Кульбаба — це багаторічна трав'яниста рослина. Стебло у неї безлисте, світлого кольору, усередині порожнисте. Якщо його зірвати, то з нього витікає яскраво-білий гіркий сік. На його верхівці — одна велика жовта квітка у формі кошика.
В українській мові кульбаба відома під понад двома десятками синонімів: баранки, бабка, бабки, вовчий зуб, гуменце, купава, пустодуй, солдатики, літючки, летючки, бабакуля, падиволос, плішивець, дикий молочай (молочій), молочник, подойнички, чичик, чічак, чічик, малайниця, мелайниця, маївка, пухлянки, пушки.
Розпізнати рослину досить просто, знаючи як виглядає кульбаба лікарська:
- перші листки — голі, характерної еліптичної форми, світло-зеленого забарвлення;
- чергові листки — зібрані у розетку, зубчасто-лопатеві або перисторозсічені;
- стебло — порожнисте, безлисте, з опушеними стрілками у верхній частини, висотою до 40 см.
До рослин, які поширюються вітром належать: тополя, клен, ясен, верба, береза, осика, ковила, липа, кульбаба…
Кульбаба містить жирні кислоти, антиоксиданти (наприклад, бета-каротин), вітамін С, калій, залізо, кальцій, магній, цинк, фосфор і вітамін D.
Кульбаба – багаторічна рослина з родини айстрових. В Україні найпоширенішою є кульбаба лікарська або, як її ще називають, звичайна. Саме її яскраво-жовті суцвіття радують око наприкінці весни. Поки рослина квітне, вона залишається їстівною від коренів і до квітів.
1 — не повністю розкрита квітка; 2 — комахи на квітах; 3 — пуп’янок та квітка; 4 — коник на квітці. Кульбаба — рослина з гіллястим, стрижневим коренем завтовшки близько 2 см і завдовжки близько …
Про автора