Фаст-фуд, великі черги та усміхнені перехожі: перші враження українки від Америки

Життя в іншій країні, особливо на перших порах, це неабиякий вихід із зони комфорту. Інші традиції, правила, нові звички, їжа, мова. Врешті, менталітет. Відсутність рідних, друзів, улюблених кав’ярень та книгарень. Потрібно звикати до нової країни, долати бар’єри та в чомусь навіть переступати через себе. Особливо, якщо це зовсім інша для нас, українців, країна. Приміром, як США. Українська письменниця Ольга Семиляк уже півроку мешкає в Каліфорнії. Про свої перші враження від Сполучених Штатів вона розповіла УНІАН.Туризм.

Що, в першу чергу, вразило у Штатах, а що шокувало?

Коли я приїхала у Каліфорнію, найперше мене здивувала якість повітря. Воно тут таке свіже, що аж з’їсти хочеться. Тут справді слідкують за чистотою навколишнього середовища. Власник авто зобов’язаний раз на рік, за умови, якщо автівці вже 5 і більше років, проходити смог-чек (щось подібне до нашого технічного огляду). Йдучи дорогою, ти швидше відчуєш запах марихуани (вона тут легалізована), аніж вихлопних газів. Крім того, у Каліфорнії дуже багато лісів та зелені. Правда, до середини літа все стає жовтим, а восени горить. Але це вже інша історія.

Каліфорнія – дуже зелена більшу частину року / Фото Ольга Семиляк

Також приємно здивували публічні бібліотеки. Вони тут більш людні та не такі консервативні, як у нас. Наприклад, якщо ти не хочеш брати книги додому, тобі навіть не треба читацького квитка. Просто заходиш і блукаєш між полиць. Можна хоч цілий день там просидіти. Також при бібліотеках часто проходять різні безкоштовні освітні програми. Наприклад, є хороша Project read, де ти можеш бути або учнем, або за наявності мовного досвіду вихователем, і допомагати людям вчити англійську.

Ще один момент – тут все зроблено для комфорту людей, особливо з обмеженими фізичними можливостями. Скрізь пандуси, жовті випуклі лінії для людей з проблемами зору, на дорогах і біля входу в потяги спеціально облаштовані місця, завдяки чому люди на візках почуваються вільніше. Вони не соромляться гуляти містом, відвідувати заклади харчування, магазини. Наприклад, я жодного разу не бачила в Україні, щоб людина на візку прийшла в кінотеатр. А тут таке – не рідкість. А ще у спортзалі познайомилася з жінкою, в якої не було руки, однак вона спокійно тренувалася, і ніхто на це не звертав уваги.

Що мене неприємно шокувало у Штатах – це неочікувано велика кількість шахраїв. Вони можуть розвести і по телефону (phone scam), і по електронній пошті, чи просто на вулиці. Крім того, втомлюють нав’язливі телефонні дзвінки додому, які доводиться приймати майже щодня. Зазвичай це соцопитування, шахрайські «розводи» або нав’язлива реклама.

А ще важко додзвонитися, щоб проконсультуватися з менеджерами федеральних структур. Одного разу мені довелося «провисіти» на слухавці близько 40 хвилин, чекаючи на з’єднання з фахівцем. Тому в таких ситуаціях краще одразу йти в офіс.

Ще один мінус Америки – тонкі стіни. У тутешніх апартаментах практично немає шумоізоляції. Я щодня чую, як відчиняються двері в квартирі навпроти і вибігає мексиканська дівчинка, щоб зустріти свого тата з роботи. Чую, як вони смачно по-мексиканськи цілуються, як чоловік ніжно називає красивими словами свою доньку. Від сусідів згори теж багато шуму. На слух – начебто там живуть слони. А потім уявляю, що сусіди знизу так само думають про мене, коли роблю вранці зарядку. Коли в тебе тонкі стіни, мимоволі стаєш толерантною. Може, у цьому і закладена американська філософія?

