Тема 1. Що таке гроші

Гроші (грошові кошти, кошти) – загальний еквівалент, що слугує мірою вартості будь-яких товарів та послуг і який здатний безпосередньо на них обмінюватися.

Важко точно встановити момент в історії, коли люди почали використовувати гроші. За даними істориків, перші платежі з використанням грошей було документально зафіксовано в Стародавній Месопотамії ще в третьому тисячолітті до нашої ери. Проте «формат» грошей значно змінився відтоді. Ранні «гроші» були переважно товарами. Тобто функцію грошей тривалий час виконували певні матеріальні речі (товарогроші), які мають природну цінність, наприклад: пшениця, рис, хутро, худоба тощо, а потім – дорогоцінні метали: золото та срібло.

Найдавніші відомі нам монети вчені датують приблизно 600 р. до н. е. їх було знайдено під час археологічних розкопок у храмі Артеміди в Ефесі (біля Ізміра, Туреччина). Майже в той самий час з’явилися перші монети й на території сучасної України – у грецьких колоніях північного узбережжя Чорного моря. Пізніше в обігу на наших теренах перебували римські денарії, візантійські соліди та дирхеми Арабського халіфату.

На території Київської держави монетне карбування розпочалося за князя Володимира Святославича (978-1015). Утім, тривало воно недовго, і з другої половини XI до XV століття для великих торговельних операцій використовували срібні зливки – гривні, а в побуті населення повернулося до товарогрошей. Сьогодні саме гривня – назва національної грошової одиниці України.

ЧИ ЗНАЛИ ВИ?

Назва «гривня» походить від стародавньої нашийної прикраси, яку носили вожді та знать, а воїнів нагороджували за доблесні вчинки.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

Чому золоті та срібні монети були найпоширенішим платіжним засобом у багатьох країнах?

Приблизно в XVIII столітті в Європі й Америці почали активно використовувати паперові гроші. Це були банкноти (від англ. bank – банк і note – розписка), що мали товарне забезпечення («товарні гроші»). Товарні гроші не були цінними самі по собі, але їх можна було в будь-який час обміняти в банку на фіксовану кількість золота чи срібла, що їх забезпечували. Головною перевагою товарних грошей стала їхня портативність, коли одночасно можна було перевозити чи передавати великі суми.

У сучасному світі практично в кожній країні існують центральні банки. Саме вони мають монополію на випуск грошей, які обов’язково приймають як оплату в межах відповідної держави (тобто є законним платіжним засобом). Номінальну вартість таких грошей встановлює та гарантує держава на основі свого авторитету та влади, тому вони отримали назву фіатних грошей (від лат. fiat – декрет, дозвіл).

Фіатні гроші – незабезпечені золотом чи іншими товарами гроші, номінальна вартість яких встановлюється і гарантується державою незалежно від розміру витрат на їхнє виготовлення. Номінальна вартість – це вказана на банкноті, монеті або в електронній системі вартість, за якою гроші зобов’язані приймати як засіб платежу.

Сучасні банкноти схожі на паперові товарні гроші за зовнішнім виглядом, але відрізняються від них за сутністю, оскільки для підтвердження їхньої номінальної вартості не використовують дорогоцінні метали. Люди готові приймати фіатні гроші в обмін на товари та послуги завдяки тому, що вони довіряють владі держави, за правилами законодавства якої відбувається їхній випуск та обіг. Довіра є важливим елементом будь-якої системи фіатних грошей. Падіння авторитету державної влади призводить до інфляції, зниження купівельної спроможності фіатних грошей (тобто обсягу того, що можна за них придбати), «утечі від грошей» (спроби зберегти їхню купівельну спроможність шляхом інвестицій) тощо.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

Чим сучасні фіатні гроші відрізняються від паперових грошей, забезпечених товаром?

§ 1.2 Форми грошей в обігу

Фіатні гроші в сучасному світі існують у трьох основних формах: готівкові кошти, безготівкові кошти й електронні гроші.

1. Готівкові кошти – це грошові знаки грошових одиниць певної держави (групи держав) у вигляді банкнот і монет, які випускає відповідний центральний банк і які є законним платіжним засобом (обов’язкові до приймання для оплати) на її території.

