хронологічна таблиця 1545 – 1550 – приблизні роки народження Івана Вишенського у містечку Судова Вишня, що на Галичині, в. Читать далее.
35. Олександр Довженко хронологічна таблиця Олександр Довженко хронологічна таблиця життя і творчості відомого письменника і кінорежисера наведена в цій статті. Довженко хронологічна таблиця ДАТА ПОДІЯ 10 вересня 1894 рік Народився в с. Вюнище (тепер м. Сосниці Чернігівської області)в селянській родині Початкову освіту здобув Сосницькій початковій. Читать далее.
36. Іван Гончаров хронологічна таблиця Іван Гончаров хронологічна таблиця життя і творчості російського письменника викладена в цій статті. Хронологічна таблиця Гончарова 6 червня 1812 — Іван Гончаров народився в купецькій родині. Першу освіту отримав вдома. 1822 — в десять років був відправлений до Москви для. Читать далее.
37. Педро Кальдерон хронологічна таблиця Педро Кальдерон хронологічна таблиця життя і творчості відомого іспанського драматурга, поета викладені в цій статті. Педро Кальдерон хронологічна таблиця 1600, 17 січня — народився в Мадриді. Його батько обіймав посаду секретаря казначейства 1614 — навчається в Університеті Алкала де Енарес. Читать далее.
38. Микола Вінграновський хронологічна таблиця Вінграновський хронологічна таблиця життя та творчості, біографії українського письменника-шістдесятника, режисера, актора, сценариста та поета викладена в цій статті. Микола Вінграновський хронологічна таблиця 7 листопада 1936 Микола Вінграновський народився 7 листопада 1936 в м. Первомайськ Миколаївської області. В школі № 17. Читать далее.
39. Ярослав Стельмах хронологічна таблиця Ярослав Стельмах хронологічна таблиця життя і творчості українського дитячого письменника, драматурга, кіносценариста та перекладача викладена в цій статті. Ярослав Стельмах хронологічна таблиця 1949, 30 листопада – народився Ярослав Михайлович Стельмах у родині письменника Михайла Стельмаха у Києві 1970 – перший. Читать далее.
40. Євген Гребінка хронологічна таблиця Євген Гребінка хронологічна таблиця життя і творчості українського письменника викладена в цій статті. Євген Павлович Гребінка хронологічна таблиця 2 лютого, 1812 — Народився у сім’ї дрібного поміщика на хуторі Убіжище поблизу Пирятина на Полтавщині. Початкову освіту Гребінка здобув удома 1825-1831. Читать далее.

Александр Грибоедов – биография, новости, личная жизнь

Александр Сергеевич Грибоедов. Родился 4 (15) января 1795 года в Москве – умер 30 января (11 февраля) 1829 года в Тегеране. Русский дипломат, поэт, драматург, пианист и композитор, дворянин. Статский советник (1828).

Грибоедов известен как homo unius libri – писатель одной книги, блестяще рифмованной пьесы «Горе от ума», которую до сих пор весьма часто ставят в театрах России. Она послужила источником многочисленных крылатых фраз.

Грибоедов родился в Москве в обеспеченной родовитой семье. Его предок, Ян Гржибовский (польск. Jan Grzybowski), в начале XVII века переселился из Польши в Россию. Фамилия автора Грибоедов представляет собой не что иное, как своеобразный перевод фамилии Гржибовский. При царе Алексее Михайловиче был разрядным дьяком и одним из пяти составителей Соборного уложения 1649 года Фёдор Акимович Грибоедов.

Отец писателя – отставной секунд-майор Сергей Иванович Грибоедов (1761-1814). Мать – Анастасия Фёдоровна (1768-1839), в девичестве также Грибоедова.

По свидетельству родственников, в детстве Александр был очень сосредоточен и необыкновенно развит. Существуют сведения, что он приходился внучатым племянником Александру Радищеву (это тщательно скрывал сам драматург). В 6-летнем возрасте свободно владел тремя иностранными языками, в юности уже шестью, в частности в совершенстве английским, французским, немецким и итальянским. Очень хорошо понимал латынь и древнегреческий язык.

В 1803 году его отдали в Московский университетский благородный пансион; через три года Грибоедов поступил на словесное отделение Московского университета. В 1808 году получил звание кандидата словесных наук, но не оставил учёбу, а поступил на нравственно-политическое отделение, а потом на физико-математическое отделение.

8 сентября 1812 г. корнет Грибоедов заболел и остался во Владимире, и, предположительно, вплоть до 1 ноября 1812 г. из-за болезни не появлялся в расположении полка. Зимой, во время Отечественной войны 1812 года, когда неприятель появился на территории России, он вступил в Московский гусарский полк (добровольческое нерегулярное подразделение) графа Петра Ивановича Салтыкова, получившего дозволение на его формирование. Прибыв на место службы, он попал в компанию «юных корнетов из лучших дворянских фамилий» – князя Голицына, графа Ефимовского, графа Толстого, Алябьева, Шереметева, Ланского, братьев Шатиловых. С некоторыми из них Грибоедов состоял в родстве. Впоследствии он писал в письме к С. Н. Бегичеву: «Я в этой дружине всего побыл 4 месяца, а теперь 4-й год как не могу попасть на путь истинный».

До 1815 года Грибоедов служил в звании корнета под командованием генерала от кавалерии А. С. Кологривова. Первые литературные опыты Грибоедова – «Письмо из Брест-Литовска к издателю», очерк «О кавалерийских резервах» и комедия «Молодые супруги» (перевод французской комедии «Le secre») – относятся к 1814 г. В статье «О кавалерийских резервах» Грибоедов выступил в качестве исторического публициста.