В американських квартирах дуже тонкі стіни / Фото Ольга Семиляк

Розкажи про різницю українського та американського менталітетів. Чи справді українцям важко влитися в американське суспільство?

Все залежить від людей. Хтось прагне асимілюватись за будь-яку ціну і чимшвидше, хтось навпаки шукає «своїх», що тут дуже легко – просто підписуєшся на спільноту в Facebook і знайомишся.

Я, наприклад, познайомилася тут з українцями, котрі живуть у Штатах вже багато років, народили дітей і не знають мови своїх батьків. Якщо чесно, це трохи прикро чути. Поважаю тих, хто плекає в собі українське. Ти змінюєшся, життя і локації навколо тебе стають інакшими, але твоє національне ядро – те, що ідентифікує тебе, – завжди залишається з тобою. Бути емігрантом без роду і племені мені не хотілося б. Навпаки, круто знайомитися з іноземцями і розказувати їм про Україну (бо маємо багато хорошого) і дізнаватися про їхню батьківщину.

Каліфорнія – інтернаціональна за своїм складом. Порівняно з іншими штатами, тут менша концентрація американців, натомість дуже багато людей з Південної Америки, Індії, України, Росії. Але різниця менталітетів, безперечно, відчутна. Стереотип на те й стереотип, щоб бути правдою.

Американці справді багато посміхаються, переважно раді допомогти і вільні у своїх діях, більш розкуті в розмові. А ще дуже цінують час і власний простір. Вони не будуть з тобою спілкуватися, якщо ти їм нецікавий або не приносиш користі. Біля каси в магазині завжди тримають відстань і не наступають на ноги, а коли проходять повз, навіть не зачепивши, вибачаються. Спочатку це дуже вражає, хоча нічого надзвичайного в цьому нема, звичайний етикет.

Хоча, якщо чесно, коли приїхала додому, було приємно просто дивитися на українські обличчя. У них можна прочитати багато невдоволення і болю, але вони по-своєму красиві. Просто, мені часом здається, що на обличчях американців завжди однакова посмішка, і це втомлює.

Американці зазвичай легко йдуть на контакт / Фото Ольга Семиляк

Американці зазвичай легко йдуть на контакт. Якщо бачать, що ти мовчиш, пробують тебе розговорити. Small talk, який зазвичай починається фразою How are you, – це для них святе. Але все одно відчувається, як вони цінують свій власний простір. Ще помітила, що американці не дуже люблять готувати вдома. Для них краще купити готовий салат чи перекусити у кав’ярні. Також американці не бояться бути собою, не соромляться бути інакшими. Повна свобода самоідентифікації.

А як щодо американської їжі? Це правда в основному фастфуд?

Тут справді дуже багато фастфуд-забігайлівок, але так само безліч кав’ярень із веганською їжею. Крім того, існує багато місць, де можна спробувати національні страви різних кухонь світу. Навіть у маленькому містечку Редвуд Сіті у Каліфорнії є ресторани індійської, тайської, японської, грецької, російської, італійської і ще бозна-якої кухні. Тому кожен обирає те, що йому до душі.

В Америці можна вибрати їжу на будь-який смак / Фото Ольга Семиляк
В Америці можна вибрати їжу на будь-який смак / Фото Ольга Семиляк

Щоправда, їсти не вдома дорого, якщо порівнювати з Україною. Середня ціна обіду на двох близько 50 доларів (1349 грн), і це без напоїв. Воду тут приносять безкоштовно і обов’язково з льодом. Тому можна хоча б на цьому зекономити. А ще тут величезні порції. До речі, перша фраза, яку я тут вивчила – «Can I have a box please?». У Штатах звична річ попросити спакувати собі півпорції додому, ніхто на тебе косо не дивитиметься.

Але ніхто тебе краще не нагодує, ніж ти сам. Тому частіше готую вдома. Раціон майже не відрізняється від того, який був в Україні. Навіть гречку можна знайти в українському магазині. Правда, до нього треба їхати на авто. Там же продається «Київський торт» і українська консервація.