Банкнота (купюра) – грошовий знак, виготовлений із паперу, щільної тканини, металу або пластику, у більшості випадків прямокутної форми.

Банкноти української грошової одиниці – гривні – виготовляють із банкнотного паперу за спеціальними технологіями, що запобігають фальшуванню банкнот. Під час друку гривні застосовують такі елементи захисту від фальшування, як: маркування водяними знаками, рельєфні елементи, кодові малюнки й інші сучасні захисні елементи. Елементи захисту, переважно, розраховані на те, щоб їх можна було перевірити без застосування спеціального обладнання. Основним елементом захисту банкнот є водяні знаки – спеціальні зображення, утворені під час виготовлення банкнотного паперу, які стають видимими лише під час розглядання банкноти проти світла.

ЧИ ЗНАЛИ ВИ?

Перша українська банкнота з’явилася з відродженням державності під час Української революції (1917-1921 роки). 5 січня 1918 року було введено в обіг 100 карбованців за ескізом художника Георгія Нарбута. Із введенням 1 березня 1918 року гривні тогочасна грошова система мала такий вигляд: 1 карбованець дорівнював 2 гривням і 200 шагам.

Із проголошенням Україною незалежності в 1991 році спершу в обіг було введено купонокарбованці. У вересні 1996 року було проведено грошову реформу, у результаті якої національною валютою стала гривня з її сотою часткою – копійкою.

Перші гривні друкували в Канаді та Великій Британії, а копійки карбували в Італії й Луганську. Зараз завдяки Банкнотно-монетному двору Національного банку України наша держава має повний цикл виробництва грошей. Українські банкноти виготовляють із українського льону; вони мають понад 20 систем захисту.

Станом на січень 2019 року в грошовому обігу в Україні перебувають банкноти номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200 і 500 гривень. На лицьовому боці банкнот гривні розміщено зображення визначних постатей української історії – Володимира Великого (1 гривня), Ярослава Мудрого (2 гривні), Богдана Хмельницького (5 гривень), Івана Мазепи (10 гривень), Івана Франка (20 гривень), Михайла Грушевського (50 гривень), Тараса Шевченка (100 гривень), Лесі Українки (200 гривень) і Григорія Сковороди (500 гривень). На звороті – архітектурні пам’ятки, пов’язані з ними. Малюнки 1.1 та 1.2 демонструють лицьовий і зворотний боки банкноти номіналом 20 гривень, а також опис її елементів захисту.

Мал. 1.1 Банкнота номіналом 20 гривень

Мал. 1.2 Елементи захисту

Монета – грошовий знак, виготовлений із металу методом карбування або з іншого матеріалу, певної форми, ваги та номіналу. Переважною монетною формою є коло, однак монети деяких держав карбують у вигляді багатогранників чи в іншій формі.

У грошовому обігу в Україні зараз перебувають розмінні монети номіналом 1, 2, 5, 10, 25, 50 копійок та обігові монети номіналом 1, 2 гривні.

Проте існують й інші монети, які випускають центральні банки. Це колекційні, пам’ятні та інвестиційні монети, які не є розмінними/обіговими й призначені для інвестування.

ЧИ ЗНАЛИ ВИ?

В Україні станом на 1 січня 2019 року в обігу було готівки на загальну суму 400 млрд грн: монет – 2,2 млрд грн (13,1 млрд штук); банкнот – 397,8 млрд грн (2,95 млрд штук). Середня кількість банкнот на одного українця становила 69 штук, а розмінних монет – 293 штуки.

Із 1 липня 2018 року в Україні припинили карбування монет дрібних номіналів (1, 2, 5 та 25 копійок). Також було введено в обіг монети номінальною вартістю 1 гривня та 2 гривні. У 2019-2020 роках в обіг надійдуть монети номінальною вартістю 5 і 10 гривень. Нові обігові монети мають сріблястий колір, є невеликими, а також легкими та зручними для розрахунків.

Навіщо потрібно міняти дрібні банкноти на монети? Річ у тім, що чим дрібніший номінал банкноти, тим коротшим є її життя. Як свідчить практика, середній строк служби монети становить 20 років, а банкнот низьких номіналів – 2 роки. Тому, щоб центральний банк не був змушений зазнавати витрат на друк нових банкнот, він і вводить в обіг відповідні монети дрібного номіналу.