В 1815 году Грибоедов приехал в Петербург, где познакомился с издателем журнала «Сын Отечества» Н. И. Гречем и знаменитым драматургом Н. И. Хмельницким.

Весной 1816 года начинающий писатель оставил военную службу, а уже летом опубликовал статью «О разборе вольного перевода Бюргеровой баллады “Ленора”» – отзыв на критические замечания Н. И. Гнедича о балладе П. А. Катенина «Ольга». Тогда же имя Грибоедова появляется в списках действительных членов масонской ложи «Les Amis Reunis» («Соединённые друзья»).

В начале 1817 года Грибоедов стал одним из учредителей масонской ложи «Du Bien». Летом поступил на дипломатическую службу, заняв должность губернского секретаря (с зимы – переводчика) Коллегии иностранных дел. К этому периоду жизни литератора также относятся его знакомства с А. С. Пушкиным и В. К. Кюхельбекером, работа над стихотворением «Лубочный театр» (ответ на критику М. Н. Загоскина в адрес «Молодых супругов»), комедиями «Студент» (совместно с П. А. Катениным), «Притворная неверность» (совместно с А. А. Жандром), «Своя семья, или Замужняя невеста» (в соавторстве с А. А. Шаховским и Н. И. Хмельницким).

В 1817 году в Петербурге произошла знаменитая «четверная дуэль» Завадовского-Шереметева и Грибоедова-Якубовича. Повод для дуэли дал именно Грибоедов, привезя балерину Истомину на квартиру своего друга графа Завадовского (Грибоедову в то время было 22 года). Кавалергард Шереметев, любовник Истоминой, вызвал Завадовского. Секундантом Завадовского стал Грибоедов, Шереметева – корнет лейб-уланского полка Якубович.

Грибоедов жил у Завадовского и, будучи приятелем Истоминой, после представления привез её к себе, естественно, в дом Завадовского, где она прожила двое суток. Шереметев был в ссоре с Истоминой и находился в отъезде, но когда вернулся, то подстрекаемый А. И. Якубовичем, вызвал Завадовского на дуэль. Якубович и Грибоедов также обещали драться.

Первыми вышли к барьеру Завадовский и Шереметев. Завадовский, отличный стрелок, смертельно ранил Шереметева в живот. Поскольку Шереметева надо было немедленно везти в город, Якубович и Грибоедов отложили свой поединок. Он состоялся в следующем, 1818 году, в Грузии. Якубович был переведён в Тифлис по службе, там же оказался проездом и Грибоедов, направляясь с дипломатической миссией в Персию.

Грибоедов был ранен в кисть левой руки. Именно по этому ранению удалось впоследствии опознать обезображенный труп Грибоедова, убитого религиозными фанатиками во время разгрома русского посольства в Тегеране.

В 1818 году Грибоедов, отказавшись от места чиновника русской миссии в США, получил назначение на должность секретаря при царском поверенном в делах Персии. Перед отъездом в Тегеран завершил работу над «Пробами интермедии». К месту службы отправился в конце августа, спустя два месяца (с кратковременными остановками в Новгороде, Москве, Туле и Воронеже) прибыл в Моздок, по дороге в Тифлис составил подробный дневник с описанием своих переездов.

В начале 1819 года Грибоедов завершил работу над ироничным «Письмом к издателю из Тифлиса от 21 января» и, вероятно, стихотворением «Прости, Отечество!», тогда же отправился в свою первую командировку к шахскому двору. По дороге в назначенное место через Тебриз (январь – март) продолжил вести путевые записки, начатые в прошлом году. В августе вернулся обратно, где принялся хлопотать за участь русских солдат, находившихся в иранском плену. В сентябре во главе отряда пленных и беглецов выступил из Тебриза в Тифлис, куда прибыл уже в следующем месяце. Некоторые события этого путешествия описаны на страницах грибоедовских дневников (за июль и август/сентябрь), а также в повествовательных фрагментах «Рассказ Вáгина» и «Ананурский карантин».

В январе 1820 года Грибоедов снова отправился туда, дополнив журнал путевых дневников новыми записями. Здесь, обременённый служебными хлопотами, он провёл больше полутора лет. Пребывание в Персии невероятно тяготило писателя-дипломата, и осенью следующего, 1821 года по состоянию здоровья (из-за перелома руки) ему, наконец, удалось перевестись поближе к родине – в Грузию. Там он сблизился с прибывшим сюда же на службу Кюхельбекером и начал работу над черновыми рукописями первой редакции «Горя от ума».

С февраля 1822 года Грибоедов – секретарь по дипломатической части при генерале А. П. Ермолове, командовавшем русскими войсками в Тифлисе. Этим же годом нередко датируется и работа автора над драмой «1812 год» (по всей видимости, приуроченная к десятилетнему юбилею победы России в войне с наполеоновской Францией).

В начале 1823 года Грибоедов на время покинул службу и вернулся на родину, в течение двух с лишним лет жил в Москве, в с. Дмитровском (Лакотцы) Тульской губернии, в Петербурге. Здесь автор продолжил начатую на Кавказе работу с текстом «Горя от ума», к концу года написал стихотворение «Давид», драматургическую сцену в стихах «Юность Вещего», водевиль «Кто брат, кто сестра, или Обман за обманом» (в кооперации с П. А. Вяземским) и первую редакцию знаменитого вальса «e-moll». К этому же периоду жизни Грибоедова принято относить и появление первых записей его «Desiderata» – журнала заметок по дискуссионным вопросам русской истории, географии и словесности.