Звичайно, в американської продукції є свої плюси і мінуси. Овочі та фрукти тут надто ідеальні зовні та трохи пластмасові на смак, а на курячій грудці одного разу я побачила сліди уколів (певно, щоб був довший термін використання). Якщо хочеш їсти екологічні продукти – за органіку треба доплачувати.

Перші тижні було трохи важко орієнтуватися у супермаркетах – вони тут велетенські! Цікаво, що практично кожен має власний мобільний додаток, це дуже зручно. Там можна почитати відгуки про продукт (американці схиблені на відгуках, дуже люблять їх писати) і навіть зрозуміти, чи є товар у наявності та на якому прилавку знаходиться. Крім того, у додатку є інформація про знижки.

Але до деяких магазинів, як, наприклад, Costco, тебе можуть не пустити без спеціальної членської карти, яка коштує від 60 доларів (1619 грн). Це магазин оптового типу. Взагалі, американці люблять купувати продукти на півроку вперед.

Маленькі продуктові магазини тут непопулярні. Як правило, у них малий вибір продуктів, і буває, що навіть цінників немає.

Культура споживацтва. Як вона проявляється в Америці?

Якщо говорити про культуру споживацтва, то в США вона вже стала культом. Тут величезний вибір продукції на будь-який смак. В Україні всього достатньо, а тут з надлишком. Крім того, діє дуже хитрий маркетинговий хід. Наприклад, на цінниках рідко можна побачити трьохзначні ціни. Це підкуповує. Бо що означають для американця, який заробляє в середньому 80 тисяч доларів (понад 2 млн грн) на рік, якісь там десять доларів? Тому часто бачу, що люди купують багато різного непотребу і дрібничок, без яких можна легко обійтись.

Відповідно, у Штатах дуже багато різноманітних молів і торгових центрів. Якось я вирішила провести для себе експеримент – скільки часу займе прогулянка найбільшим молом у невеличкому містечку Мільпітас. Враховуючи, що я не заходила в усі магазини, провела там більше 8 годин. Lavina Mall, що називають найбільшим київським шопінг-центром, порівняно з американськими, просто крихітний. США – країна з прикладкою big. Тут все велике: можливості, магазини, машини, порції…

Крім того, американці легко купують і так само легко позбуваються непотребу. При цьому у Каліфорнії об’ємні речі не можна просто викидати, треба платити за утилізацію. Тому людям легше продати чи віддати зайве «барахло». Інколи речі залишають просто на вулиці біля дому з табличкою «free» або створюють оголошення на сайті Craigslist – щось подібне до нашого OLX.

А як щодо цін у Каліфорнії?

Жити у Штатах – дорого. Особливо це стосується нерухомості. Наприклад, ціна непоказного будиночка в Bay Area (так називають район, який в Україні знають, як Кремнієва чи Силіконова долина) стартує від 1 млн доларів. І люди купують, беруть у кредит на 30 років. Орендувати житло теж дорого: у Каліфорнії фактично неможливо знайти навіть за 2 тисячі доларів на місяць. Хоча, наприклад, у Техасі можна зняти апартаменти за 1200 доларів на місяць. Каліфорнія – дорогий штат.

Та незважаючи на все, люди тут справді багато заробляють. Якщо ти робиш свою справу добре, то отримуєш справедливу винагороду. Тут ніхто не ставить тобі палиці в колеса. Головне – працюй без вихідних, і успіх забезпечено.

Як справи з громадським транспортом?

Якщо це мегаполіс, як Лос-Анжелес чи Сан-Франциско, там діє розгалужена система транспорту. Ним зручно користуватися, і не потрібно стояти у величезних заторах. Крім того, важко знайти парковку, за яку ще треба заплатити (приблизно 2 доларів за годину, але вільних місць практично ніколи немає). Якщо ж говорити про маленькі містечка, то краще все-таки мати своє авто, це значно заощаджує час.