Детальніше про банкноти та монети української гривні, а також елементи їх захисту ви можете дізнатися на офіційному веб-сайті Національного банку України (www.bank.gov.ua).

2. Безготівкові кошти – це кошти на рахунках (ще кажуть: «у формі записів на рахунках») у банках, які також є законним платіжним засобом. Тобто, якщо ви внесли кошти готівкою в касу банку, банк зарахує аналогічну суму у формі безготівкових коштів на ваш поточний чи депозитний рахунок. А якщо ви зніматимете кошти, наприклад, у банкоматі, безготівкові кошти спишуть із вашого рахунка й видадуть вам у готівковій формі (банкнотами).

ЧИ ЗНАЛИ ВИ?

Безготівковий переказ грошей запровадили лицарі Тамплієри ще 900 років тому. Вони винайшли спосіб не перевозити золото фізично, а переказувати його за допомогою чеків. Кожен чек посвідчувався відбитком пальця вкладника. Наявність чека давала можливість отримати золото в будь-якому відділенні ордену та звільняла людей від потреби перевозити готівкові гроші. У такий спосіб гроші власника чека ставали недоступними для розбійників.

Між готівковим і безготівковим грошовим обігом є взаємозалежність: гроші постійно переходять з однієї форми в другу. Завдяки новітнім технологіям і платіжним інструментам останнім часом простежується загальна тенденція витіснення готівкових коштів безготівковими. В Україні цю тенденцію підтверджує показник рівня готівки в економіці (відношення готівкових коштів в обігу поза банками до валового внутрішнього продукту). Зокрема, за оцінками Національного банку України, цей рівень знизився з 18,1% ВВП у 2014 році до 10,3% ВВП у 2018 році.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

Чи змінюватиметься співвідношення використання готівкових і безготівкових коштів у майбутньому? Яким чином та чому? Обґрунтуйте свої відповіді.

3. Електронні гроші – це грошові зобов’язання особи, яка їх випускає (емітента), що зберігаються на електронному пристрої. В Україні емітентом електронних грошей може бути виключно банк. Банк-емітент зобов’язаний забезпечити, щоб сума випущених ним електронних грошей не перевищувала суми отриманих ним готівкових або безготівкових коштів, які зберігаються на окремому рахунку в банку-емітенті.

Отже, електронні гроші є фіатними грошима, вираженими в електронній формі, які можуть бути в будь-який час обміняні на готівкові чи безготівкові кошти в банку-емітенті за номінальною вартістю. Електронні гроші можуть прийматися в оплату не лише їх емітентом, але й продавцями товарів і послуг (торговцями), які бажають їх приймати.

Іноді електронні гроші вважають безготівковими коштами, проте це не зовсім так. У розрахунках електронними грошима списання коштів здійснюється не з банківського рахунка, а з електронного носія (наприклад, із електронного гаманця), який не завжди містить ідентифікаційні дані його власника. Водночас, у розрахунках безготівковими коштами (наприклад, за допомогою банківської платіжної картки) списання коштів відбувається з банківського рахунка, і банку завжди відомо, хто саме, за що й де розрахувався. Тому основною відмінністю розрахунків електронними грошима від безготівкових розрахунків є те, що перші відбуваються без використання банківських рахунків.

Зауважмо, що до електронних грошей не належать передплачені цільові картки, які приймають як засіб платежу виключно їхні емітенти: подарункові сертифікати, електронні проїзні квитки, телефонні картки тощо. Використання таких карток передбачає здійснення платежу в момент купівлі чи поповнення такої картки. Тобто такі картки є просто способом попередньої оплати товарів або послуг, які буде спожито в майбутньому.

Слід розрізняти фіатні гроші й так звані віртуальні валюти (зокрема криптовалюти). Віртуальна валюта – цифрове вираження одиниць вартості, що може обмінюватися в цифровій формі та слугувати засобом обміну та/або одиницею обліку, але не має статусу законного платіжного засобу (принаймні в Україні). Криптовалюта – віртуальна валюта, яка захищається методом криптографії, тобто шифрування інформації за допомогою таємного алгоритму (коду ключа).