Следующим, 1824 годом датируются писательские эпиграммы на М. А. Дмитриева и А. И. Писарева («И сочиняют – врут! и переводят – врут. », «Как распложаются журнальные побранки. »), повествовательный фрагмент «Характер моего дяди», очерк «Частные случаи петербургского наводнения» и стихотворение «Телешовой». В конце этого же года (15 декабря) Грибоедов стал действительным членом Вольного общества любителей российской словесности.

В конце мая 1825 года, в связи со срочной необходимостью вернуться к месту службы, литератор отказался от намерения посетить Европу и уехал на Кавказ.

Впоследствии он выучит арабский, турецкий, грузинский и персидский языки. Первым преподавателем, обучавшим Грибоедова персидскому языку был Мирза Джафар Топчибашев. Накануне этой поездки он завершил работу над вольным переводом «Пролога в театре» из трагедии «Фауст», по просьбе Ф. В. Булгарина составил примечания к «Необыкновенным похождениям и путешествиям…» Д. И. Цикулина, напечатанные в апрельских номерах журнала «Северный архив» за 1825 год. По дороге в Грузию наведался в Киев, где встретил видных деятелей революционного подполья (М. П. Бестужева-Рюмина, А. З. Муравьёва, С. И. Муравьёва-Апостола и С. П. Трубецкого), некоторое время прожил в Крыму, посещая имение своего давнего приятеля А. П. Завадовского. На полуострове Грибоедов разрабатывал план величественной трагедии о Крещении древних русичей и вёл подробный дневник путевых заметок, опубликованный лишь через три десятилетия после смерти автора. По утвердившемуся в науке мнению именно под влиянием южной поездки им была написана сцена «Диалог половецких мужей».

По возвращении на Кавказ Грибоедов, вдохновлённый участием в экспедиции генерала А. А. Вельяминова, написал известное стихотворение «Хищники на Чегеме». В январе 1826 года был арестован в крепости Грозная по подозрению в принадлежности к декабристам; Грибоедов был привезён в Петербург, однако следствие не смогло найти доказательств принадлежности Грибоедова к тайному обществу. За исключением А. Ф. Бригена, Е. П. Оболенского, Н. Н. Оржицкого и С. П. Трубецкого, никто из подозреваемых не дал показаний в ущерб Грибоедову. Под следствием он находился до 2 июня 1826 года, но так как доказать его участие в заговоре не удалось, а сам он категорически отрицал свою причастность к заговору, его освободили из-под ареста с «очистительным аттестатом». Несмотря на это некоторое время за Грибоедовым был установлен негласный надзор.

В сентябре 1826 года вернулся на службу в Тифлис и продолжил дипломатическую деятельность; принял участие в заключении выгодного для России Туркманчайского мирного договора (1828) и доставил его текст в Петербург. Назначен министром-резидентом (послом) в Иран; по пути на место назначения вновь провёл несколько месяцев в Тифлисе и женился там 22 августа (3 сентября) 1828 года на княжне Нине Чавчавадзе, с которой ему довелось прожить всего несколько недель.

Иностранные посольства располагались не в столице, а в Тавризе, при дворе принца Аббаса-Мирзы, но вскоре по прибытии в Персию миссия отправилась представляться Фетх Али-шаху в Тегеран. Во время этого визита Грибоедов погиб: 30 января 1829 года (6 шаабана 1244 года хиджры) толпа из тысяч взбунтовавшихся персов перебила всех находившихся в посольстве, кроме секретаря Ивана Сергеевича Мальцова.

Обстоятельства разгрома русской миссии описываются по-разному, однако Мальцов был очевидцем событий, и он не упоминает о гибели Грибоедова, только пишет, что человек 15 оборонялись у дверей комнаты посланника. Вернувшись в Россию, он написал, что было убито 37 человек в посольстве (все, кроме него одного) и 19 тегеранских жителей. Сам он спрятался в другом помещении и, по сути, мог описать только то, что слышал. Все оборонявшиеся погибли, и прямых свидетелей не осталось.

Риза-Кули пишет, что был убит Грибоедов с 37 товарищами, а из толпы было убито 80 человек. Его тело было настолько изуродовано, что его опознали только по следу на кисти левой руки, полученному в знаменитой дуэли с Якубовичем.

Тело Грибоедова было доставлено в Тифлис и погребено на горе Мтацминда в гроте при церкви Святого Давида.

Улаживать дипломатический скандал персидский шах послал в Петербург своего внука. В возмещение пролитой крови он привёз Николаю I богатые дары, в их числе был алмаз «Шах». Некогда этот великолепный алмаз, обрамлённый множеством рубинов и изумрудов, украшал трон Великих Моголов. Теперь он сияет в коллекции Алмазного фонда московского Кремля.

На могиле вдова Грибоедова Нина Чавчавадзе поставила ему памятник с надписью: «Ум и дела твои бессмертны в памяти русской, но для чего пережила тебя любовь моя!».

Последним годам жизни А. С. Грибоедова Юрий Тынянов посвятил роман «Смерть Вазир-Мухтара» (1928).