У мегаполісах дуже важко знайти вільну парковку / Фото Ольга Семиляк

Поки не маю місцевих прав, тому змушена користуватися громадським транспортом. Найчастіше їжджу автобусом, який курсує містами Долини і коштує 2,25 долари (60 грн), та місцевою електричкою Caltrain (ціна залежить від місця призначення). Наприклад, щоб доїхати з Редвуд-Сіті (міста, де я живу) до центру Сан-Франциско, відстань до якого близько 50 км, треба заплатити доларів 6$ (161 грн). Ходити пішки для американців нонсенс. Хоча у Каліфорнії доріжки для пішоходів є. Бо, наприклад, дороги в Даласі (штат Техас) взагалі не облаштовані для пішоходів. Інколи вигідніше викликати Uber.

Що радиш обов’язково подивитися у Каліфорнії? Чим вона особлива?

Каліфорнія – один із найбагатших на природні красоти штат Америки. Тут є все: і гірськолижні курорти, і океан, і ліси, і пустелі, і колоритні міста. Однієї відпустки точно не вистачить. А ще Каліфорнія – штат з найбільшою кількістю національних парків. Їх тут 9. Мрію колись поїхати в Йосеміті парк.

Якщо ви таки вибралися до якогось парку чи лісу, варто похайкінгувати. Хайкінг – це прогулянки на давно прокладених стежках-трейлах. Стежки ці можуть проходити у лісах, між ущелин, у горах, скелях, біля океану. Словом, подалі від залюднених місць. Для американців хайкінг – це цілий культ і традиція. Вони так відпочивають сім’ями, купують спеціальне спорядження, ретельно планують маршрути.

До речі, планувати маршрути дуже легко, їх можна знайти на Google Maps. Але є й спеціальні мобільні додатки для такого відпочинку. Мені подобається AllTrails. Тут зібрані маршрути зі всього світу, можна одразу глянути, скільки кілометрів триватиме шлях, яка буде погода і почитати відгуки людей, які вже подолали цей маршрут.

Ще порадила б проїхатись трасою №1 (California State Route 1). Вона проходить біля берегової лінії Тихого океану. Там дуже красиво.

Однієї відпустки точно не вистачить, щоб об’їхати усю країну / Фото Ольга Семиляк

Дуже красивими місцями є Muir Woods та Redwood National and State Parks. Останній парк взагалі схожий на доісторичний ліс, де на кожному кроці – гігантські секвої та древня папороть. Враження, ніби потрапив у «Парк Юрського періоду» і з-за куща ось-ось з’явиться динозавр. Редвуд Парк насправді дуже великий, тому можна поїхати туди автівкою. Дорога проходить наскрізь. Зупинятися можна у місцях з табличкою трейлу або скупчення машин. Це справді дивовижний ліс. Незважаючи на те, що всі маршрути у ньому давно прокладені, складається враження, що блукаєш вологими джунглями доісторичних часів.

Якщо ж ви більше любите океан, можна обрати маршрути біля нього. Усі дороги у Каліфорнії ведуть до води. Радити пляжні стежки не буду, вони усі прекрасні. Якщо вам до вподоби похмурі скандинавські пейзажі, то краще їхати північніше Сан-Франциско (тією ж трасою №1), якщо ж хочете застати красивий захід сонця – варто потрапити на пляжі південніше Сан-Франциско.

Ну і, звісно, якщо ви вже у Каліфорнії – вам точно треба побачити морських котиків на Пірсі 39 у Сан-Франциско. На причалі навпроти острова Алькатрас знаходиться знаменитий пірс, куди обов’язково приходять туристи. Тут чимало кав’ярень, ресторанів, вуличних торговців, але головною причиною потрапити сюди є каліфорнійські морські котики, які окупували цю територію. Вперше вони з’явилися на Пірсі 39 у 1989 році, й побачивши, що їм тут нічого не загрожує, тварини мігрують сюди щороку. Для них облаштували спеціальні зручні помости. Котики почуваються поряд з людьми дуже природно, тому раджу приїхати сюди і познайомитися з ними.