Фіатні гроші завжди забезпечені авторитетом влади певної держави, тобто випуск та обіг фіатних грошей відбувається виключно за правилами її законодавства. Водночас віртуальні валюти випускаються та використовуються (тобто обмінюються та приймаються до оплати) лише за згодою спільноти користувачів такої віртуальної валюти. Як правило, ніхто не гарантує безпеку та надійність у розрахунках за допомогою цих віртуальних валют.

Варто також відрізняти й електронні гроші як одну з форм фіатних грошей від віртуальних валют. Як зазначалося вище, електронні гроші завжди забезпечені коштами в банку й можуть бути в будь-який момент обміняні на готівкові чи безготівкові кошти за номінальною вартістю. Віртуальні валюти нічим не забезпечені: їхні власники користуються ними на свій страх і ризик.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

Що таке готівкові та безготівкові кошти?

Чим відрізняються електронні гроші від безготівкових коштів?

§ 1.3 Функції грошей та основні правила користування грошима

Незалежно від своєї форми гроші традиційно асоціюються з трьома основними функціями.

По-перше, гроші виконують функцію одиниці обліку (рахунку) або міри вартості. Вони виступають стандартним цифровим значенням для вимірювання вартості товарів і послуг. Щоб зрозуміти, чому ця функція важлива, подивімося на бартерну економіку, у якій товари та послуги обмінюються безпосередньо на інші товари та послуги.

Уявіть, наприклад, фермера, який вирощує яблука, але не вміє робити чоботи, які йому потрібні. Він повинен знайти кожум’яку та чоботаря, які полюбляють яблука. Щоб сплатити кожум’яці справедливу ціну за шкіру, а чоботарю справедливу ціну за його роботу, фермеру потрібно знати принаймні дві ціни: ціну шкіри в яблуках та ціну роботи чоботаря в яблуках. Але такі товари, як яблука, можуть відрізнятися за якістю (наприклад, бути цілими чи пом’ятими, смачними чи кислими тощо). Шкіра також може бути гарної якості або поганої. Тоді фермеру потрібно буде знати ще й ціну гарної шкіри в кислих, але цілих яблуках, ціну поганої шкіри в спілих, але пом’ятих яблуках тощо. До того ж, чоботарю для роботи будуть потрібні ще голка, нитки, підошва, клей, фарба, цвяхи тощо.

Як ми можемо побачити з цього прикладу, функція грошей як одиниці обліку або міри вартості дуже важлива, оскільки вона дає змогу визначити вартість одних товарів і послуг порівняно з іншими. Гроші мають три важливі характеристики, які дозволяють їм виконувати функцію одиниці обліку: ділимість (гроші можна легко ділити на будь-які частки), однорідність (гроші є взаємозамінними) та лічильність (будь-який обсяг грошей підлягає математичним операціям). Ці характеристики грошей дають змогу вимірювати ціни, доходи, витрати, борги та багатство.

По-друге, гроші – це засіб обміну (платіжний засіб). Гроші використовують як посередника в торгівлі, тобто для купівлі та продажу товарів і послуг. Оскільки більшість людей визнають гроші цінними, вони готові обмінювати свої товари та послуги на гроші з метою їх використання для купівлі товарів чи послуг у когось іншого. Чому ця функція важлива? За умов бартерної економіки люди змушені задовольняти «подвійний збіг бажань». Це означає, що покупець товару має знайти того, хто може запропонувати потрібний йому товар і згоден взамін свого товару отримати наявний у покупця товар. Водночас, використання фіатних грошей заощаджує багато часу та зусиль, що витрачалися б під час безпосереднього обміну товару на товар.

І по-третє, гроші – це засіб накопичення (заощадження). Їх можна накопичити та витратити в майбутньому. Ця функція грошей корисна, бо більшість людей не хоче витрачати гроші негайно після отримання, а вважає за краще почекати, доки виникне потреба щось купувати.

Гроші не є унікальним засобом накопичення. Нерухомість (земля, будинки), об’єкти мистецтва або ювелірні вироби, а також цінні папери (наприклад, акції та облігації) можуть використовуватися для зберігання багатств. Перелічені цінності, які використовують для заощадження чи інвестицій, в економіці називають словом актив. Актив – це певна цінність, якою володіє особа, очікуючи, що вона забезпечить їй вигоду чи принесе користь у майбутньому.