Займався Грибоєдов. Доля А. С. Грибоєдова: блискуча кар’єра і страшна смерть. Літературна творчість Грибоєдова. “Горе від розуму”

2. Степан Микитович Бегичев (1785-1859) – полковник, російський мемуарист; брат Д. Н. Бегичева і Е. Н. Яблочкова. У 1813 р служив ад’ютантом при генералові А. С. Кологривова разом з братом Дмитром та А. С. Грибоєдовим. Входив в ранні декабристські організації. Був членом Спілки благоденства. У 1820-і роки будинок Бегічева був одним із центрів культурного життя Москви. Тут бували А. С. Грибоєдов, В. Ф. Одоєвський, В. К. Кюхельбекер, Д. В. Давидов, А. Н. Верстовский. З особистих спогадів написав «Записку про А. С. Грибоєдова» ( «Російський вісник», 1892).
Князь Олександр Олександрович Шаховської (1777-1846) – російський драматург і театральний діяч з роду Шаховських. З 1802 по 1826 рік служив в Петербурзькій дирекції імператорських театрів і фактично керував театрами Петербурга. У 1811-1815 роках Шаховської брав активну участь в діяльності «Бесіди любителів російського слова». У цей час він пише віршовану комедію «Урок кокетка, або Липецькі води». За художніми якостями ця п’єса височіла над усім, що було створено в Росії в області віршованої комедії після «Ябеди» Капніста і до «Лиха з розуму». ()

10. Гнедич Микола Іванович (1784-1833) – поет і перекладач. Грибоєдов написав критичну статтю проти Гнєдича, який різко критикував переклад Катениним балади Бюргера «Ленора». Зразковим перекладом цього твору Гнедич визнав баладу Жуковського «Людмила». Грибоєдов зазначив неточності перекладу Жуковського, пом’якшити стиль оригіналу, і встав на захист простонародного перекладу Катенина. Незважаючи на цю різку критику, Грибоєдов цінував Гнедича як письменника і перекладача. У 1824 р, повернувшись до Петербурга, він визнав за необхідне відвідати його і в листі до П. А. В’яземському 27 червня писав: «Гнєдича я бачив, не дивлячись що у нього і краватку пов’язаний екзаметром, в думках і словах і ходи щось надуте, але здається, що він набагато тлумачні багатьох тут »(

З 1822 по 1826 рік Грибоєдов служив на Кавказі при штабі А. П. Єрмолова, з січня по червень 1826 року перебував під арештом у справі декабристів.

З 1827 року його при новому наміснику Кавказу И.Ф.Паскевич відав дипломатичними стосунками з Туреччиною і Персією. У 1828 році після укладення Туркманчайського світу, в якому Грибоєдов взяв активну участь і текст якого привіз до Петербурга, він був призначений «повноважним міністром» в Персію для забезпечення виконання умов договору.

У тому ж році в серпні Олександр Грибоєдов одружився на старшій дочці свого друга – грузинського поета і громадського діяча Олександра Чавчавадзе – Ніні, яку він знав з дитинства, часто займався з нею музикою. Подорослішавши, Ніна викликала в душі Олександра Грибоєдова, людини вже зрілого, сильне і глибоке почуття любові.

Кажуть, вона була красуня: струнка, граціозна брюнетка, з приємними і правильними рисами обличчя, з темно-карими очима, чаруюча всіх своєю добротою і лагідністю. Грибоєдов називав її Мадонною Мурільо. 22 серпня 1828 в Сіонському соборі в Тифлісі їх вінчали. У церковній книзі зберігся запис: “Повноважний міністр у Персії Його імператорської Величності статський радник і Кавалер Олександр Сергійович Грибоєдов вступив в законний шлюб дівчину, що не Ніною, дочкою генерал-майора князя Олександра Чавчавадзева . “. Грибоєдова було 33 роки, Ніні Олександрівні не було ще й шістнадцяти.

Після весілля і кількох днів торжеств молоде подружжя виїхали в маєток А. Чавчавадзе в Кахетії в Цинандалі. Потім молодята відправилася в Персію. Аби не допустити піддавати Ніну небезпеки в Тегерані, Грибоєдов на час залишив дружину в Тавризе – своєї резиденції повноважного представника Російської імперії в Персії, і поїхав до столиці на подання шахові один. У Тегерані Грибоєдов дуже сумував за своєю молодій дружині, турбувався про неї (Ніна дуже важко переносила вагітність).

30 січня 1829 року натовп, підбурювана мусульманськими фанатиками, розгромила російську місію в Тегерані. При розгромі посольства російський посланник Олександр Сергійович Грибоєдов був убитий. Бешкетують натовп тягала його понівечений труп по вулицях кілька днів, а потім кинула в загальну яму, де вже лежали тіла його товаришів. Пізніше його впізнали лише по понівеченого на дуелі мізинця лівої руки.

Чекала чоловіка в Тавризе Ніна не знала про його смерті; турбуючись про її здоров’я, що оточують приховували страшну звістку. 13 лютого по наполегливе прохання матері вона покинула Тавриз і поїхала в Тифліс. Тільки тут їй сказали, що чоловік мертвий. Від стресу у неї трапилися передчасні пологи.

30 квітня прах Грибоєдова привезли в Гергер, де труну бачив A.C. Пушкін, що згадує про це в своїй “Подорожі в Арзрум”. У червні тіло Грибоєдова прибуло нарешті в Тифліс, і 18 червня 1829 року був поховано біля церкви Св. Давида, згідно з бажанням Грибоєдова, який якось жартома сказав дружині: “Не залишай кісток моїх в Персії; якщо помру там, поховай мене в Тифлісі, в монастирі Св. Давида “. Ніна виконала волю чоловіка. Поховала його там, де він просив; на могилі чоловіка Ніна Олександрівна поставила каплицю, а в ній – пам’ятник, що зображає молиться і плаче перед розп’яттям жінку – емблему її самої. На пам’ятнику такий напис: “Розум і справи твої безсмертні в пам’яті росіянки, але для чого пережила тебе любов моя?”