Морські котики на Пірсі 39 у Сан-Франциско / Фото Ольга Семиляк

Також must see – це подивитися на знаменитий міст Golden Gate у Сан-Франциско. Хоча правильніше буде сказати – зустріти туман над мостом, оскільки це більш вірогідно, зважаючи на місцевий клімат. Цей туман – справжня місцева знаменитість. Жителі мегаполісу навіть дали йому ім’я – Карл, і завели сторінку в Instagram.

Скільки живуть і коли виходять на пенсію громадяни різних країн

У Верховній раді кілька місяців лежить законопроєкт, в якому з 2023 року пропонують підвищувати пенсійний вік для українців – на один місяць щороку. Таким чином, до 2035-го українці можуть виходити на пенсію в 61 рік, а не в 60. При цьому, зважаючи на середню тривалість життя українців, чоловіки на пенсії живуть ще близько 8 років, а жінки – близько 17 років. Тоді як в європейських країнах цей термін становить в середньому 20 років. «Слово і діло» пропонує подивитися, в якому віці виходять на пенсію і скільки в середньому живуть чоловіки та жінки в різних країнах.

В Україні вік виходу на пенсію однаковий і для чоловіків, і для жінок – 60 років. А середня тривалість життя різна: 68 років для чоловіків і майже 78 років для жінок.

У Росії пенсійний вік для жінок – 60 років, тоді як середня тривалість життя близько 79 років і 7 місяців. Чоловіки виходять на пенсію у 65 років, але живуть в середньому трохи більше 68 років. У Білорусі жінки виходять на пенсію у 57 років і 6 місяців і живуть у середньому 79 років і 7 місяців. Для чоловіків же пенсійний вік – 62 роки і 6 місяців, а середня тривалість життя – майже 70 років.

У сусідній з нами Польщі жінки виходять на пенсію в 60 років, чоловіки – в 65 років. Середня тривалість життя жінок становить майже 82 роки, а чоловіків – 74 роки та 6 місяців.

В інших європейських країнах пенсійний вік вищий, але й середня тривалість життя більше. Наприклад, в Нідерландах громадяни виходять на пенсію у віці близько 66 років. При цьому жінки в середньому живуть близько 83 років, а чоловіки – трохи більше 80.

У 67 років виходять на пенсію в Греції, Італії, Ісландії та Норвегії. Чоловіки в Греції живуть у середньому 78 років і 7 місяців, жінки – 83 роки і 7 місяців. Середня тривалість життя в Італії становить майже 85 років для жінок і майже 81 рік для чоловіків. В Ісландії жінки живуть в середньому майже 84 роки, чоловіки – майже 81 рік. У Норвегії чоловіки доживають до 81 року, жінки – до 84 років.

В європейських країнах найвища тривалість життя жінок в Іспанії – майже 86 років, а чоловіків – в Швейцарії (майже 82 роки).

У США чоловіки і жінки виходять на пенсію у 67 років. Чоловіки в середньому живуть трохи більше 76 років, а жінки – майже 81 рік. Пенсійний вік у Канаді – 65 років, а середня тривалість життя становить близько 84 років для жінок і трохи більше 80 років для чоловіків.

У Китаї на пенсію виходять рано порівняно з іншими країнами: жінки – в 50-55 років, чоловіки – в 60 років. При цьому жінки в середньому живуть більше 80 років, а чоловіки – майже 75 років.

Нагадаємо, в яких європейських країнах пенсіонери живуть за межею бідності, можна подивитися на інфографіці.

Також «Слово і діло» склало портрет середньостатистичного українського пенсіонера і порівняло його з пенсіонерами в інших країнах.

Регулярную подборку актуальной проверенной информации от «Слово и дело» читайте в телеграм-канале Pics&Maps