Проте всі ці активи мають один недолік порівняно з грошима. Вони є менш ліквідними. Термін ліквідність походить від латинського слова liquidus – «плинний». Під ліквідністю активів розуміють їхню здатність перетворюватися на грошову форму без втрати вартості. Відповідно, що швидше актив можна продати за гроші, то більше він ліквідний. Усі види активів (нерухомість, цінні папери тощо) можуть бути оцінені з погляду ступеня їхньої ліквідності.

Гроші є найбільш ліквідним активом із усіх, тому що всі готові використовувати їх як засіб обміну. Гроші не потрібно перетворювати на щось інше для придбання товарів і послуг. Пояснимо це на прикладі: людині терміново потрібно розрахуватися за новий автомобіль. Якби в неї були гроші (готівкою або на поточному рахунку в банку тощо), вона зробила б це негайно. А якщо вона володіє активами, які є менш ліквідними, ніж гроші, наприклад, садовим будинком, то їй потрібен час для його продажу. Якщо гроші потрібні негайно, то власник, можливо, буде змушений призначити досить низьку ціну, щоб швидше продати цей будинок. Той факт, що гроші є найбільш ліквідним активом, пояснює, чому люди готові накопичувати саме гроші, навіть якщо вони не збільшують своєї вартості в майбутньому так добре, як деякі інші активи.

Гроші як засіб накопичення (заощадження) необхідні для стійкого функціонування економіки. Гроші, які тимчасово не використовуються, можуть зберігатися на рахунках у банках і бути витрачені в майбутньому. За рахунок коштів, розміщених на банківських рахунках вкладниками, банки можуть кредитувати підприємства, які виробляють нові товари.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

Який спосіб обміну товарами та послугами вигідніший і зручніший: у формі бартеру чи з використанням грошей? Чому?

На вашу думку, якими будуть гроші через 50 років? Обґрунтуйте свою відповідь.

Наостанок наведемо такі основні правила користування грошима (детальніше про них й інші правила користування грошима ви дізнаєтесь із наступних розділів).

Основні правила користування грошима

• 1. Отримавши банкноти, перевіряйте наявність на них водяних знаків й інших елементів захисту.
• 2. Перераховуйте отримані гроші, не відходячи від каси чи банкомату.
• 3. Не зберігайте значні суми грошей у готівці.
• 4. Користуйтеся банківськими рахунками та платіжними картками.
• 5. Завжди просіть на касі чек під час купівлі будь-яких товарів чи послуг. Намагайтеся, за можливості, розраховуватися не готівкою, а безготівковими коштами. Так ви легко проконтролюєте, чи правильну суму коштів ви сплатили, чи не нарахували вам чогось зайвого, а також зможете проаналізувати, на що ви зазвичай витрачаєте гроші.
• 6. Ведіть облік своїх грошей.
• 7. Утримуйтеся від емоційних і спонтанних покупок, особливо в мережі Інтернет.
• 8. Зважуйте всі ризики та витрати, пов’язані з оплатою вартості товарів і послуг на різних веб-сайтах, використанням різних способів платежу тощо.
• 9. Частину зароблених грошей заощаджуйте на майбутнє.
• 10. Вкладайте гроші в різні активи (диверсифікуйте свої активи).

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

Які функції виконують гроші?

Які основні правила користування грошима?

Рада легалізувала електронні гроші та електронні гаманці

Парламент підтримав у другому читанні законопроект №4366 «Про оподаткування платіжних систем». Як повідомляє депутат Ярослав Железняк, серед іншого законопроект легалізує електронні гроші та прирівнює рахунки електронних гаманців до банківських.

Цей законопроект доповнює Закон України № 1591-ІХ «Про платіжні послуги», який набрав чинності 1 серпня 2022 року і регулює використання електронних грошей, а також роботу небанківських надавачів платіжних послуг.

Що таке електронні гроші та хто їх випускає?