Кращі дня

Надзвичайно обдарована людина, він прожив недовге, але дуже яскраве життя. Спробував себе в різних сферах: був і солдатом, і дипломатом, і письменником, і музикантом. Його «Лихо з розуму» навіть в XXI столітті живе в побуті сучасних людей, в окремих цитатах, які актуальні через майже 200 років.

Сім’я і дитинство

Грибоєдов народився в багатій родині дворян. Незважаючи на російську прізвище, насправді його дід був поляком, який в 17 столітті перебрався в Росію, змінивши прізвище Гжібовській на співзвучний їй російський варіант «Грибоєдов». Батько майбутнього поета був відставним майором, мати була зі знатної родини, набагато багатше родичів батька. Крім того, вона доводилася чоловікові троюрідною племінницею.

Дитиною Грибоєдов був дуже обдарованим. Зараз таких називають вундеркіндами. Шестирічним він вже побіжно говорив на трьох іноземних мовах, а коли пішов до школи – вже міг міркувати на шести, при чому прекрасно розумів навіть давньогрецьку та латину.

У вісім років хлопчика віддали в пансіон при Московському університеті, який він закінчив через три роки, поступово вже на словесність в той же університет. Тринадцятирічний Олександр став вже кандидатом словесності, тому надходить вчитися спершу на юридичний, а після його закінчення – на фізико-математичному факультеті.

Військовий і літератор

У 1812 зовсім юний Грибоєдов добровільно пішов в армію. У цей час якраз тривала Вітчизняна війна з Наполеоном. Але кавалерійська частина, в яку його відправили, була резервної, перебувала в місті Володимирі. А сам Грибоєдов захворів, і майже всю осінь пролежав в лазареті. Лише з початком листопада йому стало легше, тоді він відразу записався в гусарський полк Салтикова.

Наступні два роки він служить корнетом і пише свої перші твір, які посилає для публікацій в журнал «Вісник Європи». Крім памфлетів і віршів він також писав і репортажні роботи, як наприклад стаття «Про кавалерійських резервах».

У 1816 Олександр пішов у відставку і переїхав до Петербурга. Там він йде на службу в Колегію іноземних справ, де заводить знайомства з багатьма сучасними літераторами, серед них був і Пушкін.

Грибоєдов веде активну літературну діяльність: разом з друзями переводить відомі європейські комедії і робить все можливе, щоб їх ставили на сценах Петербурга, пише літературознавчі та критичні статті на сучасних авторів.

У 1817 році він заснував масонську ложу.

Дуель і життя дипломата

Живучи у свого товариша Завадовського, Грибоєдов якось привіз до нього свою знайому танцівницю Авдотью Істоміну. У той час танцівниця віддавала свою перевагу Шереметєва, але була з ним в сварку, та й його не було в місті. Коли ж він повернувся, то викликані не Грибоєдова на дуель, а Завадовського. Олександр же повинен був стати секундантом, як і один Шереметєва – Якубович. В результаті, Шереметєв отримав смертельне поранення, довелося терміново везти його в лікарню, тому дуель між двома секундантами вирішили відкласти до кращих часів.

У 1818 Грибоєдова довелося відмовитися від місця в дипмісії в США, адже його призначили секретарем дипломатичної місії в Персію. І хоча на папері все виглядає дуже почесно, насправді це було не що інше, як посилання за ту четвертну дуель в Петербурзі. Але, перебуваючи в Тифлісі, Грибоєдов зустрів Якубовича, якого як раз перевели туди по службі, і вони завершили раніше розпочату справу. Грибоєдов отримав поранення в ліву руку.

У 1819 Грибоєдов клопочеться про долю військовополонених росіян, яких тримають в іранських в’язницях.

У наступному році він знову їде в Персію, але дипломатична служба його обтяжує. Грибоєдов хоче писати, у нього в голові перші задумки п’єси «Горе від розуму». Тому вже через півтора року він, користуючись травмою руки, перекладається ближче до Грузії і починає писати.

На початку 1822 року Олександра на кілька місяців повертається секретарем на дипломатичне місце. У тому ж році він пише драму «1812» – про події Вітчизняної війни.

У 1823 їде в Москву. Наступні два з половиною роки він весь час переїжджає: з Москви до Пітера, з Пітера в Тульську губернію. Це період, коли Грибоєдов багато пише: з’являються вірш «Давид», водевіль «Хто брат, хто сестра . “, в цей же час він починає писати замітки про російську літературу та історію, які потім з’являться в журналі Desiderata.

Навесні 1825 року він знову їде на Кавказ – його терміново викликають з питань дипломатичної служби. Оскільки мови – це те, що дуже легко дається Грибоєдова, йому дають завдання: вивчити ще кілька для роботи. Згодом до його послужному списку додаються ще кілька: грузинський, турецька, перський і арабський.

Дорогий в Грузію, він заїжджає до Києва, а потім ще кілька тижнів проводить в Криму. Саме на півострові він задумує написання «Діалогу половецьких чоловіків”.

Останні роки життя і смерть

У початку 1826 року Грибоєдова заарештували – підозрюють у співучасті з декабристами. Але оскільки крім слів кількох людей більше не було ніяких доказів, звинувачення зняли, хоча півроку письменник-дипломат провів під слідством.

Восени того ж року він повернувся в Тифліс на службу, через два роки отримав призначення послом в Ірані. У тому ж році одружився. Його дружиною стала княжна Ніна Чавчавадзе, молодша за нього на 14 років.