Як вже було сказано вище, законопроект №4366 «Про оподаткування платіжних систем» лише доповнює Закон України № 1591-ІХ «Про платіжні послуги», в якому прописані основні положення обігу і використання електронних грошей в Україні. Згідно з ним:

• У небанківських надавачів платіжних послуг (платіжних установ, установ електронних грошей, операторів поштового зв’язку та деяких інших надавачів платіжних послуг) з’явилася можливість відкривати платіжні рахунки, випускати платіжні картки та електронні гроші. До цього емітентами електронних грошей могли бути лише банки.
• Електронні гроші, згідно з законом — це «одиниці вартості, що зберігаються в електронному вигляді, випущені емітентом електронних грошей для виконання платіжних операцій, які приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж їх емітент».
• Таким чином криптовалюта не є електронними грошима в Україні. А випускати електронні гроші (які будуть визнані в Україні) можуть дев’ять категорій надавачів платіжних послуг, серед яких, зокрема: банки, платіжні установи, оператори поштового зв’язку, установи електронних грошей, філії іноземних платіжних установ та за певних умов органи державної влади.

Що передбачає законопроект?

Законопроект №4366 «Про оподаткування платіжних систем» узгоджує положення Податкового кодексу у відповідність із положеннями Закону України «Про платіжні послуги». Зокрема вводить наступні зміни:

• Легалізує електронні гроші та прирівнює рахунки електронних гаманців до рахунків у звичайних банках;
• Встановлює вимоги щодо повідомлень органів контролю про відкриття та закриття рахунків у небанківських надавачів платіжних послуг та поширює відповідальність за порушення порядку подання цієї інформації на небанківських надавачів платіжних послуг;
• Дозволяє сплачувати електронними грошами податки та комунальні платежі (якщо їх приймати ваш постачальник послуг);
• Прирівнює до доходів, що підлягають оподаткуванню, доходи надавачів платіжних послуг від здійснення діяльності на платіжному ринку;

Коли нововведення почнуть діяти?

Регулятором ринку платіжних послуг є Національний банк України, який з 24 лютого 2022 року тимчасово призупинив операції з випуску та розповсюдження електронних грошей, а також поповнення електронних гаманців електронними грошима. Тому всі ці норми почнуть діяти лише після закінчення війни.

Друкувати гроші не можна терпіти. Де поставить кому НБУ?

Економічна криза спонукає політичних гравців шукати способи виживання: власного і держави. Найпростіший традиційний рецепт — надрукувати гроші. До чого це призводило в минулому і як може вплинути на економіку нині?

“НБУ має увімкнути друкарський станок”, — наполягають в економічному комітеті парламенту. Про це йдеться і в рекомендаціях наглядової ради Нацбанку, хоча там і заявляють, що не закликали до такого.

На думку прихильників емісії, регулятор повинен надрукувати додаткові гроші для покриття величезного дефіциту бюджету. У НБУ кажуть, що друкувати гривню не будуть. В України були негативні епізоди у 1990-х, 2008 та 2014 роках, коли дефіцит держбюджету фінансувався емісією.

“Не хотілося б знову випускати з пляшки цього “джина інфляції та девальвації”, коли гривня девальвує, зростає інфляція, збільшуються витрати бюджету, потім знову фінансується дефіцит монетарними засобами і так далі. Це шлях в нікуди”, — вважає заступник голови НБУ Дмитро Сологуб.

Що ж означає “увімкнути друкарський верстат” і до чого це може призвести?

Обмежені можливості

Суть емісійних операцій НБУ полягає в забезпеченні такої кількості грошей в обігу, яка необхідна для обслуговування процесу обміну товарами і послугами. Якщо ж гроші випускаються безвідносно до можливостей економіки виробити адекватну кількість товарів та послуг, то гроші починають знецінюватися.

Антикризовий QE: розкіш, до якої нам ще довго йти

Економічно доцільний обсяг емісії розраховується на підставі макроекономічних показників. Якщо ж Нацбанк починає друкувати кошти для покриття дефіциту державного бюджету, то він штучно створює гроші, які не мають відповідного товарного покриття. Цей шлях призводить до зростання інфляції.

Закон про НБУ не дозволяє регулятору фінансувати дефіцит бюджету. Точніше, він забороняє “надавати кредити в національній та іноземній валюті як прямо, так і опосередковано через державну установу, іншу юридичну особу, майно якої перебуває у державній власності, на фінансування витрат держбюджету”.

Як може відбуватися емісія

Емісія гривні відбувається у безготівковій формі. Є три її канали.

Перший — валютний. НБУ випускає гроші для купівлі іноземної валюти на міжбанківському ринку. Залежно від того, що більше — попит чи пропозиція на валюту, НБУ її купує або продає. Такі операції регулятор здійснює регулярно.

Коли Нацбанк купує валюту, він як емісійний центр фактично друкує нову гривню, а коли продає валюту — забирає зайву гривню з ринку, зменшуючи інфляцію. Під час останніх двох фінансових криз регулятор продавав валюту з резервів, що не давало інфляції розкручуватися більш потужно.

Нетипова ситуація 2019 року, коли НБУ купував валюту, а курс продовжував укріплюватися й інфляція не була великою, пояснюється сповільненням економіки, яка потребувала набагато більше гривні, ніж друкував НБУ.

В розрахунках закладені сальдо купівлі-продажу Нацбанком валюти та середньомісячний курс гривні

У різні роки частка емісійного каналу була різною: у 2005 році — 82% від обсягу випущених грошей в обіг, у 2006 році — 63%, у 2007 році — 94%.

Другий канал — фондовий. Регулятор випускає гроші для купівлі-продажу державних облігацій внутрішньої позики (ОВДП). Цей канал був популярним у 2014-2015 роках. Пікову кількість цінних паперів НБУ накопичив у 2015 році.

Як працює канал. Мінфін випускає ОВДП і продає їх банкам або інвестиційним компаніям, а Нацбанк генерує нові гроші для викупу ОВДП.

Що робив регулятор? Купував ОВДП, випущені урядом для докапіталізації державних банків, “Нафтогазу” та забезпечення виплат Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. У 2014-2015 роках портфель державних облігацій у власності НБУ зріс відповідно на 171 млрд грн та 72 млрд грн.

При цьому на стабілізацію валютного курсу були витрачені значні обсяги міжнародних резервів: залишки впали з 20,4 млрд дол на початку 2014 року до 5,6 млрд дол у лютому 2015 року, що є мінімальним рівнем з травня 2003 року.

За результатами 2014 року, інфляція прискорилася до 24,9% рік до року, а у 2015 році — до 43,3% рік до року. НБУ підняв облікову ставку до 30%.

Іншим наслідком стало те, що бюджет опинився перед перспективою розбалансування. Витрати Мінфіну на обслуговування ОВДП в портфелі НБУ зросли до непосильних розмірів. У 2017 році Мінфін та регулятор провели масштабну реструктуризацію частини внутрішнього держборгу.

Закон забороняє НБУ купувати на первинному ринку цінні папери, емітовані Кабміном, державною установою, іншою юридичною особою, майно якої перебуває у державній власності, але депутати можуть змінити закон.

Третій канал емісії — рефінансування, яке НБУ виділяє для підтримки ліквідності банків. У 2014-2015 роках Нацбанк активно рефінансував банки.

Добром це не закінчилося.

Майже вся сума рефінансування за часів керівництва НБУ Степаном Кубівим миттєво йшла на купівлю валюти й обвалювала курс. У процесі “банкопаду” 2014-2015 років банки пішли з ринку разом з виданим рефінансуванням, яке окремі акціонери встигли конвертувати у валюту і вивести з України.

У наступні роки його повернення залежало від темпів продажу майна неплатоспроможних банків та успіху НБУ в судових спорах з ексакціонерами.

Заборгованість поступово скорочується, але залишається доволі великою. За офіційними даними, борги неплатоспроможних банків за кредитами рефінансування 1 січня 2020 року становили 44 млрд грн.

Як працює канал. Нацбанк видає банку кредит (нові гроші) у безготівковій формі — грошова маса збільшується на суму рефінансування — банк повертає клієнтам депозити, видає кредити або купує валюту.

Що робитиме регулятор

Наразі доступними для НБУ залишаються валютний канал емісії та канал рефінансування. Щоб задіяти “викуп ОВДП”, потрібно змінювати законодавство. Навіть якщо це станеться, то вплив цього каналу емісії на інфляцію залежатиме від масштабів викуплених регулятором цінних паперів.