Олександр Грибоєдов трагічно загинув під час погрому в тегеранському посольстві. Тисячі фанатиків увірвалися в приміщення і вбили всіх, хто там перебував. Разом з ним убили 37 людей, вижив тільки один, якому вдалося сховатися.

Тіло письменника понівечили настільки, що його впізнали лише по травмі на кисті руки, яка залишилася після дуелі з Якубовичем.

Грибоєдова поховали в Тифлісі в гроті церкви святого Давида.

Вдова Грибоєдова заміж так більше і не вийшла, хоча їй пропонували багато разів. До самої смерті вона берегла вірність убитому чоловікові.

«Лихо з розуму» без цензури і скорочень вийшло друком лише через 30 років після смерті самого письменника. До цього саму п’єсу переписували від руки, щоб прочитати. Всього таких екземплярів нарахували близько 40 тисяч.

• В юності драматург був тим ще хуліганом. Перебуваючи якось в стінах католицької церкви, він сів за орган і почав грати духовну музику, а через кілька хвилин раптом заграв російську танкову – «Камаринська», ніж обурив всіх присутніх.
• Грибоєдов, як все світські люди того часу, музиціював і був непоганим композитором. Він вважається автором двох меланхолійних вальсів, один з яких так і називають – «Грибоєдовський»
• «Лихо з розуму» Грибоєдов першим показав Івану Крилову. Автор сам читав на той час уже літній байкаря свій твір. Кілька годин той мовчки слухав, а після заявив: «Цього цензори не пропустять. Вони над моїми байками куражатся. А це куди серйозніше! У наш час государиня за цю п’єсу по первопутку в Сибір б перепровадили ».

Титули і нагороди

• 1828 – Орден Святої Анни II ступеня з алмазними знаками.
• 1829 – Орден Лева і Сонця I ступеня.
• 1819 – Орден Лева і Сонця II ступеня.

Олександр Сергійович Грибоєдов народився 15 січня 1795 року в багатій родині дворян. Людина виняткових талантів, Олександр Грибоєдов вмів блискуче грати на фортепіано, сам складав музику, знав більше п’яти іноземних мов. Русский діяч закінчив Московський університетський шляхетний пансіон (1803), а потім – три відділення Московського університету.

На військовій службі у званні корнета Грибоєдов пробув з 1812 по 1816 роки, після цього починає реалізовувати себе на публіцистичному і літературному теренах. Серед перших його робіт – комедія «Молоде подружжя», яку він переклав з французької, і «Лист з Брест-Литовську до видавця». У 1817 році Грибоєдов вступає в масонську організацію «Сполучені друзі» і займає пост губернського секретаря на державній службі. Грибоєдов продовжує писати, до його творчості додаються комедія “Студент” та “Удавана невірність”. В цей же час обдарований діяч знайомиться з Олександром Пушкіним і його оточенням.

Грибоєдов двічі їздив до Персії за дорученням уряду – в 1818 і 1820 році. Служба на сході обтяжувала його, і Грибоєдов перебрався до Грузії. У цей період починається робота над найзнаменитішим твором – «Лихо з розуму».

У 1826 році російського письменника звинуватили в приналежності до декабристів. Грибоєдов пробув під слідством близько 6 місяців. Але його причетність до змови довести не вдалося, і Грибоєдов отримав свободу.

У 1828 році він одружується на Ніні Чавчавадзе, але їх шлюб був недовгим: Олександр Сергійович був убитий бунтує натовпом 30 січня 1829 року під час візиту російського посольства в Тегеран.

біографія 2

Великий письменник, грамотний дипломат, музикант і композитор це не повний список достоїнств Олександра Грибоєдова. Допитливий хлопчик дворянського походження. Його вихованням і навчанням займалися кращі вчені того часу.

Здібностей Саші не було меж, він з легкістю опанував шістьма іноземними мовами. З дитинства грав на музичних інструментах, писав вірші.

Йому дуже хотілося проявити себе в бойових умовах, і він записався в полк гусар, але війна з Наполеоном вже почав закінчуватися і на превеликий жаль Олександра. Так йому і не вдалося взяти участь в бойових діях.

Мати, Анастасія Федорівна, бачила свого сина чиновником, але Грибоєдова служити зовсім не хотілося, це йому здавалося нудною справою. В цей час він захопився театром і літературою, пише комедії. Молодий і гарячий він незабаром потрапляє в неприємну історію, стає секундантом. Дуелі в той час були не просто заборонені, за участь в них можна було потрапити до в’язниці. Анастасія Федорівна зробила дуже багато, щоб врятувати сина від ув’язнення. І йому довелося покинути Росію і відправитися в Персію.

Перебуваючи в чужих краях Олександр, дуже сумував. Через якийсь час він домагається, переведення в Грузію. Тут він починає писати свою знамениту комедію. Паралельно пише вірші, п’єси продовжує займатися музикою.

Олександр Грибоєдов був не просто знайомий з Іваном Криловим, він йому читав «Лихо з розуму». Твір великому байкаря сподобалося, але він з жалем сказав, що цензура його не пропустить. Це виявилося правдою. Мало того п’єсу не тільки заборонили ставити в театрі. Але і друкувати. Її доводилося таємно переписувати.

Незабаром Олександр повернувся на Кавказ, де продовжив службу в штабі Єрмолова. В цей час відбулося повстання декабристів. Грибоєдов потрапляє під підозру і його заарештовують.