“Викуп ОВДП Нацбанком в невеликому обсязі, наприклад, 10-20 млрд грн, безпосередньо не вплине на рівень цін та курсову стабільність. Однак є загроза, що ринок не повірить в обмежену емісію, що на цьому зупиняться”, — сказав ЕП фінансовий аналітик групи ICU Михайло Демків.

Найбільший сплеск інфляції на споживчих очікуваннях відбувся у 2008 році.

Тоді прем’єрка Юлія Тимошенко заявила про повернення вкладів Ощадбанку СРСР по 1 тис грн на клієнта. Люди отримали не більше 7 млрд грн, але продавці товарів почали заздалегідь підвищувати ціни. Вони очікували, що в пенсіонерів з’вляться зайві гроші, які ті витратять на купівлю продуктів.

Зараз курс може і зростати, і знижуватися, а дії НБУ більш-менш прогнозовані. З початку 2016 року портфель ОВДП скоротився на 65 млрд грн (17%).

“Якщо очікування зміняться, і ринок чекатиме безконтрольне зростання грошової маси, то буде втеча у валюту з наступним зростанням інфляції. Тобто вся робота попередніх чотирьох років буде зруйнована”, — вважає Демків.

Вперед у 90-ті: НБУ закликають друкувати гроші, чому це небезпечно

Судячи із заяв, регулятор має намір використовувати канал рефінансування. Він заявив, що запроваджує довгострокове рефінансування банків на строк до п’яти років на додаток до стандартних короткострокових інструментів.

Заступниця голови правління НБУ Катерина Рожкова сказала, що регулятор готовий підтримувати банки шляхом рефінансування. Вона також порадила їм тимчасово збільшити повноваження правлінь на миттєве отримання рефінансування від НБУ і передавання йому майна акціонерів у заставу.

“Повноваження про підвищення лімітів регулюються рішеннями наглядових рад. Рекомендую всім провести таку інвентаризацію, аби не вийшло, що в момент “Ч” ви взяти кредит рефінансування можете, а заставу дати не можете. Можливо, на цей період ці ліміти треба підвищити”, — сказала Рожкова.

Одним з перших це зробив державний Укрексімбанк. Його наглядова рада погодила можливість залучення кредитів Нацбанку у розмірі до 20 млрд грн.

У прессслужбі регулятора ЕП запевнили, що банки мають високий рівень ліквідності — майже 200 млрд грн на кореспондентських рахунках та в депозитних сертифікатах Нацбанку. Тож попит на кредити рефінансування з метою регулювання короткострокової ліквідності невисокий.

В НБУ повідомили, що довгострокове рефінансування поки не надавали.

“Цей інструмент буде готовий до кінця квітня. Ми розраховуємо, що банки зможуть використовувати довгострокове рефінансування для підтримки економіки через більш активне кредитування, зокрема, інфраструктурних проєктів, які сприятимуть зниженню безробіття”, — розповідає регулятор.

Економісти Андрій Бойцун та Дмитро Яблоновский вказують, що через роздавання кредитів можезрости частка проблемних позик.

“Рефінансування може бути проблемним, якщо в заставі є неякісні активи, які коштують менше, ніж обсяг зобов’язання. Тоді може бути спокуса віддати банк разом із заставним майном”, — говорить Демків. Зараз кредити видаються лише під досить надійну заставу — ОВДП або іноземну валюту.

Нацбанк планує розширити перелік застав, однак аналітик очікує, що туди потраплять максимум муніципальні облігації, а не активи із сумнівною якістю.

В НБУ звертають увагу на те, що до кількісного пом’якшення найчастіше вдаються розвинені країни, які вичерпали потенціал стимулювання економіки шляхом зниження ключової ставки, мають довгу історію підтримання низької інфляції, високий рівень довіри до центробанку та національної валюти.

“Україна має потенціал монетарного стимулювання економіки завдяки зниженню облікової ставки і можливості акумулювати додаткові ресурси шляхом продовження співпраці з міжнародними партнерами та прискорення структурних реформ”, — резюмували в центральному банку.