Перед тим як в останній раз поїхати з дипломатичною місією до столиці Ірану Олександр одружився. Щастя молодих тривало недовго, всього кілька тижнів. Вирушаючи в черговий раз у відрядження ніхто і подумати не міг, що вона виявиться останньою.

Знадобилося півстоліття, щоб заговорили про Грибоєдова і про його ролі дипломата письменника і просто людини.

варіант 3

А.С. Грибоєдов – видатний російський драматург, поет, композитор і піаніст. Вважався одним з найрозумніших і найосвіченіших людей свого часу. Багато корисного зробив для Росії на дипломатичній ниві.

Народився він в 1795р. Був представником старовинного забезпеченого роду. Мати, жінка різка і владна, дуже любила сина. Він відповідав їй тим же. Однак між ними нерідко виникали конфлікти.

Здібності до навчання у Олександра проявилися ще в дитинстві. Уже в шестирічному віці вільно міг спілкуватися на 3 іноземних мовах, а до юнацьких років опанував 6 мовами. Спочатку отримав прекрасну домашню виховання під керівництвом досвідчених гувернерів, потім був зарахований до Московського університетський пансіон. Далі, закінчивши словесне відділення філософського факультету Московського університету, тринадцятилітнім підлітком отримує ступінь кандидата наук. Потім продовжує навчання на юридичному факультеті, після закінчення якого в 15 років отримав ступінь кандидата прав.

Зацікавившись математикою і природничими науками, він не тільки старанно відвідував лекції, а й брав приватні уроки у деяких вчених, бо хотів отримати ступінь доктора наук. Встигав займатися літературною творчістю, але, на жаль, його ранні твори не збереглися.

У 1812 р. через початок Вітчизняної війни Грибоєдов залишає навчання, заняття літературою і під впливом патріотичних ідей записується в гусари. Але воювати йому не довелося, оскільки його полк був відправлений в тил. Незабаром Олександра призначають ад’ютантом командира і переводять в Брест-Литовська.

У 1814р. вперше публікує свої статті. Починає писати для театру. У 1815р. подає у відставку, а через 2 роки надходить на цивільну службу в Колегію іноземних справ.

Живучи в Петербурзі, Грибоєдов бере активну участь в діяльності літературно-театрального гуртка. Пише і видає кілька комедій.

У 1818г. отримує призначення на посаду секретаря російської місії в Ірані. Веде шляхові записки. У Тифлісі стріляється з А.І. Якубовичем. Після цієї дуелі у нього назавжди залишився понівеченим палець на лівій руці.

В Ірані клопочеться про звільнення полонених російських солдатів і особисто супроводжує їх загін на Батьківщину. У 1820г. починає роботу над п’єсою «Лихо з розуму».

З 1822р. по 1823г. служить при генералові Єрмолова. Пише музичний водевіль, прем’єра якого відбулася в 1824г. Покидає службу. Клопочеться про пресу та постановці на сцені «Лихо з розуму», але безуспішно.

У 1154 р в родині у князя Юрія Долгорукого від другого шлюбу з’явився на світло молодший син Всеволод. Згодом смерті тата, очолювати Володимиро-Суздальської державу став старший син Андрій Юрійович.

Автор знаменитої п’єси «Лиха з розуму» був не тільки драматургом. Олександр Сергійович Грибоєдов був видатним дипломатом, піаністом і композитором. Але його геній відзначався недовго: в 34 роки його спіткала жахлива смерть, за яку перський шах заплатив Російської імперії алмазом дивовижної краси.

Талант помітний відразу

Майбутній поет і дипломат народився 15 січня 1795 році в Москві в дворянській багатій родині. У нього був брат Павло, який помер в ранньому віці, і сестра Марія, видатна піаністка і арфистка. Грибоєдов ніколи не мав поваги до жінок (і навіть жартома називав їх «крикливий підлогу»), але з сестрою він до кінця життя зберіг теплу дружбу. Свою знамениту п’єсу «Лихо з розуму» він писав в кімнаті Марії, намагаючись уникнути шуму і настирливих знайомих. Вона ж була єдиною людиною, присвяченим в таємницю написання цього твору до його публікації.

З раннього дитинства Олександр дивував усіх допитливим розумом і посидючим характером – замість того, щоб грати і гратися з однолітками, він підлягає міг сидіти і старанно займатися науками. Первинне освіту і виховання хлопчика дала мати Анастасія Федорівна і кілька професійних гувернерів, які допомогли йому вже в шестирічному віці освоїти три європейські мови.

З семи років Олександр навчався у вищому навчальному закладі для дворянських дітей – в Московському університетському благородному пансіоні. Там Олександр вивчав різні предмети, але особливу увагу він приділяв словесним і морально-політичних наук. Крім цього він вивчив ще три іноземні мови. Закінчив юнак пансіон з відзнакою, отримавши прекрасну різнобічну освіту.

Важкі пошуки себе

У 1812-му році почалася війна з наполеонівськими загарбниками. І Олександр, нехтуючи громадянської кар’єрою, пішов в армію. Він вступив до лав Московського гусарського полку в чині молодшого офіцера. Юний Олександр прагнув слави і подвигів, але встати на захист Батьківщини йому перешкодила тривала хвороба. Навіть після війни палкий Олександр не зумів домогтися успіхів на ниві війни – до самого відходу з армії він так і залишався в званні корнета кавалерії. Зате саме тут Грибоєдов вперше пробував себе в літературі: за роки служби він написав кілька нарисів, статей і перекладів.

Розчарувавшись у військовій службі, Олександр залишив її на початку 1816 року і переїхав до Петербурга. Тут він хотів відпочити і визначитися з подальшою своєю долею. У столиці Грибоєдов завів численні знайомства в світському суспільстві і серед знаменитих драматургів. Вони допомогли юнакові всерйоз взятися за літературну діяльність. А трохи пізніше Олександр вступив до лав масонської ложі «Сполучені друзі». Але їхня програма повністю не влаштовувала Олександра, і в 1817 році він допоміг створити нову масонську ложу.

Життя в Петербурзі дозволила юному Олександру дізнатися побут, егоїзм, лицемірство і вузькість поглядів вищого суспільства. Вихований в дусі ідеалізму і гуманізму, Олександр був обурений, і це надихнуло його написати ряд комедій, в яких з’являється персонаж, прообраз Чацького. Набагато пізніше отриманий від життя в столиці досвід ліг в основу сюжету його знаменитої викривальної п’єси.

Великий дипломат

У 1817 році Олександр надійшов на службу в Колегію іноземних справ. Свою кар’єру він розпочав на посаді перекладача, але через рік він став секретарем посольства в Персію (нині Ірак). В цьому ж році Грибоєдов поїхав на Схід, навіть не підозрюючи, що саме тут знайде свою смерть.

Вся дипломатична служба Грибоєдова була пов’язана з постійними поїздками з Росії в Персію або Грузію. Спогади про кочового життя лягли в основу численних подорожніх нотаток і щоденників драматурга. На Сході він працював по службі, а коли повертався додому в Петербург (іноді на рік і більше), то приймався за літературну діяльність і складав вальси і сонати для фортепіано, які вражали слухачів своєю гармонійністю. Службові обов’язки спонукали Олександра вивчити ще 4 східних мови.

У 1825 році Грибоєдов був в Києві, де деякий час зустрічався з декабристами. Це не пройшло для нього дарма – в січні наступного року його затримали і доставили в столицю, підозрюючи у зв’язках з підпільниками. Але так як не знайшлося ніяких компрометуючих доказів, то через півроку підозрюваного відпустили. На щастя, арешт не вплинув на службу і кар’єру Грибоєдова, і він продовжив роботу.

1828 рік ознаменувався для нього участю в підписанні мирного договору з Персією в селі Туркманчае. Олександр розробляв умови цього трактату і доклав чимало зусиль для його підписання. Так завершилася російсько-перська війна 1826-1828 рр.

Після успіху в Туркманчае Грибоєдова дали підвищення – його призначили на посаду міністра-резидента в Тегерані. По дорозі в Персію він заїхав в грузинське місто Тифліс (нині Тбілісі). Дипломат затримався там всього на кілька місяців, але ці дні стали його останніми щасливими днями, які повністю змінили його життя.

Велика любов і страшна загибель

У Тифлісі Грибоєдов гостював у давнього друга – грузинського князя Олександра Гарсевановіча Чавчавадзе, військового і поета-романтика. Тут він знову зустрів старшу дочку господаря 15-річну Ніну, з якою не бачився вже 6 років. У той час Грибоєдов вчив дівчинку грі на фортепіано, і їх пов’язувала тепла дружба. Але в 1828 році між ними спалахнула справжня любов. 3 вересня вони обвінчалися в храмі Сіоні, незважаючи на велику різницю у віці (Грибоєдова було тоді 33). Незабаром після весілля Грибоєдов продовжив шлях до Персії. Ніна Олександрівна спочатку супроводжувала чоловіка, але через вагітність і хвороб вона була змушена на півдорозі повернути назад.

Грибоєдов на чолі дипломатичної місії прибув до Тегерана до двору Фетх Алі-шаха на початку січня 1829 року. Він повинен був схилити шаха до виконання зобов’язань Туркманчайського мирного договору. Але переговори затягувалися, а в російське посольство приходило все більше вірменських біженців, що рятувалися від ісламських фанатиків. Прийнято вважати, що укриття біженців і послужило приводом для розгрому російського посольства.

Напад було скоєно 11 лютого в 1829 році. Розлючений натовп релігійних фанатиків увірвалася в будівлю посольства і жорстоко перебила всіх біженців і членів російської дипмісії. Вціліти вдалося лише секретарю І. С. Мальцову. А по-звірячому понівечене тіло Грибоєдова впізнали лише по посольському мундиру і слідах старого поранення на лівій руці, яке він отримав 11 років тому на дуелі з декабристом А. І. Якубовичем.

Але в цих подіях залишилося багато неясного. Фахівці та історики вважають, що серед призвідників нападу були англійські агенти – в інтересах Англії було посварити Росію з Персією. Єдиного врятувався людини – секретаря Мальцова – деякі дослідники підозрюють в зв’язках з нападниками. А загибель Грибоєдова досі залишається під сумнівом – ознаки, за якими впізнали його тіло, не можуть вважатися достатніми.

після

Різанина в російській посольстві спричинила за собою міжнародний скандал. Щоб згладити свою провину, шах послав імператору Миколі I численні подарунки, в тому числі великий алмаз «Шах» масою більше 88-ми карат. Завдяки цьому, скандал було залагоджено, але дорогоцінний камінь не зміг замінити видатного дипломата.

Ніна Олександрівна, дізнавшись про загибель чоловіка, тяжко захворіла, а її дитина народилася мертвою. 18 червня 1829 року його поховала тіло Грибоєдова в Грузії у церкві Святого Давида (зараз це пантеон Мтацмінда). Траур за чоловіком вона носила все життя – на батьківщині в Тифлісі її навіть називали Чорної трояндою. Померла Ніна Олександрівна від холери в 1857 році.